Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Коля 0:12
Ну що, 10 випусків вже пройшли. Поділись враженням, чи було воно того варто? І як тобі ця слава, коли ти не можеш навіть в магазин вийти? Бо толпи

Костя 0:26
шанувальників не дають пройти. Ну я з останнього почну. Той самий безхатько, що просив мене гроші або її купити їжу, він все ще просить мене купити їжу або дати гроші. Ти знаєш, я убождюю цього чувака, тому що він crazy, здається, тобто він психічно не в нього якийсь психічний розлад, але він ходить по одній тій самій вулиці і часто проходить... Біля кав'ярні, де я сижу на літньому майданчику, він якось у дівчат, які сиділи так з краю, він з тарілки взяв просто шматок торта, просто рукою голою проходив повз. Щось надкусив його і викинув під дерево, і просто щось вилаявся і пішов далі. І це, звісно, трошки стрьомно. Але коли він проходить і дивиться на мене, я завжди з ньому так киваю, типу, привіт. І він мені теж. Добрий день. І йде далі. Це епізод про подкасту про Безхатьків. Коротше, Слава ще не прийшла. Слава ще не прийшла, що можна сказати. А стосовно подкасту, я вже казав, що, мені здається, ми записали... Блін, вже 10 епізодів вже випустили, тому... Я не можу сказати, що я прям не вірив в нас. Просто я завжди вважав, що подкастинг – це складно. І, в принципі, я переконався в тому, що це дійсно складно. Я тобі писав приватних повідомлень просто в чаті. Я поки що переслуховую кожен наш епізод. І я коли слухаю, як я розмовляю, це взагалі неможливо слухати. Тобто мені реально шкода людей, що зі мною повсякденному житті спілкуються, тому що я просто жодну думку не можу довести до кінця. І хоча б через це варто продовжувати, тому що я такий, так, буду з цим боротися, треба щось з цим зробити.

Коля 2:14
І це ще з постпродакшеном.

Костя 2:16
Так, я там теж пару епізодів назад казав, якщо б люди почули, як я розмовляю БЕЗ, для того, щоб ти редагуєш, там було б просто БЕ, БЕ, БЕ, Коля, як буде українську кофі. Та ні, так.

Коля 2:31
Слухай, я коли монтую ці всі епізоди, то я тільки на цих епізодах слухаю, думаю, боже, да шо ж таке, там всі ці еки-беки треба повирізати, а так коли ми спілкуємось, то ти цього не помічаєш просто. І в себе,

Костя 2:45
і,

Коля 2:46
напевно, в мене. Тобто це звичайне повсякденне спілкування, воно таке, живе, з паузами, з різними проблемами і так далі. Але я думаю, що наш рівень все одно покращується, я це бачу точно, через те, що мені все менше і менше треба редагувати.

Костя 3:06
Так, і знаєш, що виявилось складніше, ніж я думав? Через те, що зараз літо, сидіти в приміщенні з зачиненими вікнами і вимкнутим кондиціонером, це реально складно, тому що хто б міг подумати, коли на вулиці плюс 34, то відкриті вікна все ж таки якесь там повітря починає кудись там рухатися, і це трошки покращує ситуацію. І ми колись з тобою, зазвичай, записуємо запис, і перше, що ми робимо, і так, бля, піду вікно відкриваю, тому що зараз тупо... Тупо вмру зараз. Це реально не просто так. Це виявилося складніше, ніж я думав. Може, я хотів сказати, що може професійні студії, знаєш, там якось питання вирішено, а потім згадав, що в тому подкасті «Гуртом та Вщент», той, що Притула і Тимошенко Антон пишуть, був якийсь епизод, де вони записували під часу там влітку, коли в Києві блекаути були, і в них теж не було кондиціонеру, і вони такі, блядь, як спекотно і погано. При тому, що вони ще відео роблять, тому це взагалі найвищий пілотаж.

Коля 4:02
Щодо відео, мене знайомі питали, а чи пишете ви відео? Коли дізналися, що ми пишемо подкасти. Що взагалі для людей подкасти? Це якраз відео в форматі дві говорячі голови. І щось там таке. Причому вони ж все одно не дивляться, як ті голови говорять. Вони все одно там десь щось звернули той браузер, десь там в Altabi щось інше роблять. Але для них обов'язково треба, щоб це має бути на Ютубі і були голови, які розмовляють. І типу, а як ви це пишете? Я кажу, ну просто аудіо і все. І на Ютубі навіть я кажу, ну так. Типу, а чого ви себе не викладаєте? А на що? І для

Костя 4:45
багатьох,

Коля 4:46
от якраз наш формат подкасту, то мають бути дві голови, які розмовляють. Я розумію, що це просто зараз тепер такі правила. Якщо ми так з тобою не робимо, ми ніколи не доб'ємось всесвітній слави, як ти хотів.

Костя 5:03
Ну, може, на подкаст номер 1500 ми зробимо відеоподкаст, і, знаєш, і наша слава закінчується на цьому. Ладно, може, на подкаст номер 1500 я куплю навіть якийсь стіл, там, стільці нормальні, щоб можна було обладнати більш-менш нормальну студію. Тому що зараз я просто на кухні записую в епізоді. Це не дуже зручно. Це, по-перше, не дуже зручно. А по-друге, я не зможу тут зробити відео якесь, щоб можна було не стидно його викладати кудись.

Коля 5:34
Та ладно, насправді... Взагалі, ти знаєш, що для багатьох ми залишились з тобою, ми асоціюємось з тобою зі скуфами. Тобто я знаю, що багато моїх знайомих, вони прослухали перший епізод, може навіть не весь там хоча б першу частину, послухали там про скуфа і все. І далі щось мені підходять там і щось постійно про того скуфа мені навалюють. Я такий, та боже, ми записали і забули. І все. Але для багатьох це... Ми це скуф, скуф це ми і все. І далі ж вони не слухають, що там є якісь серйозні теми. Розкриваємо і про батьківство, і про книги, і про музику, і про психологію, і про різне... Ні, ото, типу, скуф і поржати,

Костя 6:22
і все. Кому все це треба, так? Єдине, що я дуже сподіваюся, що, знаєш, ти сказав, що твої знайомі вважають, що ми скуфи, тому що вони послухали, принаймні, першу частину подкасту. Я дуже сподіваюся, що вони нас не вважали скуфами до того, як послухали. Ні-ні-ні, вони не нас вважають,

Коля 6:40
що ми з тобою скуфи. Просто асоціація, що коли десь там вони зустрічають термін цей скуф або там ще

Костя 6:46
щось, то

Коля 6:47
вони відразу згадують нас. Типу, ми з тобою скуфи, а ми з тобою асоціюємось з цим терміном тепер, коротше.

Костя 6:53
Днями, коли ти мені скинув ту картинку, там, де чувак з пузом плаває і написано «Баті Скуф» или «Батя Скуф», я не пам'ятаю. У мене діти, вони поруч були і питають, а що таке «Баті Скуф»? І я такий, так, давай я зараз спробую пояснити вам. Ну, наче вийшло. У мене одне з вражень, що залишилось... від перших десяти епізодів, це те, що ми, знаєш, зробили такий замах на досить великі такі складні теми, і інколи, коли ми про щось поговоримо, у мене було таке враження, що ми тільки пошкрябили поверхню, що ми не змогли заглибитись, тому що просто за годину розмови неможливо це зробити. Як, знаєш, кажуть, що людина... Типу, легко бути розумним, коли ти заднім числом. Типу, розумний, коли ти вже такий, а, треба було сказати оце, а, треба було згадати оце. От як я казав, що, коли переслуховую наші епізоди, у мене майже завжди такий, блін, а чого ж я не згадав це, а чого ж я не згадав то, і п'яте, і десяте. І, типу, а чого я нормальну тему на другий епізод не підібрав? Ну, слухай,

Коля 8:03
насправді це життя, це наша частина до того, що з нами було, і це насправді цікаво взагалі згадати навіть другий епізод про Валентина Дорошенка і про майстра перевдягань Гончаренко, тому, ну, там...

Костя 8:20
Може, ти бачиш хтось спитав, чи це правда? Ти мені казав так, що про історію з... Було, так,

Коля 8:27
так. Дійсно, знайомі питали, чи це реальна історія про нашого шкільного сторожу, що він там... Зробив перестрілку з поліцією в Одесі. Це звучить дуже дивно, взагалі, така історія. І вона, може, і виглядає нібито для такого, як популізм, але дійсно. Про все це можна почитати в новинах, і так воно і було.

Костя 8:56
Я насправді перед тим тоді, як ми записували той епізод, я реально пішов в архів сайту Думська. Я погуглив насправді, просто мене заперекинуло на архів сайту Думська, що номер один джерело одеських новин. І такий знайшов ту новину, щоб пересвідчитися, що мені не наснилося це все. Я такий прочитав і такий, таке все було, окей, можна. Можна згадувати це в подкасті. Але в цілому, ну, окей, треба, блін, вибачитись перед всім, всіми, хто слухав той епізод. Він реально через мене такий був.

Коля 9:30
А знаєш, як мені здається, у нашого подкасту спочатку був такий нібито вайб, зараз ми там будемо якісь там веселі історії, там якісь розповідати, чи там ще щось, і він буде більш такий гумористичний подкаст. Але здебільшого ми скатились в такі важкі теми, і мені це навіть більше подобається, тому що жартувати постійно це прикольно, але ось так годину проговорити про батьківство або про психотерапію і користь або некористь того чи іншого, це реально важче. І це дійсно важко, тому що, по-перше, взяти всі свої думки, і ми ж все це робимо експромтом, без того, що ми там собі накидали текст, а потім все думаю зачитуємо. Це просто от при живому спілкуванні, ну майже живому спілкуванні, ми всі ці думки намагаємось якось... Донести один до одного. І так, щоб це все не розтягувалось на 500 тисяч годин, а так, щоб ми ще в нормальний таймінг помістились. Тому, як мені здається, то круто. Ми молодці. Класно. Класно взяв. Похвалив

Костя 10:44
нас.

Коля 10:44
Молодці.

Костя 10:46
Сам себе не похвалиш. От, все, похвалили. Все нормально. Все здорово. Взагалі кажуть, що, знаєш, стендапери, наприклад, в Україні, мені здається, бум стендапу трапився якраз з початком війни, великої війни. Чи я, може, помиляюся? Може, це для мене він стався з початком війни. Так, до війни я також був на якихось українських стендапах, але мені здається, що вже зараз він такий прям розквітнув. І стендапери, це ж такі гумористі, знаєш, які про складні теми кажуть з гумором. І ми, звісно, не стендапери, хоча б тому, що ми це робимо, знаєш, подкаст записуємо, він дійсно не гумористичний, і ми не кажемо людям, приходьте до нас реготати, цього немає. Але в чомусь схожість в тому, що ми розмовляємо теж на теми, які можуть бути складними, вона дійсно є. Погоджуюся з тобою. Я знаєш, ти сказав, що ми робимо це майже наживо, і в нас немає заготовленого тексту. У мене буквально прямо зараз, тобто дивлюсь на дисплеї, у мене я бачу звукову доріжку, що вона пишеться, я бачу тебе, і ліворуч у мене там вікно нотаток в моєму улюбленому текстному редакторі, де я зробив нотатки для цього. епізоду. Тому в мене є... Тобто це не заготовлений текст, звісно. Але я такий, так, треба буде спробувати згадати оце і оце. Просто я ще зрозумів за 10 епізодів. Це те, що можна дійсно підготуватися і щось собі намітити. Можна навіть тезісно це зробити, але це не гарантує, що потім, коли ти почнеш говорити... що ти не забудеш все це, і такий, а, блядь, потім, знаєш, щось під час запису, якесь віконечко спливає, треба його закрити, екран перескакує на якийсь інший, я потім все це не бачу, і такий, а, ну, сорян, гарні зробив нотатки, шкода, що нічого не побачив.

Коля 12:33
Ну, буває таке, що просто важко, коли ти там ти щось говориш, і не хочу тебе перебивати, хоча думаю, отут, от зараз влучно будеш щось казати, а потім, коли вже там думка закінчена, вже перейшли до щось іншого, таке буває, потім переслуховуєш, думаєш, а, отут, от я, пам'ятаю, що я навіть тобі голосове записував, що ти там розповідав, коли про Адама, і там, що його дружина танцює, і що отут, от в мене був жарт, але я не пожартував тобі, тому от тримай голосове з моїм жартом, типу, будеш перебивати.

Костя 13:05
Тому що не повинен помирати, дійсно. У мене, до речі, в тому епізоді про музику, там багато залишилось того, що хотілося розповісти. Типу, знаєш, там ми, здається, трошки зовсім поговорили про те, що можна слухати музику на вінілі, а у мене прослуховування музики на вінілі, воно чим відрізняється? Я, коротше, робив колись такий тест. Я вмикав на одних і тих самих колонках один той самий трек спочатку на вінілі, а потім через Apple Music. І такий... Так, я зараз спробую зрозуміти, чи є різниця в звуку. Коротше, єдина різниця в звуку, що я чую, це те, що коли грає платівка, то на ній завжди є трошки пилу, навіть якщо ти пробуєш його видалити, а я завжди пробую видалити. І вона інколи так потріскує приємно. Це єдина різниця в звуку якої. Бачу. Але слухаю вініл я через те, що можна взяти в руку обгортку від вінілу, яка зазвичай має якийсь артворк. І цей артворк, як коли ти дивишся на дисплей айфона, наприклад, маленькому, це не те саме, що взяти великий паперовий, як буде український артворк, до речі. А таке буде

Коля 14:16
обкладинка.

Костя 14:16
Обкладинка, дякую. Обкладинка в альбом. І там дуже часто всередині якісь постери, які можна розгорнути, щось почитати, якісь тексти, пісень. Ну коротше, це прослуховувати музику на вінілі. Я не роблю це, знаєш, щоб увімкнути і фоном щось робити. Інколи друзі, якщо приходять в гості, можна увімкнути там. пити вино, з ними розмовляти. Але я навіть це не дуже люблю. Я люблю так, щоб можна сісти і прям слухати музику. І це окремий такий вид відпочинку для мене.

Коля 14:46
А може ти не відчув різниці, тому що ти спочатку не прогрів

Костя 14:50
провода. І знаєш, не тією стороною. Вони ж з обох боків однакові. Там тюльпани, що називаються. А є люди, що купують хай-фай якісь дроти ці. І там на них стрілочку позначено, в яку сторону їх треба вмикати. Вони мають бути,

Коля 15:09
здається, золоті, щоб вони нормально

Костя 15:12
передавали. Так, так,

Коля 15:14
так.

Костя 15:15
Ну ти шариш.

Коля 15:16
Я шарю, тому що я цього не маю. Я слухаю просто через телефон і навушники. У мене ще перші AirPods, не про нічого просто, які там

Костя 15:29
є.

Коля 15:30
І норм слухаю.

Костя 15:31
І ти можеш собі, тепер не знаєш, пам'ятаєш це, як він називався? BB2 форум? Ну, тип форумів, що BB Edit. Блін, ні, BB Edit — це якийсь текстовий редактор. Якось форуми називались, цей двигун, на яких вони працювали.

Коля 15:46
Ага.

Костя 15:47
От той самий, де можна було, кожен користувач міг поставити собі такий підпис, і туди, пам'ятаєш, ставили такі картинки, можна собі сказати, статус-статус-барий, там можна було все-таки, Nokia-юзер, типу, і там можна було. Такі, як

Коля 15:59
шеврончики такі були, полосочки. Так,

Костя 16:02
так, так, так,

Коля 16:03
люди робили. ПХП-ББ, ПХП-ББ,

Костя 16:06
точно, дякую. І люди собі писали, типу, там, Manchester United supporter, типу. І в деякого, знаєш, там по 5 штук було, що ти потребував позначити, що в тебе є, за кого ти вболіваєш, там щось таке. От ми можемо собі тепер знайти якісь такі форуми і додати аудіофіл, тому що ми знаємо з тобою про те, що дроти повинні бути з позолотою і в якому напрямку їх вмикати. Якщо серйозно, я ще хотів сказати, що дуже щасливий, що українські гурти почали видавати свою музику на вінілі також. Тому що так, звісно, це модно, і я розумію, що вони робляться через це, і я саме так сприймаю, не як дань моді, наприклад, а як те, що це просто мати якийсь альбом на вінілі, це просто така, знаєш, для мене це предмет такого колекціонування, не більше того. І я купую, мене, здається, минулоріч я взяв суперсиметрію Океан Ельзи, вони якось там юбілейний, мені здається, видання зробили. У мене декілька альбомів «Бумбоксу» є. «Танок на майдані Конґо» у мене щось є на вінілі. Здається, вагоноважатий у мене є на вінілі. Коротше, щось у мене з української музики є, і це прям дуже круто. А, і ще онука у мене є на вінілі. Коротше, з Онукою, це одна з тих штук, коли я прослухав той епізод про музику, я такий, а чому я Онуку не згадав? Тому що я не можу сказати, що я часто її слухаю, але мені здається, що Онука – це максимально розйобний український гурт. з точки зору того, що от як Руслана, коли перемогла на Євробаченні, вона перемогла, на мій погляд, абсолютно справедливо, тому що вона на той час змогла поєднати, знаєш, якщо це конкурс національних пісень, і вона дуже круто поєднала етнічну якусь з національними інструментами народними, з сучасною музикою. І мені здається, що онука це теж саме, тільки на сучасний манер, більше сучасний, тому що це 20 років по тому, І тому що це просто електронна музика, трошки інший вид музики, але максимально класно зроблено. У Онуки є міні-альбом, може це сінгл називається, я так розумію, що є, типу, платівки ці LP, як це, я не знаю, Longplay, щось таке, коротше, це альбоми, так, а є сінгли. І у неї є сінгл «Відлік», присвячений у них, так, Онука, це гурт, у них, у Онуки є платівка «Відлік», присвячена аварії на Чорнобильській електростанції, здається, у солістки. У неї там чи то дід ліквідатором був, чи батько навіть. І там є на цьому синглі «Відлік» трек. Відлік, в якому, якщо послухати, там є такий специфічний звук, що грається на українському народному інструменті «Бугай». Це такий маленький шкіряний барабан, з якого стерчить кінське волосся. Людина, що грає на цьому інструменті, я прочитав сьогодні на Вікіпедії, я знав, що ним коли граєш, то треба змочувати руку, і ти коли граєш, ти дьоргаєш за це кінське волосся вологою рукою, і в залежності від того, як ти швидко чи повільно йде, ти зупиняєш руку, він видає різні звуки. І я на Вікіпедії сьогодні прочитав, що треба змачувати руку в квасі, коли граєш на бугаї. І коротше, сорі за такий довгий

Коля 19:26
монолог.

Костя 19:28
На цьому треку відлік є цей інструмент. Я також, якщо не забуду, потім дам тобі посилання на виступ онуки в перерві Євробачення 2017, де це в Києві. І там є таке поєднання їх пісень. І там є, в тому числі, і фрагмент відліку. І є чувак, що грає на бугаї. Це прям неймовірно круто. Я хотів собі купити цю платівку. Вона на сайті Discogs, там, де перепродають ті, хто вже купив десь. Її можна купити наразі за 300-400 євро. Або з автографами гурту можна купити, здається, за 1200 євро. І я такий, ого! Я пішов якось дивитися, думаю, зараз собі візьму, тому що раніше я думав, що можна купляти тільки, типу, у крамниці є українська Vinyl.ua, наприклад, чи com, вона Vinyl.com, здається. І я колись тільки там купляв, потім пішов на Discogs, і знавчився там, і думаю, о, піду там, але за 300 євро поки щось не можу собі дозволити. Але, коротше, «Онука», на мій погляд, теж максимальний розйоб.

Коля 20:26
Я поковиряв, розібрався з тим подкастом україномовним, про який я тобі казав,

Костя 20:33
Горішня

Коля 20:33
Брама. Я розібрався, так, Горішня Брама — це гурт. Гурт, який складається там з двох людей, один з яких Андрій Сміян. Це людина, яка працювала на телеканалі УТ1. І насправді подкаст називався «Подкаст від Роїда». І перший епізод вийшов в 2007 році.

Костя 20:54
Здуріте.

Коля 20:55
І там він буквально каже, що от я слухаю Васю Стрельнікова, от я слухаю Умпутуна. І вони всі розповідають, але немає таких самих подкастів україномовних. От в 2007 році це Андрій Сміян почав писати «Подкаст від Роїда». Якусь там кількість подкастів він випускав, а чому він мене просто проасоціювався з гуртом Горішня Брама, ну, бо це його гурт, я потім слухав ще, скачав, слухав його пісні. Тому перша асоціація – це Горішня Брама. Зараз, здається, ані гурту нема, ані подкасту, і взагалі, здається, він переїхав кудись там, здається, в Канаду, чи кудись, десь там живе. От, хіба що таке можу додати, а взагалі по, я теж переслуховував всі наші випуски, і я от за собою став помічати, що я часто кажу там, от 10 років тому, типу там,

Костя 21:46
от

Коля 21:47
я там, наприклад, радіот слухаю вже там 10 років. І щось, здається, я нібито не відчуваю того, що я вже старію. Я вважаю, що мені ще 30, або 25, ще щось. Бо на щось я мав би сказати не 10 років тому, а 20 років тому. На щось я мав би сказати 15. Я перестаю відчувати. Для мене

Костя 22:14
це

Коля 22:14
щось усе. тільки що було? Типу, нещодавно. Хоча я вже маю признати, що я вже старий дід, я прожив, напевно, половину вже свого життя, в кращому випадку, що я хоча б ще б стільки проживу. Коротше, я це приймаю, але чомусь все одно кажу, там, типу, та це, типу, нещодавно. Хоча, чувак, радіот виходить 18 років. Ого.

Костя 22:38
Він

Коля 22:39
виходить з 2006-го. Здоріте. 18 років. Ну, я там, може, його почав слухати там в 2007-му. Типу, 17 років слухаєш подкаст, для мене це, ну, 10 років. Чи там, знаєш, ще щось. Ну, я там 4 роки тому, а там пройшло вже 8. Ну, коротше, я відчуваю, що... В мене стирається ця межа, коли там що було. Для мене все було нещодавно. Я не знаю, де всі ці роки ділись. Якось воно так в мене проходить.

Костя 23:07
Мені знаєш, що ти згадав радіот. Мені дуже приємно. Я, короче, після того, як ми з тобою поговорили, тоді згадали, я не пам'ятаю, в якому це було епізоді. Можуть про подкасти. Короче, я пішов до них на сайт. У них на сайті написано, що вони зараз не беруть реклами російських компаній. Типу, не беруть російських грошей. І я подумав, блін, це круто. Ну, тобто, я там з чотирох, чи скільки там, п'ять ведучих, я так розумію, тільки Грей був, є з Одеси, так? Бобук, я здивований, що він певний час тому в Україну переїхав. Тобто... Він

Коля 23:41
в Києві живе вже скільки років? П'ять, напевно. Живе в Києві.

Костя 23:46
Ну, я на комусь етапі, мені здається, читав, що він працював чи там в Фавбеті, чи десь там ще працював в якійсь букмекерській конторі. Паріматчі. Або в Паріматчі якомусь, так. Я здивувався, що теж чувак переїхав з Москви в Київ, але, в принципі, напрямок правильний. В тому сенсі, що приємно, що ці люди завжди відчували, що в них є, знаєш, якийсь морально-етичний компас, ніби в них налаштований правильно. І приємно було зрозуміти, що дійсно вони опинилися на правильному боці і не довелося розчаровуватися, що вони козлами стали. І, в принципі, знаєш, це не про наш подкаст, але в мене так якось вийшло, що Напевно, жоден з якихось виконавців або письменників, що я читав, або просто людей, які мені були цікаві, щоб вони виявилися на війні, на боці Росії. Нуль таких людей. І це якось дуже приємно. хоча б не треба проходити через розчарування якимись людьми, а то, що, знаєш, там якась, не знаю, там, блядь, хто там, Ані Лорак, поїхала на Росію, тому що там, блядь, похуй, абсолютно.

Коля 24:55
Та вона ж донатить, вона ж

Костя 24:56
донатить. Ну так, вона зараз разом з Ларисою Доліною...

Коля 25:03
З Доліною, Доліна ще та йобнута бабка,

Костя 25:05
блядь. До речі, навчилась в нашій школі, давай чесно, я пам'ятаю, як вона приїжджала, і її директориса весь день чекала, і потім, ми ж таки побачили їх в кінці, там, коротше, так, Доліна і Банько, шкода, що в Одесі, блядь, дуже небезпечні дороги. І ми, як гуманний подкаст, я повинен сказати, що в тому, здається, це рік був десь 2003-2004. Дуже шкода, що їй не в'єбав якийсь трамвай. Просто всім в Одесі. Було б краще всім. Так, так? Ну, що сказали і сказали. Я знаю, що ще хочу сказати. Ти класно влучно пожартував нещодавно. Казав, що у нас найактивніша аудиторія наша в соціальній мережі Мастодон. Я, до речі, хотів би всім подякувати, хто нас слухає з Мастодону. Ну, тобто, людям, що слухають там і потім щось коментують, тому що це зазвичай дійсно розгорнуті якісь великі коментарі. І там нещодавно казали, що ми, типу, ми не представляємося. Ну, то, що ми вилупки, звісно. Це давай просто в бік посунумо трошки. Що ми не розповідаємо про себе і тому не кажемо нічого. Хто з нас хто? Я вирішив виправити. Я Костя. Я Коля. От, власне, я розповіли. Тому подкаст називається

Коля 26:24
Костя і

Костя 26:25
Коля. У нас автор написано Костя і Коля, або Коля і Костя. Ми в принципі про себе, мені здається, що все, що ми розповідаємо, воно все про нас. Тому воно якось гармонійно виходить. Далі якось так і буде непевно, якщо щось ми кажемо, наприклад, навіть про музику. то це теж про наш досвід, і це про музику і нас, а не просто про музику. Але давай ще про Мастодон. До речі, епізод про соціальні мережі, я його коли переслухав, ти там казав таку дуже розумну штуку, що було б класно, якби людина могла вести в одну будь-яку соціальну мережу, і ти міг би в будь-який інший підписатися на цю людину, я тоді не зрозумів до кінця ідею, про яку ти кажеш, а потім я коли переслухав, я подумав, блін, це реально дуже розумна ідея. Я реально так хочу, щоб воно так і працювало. В якомусь сенсі, напевно, зараз саме Мастодон і всі його, я так розумію, що це зараз називається Fediverse, це найближча така штука, що є для того, щоб бути такою... такою реалізацією соціальних мереж, що можуть спілкуватися одне з іншими. Я, до речі, з тих пір перевірив, і там не всі, наче, але багато, там threads, той, що Фейсбуку належить. Оця соціальна мережа, вона вмикає поки що, я так розумію, окремим людям доступ, щоб їх аккаунти можна було читати з інших типових мереж. федеративних мереж. Є такий чувак в Мастодоні, я вже читаю Маркес Браунлі, я просто не знав, як його звати. Він відомий як MKBHD, він там знімає якісь відосики прикольні, про всілякі гаджети і все таке. Я не дуже часто його дивлюсь відео, а от в Мастодоні зафоловив, при тому, що він веде свій аккаунт в Тредс, в цьому фейсбучному. І його можна читати, йому відповідати. І так само, типу, я не знаю, чи ти пам'ятаєш, колись був такий застосунок Flipboard. Він також підключений до Fediverse. І тепер також можна там, коротше, відповідати тим, хто постить в свій Flipboard. Pixelfed, коротше, багато чого підключено до цього протоколу. І тепер можна між соціальними мережами спілкуватися. Але, звісно, якийсь там сраний Instagram цього не зробив. І я не думаю, що колись зробить. Зробить, напевно. Думаєш, зробить?

Коля 28:55
Ні, я

Костя 28:55
ж кажу, і не зробить. Ну так я теж думаю, що

Коля 28:59
не

Костя 28:59
зробить так.

Коля 29:00
Взагалі про фідбек, якщо повернутися до нього, то я розумію, що мені напевно трошечки не вистачає фідбеку. Хоча відразу хочу забігти наперед, і я людина, яка слухає подкасти, як вже сьогодні, і минулого разу з'ясувалась з 2007 року, Я зрозумів, що я за весь цей час, я теж ніколи нікому ніякий фідбек не залишав в коментарях, чи ще десь нікому нічого не писав. Хоча це ще були ті часи, коли подкастери знали майже кожного свого слухача, І це ще не було ось цих крутих додатків, які там синхронізувалися через хмари і то все, а треба було айпод підключити до

Костя 29:49
компа,

Коля 29:50
через айтюнс синхронізувати, щоб прослухане видалилось, недослухане дозавантажилось, коротше, вся ось ця от історія. І я зрозумів, що, напевно, трошки не вистачає якогось фідбеку. Дійсно, було приємно просто почути, хто, що, як реагує на епізоди. Я більше скажу, я здивувався, коли, здається, два дні тому я дізнався, що мій брат слухає подкасти. Ну, типу, я про це ні з ким не обговорюю. Ми просто з ним переписувалися, він щось написав, бачив твій подкаст про ігри, але ще я його не слухав. Я такий, о, ти ще його слухаєш, подкаст. Я навіть не впевнений, що моя дружина прослухала всі випуски. Типу, я не роблю такого, знаєш, ми сідаємо вечеряти, і я такий, так, родина, збираємось,

Костя 30:42
вмикаю подкаст і слухаємо. У нас родинний час.

Коля 30:48
Ну серйозно, пишемо і пишемо. І я розумію, що до мене ніхто не приходить і не коментує, що от там я прослухав чи прослухала, і там в тебе щось ти там то сказав або там то сказав. І через те, що немає ось цього зворотнього зв'язку. Я таке думаю, і я навіть і не знаю, хто там що слухає.

Костя 31:09
Здається, найактивніша аудиторія з точки зору того, хто коментує, вона в телеграмі. І там дякую, до речі, дійсно всім, хто там щось коментує, щось залишає, тому що це дійсно, хто б міг подумати, коли ти отримуєш якийсь зворотній зв'язок на те, що робиш, з'ясовується, що це прикольно. Але тут така, знаєш, історія з монетою, що має дві сторони, два боки. Тому що, з одного боку, прикольно, коли хтось починає ділитися, не казати просто, мені, до речі, не дуже корисний, я не дуже ціную, коли кажуть, клас, дякую. Прикольно, я не можу сказати, що це погано, просто прикольніше, коли у людини є, коли, наприклад, подкаст, її надихнув щось розповісти про себе, або дати якийсь відгук про щось конкретне, про те, що ми казали, щоб зрозуміти, що просто цікаво слухати щось про щось, що ми сказали, саме, що ми сказали, а не просто, що ми, типу, дві людини, що забули подкаст. Але в Телеграмі дійсно дякую. Там, зазвичай, дійсно пишуть доволі багато. І, до речі, ми не можемо з тобою пройти повз цієї теми з Телеграмом. Що тепер буде з Телеграмом? Скажи, будь ласка. Вже всі французи мають доступ до всіх аккаунтів? Чи хто тепер має?

Коля 32:21
Я не знаю. Чувак, я більше скажу, от не повіриш. Але навіть в Телеграм можу зараз зайти, подивитись. Я випадково купив собі преміум в Телеграмі. Випадково купив? На рік. Там, насправді, я розумію, що в це важко повірити, але ті люди, які мене давно знають, я так само випадково собі гітару колись купив. Ну, в мене є такий стан, коли я вже мав би спати декілька годин, а я ще не сплю і намагаюся якусь активність імітувати. І я перестаю розуміти деякі речі. Я там побачив, що, типу, скільки-то він буде коштувати. Я такий, о, прикольно. Ну, там, мені треба було його на місяць, бо треба була... Терміново написати там одній людині, який можна було написати, тільки маючи телеграм-прейм. А таке буває, серйозно? Він типу обмежував. Я таке побачив, так. І я не хотів там його шукати в інших місцях. І такий, ладно, там щось типу 2 чи 2,5 долари буде коштувати. Я таке то куплю. потім хірак, потім наступного дня побачив, то був, коротше, я купив на рік. Але наступного дня, крім того, що я побачив, що я купив його на рік, що я ще побачив? Правильно, що там Дурова, Затримали, Франція, такий клас.

Костя 33:34
Все твої 20 доларів.

Коля 33:36
Треба б... Так, тільки я купив собі преміум, якщо б можна було його комусь передати, бо він мені більше не потрібен. Я не буду нічим користуватись, що мені треба було зробити одне і все. І якби можна було б його комусь передати ось цей преміум статус, хай там користуються, не знаю, що там ще може бути. корисного з цим, я би перекинув. Але, по-перше, не можна. А взагалі, я не знаю, чесно, я не дуже за цим слідкую. І не хочу бути ще одним диванним аналітиком, який буде щось там говорити про кремлеграм і то все.

Костя 34:13
Я

Коля 34:13
думаю,

Костя 34:14
що для цього є спеціальні люди. Є, дійсно. І, до речі, я цілком підтримую те, що ти заплатив гроші за нього, тому що ми його обидво використовуємо. І коли люди, одна з головних претензій у них до телеграму, типу, а звідки вони гроші беруть? А от де їх монетизація? Звідки? Звідки гроші? Звідки? Це ж точно ФСБ. У мене таке, ну, я сплачую за телеграм саме тому, що я розумію, що це продукт, за який, якщо ти не платиш гроші, то ти сплачуєш чимось іншим. Я не знаю точно, де вони беруть гроші. Тобто вони там, здається, казали, що вони... довгий час існували на гроші просто Павла Дурова, але чим більше користувачів просто сплачують гроші, фактичні гроші, тим більше в них буде у тих людей, що їм керують і роблять його, тим більше в них буде стимул його робити краще, і тим менше в них буде стимул взяти гроші у ФСБ, якщо їм ФСБ буде пропонувати гроші. Тому в цьому сенсі я абсолютно підтримую те, що можна їм сплатити. І мені, наприклад, така модель більше зрозуміла, ніж те, що, знаєш, у якості аналогів, що краще використовувати, кажуть, ну, краще використовувати WhatsApp. І я думаю, а де, ну, у WhatsApp-а де гроші? Ну, тобто, я розумію, що це все Facebook. До речі, Facebook – це у Google є материнська компанія Alphabet,

Коля 35:34
так?

Костя 35:34
А, мета, точно, дякую. Я розумію, що WhatsApp входить до цієї групи мета, і у них грошей вистачає, але в цілому є просте правило, що якщо ти за щось не сплачуєш гроші, то ти сплачуєш чимось іншим. Типу своїми

Коля 35:49
даними,

Костя 35:50
типу? Так, і коли ми користуємося WhatsApp, скоріш за все, ми сплачуємо просто тим, що Facebook отримує соціальні ці зв'язки, наші, хто з ким спілкується, кому потім можна пропонувати, кого додати в Facebook, друзі, якщо там ви разом були там та там, якщо ви дані про локацію, можна потім вам щось пропонувати, рекламу більш, як вони вважають корисну. Тому ні, дякую, я краще сплачу просто Telegram, який каже, ми хочемо грошей, дайте гроші. я їм дам грошей, і мені так спокійніше. І ще про Telegram, якщо можна, вибач, це одна з штук, які майже одразу нам почали претензії казати про Telegram. І ми до п'ятого епізоду, коли ти запитав про соціальні мережі, я реально не думав про те, що Telegram – це дійсно соціальна мережа. І коли кажуть, що Telegram небезпечний, я більш того, я чи то цього тижня, чи минулого тижня бачив твіт, де написали, що ті, хто користуються телеграмом, вони, мабуть, зрадники України. І я такий, ого, оце, оце, оце я так розумію, оце вміння перебільшувати. Ніфіга собі. Коротше, якщо говорити про Telegram, в нього дійсно є дві функції, типу месенджера і соціальні мережі. Якщо говорити про нього як про соціальну мережу, то в ньому станом на зараз немає жодних алгоритмів, він не обирає, що вам показувати. Ви якщо підписались на канал, де вбивають Русню, як я підписаний на канал, де відео з вбивством Русні, Я їх залюбки дивлюсь. Ви дивитесь це. Якщо ви підписались на канал інший, ви дивитесь інший. Тому яка він, соціальна мережа, вирішує станом на зараз тільки користувач. Тому мені абсолютно пофіг, якщо ФСБ побачить, що я дивлюсь на канали, де вбивають російських солдатів, хай дивляться. Якщо ми говоримо про нього як про мессенджер, тут справа інша. і я просто як людина, що не має доступу до державної таємниці, я не можу нічого передати ФСБ, і мені, в принципі, пофіг те, що всі чати, за виключенням секретних, в Телеграмі не є шифрованими. І компанія Телеграм, вони, як би кажуть, що кожен конкретний інженер, розробник, не має доступу до ваших повідомлень, але фактично в компанії Телеграм у них є доступ до всіх повідомлень в групових чатах і в індивідуальних чатах, якщо це не секретні чати. Вони можуть отримати цей доступ, тому що в них фактично зберігається все це на серверах. І звісно, якщо ви людина, що має доступ до якоїсь державної таємниці, тим більше, якщо ви пов'язан якось з військом, розташування військ, засобів ППО чи будь-чого іншого, Ну, писати це в Телеграмі, напевно, не дуже гарна ідея, або, скажімо, прямо дуже погана ідея. Але, наскільки я знаю, то і в Фейсбуці це погана ідея писати. Тому просто треба вмикати мозок, і простих рішень, хто б міг подумати, не існує. Телеграм наразі – це велика, зручна соціальна мережа, і користуватися нею можна. І ми це будемо робити далі, вибачайте всіх, хто кажуть, що ми зрадники України.

Коля 38:57
Як зручно обидві теми легли, що в нас мало фідбеку, ти ще накинув на Кримлеграм, бо це було саме коментована тема, наскільки ми зрадники, і все це погано, ФСБ, і то все, і коротше. Буває і

Костя 39:17
таке. Буває і таке.

Коля 39:19
Ну, давай трошки змінимо напрямок. Плюси і мінуси того, що ти почав писати подкасти. От що тобі подобається і що тобі не подобається. Чи можете знайти якісь негативні, напевно, моменти. Або це не має бути там прям супернегативним, але якийсь там може напрямок. Я можу, як приклад, що мені не подобається, наприклад, що... Тому що може скластися враження, що якщо ми проговорили про тему музика або про тему подкасту, то все, ми більше про цю тему нібито говорити не можемо. Тому що все, випуск був, який називається музика. Все, ми більше про музику не кажемо. Але це може таке... скластись враження, як мені, здається, то ми ж можемо говорити про що завгодно, будь-коли, будь-як, і то все. І ми можемо повертатись до тем, не знаю, забігати наперед, якісь теми робити багато разів, але, ну, знаєш, воно так, типу, виглядає, ніби от все. Ми про це поговорили, до цього більше не повернемось.

Костя 40:23
Ну, цікавіше, звісно, казати про ті мінуси, що ти сказав. Не саме ті, що ти сказав, взагалі про якісь недоліки або складнощі, щось таке. Мені здається, що це виявилось водночас легше, ніж я думав, і складніше, ніж я думав. Тому що я навіть, я думаю, що просто той формат, що ми з тобою обрали для подкасту, він найлегший, напевно. Тому що ми просто два друга ще знаємо один одного досить давно. І ми можемо просто розмовляти дійсно в будь-якому, знаєш, випадку ми знайдемо про що поговорити. Але водночас я не думав, що коли слухаєш себе, то думки, які ти хотів сформулювати... не завжди або дуже часто не вдається їх сформулювати. І замість того, що ти хотів сказати, я хотів сказати, не ти, а я. Замість того, що я хотів сказати, я часто виявляються, що кажу щось інше. Тому що інколи я не можу згадати якесь слово, інколи я просто заплутуюсь у якомусь ході своїх думок. Коротше, це, блін, фігово. Я коли слухаю про це, я реально розумію, що над цим треба працювати. Я поки не знаю, як. Напевно, це та історія, що коли батьки казали, що треба читати книги, треба просто повернутися з дитинства і почати з дитинства читати книги. Все просто. Але поки не виходить.

Коля 41:53
Тут можу тільки підтримати, тому що в мене так само буває. Я ще слухаю, сам думаю, ну дібіл, чому ж ти ось це, чому ти ось так не сформулював? Або чому ти ось цей приклад не сказав? Ну як так можна? А все, ну вже все змонтовано, все викладено. Потяг

Костя 42:12
пішов.

Коля 42:13
Я ж не буду там... Ну, все, так. Ми про це поговорили. Хоча, з іншої сторони, це і виглядає таким живим. І, повір, я не думаю, що є люди, які вважають, що ми це записуємо як текст, а потім зачитуємо. Тому що таке не можна текстом написати.

Костя 42:31
Такий поганий текст ніхто не пишет. Це потрібно бути дуже дебільним. Так, так, так. Ну, в цьому частина фішки, я так розумію, це не баг, це фіча в даному випадку. Хоча треба сказати, що мені за цей час досить багато людей сказали, що нас ніби непогано виходить. Так, більшість цих людей знайома була. Але мені хочеться вірити, що люди використовували знайомі мені. Люди використовували такий простий принцип, що якщо вам, наприклад, не подобається, просто можна нічого не казати. І ті, хто прослухали і не сподобалось, скоріше за все, просто нічого не сказали. А я дуже сподіваюся, що ті, хто сказали, що виходить наче норм, то вони сказали правду. Я сподіваюся на це, тому що мені подобається. Я хотів би, щоб ми записували далі. Мені процес подобається і сам факт. що я тобі собі, знаєш, в Мастодон-аккаунті я собі написав, що я, типу, якийсь там автор подкасту і дав там посилання на наш аккаунт нашого подкасту. Тобто я був, йоп, твою мать, думаю. Слухай. Це ж треба.

Коля 43:34
Трошки, може, відкрию таємницю. Я після прослуховування кожного випуску подекілька разів пишу кості. А, бля, це так. круто, чувак, як воно так виходить. Ну, я вже тобі казав багато разів, що навіть якщо нас ніхто взагалі не буде слухати, я буду слухати, бо воно, я тобі чесно скажу, коли ми там пишемо, потім якщо щось є можливість записати наперед, якщо ні, то Вже через тиждень голова забивається іншими думками, і коли я вже після того, як я закінчив монтаж, потім тиждень не слухаю подкаст, а потім він виходить офіційно. І я його, коли прослуховую як просто звичайний подкаст, який мені прилітає в додаток, Я слухаю і думаю, блін, як воно класно виходить, які розумні люди, поки не розуміє, що це ми. Бувають моменти, коли ну дібіл, а буває, що дійсно класно зміг донести свою думку до чогось, якось все, що хотів сказати. Насправді, навіть ті люди, як ми можемо рахувати, яка в нас аудиторія? Напевно, дивитись, хто в нас є в телеграмі, бо якщо дивитись, не всі дійсно ще готові слухати нас через офіційні додатки, там Apple Music, чи... YouTube, Apple Podcast, YouTube, то все. І якщо навіть дивитися, що в нас там в Телеграмі 70 людей є, зібрати оці 70 людей в одну кімнату І просто з ними поговорити, це прикольно. І це хоча б для цих людей, якщо вони дійсно прослуховують, це класно. Бо щось всі зараз настільки вони вже, знаєш, є ось ця деформація в людей, що якщо в тебе там не тисяча фоловерів, не мільйони, не мільярди, не секстіліони, то все, ти типу ніхто, нічого. І це, напевно, ті самі люди, які, коли перед собою побачить 70 інших людей, можуть обісратись. Просто вдячен тим 70 людям, які нас прослуховують. Якщо дійсно воно для вас цікаво, то слухайте і... І це прикольно,

Костя 45:46
що в нас,

Коля 45:47
якби ми, напевно, ганялись за якоюсь там популярністю, то ми б записували про щось інше. По-перше, дійсно, можна було б якийсь зробити більш гумористичний подкаст. По-друге, можна було б взагалі піти в іншу тему, там щось про ІТ-технології, там завжди є своя аудиторія, і можна було б щось таке зробити. Але ми говоримо, що мені подобається, ми говоримо про те, що в нас, в нашому житті відбувається, ми говоримо про це дуже органічно, немає ніяких проблем і це ще подобається іншим людям.

Костя 46:24
Мені дуже спекотно зараз тому проблеми є, але я насправді на 100% тебе підтримую і дякую, що ти запропонував записувати подкаст. Я його далі хочу записувати, хоча б тому, що коли у нас виходить новий епізод, дружина мені каже, що о, клас, вийшов новий епізод, там в спортзалі буде щось слухати. І її сестра мені каже, що вона тепер чекає п'ятницю. Бо, по-перше, шабат, а по-друге, тому що виходить новий епізод і вона може послухати новий епізод. І є як мінімум дві людини вже, що завжди кажуть, що чекають. Я думаю, ну все, супер, в нас є віддані фанати, тому можна... Ладно, фанати... Шанувальники. Шанувальники, дякую. Фанати – це точно не те слово, шанувальники – воно краще. Тому 100% можна і треба записувати далі. І дійсно, буде багато про що говорити. Тому що ми... Остання тема, наприклад, у мене теж фоллоуапа на якісь... Ну, не теж дуже багато, але, наприклад, є. Хоть колись треба було б про нього сказати, напевно. Колись, скажемо. Колись прийде час.

Коля 47:33
До речі, коли ми говорили про музику, забув додати, що я вже відвідав концерт Продіджі. Так. І чесно скажу, ну, напевно, як я і очікував, тому що спочатку я же не хотів на нього йти, а потім просто випадково погодився з друзями за компанією.

Костя 47:53
Як телеграм купив.

Коля 47:54
Ну, по-перше. Ну, чувак, це була дуже схожа ситуація. Не знаю, як прокоментувати без Кейта Флінта. І взагалі концерти такі самі, як я їх очікував. Тобто просто дуже галасно лабає музика. Цей Максим Реаліті, як МСІ бігає щось по сцені, волає в мікрофон. Звичайні записи. Зрозуміло, що ніхто там зараз наживо дуже там щось... не видає, і хоча б разок піти, я не можу сказати, що я в захваті, і якщо вони наступного разу прийдуть, я теж піду. Напевно, ні. Шкода. Я думаю, що їх епоха була раніше, і вона пройшла, і може я просто став старішим. До речі, там на концерті якраз, якщо і були діти, то тільки у візочках, тому що там дійсно вся аудиторія, це типу 30+. Ну, тому що

Костя 48:49
людям, що їх слухають... Прикольно. Так, там діти не можуть з'явитися майже стовідсотково. Там їх не буде, так. У тебе ж, я так розумію, ще буде сюрприз, потім... Сліпнот. А, блядь, це повинен буде сюрприз. Так я ж про це вже казав. А ти в подкасті про це казав? Так, що я з донькою поїду. А ти точно про це казав в подкасті? Так, чувак, 100%. Це важко пам'ятати про те, що було в подкасті і не в подкасті. Я, слухай, ми ж можемо, в принципі, не обов'язково це зробити за годину, але я, коротше, ще про книги хотів сказати, що ми коли говорили про книги, я не пам'ятаю, про які я казав, чесно, крім Черчилля Другої світової війни, Не пам'ятаю, але у мене за останні років 5 у мене проходить така самоідентифікація з точки зору національності, культури і всього іншого, тому що у мене є по лінії мами, у нас досить багато єврейських бабуся-дідусь і так далі. І я десь наполовину, я єврей українського походження, або українець єврейського походження, я не знаю, як це сформулювати, я цей процес ще не закінчився. І я особливо, коли розпочалася вже повномасштабна війна в Україні, Я почав читати книги, що якось пов'язані з Другою світовою, з Голокостом. Мені здається, що це просто моя спроба, по-перше, проходити далі цей процес ідентифікації, розуміння держави Ізраїль, євреїв і розуміння, взагалі, проживання війни, що в нас йде. І я не згадав про три дуже круті книги, що в якомусь сенсі всі між собою пов'язані. Перша Віктора, насправді всі три дуже відомі, але я згадаю все одно, якщо можна. Просто це, як ти сказав, що ми можемо в будь-якому подкасті говорити про... Те, що казали

Коля 50:52
вже.

Костя 50:53
Якщо що, просто видалиш потім це з фінальної версії. Ну, я все, нічого не зробити не можу. Коротше, Віктор Франкл був такий, здається, він австрійський психолог. Мені здається, він був викладачем навіть психології в якомусь віденському вузі. І він був австрійським євреєм, і він потрапив в Аушвіц, і він вижив в Аушвіці, і він написав книгу потім. У неї якась, я читав, здається, певний час тому, може російську, я не пам'ятаю, у нього якась дебільна назва, типу «Скажи жизні да» і щось таке. Я майже впевнений, що він не писав її з такою назвою. клікбейтною, але, коротше, він написав про, як люди намагались вижити, і у кого це виходило, і у кого не виходило це зробити в Аушвіці, і як це пов'язано з тим, як люди психологічно готували себе до такої події, як перебування не в концентраційному навіть таборі, а в таборі смерті. І це дуже... Я не можу сказати, що війна в Україні — це повний аналог, але, в принципі, це теж дуже жахлива подія, І це прикольно, як є певна рима в тому, щоб розуміти, як люди ставляться зараз до війни в Україні. І там, коротше, головна думка була те, що ті, хто чекав, що війна от-от скінчиться і табор визволять, вони вмирали першими. Коротше, ті, хто думали, що це спринт, ті, хто думали, що це спринт, не виживали. І я такий, бля, ну, Тарас Чмут казав, що це надовго, і треба, ну, наша війна надовго, і треба... готуватися далі розуміти це але це так не хочеться ну я так не хочеться в це вірити хочеться розуміти що це скоро закінчиться а потім я згадуюсь цю книгу і такий він Віктора Франкла і такий бля звучить так що я здохну перший Друга, була така єврейська журналістка, здається, американського походження, Анна Арендт. І була така прикольна історія, коли ізраїльські спецслужби спіймали в Аргентині. Там переховувався Адольф Айхман. Він під час Другої світової був людиною, що відповідала за логістику постачання євреїв зі всієї Європи. концентраційні табори і табори смерті. І він, типу, був як педантичний німець, він з професіоналізмом підійшов до того, щоб якомога ефективніше доставляти євреїв в табори смерті. І його спіймали в Аргентині, викрали звідти, перевезли в Ізраїль, там судили і стратили потім. І Ганна Арендт, вона єврейка з Америки, що приїхала як журналіст Нью-Йорк Таймс писати статті про той суд, що був над Адольфом

Коля 53:39
Айхманом.

Костя 53:40
І вона написала серію статей, що потім, мені здається, в Нью-Йорк Таймс із неї зробили потім книгу. Чи вона її потім трошки цей серію статей відредагувала і вийшла книга. І вона там розповідає про... Вона, здається, називається «Банальність зла – це книга». І вона розповідає про те, як людина, така як Айхман, він особисто нікого не вбивав, не натискав на курок, але людина, що фактично спричинила, долучилася до того, щоб вбити мільйони людей. І коли я інколи думаю про те, що є якісь російські пілоти, які за тисячу кілометрів від України запускають ракети, які потім потрапляють, Будь-куди, до речі. Тут, знаєш, інколи кажуть, що вони, типу, потрапляють в житловий будинок. Це, звісно, жахливо. Але навіть, коли вони потрапляють в якийсь військовий об'єкт, це такий ж злочин. І мене інколи трошки бентежить, коли кажуть тільки про ті ракети, що потрапляють, типу, в якісь цивільні об'єкти. Тому що вони так само, ці йобані росіяни, не мають права жодного чіпати наших військових. І я, мені здається, через ту книгу намагаюся збагнути, як це трапляється з людьми, що вони таке роблять, знаєш, типу, він такий, він на суді, це Адольф розповідав, що він просто виконував свою роботу. Мені здається, що ці йобані пілоти, вони... Ой, це... Він казав, ти, я нікого ж нікого ж не вбивав, я просто, типу, роботу виконував. Мені здається, що багато хто з росіян мають таку ж перевертну, якось...

Коля 55:07
Причетність. Так, так, так, впечатність взагалі до цього.

Костя 55:11
Так, вони теж можуть потім розповідати, що вони нічого не робили, нікого не вбивали, і вони тільки виконували накази і робили свою роботу. Але я дуже сподіваюся, що в нас буде потім... Хоча, в принципі, в нас є вже головне управління розвідки, і в них є якісь спецпризначенці. Я дуже сподіваюся, що наша пам'ять про цю війну буде не короткою. І як би ця війна не закінчилась, я дуже сподіваюся, що кожен пілот і кожна мразь, що віддавала накази і навіть не натискала на курок, потім буде вбита. Тобто це для мене дуже важливий факт, щоб наша пам'ять не виявилась короткою. Третє, я не знаю, чи ти чув про неї чи ні, була така дівчинка в Нідерландах німецького походження, теж єврейка Анна Франк. Вона щось підлітком була на початок війни, 10 років тій було, чи щось таке. І ще до війни з батьками вони переїхали з Німеччини в Нідерланди, де не переслідували євреїв. Але все одно, коли почалася війна і Нідерланди окупували, вона жила в Амстердамі з батьками. І вона вела щоденник, коротше, вони з родиною і ще декількома родинами переховувались в одному будинку від нацистів, коли Нідерланди були окуповані. І вона вела щоденник, який потім, на жаль, вона загинула, здається, теж в Аушвіці, тому що їх викрили. А її батько вижив, мені здається, єдиний з усієї родини. І він коли повернувся в Амстердам, він знайшов її щоденники, і в дещо редагованій версії вони були видані. І зараз це одна з дуже відомих книг. В Амстердамі той будинок, де вони переховувалися, це будинок музеї Анни Франк. Музей, я там був. Ага, я чотири рази вже був в Амстердамі, здається, я не можу туди потрапити, тому що я залегідно не планую, а потім приходжу, а там така черга, що просто неможливо туди

Коля 57:04
потрапити.

Костя 57:05
Але це про страждання дітей і про, коли читаєш те, що воно пише, про дорослішення, яке відбувається з дітьми, яке не повинно відбуватися, це теж дуже якась прослідковується рима з тим, що відбувається зараз в Україні. Це дуже три такі досить прикрики книги, але я хочу їх згадати. І якщо комусь, як і мені, буде легше переживати те, що відбувається зараз в Україні, через призму того, що це все не вперше з людством. Ми не перші, хто проходить через таке. І є приклади, як собі допомогти. Ну, круто. Але, знову ж таки, якщо ти просто це видалиш, все, ну, окей. Так, може, ставиш подякий інший епізод потім.

Коля 57:50
Просто вставлю музику. Музику, так. Якусь фонову, і все. Замість тебе. Якщо вже казати про книги, я ще знайшов десь в соцмережах підгледів в українських. Викладали, короче, люди, ділили скріншотами, хто, що, як, скільки читає. Значить, є такий додаток, який називається RORK, де ти скануєш код книги... А потім ти запускаєш таймер, скільки ти її читаєш. І в тебе є такий типу твій щоденник, там в який день, скільки ти читав, яку книгу. І це потім з цими скріншотами люди ділились. Ну, я не знаю, ми можемо також додати посилання на цей додаток. наші шоу-ноти, я не знаю, може комусь це таке знадобиться, але просто, ну, знову-таки, це не для мене, тому що, якщо я читаю, я читаю для себе, мені не треба робити цей популізм, типу, от зараз треба обов'язково натиснути, що я

Костя 58:47
читаю цю

Коля 58:48
книгу, там, стільки-то хвилин, там, чи ще щось, ну, не знаю, я, знову-таки, для мене це щось особисто, так як я, і більшість речей, яку я роблю, це я роблю, тому що мені це подобається. Тому що я винен це робити, чи там ще щось. Як один мій знайомий казав, о, я коли слухав ваш подкаст з Сережою, я навіть не відразу дізнався, що то хтось інший, бо у вас голоси схожі. Я кажу, там буквально... Подкаст починається. Типу, Сережа, а ти зараз граєш якісь ігри? І він каже, так, привіт, мене там звати Сережа. Кажу, як це можна було не почути? Ну, як можна було взагалі, там, буквально перші 10 секунд, ми там розповідаємо, і там є нова людина. Може

Костя 59:36
до цього я не казав привіт, я Костя, але я буду тепер інколи казати привіт і не Костя. Та

Коля 59:42
ні, просто річ в тому, знаєш, хто як слухає, так і для мене. Я прослуховую, тому що мені це цікаво, я не люблю відволікатись, можу щось пропустити, щось важливе. Ну, коротше, є ще такий додаток, кому подобається читати, і вам це, ну, якась ось ця соціальщина, вона вам потрібна, можна ще й таким користуватись, відкрив для себе.

Костя 1:00:04
Це, напевно, гейміфікація, мені здається, є такий термін, коли процеси, що не пов'язані з іграми, можна спробувати додати їм якийсь ігровий елемент, щоб заохочити Навіть дорослих людей щось робити. Якісь

Коля 1:00:21
там очівки додавати. Так,

Костя 1:00:24
є таке. Хвилинка дідовства. Хоча дідовство це трошки інше слово. Хвилинка ностальгії. Пам'ятаєш? Форскуер. І коли можна було чекінитись в якихось місцях і ставати мером. І як багато хто ходив і чекінився. В нашому оточенні. Багато хто ходив і чекінився. Тому що, звісно, багато людей взагалі не чуло про форскуер. Але, так, це, в принципі, один з прикладів гейміфікації, коли можна було стати потім мером якогось місця, типу, Соборної площі в Одесі, або там Макдональдса на Дерибасівській, типу, вітаю, ти мер. І Труханов, мені здається, переграв в цю гру. Чувак, я, коротше, подумав, що я все ж таки скажу, спробую не дуже довгий фоллоуап про попередній епізод про нашу психотерапію. Це був якраз такий епізод, коли я прослухав, він такий, бля, класний епізод, мені реально він сподобався, але я такий, чого я... Він важкий, чувак, він реально важкий. Ну, це важка тема, але мені здається, що в нас вийшло поговорити про неї... Спокійно і без якоїсь занадто драматизації. Вийшло, мені сподобалось як. Я відчув потім, що я не сказав. Там був такий момент, коли ти казав, що ми, в принципі, можна і про... та тарологів сказати, що просто з неї знайшов ще таролога гарного, тому що це не працює. Я там сказав, що ні, не можна, тому що психологія – це наука, а тарологія – не наука. Для мене насправді не це важливіше. Особисто для мене інше працює. Чому, наприклад, я з терапевтом займаюсь і плачу гроші, а з тарологом не піду. І, наприклад, чому я атеїст. Тому що я, в принципі, це такий, знаєш, як це відкриття coming out майже. Світ дуже важкий і болючий, і дуже часто розчаровує. І я вважаю абсолютно нормальним, що люди хочуть знайти щось, що знімає їм тривогу і дає хоч якийсь напрямок для того, щоб... Трошки полегшити це життя. І релігія, і нумерологія, і тарологія, вона дає цю допомогу. Якщо людині тривожно, то релігія каже, всі випробування вони через те, що Бог тебе випробовує, але якщо будеш молодцем, то потрапиш в рай. І у людей падає тривога. Вони такі фух, ну типу... Є зрозуміло, що робити. І частина відповідальності, вона з людини знімається, тому що все, що не відбувається, це, типу, Бог, це не ти. Ти можеш бути слухняним, ти можеш любити його, але події ти, як би, таке, знаєш, як би до українського гарне це слово, посередковане вплив маєш на... Ну, щось, типу... Щось таке, так, ти маєш непрямий вплив на те, що відбувається. А тарологія, чи просто ці карти Таро, я не знаю, що є таке. Коротше, Таро, це, я так розумію, приблизно та сама історія. Вони знімають відповідальність людини, вони кажуть, чувак або чувіха, це не ти, якби робиш, якщо ти хочеш знати, купити машину чи ні, виходити там, одружуватись, вибач, чи ні. іти змінювати роботу чи ні, ти просто подивись на карти, і вони тобі підкажуть, що зробити. Вони знімають з тебе відповідальність, вони замість того тобі дають просту відповідь. От карти сказали, треба купити, ти можеш купити цю машину. У тебе тривога падає через це. Терапія робить ровно-зворотню історію. Вона, на жаль, так працює, що вона розчаровує тебе. Вона тобі змушує зрозуміти, що світ несправедливий. І ніхто не знає рішень, жодні карти не знають, не знає психолог, не знає сусідка, не знає мама. І єдина людина, що знає, купляти машину чи ні, це ти. Ти, хто хочеш її купити. І так ти можеш дійсно купити, а потім з'ясується, що ці гроші потрібні були на щось інше. І так ти можеш купити, і вона може з'ясуватися, що вона з США, і вона втоплена була, і ти викинеш гроші свої. Але немає простих відповідей, цей світ не дає простих відповідей. І терапія тобі повертає відповідальність за те, що ти сам відповідальний за свої вчинки. І робити щось чи не робити... знаходити джерело якоїсь проблеми чи не знаходити, вирішувати чи не вирішувати, це все ти. Це не Бог за тебе зробить, це не Бог вирішив, це не Бог зробив і за тебе, це не Бог тебе поставив такі умови, а це ти. І робити щось, і не робити, це вирішувати тобі, і мені особисто така система більше подобається просто. Це для мене важливіше, що вона мені повертає відповідальність за мене, а не дає зовнішні якісь силі. Це я не згадав, а це мені здається важливо.

Коля 1:05:18
Ну, будемо сподіватися, що більшість людей зрозуміє, що їх майбутнє в їх руках, як би це дуже пафосно не звучало, і ніякі там натальні розклади, чи як там вони називаються в цих, в світі, таро, всі ці штуки, і що ніяк вони, ніякий там всесвіт їм не вкаже, як, що треба робити це. Треба щось думати своїм, мозоком і брати відповідальність на себе і вирішувати самостійно всі свої проблеми.

Костя 1:05:53
Погоджуюсь і давай спробуємо взяти свою долю в свої руки з того, що нам напишуть фідбек на цей епізод. І якщо є бажання, дадуть фідбек на попередні 10, вже виходить 11 епізодів. І нам буде приємно підписуйтесь, ставити лайк, підписуйтесь на наш канал.

Коля 1:06:12
Єдиний, напевно, фідбек, який я отримав на роботі, це було коли під час робочого обговорення, і я щось почав, мене понесло, що я почав коментувати, що от молоде покоління розробників, воно відрізняється, от ми йшли, тому що нам це було цікаво, а вони йдуть за грошима. І хтось там з колег прокоментував, типу, ти шо, мікрофон увімкнув і подкаст пишеш? Типу, давай закінчуй, годі базікати. Тому тут хіба що можу додати тільки дійсно в годі базікати.