Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Коля 0:12
Ти радий, що не треба йти в школу?

Костя 0:14
Я дуже радий, що не треба йти в школу. Так.

Коля 0:16
Бо я піймав себе на думці, що кожного вересня я такий щасливий, тому що всі ці різноманітні історії про те, що ти будеш сумувати за школою, кращі роки були в школі, як там школа-школа, я скучаю, і вся та срань, яка ніколи я не сумував за школою. Просто жодного разу. Тобто людина, вона може сумувати, але насправді, як мені здається, вона сумує саме не за школою, а за тими часами, коли вона була школьником або школьницею, коли вона була молодою, коли вона була... Знаєш, не обтяжена ось цим побутом, відповідальністю, з цим життям. Тобто це просто були часи такі легкі, безпечні і то все. Тобто людина, як мені здається, вона може сумувати не за саме школою, а за тим, як вона проводила час зі своїми друзями і так далі. Але, блядь, це 100% не школа.

Костя 1:25
Ти кажеш, знаєш, сумувати за безпечними часами, коли людина була шкільником,

Коля 1:32
шкільником.

Костя 1:33
Я згадую початок жовтня 1996-го, мій другий клас, коли я просто йшов зі школи дому і мені ножа до горла приставили, обікрали і прийшов... Це, знаєш, 96-й рік. У мене тоді не існувало айфонів і у мене не було якихось там дорогих речей. У мене просто забрали якийсь там світер, рюкзак, там, знаєш, мене затягнуло в якусь парадну і забрали просто все, що в мене було, крім там джинсів і кросівок, дякувати Богу. І не дуже безпечно, тобто безпечність така відносна до, що була.

Коля 2:06
А мене гопстопнули, коли я йшов в школу. Це був, здається, 2001 чи 2002 рік. В мене вже був тоді телефон. І в мене забрали телефон, в мене забрали гроші. Також мене затягнули до під'їзда і приставили ножа до горла. Але, як зараз я пам'ятаю, в мене був дикий ступор. Але я пам'ятаю, що я віддав всі гроші, я не віддав 5 гривень, бо моя вчителька казала, що це останній день, коли я мав їх здати. Я їм сказав, що я все віддаю, крім цих 5 гривень, тому що мені їх треба терміново було здати. Мені поламало психіку трошки в той момент. Тобто я віддав все, що міг, крім 5 гривень.

Костя 2:48
У тебе тепер завжди є з собою 5 гривень, і це, знаєш, історія про те, тобі діти завжди питають, «Тато, чому у тебе завжди є 5 гривень з собою?» Ти такий, колись розповім, і це воно.

Коля 2:58
А я собі просто, здається, зараз подивлюсь, на правій частині дупі зробив тату, там, типу, карман, і звідти 5 гривень стерчіть, щоб вони завжди були зі мною.

Костя 3:13
Так, це про безпеку. Типу, люди питають, а що не так було в 90-х роках в Україні? Ну, все, якби, якщо згадати цю піраміду Маслоу з потреб людини, і безпека – це одна з базових потреб, з безпекою було не дуже, мені здається. Ну, щось не зайшло.

Коля 3:31
Але у нас насправді була досить нормальна школа. Тобто не можна сказати, що у нас була якась кримінальна школа. Навіть всі ті історії, що в нас були, що ми вже розповідали про школу, потім ми ще до них повернемось. Але тем не менш, я от згадую, я дивлюсь на... Інші школи, я там дізнаюсь про школи інших людей. У нас дійсно справді була просто звичайна школа. Тобто це, знаєш, не звичайна в лапках, як там багато хто каже, а в мене там звичайна школа, половина померла ще в школі, половина вже сидить, така, знаєш, ну, типу, якісь виєбони дивні. А тобто у нас дійсно звичайна школа. І у нас був досить дружний клас. Тобто у нас не було такого... Якоїсь там ненависті один до одного. У нас ось ця нормаль, вона була, ну, така, типу, у нас, якщо ти комусь не подобався, або тобі хтось не подобався, і ви просто не розмовляли. Але це не були негативні стосунки. У нас все одно, ось мінімальний рівень, це була якась середина. Тобто вона не провалювалась нижче. У нас не було такого, що там хтось бив когось. У нас якось в класі були дуже-дуже якісь дружні стосунки. Хіба що проблеми були, якщо брати мене конкретно, у мене було більше проблем з вчителями, тобто мене буліли вчителі, і це вони вважали нормальним, налаштовувати клас проти мене. Це для них норма. Те, що зараз їх можна було прозірвати, то тоді це для них була норма. Тому

Костя 5:02
що...

Коля 5:04
Через мою, якусь там, не знаю, нестандартну зовнішність. Хоча, бля, яка в мене нестандартна зовнішність? В мене не три ока і там вісім вух, я не знаю. Ну просто, що я виглядав не так. Ну якби вчителі хотіли, щоб я виглядав, тому вони мене булили. А клас-то в нас дійсно був дружний.

Костя 5:19
Клас у нас був класний, з масломасляним і дохоє масло, як класик наш каже. Але у мене було три школи. Я людина з багатим, не дуже багатим, я знаю, що є люди з більшою кількістю, але у мене було три школи, і відповідно мінімум А. І в нашій школі, де ми з тобою разом навчалися, у мене було два класи, тому що я з п'ятого по дев'ятий вчився в одному, з десятий і одинадцятий в іншому. Класи бувають різні. І я повернусь до того питання, що ти на початку ставив, а чи я сумую за школою. Я думаю, що тут така штука. Я дійсно не сумував за школою, хоча ностальгічні якісь нотки у мене бували дійсно по тим часам, коли типу знаєш менше відповідальності, менше проблем. Бо я нещодавно дітям пояснював, мені здається, в подкасті я теж про це розповідав, що людина, коли дорослише... У людини з'являється більше відповідальності. І це нормально. Я не сумував, тому що просто це життя, коли треба кожен день просинатися і хочеш, ти не хочеш йти кудись в якесь місце, де проводиш більшу частину дня, я ненавижу це. І тому я тепер кожен день просинаюсь і йду в офіс.

Коля 6:26
Але тут, я про це теж думав, так. Але, знаєш, от як я це зрозумів для себе? Коли ти ходиш на роботу, це просто такий етап, коли ти прийняв, що це вже прям, ну, умовно так, на все життя. Тобто це частина твого життя, ти маєш ходити на роботу. Тобто ти не можеш цього не робити. А в школі це може якийсь такий психологічний сплив, що ти взагалі, з цього нормаль, яку вважати, це те, що ти не ходиш в школу. Тобто ти відпочиваєш. А потім з'являється ось ця штука, яка тебе трошки вибиває з твоєї зони комфорту, яка називається школа, і ти знаєш, що вона тимчасова. Вона не назавжди. Вона з вересня по травень. І от коли вона закінчиться, потім ти знову повернешся до свого спокійного життя. Типу, нормально вважається, що ти не ходиш в школу, а школа – це просто як зовнішній якийсь...

Костя 7:26
Подразник.

Коля 7:27
Так, хіровий подразник, який тобі заважає нормально жити. Тому школа – це і була така, знаєш, стресова ситуація. Типу, тебе виводили вимушено з зони комфорту, ти мав ходити до школи, а потім ти знову до цієї зони комфорту повертався. Хоча, якщо дійсно зараз подумати, що 9 місяців на рік ти навчався, 3 відпочивав, то здається, що тут взагалі все нормально в іншому місці. Так,

Костя 7:57
повинно

Коля 7:57
було бути.

Костя 8:26
В того зразку, як ми навчалися, це, типу, там можна вивчати на кожному майже вчителі, що таке «газлайтинг». Я не знаю, чи знайомий тобі цей термін, я дуже погано можу його пояснити, але я так розумію, що це така форма психологічного насилля, коли інша людина змушує тебе сумніватися в тому, як ти сприймаєш якусь ситуацію, що ти розумієш, і ставить підсумніви корінь твого нормальності. Тому

Коля 8:53
що,

Костя 8:53
коли ти бачиш щось одне, а людина тобі каже «Ні-ні, це не воно». І мені здається, що школа нашого зразка – це прям 100% ситуація, коли ти кожен день приходиш і кожен день тобі вчителі розповідають, що твоя точка зору неправильна, що твоя поведінка є порушенням якихось норм, хоча ти сам розумієш, відчуваєш, точніше, відчуваєш, що наче не є жодним порушенням.

Коля 9:15
А

Костя 9:15
тобі постійно тломачить, що ти щось не такий, щось робиш не так. І це, блядь, скільки років? Десять? Десять, мені здається. З першого по одинадцятий за виключенням, в наші часи так було, за виключенням

Коля 9:28
четвертого.

Костя 9:29
І, блін, це дуже хірово звучить, тому я, в принципі, непогано розумію, чому ми не сумували по такому. У мене у тебе питання є. Вже зараз, знаєш, коли ми дорослі, коли ми можемо такі дискусії вести, як, наприклад, батьки, Є така дилема, яку... Така дискусія, коли люди сперечаються, на що взагалі школа? Це, типу, знаєш, як місце, де здобувають знання, чи це місце соціалізації? Знаєш, кажуть, що це вторинна взагалі, чи взагалі ваша дитина там гарно навчається, чи погано навчається, типу, класно, що вона розуміє, як поводитися в соціумі. Там є заможні і бідні люди, там є якісь там... Ті, що виглядають по-різному, поводять себе по-різному, ті, що там дружать, і ті, що... Не хочуть спілкуватися і дружити. Типу, ваша дитина просто в цьому соціумі перебуває. Цього достатньо. Ти що думаєш про це?

Коля 10:21
Я вважаю, що дійсно школа – це є місце, де дитина не отримує знання, не стільки отримує знання, скільки займається соціалізацією, як я взагалі бачу школу. Вона дає якісь базові знання, щоб людина розумілася взагалі у світі і знала, в якому напрямку далі рухатись. Щось мінімальне порахувати, написати, сказати правильно і так далі. Взагалі, тут дійсно цікава дискусія. Чи воно потрібно? Ну, як нас навчали в школі, що, типу, не рахуйте ніколи на калькуляторі, а рахуйте все там на листочку або в собі, як так? В умі, в розумі. Ну, коротше, якось так рахуйте. Ви ж не будете з собою завжди носити калькулятор. В нас тепер у всіх айфони. І тепер тим паче, що зараз на цих айфонах всі ми знаємо, що різний штучний інтелект, і який вже будь-який текстовий редактор тобі виправляє помилки. Здається, що в майбутньому тобі не треба дійсно вміти правильно писати, правильно рахувати, бо це все робить за тебе техніка. І насправді... Добре, хто... Хто зараз, ну ти, ті, хто потім прослухають, хто може. От ми на геометрії, ми якось там доказували якісь там теореми. Ладно теорему Піфагора. Хто знає, хто може навіть не то що доказати, назвіть, будь ласка, ще хоч одну назву теореми.

Костя 11:55
Просто будь-яку. Я можу якусь теорему, Ферма, назвати. Ми її в школі не проходили, взагалі, за її розв'язання,

Коля 12:04
доказання. Ми щось там доказували, ми щось там вчили. І це взагалі якось, ну, я не знаю, це ти ці знання, якщо тобі треба щось використовувати в реальному житті, ти йдеш і цьому конкретно вчишся. Якщо тобі треба будь-що, не знаю, програмування, пішов, навчився програмування. Якщо ти йдеш в юристи, то ти йдеш і вчишся. Тобі ж недостатньо тих знань, які тобі дає школа. Ти ж не зможеш потім розібрати або написати отак от правильно по всіх правилах. Тобто це взагалі якийсь інший напрямок. Тобі треба вміти вчитися, писати правильні терміни. Це інший напрямок. Тобто школа вона в принципі дає, як на мене, якісь базові знання, ну типу та ж саме хімія. Ти пам'ятаєш як ту валентність проставляти?

Костя 12:57
Ну я точно

Коля 12:58
ні. От, ну коротше.

Костя 13:00
Я і не знав, я

Коля 13:00
і

Костя 13:00
не пам'ятав

Коля 13:01
ніколи. Всі ці моменти... Вони, насправді, ну, типу, дають таке, ну, як на мене, абстрактне уявлення того, як у нас там працює світ і якісь звичайні навички. Ну, знову-таки, це ще залежить від школи, тому що я просто нагадаю, що астрономія, яку ми мали проходити в нас, це була та сама оцінка по фізиці, нам її просто дублювали. Інформатику, яку нам мали проводити в школі, нам дублювали алгебру, здається. Тому що вони вирішили, що то однакове, коротше, напрямки. Тому в нас цього... Може, в директриси дома і був комп'ютерний клуб, але в нашій школі точно не було. Кудись

Костя 13:42
подівалися комп'ютери.

Коля 13:44
Річ в тому, що школа дає якісь базові поняття, і щоб ти міг, відштовхуючись від них, потім, щоб навчити це взагалі з нуля. Це моє ставлення до цього. А школа дійсно дає більше соціалізацію. Ну давай чесно, якщо подивитись навкруги, Правда же, що ті, хто вчились на двійки-трійки, вони ж не стали двірниками всі, як їх там вважали? Ні, ні. От і все. Ну, насправді, а навіть інше, що ті, хто вчився супер-круто, може навіть на якусь золоту медаль шов, вони ж не стали наступними Ілонами Масками, як Стівами Джобсами і, коротше, Сергіями Брінами. Вони ж наступними. Вони не всі навіть стали щасливими та успішними. Вони були забиті системою і перелякані. Що вони можуть? Вони можуть класно працювати, але забиті системою і будуть завжди боятися де себе проявити, щоб не звернути зайву увагу до себе.

Костя 14:45
Блін, це ти реально дуже влучно сказав. У мене, мабуть, один з найкращих викладачів, яких я взагалі зустрів в житті. Його звуть Том. Він викладав на курсах англійської, на які я пішов вже дуже дорослую людину. Це було багато років після школи. І одна з таких штук, які Том робив безкоштовно інколи, його просили приходити в звичайні українські школи. І він дивився, як наші вчителі ведуть уроки англійської. Причому він, прикольно, він це робив не тільки в Одесі, він там в Ізмаїл кудись їздив, типу, в Вілково, ну, тобто в

Коля 15:18
маленькі

Костя 15:18
школи, знаєш, в регіональні такі, навіть не в обласному центрі. І він, коли повертався з них, він завжди на занятях дивувався і розповідав, що, блін, я взагалі не розумію, як може бути так, що на уроці англійської мови вчителька каже, тихо, типу, не розмовляйте. Він каже, а як вони діти повинні? Як діти повинні вчитися розмовляти, якщо їм забороняють розмовляти. І він думав, що система дійсно така, що вона не дозволяє жодної свободи, не дозволяє самовиявлення. Це дійсно проблема. Я розумію, що... Є такі штуки, знаєш, що, наприклад, Радянський Союз, на якому, наскільки я розумію, загальну освіту зробили вперше обов'язково, ми можемо дякувати тому, що це так, тому що ми здобули цю базу, на якій змогли далі будувати те, що нам цікаво, розвивати ті знання, що нам були цікаві. Але, блін, це такий, знаєш, ін і янь. З одного боку, що є ця база, її дали всім. З іншого боку, саме через те, що є ця база, побудована в системі, розвивати те, що цікаво кожній конкретній дитині. Це, звісно, було обов'язком батьків, але школа це не робила і не робить. І найболюче, що вона ще губить інколи ці прояви дитини, коли дитина хоче щось А батьки це не можуть побачити, тому що об'єктивно батьки менше часу дитину бачать. І виходить так, що в якісь наступні Сергії Бріни і Стіви Джобси не з'являються не тому, що в них немає талантів, а тому, що система української школи не дозволяє бути вільним і не дозволяє пробувати. Не можна помилятись, не можна себе проявляти, треба бути як всі. Це одна з найболючіших таких гірких штук.

Коля 16:59
Є такий термін «гносеологія». Це, типу, коли філософствуєш на тему «А чи можна взагалі пізнати світ?» Типу, «Чи можна взагалі навчитись цьому?» Ну, ми туди точно не будемо лізти. Але, чувак, чи тебе не коробить від того, що якщо ти відступив не чотири клітинки між завданнями, а п'ять, то тобі знижають за це оцінку? Сука, да я б за таке пальці, блядь, ламав вчителям би. Ну, як так

Костя 17:25
можна? Я думав, що учням, що, блядь, 5 клітинок, а не 4, падла, ахерать, пальці поламав.

Коля 17:35
Реально в цьому світі ти відступив не ту кількість. Як? Що це, сука, за правила? Це в якому божевільному мозку народилось таке, що ти мав би... Я, наприклад, досі не розумію, чому є таке правило, що не можна креслити ручкою, а тільки треба олівцем. Ну, якщо я накреслив правильно, якщо я не намагаюся якось це стерти чи ще щось, ну, чому я не можу намалювати ручкою? Ну, що це? У вас, блядь, у вас що трапиться з цим? У вас, ну, чи ж то штраф прийде? Чи вам менше грошей заплатять? Ну, як так можна? Ну, типу, якісь дурні правила. Ну, якісь для мене я навіть сформулювати не можу. В мене так починаєш просто трусити. Що це, блядь, так? Головне сенс, звісно.

Костя 18:36
Слухай, а тут, знаєш, ця дискусія також довічний спір того, чи треба мати форму в школі. У нас

Коля 18:46
в

Костя 18:46
школі, дякувати Богу, форми не було, і мені здається, що це велике благо. А є люди, що кажуть, що... Ну, і це, в принципі, я аргумент це розумію, і він дійсно, скоріш за все, працює. Типу, форма потрібна, щоб була дисципліна. І в мене питання, а на що в школі дисципліна? Щоб що? Тобто, у нас не було форми в школі, і щось я не пам'ятаю, що ми під час уроків бігали там, знаєш, і кричали, і там ми пили прямо в класі. Нє, пили прямо в класі було. Але

Коля 19:13
я

Костя 19:13
знаю історію тих, хто носив форму і теж пив прямо в класі. Тому якось я зв'язків якоїсь кореляції не бачу між тим, що люди носять форму і тим, що в них дисципліна. Мені здається, що якщо ти, наприклад, вже в школі розумієш, що ти хочеш стати військовим, Ну добре, йди потім в армію, і там тобі будуть будувати якусь, ставити жорстку дисципліну, де буде форма, де буде те, що треба ходити в ногу, в такт разом, буде там, я не знаю, всі разом повинні сидіти там чітко і щось ще робити за статутом. Ну нема питань, а школа, чому, знаєш, а чому всі повинні були писати синюю ручкою, наприклад? Чому саме синюю? Пам'ятаєш, що чорною не можна було?

Коля 19:57
Так.

Костя 19:58
А чому? Тому що я так розумію, що там була якась така історія. Бог накажут. Або Бог накаже. Там, здається, дві причини були. Перша ця, а друга,

Коля 20:07
що

Костя 20:08
вчитель, коли перевіряє, наприклад, зошити або просто там якось завдання, то може хтось копіркою фіганути. Вона теж чорна. Ну хто може копіркою

Коля 20:17
так зробити, що

Костя 20:17
вчитель це не зрозумів? Ну це ж нереально.

Коля 20:20
Спитай в людей, що таке копірка. Тобі ніхто навіть не розкаже. Ти бачиш, це що за такий вчитель має бути, що він не відрізнить, що це копірка від не копірки. У

Костя 20:31
мене теж питання. Якщо вчитель працює з класом постійно і такий, два абсолютно однакових завдання.

Коля 20:37
Ти знаєш, що в мене після цього комплексу, і я навіть коли щось друкую на комп'ютері, то я всі файли, що роблю, пишу їх синіми, бо треба ж синім було писати. Це жарт, але це ж така сама логіка. Типу, дурня якась.

Костя 20:53
У мене до цього претензія була до освіти шкільної, тому що знання, на мій погляд, дали більш-менш нормальні. У мене є окремі претензії, можливо, ми про них поговоримо сьогодні. Але причина, з якої компанію, типу Apple, Microsoft, я не знаю, що завгодно інше, типу там якусь... Теслу, господи прости, що їх заснували в США, вона не тому, що там навчають краще, а тому, що там є дух свободи, який з дитинством людей є. Не у всіх, звісно, тому що у компанії Apple теж не мільйон, а

Коля 21:26
є

Костя 21:27
якась обмежена кількість. Але в цілому цій Кремневій доліні, я так розумію, що там стільки всього, стільки компаній, стільки стартапів, Це тому, що люди розуміють, що їм можна пробувати, можна помилятись і нормально бути собою. Якщо ти хочеш писати синюю ручку, блядь, пиши синюю ручку. Взагалі повинно хвилювати. Зараз взагалі всі, бляд, пишуть, я так розумію, завдання якихось там на компах в ноутбуках. Там взагалі текст просто на екрані. Тепер ти можеш будь-який текст зробити, або він взагалі, значить це буде шрифт, він однаковий. Тому, не скоріш за все, у всіх якісь там, блядь, не знаю, Arial. І що тепер? Теж його синім робити, чи що?

Коля 22:03
Ну от мене ця штука і бомбить, коли звертають увагу не на зміст, а на форму. Типу форма подачі не та, ти там відступив, три пробіли добавив, чи там ще щось, знаєш, ну буває і таке. І типу все, все текст не можна читати. Дивна штука. Насправді, щодо освіти і шкіл, ну, от я можу розказати про своїх дітей. У мене донька ходила в одеську школу, якась, а може, то не ліцей був, це просто школа, якась там, коротше, але вони мали носити форму. І вона перші три класи ходила в школу, але там був уклон у французьку мову. І вони мали носити навіть обов'язково щось з символікою цієї школи. Тобто вона не могла просто прийти. Тобто це або там якийсь піджак, або якась жилетка. Кофточка

Костя 22:49
якась там, не знаю.

Коля 22:50
І там, короче, були дивні штуки. Типа дівчинкам не можна ходити, здається... В жилетці, але це була якась інша наша жилетка, на ній не було ось цього значка обов'язкової школи. Коротше, я зрозумів, і там було багато проблем, і ти вже як дорослий, і ти підходиш просто і кажеш, а чому так? Наприклад, у них діти всі сиділи в класі, на перервах вони їх максимум випускали, чи, здається, перші класи взагалі навіть в коридор не випускали, через це в класі не можна було просто відкрити вікна та запустити свіже повітря. І через це у дитини починала боліти голова. Я казав, що давайте ви можете будете якось, я не знаю, провітрювати кабінет. І там, коротше, було дуже багато проблем. І як рішення, я намагався змінити систему зсередині. Нічого не вийшло. Три роки я бадався. Чувак, там в дитячих туалетах, в дівчачих туалетах... Дитячих, дівчачих. Там навіть дверей не було. Я за

Костя 24:14
це...

Коля 24:16
Чувак, вибачаю. Я просто два роки з цим бився. Потім, кажу, діть від сраку. Я просто забрав доньку, віддав її до частної французької школи. І в них такий, знаєш, що в них відразу класно. Типу, ти можеш одягатись, як ти хочеш. Далі. Тільки

Костя 24:33
в тебе обов'язково берет повинен бути на

Коля 24:35
голові. Велика перерва, в них йде годину. Сука, годину. Вони просто гуляють на повітрі, свіжому, і проводять весело час. Це не так, як у нас було, там, типу, велика перерва, 15 хвилин. А там були 5-10, це, типу, ти не те, що там поїсти не встигаєш, ти до туалета добігти не завжди встигаєш. А тут у них, ну, типу, великі перерви, ну, інші правила, інше відношення до всього цього. І я бачу, наскільки, от, для них сама школа – це інший підхід. Зараз, в вересні, всі мали піти в школу, вони пішли. Але, ну, зазвичай, старші діти, вони не так радіють. А от молодший, він такий класно, ура, в школу. І вони там сидять, там, типу, з восьмої, напевно, до, здається, до четвертої у них уроки. Вони там три рази їдять в той школі, вони там гуляють. То це просто офігезне проведення часу. Тобто це і уроки, і знання, і соціалізація, і просто діти класно відпочивають. Це не так, як у нас було, що, типу, як на каторгу пішов, Відпрацював, відвчився, отримав від всіх на тебе, там наорали, просто так наволали, просто тебе там знецінили, загазлайтили, забуліли, і ти прийшов додому. Клас. І чому я не хочу в школу? Та хір його

Костя 25:57
знаю. Не зрозуміло. Слухай, я там тільки що питав, коли ти сказав про туалет. І я вважаю важливим повернутися до питання туалета. Тому що, наскільки я пам'ятаю, у нас жодного не було туалету в школі, де були б двері.

Коля 26:13
Ну, я не пам'ятаю. В чоловічих. Дівчачі

Костя 26:16
туалети я вже не пам'ятаю.

Коля 26:17
Я теж не пам'ятаю.

Костя 26:19
Але в чоловічих не було в жодному, наскільки я пам'ятаю це. І мені здається, що туалети взагалі, те, як вони облаштовані, це крутий маркер того, наскільки дбають про людей і наскільки про них ставляться як до людей. Я коли йду в якісь заклади харчування, може це в мене травма з дитинства, але я в закладах харчування, в ресторанах, кафе, кав'ярнях і так далі, я завжди дивлюсь, коли йду в вбиральню, я завжди дивлюсь, як вона влаштована. Якщо там немає стін від стелі до

Коля 26:50
підлоги,

Костя 26:51
не так, щоб ти через якусь фанерну маленьку стіну сидиш до наступної людини, то я розумію, вони не дуже поважають своїх клієнтів. А, блядь, давай так засвідчимо. Я сподіваюся, що це не буде розголошенням занадто якихось приватних даних. Ми з тобою закінчили школу в 2005 році. От у школі в Одесі, загальноосвітній школі, не найгіршій взагалі, у школі з нормальною репутацією, не було чоловічого туалету, де були б двері в кабінку. Тобто ти, давай так, просто скажу, якщо ти хочеш «какати», Та ти повинен отак от присісти, і всі люди, що заходять, о, привіт, ну ти розкакаєш. Ну, тобто, як справи?

Коля 27:31
Ну, так ти ж поясни, що там була просто дірка в полу, а не те, що унітази стояли.

Костя 27:37
Так, ну, звісно,

Коля 27:38
унітазів не було. І ще, ну, просто це дуже важливо. І ще обов'язково, що в будь-який момент... До цього чоловічого туалету могла зайти технічка. Просто перевірити, щоб там ніхто не палив. А ти таки сидиш так на цією диркою і намагаєшся за ці 5 хвилин за часів цього перерви, бо на уроці не пустять, підеш після дзвінка і ти намагаєшся просто одним потоком з себе це все скинути, цей баласт, і вона така заходить. «Що ти тут робиш?» Цей синдром технічки, синдром Вахтера. Так. І таке, що ти тут робиш? А тут тупо незрозуміло, що я роблю. Що я можу як дитина робити в туалеті? Ну, чувак, це просто до людей, ну, до нас не ставилось як до людей. Це просто, ну, знаєш, якесь таке стадо, бидло. І потім, типу, а що таке? А що не так? А що вас не влаштовує? Все ж нормально. Ну, туалети є. Ну, типу, є.

Костя 28:42
Я не пам'ятав, а зараз я згадав і думаю... Як ми з цим жили? Це настільки принизливо, що я не розумію, що наші батьки також були всі в школі, вони її бачили, вони такі заходили, ну нормально, пофарбували стіни. Всім було норм, це просто жах. Я взагалі не розумію, як це можливо.

Коля 29:22
Це вважалось нормою? Це норма, що і вон є, будь ласка, ходіть. Справді, чувак, це реально жахливо. Але, ладно, давай про це.

Костя 29:33
Так, залишимо туалети.

Коля 29:36
Так, напишіть, які у вас були туалети. Згадайте і напишіть.

Костя 29:41
Головне про школу.

Коля 29:43
Ладно, знаєш, є таке, по-філософствуємо, аксіологічне встановлення, що школа має, типу, вчити, а не повчати, знаєш, типу, не виховувати. Ну, я завжди так вважав про університет, що, типу, школа-то, вона тебе повчає, типу, вона тебе, типу, за ручку веде, а от коли ти переходиш до вищого навчального закладу, Ти сам по собі. Тобто твій там педагог, він просто розказує матеріал, йому срати. Записуєш ти, не записуєш, ходиш, не ходиш. Засвоїв ти щось, не засвоїв. Абсолютно. Типу його задача розказати. Твоя задача вже навчити себе якось до цього відноситись і так далі. І от що мені подобається у частних школах. Те, що от я бачу, що у них якраз воно, знаєш, так потрошки несеться. Типу, що з маленьких класів їх ще ведуть, а чим старше ти, чим ти доросліше у останніх класах, вже міняється ось це, що тебе не ведуть за ручку, як там класно. У них навіть немає такого, як класний керівник. Тобто, воно офіційно є, але у них немає такого, що зараз у нас класна година. Костя, а чому ти не ходив на такі уроки? Вони просто записують в загальний, у них навіть щоденників немає, є онлайн-система. Вони просто пишуть, що такого учня не було. І все. Або він там запізнився, або ще щось. Тобто, і чим доросліше дитина стає, тим більше вона має прийняти цю відповідальність. Бо... Якщо так подивитись, як от зі мною було в мої часи, так, і що в школі нас вели, за нас там, типу, вчителька, друга, мама, як там нам казали. Бля, я б не хотів таку. Другу маму, першу маму. Щось мені взагалі з класними керівниками щось якось не повезло в житті, тому... І от, типу, що вона якось вела там щось було, а потім тебе відразу кидають в університет, і ти не знаєш, як тобі переключити, що там за тобою ходять, а тут ти маєш сам. І в частних школах це точно от міняється ця штука. Як ти вважаєш, ну, і як ти вважаєш, чи треба, чи має школа вчити, чи вона має отак от тебе виховувати?

Костя 31:52
Ну, я дивився на своїх доняк, коли вони пішли в перший клас. Щоправда, вони пішли обидві в шість років не в сім, як я пішов. Але, блін, вони такими маленькими були. Ну, тобто, коли це початкова школа, 100% їм потрібна людина, що повчає і навчає водночас. У мене молодша моя донька. Вона дуже тактильна людина, їй потрібна увага, їй важливо було, щоб вона коли на перервах підходить до вчительки, щоб вчителька могла її обійняти. Їй важливо було обійматися. І вона казала, що моя вчителька класна, я кажу, що вона мене обіймає, коли мені це потрібно.

Коля 32:34
І

Костя 32:34
це було головним фактором. І тут казати, знаєш, в початковій школі, казати щось про давати знання, ні. Ну, звісно, все, як ти сказав, в початковій школі це повчають. А це дуже крутий підхід, якщо в приватних школах дійсно є така штука, що я не знаю, чи всіх чи ні, але якщо у старшій школі людину, дитину, то все ще дитину, підлітка, готуй до того, що в університеті буде по-іншому. Тому що у нас цей перехід був реально такий бах,

Коля 33:01
жорсткий.

Костя 33:02
І то за тобою підтирають ці соплі і слюні, а то раптом ти нікому не потрібен. І ця кількість свободи, не всі можуть з нею впоратись. І я думаю, що не зміг в тій мірі, в якій хотів би. І зараз, коли я дивлюсь назад, я розумію, що не впорався. Свободи стало забагато, і я не зрозумів, що з нею робити. Перебрав. Трошки перебрав з нею. Тому так, було б класно, якщо б нас готували якось поступово. І мені здається, що це можна застосувати і до інших якихось шкільних питань. Не тільки до того, що кількість свободи підвищують, хоча це дійсно круто. Наприклад, можна було б дозволити обирати якісь предмети, якщо, знаєш, як коли ти закінчуєш в нашому випадку 11 клас, зараз 12 клас. Тобі далі кажуть, а от тепер ти повинен йти в вищий навчальний заклад і обрати собі професію на все життя. Тобто до цього моменту ти не міг обирати навіть уроки, які ти вчиш, а які ні. Все за тебе обирали. А потім ти чомусь раптом маєш бути спроможним, зробити такий вибір. Як? Бо я реально не зрозумів, як. Тому так, я з тобою погоджуюсь.

Коля 34:11
Я тут ще додам, що якраз в французькій приватній школі, що у дітей якраз донька в 10 класі, і там у них на наступний рік вони вже мають обирати деякі профільні предмети.

Костя 34:25
Ага. Тобто є така історія?

Коля 34:27
Є. У них точно, ну просто я ж кажу, що це окрема система, і ми по ній спочатку навчалися в Одесі, потім, коли переїхали в Ригу, ми продовжили по ній навчатися. Хоча тут, напевно, спочатку розкажу, що коли ми переїхали тільки в Ригу, то є українська школа, але це просто найгірша школа, яка взагалі може бути... На російський? На російський. А як же? А як же? І вони українську знають, там тільки директриса, яка ходить така типична, ну типова наша радянська падла, яка ходить, лиже сраку всім, хто там якось пов'язаний з Україною, типу там посол. Він посол, вона посла. Ну коротше. Ну, типу, от з такими вона просто за ними бігає. А в школі там така херня. Ну, тобто, для місцевих туди віддають таких дуркуватих дітей, які не тягнуть свій рівень у звичайних школах. У

Костя 35:38
звичайних

Коля 35:38
латвійській школі. І, типу, це школа меншин, меншинства. Школа меншин, вважається... І туди віддають. Ну, я там протримав дітей кілька місяців. Я зрозумів просто, наскільки там психологічно важко. І я зрозумів, ну, там було просто, що поки ми документи, тільки переїхали, корона, поки ми там їх переробляли, поки отримали. І, коротше, кілька місяців вони витратили, але вони досі згадують, це просто жахливіший був. Жахливіший... Досвід. Досвід, так. Просто українська школа в Ризі. Тому точно не треба. А давай тоді ще згадаємо нашу школу, що про неї пам'ятають. Нашу, де ми з тобою навчалися. Це досить непогана школа, дійсно. Вже люди знають, що Дорошенко – це другий епізод. Знають, що на школі ще вчилась Доліна.

Костя 36:35
Це

Коля 36:35
треба

Костя 36:36
другий епізод, щоб подкасту послухати. Якщо хтось не слухав про одеських супергероїв, там буде зрозуміло, хто такий Валентин Дорошенко.

Коля 36:43
Так, про Доліну ми теж згадували. Я згадав, що у нас, пам'ятаю, часи, коли в нас в школі працювало два фізрука мужика. Один був, типу, ми його називали старий, один був молодий. Ну, не буду імена називати.

Костя 36:55
Віталій,

Коля 36:56
так, блядь. Ти не буду імена називати. І

Костя 36:57
я не буду. Він міг би бути Віталій, але ні.

Коля 37:00
Так, один старий, один молодий. Так от, я згадав, що молодий же ж повісився.

Костя 37:04
Я згадував цю історію цього місяця. Ми з тобою теж треба сказати, що не просто так записуємо цей епізод у вересні і викладати будемо у вересні також. Я згадував цього місяця цю історію і навіть намагався згадати, чи було відомо, чому він це зробив, чи залишив він якусь предсмертну записку, чи ні.

Коля 37:26
Про це мені точно нічого не відомо. І я розумію, що це взагалі суїцид в будь-якому вигляді, це аж ні разу не смішно. Але просто ставте себе на моє місце, що я пам'ятаю часи, коли я, мій батько, цей фізрук в якомусь генделику, і мій батько бухав з ним. І ти розумієш, що це твій вчитель фізкультури, і що ти його побачиш або цього тижня, або наступного на уроках. І вони просто бухають, і ти десь там поруч з ними сидиш. Я це теж згадував. А що, вчитель

Костя 38:03
фізкультури не людина чи що?

Коля 38:06
Та вона та людина. Ну, знаєш, якось важко насправді. Якось хоча б, не знаю, не при дитині або там ще. Або з іншої сторони, так, він прийшов випити, а чого цей приперся за своєю дитиною?

Костя 38:19
Слухай, взагалі ти затронув дуже важливу тему. Це, знаєш, я не читав про цю ідею, але суто з власним відчуттям, знаєш, чому, типу, кажуть, що є така також дискусія, що інколи трапляються романи між викладачами та, наприклад, студентами. Це про вищі навчальні заклади. Якщо

Коля 38:38
казати про

Костя 38:38
школу, там, в принципі, це така, ну, можна кримінальна справа вийти. Костя

Коля 38:42
та

Костя 38:42
Коля. Тому що учитель або викладач – це така фігура, у якої за замовчуванням, через те, що вона одна на аудиторію, у неї є авторитет, яким вона повинна користуватися тільки для того, за що її сплачують гроші. Тобто навчати

Коля 39:10
і давати

Костя 39:11
знання. А якщо цей авторитет використовується для інших цілей, це неетично. Я, знову ж таки, кримінальна відповідальність залишаю тут за дужками, тому що це і так у питанні зі школою, зрозуміло, і неповнолітними дітьми. Але це така ж історія, те, що ти розповідаєш про фізрука. Я сказав, знаєш, цю репліку, що, типу, що він не людина, а з іншого боку, якщо ти викладач, хоча б навіть і фізри, тобі все ж таки повинна бути ця відповідальність, що ти не можеш в одному барі з батьком З батьком можеш, а якщо батько з сином, з ними пити не можна разом, тому що у тебе є не тільки обов'язок бути вчителем, але й ти також маєш якийсь авторитет, і його треба з якимось розумінням використовувати. Тут ти правий, так?

Коля 39:58
А наскільки правильно, коли тебе вчителька хімії відправляє замість уроку додому занести пакунки, які вона зробила на новому ринку, коли в неї там не було попереднього урока. Блін, а це яка? Ти просто заносиш до її дитини, це та, яка старша, яка ще мого батька вчила. Тобто, і ти просто носеш пакунки там, якусь там, не знаю, картоплю, якусь рибу там, чи щось таке. Ну, просто звичайні пакунки просто носеш до неї додому, бо в неї вже там дитина вдома, і ти можеш занести,

Костя 40:29
воно її відкриє. Слухай, це ідеальне місце, якщо б ми були по подкастам, що слухають багато хто, ми б пішли б в сільпо і запропонували б їм, як це, рекламну інтеграцію тут. І ви б казали, не треба використовувати учнів, щоб доставляти ваші пакунки. Звертайтесь до сільпо. Сільпо

Коля 40:44
доставлять

Костя 40:45
додому.

Коля 40:46
Але за сільпо треба платити, а тут просто безкоштовні учні. Просто згадай, скільки всього ми робили, що взагалі не пов'язано зі школою. Ми розносили ось ці на...

Костя 40:57
Запрошення

Коля 40:58
на вибори. Запрошення на вибори. Якусь таку срань робили. Або там щось кудись треба було відвезти. Або коли там районо переїжджало, то... Чиїми руками ми перевозили речі районо. Чувак, просто набрали дітей зі школи, щоб вони тягали якісь там столи, якісь там стільці. Типу, замість уроків, ось це вони мають думати про навчання нас, а не те, що... Ми замість навчання робимо якісь фізичні штуки, для них якийсь сервіс робимо. Це

Костя 41:39
ж така дурня.

Коля 41:42
В сучасному світі я не знаю, чи є ще така штука в українських школах. Я просто собі таке не уявляю тут. Це, здається, якесь підсудне діло, що взагалі якась... Як

Костя 41:57
це? Я розумію, про що ти кажеш. Але водночас, типу, класно, що це було. Тобто мені соромно.

Коля 42:03
Це круто, це весело. І ми такі... Ти ж пам'ятаєш, що, типу, хто хоче віднести? І то півкласу. Можна я, можна я, можна я. Бо ніхто не хотів сидіти на уроках.

Костя 42:13
Мені соромно брати ці слова в рот, що класно, що це було, тому що це дуже погано, і ти правий 100% у завучів та вчителів наших, їх повинні були притягнути до відповідальності за те, що вони нас відправляли, працювати, блядь, цими грузчиками замість уроків, подбали про наше здоров'я. Але з огляду на те, які були уроки, то, в принципі, Може, це і зрозуміло, чому нам хотілося туди піти. От ми з тобою проговорили про те, чого краще б, напевно, в школі не було. І у мене звиглядно те питання зворотнє. Якщо казати про школу, українську школу, в тому розумінні, в якому ми її знаємо, хоча це 20 років тому ми її закінчили, але все ж таки. Що ти вважаєш краще б було? Якісь там, знаєш, дисципліни, наприклад, яких там уроки? Чого краще б навчали? Чого тобі, може, не вистачало у дорослому житті? Тому що у мене такі штуки є, мені цікаво, що і у тебе такі

Коля 43:08
є. Мені дуже-дуже сильно подобалась українська мова і література через вчительку. Просто що вона вчила не тільки і не стільки викладала сам предмет, скільки вона ще займалась такою повчальною... Виховною? Виховною роботою, так. Тобто вона дійсно, вона якось через неї взагалі-то там в мене з'явилась любов до української мови, Тому що в мене аж ні разу не україномовна родина. В мене ніхто не розмовляє в родині української, навіть не всі її знають. Саме через неї, через її вплив я от полюбив українську мову і вивчав українську культуру і так далі. Тобто вона дійсно дала великий поштовх до цього. І це було для мене найцінніше, просто що була така вчителька, але я ж розумію, що вона така, ну, одна в інших школах може, або навіть в іншого класу може бути інша, і вона навпаки, вона через іншу манеру свого викладання, вона якась привнесла ненависть до цього.

Костя 44:18
Це правда. Я думаю, що ми можемо назвати ім'я вчительки Галина Семенівна. Галина

Коля 44:23
Семенівна. Джосан Галина Семенівна. Джосан,

Костя 44:25
так. Дякую від всього серця. Це просто найкраща вчителька української мови. І нам дуже з нею пощастило. Тому що дійсно в Одесі це не було чимось дивним, коли вчитель української не був. Це треба сказати. Знаєш, це вчитель української в Одесі. Він починав змагання з іншими вчителями за любов та увагу. Це, знаєш, як починається якийсь забіг на 100 метрів, і один з учасників, у нього зав'язані ноги.

Коля 44:50
От так

Костя 44:51
вчителі української в Одесі вони себе так почували. Я не знаю, що там зараз, якщо чесно, але колись було так. А щодо питання, чи чогось... Давай так, давай я тобі дам приклад того, що я маю на увазі. У нас, наприклад, були якісь проби в безпеку життєдіяльності,

Коля 45:09
але

Костя 45:10
мені не вистачало про основу родини, про комунікацію з суспільством, про те, як взагалі побудована родина, як побудоване суспільство, що таке дружба, що таке людина, що для неї нормально і ненормально, що нормально хотіти, що ненормально хотіти. Як можна спілкуватися і де якісь можна особисті кордони мати. Якісь такі штуки про загальне розуміння людського життя та основ спілкування з іншими людьми. Я не знаю, як це можна було б назвати яким би уроком. Але мені, якщо ми говоримо про соціальну складову школи, в моєму випадку 100% мені школа дала соціальну складову з точки зору друзів, яких я надбав, і не тільки друзів у школі. Але суто з знань цього не вистачало. Не тільки цього, але, наприклад, цього. У тебе щось таке було?

Коля 46:09
А ти розумієш, що в нашій школі, зараз я тебе, напевно, сильно здивую, що в нашій школі була психолога?

Костя 46:15
Серйозно?

Коля 46:16
Так. І я навіть знаю, де вона... Її просто... Це людина, яку ніхто не знав. Вона ніколи просто з жодним учнем розмовляла. І це просто... Я не знаю, яку роботу вона виконувала. Але я пам'ятаю точно її кабінет, де він був. І просто ніхто не знав, як вона виглядає. Може, там її і не було. Але, типу,

Костя 46:39
кабінет...

Коля 46:40
Це,

Костя 46:40
де перехід був в новий

Коля 46:41
корпус? Так, так, так. На першому поверсі.

Костя 46:44
Бачите,

Коля 46:45
знання, де в неї повинен був кабінет.

Костя 46:47
Я сто відсотків знаю, як це працювало. Я думаю, що її насправді не було. Це, типу, знаєш, напевно, в школі повинна бути психолог. І якщо немає психолога, тоді, типу,

Коля 46:57
школа

Костя 46:58
не може якийсь статус отримати, наприклад, знаєш, там якісь ступені.

Коля 47:01
Може, хтось так.

Костя 47:03
А якщо хочеш якийсь статус, повинен бути психолог. Але домовляються з якимось психологом, що він за документами є, але насправді його

Коля 47:10
немає. Якщо треба, вона приходить, коли там якийсь районного роно. Так, але насправді не було. Я просто і кажу, що у нас в школі навіть не було людини, до якої можна було б звернутися, якщо є якісь проблеми. Тобто у нас... Напевне, то, чого мені не вистачає, що якщо ти розумієш, що в тебе щось починаються, якісь погані стосунки в класі, або хтось починає булити, або ще щось, я розумію, що мені не було до кого звернутися. Навіть коли вчителі мене булили, до кого звертатись? Вони вже вчителі. І вони в касті один з одним. Піти до директора, директора забулить ще більше. І тобто все. Типу, в тебе не було до кого звернутись. До людини, яка тебе дійсно зрозуміє, підтримає, якось може стати, хоча б прийняти твою сторону, хоча б спробувати прийняти твою сторону. У нас таких реально не було. Просто через те, що наскільки класною була Галина Семенівна як вчителька української. Чувак, згадай просто кожну вчительку або вчителя російської мови та літератури. Бляй, наскільки вони всі були прокажені.

Костя 48:22
Трошки йобнуті так.

Коля 48:23
Просто кожен з них. От я намагався згадати, чи хтось з них був хоча б нормальним. Я не хочу зараз називати імена, але ти сам пам'ятаєш. І того вчителя, і потім тих вчителюк. Одна, яка там рік попрацювала, пішла потім ось ця взагалі, яка там матом на нас... Ну коротше, тобто в школі не було, як на мене, якоїсь дружньої культури. Ну тобто в класі у нас була, але це не через те, що якось вчителі нас підтримували. Може це якась спільна ненависть до вчителів нас якось підтримували, я не знаю. Але мені не вистачало нормальних стосунків, напевно, з вчителями.

Костя 49:06
Так, і ти, знаєш, я нещодавно передивився перший сезон «Sex Education» серіалу, я не знаю, чи ти бачив його. І там, типу, є секс...

Коля 49:14
Я ж не дивлюсь серіалу.

Костя 49:15
Так, точно. Ну, коротше, там такий серіал, де є, типу, секс-клініка. Тобто є чувак, ну, він насправді один з учнів, що, типу, виступає у ролі терапевта з питань сексу. І я дивився, і там, знаєш, у них, звісно, є психолог... Здається. Ну, коротше, мені чомусь не приходило в голову, що реально в школі може бути психолог. Я такий, ого, зараз. Це ж прикинь, як було б прикольно. Ти от сказав про булінг. І, звісно, класно було б, якщо б учні могли б звертатися до психолога за допомогою, якщо відчувати булінг з боку Однокласників, але наскільки круто було б мати психолога як такий, знаєш, аналог HR-у в компаніях, коли

Коля 49:55
ти

Костя 49:55
розумієш, що з тобою вчителі, саме вчителі поводяться якось не дуже, і ти не можеш дійсно пожалітися вчителям на вчителі, бо у них кругова порука. А якщо б був психолог, до якого можна було піти, це, блін, дуже було прикольно, тому що одне з найгірших згадок зі школи у мене саме про те, що... Вчителі несправедливо себе поводять з нами. Причом це не обов'язково був я, якщо вони несправедливо поводили себе з учнями. Я теж це відчував. Одна з епічних історій. У мене викликали батьків до школи, коли Ігоря, нашого однокласника, питали, йому ставили якісь питання, типу «Чому?» », ну тільки російською «Почему?» », він з місця його підняли, він став, і вчителька з першого питання «Чому?» », було видно, що він не розуміє, ну не знає відповіді, і було достатньо сказати, ну окей, давайте хтось інший. І вона, знаєш, йому 35 раз повторила «Почему?» », і я не витримав, і я просто в голос сказав «По кочану». Тому що це реально було знущання над Ігорем. Я не знаю, на що це робити, щоб просто засти... Я не знаю, як це сказати.

Коля 51:08
Засоромити.

Костя 51:09
Дякую. Засоромити бідного того Ігоря. І це, блін, відбувалося кожен божий день. Кожен день. Хтось з вчителів, не обов'язково це один і той самий, це ми чи сама. Або якась людина, до якої по допомогу міг би звернутися хтось з учнів, було б непогано. Мені теж цього не вистачає заочно.

Коля 51:38
Реально, виходило, що вчителі, вони там просто володарі, і вони можуть як завгодно. Тобто, насправді, просто уявиш, що у вчителя є авторитет, і ти проти нього нічого не можеш зробити. Чувак, я проводив такий умовний соціальний експеримент. Коли я ще був в школі, то був, здається, дев'ятий клас. Була вчителька, і вона вирішила, що я завжди буду отримувати по її предмету, я буду отримувати шість. Щоб я як не розповідав. От просто, як би я не намагався вчитись, я не міг отримати більше. У мене, це як трійка, у мене інших трійок взагалі не було. І я провів такий соціальний експеримент. Я прийшов в школу з диктофоном, я записав повністю її урок. Аго. Потім я вивчив, я прийшов, і я просто, вона на наступний день, на наступне заняття, я їй відповів, бо я тупо зазубрив все, от просто все, що вона казала. Я це теж записав, я просто зазубрив це все, і їй відповів. І вона все одно сказала, ну там недостатньо, хоча їй просто все, що вона сказала, я те саме відповів. Я потім це все ставив батькам, вони такі, ну що робити, ну типу, старайся лучше.

Костя 52:55
Треба було додаткову роботу вдома провести, якщо вчителька сказала, цього недостатньо, Коля. Треба було підручники піти в бібліотеку, взяти енциклопедію якусь прочитати.

Коля 53:05
Різати жаб вдома, навіть якщо ви не це проходите. Ну, насправді, дуже дивно, що наші школи, якщо так абстрагуватись, подивитись на це, вони реально здебільшого просто це такий, знаєш, як мануал психотерапії, що просто... Всі види ось цих знущань, які можуть бути, просто кожен є в школі. І навіть він не по відношенню з дітей до дітей, а просто з вчителів до дітей. І тому, знаєш, для мене було дуже важливо, щоб школа не травмувала дитину. Бо як я... На початку казав, що хоч ти і будеш суперкласно вчитися, але якщо дійсно у дитини, знаєш, як зараз кажуть, що якщо у тебе всі оцінки відмінно в табелі, то, напевно, з тобою щось не так. Або тривожність, або якась дивна форма чогось. Тобто не може так, що людина, то значить, що вона максимально забита і тільки вчиться. Більше нічого в житті нема. І це теж погано.

Костя 54:12
Можливо. Або дитині просто легко, її треба віддавати в якусь спеціальну школу.

Коля 54:17
А це теж було, знаєш, одним з таких показників. Просто я знаю, як вчилася моя донька в тих перших класах. І вона ще фотка висіла на дошці Пошани. І я думаю, блін, ну якщо донька вчиться ось так, і вона вже на цій дошці, ну типу, вона ж більше і не буде докладати ніяких зусиль, щоб робити щось більше. А тут, типу, хоча б, знаєш, що коли ти віддаєш таку от мовну школу, дитина може бути там умовно найтупішою в класі, але принаймні вона буде добре знати

Костя 54:50
французьку.

Коля 54:51
Вже якась перевага, типу, є. А тим паче, що дійсно, то ще і відношення інше.

Костя 54:58
Напевно, одна з класних, ми дуже багато сказали поганого про школу, одна з найкрутіших штук, що можна сказати про школу, вона закінчується. По-перше, те, що ти казав, вона закінчується в травні або в червні, тому що, якщо чесно, вона скоріше в червні закінчується. А потім, з закінченням 11-го або зараз 12-го класу, або навіть у когось 9-го, я думаю, що зараз вона закінчується назавжди. І навіть якщо в школі дуже погано і здається, що життя буде лайном завжди, колись школа закінчиться і можна буде будувати власне життя за власними правилами.

Коля 55:40
«Годі базікати».