Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Коля 0:12
А як ти відносишся до домашніх тварин? Чи є в тебе зараз хтось вдома?

Костя 0:17
Блін, таку можливість для жарту я загубив тільки що. Тому що якщо б ти просто запитав, як я відношусь до домашніх тварин, я б сказав, що я собака. Я відношусь до типу чотирилапові собаки, наприклад. Ти

Коля 0:32
квадробер?

Костя 0:34
Я той інший, теріанець, здається.

Коля 0:37
А,

Костя 0:37
ну

Коля 0:38
ладно.

Костя 0:38
Хоча у мене були підозрі, що моя молодша донька квадробер, але вона каже, що ні, їй просто інколи подобається носити обруч з вушками, але інколи вона чомусь бігає в чотирьох лапах, але вона каже, що вона категорично не квадробер, тому я їй вірю.

Коля 0:55
До речі, сьогодні десь зустрічав в соціальних мережах відео, де дівчинка квадробер вкусила іншу дівчинку, яка не квадробер.

Костя 1:04
А тепер та стане теж Квадробером. Я так розумію правильно, як це працює.

Коля 1:09
Людина-Квадробер. Супергерой.

Костя 1:11
Людина-Квадробер. Ні, у мене зараз немає домашніх тварин. У мене справжня, прям так, що я можу сказати, що це була моя, була колись собака. І окремо хочу сказати, що я обожнюю українську мову за те, що в українській, можна сказати, у мене був собака. Тому що те, що собака може бути чоловічно... У нас були колись питання про етимологію деяких слів. І от скажи мені, будь ласка, як комусь прийшло в голову, що собака жіночого роду – це сука? Це як можна було вигадати?

Коля 2:05
А тут що було первинним? Це спочатку собак називали сукою, а потім людей. Чи спочатку людей називали суками, а потім це перекинулося на тварин. Ну, тому що це ж можна бути, знаєш, як, типу, там, багато різних сварок, там, ти свиня, ти там пацюк, ти там ще якийсь, там, падло. А, це вже інше. Ну, коротше, це про... Пішло

Костя 2:30
просто по знайомим словам. Я просто думаю, що, ну, типу, коли кажуть, що людина свиня, ну, можна хоча б зрозуміти, що тут такого поганого. Типу, свиня живе в болоті. Це зазвичай кажуть, коли людина там якась неохайна чи щось таке. А що такого, якщо ця лайка з'явилась після, ну, спочатку з'явилось позначення словом «сука» просто тварин жіночого, деяких тварин жіночого роду, А що, власне, поганого в тому, щоб називати сука? Ну, окей, ти тварина жіночого роду. Окей, добре. Або ти, не знаю, ти праска.

Коля 3:05
Так це ж я кажу, що, типа, а ти кобєль. Ну,

Костя 3:07
чому,

Коля 3:08
типа, кобєль це, типа, як, там, ну, хто там, типа, чоловічого роду, але це інший трошки зміст. Це ти такий, що ти там бігаєш по інших суках.

Костя 3:18
Жінках, так, ну.

Коля 3:20
Коротше,

Костя 3:20
щось якась виноважко. Коли ми з тобою будемо записувати епізод про ці моногамні і... Як, блядь, як ці стосунки називаються?

Коля 3:30
Полігамні?

Костя 3:31
Так, ну, напевно, так. Полігамні відкриті стосунки. Це буде Рофл і Лол, якщо ми будемо записувати щось таке. Це, типу, якби ми записували епізод про Чайлдфрі, приблизно так само було б.

Коля 3:44
А я б хотів такі записати.

Костя 3:46
Так, ми років на 16 десь промахнулися, щоб записати такий епізод. Років 16, тому ми обидва могли такий записати. Я просто

Коля 3:57
дуже запізно зрозумів, що я Child-Free.

Костя 3:59
Так.

Коля 4:00
Так що? Що там з

Костя 4:01
домашніми

Коля 4:02
тваринами?

Костя 4:02
Це тепер випадково, що ми тільки що згадали про дітей, і тепер про домашніх тварин. Ну, в якомусь сенсі, до якогось віку діти нагадують домашніх тварин, тому що ти любиш, ну, якби нормальна людина зазвичай любить одних і інших, годує одних і інших, дбає про одних і інших, там, забезпечує їм безпеку, там, все таке. Ні, у мене немає зараз домашніх тварин, у мене була собака, яка була з мого віку, мені здається, років з п'яти. Років до 16. Щось приблизно таке. І я хотів сказати, що вона прожила на моїх очах все своє життя, але, скоріше за все, тут зворотня теж буде справедливим, що я виріс на її очах. І вона бачила мене дуже маленького, а потім бачила вже досить дорослим підлітком. Що у тебе? Зараз є якась тварина?

Коля 4:51
У мене завжди з домашніми тваринами було... У мене їх було дуже багато. І з ними якось було не теж складно, але я можу про всіх розказати, а ти потім сам вирішиш, наскільки цікаво було життя в моїх домашніх тварин. Але щось мені здається, що я погана людина. Знаєш, як я зараз відношусь, що багато хто заводить собі домашніх тварин просто не те, щоб якось для галочки, а це не жіночі ім'я. Я вже знаю ці твої жарти. Дякую. Коли заводять домашніх тварин просто і не дивляться за ними. Це взагалі таке окреме питання, як люди або домашніх тварин, або навіть дітей заводять, а потім просто, щоб вони були і не приділяють їм стільки часу, скільки там необхідно. Але ладно, в мене в житті теж була одна улюблена кішка, яка прожила зі мною 15 років. Це теж десь з 5 чи з 6 років я її якось з батьком і братом йшли через цей Староконний ринок і там, де продають різних тварин. Я просто її побачив і я зрозумів, що я без неї жити не зможу. Вчинив скандал, сказав, що я піду додому тільки з нею, і все. І так мені просто віддали, навіть гроші ніякі не взяли, просто сказали, на, тільки забирай і йди. І значить, вона прожила багато років. Це була дуже класна кішка, яка знала навіть якісь команди. Вона була дуже розумною, вона знала команду, типу, «взять». Тобто вона дійсно за командою могла кидатись на інших

Костя 6:31
котів. На собак, звичайно, скільки я

Коля 6:32
пам'ятаю. Навіть на собак, так. Через те, що ми жили на першому поверсі, вона через вікно ходила додому, сама лапками стучала, щоб ми вікно відкрили. Тобто вона дійсно була дуже розумна. Її багато сусідів брали до себе, коли треба було... Влаштувати бійку з пацюками. Серйозно, і просто брали на ніч. Вона за ніч всіх пацюків вилавлювала і все. Вона була дуже крута. І от вона дійсно все моє життя, як я казав, це була любов з першого. І, напевно, до її останнього погляду. Але, ну, це дуже класна історія, але мене, напевно, от я сьогодні намагався все це згадати, мене більше цікавить, а що було ще крім цього. Тому що я пам'ятаю, що також в моєму житті було багато папуг. Вони заміняли одна іншу, тобто з якогось супермаленького віку, Значить, отут починається дуже дивна історія моїх домашніх тварин, про які я і хотів розказати, а ти потім, може, якось підсумуєш все це і скажеш, що в мене коїться з домашніми тваринами. Добре. Значить, з маленьких часів якийсь там російський волністий папугайчик, ось ці папуги, тобто була спочатку

Костя 7:53
якась одна

Коля 7:54
папуга. Хвиляста папуга. Була спочатку одна. Вона улетіла, тому що ми з братом не зачинили вікно і відкрили цю клітку, де вона там сиділа. Потім в нас ще декілька цих папуг було вже за часів, коли в мене кішка була. І вона просто їх витягувала з клітки і зжирала. Серйозно. От, коротше, це, як зараз пам'ятаю, ми гуляли на дворі, вибігає моя кішка і в зубах тримає папугу. А папуга – це була брата домашньої тварини, а кішка моя. І потім отримали і я, і кішка. Ну, таке буває, я не знаю. Потім ще я пам'ятаю, що в нас була, знову-таки, я не знаю звідки, причому ми ж не жили десь там в селі, де в нас могли бути хто завгодно. Якийсь час у нас була канарка. Це, типу, російська «канарійка». Але, знову-таки, вона померла за дивних обставинах. Тому що в нас тоді був ремонт. І ми з братом, як звичайні хлопці, що нам подобалось. Правильно, ми брали, значить, великий такий келих з краскою. Відкривали. І він класно просто... Не те, що ми там дихали краскою, але просто прикольно воно пахло.

Костя 9:24
Так, звісно. Так всі ж роблять, правильно? Так, абсолютно. Звісно, це не наркоманська тема. Ну, нюхати фарбу – це, ну, нормально. Ну, коротше,

Коля 9:33
це ж нормально. Ми ось цей, значить, балон, ну, не балон, а цей такий залізний такий, ми притягли його, значить, поставили на стіл разом, де була клітка з цією канаркою, відкрили його, подихали такі, ахаха, прикольно, і не закрили. Вони такі, значить, дуже-дуже такі чутливі птахи. І вона просто померла через ось цей, ну типу сморід, фарби. Він її просто вбив за одну ніч.

Костя 9:57
Або просто вона померла від стида за те, що її власники наркомани... Вона вас виховувала не такими, а ви ось що з вами стало? Потім

Коля 10:10
якийсь час в нас були рибки в акваріумі. Але знову-таки, через те, що ми взагалі-то досить... Чесно, я от сьогодні намагався все це згадати. Звідки вони з'являлись, я тобі чесно кажу, я не пам'ятаю. Це значить, як людина, коли спить, вона ніколи не може зрозуміти, коли починається сон. Людина може пам'ятати, коли сон закінчується... Тобто, коли вона прокидається. Але початок сну ніхто не може знати.

Костя 10:35
Отак і з тими

Коля 10:35
твариними. Так в мене з твариними. Вони звідки з'являлись, я тільки пам'ятаю їх кінець.

Костя 10:41
Давай я тебе запитаю одну секунду. Ти пам'ятаєш тільки один скандал на Староконному ринку, де ти влаштовував прояву кішки? Так, це було один з кішки і все. Окей, тому що я подумав, знаєш, може були інші скандали, і ти зараз раптом згадаєш, і тоді зрозуміло, звідки з'являлись рибки, папуги.

Коля 10:59
Думаєш, я дуже часто дихав, короче, фарбу. Надихався цією фарбою, щоб на Староконний. І тягнув звідти різних тварин додому. Хто знає? Я теж не знаю. Короче, потім у нас були рибки. У нас був акваріум. Але через те, що ми жили досить бідно, у нас не було ось цього обладнання, який би допомагав чистити, фільтрувати воду. І тому нам треба було раз на тиждень влаштовувати чистку акваріуму. Тобто ти береш... Трехлітрову банку, набираєш води, потім в нас був такий сачок маленький, і потім ти з акваріума береш кожну рибку окремо і перекидуєш цей бутиль з водою. Щоб спорожнів акваріум, потім ти його чистиш, вимиваєш, набираєш свіжої води і знову їх з цього бутля. Кожна чистка, ти мог на щось відволіктись і кудись закинути не туди. Ну, типу, попасти не в бутель з водою, просто, ну, десь поруч. Щось, ну, коротше. І кожну таку чистку, знаєш, це як, певно, для них якась там, не знаю, гра в кальмара була. Хоча я не дивився цей серіал, ну, просто можу так назвати, бо, ну, хоча б знаю, що це такий напрямок. Оце, коротше, для рибок була така штука. Тому що кожної чистки, тобто кожен тиждень в нас, через те, що це були гупі, вони там розмножились, їх завжди було багато, то це так плюс-минус не впливало на статистику заповнення акваріума. Але, тем не менш, завжди з ними щось відбувалось, і вони десь по дорозі не всі допливали. Знову-таки, через те, що кішка в мене з'явилася знову-таки, я не пам'ятаю, як вони, типу, співпрацювали разом, але я пам'ятаю, вже був такий момент, коли акваріум, і моя кішка просто з цього акваріуму лапою вибиває деяких риб. Ми зрозуміли, що тут треба або кішку не допускати до акваріуму, або його закривати. Ну, ми почали якось їх відокремлювати.

Костя 13:06
Або вчитись смажити рибу. Хоча в Одесі всі вміють смажити рибу. А вони ж

Коля 13:09
маленькі

Костя 13:10
такі.

Коля 13:11
Потім я пам'ятаю, у нас були якісь рибки. Чесно, я назви ж їх, не знаю, на що. Але ми взяли, це точно пам'ятаю, на Староконному, ми взяли, то були, типу, кобєль та сука, але риби. М і Жо. Я не знаю, як це

Костя 13:24
чоловік та

Коля 13:25
жінка.

Костя 13:26
М і Жо – це туалети.

Коля 13:29
Ну коротше, от взяли ми, значить, пару таку собі. І це, насправді, дуже цікава історія. Якби мені її хтось розповів, я б не повірив. Але в якийсь момент, значить, цей чоловік-риба помер. Тобто вони плавать, там, здається, всі гупі вже повмирали. Так, сталося. Короче, вони були типу тільки двоє в акваріумі. Чоловік риба. Я не знаю, що вона з ним зробила, але він просто в якийсь момент помер. Ну, ми такі, ну, буває. А вони більше, ніж гупі, тому що гупі, воно ж взагалі маленькі. Ці великі рибки, значить, він помер. Ну, думаю, ну, що вона буде сумувати, правильно? Вони пішли купили ще одного такого, чоловіка-рибу. І, значить, закинули. Чувак, і тут я тобі клянусь, я б теж не повірив. Значить, це було в нашій кімнаті, ми спимо, чуємо якийсь звук. Ну, звук і звук, ладно. І ми щось такі, ну, не придали цьому уваги. І десь, здається, там через півгодини ми такі, ні, ну що це, короче, дивна яка штука. Вмикаю світло, я не знаю, це не кішка 100%, вона не була в кімнаті. Ця риба-чоловік вистрибнула з акваріума і просто померла на підлозі. Наступна? Так, я не знаю, що вона з цим зробила, але вже почав якось собі уявляти, що вона якась дивна.

Костя 14:46
Ну, якщо був би рибний кримінальний кодекс, то цю би рибу-жінку засудили за доведення до суїциду двічі.

Коля 14:54
До суїциду вже двічі, так. Слухай, далі я, чесно, не знаю, чим це все закінчилось, де в нас взагалі що з цими рибами далі сталося, але якось воно просто вже, ну, чесно, я забув.

Костя 15:05
Що, вони щезли просто?

Коля 15:07
А я не знаю, чесно, я не знаю. Може вони просто там якась, ну, знаєш, всі померли, якась одна там залишила, чекали поки вона помре. Я пам'ятаю, що це акваріум і досі стоїть десь там, здається, в сараї у мами, але він пустий вже стоїть і, коротше, риб там точно нема. Де всі інші риби, як вони померли, я

Костя 15:26
не знаю. Слухай, а можна тобі пару запитань поставити щодо рибу?

Коля 15:29
Давай, бо це ж не кінець історії, там ще багато всього. А,

Костя 15:32
це не кінець історії про риб, чи взагалі не кінець історії?

Коля 15:35
Взагалі не кінець історії.

Костя 15:36
Давай про риб. Про риб просто для розуміння. У мене ніколи не було риб. І що мені про них цікаво? Вони, знаєш, коли в тебе є собаки чи кішка, це якась тварина, яку ти можеш потримати, можеш її пестити. І тому, знаєш, у тебе є якийсь емоційний зв'язок з нею. І більш того, ти знаєш, що у собак? Собаки – це ж еволюціоновані і трошки здомашнені вовки. І в них є на морді спеціальні м'язи. Так. У них є спеціальні м'язи на морді, що допомагають їм, коротше, ці брови зсувати і трошки змінювати образ обличчя. Серйозно.

Коля 16:15
Типа

Костя 16:15
хмуритись такі. Для того, щоб подобатись людям. Щоб вони могли різні емоції виказувати, щоб люди на них реагували. І тому з собаками, з кішками, зрозуміло. Ти, типу, доволі швидко закохаєшся реально. Я розумію, що це член родини, ти не можеш більше без них. І ти приходиш додому, ти даєш їм ім'я... Приходиш додому і ти біжиш, вони до тебе підбігають. Ну коротше, вся ця історія як прямо з людиною. Що з рибами? Ви давали її рибам ім'я?

Коля 16:43
Ніхіра. Це все залежить, напевно, від твого соціального статусу. Тобто якщо в тебе взагалі нема друзів, то напевно ти можеш подружитись з рибами, давати кожному ім'я, вигадувати історії якісь. Ну якщо ти такий, така людина. А якщо в тебе досить веселе соціальне життя, ти можеш просто гуляти на дворі, то тобі таке не потрібно. І я чесно не знаю, чия була ідея взагалі завести риб, тому що я й досі не розумію, на що вони. Типу, ти на них дивишся, вони інколи дивляться на тебе. І типу, і все. І от немає взагалі ніякого емоційного зв'язку з ними. Ну якщо навіть з тими папугами, я пам'ятаю, там була одна з тих всіх, який, напевно, найдовший час з нами прожив. Він якісь там фрази говорив. Я пам'ятаю, що він якось десь літав, сідав на тебе, можна було його трошечки навіть почухати. З ним хоч щось було. А риби, ну це ж просто...

Костя 17:42
От я тому і питаю, тому що в моєму уявленні риби це, знаєш, майже як предмет декору. Це як японський, я не знаю, чи правильно розумію, що це називається японський сад. Отакі, знаєш, маленька така формочка, там де такі маленькі грабельки, і ти просто можеш так пісочок розрівнювати. Навколо якихось фігурок, щоб просто заспокоїтися. Риба – це щось середнє між елементом декору і якоюсь штукою, до якої ти можеш інколи підійти, щоб там подивитись. Воно якось тебе може заспокоїти. Якісь отака штука. Але чи можна мати якийсь емоційний зв'язок, тим більше з маленькими рибами? Я не знаю. І ще одне, я розумію, є застосування. Якщо ти наркобарон, ну, звісно, у тебе велика хата і у тебе акваріум з акулами.

Коля 18:27
Піраньї.

Костя 18:28
Або з піраньями. Тобто ти кидаєш людей, що тобі вчасно не принесли гроші за наркоту, ти кидаєш в цей акваріуму, вони або піраньї, або акули, просто зжирають нахер, воно якось епічно, і потім режисер каже «кат». Це зрозуміло. Коротше, окей, я плюс-мінус зрозумів, що у тебе також не було зв'язку особливо емоційного з рибами.

Коля 18:52
От я наскільки пам'ятаю, це не те, що не було зв'язку. Навпаки, якось ми, як діти, мали цих риб годувати. Тобто це був, я пам'ятаю, сухий корм, який ми теж купували на Староконному. І це ще був ось ці маленькі, я не пам'ятаю, як воно називається, такі маленькі-маленькі червічки. В окремій банці теж ми їх там купували. Тобто це залежно від того, які риби в нас жили на той час. І ми мали їх годувати, ми мали купувати цю їжу, ходити на Староконний. Потім ми мали мити цей акваріум. А фідбеку ніякого нема. Ну що, вона дивиться на тебе, лупає очима, рот відкриває, і все. І що? Це як я. Я можу зробити. Так я про тебе і кажу,

Костя 19:35
що ти дивишся. Так ти не чистиш мій акваріум, тому треба розповідати. Це якийсь евфемізм.

Коля 19:42
Давай не будемо продовжувати ці евфемізми. Ще пам'ятаю, і це знову такі якісь завіса таємниці. Колись у нас була якась маленька черепашка. Звідки вона взялась, я

Костя 19:55
теж

Коля 19:55
не пам'ятаю. Я пам'ятаю, що вона якийсь час, я не пам'ятаю, де вона жила, чи в тому акваріумі, чи десь в іншому місці, ну чесно. Але я пам'ятаю, знову-таки, я не пам'ятаю початок, я завжди пам'ятаю кінець. Тобто якщо я починаю про щось говорити, це 100% буде кінець історії для цієї тварини. Я пам'ятаю, що ми з братом в якийсь момент вирішили відпустити її на волю. Ми двоє маленьких поїхали,

Костя 20:22
значить, на

Коля 20:22
Ланжерон. Ще краще, ми поїхали на Ланжерон і захерачили її так далеко з пірса, як можемо, закинули. Потім ввечері, коли прийшли батьки, ми їм розказали, що от ми відпустили черепашку. І тут я

Костя 20:38
маю

Коля 20:39
бути вдячний батькам, що вони ніяк не намагались зберегти мою психіку і сказали правду – ви вбили черепаху. Ви просто її втопили, бо вона не може вижити в морській воді. Тим паче, що ми її захерачили ще з пірса, так далеко, типу, щоб на глибину, і вона точно б не доплыла навіть до берега, щоб

Костя 21:01
вилізти нас. Слухай, ви зробили як два типових баті. Знаєш, коли вивозять глибину, кидають потім і кажуть, ну захочеш жити, навчишся плавати. Ну от що можна сказати про черепаху? Якщо не виплыла, ну чиї це проблеми були? Ну відповідальність теж на ній. У мене насправді теж є історія про черепаху. У мене не було у самого черепаха, але у мене є племінник Даня. Йому коли виповнювалось, я не знаю, років 10, напевно. Я не знаю, чи це саме він хотів черепаху. Мені здається, що так. Він, коротше, сказав це, я так розумію, мамі, тобто моїй сестрі, а вона сказала нашій мамі, тобто його бабусі. І бабуся пішла кудись, типу, на привозі, там якийсь зо магазин, і сказала, ну, внуку там буде, щось, типу, виповнюється 10 років, чи якийсь там... День народження треба купити черепаху. І вони їй показали, що є супермаленькі такі черепахи за умовно 100 гривень. І вона подумала, що бабуся подарує черепаху за 100 гривень якось несерйозно. А вона запитала, що ще є? І вони їй показали якусь черепаху трошки більшу. І сказала, от така ще є. І вона там коштувала якогось більше грошей. І бабуся подумала, ну, тобто моя мама, що, типу, ну, так краще, якийсь нормальний подарунок. Вона принесла її додому. І коли вони почали гуглити, що то за черепаха, просто за назвою, яку нам сказали, з'ясувалося, що вона виростає потім як пів людини розміром. І вона дуже прикольно, вона просто була ще дуже, як би, відносно маленька, як долоня людська. І вона висовувала так смішну голову і кусала за пальці. І було зрозуміло, що вона не листя хоче їсти, і що морська якась травичка її не влаштує. І наступного дня її, коротше, бабусі віднесли назад в зоопарк, вибачте, в зоопарк, зоомагазин, і повернули її назад. Але цю історію, звісно, тепер всі обожнюють.

Коля 22:49
Це прикольно. Те, що я розповідав, це період, який в мене був до моєї наступної родини. Тобто це була історія в родині, яка з батьками. Тепер історії, які в нас вже були в родині, де я, дружина і діти. Дружина дуже любить різних тварин. Я пам'ятаю, як біля нового ринку вона побачила якусь маленьку кийцюку, яка там десь сиділа, з якимись воротами, якась там побита, зачухана. І, коротше, ми її, значить, спасли. І потім вона, типу, жила з нами. Це був такий веселий, класний, здоровий кіт, який потім виріс. Тобто він прожив з нами. Декілька років. А через те, що ми жили на сьомому поверху, і у нас, значить, на балконі часто тусили ці

Костя 23:35
голубі різні

Коля 23:37
птахи. Цей кіт якось вирішив спіймати одного з цих голубів. І спіймав. І десь він зник. Десь він зник. І ми його ходили, шукали. Я очікував, знаєш, як буде ще в мультику, просто така пляма, лужа

Костя 23:53
така,

Коля 23:54
калюжа, сіра. З

Костя 23:56
лапами в різні

Коля 23:57
боки. Під балконом, але... Або просто спіймав і

Костя 24:08
сказав до побачення лузери і пішов з ним, виконав свою мрію і пішов кудись на жити інше життя, краще тепер спіймавши голуба. Так, як діти сприйняли це, скажи.

Коля 24:21
Тоді була тільки донька, і вона була ще супермала. Вона це не пам'ятає всього. Але щодо дітей. Потім я вже вирішив, що треба, щоб і діти з якимись тваринами були. Типу, мене взагалі життя нічому не вчить. Я думаю, що таке взяти з тварин, щоб не сильно великий, щоб не сильно таке, що може дуже швидко померти. Ну, як, в принципі, все навколо в моєму житті. Я думаю, ну, хом'яки. Це ж, знаєш, це ключова історія, що всі жартують, що хомяки вчать дітей смерті, що в них історія, як у Ісуса, навчити всіх, що всі помирають. Ну коротше, взяв якісь джунгарські хомяки, їх було двоє. Все було круто, це було прикольно, їх там кормили, вони в одній клітці жили. Тобто, все нормально, все класно. Але, знову-таки, як зараз пам'ятаю, я сиджу вночі, працюю, дружина з донькою сплять, і ці двоє, значить, хом'яків, вони починають просто вбивати один одного. Просто б'ються, піщать на всю хату. І просто фігачить один одного. Я такий, бляда, що ви робите? На що? Вони просто починають тупо один одного прям до крові херачити. Я їх якось розігнав, бо в них була двоповерхнева клітка. Я їх розігнав одного на один поверх, іншого на інший поверх. Закрив, щоб вони не лазили один до одного. І дивлюсь, що один такий, що крупніший, він такий нормально набуцкав малого, а той малой щось такий, він напівпомирає. Думаю, та боже ж ти мій. Розказую це все дружині, бо вона прибіжала, каже, що це за дивні звуки. І, коротше, вона така, ладно, давай, щоб, типу, дитина не знала. Вона з дитиною поїхала до батьків, а я, значить, беру цього хом'яка.

Костя 26:09
І несу до ветеринара. Там щось за слово був. Окей, так.

Коля 26:16
Значить, приходжу я з цим хом'яком до ветеринара і кажу, о, дивіться, вони там побилися в цього. Він таки дивиться на мене і каже, і що? Я кажу, ну як, можна йому якийсь там рентген зробити? Шви накласти? Він каже, чувак, новий хом'як стоїть 80 гривень, рентген стоїть 300. Це мені каже ветеринар. Я кажу, ну ви ж розумієте, що це ж там улюблений хом'як дитини. Він такий, 80. Магазин там, ну типу, в одному кварталі. Вона ж навіть не помітить. Я такий, ні. Давайте спробуємо вилікувати цього. Він щось там зробив, якийсь рентген, щось надивився. Коротше, це вийшло на багато грошей. Він навіть якісь там ліки виписав. Каже там, а як того хом'яка, як його лікувати? Що ти йому клізму поставиш? Чи що йому, уколи? Чи що?

Костя 27:10
Він нам сказав щось

Коля 27:11
якесь, давайте там щось таке, коротше, я чесно намагався, я його, значить, він навіть вилікувався, там в нього просто такі клапці шерсті повиривались, ну не самі, а через те, що вони билися. Коротше, він навіть трошки вже там з часом вилікувався, все було класно. І знову таки, от просто якась інша, значить, ніч, я сиджу, працюю, вони вже, типу, порозень живуть кожен на своєму поверсі, я ще докупив там інші ці, значить, щоб вони там водичку пили, щоб годувались, коротше, все це розкидав у кожного свій окремий поверх, де вони живуть, все класно, один до одного не ходять. Просто якось, я просто дивлюсь на них, а вони, все, просто в якийсь один момент померли.

Костя 28:00
Обидва.

Коля 28:00
Все, вони, обидва, просто отак от, пум, і все.

Костя 28:03
На, блядь, на. Ну я такий, ну все, а мене ще... Назвий, 300 гривень, треба було слухати ветеринара.

Коля 28:08
Мені навіть не за гроші обидно, а мені просто, що так сталося, що вони просто... Я не розумію, що, ну чому так. Але в мене, чесно, в мене вже не було моральних сил на той час. Я, чесно, я їх просто взяв, я їх навіть ніде, я не

Костя 28:24
влаштовував

Коля 28:25
якісь там похорони. Я їх просто взяв в пакет, викинув у смітник. А потім, і тут це дуже важливо, що потім я дізнався, що насправді ці хом'яки впадають в сплячку. І це, напевно, треба було спочатку дізнатись, а

Костя 28:42
потім

Коля 28:43
заводити хоміків.

Костя 28:44
Треба, типу, трошки звучить так. Блін, це дуже жахливо. Скажи, будь ласка, ти, якщо я правильно зрозумів, все ж таки це частково було для доньки, щоб вона вже мала якихось тварин і вона зроста... Ти це робиш з тих причин, що, типу, дитина, коли зростає з твариною домашньою, вона вчиться відповідальності, вчиться... Ну, в тому числі, все вірно. Бачить, це, якби, цикл життя про те, що щось живе, що щось потім, на жаль, вмирає для цього? Чи це було просто по фану, типу? Ну, хай буде.

Коля 29:19
Їй хотілося домашню тварину. Чесно, ми не дійшли до того повного циклу, тому що я не зміг дитині сказати, що хом'яки померли.

Костя 29:27
А що, ти скажеш, вони в відрядження

Коля 29:28
поїхали? І тут така історія, що як із тією кішкою я згадав. У нас така стала назва, а де кішка? А ми її відвезли до бабусі. А де хом'яки? А ми їх відвезли до бабусі. І тут вже... І тут, ну... І тут же коло замкнулося. Ну, це про мою бабусю, про її прабабусю. І тут коло замкнулося, і, знаєш, в якийсь момент просто вже мені не було чого

Костя 30:07
говорити. Ну, тобто, в якомусь сенсі тварини все ж таки виконали своє завдання по тому, щоб навчити людину, твою маленьку людину, тобто дитину, навчити її коло життя.

Коля 30:19
Коли вона вже подорослішала, вона вже зрозуміла, що як іде, і що ніхто ні до якої прабабусі не їздив. А що від

Костя 30:26
неї не

Коля 30:26
повертаються,

Костя 30:27
принаймні.

Коля 30:28
Так, так, так, так. Бо, знаєш, це можеш потім, коли так розповідаєш, потім це може бути як якийсь такий, типу, для дитини психологічна травма, там, будешся погано вести, поїдеш до прабабусі.

Костя 30:40
Ага, і не повернешся додому ніколи. Скажи, будь ласка, у вас були, ну, я зрозумів про черепаху, а були у вас колись екзотичні домашні тварини? Знаєш, там змії, щось, я не знаю, павуки?

Коля 30:51
Здається, ні. І, слухай, я вдячен, що такого у нас, здається, нічого не було. Тому що я просто от всіх тварин, що згадував, вони з'являлись з якихось там дивних обставин, і при ще дивніших обставинах вони просто помирали всі. Я собі не уявляю, якби в мене якісь там павуки жили, чи там якісь змії, чи ящерки.

Костя 31:15
Якщо у тебе вдома живуть, знаєш, змії або павуки, і вони потім зникають в таємних обставинах, я б додому не повернувся потім після цього. Поїхав би до бабусі. У мене є насправді козир в рукаві, тому що у мене, знову ж таки, у мене ніколи не було екзотичних тварин, у мене в принципі тільки моя справжня... Тварина домашня, як я казав, була тільки собака. Але у мене була історія, коли я не так давно тоді захоплювався фотографією, і я впевнений на 100%, але мені здається, що це у Сергія був якийсь знайомий. Я вже всіх деталей не пам'ятаю, але мене попросив цей чувак, щоб, якщо я можу, у нього вдома був такий великий акваріум з пауками, з різноманітними. Якщо я не помиляюсь, то були павуки. Я пам'ятаю, що це було щось стрьомне, типу, або змії, але, здається, не змії. Все ж, здається, павуки. Але такі різнокольорові, якісь різноманітні, щось таке. Я коли прийшов до нього додому, у мене була задача їх сфотографувати, тому що він їх розводив не на гроші, а, типу, щоб їх багато ставало. І продавав людям, або дарував, ну здесь і продавав, людям, яким також хотілося павуків таки вдома тримати. У мене була задача їх сфотографувати так в акваріумі, щоб це було, типу, прикольно виглядало. Я прийшов до нього вдома з камерою, з штативом, у нього такі на пів стіни цей акваріум. І я зробив дуже багато фотографій, я не вмів тоді їх обробляти якось. Ну я зараз не те, щоб вмію. І я потім зробив такі версії, такі-сякі, зробив версію там з HDR, щоб вони там в тіні якось, і світла частина також було видно, що айфонів тоді нормальних не було, і тим більше не було айфонів з HDR. І коротше, я відправив всіх цих пауків, фотографії їх сказав, ну що? І чувак сказав, це абсолютно, типу, лайно, це абсолютно не те, що треба було. Ті фотографії взагалі нічого не підходять, це дуже-дуже погано. Я такий, ну ладно, вибач. У мене досі є на Жорсткому диску ті фотографії. Якщо я не забуду, я потім дістану одну чи дві і можемо додати в шоу-ноти потім.

Коля 33:26
Так, а ми повертаємось до мене. Ти розумієш, наскільки мені, точніше, не мені не щастить з тваринами, то, напевно, тваринам не щастить зі мною. Тому я вирішив, що в мене не може бути ніяких домашніх тварин. Бо так стає, що вони просто загадково вмирають всі навколо. Але тут, коли ми вже переїхали в Ригу, здається, цієї історії вже більше року, майже два. Тут у мене в Ризі є кішка, але вона живе як дитина в розлученні. Тобто вона декілька місяців живе з нами. Так. І декілька місяців вона живе в своїй справжній родині, там де теж батько, дружина і двоє дітей. І вона у нас живе три місяці, потім їде туди, в них там живе кілька місяців, потім знову її забираємо. От в останнє вона ми тільки вересні віддали. На початку, тому що школа почалась. І до цього вона в нас прожила 4 місяці. Тобто зараз я знаю, я вже рахую, коли вона до нас повернеться. Я думаю, що десь в грудні ми її знову заберемо. І вона буде ще в нас, напевно, 3-4 місяці жити.

Костя 34:37
А коли вона їде, це куди вона їде? Це теж в Ризі?

Коля 34:43
Теж в Ризі вони живуть у приватному будинку, і вона у них так відпочиває. Тут знову, у нас просто різне відношення до цієї кішки. Коли вона живе в нас, вона спить в наших кроватях, діти за нею б'ються, з ким вона буде спати, вона спить, хтось малий заснув з нею. Прийшов дорослий, забрав цю кішку з собою, поки той спить, щоб він з нею спав. Все одно потім кішка приходить до мене. Ну коротше, і в нас от постійно, ну типу, її дуже люблять, за нею дуже бігують, там з нею постійно граються. Ну тобто, а там вона на... Вона в приватному будинку. Діти ще маліше, ніж мої. Їм не так цікаво грати з кішкою. Умовно, на вулиці в неї є якась ковдра, де вона може спати. В неї трошки інші умови. І вона постійно то з ними, то з нами живе.

Костя 35:39
Тобто до вас вона як в санаторій приїжджає, я так розумію.

Коля 35:42
Типу такого, так. Тому що навіть коли всі приходять до мене в гості, вона всім подобається. А, забув додати, це «Сфінкс», вона лиса. І це для багатьох трохи незвично. Дуже прикольна кішка. І вона в такому режимі вже живе з нами майже два роки. І це суперприкольний варіант, насправді, для багатьох, тому що якийсь час вона з нами, там всі граються, а потім, я не знаю, наскільки це стресова ситуація для кішки, але так, якщо уявити, що поки вона з нами, всі граються, а потім, знаєш, з якимось часом, вже не можна стільки само уваги приділяти кожного дня. І ти там потім відволікаєшся на щось інше. І вона якраз, ми розуміємо, що в цей час ми її віддаємо в ту родину. Там якраз вони вже трошки сумують за цією кішкою. Потім вони їй там приділяють увагу. І, коротше, вона отак на дві родини живе. І насправді, і ми з нею добре, і вони з нею добре по-своєму. Просто ми по-різному до цього відносимося. Там вона бігає на свіжому повітрі. Тут ми купили цей поводок. Як це? Ну, коротше, тут виходимо з нею такий в парк, знаєш.

Костя 37:03
Серьозно?

Коля 37:04
Я просто як доктор зло, так, знаєш, з лисою кішкою такою поглажує.

Костя 37:08
Ну, ви з тією другою родиною справжні гарні коцьки, знаєш, котячі батьки. Як так сталося, що вона живе на дві родини?

Коля 37:20
А це, значить, знайома моєї дружини, і вони мали їхати, здається, там, якусь там Іспанію на місяць, чи щось таке. І вони попросили, можна у вас залишити кішку. Я такий, чому ж ні? І от вони залишили, і потім вони, коли приїхали, я сказав, ну, давайте, поки що ми не віддаємо, хай ще трошечки поживе. Бо... Ну так сталося, знаєш, що відразу у нас з цією кішкою відбулася хімія, і вона дуже сподобалась і дітям. І ті такі, а ми, типу, ми не поспішаємо, хай побуде. Знаєш, і отак от воно, коротше, і вийшло, що або ми кажемо, що, типу, давайте ми будемо віддавати, або вони кажуть, що, типу, давайте ви нам вже віддасте кішку, тому що їх діти такі, а може нам завести собаку? І вони такі, о, у вас же кішка є. А вони такі, яка? О,

Костя 38:11
зараз привеземо. Точно, точно, так? Слухай, а ви реально не думали віддати їм цю кішку і завести повноцінну фуллтайм кішку? Ні. Тому що ви прив'язались саме до того? Ні.

Коля 38:23
Якщо б я вирішив дійсно завести вже собі кішку, я б краще цю б забрав. Але я розумію, знаєш, це насправді ось та відповідальність, до якої я зараз не готовий.

Костя 38:35
Я

Коля 38:35
розумію, що вона мені дуже подобається, але я розумію, що якщо її візьму назавжди, то це буде просто для мене, це для мене як ще одна дитина. Якщо щось планую, то я маю планувати на ще більшу родину. Тобто, якщо ми кудись їдемо, то її треба або віддати, або брати з собою і так далі. Це багато-багато відповідальності, якої я не готовий брати.

Костя 39:03
Каже,

Коля 39:03
людина, в якої 100-500 мільйонів дітей, але, ну, я ж кажу, я просто в якийсь момент зрозумів, що я child-free, і так от я, типу, вже із тваринами. Ну, що, типу, це додаткова відповідальність, на яку я не готовий.

Костя 39:16
Це правда. Я реально не знаю, як моя мама вирішила завести собаку колись, чи велику таку здоровезну собаку, тому що Я добре розумію, що я б хотів, наприклад, завести кошку зараз, кішку, так? Або навіть собаку. Єдине, що собаку, це, блін, додаткова відповідальність, що тобі треба, знаєш, вранці тобі треба піти з нею погуляти, і це бажано, щоб було не три хвилини. І тобі обов'язково ще ввечері, коли, наприклад, ти пішов з друзями в якийсь бар, тобі треба повернутися раніше, бо треба вигуляти собаку. І в цілому це, звичайно, не дуже гуманно, якщо ти... Кожен день ходиш на роботу, і кожен день тебе в день немає, і ти можеш повернутися пізно. А на що ти тоді собаку заводиш, щоб вона весь день вдома одна була? Тому що кішка, мені здається, трошки інакша тварина, вони більш автономні. І їм не треба навіть на стільки уваги багато. Я сказав, що у вас кішка, як у санаторії, але без образа, але мені здається, що кішка може бути в тій родині, як у санаторії. Тому що, коли, знаєш, всі приділяють кішкам увагу, вони різні насправді. Я ж не знаю про цю конкретно, але є такі, що їм супер, а є ті, що не полюбляють такий, знаєш, 5 хвилин на добу, і їм достатньо. Вони потім хочуть піти десь самі полежати. І я не знаю, як взагалі дорослі люди заводять тварин, тому що ти це правильно кажеш. Тіпо, стільки в житті є штук, про які треба дбати, і в першу чергу про себе, про родину, про людей. І ти ще такий, о, мені не вистачає, візьму ще собі якусь істоту, про яку треба так само дбати, але ще вона не може розмовляти, і тобі не може сказати, що саме їй треба зараз. Супер, візьму. Ні. Ні. Я тому, з одного боку, дуже хотів би. І я жив деякий час, я був в стосунках, де в нас була кошка. І мені дуже подобалось. Це дуже-дуже-дуже класно. І мене насправді, мені було абсолютно окей з тим, що коли ми кудись їхали, треба було її знайти, куди здати. Якщо ти живеш в місті, де у тебе є якісь родичі, які готові прийняти, це, в принципі, не дуже велика проблема. Але зараз я розумію, що особливо на тлі війни, коли треба кудись приїжджати туди-сюди, там, в п'яте-десяте місце, і ти не можеш забезпечити, не завжди можеш навіть свою безпеку забезпечити, так? Типу, ще тварину я зараз не готовий. Я хочу несерйозні стосунки, прийти в котяче кафе і попестити трошки кішку, і потім піти додому. Це те, до що я готовий. One night, навіть не one night stand, а one cafe going stand, щось таке.

Коля 41:52
Слухай, а от до собак у мене дуже особливе ставлення. Я, якщо чесно, я не знаю, чи можна так сказати, напевно можна, я ненавиджу собак. От я не розумію, як люди заводять собак. Я реально, я їх просто дуже-дуже сильно не люблю. Це не те, що я там прям кошатник, що я там кожного кота в сраку цілую. Ні. Я просто чомусь, от я не розумію собак. Це ж типу... Це досить опасна тварина. Ну, от, наприклад, взяти історію, то, що я казав, що моя дружина полюбляє дуже тварин, вона якось просто привела додому, вона знайшла якусь собаку на вулиці, собака розміром, напевно, з мене того часу, там років, скільки ми там було, 17, напевно, чи скільки. І вона просто привела таку собаку додому і каже, все, тепер вона буде жити у нас. Бля, я взагалі, от чесно, я не уявляю, як можна, ну, типу, це собака. І навіть за статистикою смерті від тварин на третьому місці це через собак.

Костя 42:50
Мені навіть цікаво стало, хто на першому і другому?

Коля 42:53
На першому це різні москітос. Комахи. На другому – снейкс. Це через те, що вони, типу, розповсюджують хвороби. А на третьому собаки, чувак, ну, типу, от за статистика за 22-й рік, від собак в світі померло 30 тисяч людей. Від крокодилів – тисяча.

Костя 43:20
Блін, це досить неочекована статистика, що собаки виявляються злодії. Ну тут, знаєш, я з одного боку розумію, про що ти кажеш. Просто мені коли кажеш, що ти прям ненавидиш собак, ненависть – це дуже таке сильне почуття, сильне слово. Розумію, розумію, так. Собаки ж різні, і я, якби... У мене загалом, знаєш, є таке питання, що породжує ще більше питання. Перше питання – це, ну, я реально не розумію, на що люди заводять бійцівських собак. Це, блядь, дурість. Це

Коля 43:52
ж ключова фраза. Ну, ти знаєш, ти кажеш, собаки бувають різні. Скільки разів в житті ти чув, та не бійся, вона не кусається, вона просто

Костя 44:00
хоче

Коля 44:00
погратись.

Костя 44:01
Я б

Коля 44:01
за таке відстрілював би просто цих володарів собак.

Костя 44:06
За ці

Коля 44:06
фрази.

Костя 44:07
Я багато разів таке чув. І дійсно це фігня. Тому що ми не можемо читати думки собак. Люди на таке неспроможні. І, здається, у собак немає думок. Чи є думки. Коротше, не знаю. У них немає особистості, а думки, може, є. І звісно, хазяїн, як би там, чи господар, господар це вдома, а якщо про тварину, я не знаю, хазяїн. Хазяїн собаки не може знати, що зробить його або її собака. Їх собака. Толерантним ми будемо. Дей. Не може знати. І вся ця фігня я, блін, теж дуже не люблю. Особливо, коли ти знаєш, ти з дитиною, наприклад, йдеш в парку, і біжить якась хуйня ця величезна з слиною цими плечами. З зубами, що розміром з людину.

Коля 44:50
І це ти ще собаку не описав.

Костя 44:52
Так, і ще... Ми не перейшли ще до собаки,

Коля 44:59
так.

Костя 45:00
І тобі господар, якісь там, хозяюці, собаки кричать з 300 метрів позаду, кричать «Все

Коля 45:06
нормально,

Костя 45:07
вона просто погратися хоче». Так, це реально херня. Я погоджуюся на 100%. Але просто є така штука, що... Є породи собак, що я так розумію, що на біологічно-хімічному рівні у них мозок так створений, що, ну, типу, якісь там пітбультер'єри і інші бойцовські, бойцовські, бійцівські, яке б не було правильна версія цього слова, породи, вони так влаштовані, що вони можуть все життя нічого не робити, типу, ну, я маю на увазі бути нормальними, а потім у них щось там в мозку так спрацьовує, і вони там захуярюють людину. А є собаки, які, я так розумію, з меншою вірогідністю таке роблять. Насправді, скажи мені, будь ласка, щоб бути чесним до кінця, в цьому рейтингу кішки

Коля 45:50
є? Ну,

Костя 45:51
перші,

Коля 45:51
здається, там скільки, 15 чи 20 місць їх нема. Бо там навіть за цей 22 рік 500 людей вбили слони. Ну, а кішки... Ну, кішка максимум, що може зробити тобі поганого, це насцяти в тапки. Ну, це максимум, який вони... Ну, типу, ну, давай...

Костя 46:10
Я думаю, що є люди, що втрачають через них очі, наприклад. Ну, я думаю, що таке буває. Ні,

Коля 46:16
ну, вона може, ну, типу, так, я розумію, що вона може, типу, тебе там якось

Костя 46:21
відзарапити.

Коля 46:21
Травмувати, так. Травмувати, так. Але ж, знову-таки, рівень того ризику, що вона тебе, ну, вона не може просто така сидить і просто з нічого тобі кидається в вічі. А собака, їй щось там стукне, бо це ж вони від вовків пішли і просто навіть свого хазяйна може зжерти. І все. І багато історій, особливо коли ти гуляєш по якомусь там район, де приватні

Костя 46:49
будинки. Хтось,

Коля 46:50
якась падла, приватний сектор, типу, якась падла не закрила ворота, і ці ж, блядь, собаки просто вилітають і згризають просто там дітей, які повз проходять. Бо вони, типу, охоронять, де ніхто ж на тий двір навіть і не йде. Таких багато історій. Насправді. І тому я просто, ну, от, знаєш, як це, як я колись там жартував, що, типу, чому ось цих вуличних собак, чому їх, типу, каструють? Чому їм не вибивають зуби? Бо вірогідність, що собака нападе на мене і виїбе, і я від неї щось народжу, вона менше, ніж те, що собака мене вкусить. Чому їм, блядь, зуби не вибивають?

Костя 47:28
Будь ласка, всіх, хто знають відповідь на це питання, напишіть нам, будь ласка, на подкаст собачкагодібазікати.ком або на сайті годібазікати.ком є посилання на нашу телеграм-групу та на наш мастодон. Розкажіть нам, будь ласка, чому собак хімічно каструють, а не виривають їм зуби? Я тепер остаточно зрозумів, що цей епізод був не про домашніх. Ну і є, не про домашніх тварин, це про кошки версус собаки. Ну, давай чесним. Воно починалося, скільки хвилин, я не знаю, вийде там 40, ми про те, про собаки, там якісь рибки, а потім «Я ненавиджу собак». От про що це все було. А у мене, знаєш як, я міг би промовчати, але знаєш таку пісню? Хто тримає цей район? Кіт-патрон? Кіт-патрон?

Коля 48:22
Ні.

Костя 48:22
А от тобто і справа, що ні. Тому що це пес-патрон. Я згадав просто, що кажуть, що собака – друг людини. Бо я погоджуюся з тобою, що собака дійсно... У мене була історія. Я все життя любив собак просто через те, що у мене самого була собака. А років 20 чимось мене укусила на вулиці просто бездомна собака, чого я не очікував. І тепер я якби, якщо, наприклад, я йду по вулиці, і десь з боку чи позаду мене просто біжить собака, або я бачу, що там з'явилась якось раптово собака, я завжди тепер здрагою, тому що я триваю. І я розумію, що це звір. Це все правильно кажеш, це звір. І у мене тепер, знаєш, одного випадку в житті, коли мене укусила собака, мені вистачило, щоб у мене тепер, я назавжди тепер підсвідомо їх лякаюсь трошки. Але з іншого боку, є такі речі, як собаки, як пес-патрон, що можуть розміновувати, допомагати людям розміновувати міни, бомби якісь. Є собаки, що шукають наркотики. І прикинь, як зручно, якщо хочеш закладку. Якщо хочеш знайти закладку, береш собаку, вона тобі допомагає знайти. Є собаки, що там на півночі.

Коля 49:46
Собака

Костя 49:47
поводир. Є

Коля 49:49
ті, що допомагають. Але я не розумію. Для мене, чесно, в моєму житті цього... Це, знаєш, як хтось каже, я собі завів маленького... Є ж такі прихворі люди там. Я собі завів маленького тигра. Ну, прикольно. Клас. Бо по статистиці навіть тигри не стільки людей вбивають, скільки собак. Тому чисто статистично, те, що ти завів тигра, воно, типу,

Костя 50:14
безопасніше...

Коля 50:15
Безпечніше, ніж собаку. Безпечніше, ніж ти собі завів

Костя 50:18
собаку. Ну, напевно. Але це, знаєш, це ж показник такий. Якщо б у світі було стільки домашніх тигрів, скільки є домашніх собак, то, напевно, статистика була б іншою. І це... Звісно, породжує таке питання, що як і в будь-якій сфері нашого життя, повинна бути у людей якась відповідальність. І якщо є научно доведені породи собак, що поводять себе ненормально, ну, типу знаєш, якісь бійцівські, що створені були бути йомнутими, ну, напевно, дома тримати таких не дуже гарна ідея. А якщо це якісь, ну, тим більше, є реально собаки, яким твоя кошка піздюляй давала, і ми це обидва бачили. Були. І... Такі собаки навряд чи можуть когось з'їсти. Вони їжу нормально з'їсти не можуть. Знаєш, зараз є ці дуже розповсюджені, дуже модні, навіть не розповсюджені, а модні, мені здається. Є цей «Фіат Мультипла», така машина дивна, а є собака з породу мультипу, я не можу запам'ятати. Воно таке маленьке, кучеряве, і воно, я думаю, що з'їсти нічого не зможе, навіть якщо захоче. Але то не

Коля 51:28
дуже, навіть і собака,

Костя 51:30
ніби.

Коля 51:32
Це вже щось таке. Це як ті чихуахуа, які

Костя 51:37
теж

Коля 51:37
маленькі. І там, де, типу, 99% страху і 1% ненависті, знаєш? І що вони завжди трясуться, тому що вони не знають, що робити. Так, окрочено.

Костя 51:51
Є такі. Важливе питання. Я казав, знаєш, що в мене є одне питання, що породжує інше питання. Одне було питання про... Я вже не пам'ятаю про що. А друге питання... Пікіт-патрон. Пікіт-патрон, так. А друге питання про те... Ти як вважаєш, вся ця індустрія щодо розведення, виведення породистих, якось воно українською звучить негарно, вибачайте, породистих собак, кішок і тому інше... Воно взагалі повинно бути? Чи, враховуючись, скільки в світі є вуличних тварин, що не повинні жити на вулиці, краще було б у кожної людині, що хоче мати домашню тварину, піти в якийсь цей приют? Як це штука? Дуже багато українських слів я щось цього разу не пам'ятаю. Шелтер, коротше, для бездомних тварин і взяти там собі тварину. Чи ти нормально ставишся до того, що є ціла індустрія, коли люди розводять...

Коля 52:47
Я розумію, про що ти, це важке питання, знаєш, так можна і про дітей відповісти, що нащо заводити своїх і що стільки людей, стільки

Костя 52:54
дітей є в

Коля 52:57
брошених

Костя 52:58
і так

Коля 52:58
далі.

Костя 52:59
Це перше, що приходить, на думку, так.

Коля 53:01
Так, але я повністю погоджую, що всі ці окремі породи собак, породи кішок – це через якусь занадто зажерливе життя людей, що знає, що вони «от хочу собі таку, але риженьку». Або там ще якусь. Типу, а є у вас така, але з плямочкою. Ну коротше, люди взагалі, знаєш, з кожною новою породою ми все далі від Бога. Щось мені так здається, що вся ця історія, що вона якась дуже дивна. Що люди беруть собі, не намагаються знайти собі друга, якщо там брати вже що. Люди хочуть собі собаку, так? Вони не хочуть собі якогось друга знайти, а вони просто беруться для чогось, якоюсь там конкретною

Костя 53:48
метою.

Коля 53:48
Якби люди вміли відразу обирати, ну як, типу, з дітьми. Я хочу собі там,

Костя 53:54
типу. Якої статі, з яким

Коля 53:56
волоссям, типу. Хочу таку, хочу не таку, хочу. Ну, типу, умовно така є можливість, коли ти береш людину з цього дитячого дома. Так, майже. Але... Не знаю, мені здається, що вся ця штука. Я це не розумію. Знаєш, можна навіть ще далі піти. Бля, є така штука, як грумінг собак. Це коли їй там зачіски роблять,

Костя 54:20
ноготочки.

Коля 54:21
Чувак, ну от просто хто та людина, от що в неї в голові, ну що вона така прокидається, дивиться на себе в дзеркало і така «Я хочу робити собакам зачіски».

Костя 54:34
Ні, чувак, воно по-інчому працює. Це працює так. Це просинається вранці «Я хочу

Коля 54:40
їсти».

Костя 54:42
Що можна зробити, щоб заробити собі на їжу і айфон якийсь, я не знаю, і задонатити трошки. От ідуть робити. Давай я на хвилинку повернусь до цього питання, до виведення якихось породистих. Тварин. Це взагалі звучить як дуже нацистська якась штука, знаєш? Тому що там же диявол, як завжди кажуть, він в деталях, і там не просто їх виводять, щоб були вони гарнесенькі. Там є така штука, що коли з'являються якісь нові, ну, типу, ці маленькі... Тваринки на них дивляться, якщо в них там якийсь окрас не такий, як треба, або в них якась пляма там на голові чи десь в іншому місці, або вуха в них не такої форми. Вони кажуть, не проходять. Ну коротше, вони все ненормальні. Це дуже нацистська якась штука. Тепо. Тому що, знаєш, як в нацистській Німеччині було, типу, що там, не знаю, хворих, психічно хворих.

Коля 55:37
Сегрегація.

Костя 55:38
Так, так, психічно хворих. Я просто хотів, чому я казав про нацистську всю цю історію. Тому що, мені здається, класним підсумком цього епізоду, ну, або про якийсь, окей, висновком цього епізоду могло бути таке, що всі власники породистих тварин – нацисти. Справедливо?

Коля 55:55
Дуже. Чому ні? Хочу ще додати, знову-таки повернутися до грумінга. Через те, що, як я кажу, ми з кожним кроком все далі від Бога, я вже знайшов, значить, колись ми з тобою розмовляли про остеопатів, ти не знаєш, хто це, але є остеопати для тварин.

Костя 56:16
Тобто є щось, що не знаю, що для тварин, окей.

Коля 56:18
Ну, ті, хто знають, вони зрозуміють. Я нещодавно знайшов, як ти розумієш, це моя вже, напевно, улюблена тема. З'явились психологи для собак. Ти серйозно? Я тобі кажу чесно, ти сам це можеш пошукати і знайти. З'явились психологи для собак.

Костя 56:36
Ну, з чим я нас всіх і вітаю.

Коля 56:39
Годі базікати.