Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Костя 0:38
Добре. Доцент кафедри іспанознавства Костянтинового Національного університету. Поїхали.

Коля 0:44
Головне питання, яке, напевне, у мене кожну подорож, це чому бляха люди аплодують в літаку, коли він сідає? Що це за срань? Ти теж так аплодують?

Костя 0:59
Ні. Є така, знаєш, мені здається, що є така шкала у кожного, хто багато літає. У нього спочатку ти... Ну так, давай так. Якщо тобі зараз менше 50, то, скоріш за все, у тебе така історія, що ти спочатку, коли починаєш літати, то ти довгий час, коли люди аплодують при зльоті або посадці, ти такий, господи, закотуєш очі і такий, боже, що... Що за село? Не знають, що нічого тут такого немає. Ну, сів літак і сів. Не треба аплодувати. А потім, коли ти там пролітав 150 мільйонів рейсів, ти такий, ну, а чого мені? Я теж поаплодую. Гірше не буде. А пілотам... Тобі аплодують, коли ти, наприклад, пишеш код і натискаєш якусь кнопку, щоб цей код пішов в продакшн, щоб він запрацював. Тобі хтось аплодує?

Коля 1:54
Щось не аплодують.

Костя 1:56
Але ж прикольно було би, прикинь, ти такий натискаєш відправити в продакшн, і всі такі «у-у-у-у-у-у».

Коля 2:03
А цікаво, а там же ж мають літати два пілоти, один одному аплодують, бо вони ж, якщо літак розіб'ється, то вони теж нахер розіб'ються. Вони один одному аплодують, типу «Василій Петрович, ну ти молодець, сьогодні ми не розбилися».

Костя 2:19
Ти маєш на увазі, що вони зацікавлені особи?

Коля 2:23
Так, вони теж в цьому зацікавлені не менше. І якщо так сталося, що нас хтось слухає і ця людина аплодує, я дуже сильно сподіваюся, що ви так само аплодуєте і в таксі. Тому що з точки зору імовірності, імовірність загинути в автомобільній аварію в сотні вища, ніж імовірність розбитись в літаку. Тому, якщо ви не аплодуєте кожного разу, коли вас таксист кудись довіз...

Костя 2:54
Так, це про те, що люди дуже часто користуються не логікою, а відчуттями. Тому що коли ти, так, ти можеш скільки завгодно повторювати людям, що автомобілі небезпечніші за літаки, Але в таксі людям, зазвичай, нелячно сідати. Хоча тут треба теж, знаєш, я постійно, коли щось кажу, я постійно згадую потім, а може я зараз скажу, що нелячно сідати в таксі, а тут нас хтось слухає, у кого є така фобія. Тому давайте так, більшості людей, здається, не страшно сідати в таксі, але... Страшно сідати в літак, хоча ти абсолютно правий, таксі небезпечніше за літаки. Але коли люди аплодують, вони не логікою керуються, вони керуються тим, що їм було дуже страшно в літаку. І це знаєш, коли тобі роблять, я не знаю, як це звається, операція, коли тобі людині видаляють апендікс,

Коля 3:47
апендицити,

Костя 3:47
але апендіксотемія, небось, щось таке. Але це ж теж не те, що дуже небезпечно сама операція. Сама операція, якщо в тебе ти робиш, коли не запізно, вона досить безпечна. І нічого страшного в ній немає. Але коли тобі зробили, от добре, не тобі, а людині, то людина зазвичай потім лікарю каже, лікар, дякую, Боже, Господи, врятували. Хоча лікар каже, та мені взагалі похер, ну, як я картоплю почистив, мені взагалі срати. Та сама історія.

Коля 4:16
Тобто я не людина? Ти кажеш, не тобі а людині. Ладно.

Костя 4:21
Непогано.

Коля 4:21
А перше, що ти робиш, коли просинаєшся після операції, це що? Правильно. Дякую, лікар! Дякую! За те, що мене не вбили! Ладно. Ну, це так, просто щось, знаєш,

Костя 4:35
назбиралось. Давай я тебе запитаю, у тебе один рейс туди був і один в зворотній бік, чи в тебе з пересадкою десь було?

Коля 4:41
Без цього просто прямий рейс. І я, може, навіть розумію, що люди, вони аплодують, ну, вони більше, вони інтенсивніше аплодують, коли вони кудись летять. Тобто, типу, дякую, що я, якщо і помру, то хоча б не в рідній країні, знаєш, ніж коли повертаються. Ну, якась така штука.

Костя 5:00
Аплодували тільки один раз, коли ви в Іспанію прилетіли.

Коля 5:04
Це було дуже дивно, тому що коли ми тільки сіли, там один хтось такий...

Костя 5:10
І всі такі...

Коля 5:11
І всі, знаєш, цвіркуни такі... Ну, як після деяких жартів в подкасті у нас.

Костя 5:16
Термінове питання. Ви ж тоді тільки прилетіли в Іспанію. В Іспанії іспанський сором – це просто сором? Чи це іспанський сором? Отецвіркуни.

Коля 5:33
Отецвіркуни

Костя 5:36
будуть. Я просто про те, що, знаєш, коли ота ситуація, я не впевнений, що це саме цей іспанський сором, але коли одна людина плескає в долоні, знаєш, один, два, і вже

Коля 5:46
коли

Костя 5:46
він два рази плеснув, то всі такі, ну чувак, ти або припиняй, або якось настільки незручно стає, що ми вимушені до тебе приєднатися. От така ситуація.

Коля 5:56
Ну, взагалі, щодо жартів, знаєш, це мене, ну, якось воно постійно мене тригерить, знаєш, коли ви тільки йдете в літак і там не рукав, який відразу, типу, з аеропорта в літак, а коли ви, типу, сідаєте спочатку в автобус і треба ще там доїхати. І оце ти посідаєш в автобус, і хтось один знайдеться, одна якась падла, яка кумедна, і такий, ну все, в Малагу будемо їхати автобусом. І це, сука, кожного разу, коли ти їдеш автобусом, є така людина, коли ось це має пожартувати. Тобто, якщо хтось не пожартував, то, можливо, хтось пожартував просто на іншій мові, я не зрозумів. Тому що цей жарт, він має бути. Без нього, ну, просто неможливо доїхати. Або коли, навпаки, прилетів назад, і хтось такий подякувати десь, і такий «Грація», потім «Ой, а я їм все відповідаю, як там». Це жарти рівня бухгалтерії. Знаєш, коли це січень 25-го року, і там

Костя 6:59
«Ой,

Коля 7:00
а я все ще пишу 24-й рік». І ти такий «Пл'ять». Я не хотів нікого образити, якщо ви працюєте в бухгалтерії. Це просто такий в мене сталий

Костя 7:18
образ.

Коля 7:19
Я дуже

Костя 7:19
поважаю всіх бухгалтерів. Дебіт з кредитом зводити – це дуже важка справа. І зрозуміти про відомості, про якісь оподаткування – це дуже круто. Дякую вам, що ви існуєте. Наша бухгалтерія. Наступний трек замовляємо Валентині з бухгалтерського відділу.

Коля 7:39
Бухгалтер, мілий мой бухгалтер.

Костя 7:43
А

Коля 7:43
прохід нас

Костя 7:43
YouTube забанить за те, що у нас rights infringement буде за цю пісню.

Коля 7:49
Питання. От в подорожах. Ти помічаєш якихось людей? Знаєш, це здається фраза, чомусь її здається Жванецькому якось приписують, що щось там таке, типу, навіть у собак наші морди. Щось таке в нього було про

Костя 8:04
еміграцію. Чи я помічаю наших людей?

Коля 8:07
Ти бачиш когось, і таки думаєш, ну це точно хтось з наших. Так,

Костя 8:14
постійно.

Коля 8:15
І це, знаєш, ми говорили про ці байоси, про всі ці історії, стереотипи і то все. Я просто теж почав помічати, що ти дивишся на людину, і я впевнений, що це точно хтось з наших. І чомусь так воно і виходить. Насправді там у нас... Ми не настільки відрізняємось, але чомусь якось по поведінці, по зовнішньому вигляду. Наприклад, ми їхали в метро, їхав чувак, ну просто він виглядає як Юрій Бардаш. Знаеш, що це

Костя 8:47
такий? Так, знаю. З

Коля 8:48
гурту «Гриби».

Костя 8:49
Я не здивуюся, якщо це

Коля 8:50
був Юрій Бардаш.

Костя 8:59
У нас другий «Райт-інфрінжмен» буде за один епізод.

Коля 9:04
Короче, ось цей. Просто реально, ми їдемо, і чувак дуже на нього схожий. Я такий думаю, ну він точно наш. Ну, якийсь там такий. Абстрактно.

Костя 9:13
Бардаш не наш. Він же єбанат, що в Росію з'їбнув.

Коля 9:18
Ні, ну він єбанат. Але я розумію, про що ти кажеш. Він же ж в Києві. Ми в Києві жили десь недалеко. Часто його

Костя 9:25
бачу.

Коля 9:27
І коротше, людина стоїть, щось тикає в телефон. І я такий, оп, через плече зазирнув. Дивлюсь так. В нього там щось. Фейсбук.

Костя 9:34
А він таки

Коля 9:35
пише.

Костя 9:36
А він пише. Мар'яна, тут поруч чувак з дредами. Він точно наш.

Коля 9:43
Ну, коротше, таке. І от так само на конференції дівчинки сиділи переді мною, і щось я такий думаю, ну, виглядають точно як наші. А потім там ще була така історія, що конференції, хто з якої країни, і треба було вставати,

Костя 9:59
коротше.

Коля 10:00
І оця одна дівчинка, одна з Естонії, хоча теж наша, а друга з України. А я отут ще теж зрозумів, що я не встав ні з України, ні з Латвії, хоча, здається, коли реєструвався, писав, що я з Латвії. Я не знаю, до кого себе відносити. Ще

Костя 10:17
до

Коля 10:17
всього цього. Я не знаю. Знаєш, я десь між всім цим, тому що все, що я там заповнюю, я заповнюю як. Що я проживаю в Латвії, а хоча я, типу ж, українець, і от, знаєш, немає ще в мене ідентифікації. В тебе як з цим? Ну, тобто...

Костя 10:35
Ну, я завжди себе з Україною ідентифікую, хоча тут теж все не так просто. Тому що, знаєш, коли вони, наприклад, якщо запитання було «звідки ви?» », то «звідки ви?» можна трактувати по-різному. Може бути «звідки ти прилетів?» », «де в тебе зараз резиденція?» », «який в тебе паспорт?» », а якщо в тебе паспорти два, наприклад, то це, блін, складне питання. І я, якщо можна, буквально на крок повернусь назад. Я дійсно помічаю наших людей за тим, як вони виглядають. Не завжди, звісно. Але мені здається, що у більшості випадків, звертаю увагу, у мене є зустрічне питання. Навіть два, насправді. Перше, воно, як ти ставишся до того, коли десь за кордоном зустрічаєш? Ну, я Латвію в цьому випадку не маю на увазі, тому що ти там живеш. А коли ти не в Латвії і не в Україні, коли ти зустрічаєш українців, просто хоча б бачиш на вулиці, яке в тебе було до повномасштабного ставлення і чи змінилось воно після?

Коля 11:30
Я б не сказав, що в мене змінився. Яке ставлення до них. В мене так само. Внутрішньо я радію, що бачу земляків своїх. В мене немає такого, що повиїжджали, чому не на фронті. Ні, в мене такого нема. Я скоріше

Костя 11:53
про зворотню історію. У мене завжди було таке, мені не хотілося з ними спілкуватися. Я не знаю, чому, чесно. Зараз, коли я бачу українців за кордоном, мені завжди дуже приємно. Особливо мені приємно чути українську мову десь за кордоном. Я саме через це, по-перше, сам намагаюся завжди, коли за кордоном, розмовляти виключно українською. Тому що це найпростіший ідентифікатор свій-чужий. І дуже прикро, що в багатьох країнах українці, на жаль, спілкуються виключно російською, продовжують. Ну, тобто, я розумію, що коли люди, я насправді, у мене немає такого, знаєш, я звинувачував людей, що вони продовжують спілкуватися російською, якщо вони все життя спілкувалися російською. Але хоча б трошки, хоча б там, ну, не знаю, ну, трошки пробувати можна. Додати українську, мені здається, що гірше від цього не буде. І друге у мене питання. Чи було у тебе колись таке, що тебе десь за кордоном запитували, звідки ти, і робили якісь припущення, і казали, що ти, наприклад, не з України, а з якоїсь іншої країни? Було таке, щоб тобі таке запитували?

Коля 13:10
У мене було навпаки. У мене було, що в Україні мене вважали, що я приїхав сюди. Ну, через якусь, може, звичайну зовнішність.

Костя 13:21
Або, може, через те, що ти в січні ходиш в шортах. Може, це одна з причин, чому

Коля 13:28
люди

Костя 13:28
думають, що ти приїхав без одягу.

Коля 13:30
Мене частіше якраз в Україні. Зі мною починали англійською говорити, вважали мене якимось закордонником. А так, не знаю, якщо що. Якщо питають мене звідки ти, я кажу, що я з Латвії, але оригіналі з України.

Костя 13:51
У мене просто такий напів камінг-аут. Повинен сказати, що в мене було якась кількість ситуацій, в якій мене питали, звідки я. І якщо я одразу, наприклад, не встигав відповісти, або люди просто хотіли гадати, то…

Коля 14:07
Ти схожа на іспанця.

Костя 14:10
То інколи, коли казали, що, наприклад, хтось, що я з якоїсь Америки, звідки ще, мені чомусь завжди було приємно, що сказали не Україна, наприклад, а якась інша країна. Я зараз думаю, а чого мені? Чого мені взагалі було приємно, чого мені здавало. Це от якийсь, напевно, комплекс меншовартості,

Коля 14:35
який,

Костя 14:36
я не знаю, чи він в мені ще є, чи вже немає, але, блін, от, кажу чесно, у мене було таке, що, знаєш, я думаю, ох, клас, який я молодець, а зараз думаю, бля, яка хуйня.

Коля 14:46
Я розумію, чому тебе якось вважали американцем. Тому що ти завжди посміхаєшся. Такий позитивний,

Костя 14:53
веселий, ідеш. Мені здається, що я зазвичай не дуже усміхнена людина. Ну добре. З мене трошки, наприклад, дружина жартує, що я вітаюся на вулиці з незнайомими людьми. І у мене дійсно

Коля 15:08
буває так,

Костя 15:08
що якщо я поглядами з кимось збігаюся на вулиці, я можу дійсно просто привітатися з... Незнайомую людину і не бачу в цьому нічого незвичного. Але прям, щоб я усміхнув, не був. Ну, хази, не знаю. Ладно, вибач, повертаємося сюди до...

Коля 15:22
Давай так. Тут всі, хто нас слухає, ставте на паузу ідіть пишіть коментар. І якщо ви знаєте Костю, чи позитивно він людина, чи посміхається він на вулиці, чи

Костя 15:32
ні. Мені навіть хотілося б почути різницю між тими, з ким я працюю. Знаєш, тому що у мене така робота, де не завжди буде у багатьох ситуаціях притаманно посміхатись, тому я не впевнений, що багатьом людям напевно буде не дуже зрозуміло, що то за усміхнений Костя такий.

Коля 15:54
Ти пам'ятаєш, що таке шпеклі?

Костя 15:56
Так, звісно. Я не пам'ятаю російський переклад. Отнюдь?

Коля 16:00
Так.

Костя 16:02
Ти

Коля 16:07
пам'ятаєш, звідки це?

Костя 16:09
Так, я пам'ятаю, а це, я не знаю, чи це ми в рамках подкасту про це говоримо, але я пам'ятаю, що ми колись з тобою, мені здається, Сергієм, якби ми про щось говорили, мені здається, про етимологію слів, і я згадав слово, чомусь мені прийшло в голову слово «отнюдь» російське. І мені стало незрозуміло, хто і за яких умов вигадав слово «отнюдь», і я запитав, чому воно не «шпеклє», наприклад, а саме «отнюдь».

Коля 16:39
І це дуже круто, що я не знаю, наскільки Сергій пам'ятає це слово, але я дійсно його досі пам'ятаю. Я пам'ятаю, як тебе бомбило тоді з цього моменту, і ти такий, хто придумає слова, що за дебільне слово «отнюдь», чому воно не «шпеклє».

Костя 16:58
Ну, вибачайте. У мене інколи бомбить з незвичних якихось речей. Чому саме слово «отнюдь» мені не сподобалось в той момент. Ну, воно дебільне, якщо чесно. Я досі вважаю, що воно дебільне. Історія

Коля 17:13
про конференцію.

Костя 17:14
Ти казав про те, що ти не встав, ані коли запитували про Латвію, ані коли запитували про Україну, і ти запитав про ідентичність. Ох, це дуже складне. Це справді дуже складне питання. І мені здається, що воно буде все актуальніше. Тому що, з одного боку, ми всі українці. І з одного боку, коли, як не зараз, розуміти, що все просто в цьому питанні. В іншому, з іншого боку, ох як непросто, тому що у мене, наприклад, в родині половина предків моїх мають єврейську кров через антисемітські події в Російській імперії, потім в Радянському Союзі. Це було в моїй родині, всі це приховували, тому що це тупо було небезпечно. Я вже

Коля 18:01
в досить

Костя 18:01
зрілому віці почав дослідження нової ідентичності, в якій я виходить, що українець з єврейськими коренями, або єврей з українськими, або єврейський єврей, або єврейський українець. Я досі не знаю, чи є різниця між цим. Власне, я можу бути одночасно євреєм та українцем? Чи це неможливо? Це складне важке питання. Воно ще складніше, тому що я з одного боку розумію, що Україна дуже крута країна, в тому числі тому, що в нас неймовірно багато під групою, яку називають українці, так? Є з одного боку громадяни України, це що? Безумовно, українці. А також є в Україні багато національностей. І на щастя, крім росіян, яких теж в Україні багато, є там, не знаю, у нас болгари, є євреї, є греки, є там, не знаю, кримські татари, що, до речі, я нещодавно дізнався, що типу кримські татари, їх не можна називати діаспорою, тому що вони є коренним українським народом.

Коля 19:04
І,

Костя 19:04
наприклад, є... Є от кримські татари, і якби, а що Україна, власне, для них зробила? Вони вважають, мені здається, більшість їх, так зараз прийнято вважати, що вони вважають себе українцями, і вони є на українському боці, але вони водночас кримські татари. І, знаєш, з ідентичністю в нашій країні, мені здається, загалом дуже... А, я про Молдаван забув, про Румун забув в Україні, про угорців, коротше, тут, знаєш, про грузинів, про армян, ну, коротше, в нас стільки народів, що... Про ідентичність – це дуже важке питання.

Коля 19:37
Наскільки зміниться ця ситуація, якщо в нас було б, наприклад, подвійне громадянство, як ти вважаєш? Чи було б це полегшення якоїсь ситуації, чи ні? Є країни, в яких можна отримати кілька громадянств, в нас не

Костя 19:51
можна. Так, ти знаєш, мені не зрозуміло, що значить в Україні не можна. Я знаю, що Україна, допоки ти є громадянином України, Україна завжди буде тебе вважати громадянином України і не буде вважати громадянином іншої країни, навіть попри те, що у тебе може бути паспорт. Які є практичність цього... У мене немає другого паспорту, я просто не розумію, які саме можуть бути з цим проблеми. Наприклад, якщо ти хочеш приїхати в Україну, і у тебе є два паспорти, включно з українським, навіть якщо ти дашь, наприклад, паспорт будь-якої країни, типу Латвії, То Україна, через те, що вони зараз всі біометричні, вона його просканує. Я так розумію, що у базі даних буде збіг твоїх відбитків пальців. І Україна зрозуміє, що ти є громадянином України. І вона скаже, Микола, дай, будь ласка, український паспорт. Окей. Ну, типу, в Україну треба в'їжджати за українським документом. І, наприклад, якщо ти з якийсь... Злочин вчиниш в Україні і попросиш себе екстрадиювати в Латвію, щоб ти як громадянин Латвії відбував якесь покарання, не вийде, тому що для України ти громадянин України. Але як саме в питаннях ідентичності може допомогти другий паспорт? Ну, допоможи мені зрозуміти, якщо в тебе є таке розуміння.

Коля 21:17
Ані розуміння. В мене немає ані другого паспорту, ані розуміння, що з цим робити. Просто знаю, що є країни, які офіційно визнають ось це подвійне громадянство, а є Україна, яка його не визнає, в принципі. Тому я не знаю, які переваги були. Щось мені здається, що в нас багато людей так мають це подвійне... З політичної еліти. Вони і так мають якісь інші громадянства, просто ніхто це не афішує. І якщо треба, використовують той паспорт, який треба зараз використовувати.

Костя 21:58
Взагалі, у нас є багато прикордонних регіонів. Наприклад, Бессарабія Одеської області, що на

Коля 22:06
кордоні

Костя 22:07
з Молдовою і частково з Румунією. Особливо, якщо мова йде про захід нашої країни, наприклад, Черновецьку область, там дуже багато громадян Румунії. Не просто так, а тому що Румунія, у Румунії є державний закон, згідно з яким, якщо твої предки жили на території Румунії, якою, наприклад, були Чернівці до 41-го року, здається, 39-го, я так розумію, То ти можеш отримати цілком легальне румунське громадянство. І в них багато у кого є румунське громадянство. В Ужгороді, наприклад, багато у кого є угорське громадянство, тому що там Угорщина теж щось таке робить. Ну і треба бути чесними, мені здається, і визнавати, що у багатьох людей Хто мешкає, наприклад, в Харкові, особливо в Луганську і колись в

Коля 23:00
Донецьку.

Костя 23:01
У них теж було багато російських громадянств, просто тому що люди будували бізнеси, наприклад, з Росією колись, коли це було можливо. І було зручно мати друге громадянство цієї країни. Тому мені здається, що в нас дуже багато людей з двома або більше громадянствами. Просто це не прийнято афішувати.

Коля 23:21
В Івано-Франковській області громадянство

Костя 23:24
Івано-Франка. Ти знаєш, до речі, що вона єдина причина, з якої вона не франківська, наприклад, просто, а Івано-Франківська, це те, що коли її тоді назвали під час радянських часів, в Іспанії був цей диктатор Франко, і щоб не подумали, що це...

Коля 23:49
Так.

Костя 23:50
В честь його називаю, то область називала і місто Івана Франківська, а не просто Франківська. Як, в принципі, я так розумію, що його більшість франківців називають все одно. Коротше, з паспортами не знаю, чи допоможуть чи ні, чим відрізняються країни, які визнають подвійні громадянства від тих, що не відрізняються, нічого не знаю. І дякую всім людям, що нам зможуть пояснити, в чому прикол.

Коля 24:15
Повертаємось до конференції. Чи я на конференції зрозумів, що мені реально дуже сильно вже набрид штучний інтелект. Ось цей AI. Бо в кожної доповіді AI, AI, AI, AI, AI, AI, AI, а от як ми його використовуємо, а от чомусь це можемо робити… А от що ще? А от як? Тобто кожен його настільки, знаєш, натягує цю сову на глобус, що навіть в тих місцях, де він взагалі не потрібен, його тупо пхають, тому що можуть. І це реально воно... Настільки вже неорганічно виглядає, що навіть зараз вже, здається, в Америці, з Америки, де майже всі тренди йдуть, вже там починають виходити різні статті, що, типу, давайте за умовченням вимикати будь-який AI для того, щоб не використовувати... І просто, знаєш, з кожного утюга це і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй,

Костя 25:47
і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй, і-яй,

Коля 26:09
Там умовно 50, на Ютубі

Костя 26:10
умовно

Коля 26:11
50, а в тому епізоді, де про AI, там типу 350.

Костя 26:16
Типу такого. Я майже впевнений, що, ну ладно, я не знаю, звідки в мене може бути ця впевнений, що ми не попадали в жодних рекомендацій від Ютубу, просто якось ця тема AI, вона зараз притягує дуже багато уваги, як це було приблизно 10 років тому з блокчейном, коли блокчейн пхали у все, що тільки можна, І можна було купити холодильник з блокчейном. Тоді обіцянка того, що блокчейн зараз вирішить всі проблеми, що тільки можна, а там є валюта, а є технологія. Що з них що? Одне було блокчейн.

Коля 26:55
Ну, блокчейн, що це технологія. А, біткоін. Біткоін

Костя 26:58
– це валюта. О, гроші.

Коля 27:00
Біткоін, так. А біткоін – це… Там вже ж біткоін, ефір, всякий там доджкоін. Там кожна падла. Навіть ми можемо «Годі базікати» коін створити. Ну, типу, на що, але… О, що хочу

Костя 27:11
сказати. У мене ніколи не було ані центу грошей в цих валютах. Я взагалі маю нуль з цього приводу якихось думок, що я щось втратив, що я не впригнув на цей потяг, що кудись в світле майбутнє йшов. Мені взагалі абсолютно пофіг. Я досі вважаю, що це було найкращим рішенням Не йти в цю історію. Я пам'ятаю, як мене бісило, я закотував очі, коли ми намагались цей блокчейн запхати всюди, куди тільки можна. І знаєш, я працюю в галузі логістики, я про це згадував. І ми, люди, що напряму з технологіями, з IT, з технологіями, ми не маємо справи, ми не дуже дотичні до цього. І ми можемо спостерігати з боку, що відбувається. І от тоді всі намагалися пхати той блокчейн в логістику. І тоді, щоб отримати якісь гроші, треба було щось запропонувати з блокчейном. І люди намагалися щось вигадати, як же, сука, тут блокчейн запхати. І зараз те ж саме відбувається в нашій індустрії з AI. При тому, що зараз є, можна дійсно в шипінгу, є куди застосувати AI, розумно. Але у багатьох не вистачає розуму на щось більше, ніж зробити чат підтримки з AI. Тобто сказати клієнтам «Ідіть нахер, спілкуйтесь з роботом». Коротше, так, я погоджуюсь, мене теж дуже бісить. І вибач, що це такий довгий монолог. Ще я просто додам, що так, я працюю не в IT, але через те, що у мене є свій блог дуже багато років. І у мене є така особлива любов до людей, що також ведуть свої блоги. І багато хто з них, кого я читаю, особливо це в західному світі, мені здається, зараз є дуже багато людей, що на своїх сайтах особистих пишуть, що це AI-free території. Не обов'язково,

Коля 29:11
саме

Костя 29:11
таким виразом, висловом, напевно. Але якось зазначають, що на моєму сайті AI немає і не буде. І вони не виставляють якісь ілюстрації згенеровані AI, не пишуть тексти, і мені це дуже подобається. Я цілком підтримую. Вибач, що це перетворилось на 20-хвилинний монолог.

Коля 29:29
Все супер. В мене насправді теж жодної валюти, криптовалюти не було. І не буде, і не буде. Але хочу тебе спитати. Тільки мені треба, щоб ти відповів максимально чесно. Спробую. Ти тапав хом'яка?

Костя 29:48
Ну, нам десь навіть, мені здається, на уроках біології казали, що тапити хом'яка – це нормально. Вибачте, це метафора була? Ну, бо бувало так, бувало. Не без цього. Що

Коля 30:10
ли був підлітком? А чому тільки

Костя 30:12
підлітком в сенсі? А що ти затапив хом'яка?

Коля 30:16
Ну, це ж коли в Телеграмі був такий бот, і там треба було його натискати. Там була кнопочка просто одна, ти натискаєш, тобі якісь монетки додаються, а потім якісь там навіть завдання робиш, і потім щось треба було, вони мали б тобі якось за це гроші. Ну, тут зрозуміло, скільки я тупий у цьому кріптосвіті. І вони тобі мали б якісь там гроші, крипту якусь віддавати за це. І багато людей ходили, в телеграмі запускали бота, і там ось це натискали багато. І це називалось «тапати хом'яка».

Костя 30:53
Вперше чую навіть, щоб ти зрозумів.

Коля 30:55
Чувак, це така срань. Дуже багато людей цим займалися, бо це ж безкоштовно. Ти можеш нібито заробити гроші. Я думаю, що нам треба буде якось... Запросити когось до подкасту і поговорити з людиною, яка хоча б розуміється в цих криптовалютах, знає, що це, як це, можливо, це майбутнє. Ми просто про це не розуміємо, тому що я теж, в мене жодної валюти, жодного хом'яка я не тапав, тільки ті, про яких я розповідав у випуску з домашніми тваринами, тільки тих трошки потапав. Але, ну, не знаю, потапав і Настя Каменських.

Костя 31:40
Я знаєш тільки, що подумав. Мені здається, що, в принципі, напевно, розвиток технологій, може, завжди так працював, як ми сказали про блокчейн і зараз про AI, що коли з'являється щось нове і прикольне, що люди такі «А давайте це всюду запхаємо!» І потім зрозуміли, що колесо класно. Але воно класно, коли ти хочеш якусь телегу, не телеграм, а ту,

Коля 32:30
що

Костя 32:31
до коня ти потім чіпляєш. Або воно класно, коли ти хочеш якийсь механізм побудувати. Ну, в принципі, колесо – прикольна штука, але це не значить, що його треба всім в сраку запхати. І так, напевно, з усіма технологіями воно відбувалося. Можливо, що просто коли люди дуже чимось захоплені, їм здається, що можна зараз весь світ врятувати завдяки цій технології, вони її пхають всюди. А потім трошки заспокоюються і розуміють, що ну добре. Напевно, весь світ врятувати не вийде. Але перевозити вантажі можна, або там, не знаю, що ще можна, ролики зробити, побудувати.

Коля 33:08
Тут, якщо повернутися ще трошки до AI і конференції, взагалі мене часто бомбить ще від того, коли ти дивишся на фотографію спікера в анонсі, а потім дивишся на цю людину, коли вона виходить наживо. І ти розумієш, що між фотографією в анонсі і цією людиною пройшло років 10, якнайменше. А тут ще, знаєш, ще до цього всього... Це саме місце, де мені можна напіхати в коментарях. А тут ще до цього є ще один проміжний крок. Це в мене навіть є фотографії, значить спікер, фотографія на сайті. Потім, значить, згенерована фотографія цього спікера в її презентації або в його. І «Жива людина». Або «В їх». І ти розумієш, що це просто, ну, воно ні одно з іншим взагалі ніяк не схоже. Це просто щось супер-різне. І ось цей AI, він ще додає... Багатьом людям ось це додатковий крок, знаєш, це як в цих корпоративних чатах люблять писати, типу, ставте свої реальні фотографії для того, щоб вас могли там, ну, типу, знайти колеги. Ідентифікувати потім. І люди собі ставлять, ну, типу, такого. І вони собі ставлять ось ці, типу, згенеровані AI-ні фотографії, і ти ж бачиш цю людину наживо. І ти такий, ну, будь ласка, ну, ну, давай так, ну, кого ми намагаємось, типу, на...

Костя 34:43
Окей, розумію.

Коля 34:45
Просто я можу про це казати. Розумію, що мені не пихають, нормально. Але я та сама людина. Яка завжди викладає, от можна зайти на Фейсбук, побачити мою реальну фотографію. Я та сама людина, ще за часів, коли я викладав в одній комп'ютерній школі, вони не хотіли вставити мою фотографію, що я їм дав. Вони сказали, коли люди тебе побачать, ніхто не запишеться на курс взагалі. А що там за фото було? Ну, моя звичайна фотка, яка в мене на Фейсбуці стоїть. Це фотка з паспорта, точніше, з американської

Костя 35:20
візи.

Коля 35:23
І там я суперреальний, як в житті. І цю фотку я їм віддав, щоб вони додали на сайт, типу, наші викладачі. І вони сказали, що цю фотку не можна ставити, тому що ніхто не запишеться до того. І вони самі знайшли. Абсолютно

Костя 35:39
нормальна фотографія, взагалі не розумію, до чого претензія.

Коля 35:44
Вони знайшли якусь стару фотку, де я там в шапці з якоїсь там конференції і самі її поставили. Ну, тобто, самі поміняли, бо сказали, що так не можна. Ладно, це все таке. Я хотів тобі питання задавати, але, знаєш, ну, я би міг задавати щось таке, ну, я не люблю питання, які такі, ну, нецікаві, вони нудні, дуже нудні питання. Ну, наприклад, я міг би спитати, типу, а чим би ти займався, якби не мав би потреби в грошах? Це ж не

Костя 36:14
цікаво.

Коля 36:15
Чувак, це не цікаво. Не відповідай, не відповідай. Це не цікаво. Давай щось цікавіше. Дивись, значить, от нещодавно у нас було переведення на годину назад. В якийсь бік. Ну, коротше, кудись ми переводили на годину. І в нас таке відбувається, що ми, значить, два рази на рік переводимо на годину назад, на годину вперед. Питання до тебе, як до розумної людини. Чому ми не можемо один раз перевести на півгодини і забути?

Костя 36:47
Типу середня арифметична. Типу середня арифметична. Це нікуди не переводити. У мене я буквально вчора спілкувався з братом своїм. Чи це було позавчора, коли ми... Ми, коротше, декілька піків поспіль.

Коля 37:06
Ілюха,

Костя 37:07
привіт. І ми, знаєш, про що говорили? Про те, інколи наші депутати приймають якісь абсолютно дебільні закони. І одна з версій, яку ми обговорювали, що інколи вони можуть це робити, щоб всі люди звернули увагу на якийсь дебільний закон, абсолютно нікому не потрібний, а вони, поки люди всі обговорюють його, вони тихесенько протискають через Раду якийсь закон, що їм потрібен. І я не можу

Коля 37:36
знайти... Типу, як вони відволікають суспільство, і в цей час вони просто щось своє...

Костя 37:43
Абсолютно. Я не можу знайти іншого пояснення, на що зараз знов, мені здається, що Зеленський його не підписав, здається, ще. Але Рада прийняла закон, здається, проголосувала його за те, щоб ми чи то навесні останній раз перейшли на цей літній час. Чи вже не переходили навіть на літній час. Ну коротше, щоб Україна перестала переходити. І я думаю, от на що зараз в Україні, коли у нас війна, екзистенційна криза, на що зараз займатися питаннями, чи треба переводити години. Реально, от кому зараз це питання цікаве. Так, я мушу визнати, це не те, щоб я ніколи не чув від людей, що їм подобається чи не подобається.

Коля 38:28
Так, у мене є

Костя 38:29
ряд знайомих, що коли переводять годинник, вони кажуть, що їм наступний тиждень важко просинатися. Але... Я розумію, що тиждень важко просинатися, це неприємно. Але при цьому ми зберігаємо якусь логіку з тим, що у нас з Румунією, Молдовою, з нашими сусідами, у нас однаковий час. І також є там якась Туреччина, там далі низка насправді Ізраїль, країн, з якими у нас однаковий час. А якщо ми перестаємо переводити годинник, то в нас виходить, якщо з найближчими країнами, типу Молдови і Румунії, навіть, у нас вже час неоднаковий. На що це робити? Я не можу пояснити собі, навіщо це робиться і кому ця ідея взагалі припадає на думку. Це, блядь, велике питання. І це місце, де для мене це більше, ніж питання про годинник. Це місце, де моя логіка не працює. Я не можу логічно пояснити, чому народні депутати, поважні, класні народні депутати, ну якби в лапках, тому що про поважні питання є, чому вони цим займаються. Реально не можу.

Коля 39:36
Так а що, як ти вважаєш, якщо ми переведемо на півгодини і забудемо, це вирішить питання?

Костя 39:40
А ти що, як думаєш, ти колись ставиш таке питання? Ти думаєш, немає країни, у яких різниця в часі півгодини?

Коля 39:47
Ні, я знаю. Є деякі африканські країни, і я знаю, що з цим є великі проблеми. Ладно.

Костя 39:55
Я думаю, що це погана ідея. Ні, не треба.

Коля 39:58
Наступне

Костя 39:59
питання.

Коля 40:00
Чому не можна ходити до туалету у церкві? Ну, тобто, в будь-який бар можна зайти, спитати, де туалет, і пройти. А в церкві так не можна.

Костя 40:13
Реально не можна?

Коля 40:14
Хіба це не місце максимального об'єднання всіх людей зі святим? Ну, ти хоча б... Ну, ти багато разів був в церкві?

Костя 40:22
Ні. Ладно. Там реально не можна сходити в туалет? Це не жарт?

Коля 40:28
Ну, я так... Давайте так, якщо хтось ходив в туалет церкві, напишіть обов'язково в коментарях. Але наскільки я знаю, що там не можна так, знаєш, як просто з вулиці зайти, що типу, ну як там в багатьох європейських країнах, і здається, нас так само колись в Україні прийняли, що можна, що ти можеш зайти до якогось, до закладу прийти, і вони мають тебе пустити. І наскільки я знаю, що так в церкві не пускають.

Костя 40:59
Я тобі можу вже гарантувати, що я додам про туалети в церквах в опис цього епізоду, але, в принципі, якщо мова йде про церкви христианської церкви, то у мене є відповідь. Тому що християнство, не тільки воно, але, зокрема, про те, що наше життя – це коротке відносно вічності випробування, коли тобі треба довести, що ти дуже любиш Бога, і заради нього ти на все готовий, і ти всі випробування зможеш винести. Тому хочеш пісять або какать, доведи, що ти любиш Бога, і не роби цього. Ну, принаймні, в церкві.

Коля 41:42
Ісус терпел і нам велел терпеть. Це про все, правильно?

Костя 41:49
Там взагалі Бог терпел і нам велел. Я в пекло. Я

Коля 41:52
попаду в пекло і потягну тебе за собою. Якщо

Костя 41:55
ти попадеш в пекло, це буде не за цей жарт, я думаю. Скоріше за все, вже було. Вже було за що. Але добре. Чи є ще питання? Є питання. Поїхали далі.

Коля 42:09
Коля буде вколь, вколь буде Коля. Бліц, назви трьох найвідоміших безродних космополітів.

Костя 42:21
Перший, другий, третій.

Коля 42:26
Ладно, наступно. Дякую. Ладно, давай щось простіше. Давай. Клава Кока, інстасамка, Валя Карнавал. Хто з них адекватний?

Костя 42:43
Валя Карнавал? Серйозно? Інстасамка – це не одна людина, це тип людини. Так? Я правильно розумію?

Коля 42:54
Я думаю, що Валя

Костя 42:54
Карнавал.

Коля 42:57
Та ні, серед них немає адекватних.

Костя 43:00
Да, блядь. Окей.

Коля 43:02
«На добра ніч, малюки». Пам'ятаєш такую передачу?

Костя 43:05
Так.

Коля 43:05
Спокойной, ночи

Костя 43:06
малыши. Так, так, так, пам'ятаю так.

Коля 43:07
«Хрюша», «Степашка» і «Каркуша». Хто з них

Костя 43:12
ліберал? Ну там хтось розмовляв голосом як Єльцин. Напевно він... А, «Хрюша» тоді. Він як свиня, блядь. Єльцин як свиня дажарався тому. Виходить, що це, блядь, свиня, ліберал. «Хрюша».

Коля 43:27
Чувак, я сам не знаю відповіді, я просто написав питання.

Костя 43:30
Добре.

Коля 43:31
Що католицька церква додала, здається, в 2018 році до списка смертних гріхів? А. Фоткати їжу. Б. Караоке. В. Носити шкарпетки та сандалію.

Костя 43:49
Е... Я б хотів, щоб шкарпетки і сандалі, звісно, але щось мені здається, що караоке.

Коля 43:58
Нічого.

Костя 43:59
Нічого. Ну, блядь. Ладно. А от я б на їх місці все ж таки караоке додав, тому що я рівно один раз за все життя в караоке чув, як люди співають гарно, а всі інші рази мені хотілося вмерти, щоб тільки люди перестали співати, але окей.

Коля 44:14
Тут, до речі, є якась така кореляція, що люди, які класно співають, вони не йдуть в караоке, а всі ті, хто йдуть в караоке, це ті, хто не вміють

Костя 44:23
співати. Або не гарні жінки. Негарні жінки, що гарно співають, вони там такі, а я, принаймні, співати класно вмію. Я не знаю, чи це, напевно, поганий дуже жарт, але це не жарт, а спостереження. Тому не кидати мене, будь ласка, камінням за це. Чи є ще в тебе питання?

Коля 44:51
Блін, я знаю правильну відповідь, але відповім Корі Тейлор. Так, якщо повернутися до гурту «Сліпнот», я ж на цьому тижні маю поїхати на концерт якраз. Точно, це вже цього тижня. Так, чувак, ми коли влітку записували подкаст, я такий, о, я колись там в грудні маю поїхати на концерт з донькою. І це, бляха, це вже воно. Тобто ми там майже півроку пишемо цей подкаст.

Костя 45:44
Так,

Коля 45:44
так,

Костя 45:45
так, так, кажи про «Сліпнот».

Коля 45:47
Це більше не про сліпнот, а про букінг. Значить, приходить мені сповіщення, типу, офіційно через аккаунт букінга, приходить від того готелю сповіщення, що ми вам на пошту вислали, значить, якусь там анкету, треба заповнити. Я такий, ну ладно, буває. Дійсно, на мою пошту, яка прив'язана до цього аккаунту, приходить якийсь лист. І там вордівський файл, де пишеться «Заповніть анкету і посилання». Я такий, ну, ладно, відкрию. Ну, я відкрив там, типу, в «Инкогніто», там, зокрема, в браузере. Значить, відкриваю і... Те, на чому вони провтикали, що вони зробили цю сторінку не дуже сильно схожою, а просто зробили один в один, як на букінгу. Тобто якби вони її хоча б якось... Стилізували під готель.

Костя 46:57
Я б заповнив. Повірив би, що це справжня

Коля 46:59
сторінка

Костя 47:00
готелю.

Коля 47:02
В мене були ситуації, я не пам'ятаю, здається, це в Швеції було, коли вони сказали, що в нас в готелі є чекін. І для цього ви можете зараз сплатити туристичний збір і просто зробити чекін в готелі і все. І там було 2 євро, щось таке за кожен номер. Ти пам'ятаєш, в мене там 100-500 мільйонів дітей і в одному ми не можемо вміститись, тому ми знімаємо декілька. Тобто, таке дійсно відбувається інколи. І якби вони просто хоча б цю сторінку стилізували під свій готель, я б заповнив, напевно. Ще до цього є питання, але тем не менш. Як така людина в процесі робочого дня, вони надсилають щось, при чому це офіційно, через букінг. Коротше, я заходжу такий, бачу, що дуже схоже на букінг, я такий, ні, якась шляпа. Не заповнив. Вони мені через кілька годин пишуть, що у вас залишилось, а, і вони ще написали, що у вас є, здається, 22 години, щоб заповнити. Я такий, е, ладно. І вони ще раз там через якийсь час мені пишуть, ви ще не заповнили, треба заповнити. Я такий, ідіть, я їм пишу прямо там, що ваша сторінка виглядає як якийсь там скам, я не буду заповнювати згідно там... З правилами букингу, я ніде не маю ніякі дані вказувати, ідіть нахер, типу. Нічого не відповідають. Я потім телефоную, значить, в цей готелі, кажу, слухайте, тут якась така історія, вони, а так, так, дійсно, там якісь, коротше, проблеми в букингу, когось там зламали, або цей готель, або букинг, і всім таку штуку розсилають.

Костя 48:59
І

Коля 49:00
добре, якщо ви там нічого не заводили, а я такий думаю, а кому ще можна вірити? Ну реально, це ж букінг. Це реально готель тобі пише. І при чому я така людина, що я розумію, що я б сам їхав, я можу і переночувати десь в парку, просто там десь на лавочці. Я їду з дитиною. Якщо я зараз щось не заповнюю, я приїду з дитиною, нам не буде де ночувати. І що мені робити? Я почав вже інші готелі дивитись, думаю, може від цього відмовитись і забронювати щось інше. Там вже на ці дати все заповнено. Я просто такий, ну я не знаю, що робити, тому що є якась там відповідальність батьківська, що мені треба, щоб хоча б дитина десь ночувала. І тут от така ситуація, вони кажуть, ну так, це, коротше, ми знаємо, нам ще зівчора всі телефонують і кажуть, що є якийсь там, комусь щось надсилають. Я такий, бля, скільки ж людей на це повело? Ну, типу, повелось на цю історію,

Костя 49:59
скільки людей,

Коля 49:59
реально, скільки втратили гроші.

Костя 50:02
Скільки

Коля 50:02
людей втратили гроші через

Костя 50:04
те, що

Коля 50:04
вони

Костя 50:04
просто ввели свої дані. Сучасний світ дуже складний і, зокрема, в цьому аспекті. І Booking – це дуже, дуже, якби, шкода, що він дійсно надійний інструмент для багатьох, щоб бронювати собі житло. Але останнім часом він настільки страждає від того, що якось хакери заволодівають сторінками готелів, апартаментів і всіх інших господарів і надсилають якусь фігню, що тобі просять заповнити, щось

Коля 50:33
сплатити.

Костя 50:34
Я думаю, що... Ми як навчальний подкаст, ми якийсь окремий епізод, може хоча б 5 хвилин, приділимо тому, що розповімо людям про те, як можна хоча б пробувати відрізняти справжні сайти від несправжніх і як користуватися менеджерами паролей, що у вас вбудовані ваші телефони, ноутбуки та інші пристрої. Якщо ви не користуєтесь Віндовсом, а у вас є якийсь там Андроїд чи Айфон, телефон, щось таке. Ми цього, звісно, не зробимо ніколи, але було б дуже шляхетно так зробити, принаймні. Тому що мені теж постійно приходить якась фігня, і інколи воно дуже переконливо виглядає, як взагалі, якщо, типу, нам з тобою це важко розрізнити, я взагалі не уявляю, як це робити людям, які не працюють з комп'ютерами, у яких немає власних сайтів, Які не знають, що таке там ССЛ, шифрування або якийсь там сертифікат на веб-сайт. Ну коротше, це дійсно проблема. Тому ночуйте в парках.

Коля 51:53
Вони реально майже впіймали мене, тому що я розумію, що це може статися, хоча я букінгом користуюсь. Мене здається, перший готель, який я зняв, це був 2012 рік. Це в Євпаторії готель, якийсь там щось типу «Санаторій Європа» чи «Юність», щось таке. На жаль, зараз не можу. Не можу знайти, тому що в мене там багато типу всього і воно там зникло. Але тем не менше, пам'ятаю, я туди приїхав і такий, я тут в Букінгу бронював, а там сидить, значить, бабуся 65 років. І така, так, так, у нас таке є. Там якісь такі... А там, знаєш, такий радянський просто санаторій профілакторій, де навіть тхне, так? Так. І вона такі якісь там роздруківки бере, така «Так, Микола, це ви?» Такий, так. Ну, тому що я розумію, що з цього сайту, ну, є я і все. І там просто, знаєш, такі перекати поле просто по цьому санаторію гуляє. Ну, але... Ну, коротше...

Костя 53:08
Ти там

Коля 53:09
згадував

Костя 53:09
Єльцина. Одне питання до Єльцина, яке ви поставили? Годі базікати.