Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Костя 0:12
Ми сьогодні трошки пізніше записуємо, ніж зазвичай. Тому що я чекав, поки у мене відійде анестезія, що мені робили, поки я лікував зуби. І я подумав сьогодні, що говорять про багато теорій змов, і вони бувають досить різні і досить шалені. У нас навіть епізод був, епізод про теорії змов, хоча ми не те, щоб багато з них перелічували, але чомусь ми не казали про теорію змов, що стосується змов масонів, я не знаю, кого це там, ілюмінати, чи хто там змовляється про те, що у людей чомусь болять зуби, і, сука, зуби постійно треба лікувати. І те, що треба їх лікувати, це кошти вічно. От чому ти, коли приходиш до терапевта і кажеш, в мене болить живіт? Він такий, ну, зроби УЗІ, там, наприклад, або аналіз крові за 300 гривень. Ну, я не знаю, скільки зараз коштує аналіз крові, добре. Ну, ніхто тобі не каже, добре, ось я тобі, не знаю, півгодини помасажував живіт, з тебе 300 доларів. А коли лікуєш зуби, то воно виключно так. У тебе є розуміння?

Коля 1:12
Ні, і насправді є питання, що навіть коли ти там, не знаю, зламав собі щось, навіть того гіпса поставити, і то дешевше виходить, ніж бляха-сраний зуб вилікувати. І це дійсно заговір стоматологів всього світу. Є ж якийсь там асоціація стоматологів, яка визнає, що якийсь так бленд-а-мед – краща зубна паста. От вони всі, значить, ось ця вся асоціація домовились, що давайте лікування зубів буде коштувати просто всі гроші світу. І як так навіть виходить, знаєш, що дивишся якісь ось типу в музеях там розкопки. Тобто ті люди, які жили там 100 мільярдів років тому, в них такі бляха зуби, що я готов собі

Костя 1:57
поставити.

Коля 1:58
А зараз типу, що в нас кращі технології, там не знаю, ми не їмо сире м'ясо. Тобто типу життя покращується, а зуби бляха погіршуються. Чому на етапі еволюції вони якось не змінились? Не стали такими, що просто б ніколи не випадали і просто як кісті стали б такими міцними, типу.

Костя 2:20
Що за срана

Коля 2:21
еволюція?

Костя 2:22
Одразу багато думок цього приводу. Перша про те, що, як ти кажеш про асоціацію стоматологів, це пам'ятаєш? Це ж, здається, реклама була чи то «Бленд-а-мед», чи то був «Колгейт», коли якесь яйце так чистили в рекламі, типу «Колгейт». Пазове пасте, потім кудись там окунали, і це було таке м'яке, а інше таке тверде, здається, в цьому був сенс реклами. І вони, здається, в таких рекламах, зазвичай казали про те, що це якась там міжнародна асоціація стоматологів, або там дентистів, я не знаю, як їх вони назвали. І там, напевно, якщо придивитися, то там буде... Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна асоціація дентистів» зареєстрована десь в Вапнярці Одеської області, щось таке. А друга думка про те, що взагалі, з одного боку, класно жити в епоху технології, в яку ми зараз живемо, і ми, знаєш, в різних країнах, і ми можемо розмовляти з тобою і навіть дивитись один на одного через відео. З іншої точки зору, з точки зору еволюції, ну така не найпростіша пора, тому що я кожен тиждень дивлюся свої руки і думаю, господи, знову нігті треба стригти. Знаєш що, мені не треба по деревам лазити. Вони не дуже мені потрібні. Тобто виривати я їх не хочу, звісно. Але можна, щоб вони якось виросли до однієї довжини і перестали, тому що із зубами та ж сама історія. Знаєш, я кажу цю штуку, що цукор вигадали, скільки там, 100 років тому? Ну, може, більше, напевно. Ну, не так давно, коротше. Раніше я так розумію, що цукру взагалі не було, і кажуть, що люди, як вид, взагалі, наше тіло, воно не пристосоване до того, щоб їсти цукор. Коли тим зараз з'явилось якийсь цукровий діабет, карієс, що там через те, що всі жруть постійно цукор. І я думаю, а дійсно ж еволюція, вона так працює приблизно, що за десь мільйон років, може дійсно вже будуть якісь такі зуби, що не треба буде лікувати, можна буде жерти цукор і все буде нормально.

Коля 4:21
Та я думаю, що скоріше за мільйон років всі вимруть від цукрового діабету і ніхто не доживе до того, щоб зуби були нормальні. І взагалі, я вважаю, що всі ці класні ось ці пекарні, які роблять смачні булочки з корицею та ось цей

Костя 4:39
аромоксамит, який там по

Коля 4:41
вулиці, це 100% вони в долі з ось цією

Костя 4:45
асоціацією

Коля 4:46
стоматологів. Для того, щоб одні виготовляють всі ці солодощі, а інші потім такі «Ахахаха, ми зараз будемо лікувати ваші зуби і здирати з вас всі гроші».

Костя 5:00
Блін, а це, наскільки я не люблю теорії змов, настільки зі стоматологами. Я от останній, не знаю скільки, півтора місяці, напевно, регулярно до нього ходжу, тому що в мене моє життя, суцільне, все моє життя – це боротьба з зубами моїми. Тобто, мені здається, що якщо б я просто, блядь, розізлився як слід і просто прийшов би до лікарська, виривайте нахер всі їх. То так, звісно, перший час довелось би звикати до того, що я тепер можу їсти тільки пюре якесь яблуневе. І я трошки гірше розмовляю, ніж зараз. І люди на мене дивляться, як на людину без домівки. Але потім я б такий, а мені тепер не треба зуби лікувати. Ха, я зламав систему. І, скоріш за все, мене б потім десь вбили в під'їзді, тому що заговір цих дентистів... Він не хотів би, щоб хтось розголошував правду про те, що все, що відбувається навколо, це все заради того, щоб ми відносили купу грошей стоматологам.

Коля 6:02
Але дійсно, якщо знову-таки повернутися до фінансової грамотності і до зубів, то дійсно, якщо хочете в щось інвестувати, інвестуйте в стоматологію. Типу, відправляйте дітей, якщо є, хай вчаться на стоматологів. Якщо

Костя 6:17
ви

Коля 6:17
ще незаможні і ще обирайте собі свого, коротше, свого-свою партнера, обирайте відразу так, щоб в їх родині хтось був там зі стоматологів, і вам буде дешевше потім лікуватись. І у вашої партнера також будуть здорові зуби і так далі, бо це дійсно сильно допоможе вашому бюджету родинному якось зберегтись.

Костя 6:44
Я зараз ще подумав, що у мене досить давно є відчуття таке, що я б хотів... Мати якусь таку професію, ну якби теоретично, знаєш, я міг повернутися в минуле і обрати якусь професію, щоб можна було дивитись на результат своєї роботи. Тобто я думаю, що, блін, я не знаю назви багатьох професій, але там людина, що чоботи якісь виробляє, знаєш, якщо це майстер, що там маленьку кількість робить, але ручної роботи. Він там зранку прийшов на роботу, І почав там щось виготовляти це взуття. І через певний час, я не знаю, я гадки не маю, скільки люди виробляють одну пару взуття, якщо це ручна робота. Але потім вони виготовляють і бачать, знаєш, якісь черевики. І ти маєш якийсь предмет, ти бачиш результат своєї роботи. Або там якийсь... Якщо ти столяр, то ти там якісь стіл або стільці, або якісь меблі зробився власними руками. І я б дуже хотів щось робити власними руками, щоб можна було побачити, бажано навіть щось потримати в руках. І потримати в руках зуби – це не зовсім про стоматолога, тобто це тільки про хірурга, що вириває зуби. Але насправді звучить так, що коли до тебе хтось приходить з нелікованими зубами, ти їх полікував і дивишся, що вони гарні. Це, напевно, приємно.

Коля 8:04
Чувак, стоматолог тримає в руках гроші.

Костя 8:07
Так, їм поки.

Коля 8:09
Їм не треба тримати в руках зуби. А що ти кажеш щодо чоботаря, який собі чоботи зробив? Якщо він для себе, то ок. А якщо він довго, кропотливо робив якісь чоботи, а потім він їх намагається продати, і всі таки, ні, ми їх купувати не будемо, бо це не фірма. Це не фірмові. Я піду, куплю собі якісь Nike або Adidas. Або якусь там «Пуму».

Костя 8:35
Блін, мені здається, що це мас-маркет так зараз реагує. Я погоджуюсь з тобою, це переважна більшість людей. Загалом просто людей. Але це ж зараз дуже розповсюджена історія. Купляти якісь хендмейд штуки. Я пам'ятаю, що я в Одесі. Пам'ятаєш, були такі заходи? «Гешефт». «Гешефт», точно. Англійською це, здається, називається словом «artisans» в множині. Англійською це

Коля 9:01
«the гешефт».

Костя 9:03
Так, а я маю на увазі, що артизан – це той, російською це називається ремесленник, українською, як би це могло називатися? Семен

Коля 9:13
Маркович.

Костя 9:14
Петліревський.

Коля 9:15
Так,

Костя 9:18
коротше, людина, що сама, знаєш, виробляє, щось виготовляє, і в неї є своє якесь ремесло. Отака людина. І в Одесі багато виставлялось людей, що виготовляють самі якісь там аксесуари, якісь там одяг, щось, якісь там, що завгодно, якісь штуки, що можна було купляти. Я пам'ятаю, що я в Зеленому театрі якось прийшов на цей гешефт і знайшов чуваків, здається, київських, але я не впевнений на 100%. Коротше, вони роблять рюкзаки з вживаних шкіряних курток. Тобто, знаєш, вони беруть таку куртку, як там баті носили. Або ми. Або ми. І просто виготовляють рюкзаки. І так, у них самих рюкзаків, фасонів, видів 3-4 було, щось таке. Я декілька років тому дивився останній раз на їх сайт. І самих рюкзаків у них декілька видів, але через те, що вони ж не закуповують промислово вживані ці куртки, а вони купують їх десь в секонд-хенде. Тому кожен конкретний рюкзак у них унікальний через те, що кожна куртка унікальна. І мені дуже сподобався у них рюкзак. Щось він коштував, типу, 150 доларів на той момент, мені здається, приблизно так. Ну, тобто, це не дуже маленькі гроші. Я зажав, якщо чесно. Я там відтоді 3-4 рази, напевно, коли мені потрібен був новий рюкзак. Я йшов до них на сайт, дивився на той рюкзак і розумів, що він майже норм, він мене функціонально не дуже задовільняє, але ідея просто неймовірно класна, що беруть щось вживане, хтось виконав і щось робить руками, і це купують.

Коля 10:56
Я пам'ятаю ці гешефти, тому що в мене діти теж щось своє продавали, щось там робили руками, особливо донька дуже полюбляє щось робити. А щодо взагалі цих от таких справжніх хендмейд речей, Вони виходять дорогими, тому що якщо брати там окремо купувати матеріали, потім ти закладаєш ще там якийсь час на розробку якоїсь речі, і в тебе дійсно виходить річ, яку ти зробив, вона виходить дорогою, тому що то, що ми казали, якщо брати мас-маркет, там хірачать ціли заводи, десь там в Китаї, де дешевше це все виготовляти, Або де там, в Індії, в Індонезії,

Костя 11:43
не

Коля 11:43
знаю. І там дешевша робоча сила, і там воно все фігачиться. І потім ти можеш купити якісь, я не знаю, черевики «Адідас», доволі дешево, ну дешевше, ніж купити якісь черевики Василь Семенович з «Гешефту», які він власноруч робив півтора роки з, я не знаю, зберігав свої там... Зуби, з зубів, я не знаю. З чого б не було, але мас-маркет, він ще й набагато дешевше, частіше виходить. Так,

Костя 12:15
це правда. На жаль. І є, знаєш, така штука, яка для мене особисто прикра, що інколи хочеться щось купити українського виробництва, просто щоб підтримувати українських виробників, особливо маленьких, особливо середніх, не великий бізнес, а просто таких чуваків, саме про яких я кажу, малих підприємців. Але у мене був досвід, коли я хотів придбати гаманець. І на тих же гешефтах я знайшов певну кількість українських виробників гаманців, що всі виглядають прикольно. Тобто ти коли в них дивишся, якщо особливо в тебе немає досвіду, що таке купити поганий гаманець, то я купив певну кількість. І потім тільки вже коли купив, я збагнув, що, а, знаєш, от в чому прикол. Тобто в них ти купуєш, наприклад, там за... 70 доларів – те, що в італійському якомусь магазині можна купити за 150, наприклад, доларів. Але ти, коли купуєш наше, на жаль, найчастіше ти розумієш, чому воно дешевше коштує. Не тому, що, знаєш, це ручна робота і це дешевше. Ні, тому що ти все правильно кажеш – ручна робота дорожче. А тому що люди, на жаль, за десятиліття мінімум або століття того, що користуються мас-маркетом, втратили вміння робити руками речі. Багато що втратили. Тобто там є молоді українські підприємці, що щось роблять руками. Але їм ще дуже далеко до того, щоб вийти хоча б на рівень мас-маркету, наприклад, якоїсь там Італії, що замовляє в Китаї. Тому що воно виглядає все прикольно. Вони дійсно беруть якусь класну шкіру, з якою вони це роблять. Але потім, коли ти намагаєшся користуватися, виходить, що воно все не дуже зручно. Тому що вони не знають, як зробити там якусь кишеню в гаманці. До речі, Artisan, той ремесленник – це ремісник, здається. Ну, принаймні. Дайте, я людина така, я пішов в Google Translate, і він каже, що це ремісник.

Коля 14:06
Тобто це не Семен Маркович

Костя 14:08
артист? Це він, так. Семен Маркович просто нам з тобою. Але я не впевнений, що сімізник і ремісник і сімійний трусник, це одно і те саме слово, я на 100% не можу тобі сказати. Мой Семена Маркович, мені здається, твого сусіда, який в трусах ходив цілий рік на вулицю сміття викидати. Це ж він був?

Коля 14:31
Майже. Давай, що до речей, я дещо купував на цьому гешефті, і дещо в мене і досі є. Це кільця срібні, ми колись купували з дружиною, дуже класні. Я, чесно, не пам'ятаю, 100% вона пам'ятає, хто це був виробник, умовно кажучи. Бо всі ці гешефтери, хендмейдери, вони ж всі сидять в інстаграмі

Костя 14:57
і

Коля 14:57
намагаються через інстаграм щось продавати.

Костя 15:01
Ціна відповіли в Дірект. Я

Коля 15:04
ненавиджу, сука. Це один зі смертних грехів насправді. Знаєш, хтось казав, що колись Пабло Ескобар по радіо анонсував ціну за кокаїн, а ви не можете просто в Інстаграмі відповісти на товар, який продаєте. Ну коротше, наскільки час змінився. Щодо ось цих хендмейдерів, є дійсно ті, кого хочеться підтримати, і деякі речі я купував, але, знову-таки, здебільшого, я коли слідкував за цією темою, я бачу, що з'явились такі чорні хендмейдери, якщо можна так назвати, Це ті, хто відкрили для себе якийсь там або «Шейн», або «Аліекспрес», і вони там купують за копійки якісь там китайські речі, а потім перепродають. І дуже багато було навіть в тому ж самому Твіттері таких розслідувань, бо там же ж людям немає чим зайнятися. Які знаходили, що ці самі речі, які там окремі магазини, прямо магазини типу викладають, от дивіться, є такі-такі речі, а ти робиш, це не те, щоб вони замовили ці речі, купили, відфоткали, вони ж виставляють ті самі фотки, а ти просто робиш пошук по фотографії, знаходиш, що цей самий товар знаходиться там на Алиекспресі і коштує там в 5 разів менше. Так, так.

Костя 16:41
Це найбільш прикольно, коли ці випадки, я здається, в тому ж твітері колись бачив, що купили оголошення на Aliexpress за 3 долари, якась спідниця, а потім якась українська інтернет-блогерша в Інстаграмі продає, ніби це її власний бренд, і продає ту саму спідницю, навіть з фотографією одного зі світлин, точно такої з Aliexpress, за 100 доларів. Ти маєш, ого! Оце маржа. Непогано. Ні, ну якщо це купують, то що, от скажи, будь ласка, ти якщо думаєш, якщо це хтось купує, це злочин? Чи це нормально? Ну, людина дійсно замовила, привезла, використала свій власний бренд, щоб це продати.

Коля 17:24
Я не знаю, як з точки зору законів це, чи можна перепродавати, говорити літерою закона. Я не знаю, чесно. Але з моєї якоїсь там особистої точки зору це повна хірня. Я таке не люблю. І говорити, що якщо люди купують, значить їм це нормально, їх це влаштовує, це якась напівспекуляція просто тим, що люди не розуміють, що є дешевше. Або тим, що люди дійсно хочуть підтримати вітчизняного виробника, як ми вже говорили, якось підтримати невеликий бізнес, де люди тільки починають свою кар'єру, де люди тільки намагаються якось вийти на цей ринок і робити якісь класні речі, ти хочеш їх підтримати, а вони просто насправді заробляють гроші на тому, що ти не знаєш, що можна таке саме купити на Aliexpress. Для мене це погано, так скажу.

Костя 18:20
Ну так, це як мінімум звучить не дуже етично. Це такий вчинок, що залишає бажати кращого. Але треба бути чесними, що ми коли зараз, мені здається, на тлі повномасштабної війни, дуже багато є розмов про те, що, наприклад, знаєш, там... В Україні є монобанк, і там, не знаю, нова пошта з поштоматами біля кожного дому. А от, ну і українці, які поїхали там в умовну Німеччину, де там треба паперовий лист отримати на кожен чих. Вони кажуть, блін, та Україна взагалі в розвитку сервісів попереду Європи так точно, а може попереду всієї планети. Типу, що взагалі, на що ми скаржимось? І це все дуже прикольно, це все дуже класно, але інколи досі трапляється ситуації, коли от нещодавно у мене дружина замовила якийсь одяг у виробника, здається, в Дніпрі. Там якась дівчина, ну теж традиційна оця ситуація з інстаграмом, і вони обіцяли зробити за тиждень замовлення, а потім його тягнули щось типу місяць. І кожен раз казали, що у нас же світла немає, ви ж теж повинні розуміти, що ми не можемо виробляти, коли немає світла. Таке враження, що ти у них замовив сьогодні в 2005-му, коли світло було, і вони обіцяли за тиждень. А потім дуже відчувається, коли люди починають маніпулювати тему війни і тим, що зараз можна все списати на війну. Ми не встигаємо війну, ми не відповідаємо вам три дні на повідомлення про статус замовлення, ну це тому, що війна. Не відправляємо, ну це тому, що війна. А потім блокуємо вас в Інстаграмі, щоб ви навіть запитати нічого не могли. Ну це теж, здається, тому що війна. От скажи, будь ласка, у вас в Латвіях є взагалі банки? І чи ви там все ще гроші просто в пакетах носите один одному?

Коля 20:17
Та у нас взагалі ж немає грошей, це ж не розвинута країна, як Україна дає всі сервіси. Тут просто обмінюють товари на товари. Тобто ти з

Костя 20:26
Радко йдеш дітей

Коля 20:27
відвіз. Нещодавно

Костя 20:28
вивіз козу,

Коля 20:30
поміняв козу на два хліба і склянку молока.

Костя 20:35
Один хліб поміняв на рибу.

Коля 20:40
Насправді, те, що ти кажеш, і є такий наратив, який несеться в тому самому Твіттері, що от візьмемо добре Україну, що там такі класні сервіси. Здебільшого це через те, що в нас люди ще готові, як це правильно, овертаймити, ну, типу, багато працювати,

Костя 20:59
в нас

Коля 20:59
дешева робоча сила. І

Костя 21:01
це

Коля 21:01
виключно через це, що в нас люди хірачать, тому що хочуть, ну, не те, що хочуть, тому що вони мають заробляти гроші, і в нас, напевно, ринок не підтримує, не стає за людей. Тут, наприклад, якщо тут треба викликати сантехніка, просто за те, що він прийде і подивиться, що трапилось, це буде коштувати, типу, мінімум 20 євро. Це, ну, не те, що... І він нормальний, адекватний, він тверезий, і все

Костя 21:30
добре. І не воняє. Ще скажи так,

Коля 21:31
що він не воняє. Ну, реально, він прийде, може там щось зробити, щось там допомогти, порадити, ну, це нормально. І таке, що ти, якщо там його маєш викликати... Він може не прийти на вихідні, якщо це не щось супертермінове. Якщо там кран потікає, постав якусь там мисочку. Я вийду в понеділок, бо зараз вихідні, я відпочиваю. І знаєш, просто тут здебільшого люди, вони якось цінують своє життя, свій власний час і так далі. І тут трошки інше. Напевно, тут ринок такий, що у нас, так, що ти можеш 24 на 7 викликати якогось там п'яного електрика, який прийде і щось буде робити в твоєму щитку, якось налагодити. В мене такі були випадки. Бо я думав, що його нахер там вб'є. Він такий синій був. Я думав, що він там просто зараз помре просто у мене вдома, тут прямо з моєї електрики. Або просто засне там. Я буду і без інтернета, і ще з п'яним електриком. Але, тем не менше, він щось там налагодив. Це був якийсь там п'яний дідусь. Потім я йому дав там невеличкі гроші, і ще трошки більше, щоб він точно пішов. І він ще був дуже задоволений, знаєш. Ну, тобто, у нас такий ринок, ну, так воно, типу, відпрацьовує. Якщо я розумію, що є там якась людяність і то все, але якщо казати так, що, типу, ринок керує, то ось так. Тут, значить, люди здебільшого дивляться там за своїм ворклайф-балансом, балансом. І через це, через якісь побудовані процеси, все по-іншому влаштовано. Типу, якщо там супермаркет закривається об 11 або о 10, то він закривається. Не має працювати цілодобово, бо тому що ніхто не має працювати умовно цілодобово. Всі люди мають відпочивати. Це знаєш, як багатьох бомбить, коли по неділях в В Німеччині

Костя 23:36
і в

Коля 23:36
Польщі, здається. Багато де не працюють великий супермаркет. Тобто можна знайти якийсь там місцевий, ну не то, щоб місцевий, маленький якийсь там гастрономчик, але великі супермаркети типу не працюють. І всі, о, ну як так можна? Бляха, ну так от можна. Ну типу, люди теж хочуть відпочивати і ніхто не має працювати 24 на 7 часів. Тому що ви так хочете. Тому мені насправді подобається ось це, що тут здебільшого, знаєш, ми як люди, умовно кажучи, по іншу сторону, ми хочемо, щоб інші вбивались, але робили для нас краще, щоб ми отримували собі краще життя, легше життя, і ми не хочемо ніяк думати про них. А з іншої сторони... Тобто, тут ти можеш нормально працювати в якомусь сервісі, електрик, сантехнік, те, що для нас це щось погане. Типу, якщо ти нічого не досягнув в житті, то ти йдеш працювати ось такими людьми. А тут це просто окрема реально робота, за який ти отримуєш нормально грошей. Тут навіть я бачив багато водіїв міського транспорту, і це теж нормальні люди. Вони навіть посміхаються. Це не те, що, знаєш, наші. Що там бабка сидить, ти, не дай Боже, з нею зустрінешся поглядом, вона тебе з'їсть просто. Що, знаєш, ну, типу, все життя вмерло, все, нічого в житті немає, вона просто ненавидить весь світ. І вона має вести ось той трамвай або там тролейбус, знаєш, або щось типу таке. Ні, тут нормальні люди, навіть молоді люди працюють, знаєш, це для них типу як нормальний спосіб заробити грошей. І наскільки я розумію, що тут і зарплата така на досить непоганому рівні, тобто, що це адекватно. Це не те, що якщо тебе взагалі ніде не взяли, то ти можеш тільки сюди піти. Тобто нормальні

Костя 25:38
гроші отримують. Тобто, коли там у кожної країни були якісь колонії, коли Європа була найрозвиненішим місцем з точки зору технології, науки і так далі. А зараз все стрімко йде в інший бік і Європа просто втратить все це. І знаєш, є люди, що вміло оперують якимось економічними показниками. Наприклад, те, що умовно, я не можу там з ходу сказати, але що там за останні 50 років чи навіть 70 років В Європі не з'явилось жодної технологічної компанії, яка б зараз оцінювалася більше, ніж в мільярд. Нуль. Типу, вони є там десь в Японії, є десь купа в Китаї, є просто неймовірна купа в Сполучених Штатах. Може, десь ще є, але немає жодної в Європі. Типу, нічого. І все, що зараз в Європі відбувається, це або щось створене давно, типу, знаєш, якісь технологічні гіганти, типу, там, тих самих німецьких виробників автомобілів, Чи там якихось виробників літаків, що є, але їх теж не так багато. А все інше, що велике, що потужне і що користується якимось великим попитом в світі, воно все не європейське. І я думаю, блін, а чи не може це бути так, знаєш, що з плином часу просто відбувається перерозподіл впливу і грошей, і не може статися так, що через цю безпечність, через цю таку повільність Європа з часу втратить гроші і просто змушена буде працювати в неділю, бігати сантехніку вночі, якщо в тебе капає, просто тому, що треба знову буде заробляти гроші. І чи не відчувають себе європейці надто, знаєш, якби безпечними і такими задоволеними життям. Я розумію, що Європа насправді дуже різна. Якщо казати про якусь там умовну Румунію з Болгарією, то, може, вони там і не квапляться нікуди, але не тому, що вони дуже забезпечені, а просто тому, що життя там таке, і вони так просто звикли. Але якщо казати про якусь там умовну Францію, Німеччину та якусь там Австрію, В них є такий перекос, що якщо казати про корпорації, якісь щось класне...

Коля 28:28
Багато про це в подкасті «Радіо-Т» говорили, що якраз класна думка, що Європа любить додавати регуляції. Оце все, що вона

Костя 28:38
робить.

Коля 28:39
Типу, Америка щось

Костя 28:40
винаходить

Коля 28:41
та створює, а Європа тільки може це якось там додавати регуляцію. Навіть от цей... Чи це якось допомагає бізнесам розвиватись? Ну, скоріше, ні. Це навпаки душить будь-які ініціативи виходити, тому що, ну, і створювати щось таке глобально-масове, тому що, ну, ти не можеш якийсь там суперкласний бізнес побудувати, бо він буде зі всіх сторон, буде відрегульований так, що ти з цим нічого не зробиш. Тому легше поїхати дійсно там в... Тут я б не хотів знову таки зараз уходити сильно в політику і казати, що взагалі, що ми про це вже також говорили, що Європа і так собі робить погано. Ось цією своєю імпотентною політикою щодо деяких народів, яких вони прийняли. Не будемо їх називати так. Обережно скажу. Так, і дійсно це сильно погіршує взагалі і, скажімо так, туристичну привабливість. І отримують гроші від держави просто тому, що можуть. А чому можуть? Тому що вони там нарегулювали собі правил таких. А щоб ці правила скасувати, треба ще нарегулювати. А щоб це нарегулювати, це

Костя 30:53
треба займатися. Треба ще людей, бюрократів.

Коля 30:55
Так. І, коротше, вони просто дійсно, знаєш, самі собі заважають. Знаєш, мені от інколи здається, що... Пам'ятаєш, був такий фільм «Траса 60», здається, з Геррі Олдменом?

Костя 31:06
Так, я фільм такий пам'ятаю, але хоч вбий, зараз не пам'ятаю про що він.

Коля 31:10
А там в них було, здається, таке місто, де були тільки одні адвокати. І там

Костя 31:17
просто

Коля 31:18
людина приїхав, він приїхав і вже отримав повістку в суд, тому що він там якусь збив, здається, людину чи там ще щось. Він каже, аж тільки заїхав в місто. І у них все місто побудовано на тому, що вони мають все це через суди проводити, судитись, адвокати і коротше. Мені здається, що ось це так виглядає, типу, Європа. Вони всі за якимось закони, закони, закони, щось там навигадали. І те, що дійсно всередині відбувається, воно дуже дивно виглядає. Інколи хочеться дійсно вирішити так, як ось там... В тому фільмі і вирішили. От. Якщо ви не знаєте, як вони вирішили цю проблему, подивіться обов'язково «Траса 60». Фільм з Гаррі Олдменом.

Костя 32:08
Тому я не знаю,

Коля 32:09
чесно, куди все це йде.

Костя 32:12
Все це йде до нового року, чувак. За півтора тижні Новий рік. Туди все йде. А у нас за тиждень тому, здається, останній епізод в цьому році. Будемо робити Christmas special.

Коля 32:26
Так, будемо приймати вітання. Люди перестали писати, але я думаю, що це через те, що кінець року. Зараз я думаю,

Костя 32:34
що всім завал

Коля 32:35
на роботі. На роботі багато чого відбувається. Думаю, що всі намагаються якось закінчити всі свої справи до Нового року, щоб встигнути і ще потрібно ж подарочки купувати.

Костя 32:49
Блін, це прикольна штука, що дійсно, знаєш, з одного боку, це просто такий самий день, як будь-який попередній і будь-який наступний. Якщо людина живе і не вмре в цей день, Або в якийсь наступний день. Це просто такий самий день. Типу, сонце все так сяде ввечері і так же зійде вранці. І всі люди щось кудись квапляться, щось там купують, щось якесь там олів'є ріжуть. О, бляха. А що з олів'є, до речі? Його вже заборонили? Закансували в Україні олів'є чи ще можна олів'є? Чесно,

Коля 33:25
я не знаю. Ми дуже дивно якось святкуємо. Знаєш, в нас немає таких якихось там традицій, що там особливі якісь там блюда готувати, чи там ще щось. Для нас це як зазвичай дійсно якийсь вечір. Типу, ми там намагаємося щось більше, але щось такого типу улюблених якихось страв в нас немає. Що ми їх там обов'язково треба готувати.

Костя 33:51
І що навіть мандарини не купуєте?

Коля 33:53
Та мандарини я їм вже багато.

Костя 33:56
З

Коля 33:56
вересня. Навіть раніше. Вони ж завжди є. Я не та людина, яка буде чекати, щоб щось їсти. Мене ще з дитинства це дуже сильно не подобалось, коли в ті рідкі моменти, коли ми щось готувалися до Нового року, там щось, я не знаю, якась там страва готується, ти ходиш голодний, хочеш їсти, але ти це зараз їсти не можеш. Треба дочекатись чогось. Типу, ти ходиш голодний, ну це як на Великдень, коли ось ці пасочки роблять, знаєш. І, типу, коли там хтось їх вдома випікає, і ти, типу, не можеш їх зараз їсти, бо треба дочекатись там якоїсь години, піти їх посвятити. Я такий, та що за нахер? Ну, типу, я вже зараз хочу це їсти. Ну, чому ні?

Костя 34:42
І тому,

Коля 34:42
ну, мене просто...

Костя 34:46
Я не буду називати ім'я, але це чувак досі є, друг дитинства, що мешкав в домі, де я жив зі своєю родиною. Він, до речі, там все ще мешкає, це я там більше не мешкаю. У нього така була традиційна, мені здається, одеська родина, де ніхто не надто релігійний, ніхто в церкву впродовж року не ходить. Ну, тобто, взагалі, навіть думок таких немає. Ніхто не вчить молитв, ніхто їх не читає. Ну, тобто, знаєш, жодного якогось такого, Відношення до релігії немає. А потім, коли наближається Великодень, вони такі, так. Обов'язково. Треба обов'язково купити або спекти паски. І потім, знаєш, вранці, ти весь рік їсиш все, що ти хочеш. М'ясо, бухаєш, вино п'єш, все, що завгодно. Вранці ти встаєш Великодень і кажеш, треба розгавється. Це слово, по-перше, мені здається, що саме слово якесь блівотне. Я перепрошую всіх людей, хто дотримується великого поста. Здається, це великий піст напередодні Великодня. Мені тільки виключно звичайне слово не подобається. Все інше, я абсолютно ок. Але просто це завжди було кумедно. Знаєш, що люди їдять все просто впродовж року, в тому числі за день до Великодня, але вранці просинаються і їм здається, що треба розговлятися. Тому що, типу, повна імітація релігійності в день Великодня, окрім великої служби нічної. І, звісно, не відбувається, але така традиція була. І це завжди дуже смішило мене.

Коля 36:21
Я пам'ятаю, як ми були з дітьми у бабусів та дідусів. Там бабуся пекла ось ці паски, і діти, що хочуть, воно там так ароматно тхне, хочеться їсти ця смачна здоба. Типа, ні-ні-ні, не можна, не можна, ти що? Ні-ні-ні, це треба посвятити. І тобто їх роблять. Я не розумію, на що це тримати. Типу, знаєш, обов'язково в цей момент треба це з'їсти. Так і з мандаринами. Типу, хочеш мандарини, піди поїж. Хочеш олів'є, піди зроби або піде купи, поїж. Типу, на що це підганяти. Це знаєш, як, здається, кутя, це, типу, вона один раз на рік робиться, типу, на різдво. Так, так, так. В мене, наприклад, брат хотів кутю, я точно пам'ятаю, що він хотів кутю ще, типу, влітку. Просто захотів. Ні, не можна.

Костя 37:26
Не можна.

Коля 37:27
Типа, не можна. Ну, типу, блях, бог накаже. А ще, о, слуха, ще я дуже не люблю душніл. Знаєш, це коли ти

Костя 37:35
кажеш... А ми з тобою хто?

Коля 37:37
Завтра... Ні, ну, слухай, це такі особливі душніли, типу, завтра 30 грудня, ти такий, завтра 31, завтра Новий рік. І вони такі, ну, взагалі-то, Новий рік, це

Костя 37:50
не 31,

Коля 37:52
це 1 січня. Ти такий, йоп! Ну, типу, серйозно.

Костя 37:56
Оце реально. Ну, всі

Коля 37:58
ж, бляха, готуються, ну, реально, 31-го. Всі сидять ото вночі. Ну, серйозно. Ну, взагалі-то, це першого. Чуваки, до мене так, це моя перша вчителька до...

Костя 38:12
Тетяна Вікторовна.

Коля 38:14
Вікторівна. Вікторівна. І ти, скільки там, не знаю, 7-8 мені років, і це вона вирішила, типу, козирнути перед дитиною, типу, така бляха, зробила його, ха-ха-ха. Я не знаю.

Костя 38:31
Я згадував в одному з якихось попередніх епізодів, що у мене питання самоідентифікації, воно дуже актуальне, через те, що у мене частина родини татової лінії, воно більше українського, суто українського походження, а по лінії мами – українського походження. Я от мені, я от зараз, знаєш, подумав про великодень і про паски, про дід, що абсолютно правильно, ти все кажеш, що не можна за день до, от не можна. Або, знаєш, олив'є, або якийсь там єш новорічні страви, не можна там тридцятого починати їсти. І мені, якби, я знаю, що нам хтось може сказати, що це могло бути так, тому що, наприклад, якщо це наше дитинство, то це початок, наприклад, 90-х, середина 90-х. І це дуже часто не дуже, знаєш, забезпечені часи. І не можна все зжерти 30-го, бо не можна тоді буде 31-го. Ну, не буде чого їсти тоді 31-го. Це могла бути одна з причин. Але мені здається, що є інша ще причина. Через те, що в наших краях тут було 70 років радянської влади, де взагалі релігія була заборонена, більшою частину цього часу. Мені здається, що люди, знаєш, така ситуація, що традиції вони не загубилися загалом. Тобто те, що треба спекти пасхи, піти в церкву їх святити, люди не забули. Це якось... Те, що треба якось до Різдва готуватися, а потім, знаєш, до Нового року, це теж якось збереглося, мені здається. Хоча я не знаю, чи Новий рік святкували до Радянського Союзу в Україні, мені невідомо. Мені здається, що це якась більша радянська історія. Але менше з тим, це не про це зараз. Що якісь традиції збереглися, але замість суті, яка стоїть за цими традиціями, наприклад, знаєш, що там на якесь різдво суть була, на мій погляд, повинна бути не в тому, що не можна раніше з'їсти щось, А щоб зібрати всю родину за одним столом, якби провести час з родиною. Я чому згадав про ідентичність, тому що я там так сталося, що багато там чую зараз, десь читаю, або родина мені розповідає про якісь єврейські традиції. Тепер є ж нормальний одесит, то в мене тепер частина родини в Ізраїлі живе. Я тепер можу, знаєш, спокійно усідувати. Почувати. І в єврейській релігійній традиції дуже багато направлено не про Бога і не про віру, а про родину. Про те, щоб зібрати в шабат. Зібрати родину за столом. І це, значить, направлено на те, щоб родина була поруч, щоб вони спілкувалися, щоб вони знаходили спільну мову, якісь спільні інтереси. І це дуже прикольно. Мені здається, що чим далі, мені б хотілося, щоб українське суспільство зберігало традиції не тільки в формі своїй, що типу «Великодень» — це про Пасху, а там «Різдво» — це про кутю, там якийсь чи що там ще треба. А якби про сутність свою, про те, що це час, коли родина, велика родина, що може бути в різних містах, а зараз, на жаль, і країнах, бажано десь збирається разом або просто якось хоча б спілкується трошки разом. І це було б круто. Тому що, ну, родина – це можливо, щось таке.

Коля 41:39
Люди здебільшого відходять від якихось дійсно класних ідей об'єднання родини і чогось типу такого адекватного в релігійну тему, тематику. І коли ось, ну, зараз я вже не спілкуюся з тими людьми, які можуть мене привітати, але коли ти, типу, вранці прокидаєшся, тобі телефонують і кажуть, типу, «З яблучним спасом!» Ти такий, «Чо, блядь?» Сьогодні свято Августіни. Або будь-яке

Костя 42:27
ім'я просто

Коля 42:27
скажи. Єфросін'я. І ти такий, ну добре. І дійсно, може раніше зрозуміло, що ці традиції, вони якось там зберігали, всіх знали, всіх якось там почитали, поважали. А чому? Тому що не було інтернету, не було чим зайнятися. І люди

Костя 42:45
просто

Коля 42:46
вигадували собі якісь свята. Щоб якось проводити вечори в селах, де крім сусідів, які там півсела твої родичі, ну нічого немає, худоби, нічого немає. І тобі якось треба проводити час. І вони якось вигадували всі ці обряди, свята і так далі. Можете мене заканцелити потім.

Костя 43:08
Чувак, яблуневий спас. Про що взагалі казати, блядь? Як їм взагалі це в голову прийшло? Яблуневий спас.

Коля 43:15
Я впевнений, що за кожним цим святом є якась історія.

Костя 43:20
Але

Коля 43:20
через те, що вже ніхто їх не пам'ятає. Або там якась великомучениця... Тамара. Я не знаю хто. Тамара Петровна. Не знаю. І всі ці напівцерковні свята, напів якісь такі вигадані, прив'язані до якоїсь пори року. І щось всі якось... Прикольно, коли дійсно, знаєш, ти розумієш, що це за свято і, типу, з чим воно пов'язано. І може таке бути, що в твоєї родини, в моєї родини, є інший день, який ми святкуємо. І це дійсно для нашої родини це свято. Ми

Костя 44:01
його не

Коля 44:01
афішуємо. Ну, типу... Серьозно? Ну, там, в кожен день щось, реально щось. День, там, іменини того, іменини того, та свята, та свята, там, то і те зробив, то і те, короче, там, і реально кожен день щось відбувається і можна святкувати.

Костя 44:41
Нема приводу не випити. Знаєш, як у мене є колега, який каже, він обожнює жарт, типу «Ісус задовбав, дай водички попити». Так і цей календар свят. Якби кожен день можна трошки ближче до Бога ставати. Ну здорово ж.

Коля 44:58
Ну, я колись, та людина, яка мене колись вітала, я кажу, а що це за свято? Ну, в цей день роблять те. Я кажу, ні, що роблять, я розумію. Що це за свято? Ну, на що воно? Що? Звідки воно пішло? Немає відповіді. Це треба окремо гуглити, цікавитись, що це як. Чи погано, що ось такі історії, такі елементи нашої умовно культури, що вони зникають, що вони стираються через те, що нове покоління, ми і майбутнє покоління, якщо ми це не будемо передавати... Що, наприклад, мої діти, напевно, не чули в якомусь свідомому житті про «яблуневий спас». Це погано чи добре, що вони про це і не знають?

Костя 45:47
У мене немає однозначної відповіді, тому що, якби, перша моя реакція на твоє запитання, що ні, нічого поганого в цьому немає. Але, тут є але, я не знавець української культури, і, можливо, якщо б я була людина, що дослідила це питання, з'ясувалося би, що, наприклад, зараз який? 24-й? Що десь 110 років тому в Україні значно більше людей знало, що таке «Яблоневий спас», і це була традиційна якась така культурна річ, святкувати «Яблоневий спас», і сенс цього свята був зрозумілий всім, і це частина української ідентичності, просто загублена за роки радянського гнету, блять, може щось таке. Якщо це так, то можна тоді вивчити, що таке «Яблуневий Спас», тому що я хоч і людина нерелігійна, але я вважаю, що у нас безумовна частина української культури – це святкувати Різдво. І Різдво для мене теж існує, навіть для нерелігійної людини. І великодень для мене існує. Я би більше хотів, щоб ми все-таки за Конституцією держава не релігійна, світська держава, так це називається. Тобто у нас влада відокремлена від релігії, і тому мені б хотілося визнавати релігії також інших корених народів України. Наприклад, якщо серед кримських татар, я так розумію, що багато... Якщо в нас досить велика єврейська діаспора, було б непогано розуміти чому вони ставлять Менору на Приморському бульварі кожен рік і розуміти це Менора чи Ханукія. Чи це хінкалі, я б заплутався. Так, здається, Ханукія є менора. Це такий підсвічник, тільки один на 7 штук, 7 свічок, один на 6, щось таке. Тобто це повинно бути з повагою інклюзивно, до більших народів, ніж тільки для тих, хто християни. Тому що Україна досить багатокультурна, багаторелігійна країна. Було б круто ставитися з повагою і до інших релігій також, не тільки до християн.

Коля 48:05
А ще мені здається, що, по-перше, я повністю підтримую твою точку зору, і дійсно, що це мало би виноситись на якийсь рівень країни, і дійсно якось святкуватись і розповідати, що це за свято, не тільки християнські ось ці православні свята,

Костя 48:26
Типа відзначати, а інші теж.

Коля 48:29
Але мені ще здається, що багато ось цих свят, навіть якщо ми візьмемо ось цей яблуневий спас, чому він, не знаю, ну так вже вийшло. Мені здається, що через те, що ось цих свят, їх дуже багато, Вони, ну, як на мене, вони просто, їх цінність, вона, типу, ну, зменшилась. Ну, є якісь там, такі, знаєш, ключові точки, типу, там, Новий рік, Різдво, напевно, Великдень. І все. А все, що інше, їх же ж там дохеріще просто.

Костя 49:01
Ну, ще

Коля 49:01
там, Микола, а ще дуже важко

Костя 49:03
зараз

Коля 49:05
за цим слідкувати, тому що ж вони зараз постійно міняються дати.

Костя 49:10
Чувак, дуже добре, що я говорю з такою людиною, як ти. Я далі можу себе вільно почувати. Те, що нас хтось слухає, хто може образитись, можуть. Але хоча б тут безпечний простір. Подивись, як легко величезна частина українців перенесла Різдво з 7 січня, 6-7, на 24-25 грудня. І взагалі з'ясували, що немає з цим жодних проблем. Такі оп, от просто...

Коля 49:39
Я про це і хотів сказати. Насправді, що в Європі те, що я побачив, коли тільки переїхав, що для них більш головне свято – це якраз Різдво. Вони починають з Різдва святкувати і умовно до Нового року. І от все, типу, там, 2 січня вже всі йдуть на роботу. Це не так, як, типу, а у нас щось таке дуже було, типу, дивно. Спочатку католицьке різдво, Новий рік, потім православне різдво, потім старий Новий рік. Якась така хірня неслась. І ти, типу, з половини грудня До половини січня не знав, хто коли нажиреться і що буде відбуватись. А насправді, якби воно все якось синхронізувалось і все було б в якісь зрозумілі дати, і мені б здається, якось це було б легше навіть.

Костя 50:32
Звісно. Чувак, будемо справедливими і чесними. Ми з тобою трошки познущалися над яблоневим спасом.

Коля 50:40
Блядь.

Костя 50:41
Ми з тобою обидва ще застали, коли люди в якомусь, ну, якби, можна сказати, святкували Старий Новий Рік.

Коля 50:48
Старий Новий Рік,

Костя 50:49
так. Старий Новий Рік – це просто теж саме свято, але тільки за старим календарем. Це, ну, от, як якась здорова голова могла таке придумати? Ну, як?

Коля 50:58
Старий яблуневий спас. Я не знаю. Ну, тобто, насправді, вже всі свята, типу, вони

Костя 51:03
посунулися. Ну, так, тому треба кожне свято

Коля 51:05
святкувати. Але святкували тільки Новий Рік. Це просто людині хочеться мати офіційний привід для

Костя 51:14
того, щоб

Коля 51:15
випити.

Костя 51:16
Привіт. Як справа? Ні, насправді, не тільки Новий рік святкували двічі. Різдво – це ж різниця між Старим і Новим. Ну, якраз та сама так. Це та сама різниця. Але тут ти правий. Знаєш, можна всі свята святкувати двічі. Типу, Великодень і Старий Великодень. Типу, він справді теж. Їх теж два там у католицькій. Православний теж два. Я не знаю. День Перемоги і Старий День Перемоги. Ну, давайте зробимо всі. Якби перше травня і старе перше травня. Чому ні? Було б прикольно, просто мати вдвічі більше вихідних, працювати і взагалі нікому не треба.

Коля 51:55
Тут я хочу зізнати, що я не дуже релігійна людина, як вам здається.

Костя 52:01
А ми-то не зрозуміли з самого початку. Тому

Коля 52:06
я, можливо, для тих, хто дуже розуміється в цьому, я ніс якусь нісенітницю, Але, тем не менш, такий головний пойнт мій, що цих свят багато, їх ніхто не розуміє, їх прям дуже багато, а тих, з якими ми мали б познайомитись, це свята людей, які так само проживають в Україні і інших народів, ми про них нічого не знаємо. Я особисто про них нічого не знаю.

Костя 52:36
Так, це дивно. Це дивно. Ну, тобто, знаєш, якщо ми говоримо про, ну, при всій повазі до будь-яких діаспор, що проживають в Україні, сорян, чуваки, у нас тут власних питань багато. Те, що ми не знаємо їх свята, ну, не знаємо поки що. Це нічого гарного в цьому немає, але я хоча б це можу зрозуміти. Не на часі, так. Але коли ми говоримо про свята коренних народів України, от тут у мене багато питань, знаєш, ті, що завжди тут проживали. Тут багато питань. Не те, що про свята. Тут просто про визнання їх такими, як коренними народами, що мають рівні з нами права. Ну, повинні мати. Тут вони, на жаль, не мають. Але то таке. Знову ж таки, така проблема існує. Не будемо йти на друге коло про це питання. Коротше, наступний епізод у нас буде «Крістмас Спешл». Не знаю, в чому буде його спешіальність. Окрім того, що це буде останній епізод цього року. Народ, так, треба реально піти кудись, написати нам якихось коментарів, питань або привітань з Новим Роком. Все це можна робити на багатьох платформах. Всіх їх можна знайти на сайті godibazikaty.com. Там є посилання на наш Мастодон. А, і, до речі, тут треба сказати, що нас вже привітав один зі слухачів, який в Мастодоні, я не знаю, чи ти бачив чи ні, він, коротше, виклав подкасти, що найбільше слухав, я так розумію, в цьому році. Зараз я подивлюсь, напевно, в цьому році. І там «Годі базікати» на першому місці. Я такий, ніфіга собі. І я можу майже поклястися, що це не моя мама. Ну, тобто, може, вона зареєстрована під ніком «Вова» на сервері techhub.social, але я майже впевнений, що ні. Тому я так розумію, що це Володимир. Володимир, дякую вам. Мені дуже приємно було це побачити. Знаєш, що ми на першому місці, а там на третєму десь «Гуртом та Вщент» з Притулою. Я думаю, от це, напевно, єдиний корист. А для

Коля 54:45
мене це не дивно, бо я теж цього року слухав подкаст «Годі базікати» більше разів, ніж «Гуртом та Вщент», бо їх я

Костя 54:53
не

Коля 54:54
слухав взагалі.

Костя 54:56
Так, я не можу сказати, що взагалі не слухав, але у мене досі часто буває таке відчуття, що нас слухає чотири людини, а потім якась людина показує, і там ми на першому місці. Це

Коля 55:11
приємно.

Костя 55:11
Це приємно, так. Тому дякую вам, вітайте нас.

Коля 55:16
Готуйтесь до нового року, щоб не було так, як я колись жартував, що найкраще моє перше січня, це коли прийшла мама і сказала, що мою нирку продавати не будемо, тому що батька десь знайшов гроші.

Костя 55:31
І з яблуневим спасом вас. Годі базікати.