Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Коля 0:12
Свято наближається, Свято наближається, Свято наближається, Свято наближається, Свято наближається, Свято наближається, Свято наближається, Свято наближається, До речі, ти знаєш, що коли всі святкують і чекають, коли куранти будуть бити, то, до речі, куранти – це можна так вживати українське слово «куранти», тому що це взагалі французького походження. «Курант» – якось так воно звучить. Але є класне українське слово, я до цього погуглив, класне українське слово, яке називається… Дзигарі. Дзигарі. Там таке не глухе «Г», а типу дзвінке «Г». Дзигарі. І коротше, коли ось ці дзигарі б'ють, то насправді вже Новий рік. Тобто вже відбулось 12 година. Тобто вони не починають бити за 12 секунд до, а вони починають бити вже після того, як цей час відбувся. Тобто, коли всі ось це волають. Один, два, три. І ось це все. Насправді вже Новий рік. Ну, типу, камон, з Новим роком вже.

Костя 1:31
Прикольно, взагалі, що виходить, що Новий рік – це таке свято, де очікування, власне, і є свята. Ну, тому що свято самого немає. Ти ж не те, що ти, типу... Не, в принципі зараз подумав, що дійсно коли бють куранты, або як це називається ця ще? Дзі... Дзігарі. Дзігарі. Дзігарі. Або бють дзігарі, то якби всі дійсно такі роблять, уху, це все таке і там шампанське.

Коля 1:53
Бють дзагорожамы.

Костя 1:58
Дзігаражами, так. Або б'ють дзігаря якогось. Дійсно, трошки більше радіють, але ж все-таки, ну, це більше свято про те, щоб зібратися і, типу, очікувати разом. І це очікування, це, власне, є свято. Мені здається, що це єдине таке свято, тому що навіть, як знаєш, як діти чекають свій день народження. Хоча, в принципі, я теж не проти свого. Я не можу сказати, що я... Прям чекаю свій день народження, але все, що його люблю. Але там хоча б настає день народження, у тебе якісь там щось в цей день відбувається, зазвичай якісь подарунки, якщо ти з багатою сім'єю. І щось там ви святкуєте, а Новий рік – це прям очікування. Цікаво.

Коля 2:33
Я не знаю, я взагалі не люблю святкувати свій день народження. Я ніде не виставляю, що він в мене взагалі є. Це якось з дитинства пішло, що напевно через якусь там відсутність грошей і неможливість святкування якось ми його не святкували. Краще не святкувати

Костя 2:50
його взагалі, не?

Коля 2:51
Типу такого, знаєш, в мене зараз якраз компенсація і я намагаюся максимально вкластися в день народження дітей. Щоб вони максимально святкували так, щоб запам'яталось на все життя.

Костя 3:06
Чувак, у мене було десвяткування дня народження, що запам'ятались мені на все життя. У мене є моя хресна мама, українською це хресна мама називається, так? Якось так? Хресна мати, здається, отак. Яку звати тьотя Тома. Тьотя Тома приїхала, це був той час, коли це 95-й, щось таке, може раніше трошки. І тоді ми святкували дні народження виключно вдома, якщо взагалі святкували. І вона приїхала одна з першої з гостей і така, «Боже, коли ти останній раз у паріхмахера був?» А я кажу, «Та я гадки не маю, ну щось там декілька тижнів тому». Вона каже, «Зараз я тебе буду стригти». А вона не була паріхмахером, звісно.

Коля 3:47
Вона була просто тетя Тома.

Костя 3:48
Просто тетя Тома, так. Але у мене був дід портним колись. Залишились вдома. Ну звісно, вдома ж ніхто не парігмахер взагалі, і ножиць таких, якими можна було обстрикати дитину, немає взагалі. Ну нічого такого. Але залишився дідовий інструмент, такі великі ножиці, дуже важкі, дуже великі, якими якусь тканину різали. І вона вирішила мене ними стригти, і вона мені відрізала шматочок вуха. І це було дуже прикольно. Тобто не святкування. З днем народження. З днем народження, так. Середина 90-х в Україні. От тобі подарунок. Тебе тепер немає зайвого шматочка вуха. Все добре.

Коля 4:28
У мене насправді теж, я ж кажу, в дитинстві мене теж обсвяткували. Зараз я намагаюся максимально для дітей залишити це свято, цю таку магічну історію. І, здається, до 10 років десь в середньому. У мене ж мільйон дітей, я маю гарну статистику. Що в середньому десь до 10 років ще діти вірять в Діда Мороза, в Санта Клауса, в зубну фею і так далі. А я пам'ятаю, що, здається, точніше, знаєш, що через те, що в нас не було грошей, то батьки мені відразу, коли я був малим, зібралися і кажуть, коротше, Діда Мороза нема, подарунки мали би купувати ми з татом, але у нас грошей немає. Тому нічого не очікуй. І ти такий сидиш, замість якогось новорічного дива, якоїсь новорічної казки, ти сидиш і думаєш, чому президент мудак, чому в країні немає нормальної роботи, в твоїй родини немає грошей. І потім десь в 10-річному віці ти вже спиваєшся просто через таку, знаєш, якусь рефлексію. Я пам'ятаю, що я точно не вірив ні в які свята. В моєму дитинстві цього не було. Для своїх дітей я вже намагаюся це максимально вкласти, щоб зробити цю психологи, напевно, це б назвали якоюсь компенсацію.

Костя 5:53
Так, здається, це воно так і називається. А мені здається, що це круто. Знаєш, і досвід, якого в нас не було, як у дітей. У мене приблизно такий самий, як у дитини був досвід. Я не пам'ятаю, щоб колись я взагалі вірив, що існує якийсь Дід Мороз. Мені здається, що такого ніколи не було. При тому, що мені ніхто не казав отак, що його немає. Просто... А, у мене просто, як у тебе є старший брат, але ще є старша сестра. І може вони мені розповіли, що його немає. Я не знаю. Ну коротше, я пам'ятаю точно, що в жоден момент часу не було такого... Щоб я... Щоб хтось... Напевно, просто нам ніхто не розповідав, або мені ніхто не розповідав, що от вночі... Що він, типу, прийде «Дід Мороз». Бо я пам'ятаю, що були навіть якісь гарні роки, коли там бабуся, дідущі якісь подарували, подарунки. Але мені здається, вони навіть не намагались зробити так, що це, типу, «Дід Мороз». Може...

Коля 6:45
Перші наші роки вони ж були ще в Радянському Союзі, тому, напевно, всі очікували, що замість Діда Мороза прийде якийсь там дух Леніна або Сталіна і що? І хоча б не забере твою душу, не знаю, коротше, ладно. А що до речі ти згадав про день народження, я пам'ятаю, як мені довелось, як мені пощастило подарувати брату подарунок на день народження, який, скільки, вже п'ять років він ніяк не може ним скористуватись. Колись, коротше, мав в Україну приїхати Луї Сі Кей. Це що, квитки за кордон? Майже. Коротше, в Україну, здається, в 20-му році мав приїхати Луї Сі Кей. І я купив, ну це була окремо важка історія, купити квитки на Луї Сі Кей, це такий комік американський. Я купив йому два квитка, подарував в 20-му році. А як ти пам'ятаєш, там пандемія, потім війна... І, коротше, я просто кожен рік на його день народження кажу, чувак, привіт, там, з днем народження, пам'ятаєш там квитки на Луї Сі Кей? Це такий, знаєш, подарунок, який багато років… Переходить

Костя 7:48
з

Коля 7:48
року в рік. Він каже, так, я пам'ятаю, дякую, я просто нагадую, що в тебе є класний подарунок, і от поки він не сходить, а коли це відбудеться, я взагалі хір його знаю, тому що щось мені здається, що мій брат більше нічого не отримає від мене.

Костя 8:01
Блін, ну, Віталік, якщо ти це слухаєш, можливо, колись Луї Сі Кей приїде в Україну, і цей гештальт завершиться, і Коля знову тобі вимушений буде дарувати нові подарунки, або просто ще один квиток на новий концерт Луї Сі Кея, це було б комедно. Чувак, а ти знаєш, я, коротше, днями шукав різницю між юліанським і григоріанським календарем. Те, що знаєш, оця різниця в 13 днів, зараз вона в 13. І те, що там не так багато взагалі відмінностей, як я думав, я взагалі подумав, блін... Добре, що більшість, не всі, але хоча б більшість світу домовилися, що у нас тепер, ну знаєш, є календар, якого всі плюс-мінус притримуються. Ну там, я знаю, що в євреїв там якийсь 5700, якийсь, чи там 800, ну якийсь, короче, 5 тисяч якийсь рік у мусульман, мені здається, що теж свій якийсь рік, у китайців свій. В

Коля 8:57
Китаїв теж там свій, так.

Костя 8:59
Так, так, так. І в них у всіх не співпадає. Ну, тобто він не... Мало того, що рік номер не співпадає, але і не співпадає, коли саме наступає Новий рік. Але якось, в принципі, вони в своїх культурах використовують свої роки, але коли в міжнародному форматі спілкуються, вони всі якось притримуються, що зараз 2024. Я б думав, що це, до речі, дуже великий... Велике досягнення людства, тому що зазвичай людство не може договоритися взагалі ні про що. А тут прямо якось, ну хоч трошки вийшло, там якби з нюансами, але хоч про щось.

Коля 9:31
А є таке питання, от як у католиків та православних християн, наскільки я розумію, ті, що святкують в різні, значить, 25-го, типу, і 7-го січня, якщо це один і той самий Христос, як він міг народитись, типу, і сьогодні, і ще там через 14 днів? Як так сталося? Чи це різні

Костя 9:51
христоси?

Коля 9:53
Чи

Костя 9:55
що там? Вони в тому і прикол, що вони святкують тільки одні в одну дату, інші в другу. І там, здається, все трошки складніше, ніж ми собі уявляємо. Тобто там дійсно католики всі, плюс протестанти, плюс... Ще хтось, вони святкують 24-25, так? Ну, тобто, свят вечір, вчора 24-25, а у православних, мені здається, що у православних є також багато течій, знаєш, які всі православні, але там якийсь, хтось, так, хтось, якийсь там старовір, хтось ще, хтось там. І у них, коротше, хтось святкує 24-25 грудня, а хтось 6-7 січня. Коротше, вони там, от там вони не домовились, як ти розумієш, і не домовляться, я думаю.

Коля 10:36
Так, так, так. І таким людям вже, типу, там, 20 років. Так, так. Я багато. Час летить просто, ну, це, знаєш, коли там я з кимось знайомлюсь, або там якісь знайомі знайомих, або десь там в барі якась ситуація, там з якимось дівчатами знайомлюсь, і я такий, ну, розумію, скільки їм років, я просто вираховую, що... За віком вони ближче до моєї доньки, ніж до мене. Я їх оцінюю, знаєш, не як яких там потенційних дівчин, а просто як, типу, ну, чи буде вона нормподружкою для моєї доньки? Якось так я вже до цього ставлю, знаєш?

Костя 11:37
Так, чувак, у мене є питання, я розумію про що ти, і мені здається, що повинен бути якийсь застосунок до телефонів. Знаєш, ти заходиш туди, вводиш вік людини, і ти заздалегідь в налаштуваннях вказуєш свій вік, і воно, коли ти вводиш туди або вік людини, або рік, коли вона народилась, воно тобі автоматично показує, воно ближче до твоїх дітей, чи до тебе, знаєш, за віком. І ти такий, ага, це зі мною можна дружити, а це з моїми дітьми. А це, типу, до обох категорій може належати. Але я щось зараз замислився ще раз про Різдво, і в мене серйозне математичне питання. Диви, виходить, що там умовно поділимо їх на католиків та православних. Одні вважають, що Ісус народився наприкінці грудня, а інші на початку січня. А як вони тоді по-різному вважають, що йому років? По-різному, чи як? Ну, тобто, це ж ікер, різний рік. Зараз тоді який рік? Що відбувається тоді? Тобто, дивись, оці, що святкують Різдво на початку січня, це ті, хто святкують його за юліанським календарем, що, типу, запровадив Юлій Цезарь. І що був у багатьох країнах у більшості до 16-го чи 17-го століття, щось таке. І якщо ці люди досі святкують за цим календарем, то виходить, що до 6 січня у них буде 24 рік? Чувак, ну ти ж не кажеш, там, 2024 рік відріз

Коля 13:10
два Хрістова. Ти ж просто кажеш, 24 рік, тобто це просто як поинт з переходу з грудня на січень. Якщо ти б враховував роки від Різдва Хрістова, то вони були б якраз, напевно, якщо б ти

Костя 13:30
додавався. Воно ж так і рахується?

Коля 13:32
Воно так і починалося, що все це віко з числення, воно починалося від Різдва Христова, зараз воно просто як от з переходу з грудня на січень. Я не знаю, взагалі я думаю, що там 2 Христоси, і хай вони подеруться, хто головний.

Костя 13:47
Сказав, одразу нас зараз YouTube заблочить за щось.

Коля 13:52
Хай він додасть в

Костя 13:54
description

Коля 13:55
2 Христоси.

Костя 13:57
Добре. Оцікаво, він додасть нам, знаєш, що це люди, про яких ми спілкуємося, типу, якийсь там Клава Кока, чи хто у нас там був, і Єсус. Цього разу буду «Джізус Крайст». Добро, може, не додасть. Ладно, давай закриваємо, так, релігійну тему, тому що я, до речі, дійсно кажуть часто, що коли, наприклад, на якихось там клубах дискусійних, наприклад, забороняють розмовляти про політику, про релігію і про щось, що я не пам'ятаю. І напевно не просто так, тому що я розумію, що те, що ми сприймаємо загалом якимись жартами, що не повинні нікого ображати, я так розумію, що ми не говорили вже з тобою на те, щоб когось образити. І якщо що, ми такої мети собі не ставили, звісно. Вибачте, якщо комусь це якось неприємно, ми не хотіли. Або, може, Коля хотів, а я не хотів, тому що я хороший, він поганий. Так. Все правильно сказав. Так. Ні, я таких не читаю, я до таких не відношусь взагалі. Ти не дуже багато взагалі пишеш в соціальних мережах.

Коля 15:17
Ну, по-перше, я не пишу у соціальних мережах. По-друге, я до цього ставлюсь трошки інакше. Йду іншим шляхом. Ну, давай, я спробую пояснити, що я маю на увазі. Люди, які пишуть, візьмемо якийсь приклад з книжками. Типа, скільки книжок я прочитав за цей рік? Я прочитав рівно стільки, скільки я зміг прочитати за умовами виділеного часу тієї ситуації, якою я проживав цього року. Ну, тобто, що ця цифра вона взагалі має показувати? Ну, я розумію, чого так люди пишуть. Мало хто пише дійсно, що, типу, я прочитав одну книжку. Це зазвичай пишуть люди, які читають дохіра. Ну, значить, що в них дійсно є на цей час. А я, ну, я навіть чесно, чесно слово, я не знаю, скільки я прочитав. Бо я ніде ніяк не веду ось цей звіт. Я просто читаю, якщо є змога, якщо є бажання, якщо так, знаєш, зірки зійдуться, я це читаю. Якщо в мене є там вільний час, я можу його витратити на щось інше. Я витрачаю на щось інше. І це не має позначати, що я погана людина, що я мало читав. Це просто значить, що цей час я витратив на щось інше. Далі, що ці книжки взагалі таке? Якщо я прочитав 15 книжок, але це книжки якоїсь там донцової, як колись були детективи такі маленькі. Або якщо я прочитав 15 в лапках научної літератури, що «Земля плоска». Вважаєте це за це, щось нормальне

Костя 16:50
чи не

Коля 16:50
вважаєте? Я прочитав, по факту я щось читав, але не хіра. Або я прочитав щось ще тупіше за це все. Не знаю. Що вважати? А якщо я не читаю книжки, наприклад, а я читаю багато різних статтів щодо умовної моєї спеціальності, я їх читаю кожного дня по 20 штук. Але це ж не книжка. Ну, бляха, ти ж не можеш

Костя 17:13
вважати це книжкою. Ачивку собі ти не можеш повісити на

Коля 17:16
груди. Я не можу додати. І, знаєш, це ніби вганяє нас всіх. Це така соціальна гра, де люди починають просто хизуватися з собою. І вони, типу, намагаються зробити такий, я не знаю, краще сказати за слово «піськомір» зробити. Типу, давайте хто краще, хто гірше. А що погано в слові «піськомір»? Не знаю. Звучить, як ім'я якесь. Піськомір третій. Так, славянське таке, традиційне. Так, знову повертаємось трошки до релігії. Коротше, я тому і не веду все це. Мені це тупо не цікаво, реально. Тому що на що мені знати, що я прочитав стільки? Чи буду я читати більше наступного року? Я не знаю. Може, в мене не буде часу. А це просто додатковий такий момент, щоб або я почав рефлексувати, типу, а чому я не читав? Знаєш, і це, ну я не читав, тому що в мене не було часу. Чому не було часу? Тому що цей час виходив на те і те. І коротше, ну я і так знаю, що в мене був якийсь там вільний час, і він в мене пішов просто на щось інше. І мені не треба собі щось доказувати, що я нормальний, що я там читаю. Або я ненормальний і я не читаю. Ну, типу, мені норм жити в таких умовах. І у мене з таким пов'язано, напевне, все життя, якесь таке автентичне направлення екзистенціалізму. Якщо казати розумними словами. Ну, типу, що я просто проживаю, типу, життя, воно не прив'язано до таких, знаєш, типу, соціальних умовно правил. В мене такий свій напрямок. Якраз, от, в мене просто часто, я 100% знаю, що якраз це відбувається, от, Різдво, Новий рік, я зустрічаю своїх знайомих, які, ну, так, щоб ввести в контекст, ну, типу, там, чоловік працює, а жінка нічого не робить, ну, сидить вдома, там, прибирає і готує. Ну, вона не працює, просто сидить вдома. Типу, знаєш, там, всі феміністки плачуть. Обслуговує чоловіка. В них немає дітей. Вона займається саморозвитком, напевно. Але здебільшого вона багато готує. І оце починається в нас така гра. Вона, що ви там готуєте на новорічні свята? Я такий, бля, я не знаю. Нічого. Ну от реально нічого. Тому що в нас немає стільки часу. Ну, реально, в нас немає стільки часу. Ми, і я навіть більше скажу, ми просто заїбались готувати. Дітям кожен день, щоб не їсти одне й те саме, щоб якось ще, знаєш, не забути про їх особисті вподобання щодо якихось там, ну, в нас

Костя 19:50
ж... Блін, чувак, просто такий натовп дітей просто прогодувати треба, це вже

Коля 19:54
досить складно. Те, що ми могли приготувати, ми готували вже протягом року. А те, що ми могли замовити десь, ми вже замовляли протягом року. Типу, ми не чекаємо так, що ми цілий рік не замовляємо, а тут робимо свято, замовляємо там, типу, суші, знаєш. Ну, для них, типу, суші, ну, ми їх нещодавно їли. Ті, коротше, тобто для нас їжа – це просто, ну, топливо таке, знаєш, типу, фьюел, типу, щоб просто, ну, це треба робити, це треба ж їсти. Але в нас немає такого культу їжі. Тому що ми все, що можемо, ми їмо. І я таким напрямком і живу. Якщо я щось можу, я це роблю. Якщо я це не можу, я не роблю. Тобто ти їш, щоб

Костя 20:35
ви їсте, щоб жити, а не живете, щоб їсти.

Коля 20:37
Щоб їсти. Серйозно. Тобто у нас просто інша ситуація. Я розумію, що кожного разу мені пояснювати. Так це не вистачає сил, знаєш. А її чоловік, наприклад, він отто з роботи приходить, вона все приготувала, він поїв і такий, ну пограю трошки за комп'ютером, а потім почитаю книжку. Ну типу, а я такий, типу, прийшов з роботи, починаєш там готувати їжу, потім поки цей мільйон дітей якось покладеш спати. Подивишся, що вони дійсно лягли. Потім треба трошки прибрати, щоб в хаті. Потім ще щось зробити, потім тобі ще треба щось, напевно, може по роботі зробити, або якісь новини почитати, або ще щось. І ти такий хірак, третє ранку. Ну ладно, вже треба лягати, бо о сьомій прокидатись. І ти такий, класно, от, блядь, зараз тільки почитати залишилось книжечку якусь, щоб потім собі поставити галочку таку. Цього року я читав. Тому, вибачай, такий довгий монолог, але я ніхіра не роблю ніякі звіти. Для мене головний звіт, що я у вікно не вийшов цього року і не помер. Типу, все, ну, типа, хоча б перейшов, умовно, в наступний рік, і це вже для мене якесь досягнення.

Костя 21:48
Ну... В якомусь сенсі я тебе розумію. Я дуже сподіваюся, що в тебе якось режим з роками, знаєш, діти будуть дорослі, що ти, і що режим стане не такий жорсткий, що ти, ну, знаєш, я не кажу, що ти обов'язково почав читати і потім писати допис, що я прочитав 154 книги за рік. Але хоча б, щоб просто було трошки простіше. А тут я дуже добре розумію, про що ти кажеш. Про те, що суттєва частина таких дописів про підсумки року, вона у людей перетворилась на вимірювання пісюнів. І там, типу, я прочитав 157 тисяч книг, і там, що там зазвичай пишуть, і об'їхав 804 країни. О, так,

Коля 22:25
так, так. Про країни я теж дуже люблю. В мене мільйон дітей. Це як ваші 500 подорожів умовно. Мені одну зробити зі всіма дітьми, це як ваші 2-3. Мені це важче. Я не можу так часто виїжджати. Але знаєш, тут є теж такий поєнт, що якщо не їхав, то не пиши.

Костя 22:47
А тут, знаєш, це така штука, що ми з тобою, здається, може навіть в минулому епізоді говорили про, о господи, що ж це було, про традиції, мені здається, і про те, що деякі певні традиції, мені здавалося, що люди беруть якусь зовнішню їх рису, наприклад, що треба не їсти м'ясо впродовж поста. А найголовнішу рису, що треба на Різдво потім зібратися з родиною, вони такі «Та не так, то і важливо. Головне, що я пост притримував». Тут така ж сама історія. Є дуже багато людей, що вміють цікаво написати. Наприклад, якщо вони пишуть про те, що вони читали, або навіть про те, що є люди у якихось челендж кожен день читати, то це може бути... Вони скоріше напишуть не про кількість книг, А про те, що минулого року, наприклад, вони були заклопотані і у них взагалі на себе не виходило виділяти їх певний час. А там, наприклад, вони вирішили, що в цьому році, який вже закінчується, вони спробують як спосіб турботи про себе виділяти певний час на себе. І цей час буде, наприклад, читанням. І вони потім в підсумках пишуть, вийшло в них чи не вийшло. І якщо вони, знаєш, в більшість днів впродовж року прочитали хоча б сторінку, це може бути навіть в підсумку одна книга. Але, знаєш, вони, якби, скоріше розповідають про таку маленьку рефлексію щодо того, що вийшло, наприклад, виділяти на себе час. І мені цікаво читати такі дописи, і, скоріше, про такий досвід людей, як вони дивляться назад на свій рік, і що вони змогли змінити або не змогли. Те, що не змогли, теж цікаво.

Коля 24:20
По-перше, вся ця історія з тим, що люди беруть щось з якоїсь там великої ідеї, це таке, знаєш, форма селективного сприйняття, що вони беруть тільки те, що їм більше подобається. Це не те, що, типу, повна вся історія. І ти дуже правильно кажеш, що я, з чого ти починав, чи читаю я таких людей, я деякі такі люди, де кого я навіть зараз бачу… Кого цікаво читати, не через те, що... Якщо людина напише, я там умовно прочитав чи прочитала 15 книжок, ну це буде, знаєш, як такий, більше на якийсь такий, типу, спам схоже. А якщо людина пише, що я прочитав, наприклад, таку книжку і напишу, що це за книжка і чому саме таку книжку він чи вона обрала для того, щоб прочитати, воно більш цінніше стає, чим просто, типу, я там багато умовно подорожок там... Проїхав 20 країн. І що? А якщо людина проїхала там умовно дві, а потім описала кожну і поділили своїми враженнями про цю країну, ось це цікаво читати. Типу, які емоції, що саме людина відчула від того, що вона прочитала. Ну, ніби вона ділиться своїми переживаннями, своїм відчуттям того, що відбувалось. А не те, щоб просто... Набрати багато ось цих от поїнтів, типу 20 книжок, 30 країн, 40 тисяч кроків, 40 мільярдів, всю землю два рази обійшов за цей рік. І типу нормально. Тут головне більше, напевно, для мене, що важливіше, коли такі люди пишуть, що вони ділиться почуттями, а не якимись тупими фактами, сухими фактами, які просто нецікаві для мене.

Костя 26:03
Так, тут немає з чим сперечатися. Я також сяду писати щорічний допис. Я його пишу вже, не цей, а такий допис, і багато років. Щоправда, не так давно я почав писати про себе. Не суть, я не буду вдаватися чому. Раніше я писав про блог, а зараз я пишу про свій рік. І я замовив нещодавно цього тижня. Нову механічну клавіатуру. Я думаю, блін, вона встигне прийти так, щоб я почав писати вже на ній. Тому що хочеться більш приємно писати, ніж просто писати. Тільки на початку січня я почну писати. Ну і десь там щось напишу. Але дійсно мені важливіше написати про відчуття від року, ніж про кількісні якісь показники. Тому що, чесно сказати, у мене немає кількість показників, в яких би я міг... А так я можу потім подивитися і згадати. Коротше, в цьому році я прочитав 7 книг. Та ладно! Тобто не 157, а просто 7. І вони, ну, жодна з них не була якоюсь там епохально великою, якоюсь там супер важливою. І мені пофіг. Ну, тобто я все ще, до речі, ти знаєш, я все ще можу інколи впадати в це відчуття, коли я чую, що там люди читають 7 книг за тиждень. І при цьому вони і працюють, і якісь проєкти у них є, і якісь гроші вони заробляють, і діти у них є. І вони такі, та я там за місяць прочитав 8 книг. Я інколи думаю, бля, щось я не так роблю. Але, ну так, мені здається, що це теж така частина здорового дорослішання, просто визнати собі, що от я не можу читати 7 книг на місяць. Я можу в кращому випадку читати 7 на рік. І теж добре. Ну, нічого, окей. Може, наступного року прочитаю в 8. А може взагалі жодної не прочитаю. Ну, як там не вийде? Ну, так воно і вийде. Нічого страшного. Як ти правильно сказав, головне, щоб наприкінці 25-го року ми все ще могли записати подкаст, все ще було зі здоров'ям нормально. А скільки ти книжок прочитав? Ну, і бажано з ментальним теж здоров'ям. А скільки книжок прочитав? Ну, то таке. Кому це допомогло ще? Був такий жарт, що чувак казав, що прочитав. Підставляв такий шаблон, можна було підставляти будь-що. Казав, що прочитав 200 книжок і з ним все нормально. Потім його, звісно, в дурку забрали. Якщо ви самі раптом пишете такі дописи з підсумками року, або бачили якісь цікаві, накидайте нам, будь ласка, кудись в коментах, я б з радістю почитав. Бо я, чесно, дуже люблю читати, і я дуже швидко відчуваю, якщо людина починає писати про успішний успіх, Я це одразу такий, ні, це не я. Я не хочу читати, як хтось самостверджується. А якщо хтось пише про свій життєвий досвід і це цікаво, я обожнюю це читати. Мені здається, що Новий рік для мене велика частина його приємності. Це в тому, що люди діляться часто переживаннями, про які вони в інших умовах не згадали би.

Коля 29:27
До речі, до наших слухачів нам надіслали декілька аудіоповідомлень. І я думаю, що ми можемо почати з першого, яке до нас прийшло. Це нам надіслав Олександр Зайцев.

Костя 29:42
Привіт. Я хотів подякувати вам за ваш подкаст. У вас надзвичайно чудово виходить. І взагалі для мене я не слухаю подкасту зазвичай. Мені це потрібно, щоб було щось суперцікаве для мене, щоб я пішов слухати подкаст. Тому що зазвичай я люблю більше читати, а подкасти якось не склалися. Але ваш подкаст з найпершого випуску дуже сильно зайшов. Мені дуже цікаво слухати, я чекаю нові випуски завжди. І найкрутіше, що у вас дуже гарно виходить мене смішити. Я себе ловив на тому, що я слухаю ваш подкаст, йду по вулиці, і я просто можу почати вголосно сміятись.

Коля 30:26
І це не так просто насправді. А у вас дуже гарно це вдається. Я вам дуже вдячний за цікаві

Костя 30:34
бесіди, за гарний гумор. Ви дуже круто один одного доповнюєте, у вас така класна дружба. Видно, що ви досить різні люди, але у вас такий крутий тандем, де дійсно працює класно доповнення. І мені цікаво, що я з вами плюс-мінус в одній такий Віковій категорії, тож я можу розуміти якісь жарти з 90-х нульових або історії про передавання грошей в маршрутці. Це дуже приємні смішні спогади, яких дуже приємно слухати. Ви величезні молодці, продовжуйте і бажаю успіхів вашому подкасту і чудових, веселих, новорічних, різдвяних свят. Я реготав тільки що на моменті з передачою грошей в маршрутці. По-перше, Олександру дякую, дуже приємне привітання.

Коля 31:38
Дуже

Костя 31:38
дякую. Ти сказав, що в нас класний тандем, але ми не купили ще тандем у нас у кожного окремий велосипед.

Коля 31:48
Чувак, я коли це слухав, у мене був інший жарт. Який тандем? Та де там? Чому я не знаю? Обидва зачепили за це слово.

Костя 32:02
Тому що це надто розумне слово. Тандем. Насправді приємно. Я мушу визнати, Саша одна з людин, він мені просто особисто казав, що йому подобається наш подкаст. Ще до цього повідомлення І якщо б мене хтось запитав до того, як він це сказав, якби Саша прослухав, йому б сподобалось, я б сказав, що, напевно, ні. Тому що я не знаю чому. Я радий, що воно з'ясувалося, що йому подобається. Тому що я чомусь думав, що він буде скоріше слухати щось більш інтелектуальне. У нас, мені здається, просто таке лайфстайл розмовний подкаст. І якщо Саша заходить, ну я дуже радий, тому що він кльовий чувак. Взагалі людина, яку можу назвати своїм другом. І дякую, що ти слухаєш. Я сподіваюся, що ти, Саша, прослухаєш. Дуже приємне, класне привітання. Речі про, як передаєш гроші в маршрутці, це великий здобуток нашої культури. Це такий великий культурний пласт, що нас об'єднує в якусь... Велику соціальну групу. Добре, що вони у нас всіх є. Я думаю, що ми впродовж наступних багатьох епізодів знайдемо ще багато таких скарбів.

Коля 33:16
Секта передачів-передавачів грошей.

Костя 33:19
Так, ми будемо пірнати на дно цього метафорічного моря і знайдемо ще там багато середньо-дев'яностих радянських і післярадянських перлин. Тому дякую.

Коля 33:33
Я би взагалі сказав, що наш подкаст, він антиінтелектуальний. Антиінтелектуальний. Але, Олександр, особливо для вас детермінізм.

Костя 33:45
Та ти вже сьогодні казав якусь там про, що там було, екзистенціалізм якийсь, щось там було вже таке. Тобто вже про антиінтелектуальний подкаст вже не дуже виходить, якщо чесно. Надто розумно.

Коля 33:58
Як там піські жопи, вибачайте.

Костя 34:00
Ригачки і туалети. Гімно. Баланс ми трошки виправили туди, куди треба було. А, Клава Кока. Це тепер точно.

Коля 34:10
Мені вподобається, що ми, знаєте, ніяк не робили якусь таку аналітику до початку подкасту. Ми не оцінювали, як ти бачиш свого слухача. Хто ця людина. Що їй може бути цікаво. Який вік. Там, яка стать, який добуток, якісь соціальні станції людини. Ми просто сіли і почали писати. І дійсно дуже приємно, коли те, що ми робимо, воно знаходить якийсь відгук в людей. І, напевно, наскільки я розумію, що десь середній вік наших слухачів, я думаю, що це за 30, збільшого десь, напевно, там 30-33, якщо середньому взяти. Щось таке. Я розумію, що є люди, які старшого віку, які нас слухають, і, як з'ясувалося, є ті, хто ще й молодші, які нас слухають. Але я думаю, що це просто приємно послухати людям, які знаходять якісь такі відголоски своїх історій теж в тому, що ми говоримо. І вони теж проходили якісь такі кроки життєві, які теж ми проходили, як, наприклад, ці ті маршрутки, гроші і ото все.

Костя 35:21
Бійки з чуваками без домівок за пляшки, що треба здати, щоб піти в комп'ютерний клуб. І все таке. Щось хотів сказати. А, у мене, коротше, є чувіха, ютуберка, ютуберша, ютубердеса. Ютуб-блогер, короче, блогерка. Її звати Маша Сєбова, вона, до речі, з Одеси. Багато років вона живе в Києві. Я нещодавно почав дивитися її відео. Вона тревел-блогер. Прикольне відео, вона досить цікаво розповідає. І я дивився нещодавно її інтерв'ю з якоюсь іншою чувіхою. Тобто Маша була гостесою, гостиню. Короче, вона в гостях була на цьому інтерв'ю. Її запитували про те, як вона створювала свій канал, і вона, до речі, казала, що, типу, я могла просто розповідати про свої подорожі, що от я проїхала туди, я проїхала сюди, але я вирішила подумати, що людям може бути цікаво, що вони б хотіли почути, і я зробила це, і воно стало популярним. І це, звісно, один з способів, як можна було зробити те, що, наприклад, ти ми робимо, подумати, що людям буде цікаво. Я, до речі, не впевнений, що у мене би вийшло, подумав, може, у тебе вийшло, у мене навряд

Коля 36:33
чи. Я б не зміг.

Костя 36:35
Але мені насправді подобається, що ми дійсно, як ти сказав, що у нас жодних аналізів не було, ми просто робимо те, що нам... Тобто ми говоримо про те, що нам хочеться, ми не орієнтуємося на те, що може бути, знаєш, там якісь... Надто актуальні теми. Ми цього не робимо. Дійсно, як і написано в описі, що це розмова двох друзів. В принципі, так і є без особливих аналізів. Взагалі без аналізів. Яких особливих? Давай далі, пішли далі слухати. До

Коля 37:05
речі, чекай, чекай щодо аналізів. Ти ж пам'ятаєш, коли аналізи здавали і гімно в сірникових цих...

Костя 37:16
Ти знаєш, я не

Коля 37:17
пам'ятаю.

Костя 37:18
Я не пам'ятаю. Ладно, давай так. Я знаю, що такий факт існував. Ти що, ніколи

Коля 37:24
не

Костя 37:24
возив? Справа в тому, що мені здається, що це така властивість мозку і пам'яті, що всі погані спогади, якщо вони травмуючі, ну не обов'язково всі, але... Часто мозок їх витісняє, і вони зникають кудись. Я впевнений, що мені в житті мало доводитись возити лайно в коробці цьому від сірників. Але я взагалі не пам'ятаю, що я цього робив. Але звісно те, що зараз у нас різна вікова аудиторія, тому нам треба зазначити, що це зараз можна зайти в аптеку і сказати, дайте мені... Баночку для аналізів, і тобі даю таку пластикову одноразову баночку, і ти там якби туди кладеш все, що треба покласти.

Коля 38:08
І вона відразу з такою типу ложечкою йде, щоб можна було все гімнозі підтягнути і покласти. А раніше це просто був цей сірниковий, коробочка сірників. Не сирників, а сірників. Сирники, це на сковородці. Якось ти ось цю какашку якось намагався пересунути з одного місця в інше. І тут я просто ще поясню, мало хто зрозуміє, але багато людей, у них ось ця головна лікарня, вона якось по прописці там, де вони живуть. А через те, що я колись вже розповідав, що в нас родина залізнодорожників, То в нас окрема лікарня, і вона знаходиться десь кілометрів, типу, сім від квартири. Тобто я не просто вів ось цей сірниковий коробочок з лайном, просто йшов пішки два квартали, а я херачив двома трамваями, щоб туди доїхати. Це мені треба було, ну, де знаходиться як-то цей «Червоний Хрест» на, здається, цей Люстдорфська дорога. І ось там, за Водопровідною, короче, там, біля Чумки, хто знає, короче, і ось там, тобто я з цим, значить, сірниковим, з сірниковою коробочкою їхав в пів міста, щоб відвести своє лайно, просто, типу, віддати на аналізи.

Костя 39:24
Ну і, звісно, так просто, щоб додатково люди уявляли собі, жодної герметичності ці короби вони не мають, звісно. І якби це все клалося в пакет поліетиленовий. І людина от їхала з таким пакетом, ну, можна було покласти це в рюкзак, але там вже також, зазвичай, коли ти після цього їхав в школу, Різдвяний епізод. Можемо переходити до наступного привітання, тому що на лайново-сечну тему мені здається, ми все сказали, а від привітання Олександра щось ми занадто далеко пішли, мені здається.

Коля 40:22
Так, наступне привітання було від Дмитра Новоковського. Дмитра, так. Глубоко уважаємий Николай Константин, хочу поздравить вас з окончанням

Костя 40:32
першого сезона подкаста «Годі базікати». Дякую, що коли-то вирішили почати його записувати. Дякую, Дмитро. Я не знаю, чи можна це сказати, що ми закінчили перший сезон.

Коля 41:05
Бо, напевно, хтось мав би померти наприкінці першого сезону для того, щоб якийсь саспенс був там. Я не хочу. Перед другим. А якщо я помру, то це буде незаплановано.

Костя 41:18
Хто буде монтувати і платити за хостінг? Ні, не треба сезонів.

Коля 41:25
Насправді, ми не планували йти якусь там, типу, невеличку відпустку. Ми дійсно намагаємось записувати. Є певні моменти, які нам не даються робити. Це там родина, зуби, робота. І оцей епізод ми пишемо 25 грудня. А ще його треба змонтувати і підготувати для того, щоб він вчасно поїхав в п'ятницю на всі подкаст-майданчики. Тобто, насправді, ми готові і в нас ми хочемо записуватись. Ми не хочемо відпочивати, йти у відпустку. Дуже хочеться, щоб такого і не сталося. Тобто, щоб сили і час знайшлись для того, щоб ми продовжували.

Костя 42:11
Так, так, дякую за круте привітання. Багато шановні, так було, щось таке, таке слово було, так? Дуже прикольно, я з нього переготав. Так, у нас, може, якщо сезон і закінчиться, то, напевно, це буде влітку. Ми, як традиційне шоу, ми ж все проаналізували. І влітку аудиторія низька, тому що люди в відпустках, тому ми влітку почали записуватись. Це все, що треба знати про нас і про наш аналіз. Але, якби, закінчується рік. У нас сезон в самому розпалі. Ми тільки виходимо на пік. Не знаю, чого. Але, коротше, дякую за привітання. Так, ми будемо, думаю, що записувати далі.

Коля 42:50
На пік і течо. Ох, Господи. Дякую також ще раз Дмитро і за привітання, за теплі слова і за те, що залишаєш коментарі до наших епізодів. Це дуже приємно читати. І розуміти, що дійсно люди нас слухають. І є якийсь зворотній зв'язок. Це правда. І,

Костя 43:16
до речі, Дмитро, я сподіваюся, що можна називати Дмитрія та пан Дмитро. Один з найвідданіших, мені здається, слухачів. Він одним з перших завжди реагує на кожен епізод. Якщо вони реагують ще й приємно, якось позитивно, то це класно.

Коля 43:46
Це той самий Діма. Я в якомусь випуску вже собі дозволив панібратство, щоб назвати його Дімою. Він залишав нам відгуки на теми. І, до речі, Дмитро ще написав з приводу, що йому дуже подобається наше інтро. І це звукова вставка, і він хотів її собі поставити на телефон. Я йому особисто скинув її. Це то само інтро, яке я додаю в кожен епізод. І тут дуже влучно перейти на якийсь коментар. От, напевно, я б хотів в новому році здобути таку впевненість, яку має людина. Я не знаю, що це за людина, яка зайшла на наш 17-й епізод подкасту і залишила коментар. Чуваки, змініть звукову вставку на початку. Ну, тобто, людина настільки впевнена, що ми прислухаємось до цього. І я не знаю, а от Дмитро якраз написав, щоб ми в новому сезоні не міняли цю музику на інтро, бо вона йому дуже подобається. Ну що, плюс один, мінус один, залишаємо все, як було. Мені особисто приємно, тому що цю звукову заставку я сам монтував так само, готував. Ну, типу, вона така оригінальна для нас. Її, типу, ніде більше немає. Я не сам писав ці семпла, я їх, типу, просто міксував між собою. Але, тем не менш, так, це така оригінальна звукова доріжка, яка оригінальна інтра, яка тільки є в нашому подкасті. Вибачайте та людина, яка до 17 епізоду залишила нам повідомлення, щоб ми змінили, але ми це змінювати не будемо.

Костя 45:25
Я ж, до речі, о цієї людини питав, а що не так з цією

Коля 45:28
заставкою? А він навіть не відповів, тому що думаю, що він рандомно просто прилетів і такий, змініть. Послухай, 18 епізод, вони не змінили, вони не слухають свою аудиторію, значить вони скоро загнуться і все. Не буду на них витрачати час. І, напевно, десь людина зникла.

Костя 45:45
Так, ну я якби через те, що я не робив цю заставку, то якби я взагалі не образився, але мені навіть цікаво стало. Я розумію, що, знаєш, у мене буває так, що я коли як слухач якийсь подкаст просто слухаю, мені теж може щось не подобатись. Ну типу там заставка, наприклад, може не подобатись в якомусь подкасті. Але, напевно, короче, це такий, я не знаю, чи треба розвивати цю думку, це просто такий якийсь випадок того, що люди поводять себе в інтернеті. Все ж таки досить дивно все ще. Тобто інтернет вже доволі давно, він, знаєш, він колись був в чатах, всі були містер там булочка. І ніхто не знав. «Ноунейм», і так. І писали все, що завгодно. Зараз дуже багато людей підписуються ім'ям, і все одно вони можуть собі дозволити пхати в коментарях, писати «Ти жирний», «Ти дебіл», «Ти хтось ще». А коли виходять на вулицю, ніхто так не розмовляє. Ніхто не підходить до людей, не каже їм «Ти жирний». Нормальні люди так не роблять. Я не кажу, що ця людина зробила щось таке настільки погане, але просто… Ні, ні, ні. Ну не подобається вам? Ну добре, це не значить, що ми повинні одразу взяти і піти щось змінювати. Воно так не працює.

Коля 46:57
Насправді я максимально готовий до якоїсь адекватної критики. Але ця критика має якось... Мати якесь далі обґрунтовування, типу не просто людина, якби далі ми б поспілкувалися і зрозуміли, що дійсно там щось якось, може це якось і вплинуло. Може ми зараз, наприклад, зробимо в новому сезоні щось нове, типу нововведення, будемо читати вірші Пушкіна, і нам наші слухачі напишуть, та йдіть ви нахер, або прибирайте, або дійсно ми перестанемо слухати. Ми дійсно пішли нахер, так. Тобто, ну, знаєш, це типу, ну, критика – це таке слово, яке вважається взагалі чимось поганим. Хоча критика в сенсі аналізу – це нормальне слово. Тобто людина аналізує, що ми робимо, і описує те, як вона це сприймає. Тому дійсно, мені дійсно, якщо наші ці слухачі, які вже припали до серця, якщо вони будуть писати щось таке, то я буду більше прислуховуватись до цього. І дійсно подумаємо, може ми в якомусь там, в якийсь момент… Щось пішло не туди і треба повертатись до якогось там оригіналу. Але знову-таки, будь-яка критика, будь ласка, ми готові це обговорювати. Головне, щоб це було просто не накидування на вентилятор просто якогось лайна, яке хтось не доніс в коробочці.

Костя 48:21
І взагалі, мені здається, що змініть заставку і ось вам тисячу доларів працює краще, ніж просто змініть заставку. Тому якби є простий спосіб, як можна додати нам додаткові мотивації щось зробити. Натяк, я думаю, всі зрозуміли. Давайте слухати наступне привітання. Здається, що воно останнє, ні?

Коля 48:42
Останнє, так.

Костя 48:43
Дорогі Коля і Костя, вітаю вас з наступаючим Різдвом, Новим Роком, бажаю вам щастя і найголовніше – здоров'я, бо якщо буде здоров'я, то все інше також буде. Таке привітання до вас. Хочу вам подякувати за чудовий подкаст. Я вам хочу сказати, що у цьому світі таких, знаєте, толерантних, вилизаних подкастів з думками, які 300 разів думають сказати чи не сказати, бо закенцелять, або з ультраправими якимись поглядами. Ваш подкаст – це просто реально ковточок свіжого повітря. Дуже подобається його слухати. Не завжди встигаю повністю за один раз. Але стараюсь коментувати. Кожен раз, коли слухаю, то сміюся, то сперечаюся десь про себе з вами. Супер контент. Продовжуйте, будь ласка. Хочу, щоб у наступному році у вас було не менше 50 випусків. Два чи три тижні даю вам на перепочинок, але весь інший час, будь ласка, записуйте. Хотіла задати питання, може воно не зовсім святкове, але чомусь саме воно мені спало на думку. Розкажіть, будь ласка, як можна заставити вас плакати? Я знаю, що чоловіки не плачуть, всі діла, але хочу почути вашу відповідь на це запитання. Дуже дякую, ваша слухачка Марина. Я думаю, що нам треба тепер ще годинка десь. По-перше, що стосується не зовсім цього коментаря, я тут зроблю невеличку таку паузу. Марина сказала, що даю вам ще 2 чи 3 тижні. І тут, чувак, я згадав, ох, знову починає жопа горіти, палати. Це не стосовно коментаря. От я сказав десь на початку цього епізоду, Що люди плюс-мінус змогли домовитись хоча б стосовно року. Ти знаєш такий феномен, що в році 52 тижні? Зазвичай вважають, що їх 52. І тут справа в тому, що я не знаю, чи тобі доводилось стикатися з тим, що в бізнес-середовищі інколи кажуть про номер тижня, щоб зазначити, що якась подія трапиться на якомусь тижні, наприклад, там. Треба надіслати аналіз чогось там на 12-му тижні, чи, наприклад, давайте зустрінемось десь впродовж 24-го тижня. І воно якось так звучить, що, знаєш, тобі не треба сказати на тижні, що починається там 12-го липня і закінчується 19-м. Ти просто кажеш номер тижня, і в календарях дійсно на них є номер тижня. І воно якби все логічно, так? Поки що логічно?

Коля 51:31
Але є ж тижні, які починаються з неділі, і є тижні, які починаються з понеділка.

Костя 51:37
Все вірно, так. Хоча

Коля 51:40
там, здається, ось ці робочі дні, вони мають співпадати.

Костя 51:45
Так, робочі дні вони співпадають. Там проблема дещо в іншому. Проблема в тому, що люди сюрприз-сюрприз. Не змогли домовитись. І нумерація тижнів буває різна. Буває так, що, здається, типу, є, знаєш, оця ISO, типу, міжнародна стандартизація, а є американська ANSI, здається, вона називається. Ну, типу, як клавіатура є ISO, а є ANSI, американський інститут стандартизації. І от у них різний підхід до нумерації тижнів. Це найважливіша інформація, звісно, я повинен її сказати. У одних перший тиждень року – це той тиждень, в якому є 1 січня. Ну, тобто, навіть якщо 1 січня – це неділя, наприклад, то це буде все одно перший тиждень року. Логічно. Ну, як би, типу, так. А в ІСО, здається, там так зроблено, що перший тиждень року – це той тиждень, який має хоча б 4 дні. І, ну, простіше там правило таке, що… Логічно. Теж логічно, звісно. Коли перший тиждень року – це той, в якому є четверг новий. Тобто, ну, якщо, наприклад, в січні вже

Коля 52:53
є четверг. Четвер – це рибний день просто.

Костя 52:56
Або чистий четвер. Тут теж все двічі логічно. Тому інколи, коли люди... Здається, 25-й рік, він нам пощастило, і він буде перший тиждень однаковий за обома системами. Але так трапляється не завжди, і, звісно, бувають роки, коли люди інколи кажуть «Давайте зустрінемось на 13-му тижні», а тим кажуть «А ви маєте нова». Ви маєте на увазі той, що там стіє нати чи стіє. Вони кажуть, а, стіє. Ну, добре, що вточнили. І вся ця затія, щоб, знаєш, щоб нумерувати тижні, вона йде коту під хвіст, тому що, ну, просто тому, що немає єдиної нумерації. А тепер переходимо до коментаря. Мені здається, треба зробити деанон цієї пані. Бо у нас гест-стар, можна сказати, в подкасті. Ну, якби, я сміюсь, але просто інколи в житті трапляються події, які важко пояснити. Ну, тобто, пояснити може і легко, але передбачити їх завчасно доволі важко. Тобто, я починав слухати подкасти, ми намагалися тобою колись згадати, типу, 15 років тому. І подкаст «Радіо-Т», напевно, найбільший російськомовний подкаст про технології. От Марина, яка записала нам привітання, була його співведучою. І якби мені хтось колись тоді сказав 15 років тому, що ми з тобою будемо робити подкаст і Марина нам запише привітання, я би подумав, що це хтось грибів якихось наркоманських наївся. Тому це дуже прикольно. Марина, дякую тобі за привітання. Та я хоча б слово дам сказати Колі, а потім повернусь до відповідей на твоє питання.

Коля 54:26
Дякую. Дякую за привітання. Дійсно, дуже приємно. Теж розумію, що ви одна з наших найактивніших слухачок. Я, напевно, якщо я вже кажу, то щодо плакати взагалі... Це, мені здається, особливо хлопцям-чоловікам, наслідки жахливого радянського, пострадянського виховання, що цим хлопцям-чоловікам просто не давали можливості проявляти якісь емоції. Всі ці фрази, типу «Терпи, козак, отаманом будеш», або «Ти що, дівчинка, що, плакати?» ». І ось цей наратив, який нісся, що просто якщо ти чоловік, ти не міг ніяк показувати свої емоції, ти не міг ні в якому разі плакати, тому що тебе забулять, де б ти не був інші хлопці. І через це є певні наслідки, що все це збирається всередині, і немає цьому виходу, і люди починають їхати дахом і творити жахливі справи. І дійсно дуже хотілося б, щоб хоча б ми, як нове покоління, своїх дітей вчили тому, що, особливо якщо це хлопці, що вони можуть плакати, і це нормально. Це нормальний прояв емоцій людини. І це не значить, що ти слабкіший, що ти поганіший, що ти гірший за інших. Це абсолютно нормально. Це абсолютно нормально чоловікам плакати. Тепер можу відповісти про себе. Я ж

Костя 55:55
не баба, я не плачу.

Коля 55:57
А так вже дійсно сталося, що я за останні, я намагався згадати, я напевно за останні років 20 плакав тричі. І два рази це було... Пов'язано з дітьми. Останній раз це через велику сварку. І вони мені наговорили багато поганого. І навіть через те, що я розумів, що це емоційний якийсь вплив і так далі, що вони так не вважають, але щось дав слабінку собі. Поплакав один раз через те, що в дитини також там було серйозне фізичне пошкодження і не зміг емоційно це витримати. І один раз, коли це вже було дуже давно, якраз напевно на початку цього 20-річного історії, це коли померла моя кішка, про яку я колись розповідав, яка зі мною жила там 15 чи 16 років, і коли треба було усипіть. Усипіть, короче. Усипіть, короче, так. І того дня я дійсно плакав, тому що на той час вона жила зі мною більше, ніж хтось інший. Тому це, напевно, ось ці три такі от рази. Я не знаю, чи... Просто я не така людина, що я там плакав під якийсь серіал або фільм, як Костя зараз розкаже, напевно. Бо я пам'ятаю в минулих епізодах, він казав. Я не знаю, чи це дійсно якась психологічна травма через те, як я ріс і через усі ці історії, що я не можу плакати і так далі. Не знаю. Може навпаки через якусь рефлексію, що я намагаюся якось розібратись в цій проблемі. І через те, що я навпаки підходжу до цього занадто розумно і аналізуючи, і не даю просто цим емоціям виникнути для того, щоб вони до чогось привели. Тому, чесно, я не знаю, як на це відповісти, але щось мені здається, якщо все, що пов'язано з моєю родиною, з дітьми, напевно, тільки це може якось викликати такі сильні емоції.

Костя 58:12
Ну, в мене, в принципі, схожа історія. Про фільми дійсно я легко плачу на фільмах, на мультиках навіть, мені здається. І в мене така була штука, що дуже довгий час, досить тривалий, я міг плакати виключно, коли це не стосувалося мене або моєї родини або... О, так. О, так. Теж цілий ряд сцен, де скільки разів я не дивився, я знаю вже все, що там відбувається, але от ми дивимося з дітьми, 105 раз, 105 раз там відбувається одні і ті самі події, і я завжди плачу там. Але після багатьох років в терапії у мене розблокувався. Розблокувалося вміння плакати. Не завжди. Я не можу сказати, що воно працює як годинник. Але у мене була нещодавна історія. Я розповідав в подкасті, що мої дві доньки живуть в іншій країні. І я в серпні з ними на два тижні приїжджав до мене. І наприкінці двох тижнів я їх відвозив назад, ну не назад, в аеропорт. Нам тут потрібно було їхати через кордон, багато сотень кілометрів. І нас не пропустили через кордон, поки я там це вирішував. Ми, коротше, потім запізнювалися на літак, дуже квапились, приїхали в аеропорт. І все одно не встигли. Все одно не встигли. Бо це впродовж дня, коли ми їх відвозили туди в аеропорт, Через те, що ми запізнювалися, у мене була ця напруга, і я просто не міг навіть посумувати з приводу того, що вони вже їдуть. А коли ця напруга закінчилася тим, що якась розв'язка наступила, то потім вони поселилися з їх мамою в готелі, а я поїхав назад. І от коли ми тільки поїхали назад, я просто почав плакати. Я не можу... Я хотів би сказати...

Коля 1:00:29
Тряпка «Слабак».

Костя 1:00:31
Я хотів би сказати «як», але просто в російською це називається «навзрыд». Ну, може «навзрыд» це не зовсім правильне слово, бо я зазвичай, коли плачу, я все ж таки теж вихований в цьому соціумі, я просто плачу, скоріше все, у мене просто тикуть сльози, але я не всхліпую голосом нічого. Ти

Коля 1:00:53
не робиш так, типу...

Костя 1:00:56
Так інколи.

Коля 1:00:59
І такий пузирь з соплів надувається. І ти

Костя 1:01:05
такий. Не так?

Коля 1:01:07
Якщо не так, то не

Костя 1:01:07
розказуй. Так роблю теж, але просто в інших випадках. Коротше, тепер я можу... Це не єдиний випадок, але такий з останніх, що я можу пригадати, бо це було цього серпня, не так давно. Але в цілому, якщо, знаєш, питання було, що може змусити плакати, от багато що. І чим далі, тим більше я стаю, по-перше, мені здається, з віком більш емоційним, по-друге, я продовжую працювати над розблокуванням того, що Коля сказав. Знаєш, тут випадок, коли... Те, що ти кажеш головою, я розумію. Плакати нормально, всі можуть плакати, все нормально. Але, з одного боку, класно це головою розуміти, а вміти – це інша штука. І в мене поки що це не одне те саме. Тому багато що може мене змусити, але так, щоб це було пов'язано з моїм життям, то це тільки починається для мене. Це новий, якби… Новий пласт емоцій. І, до речі, я тепер можу плакати і від того, що, наприклад, щось дуже класне відбувається, як не дивно, і мені просто дуже якось я наповнююсь емоціями, і в мене бувають просто сльози в очах, і вони починають стікати обличчям, і я нічого з цим не можу зробити, якби я і не намагаюся. Ну, плачу і плачу, а що?

Коля 1:02:23
Це реально круто. Насправді, що вміти помічати взагалі в житті щось позитивне, це нереально круто, я б навіть сказав. Тому що, знаєш, є така, блядь, зараз знову. Олександр, це для вас концепція негативного упередження. Це ідея Шопенгауера. Ідея в тому, що люди завжди помічають. Він вважав, що людське життя сповнене тільки стражданнями. Люди схильні помічати негатив. Тому що коли в тебе все нормально, це вважається нормальним. І так, дефолтною типу ситуацією, і ти про це не знаєш, що в тебе все добре. І тільки коли ось це виникають якісь негативні моменти, ти їх починаєш якось типу аналізувати. І є багато ось того, ну, приказок і всіх різних, коротше, історій про те, що, що імєш ніцем інші, потірявши плачеш. Ну, типу такого. Ну, я не знаю, як це. Це все одна та сама ідея, що люди не помічають, коли все добре. Вони тільки починають помічати, коли ось ця нормальна ситуація, вона починає хитатись. І це взагалі окремий скіл вміти розуміти і оцінювати, що зараз ти живеш і в тебе все чудово. Що нічого поганого не відбувається. Це взагалі окрема ідея того, як люди мають вміти оцінювати якісь такі моменти, до чого вони вважають, що це дефолтна система, що це нормально, а це просто зараз вони живуть... Кращі часи, умовно кажучи. Тому це реально класно, якщо ти це помічаєш. І це ще викликає

Костя 1:04:12
такі емоції. Інколи. Теж не завжди. У мене немає суцільних перемог на цьому фронті. На жодному фронті, напевно, немає. Але тут навіть, знаєш, я... Трошки навіть додам, що тут навіть не те, що нічого поганого не відбувається, тому що важко уявити собі зараз, щоб нічого поганого не відбувалося, а помічати, що окрім поганого, яке завжди відбувається, тому що навіть коли не було війни, ані повномасштабної, ані АТО, все одно були проблеми і все одно було багато, ну принаймні у мене в житті багато проблем і багато негативу, але вміти помічати, що окрім негативу і проблем є насправді багато Класних якихось моментів, що дійсно можна цінувати і радіти їм, це вміння, в якому я тільки вчусь. Тут немає поки що такого, знаєш, що я навчився, але потрошки вчусь.

Коля 1:05:05
Щоб не закінчувати на такій розумній думці і такій класній «давай я трошки вброшу лайна». Я ненавиджу фейерверки. Це зараз почнеться Новий рік. Як я, блядь, ненавиджу фейерверки і тих людей, які це купують. Я клянусь, я їх просто не розумію. Я жодного разу в житті не купував ось ці, знаєш, набори на 100 мільйонів залпів. Я розумію, що зараз у нас ще повномасштабна війна. Тим паче, що зараз з'являється так звана опозиція всього цього. Люди, які всім кричать про свій ПТСР і так далі. Хоча, знову-таки, я в цих людей не вірю. Я вірю, що є дійсно в деяких людей ПТСР, але ті, в яких він дійсно є, вони про це не говорять. А ті, що найгучніше кричать, особливо в цих моїх улюблених групах на Фейсбуці, це ті самі люди, які ти їх відкриваєш, а вони ще місяць тому їздили в Україну. І, ну, типу, знову ось ці подвійні стандарти, але тем не менш. Коротше, я не розумію людей, які люблять запускати фейерверки. Ось це почнеться Новий рік, почне зараз це «Стрілянина». І навіть, коли ми тільки сіли записувати подкаст, якісь падли, я тут недалеко від парку, І в мене вікна виходять в той бік. І я чую, що якась вже падла запускає ці фейерверки. Ну, може, ти мені поясниш, що зі мною не так, що я це не розумію. Ну, це воно блимає. Ну, на що це робити?

Костя 1:06:40
Я б хотів тобі, знаєш, заради чисто в лапках шоу опонувати тут і розповісти, що фейерверки – це круто. Я, в принципі, Десь на відсотків 30 розумію, що прикольно, коли світиться щось. Ну, типу, отакі, що вогники в небі, воно дійсно, якщо це зробили класно, воно буває гарно. Я не згадаю, де загалом я таке бачив, але тут є стільки, блядь, але, типу, але це повинні робити професіонали, але це повинна бути не китайська фігня, що летить в якийсь бік неконтрольований, там, в... Це повинно бути не на подвір'ї будинку багатоквартирного, коли воно залітає комусь на балкон чи щось таке. Це багато але. Але хоча б коли вогники такі в небі, я хоча б щось розумію. Але я ніколи за жодних обставин не можу зрозуміти. Ти знаєш, що є така окрема штука, Воно, напевно, не називається фейерверки. Це просто, які бахають. Типу, вони ніяк не виглядають. Не петарди. Типу, петарди – це маленька така фігня. Я коли був малим, теж петарди купував. Мені інколи це подобалось. Особливо в лайно запхати петарди. Летить потім. Супер

Коля 1:07:57
круто. І принести це на аналізи.

Костя 1:08:01
Класна за поєднальниця.

Коля 1:08:03
З Новим Роком.

Костя 1:08:04
З Новим Роком, ще раз. Але, якби, на Новий Рік, коли такі гучні, вони, типу, хірячать просто, бух, і, бля, нічого при цьому, який в цьому сенс, я взагалі не розумію. Тобто, не те, що я не розумію, я впевнений, що цього сенсу немає. І, коротше, так, я думаю, що якщо людям дійсно подобається фейерверк, То я не проти, щоб в країнах, де немає війни, влада якихось міст купувала професійний фейерверк і влаштовувала його в якомусь спеціальному місці. Бажано, щоб це було не в центрі міста, а щоб можна було з відстані подивитися, як у нас це робили на морвокзалі над морем. Окей, в такому сенсі воно не надто всім заважає. І якщо це не надто гучно, там звірі, наприклад, знаєш, там собаки, кошки, вони ж дуже лякаються цього всього. І я вже не кажу про людей, у яких дійсно може бути

Коля 1:08:59
ПТСР. А діти маленькі, які... Просто коли це робить умовно Влада, вона це робить, здається, там о десятій, так? В нас завжди запускали ці фейерверки. Так. І всі розуміли, що це буде. І до цього можна було якось підготуватись. А тут же ж воно зараз почнеться рандомно. Будь-коли, будь-де, будь-хто, будь-як. І я знаю, що дуже погано собаки на це реагують. І дуже погано маленькі діти на це реагують, які хочуть спати. А ти не можеш їх і никак. Ти тільки зміг покласти дитину, типу, щоб вона заснула. І ще якась падла прокинулася. Така, о, я вже ще сьогодні не бахав. І пішов знову запускати фейерверки, петарди. І, коротше, це, знаєш... Ось це новорічне. Що ти казав з приводу безпеки всього цього. Тут я не можу не згадати свого сусіда, якого ти згадував якогось з минулих подкастів. Той, що в трусах виносив мусор. Він жив на першому поверсі. Це був мій сусід. І він дуже не любив мого сусіда з другого поверху. І на Новий рік, що він зробив? Він купив ось ці фейерверки. У того сусіда з другого поверху була відкрита форточка. І він захерачив йому ось ці фейерверки в форточку. Ого. І Новий рік закінчився тим, що він влаштував пожежу. Тому що ось ці фейерверки потрапили в кут, де стояла взуття. Була велика пожежа. Значить, викликали пожежників, які тушили полум'я. І це все якраз В ніч, значить, нового року. Блядь, з новим роком, сусіди в Одесі.

Костя 1:10:30
З новим роком. Я, знаєш, що подумав. Дуже добре, нам дуже пощастило з тими людьми, що нас слухають. Тому що серед них немає жодного або жодної з тих, хто, знаєш, наприклад, ладно ще, давай ще одну знижку зробимо. Ладно ті, хто запускають просто фейерверки. А ті, хто, наприклад, знаєш, 30 грудня об 11 дня. Виходять і починають... От серед наших слухачів таких немає, 100% тобі кажу. Тому що у нас тільки хороші, тільки добрі і розумні.

Коля 1:11:00
Бо ми тільки добрі і розумні, і нас слухають тільки добрі і розумні. З Новим Роком! «Годі базікати».