Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Костя 0:34
Він член цієї організації, а ти мозок. А я не був. Я може тепер мозок, але не впевнений. Може ми два члени. Коротше, він мені скинув посилання на цю групу, як він запостив моє посилання в цю групу. Вона відкрита, тобто кожен може прочитати, незалежно від того, чи ти вступив чи ні. Я заходжу почитати, що там може, якісь відгуки є чи що, і заходжу. Я навіть зберіг собі, щоб було простіше, якийсь чувак пише. Що, типу, особливо в статті порадувало про незручність об'єктива Юпітер-12. Навіть не знаю, як це коментувати. Бо автора тут нема, а то я б сказав йому. Я думаю, ооо, а то я б сказав йому. Знаєш ці старі часи форумних лайок? Я думаю, на такій ноті як можна не зайти? Я зайшов в США, написав, що я тут, і чувак мені пише «Вітаю! Мені дуже дивно, як ви робите такі категоричні висновки, не знявши навіть однієї плівки на нього. В мене нема жодної проблеми з ним. Можу я якось допомогти?» І то, знаєш, змінюється просто одразу з того, що, коли автора немає, я б йому зараз сказав би. І потім, може вам як... З'ясовується, що це дуже прикольний чувак. Що коли ви почали діалог, то ми дуже швидко дійшли до того, що, знаєш, ну, типу, в інтернеті всі думки і всі точки зору, всі погляди, вони суб'єктивні. І не треба сприймати те, що кажуть в інтернеті за якусь, знаєш, правду в останній інстанції. І тоді всім легше. Я такий думав, ну класно, ми швидко порозумілися. І я в черговий раз подумав, що цей феномен про те, що люди дуже агресивно спілкуються, якщо це ефемерна якась людина, і більшість людей абсолютно нормально спілкуються, коли це якась конкретна нормальна людина.

Коля 2:51
Так. Знаєш, могло б бути таке, от я б йому сказав, такий заходиш, ну кажи. І він такий, правильно, гімно це, не

Костя 2:59
об'єктив. Він не просто незручний, це гімно собаче. Ну можливо, таке теж могло б статися.

Коля 3:09
Слухай, ну це, знаєш, це десь я бачив такі відосики, здається, в якомусь там інстаграмі, де собаки лаються через якісь там ворота чи ще щось. Потім ці ворота відчиняють,

Костя 3:22
і вони

Коля 3:23
обидві замовкають такі, знаєш, просто ходять,

Костя 3:25
нюхають одно інше,

Коля 3:27
потім знову ворота закривають, вони починають лаятися між собою. Ну це от якось воно так і схоже, знаєш, що в інтернеті, коли є велика якась там анонімність, То можна вважати себе ким завгодно супергероєм. А коли вже ти починаєш спілкуватися з людиною, то ти вже якось змінюєшся сам. Змінюєш свою річ. Річ? Річ посполиту.

Костя 3:53
Річ посполитись. Я, знаєш, що тепер згадую, коли, мені здається, років 15 тому, я зараз помітив, що в мене, здається, є рандомний такий період часу. Якщо хочеш сказати, що щось було досить давно, але я все ще це пам'ятаю, це буде 15 років тому. Нормально. Так, це може бути 5, 20, або 7, або 3, але це буде 15 у мене. Так от десь 15, мені здається, років тому була у якогось з політиків в якійсь країні, я не пам'ятаю, ініціатива зробити інтернет за паспортом, щоб не можна було потрапити.

Коля 4:31
Це на Росії постійно були такі наративи. Пускати в інтернет, робити якісь аккаунти, які будуть прив'язані до паспорта. Не було анонімності. Але це було не через те, що вони намагалися захистити людей, а просто щоб знати, хто яку херню пише про владу. Щоб легко було деанонімізувати людей і потім посадити на бутилку якусь. І постійно, може ще десь в якійсь країні таке було, але я точно знаю, я слухав це, чув це багато різних історій, якраз от типу з на Росії, що там така от шляпа відбувалася.

Костя 5:15
Я, знаєш, зараз подумав, що в якомусь сенсі кумедно, що водночас, здається, країни Євросоюзу є приблизно такими самими. Тому що я, можна сказати, ніколи не жив, принаймні, довго в країнах Євросоюзу. Але ж там є оця історія, що, наприклад, сим-картку не можна купити без паспорта, здається, в жодній країні Євросоюзу, тому що це загальна регуляція. Тому що, якщо я правильно розумію, що всякі терористи... В Латвії

Коля 5:40
можна купити, якщо що.

Костя 5:42
Без паспорту? Тобто, я помиляю, це не загальна європейська

Коля 5:46
репресія.

Костя 5:47
Я

Коля 5:47
пам'ятаю, що якраз 10 років тому я намагався в Німеччині купити, і якраз мені без паспорта не продали картку. Це було 10 років тому. А зараз можна точно в Латвії купити. Я розумію, про що ти кажеш, що є якісь регуляції, але

Костя 6:05
вони ж

Коля 6:05
знову такі. Знаєш, здається, що можна це якось ще назвати подвійними стандартами, але якось мені більш зрозуміло, що якщо це проводиться в Європі, то це проводиться для людей.

Костя 6:17
А

Коля 6:17
якщо це десь проводиться на Росії, то це проводиться

Костя 6:20
якраз для влади.

Коля 6:21
Для влади і все. Може це назвати подвійними стандартами, але тут реально розумієш, що йде до чого. Де дійсно намагаються щось зробити, щоб людям було краще, а де намагаються зробити так, щоб можна було більше контролювати цих людей.

Костя 6:39
Мені здається, це називається принципом підкови, коли в політичному сенсі ультралівих і ультраправих взяти, то вони ніби на різних полюсах, але дуже часто застосовується цей принцип підкови і вони наближаються. Типу, є середина подкове, а края, і вони близько. Ультраліві і ультраправі, вони дуже близько один до одного. І мені здається, що ультра, хочеться сказати, ліберальна, але я не впевнений, що Європа ультраліберальна, але така соціалістична Європа і авторитарна Росія, вони в багатьох своїх виявленнях можуть бути досить близькими просто через різні, дійсно, штуки. Знаєш, там, наприклад, якась зарегульованість бізнесу, яка є в Європі, І зарегульованість бізнесу, що є в Росії, можуть бути схожими, але в одному місці так, щоб ти просто не зробив, ну, типу, в Росії тому, що не можна нічого, і просто тому, що не можна, тому, що ти можеш якусь нашкодити чимось, або просто тому, що завжди не було можна і зараз не можна в Європі, тому що ринок зарегульований, щоб, типу, я не знаю, чому, до речі, щоб якийсь середній рівень всім забезпечити Чи щоб якісь стандарти притримуватись. Але з іншої, мені здається, причини. Але, коротше, вони більш схожі один на одного, ніж, наприклад, Україна. В нас просто дикий запад. Мені здається, що ми... І танці. І дикі танці. Вставиш тут якось? Ай, не знаю, 6 секунд, здається, можна. Ілюха, привіт. Так, Ілюхі, привіт. І якщо можна, ми з тобою десь говорили про те, що можна 6 секунд якоїсь цього творів, що захищені авторським правом, вставити, я би вставив якийсь приспів за 6 секунд, диких танців. Я, блядь, забув, про що я говорив взагалі, тому що дикі танці – це, здається, чит-код. Коли ти просто хочеш, щоб я забув, ти кажеш дикі танці, і ми забуваємо, про що говорили.

Коля 8:28
Коротше, ми давно не говорили ще про ТНМК. О, давай. Я колись згадував, в них був такий трек, спешл називається. ТНМК, Монатік, які ще чуваки. Чекай, я собі виписав. Богдан Купер, Міша Правильний і Отой. Ну. От. Ну, коротше, іще такі, чуваки. Є така пісня, і вона, здається, ще в квітні вони її записали, але нещодавно ще потрапив на відеоверсію цього всього. Це було якесь, типу, «Наше бачення», вони знімали щось там до «Євробачення», якась там шляпа була, я не знаю. Я

Костя 9:01
це не

Коля 9:01
дивився, може, хтось в контексті, де це взагалі показувало, там, по телебаченню, в інтернеті, не знаю. Але я просто подивився ось цей кусочок, мені дуже сподобалась ця пісня, там оці молоді репери, щось там, типу... Собі там начитують. А в кінці два старих діда, Фагот і Фоззі, виходять і розйобують всіх. Своїм вмінням так гарно доносити текст. І спочатку мені дуже заходила ця пісня. Вона мені дуже подобається. Я потрапив на відеоряд. І знаєш, як колись казали, я хочу, щоб в житті зустріти людину, яка б на мене так дивилась, як ось ці молоді репери дивились на Фагота і Фоззі, поки вони читали свою частину.

Костя 9:39
Або як Келна «Апельсиновий тонік».

Коля 9:42
Так. Люблю, люблю, люблю. Хто любить апельсиновий,

Костя 9:48
тонік. А це якийсь лайв був? Так, це був лайв. Я

Коля 9:52
обов'язково додам до шоунотів. Реально, як там чуваки дивились на них, і два дідуся вийшли. І ще там в

Костя 10:00
кінці

Коля 10:01
закінчив свою частину, і якраз всю пісню закінчив такою фразою. «Іде ураган, та нас не посунеш, Назарій, Івана, Христя, Ульяна, Ян».

Костя 10:12
Що це все

Коля 10:12
значить? Хто зможе розгадати це, напишіть в

Костя 10:15
коментарі. А, ладно, хай залишиться, тому що мені теж цікаво, але якщо ми зараз почнемо згадувати тут, то ми не залишимо цю згадку слухачам. Ага, о, мені Коля написав. Так. Непогано. Добре, окей. Ну

Коля 10:33
і взагалі, якщо ви хочете отримати супер-офігенний досвід і у вас є можливість сходити на концерт, 27 лютого 2025 року в Києві буде концерт, присвячений 21-річчю альбому «Пожежі міста Вавилон». Пам'ятаєш такий? Блядь. Ми

Костя 10:56
з тобою хоспери. Ти знаєш, я ж перший... А як їх перший альбом називався? Типу «Зроби мені

Коля 11:03
хіп-хоп». Саме перший, 89-го, здається, ось той. «Зроби мені хіп-хоп», так. А потім 2001-му «Неформат».

Костя 11:10
Я просто перший альбом точно не слухав тоді, коли він виходив, але якщо це був 89-й, мені був рік, тому я можу зрозуміти чому. Другий, мені здається, теж, а от «Пожежі міста Вавилон», я прям пам'ятаю, як він виходив, 21 рік тому це було?

Коля 11:27
Так.

Костя 11:28
Ух. Ух. Час плине. Час плине. Що скажеш. Хотілося б дуже, звісно, сходити на них концерт. Може вони і до інших міст також доїдуть. Подивимось, що там буде. Не все ж на Кіркорова ходити, вірно?

Коля 11:43
І на Меладзе.

Костя 11:48
Ти знаєш, я ще в минулому, ну, в попередньому епізоді ти питав про очікування від 25-го року. І я вчора подумав, що якщо почитати щось про 25-й рік, то, напевно, з очікуванням може бути трошки легше, знаєш, якісь ставити собі. Я почитав, є, типу, на Вікіпедії стаття про 25-й рік, що там буде з головних подій відбуватися. І я нічого не знайшов, що мене зацікавило би. Типу, ну ладно, там є якісь штуки. Наприкінці січня, наприклад, в Білорусі будуть президентські вибори. От такий тобі цікавий

Коля 12:29
факт. А я знаю, хто виграє.

Костя 12:32
Та ладно, це ж вибори. Демократія, як-не-як. Так, і ти, до речі, чув, що наш президент згадав в новорічному привітанні Білорусь. Ну, якби в якомусь. Так, мені здається, він сказав про Білорусь. А, ні, він, мені здається, назву країни не згадав, але сказав, що щось типу сподівається, що ми зможемо невдовзі всі казати «живе Білорусь» чи щось таке. Тому, може, пан Зеленський знає щось про вибори президента. Чому не знаємо? Як гадаєш?

Коля 13:09
Я не знаю. З однієї сторони хочеться вірити в найкращі, а з іншої сторони, я вже настільки реаліст, що я не вірю, що щось зміниться найближчими часами, тому не можу нічого робити, що там може статись.

Костя 13:26
Так. І ще з надцікавих подій. 1 липня Болгарія адаптує Євро. До речі, у них там досі леви, здається. Так у них називається. І тигри. І тигри,

Коля 13:40
так. Який тупий жарт. Боже, рівень п'ятого класу. І це серйозно. Старий дід такий на серйозних щах розказує, я про себе. Чувак,

Костя 13:52
це правда. Ти вірний собі. Сьогодні у мене була історія, коли мені дружина сказала, що у мене жарти рівня одинадцятикласника. А що я можу з цим зробити? У мене інших немає. Вона знала, на що підписується. Тепер не треба дивуватися. Скажи, будь ласка, в Латвії євро чи євро? Євро? У нас буде такий тревел, що посерьозно, прямо євро. Тому що я чув, що багатьом країнам важко дається перехід на євро, тому що євро, типу, дорогий. І коли починають там виплачувати зарплатні, ну там якась, напевно, повинна бути більш розумна причина, але там щось є таке, що, типу, починають сплачувати зарплатні, і там це якісь копійки в перерахунку з місцевих валют. І, коротше, важко країна... Я обіцяю, що ми не будемо це робити весь епізод цей, але якщо вже я цю сторінку в Вікіпедії знайшов, здається, в Чорногорії там теж якісь будуть вибори. Це штука, яка свого часу мене дуже здивувала. Наскільки мені відомо, Чорногорія є єдиною країною, не Євросоюзу, в якій офіційною валютою є Євро. І вони це, знаєш, як зробили? Я не читав, на що вони це зробили. Може, просто тому, що вони живуть за рахунок туристів, хоча туристи там здебільшого росіяни і українці.

Коля 15:16
Так і є.

Костя 15:17
Але вони, коротше, коли прийняли офіційну валюту у себе, єдину євро, то європейський цей Центробанк Євросоюзу хотів я навіть якісь санкції ввести проти них. Типу, що вони, не погодившись з Євросоюзом, це зробили. А потім подумали, подумали, кіпляйте, господи, там скільки, 12 людей в цій Чорногорії живе, то нехай там буде євро. Що

Коля 15:38
воно собі

Костя 15:39
Вони

Коля 15:45
дійсно живуть за основний добуток – це туризм. Там багато туристів, багато, на жаль, русні переїхало. Русня щось полюбляє Чорногорію, Сербію.

Костя 15:57
Ну... Вони, я так розумію, що полюбляють те, де візи. Куди можна виїхати. Зараз не так багато вибору в них, здається, є. Але, ладно, давай не про них. Все, у мене, коротше, немає більше події. Я подивився. А, є ще одна подія. Добре, вибач, я забув. Я навіть відкрив собі окремою вкладкою. В цьому році планують закінчити, це гіковська така новина, планують закінчити будівництво Гігантського Магелланівого телескопу, що будують в пустелі Атакама в Чилі. З якоюсь там пустелі, а з якоюсь горою, короче. І от там на горі побудують дуже-дуже великий телескоп, що там в мільйон разів більший за Хаббл, що літає в космосі. І кажуть, що він зможе робити в 10 разів кращі зображення, ніж робить «Хаббл». Знаєш цей «Хаббл» телескоп, що в небі літає? Мені здається, що коли я дізнався колись про «Хаббл», я подумав, блін, яка це прикольна ідея розмістити телескоп в космосі. Тому що, якщо хтось... Тобі доводилось колись спробувати спостерігати за зірками. Просто, ну, якби... Не було чого робити, я не знаю.

Коля 17:16
Перше, почнемо з того, що на що їм цей телескоп, якщо Земля плоска і щоб просто фотошопити більш яскраві якісь фотографії типу існують якісь планети.

Костя 17:30
Блін, так, стоп. Отут потрібна ця ліквідація безграмотності. А що люди, які вважають, що Земля плоска, вони вважають, що інших планет немає? Мені здається,

Коля 17:40
що вони є, але ж вони просто зверху знаходяться.

Костя 17:44
По один

Коля 17:44
бік. Так, по один бік і все.

Костя 17:48
Слухай, а це насправді цікава штука, тому що мені б хотілося поспілкуватися. Я не знаю, я сказав, що хотілося, а потім засумнівався поспілкуватися з поспілкуватися. А от вони місяць куди діваються в день за їх теорією.

Коля 18:04
Чесно, я тут, я, знаєш, як ти правильно казав, що мозок, він блокує якусь інформацію. В моєму випадку це, напевно, щось про плоску землю. Саме відомий плоскоземельник на російськомовному просторі то Юрій Лоза, якщо ти не знав.

Костя 18:21
А це якийсь співак, щось таке?

Коля 18:23
Так, так, так, який співав пісню «Плот».

Костя 18:25
І це не жарт.

Коля 18:27
Це не жарт, він серйозно самий відомий з плоскоземельників на російськомовному просторі. Він як географ, він навіть каже, що людина вважає, що... Ага. Це не значить, що в нього є якийсь суперкласний інсайт, і він дійсно у всьому цьому розуміється. Хоча він про це все багато розповідає, дійсно можна багато інтерв'ю з ним подивитись, якщо ви зовсім йобнулися і вам немає більше чого робити. Дивитись, блядь, лозу, який розказує про плоску землю. Серйозно.

Костя 19:25
Чувак,

Коля 19:27
ну,

Костя 19:28
я колись знайшов в інтернеті сайт про серийних вбивць і читав його. Ну, типу, це теж, я не можу сказати, що це дуже якась корисна штука. Просто було цікаво, як у хворих людей побудован мозок і як вони, ну, що, знаєш, призводить до того, що вони стають такими. Мені здається, що з Лозою це та сама історія. І от ти сказав про те, що він має вищу освіту, він географ. Мені здається, що це, знаєш, як працюю, що він, напевно, каже, ну от я дуже розумний, я знаю, що там столиця Мадагаскару це Антананаріву. А столиця Австралії – це Канберра, а не Сідней, і не Мельбурн. І потім, здається, якась навіть назва цього прийому є, коли людина каже спочатку, наприклад, декілька фактів, що є правдивими, а потім каже неправдивий. І якби у іншої людини підсвідомо виникає таке враження, що якщо людина перші два факти знає і правдиво їх каже, правильно відповідає. Камамбер, правильно казати.

Коля 20:41
Камбербетч,

Костя 20:41
взагалі. Стоп, стоп, отут зупинись. У нас подкаст поступово перетворюється на подкаст імені родини Зайцевих. Але вони мені буквально цього тижня розповіли, що у Камбербетча, я хотів назвати Камбером, у Камбербетча чи дід, чи прадід народилися в Бердянську. Я не знаю нашим слухачам цей факт, але...

Коля 21:07
Їх прізвище було Бердянськ Бердянськ.

Костя 21:10
В Донецькій області є місто Нью-Йорк, наприклад. І взагалі було таке явище в Україні, що коли тут Донбас розбудовувався, то багато підприємців з Англії приїжджало на Донбас будувати якісь заводи, шахти і так далі. Тим більше, що в Англії, здається, в Шотландії найбільше, якщо я не помиляюсь. Шотландія була відома тим, що здобуває вуголь. В Англії досить багато було стало літійних заводів. І багато з них англічани і британці будували в Україні. Мені здається, що вони були... Напевно, родина Камбербейк... А, ні, вони дипломатами, здається, були. Валізами.

Коля 22:04
Дипломат – це що? Чомодан такий?

Костя 22:06
Валіза така, так, для людини. Вони як

Коля 22:08
трансформер такий...

Костя 22:11
Валізати. Тому він називається «Камбербетч», тому що це щось дивне. Ну коротше, але, блін, це не про «Камбербетч», але такий факт був. Дійсно, люди з Британії переїжджали в Україну і також на український Донбас, щоб будувати там якісь заводи, шахти і таке інше. Тому, як би, може не «Камбербетч», а хтось інший.

Коля 22:31
Тут я навіть не знаю, що додати. Про видатних українців, видатних людей українського походження, на що саме перейти. Ну, я розумію, що можна багато згуглити, але саме таке, що, ну що, у Сталон, там, здається, родина. Бабуся.

Костя 22:46
Бабуся, так. У Ді

Коля 22:46
Капріо бабуся з Одеси. Хто там ще? Мілла Йовович. Ну, всі

Костя 22:50
знаю, що в нас

Коля 22:51
Дніпра.

Костя 22:52
Ще вні вті, здається. Майже впевнений.

Коля 22:55
В садик вона в Дніпро ходила.

Костя 22:58
Точно.

Коля 22:59
І я ще знаю, що вона зустрічалась з Джоном Фрушанте. Це

Костя 23:03
гітарист

Коля 23:03
«Red Hot Chili Peppers».

Костя 23:07
Один з родини Зайцевих також з Дніпра. Я ж кажу, що це подкаст тепер.

Коля 23:14
Знаєш чувак, який грав у всесвіті X-Men, він грав Саблизуба. Лієв Шрайбер.

Костя 23:22
А, німець такий. Німецький актор. У нього з

Коля 23:25
Одеси. У нього з України батьки. Так, і він ще був режисером фільму «Everything is illuminated». Це якраз там знімався Елайджа Вуд. Типу, що в нього, типу, це чувак з Америки, в нього, здається, дідусь з України, він якраз приїхав, і він дійсно приїхав, це знімалось в Україні, і в Одесі багато там кадрів з Одеси є.

Костя 23:53
Так, так, так.

Коля 23:54
І Львів і так далі. І ось цей якраз ось цей Лієв Шрайбер, він був в чому був. В нього ось також були, здається, теж дідусь, що батьки були з України. Він так от якраз і зняв таку стрічку майже про себе. І чому я дуже багато знаю про цей фільм, тому що, правильно, там в цьому фільмі знімався Євген Гудзь, про якого ми якось

Костя 24:16
сказали. З Гогольбардела це? З Гогольбардела,

Коля 24:18
так.

Костя 24:19
Так, у нього просто неймовірна роль.

Коля 24:21
Так. Так, він грав чувака, який якраз його провозить на машині, всюди такий чувак в спортивному костюмі. І ось цей якраз Лів Шрайбер, він підтримує Україну, він розуміє, що русня то покидьки.

Костя 24:36
Так, я зараз поки, знаєш, скористався можливістю, зайшов на Вікіпедію. І про Льва Шрайбера. По-перше, він Ісак Лєв Шрайбер. Тобто, у нього неймовірне єврейське ім'я. І хоча він народився з Сан-Франциско, тут написано, що дійсно, його дід по материнській лінії народився, імігурував з України. Тому не дивно. І він є, коротше, цим амбасадором United24. Коли його ім'я згадав, я згадав історію, що, здається, в одній з якихось програм Про цю «Юнайтед-24». Там була якась штука, що зіркам подарували вишиванки. Здається, я не пам'ятаю, це ще були тільки зірки якісь з коренями з України, чи це просто якісь зірки. Коротше, Льву Шрайберу подарували вишиванку з одеськими, коротше, там, знаєш, північно-причорноморськими одеськими цими візерунками. І це... Так, красиво. Як тільки побачив, я такий одразу, я це купую. Я це хочу, я це купую, я йду купувати. Але проблема була в тому, що... Я не пам'ятаю, чи це був етнодім, виробник вишиванок український. Але, коротше, виявилося, що це вишиванки чи то в єдиному екземплярі. Їх не можна, на жаль, купити. Я його зараз знайшов, що це були вишиванки від «Етнодім» і «Юнайтед-24», і там їх отримали Андрій Шевченко, Кетрін Віннік, Лєв Шрайбер. Я їх зараз запишу собі, щоб ми теж додали посилання на…

Коля 26:33
Якщо у когось слухачів є контакти Лієва Шрайбера, то...

Костя 26:37
Запитайте

Коля 26:38
розмір. І може він хоче свою продати? Чи хоча б дати поносити Кості? Залюбки

Костя 26:45
візьмемо.

Коля 26:47
І, до речі, раз ми вже згадали про Гоголь Борделло, ми згадали.

Костя 26:52
Ми згадали, так. До речі, я згадав. Я був людиною, що сказали назву Гоголь Борделло сьогодні.

Коля 26:58
Коротше, я випадково знайшов серіал, який просто потрапив в мене всім, чим тільки міг. По-перше, це серіал, в якому реально змішалось все, яке я люблю. Прямо максимально. По-перше, це мультфільм. Знятий по DC коміксам. От пам'ятаєш, був такий, типу, були і комікси, і фільм потім був «Suicide Squad», «Загін», «Самогубці». Так, так, так. От. І там був, типу, «Джокер», якраз ось це Джаред Лето знімався, «Харлі Квін», «Марго Роббі». От. І, коротше, у мене колись навіть були набір з п'яти книжок коміксів, такі великі, але, здається, подарував їх подружці. Коротше, і... Суть серіалу, що ось ця Аманда Уоллер, яка збирала цю команду з покидьків, з цих

Костя 27:51
самогубців,

Коля 27:52
з поганих людей, вона робила і відправляла їх на якісь місії. І тепер вона зробила таку саму команду, але тільки там вона складається з монстрів. Якщо там були більш-менш люди, крім ось того, хто там, акула, здається, була. Короче, а тут, типу, вони всі монстри. Хоча теж такі, знаєш, антропоморфні здебільшого. І сюжет дуже крутий, дуже багато рандому і офігезні саундтреки. І там майже в кожній серії грає пісня «Гоголь Борделло». Ого.

Костя 28:25
А як називається серіал? В

Коля 28:27
одній серії, я скажу, в одній серії вони навіть намалювали цього гудзя і, коротше, гурт, що вони, типу, на сцені грають. Це

Костя 28:35
просто

Коля 28:36
офігезно. Серіал називається «Creature Commandos» «Монстри Командос». Режисер, ну, автор сценарію Джеймс Ганн. Це чувак,

Костя 28:47
який написав сценарій для... А потім повернули назад.

Коля 28:52
А потім відканцелили взад. Для загіна самогубці, для другої частини він писав сценарій. Потім він ще написав сценарій для Пісмейкер. Був такий серіал з цим рестлером Джон Сена.

Костя 29:05
Джон Сена, Сена.

Коля 29:07
Пам'ятаєш? Ну, є такий чувак.

Костя 29:08
Сена і Солома.

Коля 29:14
І він, значить, ось цей Джеймс Ганн втягнувся і написав ще ось цей серіал. Вийшло шість серій, і от 9 січня має вийти сьома серія. Коротше, тобто він ось-ось відбувається. І офігезно, я не знаю, це просто класно. Мені дуже подобається, там короткі серії по 20 хвилин. Але дивлюсь з задоволенням. І через те, що немає, я навіть деякі серії передивляюсь. Особливо там, де на фоні грає «Гоголь Борделло». Там дуже класні саундтреки,

Костя 29:46
реально. Я бачу, що там ніби щось зі славянською культурою пов'язано. Бо я просто відкрив на IMDb це серіал. І там якийсь шостий епізод називається «Приятель скелет». Типа, ну якось воно натякає, що щось у них хтось з авторів ніби є з Східної Європи, як мінімум.

Коля 30:16
Ну, не зовсім. Там, знаєш, як люблять в Голівуді робити, події відбуваються в країні, яка називається «Поколістан». І вони розмовляють, і деякі слова якісь російські, деякі, щось мені здається, щось більше на сербське схоже.

Костя 30:34
І, типу,

Коля 30:34
вони зробили таку абстрактну країну. І там відбувається весь цей сюжет. Ось цей серіал – це точно те, що мені дуже-дуже сподобалось за останній час.

Костя 30:49
Прикольно, прикольно. А я так розумію, що мені сьогодні не можна ходити по вкладках і паралельно з нашою розмовою нічого дивитися, тому що у мене шість разів тільки що GarageBand, той застосунок, через який ми записуємо звук, видав якусь помилку про якусь помилку синхронізації звуків. Я думаю, о, от тільки цього зараз не вистачало, щоб на початку 12-ї ночі, в єдиний вечір, коли я можу записати подкаст цього тижня, у мене ще якісь помилки були в застосунку. Ну добре, окей, ну з ким не буває. Серйозно? А ти туди?

Коля 31:50
Я їм написав, так.

Костя 31:51
Ти туди нас

Коля 31:51
додав? Я їм написав, і вони нас додали буквально сьогодні.

Костя 31:57
Блін, прикольно. Так давай, що, треба додати на сайт?

Коля 32:02
А я не знаю. Річ в тому, що ти з вебу не можеш ніяк зробити це. Це тільки треба з мобільного зайти в додаток, і там в пошуку написати «Годі базікати», і там ми прягає. Це настільки дивно.

Костя 32:14
Може, хтось на телевізорі буде. Можна на телевізорі знайти це?

Коля 32:17
Не знаю. Я не перевіряв ще, тому що я тільки за кілька годин до цього дізнався, що воно

Костя 32:24
є.

Коля 32:25
Я ще на телевізорі не перевіряв. Якщо у

Костя 32:29
вас є

Коля 32:29
можливість слухати подкаст через Мегого, і вам це дуже зручно, то тепер нас можна і там слухати.

Костя 32:39
Я знаю, що згадав. Колись, а може він і зараз є. Коротше, у Нарімана Алієва є подкаст. Як же він називається, господи? Зараз він записує з Максом Щербиною. Макс Щербиною ж його звати. Броманс. А до цього у нього був сольний подкаст. Коротше, я якщо знайду, то потім додамо в шоуноти. Ну, знайду, просто зараз не пам'ятаю, як він називався. Він в ньому багато разів згадував, що є якісь штуки, знаєш, що ти там один раз десь за історію подкасту скажеш і думаєш, що всі слухачі про це пам'ятають завжди. А ні, не пам'ятають. Тому ще раз давай скажемо, у нас дійсно є частина слухачів, що слухає нас в Телеграмі. Типу, от ми додаємо файл в Телеграм і слухає так, повірте, це не найзручніший спосіб слухати подкасти. Тому що, блядь, я згадав, що перші епизодів 10. Напевно, я кожен епізод називав принципово «Кремлеграм», тому що нам казали, що ми з тобою в «Кремлеграмі» сидимо. І це не проукраїнська позиція.

Коля 34:11
Буває. Короче, слухайте нас всюди, де вам зручно. І пишіть, якщо не знаєте, як це правильно робити, ми спробуємо підказати.

Костя 34:20
У нас, до речі, наша поштова скринька, подкаст «Собачка годі базікати.ком» давно дуже не отримувала листів. Тому що так, в день по 10 штук, а останнім часом щось не так багато. Щось напишіть нам, якийсь відгук чи щось таке. Хоча, ти знаєш, у нас є така аудиторія, що зазвичай нам пише просто в телеграмі. От мама моя сьогодні, наприклад, написала. Типу, ну, знаєш, коли ми жартуємо, що коли у нас буде офлайн-зустріч слухачів подкасту, то треба буде покликати мам. То воно, якби, жарт, але не дуже. Ну, якби, не дуже той жарт.

Коля 34:59
Ну, слухай, нормально. Нормально. Нормально, так. Кому подобається той слухай. Я ще сьогодні піймав себе на думці, що... Я не можу сказати, що це профдеформація якась. Але я по роботі, коли спілкуюся з людьми, здебільшого багато хто віддалено працює. Мені дуже не подобається, коли у людей поганий звук. І ще я ходжу на курси англійської. І там є чувак один в групі. Я не знаю, як він це говорить. І що інші його розуміють. Я не розумію, що він каже. Воно або звучить...

Костя 35:37
Могу розвистаку тоді розмовляю.

Коля 35:45
Коротше, ми сьогодні, нас там ще, коли нас багато, нас розбивають, типу, по парах. Я коли з ним в парі, от він, щоб він не казав, я його просто не слухаю. Я вимикаюсь. І потім, коли він замовкає, я просто говорю свою частину. Навіть якщо він щось мене питає, я його тупо ігнорю. Бо я не можу з ним спілкуватись через те, що, ну, якщо, ну, я розумію, що зараз світ такий, що всі ми перейшли до того, що, ну, Здебільшого пандемія нас привела до того, що можна працювати віддалено, і це комусь зручно, комусь незручно, не знаю. Але якщо світ такий, то будь ласка, можна ж якось зробити так, щоб тебе було нормально чути. Я вже не кажу про те, щоб тебе було нормально там...

Костя 36:31
Видно

Коля 36:32
було, щоб камеру увімкнути, бо не всі ж це розуміють, і щоб тебе було дійсно нормально чути. У мене в команді всі знають, що якщо якісь трабли з мікрофоном, краще не заходити, бо я не можу просто. Я не знаю, може я вже така людина, що я не можу сказати, що я не буду слухати точно якийсь подкаст, якщо він погано записаний.

Костя 36:55
Це нормально.

Коля 36:56
Неприємно його чути. Я вже можу собі дозволити обирати, що мені хочеться, що не хочеться. Тому, коли відбуваються якісь там історії, наприклад, у нас там є зустрічі, Я розумію, що якщо я приєднаюсь вдома, то я половину не буду чути, що говорять мої колеги, тому що ми переїхали в новий офіс і там ще немає нормального обладнання, щоб було мікрофона в мітінг-румі, щоб було нормально чутно. Через якийсь там ноутбук один. І я розумію, що я буду погано все це чути, тому я сам просто приходжу в офіс, просто щоб нормально чути людей. І просто сьогодні знову він там щось каже, я такий, та боже, коли ж ти замовкнеш вже. Ну як, ну люди не розуміють, що світ зараз такий і це нормально. Знаєш, ну якщо в тебе, і якраз це, знаєш, це якраз, може це випадок, але здається, це корелюється з тими людьми, які кажуть, що там Linux краща система, бо ти тут можеш поставити драйвер, щоб там ось те, ось то, ось так, а тут Windows тут, ось ти танець з бубном, там ногою почухався. Знаєш, а типу Mac відкриваєш, і знову ми повертаємось до тієї історії, типу, коли душу вкладали. Mac відкриваєш і говориш, і офігезно

Костя 38:14
чуєш. Драйвер на аудіокарту і мікрофон не треба встановлювати. І воно все працює, типу. Чувак, ти знаєш, може кореляція є між тими, кого погано чути і користувачами Linux, але точно є, ти сказав, що нормально в сучасному світі вже зробити так, щоб тебе було нормально чути і видно, бажано ще на якомусь відео дзвінку, Я б навіть категоричніше сказав, що ненормально станом на 2025 рік, коли 5 років минуло з ковіду. Я можу пробачити це людям, що ніколи не мали офісної роботи, у яких не пов'язано життя ніяк з спілкуванням з іншими людьми. Я можу зрозуміти, що коли в них виникає необхідність, вони такі, що таке Zoom, що таке Teams, куди там, що натискати, я нічого не зрозумів. Окей, я розумію. Але якщо мова йде хоча б про, не знаю, батьків будь-яких. Ти ж, знаєш, всі діти навчались віддалено, і всі діти розмовляли теж з якимось, чи Zoom, чи Google Meet, чи Teams. Тобто це дуже базові штуки. А потім у нас просто... Це теж для мене болюча тема, тому що кожні два тижні у нас є великий Zoom, де як мінімум всі українські співробітники приходять, і це під 100 людей. І зазвичай там ще бувають з Польщі, якісь колеги з Молдови підключаються з Азербайджану інколи. Ну, коротше, з інших офісів. І є частини людей, що, наприклад, з рівням підготовки, як у тебе, у яких окремий нормальний мікрофон і, в принципі, нормальна камера, я так розумію. А є, і вони, знаєш, вони вдягають сорочку якусь, ну або якщо вони вдома працюють для зуму, або просто з офіса. Розмовляють. А є такі люди, що, наприклад, у них якісь там Bluetooth, ці бездратові навушники Xiaomi, які там 3 долари за пару коштують. І вони навіть не можуть обидва вдіти їх. І вони в одному, знаєш, розмовляють на вулиці, коли вітер, і вони десь на березі океану. Воно... Ось так от робить. І ти реально нічого не маєш. Ну добре, у тебе такі обставини, що просто тобі всередині робочого дня тобі треба бути на березі океану. Ну з усіма буває. Ну якби, що поробиш? Ну може в цей день просто тоді не виходити, напевно, на зв'язок і просто послухати, якщо хочеш. Ні. Багато людей вважають, що ні. І мене теж дуже сильно бісить.

Коля 41:04
А ще коли Zoom зустріч і хтось там один щось розповідає і на фоні таке «Та не могу я, блядь, у меня щас встреча!»

Костя 41:18
У мене було, як минимум один раз, коли хтось, знаєш, це така сама історія, ну, якби, такі штуки, що коли там дитина підходить на фоні і кажуть, типа, «Мама, а де бітки лежат? Мам, я не можу в холодильніке бітки найти». Я починаю там, типа, Женя, ну я говорила тебе за холодець сторону отодвинь і там візьмеш. І всі такі господи, 80 людей, всі якось тему, всі з серйозними мордами щось обговорюють. І потім починається про бітки. У мене було декілька разів, коли я був свідком, коли хтось, по-перше, Йогова, по-друге, коли хтось починав відповідати Думав, що у неї зам'ючений мікрофон. І по телефону казав щось, що я на цьому конченому зумі. Я ще не звільнився, трошки пізніше тебе наберу. Всі сидять такі. Тому так, це крінжатіна постійна. І я не дуже, якщо чесно, дивуюсь, коли, знаєш, є там відосики, коли там в якихось американських вузах, вишах, так? Не в вузах, а вишах. Чи вищі навчальні. А чому вони вищі? А, ну тому, що вищі, напевно, тому й вищі. Коли є хтось записує відео, як, типу, якісь там лекції, і хтось там забуває зі студентів виключити камеру, і хтось там кохається, наприклад. Ну, просто, ну, з ким не буває. Подумали, що випадково увімкнули. Я раніше думав, що це все постановочна якась віня, а зараз я розумію, що, ну, дійсно, таке може трапитись.

Коля 42:54
Ну а що тобі, після зустрічі не хочеться відразу займатися коханням чи що? Тільки що обговорили роботу і ти такий, ух, треба скинути напругу.

Костя 43:05
Можливо, тільки після зустрічі з нашими неймовірними слухачами, слухачками, від яких тільки вайб, кохання та заботи. Блядь, я зараз згадав, що я 10 хвилин тому сказав, що там ми покличаємо мам. Блядь. А найнеприємніше, що мама це ще й прослухає, скоріш за все. Мам, сорян. Ну, реально, це ж якби ми, коли починали записувати подкаст, я реально не знав, що ти будеш слухати. Що мені тепер робити? Я ж не можу робити версію для мами окремо.

Коля 43:37
Не можемо, не можемо. Ну, коротше, люди, які спілкуються, які не вміють. Ну, це не те, що вони не вміють. Це які, знаєш, базові, не те, що базові правила, якийсь базовий...

Костя 43:50
Етикет? Що?

Коля 43:51
Етикетка. Базова етикетка, щоб якогось віддаленого спілкування. І це якісь подвійні стандарти. Тобто люди хочуть працювати вдома, але вони не хочуть для цього нічого робити, щоб їх умови були нормальними для того, щоб ця робота відбувалась і з ними можна було поспілкуватись. Можна сказати, що якісь такі... Подвійні стандарти. Просто що ми хочемо одну частину з цієї ідеї, але не хочемо іншу. Ну і взагалі, напевне, якщо трошечки відійти і взагалі поговорити про подвійні стандарти, я теж нещодавно замислився. Знаєш, коли ти викликаєш таксі, і ти не встиг. Всяке буває. Буває, що ти викликаєш, і він там 10 хвилин буде... Ага. Чому ти не можеш сказати, що ти не можеш приїхати за 5 хвилин, а нам їхати 10?

Костя 45:08
Тому що тут рига, за 15 хвилин з

Коля 45:10
центра можна в будь-яку сторону доїхати. Це як циркулям коло. Поставив центр, обгорнув, і все. І за 15 хвилин я можу вже в аеропорт доїхати. І, ну, блін, чому ти не сказав, що ти будеш довго? І ти не можеш ніяк вплинути на нього. Ти не можеш нічого йому сказати. Або, знаєш, коли ти там, ну не знаю, той самий літак. Літак прилетів на дві години з запізненням. І ти такий, ну буває. Ну це ж літак, в нього були на це важливі причини. А потім, а коли ти запізнюєшся там буквально на 10 хвилин і вже закрили гейт,

Костя 46:01
і все,

Коля 46:02
ти йдеш нахер.

Костя 46:03
Ти знаєш, до речі, зарегульовані Європі, в якій тобі пощастило, я знаю, що не пощастило, а ти просто доклав зусиль, в якій ти живеш, там ж є оця історія, що коли рейс запізнюється більше, я не пам'ятаю понад який час, коротше, там є якась штука, що ти можеш отримати майже автоматично якусь компенсацію за незручність, що тобі доставила авіалінія. Просто я так розумію, що мало хто цим користується, тому що з одного боку є компенсація, з іншого боку, звісно, авіалінії зробили Все можливе, щоб їй отримати було, ну, по-перше, щоб ніхто про неї не знав, по-друге, щоб було найбільш незручно по неї звертатись.

Коля 46:43
І ось це якраз інша історія, що я точно про себе можу сказати, що я не звик до того, що я маю відстоювати якісь власні права.

Костя 46:55
Ну,

Коля 46:55
знаєш, як в Америці кажуть, є така історія, такий наратив, що в Америці вони постійно можуть судитись один з одним через будь-що. І через це якраз виникають ось ці прецеденти, а потім ось ці кумедні правила, Хір Задорнов, який помер вже і так йому й треба. Ну, якраз через прецедентне правило і ось то все. І люди там, ну, здебільшого раніше, принаймні, вони могли відстоювати якісь свої права і те, що їм зобов'язаний там той або інший сервіс. Якщо ти там хочеш заселитись в готель і вони там не мають твого номера, хоча ти його там бронював... Але якось в мене немає такого, що я відразу, якщо чую, це, напевно, може згодом вже через якихось наступних поколінь моєї родини буде, що вже ось ця усвідомленість того, що якщо і зі сторони сервісу якась хірня несеться, то вони теж мають ось це відстоювати і так само...

Костя 48:27
Качати

Коля 48:28
не через те, що вони душніли, а відповідати через те, що в цю гру можна грати з обох сторон. Якщо сервіс собі може дозволити якісь штрафи по відношенню до тебе, то ти так само маєш щось робити, щоб якісь штрафи накладати на цей сервіс через підтримку або через ще щось. Я просто розумію, що по собі, що приїхав то чувак через 15 хвилин, я сідаю в таксі, кажу, а чому так довго? Він каже, ну там не зміг доїхати, там пробка, там не туди повернув. І що ти йому скажеш? Ну що, будеш йому морду бити? Типа, ах ти ж падла, блядь, не вмієш їздити, скотиняка. Ну що ти зробиш? Ну ок. Тут, коротше, ми трошки змонтували запис, тому що якраз коли мене бомбило про таксистів і про всі ці історії, то у нас роз'єднався зв'язок з Костєю. І от знову-таки, ми сплачуємо обидва за інтернет. Ми навіть сплачуємо за блядський телеграм преміум-аккаунти. І чомусь зв'язок просто розірвався і перестав записуватись. І все. І от... Що ми могли зробити? Ми все зробили як користувачі. Ми все зробили максимально, що ми тільки змогли. І до кого тут якісь

Костя 49:54
пред'яви кидати? Дуров, поверни нам гроші, падла. Або стіну. Або стіну. Стінгу.

Коля 50:01
Слухай, поверни стінгу наші гроші.

Костя 50:03
Так, так. Я з таксистами, у мене взагалі колись, мені здається, що був початок моєї блогерської діяльності, з того, що я вже написав щось про таксистів. Це були часи, коли...

Коля 50:16
Якої діяльності?

Костя 50:18
Блогерської. Ага. Мені здається, що це були часи, коли таксі, якщо і міг собі дозволити, то, типу, знаєш, по великих святах, Але щось я там писав, що мені дуже не подобалось такси. Тоді не було застосунків. Тоді треба було телефонувати і казати «будь ласочка, покличте на таку-то адресу машиночку». І вони потім телефонували і казали

Коля 50:40
«Віддайте машиночку, вона вже

Костя 50:41
виїхала». Так, машиночка вже виїхала. І потім ти як пот спускаєшся, її там немає. Або, ну і потім, бля, пам'ятаєш це, коли ти їдеш в таксі і всю дорогу у тебе… Тринадцятый, тринадцятый. Женщина вас не видит. Она говорит, что она возле подъезда, и вас не видит. Он такой, да скажи, я давно тут стою, блядь, где находит? У меня простой уже давно идёт. Вот все часы, памятаешь?

Коля 51:05
Так,

Костя 51:05
так. Было чудово. Было чудово. Гарни были часы?

Коля 51:10
Нет. Зараз набагато

Костя 51:13
легше з

Коля 51:17
цим. Я тут згадав одну історію, як я вперше користувався Uberом. Його ще у нас не було. У нас ще тоді, здається, у нас бонд

Костя 51:28
тільки був,

Коля 51:29
навіть Бонда не було. Це ж аналог. Хтось зміг виїхати з Одеси і подивити, що робиться в нормальному розвиненому світі і скопіював цю ідею.

Костя 51:39
Або навпаки було.

Коля 51:40
Я просто пам'ятаю, це якраз з тих часів, коли я жив в Америці, я трошки там образився на своїх колег, з якими я приїхав, і такий вирішив, що поїду сам, буду шукати якусь кальянну типу, і поїду, а там є поруч з Бостоном, є типу Гарвард. Я, типу, поїду туди. Я викликав Uber, і в мене якраз сідає телефон. Я такий, ну, буду дивитись вікно, запам'ятовувати дорогу. Так, ось це ми їдемо, тут проїжджаємо міст, потім я трохи блимкнув очима, потім хіра, якісь парки. Я розумію, що я, значить, приїхав, і в мене сів телефон. Тобто мене довезли до цього, типу, кафе, типу, кальяної. Я заходжу, я розумію, що я десь близько до Бостона, але не в якомусь там, типу,

Костя 52:28
районі,

Коля 52:29
дістрикті Бостона. Ніхіра не знаю, як повернутися додому. В мене сів телефон. Ніхто не знає, куди я поїхав, бо я нікому не сказав. Я просто прийшов і думаю, ну, все, ну, все, значить, буду жити тут, блядь. От так

Костя 52:42
і стають безхать. Ну, тобто, людьми без домівки. От так воно і трапляється.

Коля 52:50
Я прийшов туди, просто такий, і в мене на обличчі було написано, що я у розпачі. Там все гарно закінчилось, тому що якраз дівчинка, яка робила кальяни, її звали Женя. І вона з Пітера, і ми з нею якось знайшли спільну мову, вона допомогла зарядити телефон. І я потім знову зміг викликати Uber, щоб доїхати назад, але я пам'ятаю ось цю впевненість в собі, що зараз я буду дивитись дорогу і запам'ятаю, як він їде, щоб потім цією дорогу йти назад.

Костя 53:24
Вона тобі допомогла зарядити телефон поліфонічними мелодіями, я так розумію, що в ті часи. Щоб ти міг вражати людей тим, як в тебе їх багато, щоб в тебе є брібумер. Щось таке. Так, ці рівні часи, ще коли, пам'ятаєш, у людей вже є айфони, а павербенків ще немає. Ну, принаймні, я не пам'ятаю, щоб тоді були павербенки. Як тоді? Айфони так само, як і зараз. Якщо ти ним користуєшся, то до вечора він нормально не доживе. Ну, якщо ти більш-менш постійно щось робиш. Потім, чувак, я вивчив цей шлях, я дійсно вже проходив пішки.

Коля 54:18
Але це було з часом, тому що так. Щодо айфонів, ну, знову-таки трошки перетинається з тим, що ми казали в попередньому епізоді, що айфони, якщо і роблять, то вони їх роблять, чому не зробити так, щоб просто нормально трималась батарея. Пам'ятаєш спочатку, типу, айфони, вони були певних розмірів? І всі жартували, ха-ха-ха, андроїди такі дебільні, що, типу, там ось цей софтвер, він однаковий, а ось цей хардвер, типу, він такий

Костя 54:50
різний.

Коля 54:51
І там кожен піксель відрізняється, це новий девайс, там бла-бла-бла. І тут буквально сьогодні мені по роботі треба було якось знайти розміри, які відповідають певним версіям айфонів. Я зрозумів, що зараз дуже дохера, от я можу тільки ширину, типу, девайсу

Костя 55:09
назвати,

Коля 55:10
Те, що в пікселях для нас вимірюється. Я буду просто назвати ширину, яка використовується в айфонах всіх девайсів. Типу 320, 375, 390, 393, 402, 414, 428, 430, 440. Ага. Особливо мені подобається ось

Костя 55:34
ці

Коля 55:35
для 428 і 430. Сука, два пікселя. От ви реально не змогли якось... Що робили, бляха? Серйозно. Що ви робили, що ви не змогли ось це якось усередніти до одного розміру? На що ви робили ось цю от срань? Тому що мені треба було якось відокремити, що це умовно 15 і 16 айфони, і я не зміг. Тому що розміри екранів 14-го, він схожий на 15-й. Коротше, там така кореляція, воно так все переплетено. Я такий думаю, боже,

Костя 56:07
що... Ось ми і там тепер.

Коля 56:08
Ну, раніше... Так, так, раніше все, де ми жартували з тих андроїдів, які робляться будь-які, будь-як, тому що просто можуть хірачити будь-які девайси, і вони їх хірачать. А зараз ми в такому самому світі. Просто Apple перетворилась на такий самий ось цей... Типу завод, який просто штампує всякі дивні телефони, в яких дійсно навіть батарейка не тримає настільки, щоб хтось міг доїхати нормально в Кольян.

Костя 56:40
Я, до речі, розумію, що для мене люди, що, наприклад, їдуть в якусь подорож і не беруть з собою пауербенк, це люди, що для мене є прикладом спокійності. Є таке слово українське?

Коля 56:55
Слабоумі відпадать.

Костя 56:57
Так. І люди, що їдуть без мене, тут треба зазначити. Бо я звик до того, що якщо це хтось з моєї родини, вони знають, що в мене буде павербенк завжди. Він просто кожен день в мене є. Ну і звісно, що в будь-яку поїздку я теж візьму. Але якщо, знаєш, люди кудись їдуть і потім такі, а, ну, я не можу на мапі подивитися, тому що в мене телефон сів. Я такий, а, а, от воно як... І тоді я розумію, що ось воно, чому люди роздруковують собі мапу, і там відмічають, де вони живуть, або там роздруковують посадкові талони на літак, тому що не всі павербанки собі носять.

Коля 57:34
Моя родина звикла, що я завжди з собою ношу Powerbank. Це просто MacBook Pro, від якого всі, якщо треба, заряджаються. Його вистачає реально на дуже довгий час. Кріптовалюта. Ні. Біткоін. Чува? Ні. Нахінь біткоін.

Костя 58:13
Тікток-блогер.

Коля 58:15
У мене з крипти є тільки нічого.

Костя 58:21
У нас з тобою однаковий портфель криптовалюти. Портфель. От ми повернулися до дипломата Камбербетча.

Коля 58:30
Так, так, так. Коротше, в мене завжди є з собою ноут, від якого я можу, якщо що, зарядити. Телефони, навушники, всі телефони всієї родини і так далі. Навіть ще трошки вистачить заряду, щоб, якщо що, відповісти по роботі. А якщо хтось їде без мене, то в мене починається ось ця тривожність. Я віддаю всі пауербенки, що є в хаті, всі заряджаю, тому що я 100% знаю, що всі девайси

Костя 58:56
сядуть

Коля 58:56
і все. І не можна буде з ними вийти на зв'язок.

Костя 58:59
Я на хвилиночку собі уявив, що колись, ну, знаєш, це не колись, а не так давно, в принципі, люди, якщо їхали якусь у відпуску, наприклад, то казали, ну, частині родини своєї, ну, все, ми поїхали у відпуску. І могли, наприклад, тиждень, напевно, не виходити взагалі на зв'язок. Бо мобільних не було, а міжнародні якісь, тим більше, міжнародні дзвінки коштували дуже багато. І ти можеш, навіть якщо в тебе є можливість сплатити, ти можеш прийти на якусь десь в готелі, в лоббі і спробувати зателефонувати додому, а там нікого немає, тому що це стаціонарний телефон, де люди вийшли, наприклад, гуляти. Їх немає вдома. Шкода, не застав. В принципі, напевне, теж було прикольно за добу, козичого боку, тривожні людини такі, як я, це просто жах якийсь, коли ти не можеш дізнатися, де твоя родина, що з ними там, все чи все на них нормально, я просто з розумом зійшов би.

Коля 59:57
Чувак, а світ був інший і не було ось цієї тривожності. Я теж це нещодавно згадував і дітям розповідав, що коли батьки ходили на роботу, ми з братом залишались влітку на цілий день самі. Просто ми були вдома, ми виходили гуляти і так далі. Тобто вони вранці ходили на роботу, ввечері повертались. І ми тупо цілий день були самі. І нам було щось типу, мені 6, брату 8. Знаєш, і ми тупо цілий день самі по собі. Так,

Костя 1:00:28
дуже

Коля 1:00:29
знайомо. Максимум для зв'язку можна було зателефонувати мамі на роботу. Причому ні, це не її телефон, це комусь там, і хтось міг ще її

Костя 1:00:40
покликати,

Коля 1:00:42
або сказати, щоб там перетелефонували. Тобто це було ще з якимось таким

Костя 1:00:48
ділеєм. З такою затримкою.

Коля 1:00:51
Затримкою, так. І ми якось так жили, просто, знаєш, і, ну, типу, ти боявся вбитись, тому що знав, що якщо ти щось з собою зробиш, що мама прийде з роботи, тобі ще влетить за це. Тому ти мав вижити до вечора. Щоб потім ще не отримати від мами за це. Що ти з собою щось зробив. Тому якось так і виживали. А зараз це всі на зв'язку. Якщо ти комусь не відповів, хто буде вечеряти, ти не встиг відповісти, все, ти можеш їсти

Костя 1:01:21
завтра. Тому що

Коля 1:01:22
ти не відповів. Типу такого. Ти не відповів, на тебе вже ніхто не розраховує, що ти плануєш їсти сьогодні. Все. Ну, типу, знаєш, там, типу, написали, дочекались, там, типу, відрахували до 20 секунд і не відповів. Ну, все, він зайнятий, хай сам собі щось готує.

Костя 1:01:38
Так, ти сказав, що, типу, оце з ділеєм. Я так розумію, що хтось дійсно ходить на курси англійської.

Коля 1:01:44
Обсраку. Це не від курсів, це від моєї основної роботи, скажімо так. З кріптовалюти? Які знання. З кріптовалюта, блядь! Яка кріптовалюта, чуваки? Та немає в мене кріпти. Я схожий на ту людину, яка буде вкладатись в

Костя 1:02:03
кріпту. У тебе є макбук, тому якщо в тебе є макбук, у тебе є багато грошей. А якщо в тебе є багато грошей, то, скоріш за все, це якісь кріптовалюти, чи чим там зараз заробляють люди.

Коля 1:02:14
Я реально, скоріше, віддам гроші якомусь людини без домівки за якісь ці чарівні боби, які можуть потім вирости в щось таке, знаєш, ніж вкладатись в криптовалюту.

Костя 1:02:26
«Годі базікати».