Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Коля 0:12
Так, за цей тиждень ми отримали десь, здається, 38 листів. Значить, на всіх майже одне і те саме питання. Що Дід Мороз таки подарував Кості?

Костя 0:27
Є така... Прийшов мій подарунок нарешті. «Дід Мороз» або виходить «Снігурка». Подарувала мені новий кіндл «Пейпер Вайт». Таку читалку для книг. І я дуже задоволений, тому що стара у мене була... Ох, чувак, я не пам'ятаю скільки років, але я пам'ятаю, що в 2016-му, коли я був в Італії у відпустці, я тоді читав автобіографію Алекса Фергюсона, такий тренер футбольний є, Точніше, він давно вже не тренує, але тренер є. І в мене вже був той Kindle. Тобто це скільки виходить? Ну, майже 10 років. І до цього він теж в мене декілька років був. І нарешті, коротше, в мене новий. І з'ясувалось, що все ж таки раз на 10 років варто міняти Kindle, бо це ненормально, коли ти дадеш, натискаєш десь в меню відкрити книгу, а вона відкривається хвилину. Тобто... З'ясовується, що в 25-му році так не повинно бути, і можна було, ти натискаєш, і воно так бац, і одразу відкрилось. «Кіндл Сюл Плиз». Ну це дійсно, був «Сюл Плиз», тому що я не знав, що я його отримую, я знав, що буде якийсь подарунок, але я не знав, який. Я не пам'ятаю, чи казав чи ні, читав, читаю книгу Оксани Забужко. Забужко, напевно. Здається, я згадував десь. Епізодів 30 назад. Ну, я жартую, тому що це 30-й.

Коля 1:56
І що, і тепер з новим кіндлом ти вдвічі швидше

Костя 1:59
читаєш? Ні. Я разів 10 швидше він вмикається. Тому, знаєш, як в мене часто це трапляється? Якщо книга... Мені цікава. Я часто читаю не художню літературу. І там, якщо зустрічаються якісь факти або незнайомі мені речі, я відкладаю книгу, беру телефон, йду гуглити або в Вікіпедії шукати якісь явища людей чи якісь події, що в книзі згадані. І потім за хвилин 20, коли я, як знаєш, в Вікіпедії, зазвичай, буває, дійшов до сторінки Гітлера, я знов таки, а, я ж книгу читав. Я беру книгу, а вона вже вимкнулася, тому що це збереження енергії. Я її вмикаю, і тепер ця вмикається просто набагато швидше. Я знов швидше повертаюся до того, щоб читати. Але з книгою пані Забужко, я все ще не знаю, куди наголос ставити в її прізвище, там інша трошки проблема. Вона дуже круто пише, вона класна українська мова. Але це, по-перше, художня література, а по-друге, це складна художня література. В тому сенсі, що, знаєш, коли у людини на три сторінки кіндловські, в неї одне речення може бути. І мені важко дається читати таку літературу, хоча це прямо класна мова. Просто я не пристосований до цього. І через те я відволікаюся дуже часто. І я думаю, що якщо я читав би не на кіндлі, а, наприклад, знаєш, як на айпаді, наприклад, то я би просто відволікався. Я б відкривав книгу, проходило би 30 секунд, я перемикався би на якийсь там застосунок соціальної мережі і читав би далі стрічку, знаєш, там, де мозок не треба, щоб напружувався. Тому в цьому сенсі кіндл класна штука.

Коля 3:43
Ти кажеш, що старий він так само класно працює, але є свої певні технічні обставини, що він вже занадто повільний. І дійсно у нас змінюється з часом, навіть 5-10 років проходить, в нас змінюється рівень комфорту життя. І те, до чого ми навіть раніше були готові, і те, що раніше нам здавалось нормальним, зараз воно здається вже не таким. Я тут нещодавно згадував, І дітям розповідав, що колись був такий потяг Одеса-Владивосток. Він йшов 12 діб. Сука,

Костя 4:23
12. Це той, що Транссибірською магістралью йде, я так розумію, так? Це щось по Росії. Це не сегмент з Одеси, але це, здається, найдовша залізна дорога в світі.

Коля 4:35
І я просто пам'ятаю ще з часів свого дитинства цю історію, що люди просто їдуть, а там же, щоб всі розуміли, там немає окремих вагонів душових якихось. Ніхера. Тобто ти просто так само їдеш в купе або в якомусь плацкарті, але це відбувається протягом 12 днів, 12 діб, і ти просто їдеш. Я не знаю, за цей час можна одружитись. Знаєш, народити

Костя 5:04
дітей, розлучитись,

Коля 5:06
померти, потім твої внуки доїдуть. Я собі просто не уявляю, як так взагалі можна їхати.

Костя 5:14
Чувак, можна одружитись, народились діти, діти пішли в школу, від'їхали від Одеси, і потім все це трапилось. І там наступна зупинка, хоча в потязі не оголошую, так? Прибувайте в Жмєрінку. Де в Жмєрінки все встигло. А взагалі то історія, знаєш, про що? Я вперше зараз подумав, що оця 12 діб поїхати через країну, тому що це була, типу, одна країна, так, колись. Це скажи, що у тебе в країні недостатньо цивільної авіації. Не кажучи, що у тебе в країні недостатньо цивільної авіації. Бо, блін, ну якщо у тебе реально настільки велика країна, ну це, в принципі, круто, що розвинена залізна дорога, хоча вона була не через те, що треба їхати в Одесу на море, а через те, щоб зброю просто було перекидати скоріше і легше. Це одна з, мені здається, основна причина. Чому залізну дорогу розвивали. Але просто, блін, всі ж на такій відстані повинні літаки літати, а не потяги їздити з людьми. Ну, ладно, якщо тобі треба вантажі якісь перевозити. Хоча й для цього море є. Мені здається, з Одеси на Дальний Схід простіше морем. Але, блін, ну, людей, ну, 12 діб. Я просто уявляю собі, типу, гігієнічний стан людей, що приїжджають за 12 діб з кудись. Ну, типу, як взагалі перебувати в цьому потязі?

Коля 6:36
Ну от я про що і кажу, що і раніше люди просто вони до такого звикли, і вони такі, ну нормально, а які в нас є ще там варіанти? І для них це типу норм. І просто зараз те, що для нас, знаєш, ми щось не хочемо, ми щось обираємо краще, це якраз через те, що в нас покращується рівень життя. І ми вже можемо собі дозволити не їхати потягом або не їхати автобусом, якщо це некомфортно, якщо є якась альтернатива у вигляді літака, може трошки дорожче коштує, але ми вже можемо обирати раніше. Знаєш, всі так їхали, і так треба було.

Костя 7:18
Типу,

Коля 7:18
нормально не жили, не треба починати. І от у всіх однакові умови, однаково погані. І просто всі живуть в таких поганих умовах. Ну, станом на зараз, якщо дивитись назад, то були погані умови. А люди просто жили в таких умовах, бо інших не було.

Костя 7:36
У мене, знаєш, це така штука, що здавалось би, ну, ти би не хочеш їхати так, просто не їдь з Владивостоку в Одесу. І питання вирішене. Не треба мучитись. Але це ж було взагалі не про потяги. Це було просто життя, було все от таке. У мене зараз тиждень моїх родичів, що приїхали, можна сказати, і до мене також. Ми тут великою родиною зібралися всі разом. Одна з улюблених розваг в родині — це згадувати, як жилося тоді, коли, наприклад, там мої старші брат з сестрою вже народились, а я чи то народився і був маленьким, чи там ще не народився. І там просто я слухаю про це все і думаю, блін, ну я реально не знаю, як люди виживали. І як взагалі хтось, як комусь вдавалось зберігати стосунки всередині родини, при тому, що ви, знаєте, живете в якійсь халабуді, у вас душ десь на дворі, туалет, в принципі, десь схоже у місті. І потім, знаєш, коли люди приїжджали звідти в... Ну, в мене родина приїхала з... Зі старого центру Одеси, де вони жили в такій одноповерховій будівлі, дуже стрьомній, реально без удобств, як у нас кажуть. Переїхали в такий панельний будинок в спальнику. Я думаю, що для них це було взагалі найбільшим щастям, тому що хоча б у тебе туалет і душ прямо в хаті є. А зараз просто скажи якійсь дитині міський, я не кажу про дітей з села, але міський скажи, що тебе може не бути душа в хаті. Напевно, вони не зрозуміють, що це за історія така.

Коля 9:13
Хоча я знаю, що і зараз, як ти правильно кажеш, є люди, які залишаються в таких не зовсім зручних умовах. Я десь років 6-7 тому зустрів людину. Мені треба було йому сплатити. Я йому сплатив, дав долари. А він каже, я вперше в руках тримаю долари. Він каже, я їх взагалі бачу вдруге в житті. І

Костя 9:40
перший

Коля 9:40
раз їх тримаю. Ну, типу, це мої. Вау. Це була людина, яка робила ремонт в квартирі. Типу, йому сплатив. Я такий, оце, типу, пляха, прикольно.

Костя 9:52
Блін, у мене настільки думок одразу, які хочеться розвивати. По-перше, це про… Я повернусь на крок назад і скажу, що правильний наголос все ж таки на літеру У в прізвищі Забужко, вона все ж таки Оксана Стефанівна Забужко. І забавний факт про неї, точніше не про неї, а про мене скоріше, І про мою родину. Вона, напевно, найвідоміший її твір — це роман 96-го року, який називається «Польові дослідження з українського

Коля 10:22
сексу».

Костя 10:24
Я його не читав, я дивився її інтерв'ю у Емми Антонюк на каналі, і я тільки що збагнув, що вона в 96-му році вже випустила, тобто вона, якщо це роман, то, скоріш за все, вона писала його не один день, можливо, не один рік. Вона написала в 96-му році в Україні роман, в якому в назві є слово «секс». Ну, це доволі дивно. Ти хочеш сказати, що вона знала, що таке секс? Скоріше за все.

Коля 10:48
Я думав, що його просто пізніше винайшли. Не в 96-му, а вже на початку 2000-х.

Костя 10:54
А вона просто якесь слово, яке прикольно звучить, згадала. Я знаю, що про це згадую. Тому що у мене, наприклад, зараз в якомусь розвиненому суспільстві є дискусія стосовно того, чи треба в школі викладати якісь основи статевого виховання чи щось таке. Я не знаю, в Україні я не чув у своїх дітей, принаймні, щоб в школі хтось пропонував такі предмети. Але в західному суспільстві, я знаю, що такі дискусії зараз є. Ну, в багатьох країнах просто ці предмети вже запроваджені, там навіть дискусії, в принципі, немає, це вже вирішене питання. Але в моєї родині, принаймні, а я в 96 році, мені було 8. І в мене, ну, слово «секс», його взагалі не існувало. Тобто не могло, в школі не могло бути такого предмету, тому що не могло. А в родині ніхто зі мною ніколи про секс не розмовляв. Такого, в принципі, уявити собі не можна було. Я думаю, що якщо б мама при мені просто вимовила слово секс, яке, звісно, я знав, то я б, напевно, там загорів просто з сорому. Тому що як це з батьками секс говорити?

Коля 12:03
Це дійсно така секретна тема.

Костя 12:05
Так, так, абсолютно табуйована.

Коля 12:08
Табу, просто сам такий. Ну так, вона саме така, як ти і сказав.

Костя 12:12
А Оксана Стефанівна вже в 96-му написала роман. Я не думаю... Ну, коротше, я не знаю. Я не впевний, що він прям весь про секс. Напевно, ні. Але якщо назва така, то я думаю, що щось там про секс все ж таки є. І це доволі, ну, зухвали, так сказав. Доволі круто, доволі випереджаючий час. Це перша думка. А друга думка, я просто повертаюся перед того чувака, якому ти дав долари, і це були перші долари, що він тримав. У нас з тобою часто... Не часто. Це в мене якась звичка збільшувати щось. Тільки метафорично, якщо не органе тіла. Ми з тобою інколи порівнюємо суспільство і влаштування всяких речей в Україні і в Європі. І ми з родиною нещодавно обговорювали, що в Європі, наприклад, в Німеччині, дуже важко працює банківська індустрія, що коли ти замовляєш собі інтернет-банкінг, то ти логін і пароль повинен отримати паперовим листом. І там окремим листом ще якісь посилання, щоб увійти в аккаунт. І взагалі, з початком повномасштабного, коли мільйони українців виїхали за кордон, є оцей наратив, що ми теж обговорювали, що в Україні все так круто, у нас тут поштомати, у нас тут нова пошта, що працює ефективно, у нас тут монобанк, який відповідає тобі в чатіку і стікери фігачить тобі. А в Європі вони такі тормознуті і в них цього немає. І я тут подумав, що, блін, з одного боку, дійсно, я думаю, що, може, в Німеччині немає свого монобанку, а з іншого боку, якщо сказати німцям, що у нас кожні 10 років, коли трапляється чергова криза, Вони, напевно, скажуть, а наш банк, якщо в ньому не зберігати гроші, а що тоді з ним робити?

Коля 14:19
В Німеччині і так, взагалі, наскільки я пам'ятаю, в них більш розвинено сплачувати готівкою щось, ніж навіть карткою. Тому, коли я їжджу в Німеччину, то обов'язково з собою беру більше кеша.

Костя 14:35
Ну там є така... Я багато чув про чутки, я не знаю, про міські легенди, що в Німеччині не приймають картки, а вимагають кеш. І мені здається, що це така історія про, напевно, маленькі міста. Можливо. Тому що у мене, з досвіду, я б не сказав, що якась була проблема в Німеччині всюди, куди... Є, блядь, єдина штука, що я не можу збагнути. Є така штука в кожній країні, яка називається традицією. Типа, знаєш, як в сполученому королівстві є король, що є просто традицією. Він, в принципі, функції зараз не несе якоїсь. От як в Сполученому Королівстві є король, так в Німеччині є традиція на вході в туалети в публічних закладах. Там зазвичай сидить якась чувіха або чувак з тарілочкою, і треба їм кинути якусь євро чи 50 євроцентів за те, що ти відвідуєш туалет, але вони його прибирають. І в деяких місцях вони... У мене не було такого, що мене не пускали, але вони слідкують, щоб люди клали ці гроші. І це найдивніша традиція, яку я взагалі бачив, напевно, в будь-якій країні, що реально окрема людина сидить на вході в туалет і збирає готівку. І там, звісно, не можна сплатити жодним карткою. Я не дуже навіть розумію, це як ЧАЙОВІ. Тобто це не офіційна якась сума, яку ти маєш сплачувати, це просто скільки хочеш? Але якби, якщо ти особливо місцевий, то і тебе очікують, що ти повинен мати цю готівку.

Коля 16:35
Слухай, ну в Україні скрізь ж ось ці туалети, ти за них маєш сплачувати у парках і так далі.

Костя 16:43
Ну, от в Одесі, так, в парку Шевченка є туалети, що, здається, повинні бути безкоштовними, звісно, але там якась тьотка теж сидить на вході, що ти послідкує за ними, і так вона теж просить, ну, я не пам'ятаю скільки, але так просить гроші, якщо ти там з дитиною, і дитина дуже хоче, а у тебе з собою немає, то дитина може вмерти, або ти можеш піти під дерево і пускати її пофіг ці чотки. Або піти

Коля 17:08
під

Костя 17:09
тьотку.

Коля 17:10
Я пам'ятаю, в Нідерландах якраз, там в Макдональдсі платний туалет був.

Костя 17:17
Ага, і без коду не можна зайти?

Коля 17:18
Ні, чувак, це не те, що за кодом ти маєш зайти. Ти маєш окремо, тобто я зробив замовлення, взяв ось цей чек, підходжу до туалета, а там, значить, апарат, де ти маєш сплатити карткою, щоб тебе впустило в туалет.

Костя 17:33
Ага,

Коля 17:34
навіть так. Так, тобто все одно, чи ти купив щось, ну, придбав щось в Макдональдсі, чи ти не придбав, ти все одно маєш сплатити додаткові гроші за те, що ти підеш в туалет. Це який, знаєш, наступний рівень.

Костя 17:46
Блін, мені, за що я люблю наш подкаст, так і за те, що ми досить регулярно приходимо до теми туалетів. Це мене завжди тішить. І це така дилема, тому що з одного боку, здається ж в Україні є цей закон, що зобов'язує публічні заклади пускати людей в туалет, навіть якщо ти не клієнт закладу, якщо ти просто зайшов і каже «пустіть мене», то тебе повинні пустити. З одного боку. З іншого боку, я думаю про те, що в такому разі, наприклад, ти без хатка, люди без домівки, Або без місця проживання, вони теж в такому сенсі, в такій ситуації мають право користуватися тими туалетами. І воно ніби з одного боку не страшно, а з іншого боку, якщо це, знаєш, якийсь нормальний заклад, і ти, як його відвідувач, хочеш зайти потім у чисту вбиральню, де немає неприємних запахів якихось, А туди просто може заходити без хатька, що вони роблять в Макдональдсах часто досить, ну якщо там безкоштовно, то я розумію, що їм теж треба користуватися якимось туалетом. Але це така не дуже приємна історія. Хотілося б, щоб вони якраз ходили в якісь міські безкоштовні, а в закладах все-таки люди, що користуються послугами, або хоча можуть теоретично сказати.

Коля 19:01
Ну, тут

Костя 19:01
розуміють,

Коля 19:03
що відбувається. З однієї сторони, всі розуміють, якщо ми продовжуємо туалетну тему. З однієї сторони, всі розуміють, що ось цей людина без домівки, він або сходить просто під дерево десь, навалить кучу, або піде в якийсь нормальний туалет і там сходить. Але з іншої сторони, чого їх не пускають? Тому що ж вони не просто йдуть в туалет і по своїх справах. Вони починають там мити голову, мити ноги, коротше, там митися, ну... Це ж така досить розповсюджена історія, що таке дійсно відбувається. Тому, ну тут, наприклад, в Латвії у нас є в парках безкоштовні туалети, але там дійсно сидить людина, вона не збирає гроші, всі ці туалетні заклади, вони безкоштовні, але вона доглядає за тим, щоб все було норм. Щоб не була молодь, яка там буде все розбивати, розписувати, не розписувати, а розписувати, ну типу... Слідкує просто за тим, щоб все було цивілізовано. Тобто ця людина просто доглядає, щоб все було норма. І, здається, ці туалети в парках, вони працюють там до якоїсь там, типу щось з десятої, не знаю, до сьомої умовно. Потім вони зачиняються і все.

Костя 20:15
Блін, я зараз подумав, що це взагалі доглядач такої, типу, міської якоїсь вбиральні, це професія, що взагалі не те, що не тішить его людини. Професія? Ну, типу, може це не професія. Це не професія, призначення. Місце роботи, давай так скажемо. Це місце роботи, що точно не тішить его людини, а навпаки виходить, ну, це его б'є по ньому, тому що, типу, ну, я думаю, що ніхто не народився з відчуттям, що... Хоче доглядати міські туалети.

Коля 20:47
Я такий.

Костя 20:48
А чому ти там не працюєш? Не взяли?

Коля 20:50
Коротше, не взяли мене в доглядальний інститут. Туалетознавства. Я багато знаю про туалети, але не працюю.

Костя 21:01
Недостатньо незадоволене обличчя у тебе, щоб тебе туди взяли. Я просто згадав, що у мене біля будинку є супермаркет, і там є на касах самообслуговування люди, що допомагають розібратися тим, хто щось там не може робити, як зробити. І там, якби, вони, напевно, по змінах працюють. І там є одна жінка, ну, я не знаю, скільки там, 50 років, напевно, що, ну, просто неймовірно круто працює. Ну, тобто, по ній, ну, це, знаєш, здається, теж не робота мрії, але вона настільки завжди ввічлива, Настільки усміхнена і настільки вона завжди рада прийти на допомогу. І я просто обожнюю, коли там щось треба зробити і вона допомагає, тому що ти просто розумієш, що людина з неймовірною гідністю робить роботу, хоча вона не є якоюсь, знаєш, типу, я думаю, що там не дуже прибутковою, скоріш за все, не дуже якоюсь елітною, напевно, не дуже пошани вона отримує на цій роботі багато. І тим не менше, вона, ти знаєш, не перший день, а вже, напевно, рік, я її б там бачу, і вона рік вже от просто дуже-дуже ввічлива. Я розумію, що я з часом почав звертати увагу на те, що я дуже поважаю людей, що можуть будь-яку роботу робити класно. Тому що, знаєш, ніхто, типу, не народжений доглядати міські туалети, Але якщо ти вже десь працюєш, якщо ти погодився на цю роботу, класно, коли людина вміє гідністю зберігати на будь-якій посаді, на будь-якій роботі. Це круто.

Коля 22:33
Я досить моногамна людина. Я ходжу завжди в один той самий супермаркет, теж на каси самообслуговування. І мене там вже всі знають реально в обличчя. Навіть, знаєш, навіть трошки більше якось довіряють, напевно. Тому що якщо там щось якось там погано пробилося, або ще щось. І вони на своєму моніторі просто, типу, скидують там якусь помилку. Навіть не підходять перевірити, що я там поклав, що не поклав. І так далі. Вони просто так дивляться, а це знову цей. І коротше, типу, нормально. Він просто криворукий. Але він завжди багато купує, бо в нього мільйон дітей.

Костя 23:10
Так, я його теж подумав, що вони такі, це той чувак, у якого мільйон дітей, що тонни, просто кожен день тонни їжі додому неся. Просто скинемо помилки вже зараз, бо ти так чувака шкода, тому що кожен день тягає ті пакети ті додому. У тебе є Кравчучка?

Коля 23:26
Ну, я з ним давно не спілкувався, от як школу закінчили.

Костя 23:33
Треба пояснення для тих. У нас, короче, в класі був чувак з фамілією Кравчук. А ми вам звали Кравчучка?

Коля 23:42
Ні. Ні? Це

Костя 23:44
просто загадка. Так що, у тебе є Кравчучка?

Коля 23:48
Та немає. Я всі свої, все, що купую, я, по-перше, складаю в рюкзак. У мене дуже великий рюкзак. Знову ще одна буде відсилка. Небагато хто зрозуміє. Фірма Тошо Світер. Андрюх, йому батьки подарували, в нього був червоний світер, і тут

Костя 24:04
фірма

Коля 24:04
була «Декайн». І він

Костя 24:06
у мене

Коля 24:07
ж

Костя 24:07
завжди

Коля 24:07
такий декан там, де ще скейти носив і так далі. Він такий, коли ми ще з ним разом працювали, він такий, коли побачив мій рюкзак, він такий «О, фірма то що світер».

Костя 24:20
Мені здається, що це не можна вирізати, тому що це класна історія.

Коля 24:23
Я залишаю, ладно? Так, залишай.

Костя 24:27
Слухай, в тебе реально в рюкзак вміщається їжа. Дуже багато.

Коля 24:31
Я вже знаю, що як буду пакувати. Це як всі роки досвіду гри в «Тетріс».

Костя 24:39
Я

Коля 24:39
спочатку загружаю... Рюкзак, бо я дуже не люблю щось нести в руках. А потім, коли вже не вистачає місця, в мене завжди ще в рюкзаку є екосумка, в яку

Костя 24:51
я

Коля 24:51
ще докидаю товари. Я приблизно знаю, скільки я буду купувати, тому мені вистачає. І всі розуміють, всі, хто там працює в тому супермаркеті, вони всі знають, що і як я там буду вже нести.

Костя 25:05
Мені цікаво, скільки ще пройде часу до того, як я такий, знаєш, собі скажу, та Кравчучка – класна штука. Треба брати цю тачку і з нею буде зручніше. Тому що мені здається, що це одна з тих речей, що люди молоді спочатку думають, що це фігня і з нею соромно, а потім, коли хоча спробують, більше назад не повертаються до життя, де такого немає. Типу, як шапка. Хоча я шапку так і не почав носити взимку, але мені здається, що люди, що носять шапку, вони такі боже, як тепло і затишно. Або щось таке.

Коля 25:40
О, коротше, я згадав, що я в минулому епізоді, я зробив помилку, коли ми говорили про гурт «ТНМК», і я чомусь сказав, що їх перший альбом, це я вже на етапі, коли я монтував

Костя 25:51
подкаст,

Коля 25:52
Так, я вже зрозумів, але я вирішив там, ну коротше, на що мені на етапі монтажа щось міняти. Сам гурт 89-го року, а

Костя 26:01
перший їх

Коля 26:01
альбом був 98-го. Ну типу,

Костя 26:04
блядь, це

Коля 26:05
було б дуже дивно, що перший альбом 89-го, а наступний в 2001-му. Типу, вони 12 років писали другий альбом, типу. Ну, коротше,

Костя 26:14
там

Коля 26:15
98-й, а потім 2001-й. Там три роки різниця була. Просто в мене чомусь в голові ось ці цифри помінялись місцями, і я, коротше, затупив. Але це знову-таки ще один приклад того, що, по-перше, у нас немає сценарію, по-друге, я нічого не гуглю, і третє, кожен слухач кращий, тому що може поставити на паузу і загуглити.

Костя 26:39
Слухай, а вони ж з Харкова, я правильно пам'ятаю? Так,

Коля 26:43
так.

Костя 26:44
Харківські чуваки. Харків

Коля 26:45
Рапа

Костя 26:45
Сіті. Так, по-перше це, по-друге у Фоззі на сольному альбомі була, мені здається, пісня про Харків. Спочатку було слово «Харків». Сідай зі мною в парку коло зоопарку. Так, так, так. Так, я пам'ятаю. Я просто згадав, що цього тижня бачив, короче, в Твітері був срач стосовно іншої харківської гурту. П'ятниця ж теж харківські, здається, чуваки.

Коля 27:13
О, пішли вони нахер.

Костя 27:14
А що, в чому все? Я, як би, чесно тобі скажу, не зрозумів, про що срач був. Тобто, я увімкнув там відео, де вони співають, в яких числах вони виступатимуть в якихось європейських містах. В чому срач? В тому, що вони якось нелегально виїхали, чи що?

Коля 27:31
Ні, срач в тому, що вони, по-перше, це роблять російською, і щодо цього у них було велике інтерв'ю, я теж про нього дуже випадково дізнався, де вони, здається, в Арменії взагалі писали це інтерв'ю, і вони, як завжди, ну, тобто, сенсей, він завжди був така людина миру, і він ні на кого не ображається, і росня то нормальні люди, він вважає. А Бабкін

Костя 27:54
просто

Коля 27:54
довбоєб. От, я його ненавиджу. От, і, коротше, хоча я...

Костя 27:59
І це не пов'язано з цим інтерв'ю? Це просто ти його ненавидеш?

Коля 28:02
Ні, це ще до того. Хоча я був, здається, три чи чотири рази на його концертах. Окремо Бабкіна.

Костя 28:11
Це що за автостраждання такі, якщо ти його ненавидеш? Ні,

Коля 28:16
спочатку я вважав його нормальним, а потім дуже сильно... Розчарувався. Ну,

Костя 28:46
типу,

Коля 28:46
навіть

Костя 28:47
цей чувак казав, він такий,

Коля 28:49
ви що, ну, типу, ви взагалі, блядь, адекватні. Ну, тобто, вони, насправді, вони завжди були такі за прогрошовими чуваками, і для них немає, типу, знаєш, ну, все, не так однозначно. Коротше, пішли вони нахер. Тому нахер п'ятницю і все.

Костя 29:05
Ага, зрозумів. Дякую, що пояснив.

Коля 29:08
Це те, наскільки я розумію ситуацію. Може там ще щось було окремо, але для мене вони навіть, коли я побачив ось ту їх рекламу, я знову ще раз для себе зрозумів, що пішли вони нахер. Ну так. Хоча до цього я був великим шанувальником цього гурту, знаю всі пісні до ось цього останнього альбому Знаю всі пісні на пам'ять, був на концерті, але все. Таке буває, що люди спочатку здаються нормальними, потім виявляється, що вони ненормальні, і я можу на них поставити хрест.

Костя 29:43
Мені здається, що ми на одному з концертів в Сольному Бабкіна в Одесі були разом. Мені здається, що він його називав квартирником в якомусь невеликому клубі. Щось на грецькій.

Коля 29:53
Побіда,

Костя 29:55
так. Доволі прикольно було. Мені просто здається, що часто так трапляється, що люди особливо... А я не знаю, які особливо. Я хотів сказати чутливі, але чутливі не підходить. Особливі, якісь нестандартні, чи що? Що в них дійсно, якась точка зору часто з'ясовується, що їх досить легко переконати в чомусь дебільному. І мені здається, що це трапилося з ними. Чого хотів тебе про це запитати? Тому що в цілому, знаєш, є такий зараз про артистів така історія, що вони обов'язково повинні мати якусь таку громадянську позицію. І якщо вони її не мають, то все, на них ставлять хрест. І я, якщо чесно, якби з одного боку розумію це, а з іншого боку, ну якщо це прям люди, які виправдовують дії Росії, ну тут все зрозуміло. Якщо люди, що продовжують там гастролювати в Росії, теж зрозуміло. Якщо, типу...

Коля 30:52
У мене на цьому етапі вже, я не розумію, як зараз можна поїхати гастролювати і йти по Росію.

Костя 30:58
Ну так, я ж про це і кажу, що якщо таке роблять, все зрозуміло. Тут нема про що казати, це точно вже нам не одним шляхом з цими людьми. Я думаю, дуже хотілося б вірити, що вони ніколи більше в Україну не зможуть повернутися. Але якщо це якась п'ятниця, що завжди була трошки неординарним гуртом, ну хази, якщо вони там поїхали в Вірменію і в них... Знаєш, тому що фраза, чому я все це кажу? Тому що, якщо чесно, фраза, типу, не все так однозначно, вона якби правдива. Тому що не все так однозначно. Коли її застосовують в значенні, що у війні України з Росією, не все так однозначно. Ні, там все доволі однозначно, тому що є там сторона, яка напала. Дійсно, все не так однозначно. Але у багатьох життєвих питаннях дійсно питань однозначної простої відповіді немає. Напевно, треба дивитись інтерв'ю, щоб зрозуміти, про що вони там казали. Я маю на увазі чуваків з гурту, про що саме вони казали, що не так однозначно. Але це тривожний дзвіночок, що це інтерв'ю було у Вірменії, тому що хоча там Вірменія зараз зробила якийсь такий стрибок на 180, як наш одеський супергерой Олексій Гончаренко, Вірменія зараз каже, що хоче Євросоюз, і вони збираються вийти з договору ОДКБ, типу про безпеку, там де Росія, Білорусь, Казахстан, щось таке. Тобто вони, здається, зрозуміли нарешті, що з Росією не дуже звариш кашу. Але все ж таки, я не був у Вірменії, але у мене враження, що там перебувають, крім вірменів, що там 50% – це просто русня, що зараз там втікла від війни.

Коля 32:46
Зрозуміло, що вони всюди є. І просто, наскільки я пам'ятаю, те, що цей гурт «П'ятниця» казав в інтерв'ю, що здебільшого про хороших рускіх. Там нормальні люди, коротше, і все таке.

Костя 33:00
Типу, може, там і нормальні є люди, але, може, так? Але, типу, на що ти як український артист зараз цей наратив просуваєш? Типу, немає зараз більш важливих, у них немає своїх там артистів, у них не вистачає свого впливу культурного, який, на жаль, вони використовують весь час і весь цей час використовували. Міг би допомогти, я не знаю, скільки там на пальцях, напевно, двох рук можна перелічити всіх впливових українських артистів, що роблять все можливе, щоб українські наративи просувати. Ну так, це за це просто, ну добре, розумію, так.

Коля 33:34
І ти ще казав, що вони такі творчі люди, і вони досить такі, що їх може хитати туди-сюди. Для мене це теж не може бути якимось виправданням, що вони просто творчі люди. Це таке, що людина має мати якусь позицію. Типу, ти за чи проти. В такому випадку, як зараз у нас. Це ж

Костя 33:59
не

Коля 34:00
про щось таке.

Костя 34:01
У мене просто знаєш, яке є враження, що артисти, вони теж дуже різні. І є, наприклад, «Гурт Бумбокс», який я дуже люблю.

Коля 34:07
Так, так, так. Я тільки хотів про нього згадати, як Хливнюк і «Гурт Бумбокс», вони відразу, вони сказали, все, ми, типу, ми взагалі в Росії більше їхати не будемо. Хоча, наскільки я розумію, основний добуток у них був, ну, все ж таки не в Україні, а

Костя 34:22
там. Вони, здається, після 14-го перестали їхати. 14, так,

Коля 34:26
так.

Костя 34:27
Так, ще

Коля 34:27
до цього. Ще в 14-го. І вони ж там, типу, ще, здається, в них там якийсь був Махач з Бастою десь в соцмережах. Вони ж разом ще пісню

Костя 34:37
записали. Вони пісню навіть були разом, так?

Коля 34:38
Так, так, так. І вони потім щось там почали, короче, сратися в соцмережах. Як так взагалі можна, коли ще тільки Крим віджали. І от ще тоді вони сказали, пішли ви, типу, нахер.

Костя 34:50
Так, я просто про те, що коли слухаєш пісні «Бумбокса», мені здається, що за лірикою, в принципі, зрозуміло, що людина, що цю лірику пише, що це освічена людина, що має певний світогляд, і окрім якогось... Ну, умовно, ми за все добре проти всього поганого. І окрім відсилок до якихось там міфів про богів, у цієї людини є якась громадянська позиція. Ну, тобто, мені здається, що це за піснями було зрозуміло. І тому мене не дуже, ну, якби мене взагалі не дивує, що Хливнюк там доєднався до лав якоїсь Сил оборони, так? Може, не тільки Хливнюк, не знаю. І мене, наприклад, в той самий час дуже здивувало, щоб хтось з «П'ятниці» доєднався до якихось сил оборони, тому що у них в піснях я ніколи такого не чув. Мені здається, що у них зовсім інша історія. Я не кажу, що у них творчість гірша чи краще. Це, напевно, історія про смаки просто. Але мені здається, що лірика, хоча в них найпопулярніша пісня була про солдат. Здається, що антивійськова тематика повинна бути їм теж зрозумілою близькою. Але, коротше, щось не спрацювало. Просто це, напевно, у мене досить принципова в цьому сенсі позиція, тому що... Я викреслю всіх, хто якось там зайняв недостатньо правильну позицію. Я перестаю слухати принципово там. Я не скажу, що я багато слухав в п'ятниці, чи там сольні проекти цього чувака Бабкіна. Сенсей, так. Щось слухав, але я не можу сказати, що багато. Або просто в них недостатньо...

Коля 36:57
Я тут

Костя 36:58
подумав, що я зараз передивляюсь серіал «Друзі». Ти дивився «Друзі»?

Коля 37:02
Жодного разу. От я та сама людина, яка не дивила серіал «Друзі». Я не дивився серіал «Як я зустрів вашу маму», тому що вони майже по вайбу. Це не моє.

Костя 37:13
А я не можу знати, що це не твоє, якщо ти його не дивився.

Коля 37:16
От таке буває. Я намагався якусь там одну серію, першу, ну коротше, і от не заходить і все. Ну коротше, не моє.

Костя 37:24
Блін, взагалі, от якщо ти кажеш про одну серію, то я тебе дуже добре розумію, тому що я коли читав, я згадував, що я читав книгу Меттю Перрі, що грав Чендлера в цьому серіалі, що, типу, єдиний з цих акторів, хто вмер вже. І він там в книзі розповідав, що коли, що цей сценарій до першого сезону Він гуляв по всьому Голлівуду досить довго перед тим, як почали знімати, бо шукали акторів на головній ролі і все таке. І всі, хто в цій індустрії щось тямив, одразу, коли читав сценарія, було... Безліч людей, що читали цей сценарій, всі розуміли, що це буде хіт. Що це буде просто неймовірно крутий серіал, і що долучитися до його створення, це означає отримати якусь славу, гроші, скоріш за все. Просто не всі розуміли, наскільки він буде популярним, але всі розуміли, всі, хто професіонали, розуміли, що це буде хіт. Але я зараз передивлявся, я тобі чесно скажу, перший сезон, а там 20 серій з чимось. Я подивився перший сезон, і він

Коля 38:27
Ну, якби

Костя 38:28
посередні. Вибачте всі, хто великий фанат друзів. Я не можу сказати, що я фанат, але мені дуже подобаються друзі. Але вони по-справжньому класні. Ну, напевно, сезону аж десь к четвертому. І потім, з четвертої далі, вони якось, в них дуже круто виходить. Але для того, щоб ти почав отримувати задоволення від цього серіалу, тобі треба дізнатися і звикнути до кожного з героїв. І вони ще, там така фішка, що мені здається, що у них одразу на майданчику Бува ця хімія, що дозволяє йому якось один з одним співпрацювати класно. Але розкрити ролі і розкрити персонажів, і щоб якесь у них було зрозуміле просування у кожного персонажу по сходам кар'єрним, по персонажним сходам точніше. У них на це пішло десь три сезони, три-чотири. Тобто вони потім дуже класні. А я взагалі згадав їх, тому що там є один з персонажів Фібі, і якби я перший раз дивився, вона така трошки йобнута. Мені здається, що вона, як чуваки з «П'ятниці», що в неї немає конвенціональної, звичної якоїсь етики, в неї немає взагалі, ну якби вона дуже незвична. І я взагалі зараз дивлюсь і розумію, що в багатьох ситуаціях взагалі не зрозуміло, чому з нею інші дружать. Тому що вона теж все, що робить постійно, це якось підставляє всіх. Видає секрети, коли їй попросили щось не говорити, вона говорить. І причому в тих ситуаціях, де це прямо не дуже класно. І вона, до речі, теж грає на гітарі, як чуваки з «П'ятниці». В неї теж досить незвичні пісні, тому мені здається, що в неї якийсь у цих чуваків вайб Фібі, а в Фібі мені не дуже подобається.

Коля 40:21
Ну, тому так. Ти от кажеш, що перші сезони не заходять. Ти ж помічаєш, напевно, що зараз все, що знімається, воно там інша швидкість взагалі. Тобто, якщо подивитись якісь мультики нашого дитинства, вони настільки повільні, що діти їх просто не можуть дивитись. Типу,

Костя 40:40
якщо їх

Коля 40:41
поставити на пришвидшення півтора чи два, от тоді нормально. Бо їм потрібно, вже їх мозок, він настільки звик до того, що має багато всього відбуватись в кадрі, змінюватись там щось, якийсь екшен відбуватись. І коли якийсь там, знаєш, як то кажуть, ладно, не кажуть, давай подивимося якийсь старий радянський мультик. І вони такі дивляться, і їм настільки це нудно. І так само може бути з серіалами, що на той час, коли серіал, друзі, виходив, він був нормальний, і це було норм. Знаєш, швидкість, ситуативність, яка там відбувалась. А потім з часом все це нарощується, нарощується, нарощується, і далі воно все швидше і швидше. От ми, типу, нещодавно згадували «Кенан і Кел». І я, якось, здається, років п'ять тому, які серії почав дивитись. І, чесно тобі скажу, це неможливо дивитись зараз. Це

Костя 41:40
абсолютно... Через те, що він повільний, чи просто він дивний?

Коля 41:42
Він дивний, повільний, і я просто не можу. Ну, я розумію, що я змінився, типу, подорослішав і так далі. Але я не можу його дивитись, ну, це вже, знаєш, типу, взагалі не попадає. А от те, що я точно можу передивлятись стовідсотково, Це такий був мультсеріал «Жизнь С Луї». І от він просто суперкрутий. І ми його з дітьми передивляли всі сезони. І діти теж в захваті. Ми колись з братом дуже полюбляли це мультфільм. От він ще такий нормальний. Тобто він на той час був офігезно знятий. Зараз його теж можна спокійно нормально дивитись. А є такі серіали, мультсеріали, які вже не можна дивитись. Бо вони були зроблені на той час, коли світ був трошки інший. Можливо, і... Так і зараз, щоб передивляти

Костя 42:28
старі. Мені він повільним не здається. Може, це штуки притаманні кожному сіткому. Але мене більше... От я зараз дивлюсь сьомий чи восьмий, сьомий, здається, сезон, і я досі не можу звикнути до того, що... Ну вони ж дійсно, коли вони знімали, у них була аудиторія, тобто у них був майданчик, І там були, типу, сходи. Ну і, блядь, в театрі аудиторія невелика, здається. Я не знаю, наскільки велика. І там люди, наскільки я розумію, прямо на зйомному цьому знімальному майданчику, вони сиділи і дивились, як знімають. Я не знаю, скільки там людей пускали, але тим не менше. І там є оця історія, що у багатьох сценах, коли є жарти або якісь ситуації, там є такий закадровий цей сміх. І він... Дуже часто абсолютно недоречний. Я прям думаю, що скоріше за все цей сміх накладали, напевно, потім. Я нічого не читав. І мені я не можу звикнути і не можу зрозуміти, на що він потрібен. Тому що, знаєш, якщо це смішно, то людина буде сміятися, ну глядач буде сміятися просто тому, що це смішно. А якщо це не смішно, і тим більше, якщо це якийсь драматичний момент, а там чомусь вставляють закадровий сміх, то це просто крінжа. Оце я зрозуміти не можу. І додатково там є, напевно, через те, що вони знімали це, і там була реальна глядацька аудиторія, що там присутня була. Вони грають трошки схоже на те, знаєш, як в театрі грають, коли їм треба підвищувати голос. І вони розмовляють голосніше, ніж треба. Якісь сцени. Знаєш, як в театрі макіяж роблять такий вичурний занадто, щоб його можна було з глядацького залу,

Коля 44:22
побачити. Вичурно-помпезний.

Костя 44:25
Так. І вони якось всі емоції перебільшують. Тобто мені все ж таки більше подобаються серіали і фільми, де вони більш натуральні. Знаєш, як ти дивишся ніби реальні якісь сцени. А тут ти розумієш, що ти все таки дивишся якесь таке... Типу напівкомедійне, напів якесь драматичне, але все ж таки шоу майже театральне. І це не дуже моє.

Коля 44:47
Тож ти передивляєшся друзі якийсь там мільйонний раз, а все ж таки не можеш сісти і подивитись Creature Commandos, про який я казав минулого разу. Маленький

Костя 44:57
серіал на сім серій. А, у нього всього сім серій.

Коля 45:00
За один вечір подивитись просто буквально. Перший сезон, от він закінчився 9 січня, і там серії типу по 15 хвилин, і потім ще 7 хвилин титрів. Тому просто сісти і за вечір подивитись один серіал, один сезон.

Костя 45:15
У мене є багато чого, що ти радив. Типу The Hunt у мене записаний. Драсік у мене записаний. Зараз я просто скроллю, подивитись, що з цього. Це те, що ти радив, чи що інше. Але так, у мене тут такий перелік досить довгий є. Тому у мене лист на якийсь певний час вже сформований. Питання в тому, що «Друзі», я починав передивлятися час тому, а «Дружина» дивиться вперше, тому ми додивимося його, їх точніше. А потім підемо далі по інших серіалах. І здається, це буде невздовзі, тому що ми, скажу, вже на сьомому з десяти сезонів. Тому це буде досить

Коля 46:04
скоро. А тепер ще в тебе є новий кіндл, і ти ще й читати

Костя 46:08
будеш більше. І все. Слухай, ну може ми будемо тим подкастом, що розповідає про книги? Ти от зараз читаєш щось?

Коля 46:15
Ні. А

Костя 46:18
може і не будемо.

Коля 46:19
Ми не будемо таким

Костя 46:20
подкастом. Ні, я

Коля 46:23
слухаю зараз аудіокнижку, ну це знову-таки про психологію Карл Густав Юнг.

Костя 46:30
Ого, це прямо типу основам.

Коля 46:32
Ну, таке, ну я не знаю, я випадково, ну як, не те, що випадково, але якось, короче, вийшов на нього через ось ці свої постійні там психологи-філософи і якось вийшов на нього і вирішив все ж таки послухати. До речі, дізнався, що це він той, хто вперше впровадив ось цей термін «інтроверсія-екстраверсія».

Костя 46:51
А, серйозно?

Коля 46:52
Так, це він описував. Це ніяк інтроверт-екстраверт. Це взагалі такий підхід інтроверсії-екстраверсії. Типу, коли погляд людини більше направлений ззовні на те, що відбувається навколо. І якщо

Костя 47:09
погляд

Коля 47:09
людини направлений більше на себе, на свої почуття. І те, що потім далі переросло в те, що інтроверт-екстраверт. Але це таке.

Костя 47:18
Теорію змов, що я хотів.

Коля 47:19
Давай, теорію

Костя 47:20
змов. У мене з сестрою була дискусія певний час тому про євреїв і про психологію. І, коротше, з'ясувалося, що дуже багато напрямків психології заснували євреї. І це реально якась 100% теорія змов, тому що... Там, знаєш, якась історія, типу, я зараз трошки складніша. Ну, якби, Юнг, я не знаю, чи був євреєм, але то там був, блядь. Скажи мені найвідомішого чувака, Фройд. Фрейд, Фрейд. Фрейд, він називається, Фрейд. Він єврей. Якісь там чуваки, типу, Фредерік Перлс, от вона мені кидала посилання. Один з засновників чогось там, психотерапевт єврейського походження, заснував гештальтерапію. Наприклад, здається, Абрахам Маслоу, тут по ім'ю, ім'я все видає, він, в принципі, теж американський, але, ну, те, що про піраміду Маслоу, але він, здається, теж єврейського походження. І там вона мені накидала посилання, то, знаєш, через одного відкриваєш вони, тупо майже всі євреї якісь Курт Коффка. Теж німецько-американський психолог. Теж здається єврейського походження. Теж якийсь чувак, що там засновник одного з напрямків. І там просто через одного. Якийсь Серж Гінгер. Відкриваєш, написано «французький психолог і психотерапевт». А потім дивишся, що у нього батьки емігрували з Російської імперії. І вони єврейського походження. Я в якийсь мотов Еріх Фромм, німецький психолог теж єврейського походження. І дивуєшся, що за фігня. Але з'ясувалося, що все простіше. І справа в тому, що цей антисемітизм ніхто не відміняв, на жаль, навіть початок ХХ століття. Тобто це найбільш часи, коли ця ідея, на жаль, Мала найбільший успіх в Європі. І, на жаль, євреям тоді дуже часто заборонялося займатися класичними науками, типу математики, наприклад, фізики якоїсь, або філософії. Тому вони обирали собі розвиток в тих науках, якими могли вільно займатися. І психологія була однією з тих наук. Я так розумію, що тоді стандартні вчені не приділяли взагалі її уваги. І це таки був для євреїв шлях для розвитку. Це по-перше. А по-друге, що все-таки Єврейські ком'юніті. Коротше, це теорія змов, яку я одразу розвіюю. І кажу, що це неправда, немає жодної теорії змов. І просто через те, що єврейські ком'юніті, у них завжди освіта була з однією з основних таких штук, які в кожній родині приділяли увагу, то дійсно серед євреїв дуже багато освічених людей. Ну і було, і є. Тому це не збіг обставин, але прикольно. Про юнга треба почитати, не

Коля 50:07
знаю. До речі, я тут собі позгадував, якими філософами я більше цікавлюсь, і це чомусь якесь такий німецький напрямок. Це Ніцше, Шопенгауер, Хайдегер, Жан-Поль Сартр, але це француз, і зараз перейшов на Юнга, але Юнг – це він зі Швейцарії. Це такий більш німецький напрямок. Ну, це,

Костя 50:29
в принципі, майже Німеччина, чесно кажучи. Так,

Коля 50:32
крім Сартра, напевно, вони всі якось здебільшого німецький напрямок.

Костя 50:37
Ну, чувак, вот англійська Википедія каже, що Карл Густав Юнг немецько «German Swiss Medical Doctor». Ну, там далі є ще, що він не тільки «Medical Doctor», але він «German Swiss», і «German» навіть на першому місці, і народився він в Манхемі, що є містом у Німеччині. Тому, ну як би так, він теж Швейцарію, напевно, обрав за якимись зрозумілими причинами, тому що, напевно, там теж йому було безпечніше. Ну просто, ну а хто не обере Швейцарію, давай

Коля 51:07
чесно?

Костя 51:09
Для людини, от ми перейшли все-таки на книги, про що хоч раз можна порадіти. Я людина, що не прочитала жодної книги, жодного філософа, напевно, або я не згадую, або так і є. Скоріше так і є. З чого треба починати? Є якась книга типу «Філософія для чайників»?

Коля 51:26
Слухай, я не можу себе назвати знавцем цього ремесла філософського, психологічного. Це я так, здебільшого для себе читаю. Тому я навіть не знаю, що порадити.

Костя 51:39
Чувак, Карл Густав Юнг був масоном.

Коля 51:42
Це нормально.

Костя 51:44
Ти впевнений? Все ж таки від теорії змов ми нікуди не подівалися. Блін, як тут не просто, як чувакам, яким хочеться легко пояснювати все, що відбувається в світі, як їм було не дійти до теорії змов, коли якісь масони вигадують якусь філософію, психологію, ну так, ну так, все зрозуміло, хочуть правити світом.

Коля 52:10
Слухай, а ти знаєш знову про теорію змов, що якщо запитати в американців, там навіть не те, що ми зараз тобою будемо запитувати, але було таке опитування в американців, наскільки вони вірять, що вони дійсно висадились на Луну. Коротше, якісь там проценти вірять. Здається, третина не вірить, що вони висадились дійсно на

Костя 52:30
Луну. Третина? Третина.

Коля 52:33
Це було, здається, років 15 тому це дослідження. Типу, Радянський Союз, який спостерігав бляха в бінокль за цим, і жодної теорії змови на той час не було в Радянському Союзі. Тобто всі теорії змови щодо ось цієї псевдовисадки на місяць, вони йшли якраз з Америки. Типу, це не те, що просував Радянський Союз. Це зараз, можливо, якийсь довбойоб в Твіттері напише. А раніше, коли за часів Радянського Союзу, через те, що була якраз холодна війна і так далі, вони спостерігали і вони дійсно знали, що це відбулося.

Костя 53:13
Мені здавалося, що це навпаки, що радянський наратив був про те, що... Що це знято в кіностудії, що цієї висадки не було. Зрозуміло, що там було багато рівнів холодної війни і багато рівнів комунікації. Був рівень комунікації, коли Гагарін полетів в космос, то його привітав і американський президент з цим, здається, потім. І так само було з висадкою на місяць. Здається, Радянський Союз привітав астронавтів і НАСА з успішною місією. Але в той самий час, звісно, вони запускали на інших рівнях просто цю пропаганду про те, що це все неправда, щоб в першу чергу в Радянському Союзі, а далі, звісно, в інших країнах посіяти. Історії про те, що це неправильно. Мені сказали, що це тут вигадано. Можливо,

Коля 54:07
тут я помиляюсь, але те, що я читав про це дослідження, що якраз це здебільш... Ладно, давай тоді ще одну теорію змов. Хто перше ступив на поверхню місяці? Ну, Армстронг, здається. Так. І якщо написати його ім'я, Нейл, ну, Ніл, Нейл, А, і прочитати назад, то вийде «Еліен».

Костя 54:28
«Еліен». «Вот це поворот!»

Коля 54:31
Так.

Костя 54:33
Типу чужий. Це інопланетянин. Непогано,

Коля 54:41
непогано.

Костя 54:42
Отак. Блін, а як цей, що залишився в модулі? Ні, вибач, не залишився, а другий ступив. Це базз Олдрін? Олдрін? Цікаво, у нього, напевно, якщо прочитати за задом наперед, нічого там не буде. Тобто, знаєш, йому двічі не пощастило. Озуб.

Коля 55:04
Якийсь озуб. Ну, типу, базз з О. Озуб.

Костя 55:11
Типу, його, знаєш, просто... Це прикольна історія, що, знаєш, коли ми, типу, хто висадився перший на місяці, ми такі, Ніла Армстронг, а потім такі, а другий? Він просто на 30 секунд, на 30 секунд, і ми такі, ну, цей базз, як його там, ну, той, що, як... В принципі, що вже казати про того чувака, що залишився на космічному модулі і що обертався навколо місяця. Він навіть на поверхні не був. Про нього нікого не цікав. Так, його взагалі ніхто не знає. Це дійсно прикро дуже.

Коля 55:53
Є такий феномен, типу, феномен другого місця. Це коли, типу, ти займаєш перше місце, ти крутий. Коли

Костя 56:02
ти

Коля 56:02
займаєш третє місце, то ти, пляха, я попав в трійку найкращих. А друге місце, це, типу, ти такий невдаха, що ти не зміг зайняти перше. Знаєш, і от якраз найгірше місце в цій трійці це друге.

Костя 56:16
Ну, так. Так. Здається, так. Це прикольно. Чувак, у нас такий дуже спокійний виходить епізод, але я зараз зайшов на англійську сторінку в Вікіпедії «Базза Олдріна» і, може, звісно, його гірше пам'ятають. Через висадку на місяць. Але він був пілотом цих «джетфайтерс». Як «файтерджет» по українському мову? Винищувачів. Винищувачів. І він воював у Корейській війні. І у нього за спиною 66 бойових вильотів. І він збив 2 міга-15. Ніхера собі блять. Тобто чувак. І він ще доктор-наук. Тобто, напевно, те, що називається PhD, я не знаю точно чи ні. Напевно, ні. Ну коротше, непогано, непогано. Повинен визнати, що пан Олдрін теж щось в цьому житті розумів. Він все ж таки Олдрін, так.

Коля 57:15
Олдрін. І це ж він в «Той Сторі», в мультику. Це ж типу по ньому.

Костя 57:21
Це на його честь, мені здається. На його

Коля 57:23
честь зробили ось цю фігурку, типу, що...

Костя 57:26
А, він живий досі? Фіга собі. Він живий, чувак, 30-го року народження.

Коля 57:32
Він, так, йому 94, так, і він, він же, здається, був в цьому, в теорії цього вибуху, як там вона. Великого? Так, він,

Костя 57:44
здається, там знімався також.

Коля 57:46
Ну, якийсь там такий, так, так, так.

Костя 57:48
Камео, так що

Коля 57:49
називається. Камео, коли там хтось до нього прийшов, типу. І, здається, ще я десь чув, там де я читав про цю всю історію, що одного разу він, здається, одного журналіста побив, коли той знову якийсь там типу сказав, що а от насправді, що ви це все зазняли, що це висадки не відбулось. І він просто вже настільки замахався все це чути, що, здається, він навіть напав на одного з журналістів, але це давно було.

Костя 58:19
Респект тобі, що ти слово «заїбався» замінив так елегантно словом «замахався», це було класно. Я намагаюсь. Колись читав про те, як Гагарін вперше полетів в космос. І я, знаєш, як собі завжди уявляв, що ти сідаєш в таку ракету, летиш і такий, ну прикольно. І знаєш, там у фільмах вони пишуть про... Показують трошки перевантаження. Це коли герою так зуби стискають. Але це триває 30 секунд, і потім вони в космосі. Так, все гарно, все прикольно, всі тебе вітають. А насправді ця місія, коли Гагарін літав, перевантаження були просто нереальні. Комфорту в цій кабіні Союзу, здається, в якому він літав, взагалі жодного не було. І коли він повертався назад, то там вона настільки, ця капсула, в якій він спускався на землю, Нагрілася, що там вона почалась плавитись під час прямо ще польоту, і в нього по віконечку цьому стікав просто залізо. Рідка там якась температура нереально всередині була.

Коля 59:21
Чувак, умови капсули – це як потяг Одеса-Владивосток.

Костя 59:28
Так, тільки всі ці умови, вони, знаєш, все, що ти в потязі Одеси-Владивосток люди відчували за 12 діб, тут ти відчуваєш за 40 хвилин, напевно. Дуже концентровано. Тому, я думаю, що Армстронг, який дуже довго страждав і дуже довго витерпів, щоб стати астронавтом взагалі, Коли йому дійсно хтось казав, що це все знято на якісь студії, то я думаю, що він набив багато морд за весь цей час. Але я дивлюсь, що ми вже десь, напевно, близько години записуємо. Тому можу сказати, що у кожного своя місія «Аполло 11». Хтось висаджується на місяць першим чи, принаймні, другим. Хтось залишається в капсулі, що обертається навколо місяця і взагалі не висаджується. Ну, а у когось ця місія це буде, як у нас, запис 30-го епізоду подкасту «Годі базікати».

Коля 1:00:20
Ну, «Годі базікати».