Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Коля 0:12
Ну що, чуваки, що ти скажеш? От як тобі соромно? Всі чекали. Значить, що в нас вийде епізод, а він хірак і не вийшов.

Костя 0:22
Мені особливо подобається, як це десь було на початку року, здається, нам Марина писала в привітаннях, що вона нам передбачає і бажає, що в нас вийшло 50 випусків. І два тижні вам в році даю на якийсь форс-мажор. І тут початок лютого вже. Мінус один епізод. Буває. У мене був такий графік, що при всьому бажанні... Я, якщо чесно, я от Колі розповідав, До того, як ми почали записувати. А я і так сьогодні заснув на вулиці, на підлозі, поки чекав дитину з бадмінтону. Ми випробовували декілька епізодів тому, як пиво впливає на те, що ми розповідаємо. А сьогодні ми ще будемо випробовувати, як впливає те, що сна не дуже вистачає. А я, знаєш, я пам'ятаю, що ти розповідаєш, що у тебе є така історія, що ти там сидиш за компом. І якщо ти, пам'ятаєш, ти розповідав, що якщо ти якийсь кордон, цей кордонний час перейдеш, коли ти повинен був спати, а не спиш, ти можеш бути в стані, коли ти типу не спиш, але ти не зовсім розумієш, що ти робиш.

Коля 1:41
Так, так, так.

Костя 1:42
І мені здається, що в мене щось схоже може бути, тому що я ніби розмовляю, ніби я все розумію, але є питаннячка певні.

Коля 1:51
В мене взагалі великі проблеми зі сном, тому це, коротше, мною бути дуже погано. І то, який в мене графік, як я сплю, то взагалі не круто. Ти от бачив, нас не було, і що понеслось? Якась квінтесенція наших епізодів відбулася, матеріалізувалась. От ми з тобою говорили про Дудя, про Потапа, про довбойобів, про теорію змов. І коротше, і от в мене є така теорія змов, що Дудь, він спеціально підбирає собі українців, з якими він записується, спеціально вибирає самих відбитих довбойобів. Тобто він записувався з ким? З Гордоном. Це ще той, блядь, персонаж. Потім він записувався з Юрієм Бардашом. Це той, який з гурту «Гриби», це Ватнік сраний.

Костя 2:51
А він тепер росіянин, так. Я бачу фото, де він нам

Коля 2:53
тримав російський паспорт. Так він же сраний Ватнік, він... Потім був ще один там взагалі дитина, бля, якась там тиктокерша Івангай, який просто народився в Україні, але він свою тиктокерську кар'єру робив на Росії. І зараз сука Потап. Ну, тобто, я от серйозно, чувак, я вважаю, що чомусь от мені здається, що Юрій Дудь, він не такий тупий, і він спеціально обирає от таких самих прихуярень, ну, таких от українців, знаєш, от, типу, чому не записатись з якимись, там, не знаю, там, Вакарчук, Калуш, там, про Євробачення. Хливнюк і його пісні, ну то, як він дійсно, блядь, був в теробороні, а на то, той іспанське ТРО наше. Ну коротше, є ще можливість, знаєш, що, можливо, Дудь писав всім, йому ніхто не відповів. Крім Потапа. І тільки він такий «О, класно, зараз я буду, коротше, розказувати». І реально, як ми вже говорили, що Потап – це наш іспанський сором. Пля, ну ми навіть, ми все просто, все, що відбувається, ми про все це вже з тобою говорили. І мені здається, що от наші епізоди, вони так, знаєш, частково з кожного епізоду по трошки, воно все якось матеріалізувалось і стався ось цей, значить, ось цей інтерв'ю Дудя і Потапа.

Костя 4:23
Тобто ми потрохи стаємо сценарістами «Сімпсонів», знаєш, що ми просто багато про що говоримо, і щось з того, про що ми говоримо, воно відбувається через це.

Коля 4:33
А це ж реально так.

Костя 4:35
Блять, звісно, з цього всі вже поворали, з тої херні, що у Потапа новий там нік, якийсь там Славік, типу, в тому значенні, що там Славянин,

Коля 4:46
славянський,

Костя 4:48
чи то Славік Гай, чи що там, я не пам'ятаю, як у нього там називається. Така хуйня, блядь. Славі Гайвін, господи. Це особливо стидно, тому що це якось присвоєння всього славянського собі. І мені здається, що якісь поляки, словаки і хорвати, якісь словенці, які, якщо не помиляюсь, всі також славі Гайвін, вони подумають, блядь, а хто це взагалі? Що це за долбайоб? І чому, власне, він вважає, що він може претендувати на те, щоб, знаєш, представляти всіх славих гайз. Типу, хуйня якась. Ну, напевно, не дивно. Напевно, не дивно. У мене була, ти знаєш, камінг-аут цього епізоду під час карантину ковідного. Бля, а що це була за пісня? Коли вперше довелося працювати з дому, прям кожен день буквально, я кожен день вранці слухав невеличкий плейліст, і в ньому була пісня... А, я згадав, пісня Потапа, яку він присвятив після весілля з Настєю Каменських. І вона максимально кончена, вона треба буде додати в посилання в шоу-ноти. І це, знаєш, така штука про іспанський стид, коли ти слухаєш і ти розумієш, що це дуже погано, але чувак дорослий, як би йому не 15 і вже навіть не 20 років, він випустив цю пісню, типу, просвячену своїй дружині, і вона максимально ідіотська. І ти його слухаєш і не можеш зрозуміти. Типу, ти хіхікаєш з цього і тому слухаєш і такий, та, це просто крінжатіна, а я реагуючи з того, чи воно дійсно якось підсвідомо подобається і ти просто не можеш собі це визнати. Але я пам'ятаю, що колись був вхід у змінному взутті,

Коля 6:38
В змінному взутті. Один із перших реп-гуртів України ще в ті стародавні часи. І це дійсно було прикольно. Тобто це було нове. А потім якось на якийсь час він пропав на сцені міжнародного співу. Потім він ото повернувся і в нього почали ось ці проекти. Типу «Настя Каменських», потім «Время і стекло», «Нью Скул». Він почав їх херачити «Іксес Проджект». Там багато-багато-багато. Тобто він там... Пам'ятаєш, що був такий дядя Вадя?

Костя 7:16
Так, звісно.

Коля 7:18
Тобто він брав якісь відомі західні реп-треки і просто текст писав для цього. Тобто музика була вся не їхня. Зараз багато хто дивиться, а Русня ж, вона постійно дивиться «Дудя». І ото вони подивляться, і це людина, яка зараз просто... Нібито такий представник України. І вони подивляться на нього. І все, що він буде розповідати, то як він там. Чесно, я не дивився повністю інтерв'ю. Якісь там мені шматочки накидали. Вони мене знайшли. Ось ці шматочки, відосики, вони мене знайшли десь там в Твіттері, здається. Ну, і там було, що, типу, і про українську мову, що він там обісрався, що я принципово не пишу російською, але розмовляю на неї. Коротше, ця людина, нас, зараз просто всі будуть це дивитись, і ось це просто відтворення України в одному тупорилому...

Костя 8:24
Чуваку. Ти знаєш, я думав, що з цим новим нікнеймом про Славі Гай у мене щось було уявлення, що він буде робити образ з хутровою шапкою, ушанкою цією якимись там спортівками «Адідас» і взагалі заб'є на тему України і до Дудя ходити на інтерв'ю не буде, тому що це не на ту аудиторію він працює. Я думав, що це буде, знаєш, такий Типа спроба в Іспанії десь там знайти якусь свою нішу чи взагалі в Європі. Але от як ти кажеш, мене витримки цього відеоінтерв'ю теж знайшли. Хоча витримка я бачив там секунд 30, де він каже, що він розмовляв з головнокомандувачем ЗСУ Залужним на початку війни. І що той, типу, сказав, що треба допомагати, що їх задача артистів зараз допомагати фронту, чим вони можуть. І він каже, я можу допомагати грошима, і, типу, я заробляю їх за кордоном, і навіть тут я можу. І, що правда, не знаю, може там в повній версії інтерв'ю він сказав, що я за кордоном заробляю і допомагаю ЗСУ, а в тій витримці, що я дивився, він просто сказав, що він заробляє за кордоном. Але з його риторики не зникло те, що він ніби якби каже, що він щось якісь гроші передає. І це трошки мене здивувало, тому що звісно це не значить, що він дійсно їх передає, може просто обманює, хто знає. Але ну щось він там собі уявляє, що він щось робить.

Коля 9:49
Насправді він не «Славік Гай», він «Славік Балаган».

Костя 9:54
А, блядь, точно «Балаган», сука. Тобто це…

Коля 9:58
І це реально, і це дуже схоже на «Валю Карнавал». Тобто ще одне щось схоже з тим, про що ми вже говорили. Знаєш, я колись вперше згадав «Валю Карнавал», ти такий, блядь, не може бути, щоб таке дійсно було. Вон тобі славік «Балаган».

Костя 10:13
Як у нас був епізод про шоу «Юре Відро», я так і не пошукав, до

Коля 10:17
речі.

Костя 10:19
Василь. Точно, так. Але мені здається, що це ще на «Гоголь Борделло» щось, от «Балаган», це щось про циганський табір і про

Коля 10:28
їх... Ну, типу, ну він... Шановні слухачі, я дуже рідко до вас звертаюся. Особливо ті, хто нас почав слухати зовсім нещодавно. Слухайте, будь ласка, також і старі епізоди. Бо здається, що все світ якось реагує на те, що ми вже про все це якось жартували. І, напевно, через те, що мало людей нас прослухало, тепер вся ця срань матеріалізувалась. Дякую. Дякую.

Костя 11:21
Якщо ми вже говоримо з нашою великою аудиторією, то можна сказати, що ми теж хочемо бути як Потап і збирати гроші теж з потреби війська. Я думаю, що сума, яку ми зібрали, вона десь схожа з тим, скільки зібрав Потап. На потреби ЗСУ. Щоб ти розумів, після того, як я закликав донатити на банку, з подкасту хтось навіть прийшов. У мене щось типу, зараз тобі скажу, тисяча А, 1950 гривень накопичилось в банки «Монобанк». Я думаю, що ми ще раз дамо посилання. Тим більше, що я там обіцяв, що я потім після, що я на день народження, точніше, буду закликати більш широку аудиторію туди донатити. І це якраз буде завтра, якщо ми говоримо про день, коли ми це записуємо. І якби позавчора, якщо говоримо про день, коли це буде скоріш за все публікуватися. Короче. Дайте 3 гривні. Ну, реально. Знаєш, я кажуть, що маленьких якихось донатів не буває. Ти знаєш, я в 50 разів більше став поважати людей, що збирають гроші на ЗСУ, коли в перший раз спробував сам зібрати і зрозумів, що коли кожну, реально, приходить просто там 15 гривень і ти такий, блядь, гроші. Хтось дав гроші. Ти, знаєш, ще трошечки посунуся вперед. Але, якби, Все одно, звісно, рухають зазвичай цей збір вперед люди, що дають більше, не по три гривні, тому що, на жаль, я не Василь Байдак, а може, на щастя, не знаю. Пан Василь, знаєш, збирає, у нього тисячі-тисячі людей слухають і дивляться. Ну, звісно, якщо кожен по 10 гривень на нього послухає і скине, то, якби, буде якась сума. Якщо нам скинуть по 10 гривень, ну, краще ніж нічого, тому, якби, кидайте.

Коля 13:24
Колись одна розумна людина сказала, що кидаєте стільки, скільки можете, бо тут не можна міряти, що хтось кинув 100 гривень. Типу, дві людини скинули 100 гривень, але в одного всього було тисяча, і він скинув хоча б 100. А в іншого були мільйони, і він скинув 100. Тобто не можна по цій сумі, яку скинули, якось відрізняти людей, що це мало, що це багато. Тобто, як хто скільки може, той стільки і скидає. Мені щось здається, що така маленька активність, низька активність, вона була здебільшого через те, що, можливо, ще не всі гроші отримали. Бо не всі ж там першого отримують. Зазвичай на різних роботах воно буває, типу, до десятого зарплатня. Або там ще щось. Тому я думаю, що якраз вже з виходом цього подкасту, як всі прослухають, то вони там нормально насиплять.

Костя 14:18
Я дуже сподіваюся, що треба не забути додати посилання на банку. Я передивлявся вчора фільм зі Сталлоне і Антоніо Бандерасом. Здається, він називається «Вбивці», де вони професійних грають кілерів. І в якийсь момент один повинен вбити другого, а другий, відповідно, дуже не хоче, щоб перший його вбив. Це якийсь, мені здається, початок 90-х чи, може, середина. Ну, не суть. Мені здається, що це золотий вік класичних голлівудських бойовиків. І я думаю, куди пішов той час, коли знімали такі фільми? Бо ти просто, знаєш, я його дивився останній раз, мені здається, у підлітковому віці, і я його увімкнув, і розумію, що я знаю, наскільки примітивний він, але ти дивишся, і розумієш, ти дивишся, як Антоніо Бандерас грає, і ти ще, знаєш, Старається занадто переграєти трошки. Але воно все одно так прикольно. І я думав, що я сумую за таким жанром. У мене взагалі є така притаманна штука. Миколує в епізоді про фільми, якщо про старі епізоди говорити. Я казав, що мені важко дивитися щось нове. Тому що не завжди є можливість витратити 2-3 години часу ввечері або не ввечері на кіно. І думаєш, блін, а якщо я раптом зараз щось увімкну, а виявиться, що це щось погане. Може краще щось передивитися, що я 100% знаю, що буде добре. І оце був той випадок, коли мені треба просто було провести якось час, витратити його, і був цей фільм. Я його подивився, і він дуже кайфовий. І якщо що, дуже раджу Антоніо Бандерас і Сільвестер Сталлоне в якомусь там «Асасінс» або «Кілерс» або щось таке, короче, «Кілери». І мені не вистачає таких фільмів. Ти щось, ти старе передивляєшся інколи?

Коля 16:18
Я, якщо я дивлюсь, то зазвичай це щось старе. Я ж нові фільми взагалі якось не дуже. А зараз, ну, є там якісь улюблені, які можуть передивлятись багато разів. А так, що постійно щось нове таке. Нє, є зараз вийшов прикольний мультик, анімаційний фільм, точніше, латиського режисера, який називається, здається, англійською він називається «Flow», «Потік» українською. Латиською це «Страуме». І він там дуже крутий. Це мультфільм, в якому немає жодної репліки. І там про тварин. І вони не антропоморфні, як зазвичай, якийсь там «Зверополіс» чи ще щось. Тобто вони дійсно як тварини себе поводять. От, і там така досить графіка примітивна, тобто там бюджет на цей фільм, він малий, але він, здається, вже там якісь нагороди вже, він номінований на Оскар, і якісь там нагороди він вже нормально так взяв по світу. Так що я дуже раджу ось цей мультфільм, тут у нас просто всі дуже-дуже, ну така велика гордість за цей. Тому дуже... І дітям подобається. Тобто він такий для всього віку.

Костя 17:38
Я не бачив, чи він...

Коля 17:38
Це, напевно, з останнього.

Костя 17:40
Чи він йде в українському прокаті? Якщо йде, то може навіть в кіно в якесь можна сходити. Не знаю. Я нещодавно з родиною передивлявся «Тайний Коко». Англійською, здається, він просто «Коко» називається. По-перше, сам мульт, анімаційний фільм, як ти

Коля 18:01
сказав.

Костя 18:03
Він неймовірно крутий. Це, знаєш, як на уроках літератури в школі нам казали, що сказки, вони взагалі не

Коля 18:14
для

Костя 18:15
дітей, вони для дорослих. Це просто така форма подачі. Що типу на перший погляд дитяча. Що само по собі трошки дивний аргумент, тому що якщо ви робите щось не для дітей, а нахуя ви форму подачі робите, як для дітей. Не зробіть вже й форму подачі, як не для дітей. Але от по «Коко» я прям точно розумію, що там стільки є шарів того, що можна знімати і знімати, і те, що діти взагалі не зрозуміють 100% проблематику. Дуже класний анімаційний фільм. І окрім всього іншого, а я забув, що окрім всього іншого, коротше, крутий мульт. Можна дивитись залюбки, я дуже раджу. Ми дивились в принципі дорослим родиною, дорослим складом. Можна сказати, що взагалі без дітей. Ну, якби вони дивилися, але їм не дуже було цікаво. Це таке, в першу чергу, мені здається, для дорослих. І я навіть, коли передивився його, подумав, а як, власне, відбувається така, знаєш, історія, що хтось пише, наприклад, сценарій, і в кого сценарій прям дуже класний. Мені здається, його можна було зробити просто звичайним фільмом, і він був би не гіршим. Це був би повноцінний, класний, дорослий Фільм, який взагалі, напевно, з дитячою темою не є близьким. Я згадав, що хотів сказати. Короче, я все життя, коли є тема Хэллоуіна, я взагалі не можу збагнути, що це, блядь, за Хэллоуін такий? І що, власне, святкується в той Хэллоуін? Тому що... А, він українською «Гэллоуін», так? Через Г. Тому що там на початку слово «H». Що це «Гелловін», що там святкується? Тому що ця традиція, коли діти перевдягаються якимось там монстрами, ходять і посівають і просять гроші, вона мені не дуже зрозуміла. А в «Тайнах Коко» і взагалі, як я нещодавно дізнався, в іспанських країнах, там на

Коля 20:16
«Гелловін»

Костя 20:17
є окрема оця традиція. Там це святкується день, типу те, що в нас називалося в Одесі, це називалось «Проводи» за тиждень після Пасхи. Паска – це Великодень, за тиждень після

Коля 20:32
Великодня.

Костя 20:33
Типу, день, коли згадують всіх померших, всіх, хто в родині помер. Чувак, похер на цю історію. Короче, в Іспанії там є сенс в цьому святі, вам буде цікаво, почитайте. У мене є більш цікава історія, яку, якщо я не розповім, я її просто забуду. А вона охуєнна історія. Короче, у тебе є... Є якесь розуміння, як на Балі ховають людей?

Коля 20:59
В

Костя 20:59
землю, так?

Коля 21:02
Ну, я не думаю, що в землю. Чувак. Ну, кудись, не знаю, десь за смітник хоча б.

Костя 21:09
У них взагалі прикольна історія. У нас тут було вже про поховання. Обидва, мені здається, казали. А пам'ятаєш, це було, що робот-пилосос засосав дідуся? Так, так, так. Коротше, на Балі це острів в Індонезії і в них досить унікальна культура, тому що Індонезія це мусульманська країна, а Балі це єдиний острів в Індонезії, що у них своя релігія, вона побудована за основу взятий індуізм. Чи як це називається? Напевно, індуізм це називається. Але він в такого особливо балійського розливу. І, коротше, у них за традицією померлих людей прийнято спалювати. Я не знаю, обряд кремації проводити. Але, коротше, на Балі це коштує приблизно 10 тисяч доларів за один обряд. І це величезні гроші, тому що там всі, хто туди їздить відпочивати, розповідають, що там не дуже дорого, зазвичай тільки прилетіти дорого. І що роблять люди, щоб впоратися тим, що за традицією треба спалювати тіло, а це коштує дорого. Вони коротше, коли хтось в родині помирає, Вони ховають спочатку в землю, а потім, коли, наприклад, в селі, тому що вони живуть, зазвичай, в невеличких селах, коли в селі, наприклад, за якийсь час померло там п'ять, і якщо пощастило, то більше людей, вони викапують тіла. І потім зжигають їх. Причому я не розумію, в чому прикол. Вони спалюють потім їх все одно тіла окремо, але чомусь, коли вони роблять це, я так розумію, що вони велику піч роблять і спалюють окремо, але просто ці 10 тисяч розділяють на 5 тіл, наприклад.

Коля 23:07
І

Костя 23:07
виходить по двушечку з родича.

Коля 23:11
Нормально.

Костя 23:12
Можна

Коля 23:13
зекономити.

Костя 23:14
Так, і найбільший прикол в тому, що, наприклад, коли померло чотири людини з села і п'яту ховають, то вони потім проходить рік і вони вже всі кажуть, ну давайте викапувати вже своїх, пора спалювати. І той, хто ховав своїх нещодавно, їм доводиться не просто відкапувати тіло, а за якоюсь дивною традицією спалювати потрібно або людину, ну якби по-нормальному, або типу просто кістки потім, дочекатись, коли просто кістки. І бувають ситуації, коли тіло ще не згнило, І доводиться, короче, родичам ножем зішкрябувати м'ясо і кожу, і шкіру з кісток. Приїжджайте на Балі, особливо на обряди поховання, мені здається, що це дуже весело. Достаєш прабабусю і зішкрябуєш кухонним ножем її шкіру з кісток.

Коля 24:13
Ну а прикинь, от тільки нещодавно спалили там п'ятьох, і дід помирає. Ти такий, дід, блядь, ну куде? Блядь, ти не міг або раніше, або трошки пізніше. Ну тільки ж поховали. Ти знаєш, мені здається, що

Костя 24:28
якщо тільки недавно спалювали, а ті дід помер, то що хер з ним. Вони, знаєш, поховали і років п'ять почекають, поки ще там четверо помруть, тому що села у них невеликі. А якщо вже чотири померло і поховали, а ти ховаєш п'ятим, ти розумієш, що через рік-два тобі доведеться шкіру зашкрябувати ножем з кісток. Отто неприкольно, отто фігово.

Коля 24:47
А є ще якісь, я не пам'ятаю де, у них є традиція, вони викопують на якесь свято, теж якесь таке... Свято померлих. Вони викопують з землі своїх родичів. Їх, типу, саджають за стіли. Типу, з ними сидять за столом. Типу, там, вечерюють. Щось таке. Але я не пам'ятаю, де це. Я дуже

Костя 25:10
сподіваюся, що це жарт і таких звичайів ніде

Коля 25:12
не має. Ні, серйозно. Я ж інколи дивлюсь якісь там дивні розумні передачі, де про таке розповідають. Тому про це можна десь почитати. Даю десь 80%, що це мені не наснилось, що я не був в такому коматозі і що таке дійсно відбувається.

Костя 25:34
В принципі, є чим зайнятися. Ти ховаєш людей, а потім відкапуєш. Ховаєш, а потім відкапуєш. Несумно жити.

Коля 25:42
Якщо ми вже пішли по згадках минулих епізодів, у мене є декілька історій. По-перше, в мене з'явився вініловий програвач. Та, ти що? Та, ти типу не знаєш. Це прям веселая історія, де там здається, що 5 людей було задіяно. Костя мені подарував один зі своїх програвачів. І він дуже важко з Одеси доїхав до мене в Ригу, але він доїхав, він працює, все круто. І в мене навіть поповнюється колекція платівок

Костя 26:20
Що ти зробив? Тепер ти сказав, Костя подарував один зі своїх програвачів. Тепер люди будуть думати, що якийсь мільйонер. Один зі своїх програвачів. Так, так, так.

Коля 26:30
Ну в тебе просто був один для мене, один для тебе.

Костя 26:33
І

Коля 26:34
все чесно.

Костя 26:36
І private jetом відправив тобі з Одеси зараз не можна.

Коля 26:39
З Кишинева. Майже.

Костя 26:41
З Кишинева відправив, наприклад, в Рігу. Так.

Коля 26:44
Коротше, я купив вже собі платівки, значить, Єлена Ваєнга, Владімір Кузьмін і Олександр Розенбаум. Хорош. От. І тепер можу слухати свої улюблені пісні, типу... Ну, я дуже сподіваюся, що нас не забанять. Хоча, ти знаєш, якщо нас забанять YouTube за це, то може воно і на краще. Хто знає? Я так розумію, що

Костя 27:24
ти купив ці платівки, щоб прибити їх до стіни, щоб виглядало класно. А потім купив нормальні.

Коля 27:32
Насправді в мене вже є ТНМК «Неформат», ТОЛ «Синдром бажання». Це той самий, про який я розповідав, що я не міг купити. Потім я все ж таки списався з компанією, яка випускає ці платівки, і вони змогли мені доставити все, що я хотів. І в мене є три платівки «Боба Марлі». Вони найсвіжіші. А от платівки «Боба Марлі» я купую, як ми... Ви вже з'ясували минулого епізоду якогось, що я купую першопрес. Тобто там альбом 74-го, 78-го та 80-го року. Типу, коли вони тільки виходили. Я якось от, типу, не знаю. Мені і ті, і ті подобаються.

Костя 28:41
Блін, тут у мене є добрий знайомий, якого звуть Юра. Він з Одеси, але зараз з початком війни переїжджав декілька разів і зараз в Канаді живе. І

Коля 28:53
він

Костя 28:53
дуже круто розбирається в темі вінілу. Можна було б його якось запитати. Бо справа в тому, що з першим пресом там є такі особливості. Ми ще минулого разу про це якось трошки розмовляли. Це може бути така історія, знаєш, коли альбом може бути сімдесят, наприклад, п'ятого року, але платівка фактично може бути зроблена вчора. Це трапляється. А є таке, я так розумію, що «Перша прес» там це взагалі якась суто вузька історія. Це те, що потрібно, щоб там з якоїсь першої, напевно, партії, з першого тиражу, я не знаю. Чи просто, ну, що саме називається «Перша преса», в мене є питання. Тому що я не вивчав. Мені, якщо чесно,

Коля 29:38
Для мене «Першопрес» це типу, що альбом, сам цей вініл, він друкувався, печатався тоді, коли друкували, в 74-му році вийшов альбом і їх там штампували на різних типу заводах. Там десь було в Німеччині, там якісь там в Західній Німеччині. Десь це було, значить, там на Ямайці і так далі. Тобто я познаходив ці альбоми, вони є на сайті Discogs. Тобто з цими всіми номерами, все типу як є. І вони не нові. Ну, тобто це не те, що я взяв, знаєш, як коли там цей... Мінт, чи як то він називається. Це те, що у світі, в вініловому світі називається «Very good плюс плюс». Тобто воно в дуже гарному стані. І ще я зрозумів, що вініл – це стовідсотково не для наступного покоління. Тобто я сидів, рефлексував. У попереднього покоління вони слухали музику на вінілі, або в них були ось ці бабіни. У нас, ну не всі, але здебільшого ми не застали вініл, але ми застали касети. І в нас теж є ось цей формат, що ти слухаєш альбом, ну типу там одну сторону прослухав, перегорнув... Типу, касету і слухаєш іншу сторону. Ти не можеш перемикатись між піснями. Тобто ти маєш прослухати, типу, все відразу. А от молодше покоління в їх житті вже, що там було? Ну, по-перше, вже були CD-диски, де ти міг хоча б, типу, хочу програти третій трек з цього диску. І вже з'явилися MP3-файли. А для дітей, ну, для... Покоління віку наших дітей, там взагалі просто якесь хмарне сховище, типу Spotify або Apple Music, де ти взагалі навіть фізичного носія не маєш, а просто хочу таку пісню і вмикаєш її. Або на YouTube, або де завгодно. І тому я розумію, що нове покоління не зрозуміє, як це, і чому в нас є таке бажання прослуховувати саме таким альбомом. Просто, ну, вони народились пізніше, і в них фактор прослуховування інший. Це нормально. Я не кажу, що це погано. Це просто по-іншому вони сприймають музику. З одного

Костя 32:08
боку, так. З іншого боку, я зараз бачу інколи досить дивні тренди. Про те, що відбувається у молоді, я не знаю, чи доводилось тобі вже бачити. Ну, про те, що зараз більш-менш модно знімати на плівку, я думаю, що чув. А зараз є новий тренд, в який я реально не можу збагнути. Короче, молодь купує собі цифрові камери, такі, знаєш, компактні.

Коля 32:33
«Пойнт

Костя 32:33
энд шут», що називається. Типу мильниця, цифрова. Там ти знаєш, ну я не знаю, там не вега, роздільна здатність, не пам'ятаєш, 640 на 470 піксель.

Коля 32:46
Пам'ятаю,

Костя 32:46
пам'ятаю. Але типу я не знаю, там 2 мегапікселі, наприклад, там 6, ну не знаю, може трошки більше. Тут не в мегапікселях. Тут просто те, що якість, те, що ці камери дають, вона реально, ну вона гірша, ніж айфони роблять. Ну гірша. Так, там є ідеологічна, скажімо так, історія того, що там немає computational photography, тобто там за тебе телефон не видумує, не вигадує, що ти там зняв,

Коля 33:12
не домальовує

Костя 33:13
тобі і не обробляє фотографії. Як камера це сфотографувала, так воно і є. Тому воно дещо натуральніше, можливо, виглядає. Але бляха! Реально молодь ходить, десь купує на OLX, eBay і прочих там барахолках ці камери. І я бачив, як вони фотографуються в якихось кафе, на вулиці. Один-один вони знімають цими камерами. При тому, що треба достати цю карту пам'яті, запхати її в якийсь ноутбук, треба кудись щось переписати. Ну коротше, це ціла проблема. І вони все все одно роблять. Тому

Коля 33:43
з

Костя 33:44
вінилом... Ти ж розумієш. А вінил – це тренд в якомусь сенсі. Зараз він зростає постійно, але в якомусь сенсі це все одно тренд.

Коля 33:52
Ну, можливо, можливо. Але щось мені здається, що для молоді, це знаєш, це як тренди в Тіктоці. Щось нове з'явилось, вони ось таке роблять. Потім тренд зміниться, вони це покинуть, типу, і будуть займатися чимось іншим. Тобто це ж не те, що вони хочуть, і воно якось зсередини йде. Пам'ятаєш, як в наші часи були хіпстери? Просто, типу, ось ця вінтажна одежа, ось це бла-бла-бла, короче. І це... Тобто просто такий спосіб самовідтворення, якось знайти свою якусь там нішу, до якої хочеться прибитись, якусь свою… Субкультуру. Субкультуру, так. І щоб бути якимось таким, якого не розуміють.

Костя 34:36
У мене насправді, знаєш, я 100% теж належу до якоїсь субкультури. І тут, в принципі, є непевно, нічого суперпоганого я в цьому і не бачу. Знаєш, я слухаю і тепер певний час вже записую подкаст, я знімаю на плівку, у мене також є вініловий програвач. Що ще? Я люблю подорожувати. Я пишу в якийсь свій блог. Це дуже типова така бульбашка людей. Просто історія в тому, що мені ця бульбашка дуже подобається і мені здається, що в ній найкращі люди. І напевно, я не кажу, що мені потрібно, щоб у людей вся комбінація всіх цих факторів була, але окремо, я так просто помічаю, що єдине, що серед фотографів просто неймовірна кількість душніл і довбайобів. Це просто пизда. Через один, коли ти спробуєш спілкувати з якомусь ком'юніті фотографів, Це люди, які тобі будуть, якщо ти показуєш їм свої роботи, Вони тобі будуть розповідати, що ти все не так зробив і не ту камеру купив і взагалі камера не важлива, але вона одночас не важлива, але ти купив гліму і неправильно. А всі інші штуки про інтернет, про якісь блоги, про якісь платівки і так далі, там зазвичай дійсно досить цікаві люди. А і знаєш, що приїжджати в якісь місця і йти там десь шукати якусь смачну каву. Це теж приналежність до 100% ком'юніті.

Коля 36:12
Слухай, ну насправді ти ж розумієш, що такі душніли, вони є всюди. Просто в будь-якому ком'юніті. Ми вже з тобою згадували, що в нас є один спільний знайомий, якого ми б хотіли, але не можемо позвати в подкаст, бо він просто буде півподкаста душнити, що ми не так записуємось, не туди говоримо, не так говоримо і все робимо не так. Тобто він буде просто душніти замість того, щоб... Просто відпочивати і гарно проводити час. Тому такі люди, вони є всюди. Тобто вони якось намагаються показати своє превосходство.

Костя 36:49
Те сподобав про слово «превосходство». Блін, це четвертий раз. Знаєш, кількість випадків, коли я жалію, що в нас не відеоподкаст, воно зростає, тому що... Тому що коли був новорічний епізод, ти показував подарунки, що родина подарувала. Зараз ти просто в половину епізоду вже намагаєшся боротися з кішкою, яка хоче залазити на стіл або на тебе, а ти не хочеш, щоб вона сиділа на тобі. І це доволі прикольно.

Коля 37:19
Це та сама кішка, яка живе на дві родини. Так, до речі, я згадував, що мені донька зробила шапку на Новий рік подарувала. І от я, короче, її вперше вдягнув і вийшов, зібрав класно так, зібрав дреди і вийшов в цій шапці, пішов на роботу. Чувак, це чарівний капелюх, реально. Тому що я тут живу в Ризі 5 років. І от коли я надів цю шапку... Вперше за п'ять років до мене підійшли свідки Іогова на вулиці. Я, блядь, не знав, що вони взагалі тут існують, я тобі чесно

Костя 37:56
кажу.

Коля 37:57
Тобто я йду такий в навушниках, два чувака якісь підходять, я такий думаю, що вони хочуть, ну там щось може спитати, там дорогу чи ще щось. Ну молоді хлопці там по 20 плюс років. Я таки знімаю навушника, що, а потім бачу їх ось це обладнання, обличчя, яке, ну, тут точно бачили Йогову, от, особисто. Я такий, ні-ні, чуваки, ладно, ні, я пішов, типу, вибачайте, я, типу, поспішаю. Я, блядь, не знав, що вони взагалі тут існують. Якось, от, знаєш, може, просто так співпало, що я вперше надягнув цю шапку і вони підійшли. Може, вони чекали поки. І це було не так далеко від мого дому. Тобто це не те, що я кудись там забрів Єговський квартал

Костя 38:42
якийсь.

Коля 38:45
Я просто зареготав, пішов далі, думаю, прикольно, чому саме в мене вони вирішили щось питати.

Костя 38:51
Я не знаю, до якої секти ти, якщо що, вирішиш. Якщо вирішиш приєднуватись. Але свідки Єгова, я, здається, навіть в подкасті це міг згадувати, що вони не святкують Дні народження, бо заборонено. І, здається, Новий рік теж не святкують. Тому будь обережний з ними, вони забирають в нас останні крихти щастя, що нам дає життя в Руїді свят. Тому з ними треба бути дуже обережним. Так, а що з програвачам Вініловим? Що тобі подобається?

Коля 39:18
Супер, так, дійсно. І я спочатку думав, що, знаєш, це як коли в тебе з'являється якась там, типу, хлібопіч вдома, ти нею користуєшся, типу, двічі в житті. Перший раз – це коли тобі її тільки подарували, і другий раз – це на наступний день, і все. І далі воно просто десь там, типу, йде в шафу і більше ніколи не достається, або щось таке, типу, якась там пароварка, або там така штука. Я теж такий боявся, що, думаю, зараз ми це придумали, як довезти сюди цей програвач і що я, типу, з ним буду робити. І я ще думав, там, це ж треба

Костя 39:56
колонки купити,

Коля 39:58
щоб нормально, щоб не пешило. А потім просто підключив до мікшера, який тут в мене на столі стоїть, через який в мене мікрофон виводиться. А в мене ж, крім тебе, ніхто не бачить. Дякую. І насправді дуже круто, що я прям тут за своїм робочим столом, нікуди не відходячи, просто вмикаю платівку, вмикаю навушники і можу працювати і слухати музику. Але в мене в майбутньому, в планах, можливо, я все ж таки цей програвач...

Костя 40:47
Блін, ти сказав про...

Коля 40:49
Обов'язково про це розкажу. Супер.

Костя 40:52
Може, ми ще сьогодні повернемось до програвача. Ти просто згадав про те, що слухаєш в навушниках музику. І я сьогодні дивився фільм, який називається «The Father», «Батько» 2020 року з Антоні Хопкінсом. А, блін, з Антоні Хопкінсом і Олівію Колман в головних ролях. І це фільм, що розповідає про звичайну історію, яка трапляється з мільйонами людей, про те, як люди старіють і в них починається деменція. І як це виглядає зі сторони старої людини, як людина, що звикла бути самостійною, розумною і вправною, просто спроможною, втрачає можливість розуміти базові речі і всі знають, як це відбувається. Але в цьому фільмі це так круто показано, як у людини раптом виходить так, що просто ти не розумієш, що відбувається, тому що навколо події, які ти не можеш пояснити. І наскільки важко це родинам. Коротше, фільм дуже класний, непростий. Але, ну а що зараз просте? А, я дивився, знаєш, що просте? Аквамена нещодавно відносно якогось чи другого, чи третього, який там вийшов. Тому що перший був класний. Вимкнув того, що виходив нещодавно. Бля, це таке лайно. Він дуже простий. Але його навіть додивитись не вийшло, тому що це прям дуже погано. А «The Father»

Коля 42:22
норм. Ти знаєш, я не дивився «The Father», але я знаю Ентоні Гопкінса, хоча б не особисто, але по декількою його картинах. І особливо Олівію Колман знаю і слідкую за її творчістю ще з початку її кар'єри, коли вона знімалась в різних скетч-шоу британських. Дуже подобається, вона дуже молодець. Щодо аквамена, це той самий супергерой, з якого всі знущаються в світі. От уяви, що є ось цей світ задротів, слідкує за всіми коміксами і так далі. І от самий типу супергерой невдаха, це вважається завжди аквамен. Ну тобто навіть в різних, там, і здається, що там, що там у нас було, робоцип. І навіть там щось знущалося, коли робили ці скетчі про супергероїв. Всі завжди знущаються. Це саме такий дивакуватий супергероїв.

Костя 43:21
Блін, він насправді кльовий, чувак. Просто всі ж бачили всі ці месників. Хоча б, може він з DC взагалі, всесвіту пофіг. Ці прибульці, всі злодії, вони не мешкають під водою. Типу, вони всі над водою. Або

Коля 43:42
в

Костя 43:42
космосі. Типу, сенсу з того, що ти

Коля 43:45
дуже... Що ти зробиш? Позовеш якусь там рибу і що вона? Вона просто тут здохне, типу, без води і все. Ну, в мене, насправді, я ж якраз той самий задрот, який купує і читає комікси, колись... Мені подарували першу книжку з коміксами про Аквамена. Я потім ще докупив, здається, в мене п'ять книжок. Воно прикольно описано, там прикольні історії. Але ти розумієш, що це під водою, і воно настільки обмежено, що ніякий там, типу, «Супермен», «Бетмен» не допоможе в цьому DC Всесвіту. Всесвіті, типу, спуститись під воду і там щось, типу, махатись з кимось. Ну, типу, чуваки, ну, обирайте, знаєте. Ну, типу, вже всі десь там, типу, на... На землі б'ються, а якщо треба якусь там рибу задушити, ну, тоді відправляйте, Аквамена.

Костя 44:38
Чувак, а ми можемо згадати, як ти думаєш, що, можливо, у нас скоро буде епізод з гостем. Гостем? Ні, не з гостем. Як буде фемінітив? З

Коля 44:49
гостиною.

Костя 44:50
З гостиною нашого подкасту. Коротше, це якби, і це повинно бути дуже цікаво. Ми ще не записували його, а тому що хтось з нас двох не міг записати звичайний епізод панового тижня. Тільки його зараз пробив виправлятись. Але ми спробили це зробити. І тут така історія, що виявилося, що якщо люди пропонують самі, самі нам пропонують записатись, то в принципі ми Як показала практика, не завжди протить. Тому, якщо у вас є бажання про щось з нами поговорити під запис, то пишіть нам, будь ласка, куди завгодно. www.godibazikati.com Це сайт нашого подкасту, де можна знайти будь-які способи з нами зв'язатись. Знайдіть там. Коротше, там не так складно. Напишіть нам кудись. Можемо поговорити про можливість записати епізод на будь-яку тему. Але ми душніли, блядь.

Коля 45:48
Може ви хочете нам напіхати, бо ви в минулому житті були якраз акваменом, і ми просто нічого не розуміємо, або будь-яку іншу тему.

Костя 45:56
Акваменом свідком Іогова.

Коля 45:58
Так, або ви знаєте, що Потап робить все найкраще для нашої країни. Можливо, він наш майбутній президент, хто знає.

Костя 46:07
Блять, от ми дожартувалися вже. Не дай

Коля 46:09
Бог.

Костя 46:10
Це

Коля 46:10
так, чувак. Я це виріжу. А на що вирізати?

Костя 46:17
Тим ти з точки зору, що всесвіту треба посилати конкретні, зрозумілі запити. І ми зараз тут пожартуємо, пожартуємо. А потім такі, ну не так і погано. У нас вже був президент зек. Тепер буде президент Потап. Нічого страшного. Ну, трапляється

Коля 46:39
так. Я знайшов в нотатках, які просто якась там думка з'явилась, записую собі, що, можливо, про це треба поговорити в подкасті. І ще до всієї цієї історії про Потапа, я подумав, що треба взагалі, можливо, зробити якийсь сервіс, типу «Превірно довбойове». І ти туди записуєш... Ну, серйозно, ти не знаєш, хто... Зашкварився. Тут, типу, зашкварився так, хто зеднувся, хто не зеднувся, зіганув, хто не зіганув. І реально, отак, типу, ти там пишеш якийсь, не знаю, якогось там гурт, ну, типу, там, «П'ятниця» і ти такий, а от, чому вони, типу, довбойоби? І посилання там на якісь, типу, історії. От, наприклад, я нещодавно для себе відкрив, що Серж Танкян з гурту… Так. Він пожартував, значить, в Твіттері, що, типу, треба, щоб Росія напала на Арменію, щоб Арменії теж, вірмені, вибачайте, теж дали, значить, зброю, воєнну техніку і так далі. Ну, він вважає, що це, ну, типу, щоб підняти воєнну силу вірменії. Так, то він просто пожартував, що треба, щоб хтось напав на Вірменію, здається, про Росію. Ну, цей твіт, його можна загуглити, він вже є в інтернеті. І йому там накидали фотографії з Бучі, з тим, як це в нас відбувалось. Типу, блядь, пожартував. Хоча ми вже про це теж говорили, що якраз Вірменія входить до цього дебільного союзу, який, типу, якраз так, ОДКБ, який Росія, типу, і має захищати. Ну він же там за цей досі намагається за арцхалцей.

Костя 48:25
Арцах,

Коля 48:25
так. Арцах, боротися, типу. І коротше, оце він пожартував. А там якийсь Джаред Лето, Лето, Джаред Літо, він, що там, десь там зі сцени сказав, що, типу, от, дуже хочеться повернутись там на концерти в Росію, там щось таке. Пішов нахуй! Сразу. І, коротше, про таких, знаєш, дійсно не вистачає, бо зараз багато людей просто сидять і хтось реально довбойобе, і вони щось висловлюють, при чому це дебільні якісь думки. А є ще гірші люди. Це ті, які просто, типу, мовчки, хочуть тихесенько, тихесенько, щоб все це якось закінчилось, знаєш, і вони не туди і не сюди. І потім тишком-нишком такі вилізуть і такі, а ми що? А ми, типу, нічо. А що ми? А ми ні туди, ні сюди не казали. Ми нормальні. І так далі. І от, коротше, треба, знаєш... Бо потім з часом вже забувається про те, хто що казав, хто яку позицію підтримує. І ми про це згадували, я перед тим, як щось там слухати, я такий, так, хто це? Я маю знати, що я зараз буду слухати цю людину. Яка точка зору і що я просто так не витрачав час. Бо я можу собі відмовитись від якогось там улюбленого виконавця, якщо він просто довбойоб.

Костя 49:53
Ну,

Коля 49:54
я не можу таке приймати. І дуже неприємно, коли там слухаєшся, як ми вже з тобою в особистому спілкуванні про Лімп Бізкіт говорили, про Фред Дерст, що він там теж

Костя 50:06
довбойоб.

Коля 50:10
І через це я перестав слухати «Лімп Бізкіт». Хоча до цього я навіть хотів і платівку купити, бо колись дуже-дуже сильно цінував цей гурт. Мені не вистачає такого сервісу, може він вже є, а може у вас є бажання. Бо щось мені здається, що буде якась безсонна ніч, і я як склянку запустив, так і що і запущу такий сервіс. Але не хочеться, хочеться, щоб це хтось інший зробив.

Костя 50:41
Так, я спочатку подумав, що є же цей сайт «Миротворець», але «Миротворець» мені

Коля 50:48
здається, що

Костя 50:48
тут все ж таки потрапляють не за те, що ти зіганув чи не зіганув, а чи є ти порушником законів України, чи, наприклад, перетин кордону, наприклад. Хоча може туди вже і просто за те, що ти довбойоб теж включають. Треба коротше дивитися. Але там принаймні, я не знаю, мені здається, що за роки їх роботи було багато сумнівних пліток про те, як вони працюють. Але принаймні вони хоч щось близьке роблять до цього і дійсно перевірити, хто як себе поводить, ну це непогано було б. Тому що я дуже сильно заєбався, що постійно треба саму цю роботу проводити. І дуже навколо багато цих історій, коли, знаєш, кажуть, ми з тобою вже 150 разів казали, що ми обидво вирішили, що простіше взагалі жодну російську музику жодних виконавців не слухати, навіть якщо це ті, що навіть на Збройні Сили України донатять. Але є купа людей, що кажуть, ну ні, я от цих слухаю, він, вона, вони нормальні. А потім, я не знаю, це правда чи ні, але мені кидали, що Макарєвіч сказав, що він на потреби Збройних Сил України не донатить, тому що на ці гроші можуть побудувати, я дословно не пам'ятаю, але можуть побудувати якусь ракету, що прилетить по Москві, а у нього в Москві син чи хтось з родини. Сука, 150 раз відбувається та сама історія, що люди, українці розповідають, що той і в цьому випадку Макаревич дуже адекватний, дуже класний. І потім одна і та сама історія, що знаєш, от у них знаходиться, потім вони доходять до якоїсь межі, де вони ламаються, і далі ти розумієш, що до якоїсь може... Вони не прямо кончені, якісь патріоти, але все ж таки до нормальних людей і до розуміння того, яким чином єдиним можна це зупинити, у них якби голова не доходить чомусь. Тому ні, пошлі вони нахуй. Якщо б був сайт, щоб перевіряти також українських артистів і іноземних, було б непогано.

Коля 53:06
Ну і взагалі, якщо ми зачепились про з цих хороших рускіх, я нещодавно бачив в Твіттері якась там руснява кореспондент російської BBC, яка навіть вона в себе написала, що вона признана іноагентом, і це ж такий шильдік, Такий лейбл, який, типу, показує, що ми опозиція власні. Що ми, типу, нормальні. Так, так, так, ми іноагенти. Коротше, вона виїбнулася в соцмережах, ну, в Твіттері виставила фотку спальника в Ризі. І, типу, ну, там звичайний такий совдепівський панельний такий просто будинок. І вона написала, типу, ну, от Європа. І прийшли, короче, латиші і напіхали їй хуїв, типу, а ви взагалі знаєте, звідки у нас ці срані дома? Звідки вони взялися

Костя 53:59
тут, да.

Коля 53:59
Типу, так, це через вашу срану радянську окупацію, короче. Саме цікаве, що ці домівки, вони дійсно виглядають просто охайними. Такі не розйобані, як навіть в Україні, типу, в будь-якому спальнику. А вони реально охайні стоять... Тобто за ними доглядають. А ця падла просто почала ось так от. Ой, а я без негативу, мені взагалі панельки подобаються. Хоча до цього десь там хтось в коментарях там щось типу написав. І вона щось там підхихікувала, типу, ой, типу, нахіра їхати в Європу, якщо тут те саме. Типу, навіть гірше, ніж на Росії. Типу. І я розумію, ну немає, ну чим далі, тим більше розкривається, що немає ніяких там, типу, хороших рускіх. Вони завжди будуть захищати своє. Вони хочуть, щоб війна відбувалася десь там, але коли там по їх вже якихось домівках прилітає, вони, ой, бля, що це таке? Типу, камон! Три роки повномасштабної, знаєш, там, типу, 11 років затяжної війни. І, типу, і ви такі, а чо тут вдруг, значить, прилітає по наших будинках? Ну, інколи я взагалі така досить пацифісна людина, так? Я не за... Я, ну, такий дуже спокійний, я за мир і так далі, але інколи хочеться, щоб... Кожна йобана русня отримала, що в кожен блядський будинок прилетіли ракети, розхуярила всю Росію. Не через те, щоб вона там разом зникла, а просто, щоб люди змогли відчути і на собі оцінити все те, що відбувається вже роками в Україні. І це те, на що вони заплющують очі і роблять вигляд, що нічого не відбувається. Типу, а ми що, а ми нічого, знаєш, я взагалі, блядь, в білому пальто ходжу і все нормально, я такий класний. Закінчиться війна, а потім хірак, а ми що, а ми взагалі-то класні, ми блядь, ми хочемо в Європу і давайте нас пускати і так далі. Щось, коротше, скотились ми до цих скотиняк. Ну, ладно. Що останнє, буквально останнє, це коли хіранули по нашому, значить, цьому Брістолю в Одесі, розхірачили. Це ж наслєдє ЮНЕСКО. І просто моя думка, що ООН, МАГАТЕ, ЮНЕСКО, ДО ПИЗДИ. Реально, ніхто, нічого, ніяк не може ні з чим взагалі з цим зробити. Бо русня, якщо хоче, вона просто херачить, як хоче, куди хоче і, блядь, що завгодно з цим робить.

Костя 56:44
Але... Ніхто з цим

Коля 56:45
нічого, ну, типу, не...

Костя 56:48
Але пам'ятник Пушкіну треба обов'язково

Коля 56:50
зберігати.

Костя 56:53
Бо не можна чіпати. Як же ми ж без російської культури в місті? Ми загубимо всю свою спадщину. Так-то ми її зберігаємо. Ви бачите, як Росія нам дуже допомагає зберігати. Тому не можна в жодному разі. Готель «Брістоль», який був найгарнішим, на мій погляд, найгарнішою будівлею. Ну окей, ми оперний не беремо, тому що це взагалі інша історія.

Коля 57:14
Але

Костя 57:14
так, якщо брати більш-менш звичайний будинок, напевне найгарніший в місті, ми його, можна сказати, втратили. Але то немає значення. Головне зберігати пам'ятник Пушкіну.

Коля 57:26
Я не хочу закінчувати. Треба якось вийти на щось позитивно. Треба реально на щось позитивно вийти?

Костя 57:33
На щось позитивне. Не зовсім позитивне, але панельки в Ризі дійсно є досить охайними. Я дуже люблю серіал HBO «Чорнобиль». Там, здається, головний автор сценарію Крейг Мейзін. У нього є, до речі, подкаст з ним, де він описує, як він створював цей серіал. Як людині, здається, цей Крейг, він чи то американець, чи то британець. І він там розповідає, яким чином вони зробили так, що команда, яка в цілому вся іноземна, вони зробили настільки достовірним цей серіал. І там є сцени, де вони зі зрозумілих причин не могли їх знімати в Прип'яті. Вони їх знімали в ризі. І панельки, що показані, типу, як Прип'ять, це насправді рига. І можна подивитись на них, як вони виглядають. Виглядає досить непогано. Там, щоправда, дійсно видно, що на таких кадрах, то там, знаєш, пластикові вікна, але це не так, як в Україні, що майже всі, знаєш, оці йобані з пластикових вікон не знімають ці стрічки, коли вони, типу, нові ці профілі приходять. І там якийсь Рехау, який повторюється просто на стрічці мільйон разів. Ні, там все ж таки зняти всі ці стрічки, але просто видно, що це досить молодіжний такий панельки. Не як у нас, де там лижі стерчать якась тарілка супутникова, якийсь шкаф, а там десь винесений балкон на 6 метрів вперед. Ні, без цього. Короче, черемухи, да, одеські черемухи. В цьому сенсі метеорії, звісно. Це справжній дикий захід.

Коля 59:11
«Годі базікати».