Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Костя 0:14
Блядь. Дай, дай, надп'ю. Це Гіннес, якщо що пішов. Добре, що пішов не на ноутбук, з одного боку. З іншого боку, якби не так планувалося, але вже як пішло. Ми зазвичай не вітаємося з нашими слухачами, але сьогодні можна привітати. Це подкаст «Годі базікати» – перший латисько-автомобільний подкаст. І не тому, що ми розповідаємо про Латвію і автомобілі, а тому, що один в нас в Латвії, а інший в автомобілі. Але якщо точніше, так я так розумію, що він ще й пивний, тому що обидва ми... О, відкрив до кінця трубанку, яка хотіла залити мій ноутбук. А тепер я можу такий ковточок зробити, і далі мені здається, що подкаст піде як слід. Так, про що я хотів сьогодні розповісти і все ж запитати. Коротше, я на минулого тижня зрозумів, що таке консюмерізм. Знаєш, останнім часом часто кажуть, що, типу, «Годі годувати консюмерізм». Ні, ще зарано. Зачекаю ще один, щоб цю фразу сказати. Типу, консюмерізм – це погано, треба якось з розумом ставитись до... До чого? До чого треба з розумом ставитись? До

Коля 1:46
всього.

Костя 1:48
До всього. Ну, бажано до всього, але хоча б до того, щоб коли ти купуєш щось, не купляти занадто багато, якщо воно тобі не потрібно, не купляти. Коротше, я був у дітей своїх в Іспанії і так витрапилося, що у мене не було взуття.

Коля 2:04
Це звичайна ситуація.

Костя 2:06
Ну а хто з нас в Іспанії не був босиніш, правильно? А хоча, може босиніш? Босиніш? Щось

Коля 2:14
здається не так. Босоніж.

Костя 2:16
Босоніж. Або босоніж, напевно. Дуже гарне українське слово, мені дуже подобається. Коротше, я зайшов на сайт Nike і замовив в маленьке іспанське містечко на офіційному іспанському сайті Nike кросівки з доставкою на наступний, сука, день. І наступного дня вони вже були... вже прийшли. І я, знаєш... Розумію, що це так прикольно, коли... Я неодноразово вже про це казав в наших епізодах, що коли українці кажуть, от, ми там вигадали нову пошту, всі в світі доставляють цими віслюками пошту, а тільки в нас є поштомати і все таке, а потім ти приїжджаєш в Іспанію і вони, сука, на нас. Я вже просто не кажу про те, що в Україні немає взагалі найку і не було офіційного. Ну, тобто був якийсь там реселер, але вони тут доставили на наступний день. Я зрозумів, що Класно в теорії боротися з цим консюмерізмом, під яким, я так розумію, зазвичай вважають це нерозумне вживання чогось, коли

Коля 3:19
ти купуєш

Костя 3:20
більше, ніж треба. Але коли в тебе настільки все круто побудовано, що просто купити щось настільки легко, я зазвичай сам в Україну доставляю з найку американського через НП «Шопінг». І що, в принципі, непогано. Але, якби, одна історія, коли вони доставляють по Сполучених Штатах декілька днів, а потім ще воно там тиждень десь з якогось там Нью-Джерсі, з міста «Іст Гановер», в якому у нової пошти склад, їде ще до Одеси. Це одна історія. І зовсім інша історія, коли, блядь, наступного дня воно тобі приїжджає. Я, коротше, зрозумів, що я не можу бороти консюмерізм. Чи є в тебе якісь такі звички, щось купляти, коли ти може розуміти, що нагальної потреби в цьому немає, але воно просто приємно і тому ти це робиш.

Коля 4:15
По-перше, хочу сказати, що в Україні і в Одесі є найки. У мене є знайома на привозі, яка торгує цими найками. Це «Конфіскат».

Костя 4:28
Так це не «Найк», то «Майк», «Майк».

Коля 4:57
Ну, як це називається у нас, в чорну, так? Тому воно типу оригінальне, але трошки дешевше. У нас дуже багато різних товарів. В Одесі можна знайти з великим надписом, з великою гордістю «Конфіскат». І великою знижкою, до того ж. І великою знижкою, так. Тому що це 100% оригінал, але він так вже вийшло. Чувак,

Костя 5:20
я відкрию тобі велику таємницю. Те, що це... Я в жодному разі... Тут такий дисклеймер повинен бути. Я в жодному разі не кажу, що я колись мав хоча б якесь відношення до контрабанди товарів. Ні. Бо я вже згадував, що я працюю в логістиці, міжнародній. Про це здається. Теж згадував. Ніколи не займався контрабандою. Але це більш-менш відомий факт, що цей конфіскат, він є не через те, що це оригінал, який хотіли якось провести, типу, контрабандою. А це через те, що хотіли просто провести контрабандою ті, хто не має права використання інтелектуальної власності або товарних знаків, або щось таке. Тобто, коли ти завозиш будь-який бренд, У тебе повинен бути дозвіл на імпорт товарів цього бренду. І це просто зазвичай виробляють якісь китайські діти своїми маленькими ручками. А ті люди, що купляють, вони не мають права на використання бренду. І це може бути, і мені здається, що все-таки зазвичай це не оригінал товарів. Але це різниці немає. Дійсно, можна купити і Nike, і Nike, і Nike, і все, що завгодно. Я пам'ятаю, що на привозі... Я бачив якісь «Джордани», що, блядь, як цей «Фарфетч», є такий, знаєш, є такий інтернет-магазин «Фарфетч»,

Коля 6:40
в якому продають

Костя 6:41
модні ці речі.

Коля 6:42
І

Костя 6:42
там

Коля 6:42
є,

Костя 6:42
типу, якісь моделі «Джорданів» за тисячу доларів, ну і більше. І такі ж самі напроти привозу є такий контейнер, в якому такі ж самі можна купити за тисячу гривень. Тому, ну, в принципі, той «Фарфетч» нахер треба незрозуміло.

Коля 6:57
Це якраз в сторону консюмерізму. На що тобі купувати Джордана за тисячу доларів, якщо ти можеш купити такі самі на привозі за якийсь там 300 гривень. Воно все одно і то, і то зламається. І то, і то розлізеться і так далі. На що переплачувати. Ми ще повернемось до тієї теми про Nike і Іспанію. Ну, на що нам переплачувати за щось, якщо... Ну, не ти, а хтось там, так? Купує футболку, на якій там написано «Босс». І якщо це «Босс» буде писатись на якомусь там заводі «Hugo Boss», це хіба краще, ніж це буде писатись «Босс», але там десь на швейному... Швейний цех? Швейний цех нашої школи?

Костя 7:47
Чувак, о, блядь, у нас в школі реально був цех.

Коля 7:52
Ще одна згадка про нашу школу розблоковано, що в нашій школі, реально в Одесі, де ми з Костєю навчалися, у нас на такий перший напівпідвальний поверх, бо там школа вона така, там був такий невеличкий, можна сказати, склон такий, і там дійсно був швейний цех.

Костя 8:14
Я не здивуюсь, якщо ці оригінальні конфіскати Nike шили прямо в цьому цеху на Старопортофранківській вулиці в Одесі. У мене дуже багато зараз спогадів. По-перше, я знаю, що нас слухають люди із Києва, із Дніпра точно, можливо, з інших міст. До речі, ми, давай, як дорослий подкаст, якщо ви слухаєте нас з інших міст, то ви нам напишіть кудись. Справді цікаво. Коротше, в Одесі є такий ринок вуличний, що називається «Книжка». Він колись був розташований в центрі міста в одному місці, зараз трошки в іншому місці. І зараз його локація є в одному, я б навіть сказав, в половині кварталу від Головного управління Служби безпеки України по Одеській області. І цей ринок має назву книжка, тому що колись він був переважно ринком, де продавали книги, але багато-багато років вже є ринком, де продають переважно контрабандні товари. Будь-які. Причому там можна купити, наприклад, пральний порошок. Просто, знаєте, є люди, що купують не «Аріель» або не «Персіл» якийсь в «Сільпо» або десь там в «Розетці» замовляють з доставкою. А купляють на книжці типу «імпортний», тому що, як вони кажуть, що в Україну поставляють найдешевший, а якщо купити на книжці, Той, то він краще. Або там якийсь шоколад такий дуже понтовий. Коротше, там можна купити що завгодно. І, наприклад, на перший тиждень повномасштабного вторгнення я у якихось чуваків там на книжці купляв оптичні приціли для нашого

Коля 9:54
віморбеків

Костя 9:54
наших. І вони теж це знайшли. І за те, що я б заплатив доларами, вони ще й докинули якісь штані, ну типу форму для хлопців. Тобто там навіть таке є.

Коля 10:05
Здається, це не те, чому наша книжка така відома в

Костя 10:08
Одесі. А чому вона відома?

Коля 10:11
А тому, що всі знають, що там міняють долари. Бабло. Або купують. Так. І це настільки цікаво, що це знають всі. Є навіть якісь там телеграм-канали, де вони викладають... Був у нас офіційний курс Нацбанку. Офіційний курс різних інших банків. Є навіть офіційний курс книжки. І ти знаєш, за скільки можна гривень купити долари, або за скільки їх можна скинути. І це ж не жарти. Це дійсно знаходиться на півквартала від СБУ. І всі про це знають. Тобто це взагалі в Одесі ні для кого не якась новина.

Костя 10:50
Мені дуже подобається, що як людина, що займається логістикою, я, наприклад, знаю про такий факт, що в наших портах Ще до повномасштабного, дуже давно, періодично з'являються співробітники Служби безпеки для того, щоб проводити огляди контейнерів, щоб шукати якісь, я так розумію, товари, потенційне переміщення яких становить загрозу безпеці України, бо вони там. Але при цьому в половині кварталу від них є ринок контрабанди і якби це все працює в Одесі. Ну і воно все якось живе. У нас всім з цим нормально. Це дуже комедно, але класно. Слухай, про те, що ти казав, типу, напис «Босс» на футболці, зроблений, ти знаєш, він же, от люди часто кажуть, і у мене немає доказів, щоб це опровергнуть, щоб це спростувати.

Коля 11:47
Спростувати.

Костя 11:48
Так, дякую. У мене немає ніякої інформації, щоб це спростувати, що оригінали цих брендових речей і контрафактні, несправжні, фейкові речі, вони робляться дуже часто на одному і тому заводі. Просто, наприклад, ті, що контрафактні, там, знаєш, може бути... Відхилення шову на 3 мм і замовник головний вже не прийме таке, але людина це помітити ніколи не зможе. Співробітники тирять те, що повинно бути знищено і потім продають це набагато дешевше. О, ти як вважаєш? Типу, що ти купляєш брендові речі? Взагалі, це має значення? Тебе справжній куплений в магазині «Шанель» чи ти купив це на сьому кілометрі в Одесі? Чи це значення особливо немає?

Коля 12:46
Я вважаю, що значення є, тому що після першого прання в мене ця футболка може зменшитись рази в три, або ця надпись «Босс» буде приклеєна до моєї пральної машини, або до моїх штанів, або до чогось іншого. Я б не сказав, що всі ці фейкові речі, що вони... З класною якістю. Вони просто зазвичай робляться херові. І от я коли жартував про Джордани чи на наші купувати, я просто, як зараз пам'ятаю, в дитинстві, як ми грали у дворі, і один знайомий, який купував кросівки на сьомому кілометрі, це були справжні, як я вже колись казав, це були справжні кросівки, бо їх продавали чорношкірі хлопці. Він, коротше, ми грали в баскетбол, він біг, і він дуже так швидко зупинився, і в нього просто нахір відірвалась подошва. Ну, типу, вона залишилась, а він побіг далі. Ну, тобто, всі шви просто розірвались на якийсь там правій нозі. Чувак, так як у Сівки Флінтстона. Типу, це кого, так? І ти такий, а, ммм, точно фірмові. Тому, як це? Офіційні речі, вони здебільшого якісні речі, знаєш. І для когось якісні, ну, для когось є перевагою те, що в тебе там фірма, якась там Баленсіага, і в тебе там якісь рвані джинси. Це ж багато таких, от, в інтернеті можна знайти їх, типу, картинок. І якщо в тебе просто рвані джинси будь-якої фірми, коли вони виглядають так само,

Костя 14:44
Блін, я тут, знаєш, я думаю, що дійсно цей світ такий, що багато кому важливі, просто людям важливі різні речі. І є, знаєш, люди, що кажуть, найрозповсюдженіша штука, що я чую в своєму житті. Я не люблю Apple, тому що Apple беруть гроші просто за бренд.

Коля 15:06
Типу, ти переплачуєш

Костя 15:07
просто за бренд. З цим можна сперечатися, можна доводити, що якщо взяти, наприклад, Macbook якийсь, то аналогічний комп від якогось там Dell, якщо це буде дійсно з таким же дисплеєм і все таке, якщо він взагалі існує, то він реально буде коштувати не дешевше. Можна сперечатись, не сперечатись, це така історія. Питання в тому, що чомусь люди вважають, що брати за бренд – це щось погане. Або давати за бренд – це щось погане. Я нещодавно збагнув, що виходить, що є люди, що побудували якийсь бренд, і тільки за цей бренд інші люди готові сплачувати. Це ж ахуєнно круто. Я хотів би бути людиною, що будує такий бренд. Тому що, по-перше, я сам сплачую за бренди часто. Наприклад, ці кросівки, що я замовив в Іспанії, це були кросівки «Джордан». І в кросівках «Джордан» є багато, якби не тільки чувака, що летить такий, розсунувши ноги, і він

Коля 16:09
так з

Костя 16:09
м'ячем в руках летить. В ньому є історія про те, що коли з'явилась там перша модель «Джорданів», а я купив саме першу модель, в 80 вона, здається, з'явилась там щось у четвертому році. То Національна баскетбольна асоціація забанила, вона заборонила Майклу Джордану виступати в цих кросівках, тому що вони, я не пам'ятаю, вони там не відповідали якимось стандартам чи щось таке. Тут треба гуглити, я не пам'ятаю точно. Але вони стали настільки, і на нього накладали штрафи за те, що він все одно в них виступав. Але вони стали настільки розповсюдженими і популярними, і вони стали настільки великим хітом, що NBA вимушено було визнати, що це крута штука і припинити оцю всю травлю на них. І Джордан став настільки великою сенсацією, що потім феномен Джордана, він перейшов кордони баскетболу. І зараз, коли ти купляєш кросовки Джордан, це не просто про кросівки, це також про всю цю легенду, що оточує Майкла Джордана. І хтось купує це, не знаючи цього, а хтось купує, розуміючи, що Майкл Джордан – це про те, що людина неперевершено щось вміє краще, ніж всі. Хтось про супротив. Хтось про стиль, хтось про чорну культуру. Якщо Nike разом з Джорданом змогли побудувати бренд, і вони за це беруть якісь додаткові гроші – окей. Я готовий їм сплатити, тому що це прикольно. У мене немає Баленсіаги, але я нічого не купляю. Але будь-який інший бренд, так це ж круто, що люди таке побудували. Що тут може бути поганого? А чого люди повинні все продавати? Вартість шкіри, вартість гумової підошви, вартість роботи китайської дитини, що це все зібрало воєдино. Треба додати 3 долари і продавати за цією ціною? В чому прикол

Коля 18:08
взагалі? Ну слухай, це якраз дуже влучно ти згадав, бо це те, що зараз багато людей роблять в соціальних мережах. Знаєш, є такий вимов. Здається, якщо його перекласти, то це буде спочатку ти працюєш на своє ім'я, потім твоє ім'я працює на тебе. І це просто зараз кожна з... Кожна людина, яка вважає, що вона цікава, робить свій якийсь там телеграм-канал, і там хтось продає успішний успіх, хтось там вчить дихати маткою, хтось просто йобнувся, як якась там ця Надя Грановська з Віагри, яка там вже щось почала, що вона, не знаю, вже в неї там якийсь… Зв'язок з космосом почався, бабки не йобнулись обидва. І Сергій, його дружина, вони теж там щось, продають вже успішний успіх, як бути класними людьми. І, тобто, спочатку вони стають відомими, потім ось цей переломний момент, коли їх ось ця слава, вона вже десь в якомусь там, в якій сраці. І вони починають просто робити так, що далі вони продають якісь там ці інфоциганські курси про щось. І все, і дійсно, реальна слава на них отак відпрацьовує. Коли ти вже досить популярна людина, в тебе багато підписників, то ти потім на цьому ще й додаткові гроші заробляєш, просто тому, що це ти, от ти. І зараз багато людей намагаються побудувати собі так званий бренд. Насправді мені це дуже... В якому сенсі трошки мені це не подобається особисто, тому що, наприклад, в Одесі, можу про себе сказати, я собі ніколи не намагався зробити власний бренд. Ти знаєш, в мене є Одеса Фронтенд Ком'юніті, я колись викладав фронтенд, і я відразу робив великі ком'юніті, типу, давайте фронтендери один одному допомагати і так далі. Але інші викладачі цієї школи, де я викладав, вони відразу кожен собі робив якийсь канал і не казав, дивіться, там є ком'юніті, там є безкоштовні мітапи, там можна виступати, там можна приходити. Тобто кожен намагався бороти за свою аудиторію, щоб от тільки в мене. Ну, я розумію, що наші люди це роблять для того, щоб потім ставати якимись там, блядь, всесвітньо відомими. Їм це необхідно, здається. Я не знаю. Але це дійсно частіше навіть заважає для того, щоб там якесь ком'юніті, якась спільнота, щоб вона розвивалась. Щодо речей, в мене є прив'язані, стільки здається. Ти коли говорив, я згадав, що в мене є в моєму житті, я люблю носити суперстари. І це, от бляха, я їх ношу, вже купую собі різні моделі суперстарів, вже, напевно, я намагався згадати, ну, точно більше десяти, то, напевно, 15

Костя 21:08
років. В якому році ми школу закінчили, ти ще в школі не

Коля 21:15
ходив. А, точно. Ну от коротше, щось типу там 20 років я просто ношу тільки суперстари. От я обожнюю. І всі, хто мене знають особисто, вони знають, що завжди ношу суперстари. Це саме... Саме зручне для мене взуття. У мене їх було за всі ці 20 років. У мене їх було безліч різних моделів. Я обожнюю їх. Вони для мене найкращі і найзручніші.

Костя 21:43
Головне питання, який розмір носиш?

Коля 21:46
Класне питання. Десять з половиною.

Костя 21:48
Добре. Раптом хтось захоче подарувати.

Коля 21:53
Це супер було б. Дякую, що

Костя 21:55
я просто так

Коля 21:55
запитую. І друге, це напевно, з того, що я купую теж багато років, мені дуже подобається якість. Як тут не згадати гурт ТНМК? У нього є магазин. В цьому магазині продається зазвичай дуже багато різного мерчу. Це футболки, різні кофти і так далі. Знову-таки, це не реклама, це так виходить. Хай буде реклама, в чому проблема? Різні футболки. З моєї сторони, це не проплачена реклама, це просто від серця

Костя 22:31
йде.

Коля 22:32
Я купую футболки ТНМК вже останні, ну тут трошки менше, десь років, напевно, бляха, ну теж типу 10, але в мене дійсно там кожну нову футболку, що вони випускають, я її купую. Реально, вон офігезна якість. Вона носиться супер. Цей великий принт, який зазвичай є, він не стирається. Дітям купував різні футболки, різні кофти. Ну, тобто, в мене, якщо відкрити їх сайт і подивитися їх... Чувак, мені подобається якість. Вона офігезна.

Костя 23:38
Це круто. Це серйозно. Це круто. Слуха, ми останні... Чуваки просто роблять якісно. Ми в минулому епізоді згадували, що у тебе тепер є програвач, чи поза минулого... Ну, не суть, короче. І що ти замовив собі платівку «Пожежі міста Вавилон». І зараз... Я так розумію, що вони випустили її на вінілі, тому що зараз цього року буде 20-та річниця виходу альбому

Коля 24:00
«Пожежі міста

Костя 24:00
Вавилон». 21-та навіть. Добре, 21-та річниця виходу альбому «Пожежі міста Вавилон». І здається, з цієї нагоди ТНМК будуть давати чи один, чи декілька концертів. Я бачив точно, що у Львові будуть. Може ще десь. Але, коротше, на це теж, якщо вам пощастить десь побувати, мені здається, що це класна нагода.

Коля 24:22
Ти дуже здивуєшся, але якщо ти переслухаєш якісь наші попередні подкасти, я про це вже казав. Що в

Костя 24:31
них буде концерти,

Коля 24:32
якщо у вас є можливість їх відвідувати. Там я в Києві буду і у Львові вони дають концерт. Так, і Діля приїде, бо це ще, здається, останній альбом, в якому ще він приймав

Костя 24:47
участь.

Коля 24:48
І вони всі будуть разом співати всі ті пісні з цього альбому, тому це така хвилинка ТНМК у нас.

Костя 24:56
Чувак, Тільки благаю, не роби як моя дружина. Я тут публічно перед нею вибачусь. Наталя, будь ласка, не ображайся на мене. Я дуже часто, у мене є така штука. Я от не знаю, може це час запитати в тебе, чи є така проблема. Наталя скаржиться на мене, що я постійно забуваю, що вона каже. І, блядь, я реально забуваю. Тобто вона... Вона щось мені каже, типу, щось треба зробити, чи просто щось розповідає. І я ніби слухаю, а за, наприклад, годину я можу не просто не пам'ятати деталі того, що вона розповідає, я можу взагалі не пам'ятати, що вона щось таке казала. І мені дуже хочеться виправдати себе тим, що, знаєш, зараз дуже багато інформації, наприклад, І важко утримати все в голові. Але, блін, це якби дуже важлива людина для мене. Я хочу втримувати все в голові. А, блядь, не виходить. І коли ти сказав про те, що ти казав, я реально згадав, що ти про це казав. Хоча б я тепер пам'ятаю, що ти це казав. Але до цього, коли я починав говорити про концерти ТНМК, у мене взагалі жодної згадки не було. У тебе таке трапляється?

Коля 26:03
Ну, в мене таке теж дійсно відбувається, бо багато всього несеться з різних сторон, але я все ж таки намагаюся якось, ну, я не хочу, типу, показати, що я кращий за тебе, просто я намагаюся. Так ти вже одружений,

Костя 26:18
тому

Коля 26:19
якби все нормально. Я про те, що в мене є стек, і різні теми, про які ми говоримо, вони відкладаються. Наприклад, я пам'ятаю, що ти ще на початку епізоду питав про консюмерізм, про те, як ти купив найки в Іспанії,

Костя 26:36
і ти спитав

Коля 26:37
мене, чи купував я щось таке. Було діло. Так. Ми колись повернемось до цього. Я намагаюся це тримати в голові і, коротше, щоб до цього можна було ще повернутися. Якщо відповідати, то дійсно таке інколи відбувається, що про щось ми говорили, але через те, що, можливо, просто мозок зараз був зайняти якимось іншими думками, Та це все просто якось пройшло повз. Ніде, знаєш, ці нові нейронні зв'язки, вони якісь там або дуже рідкі, або взагалі не створились. І тому ось ця думка не зачепилась, короче, в мозку. Значить, повертаємось до того, чи щось я там купував, купую, і як воно в мене виходить. Я не пам'ятаю, отут я вже не пам'ятаю, чи розповідав я про це в подкасті чи ні. Але... Саме офігезне відчуття, коли я щось купував, то було в Америці, коли дійсно Амазон, ти сидиш на роботі, ти там щось собі накидав, замовив, приходиш ввечері додому, воно просто лежить на дім, як це назвати?

Костя 27:55
На

Коля 27:55
порозі. Парадне. Воно просто в будинці під поштовими ящиками просто лежать коробки різних людей. Це було ще 10 років тому. На той час їх не забирали. І вони просто лежали, і кожен просто забирав свої коробки і з ними йшов додому. І це було просто... Бо до цього ми теж замовляли якісь речі з Амазону. Причому ми це робили через Міст Експрес. І ми замовляли спеціально в якісь спеціальні штати. Здається, Делавер. Делавер,

Костя 28:29
так-так-так.

Коля 28:30
Так, тому що там немає ось цього типу іншого. Податку в Sales

Костя 28:34
Tax немає.

Коля 28:35
Так-так-так. Там, коротше, інші податки. І в них був склад в Делавері. І ти, типу, замовляв туди. І потім... Ні, давайте так. Так. Ти замовляв туди, потім звідти воно, все це приїжджало офіційно, там цей «Міст Експрес» тобі привозив додому. А ще до цього, просто хочу нагадати, що я дуже старий, були люди окремі, через яких ти міг щось замовляти. Байери, чувак,

Костя 29:02
байери.

Коля 29:03
Так. Так, байери. І ти через них замовляв. Вони все це купували. Ми купували речі. Next був такий бренд типу дитячого. Він все ще є. Він ще є, але після цього вони, здається, навіть в Україні відкрили свої ці магазини. Дуже-дуже, я так скажу, десь років 15 тому ми такі речі купували через байерів. Ми їх замовляли в британському Вони їх якось там купували, їм це довозили. Потім приїжджав в Одесі, на Таїрова, приїжджав такий автобус, біля панорами вставав. І там така жінка, значить, чоловік видавав пакунки, а жінка стояла з планшетом, але це був цей паперовий планшет. Айпад. Паперовий планшет, і хто... Хто, значить, замовляв, яке замовлення, яке прізвище, скільки грошей, чи гроші ми там відразу передавали. Чесно, не пам'ятаю, але замовляли через спеціальних людей. Потім ти міг замовляти собі, але це було теж дуже довго. А тут, коли, значить, просто дружина мені скидає посилання, що треба замовити в Америці, я собі там, типу, сидячи на роботі, замовляю це, просто там десь альтабнувся, замовив, значить, в Амазоні, просто ввечері вже скидув її фотографію, що от воно вже є. Це реально інший світ. І щоб зрозуміти, як воно, ось це там був вже в них Amazon Prime, здається, де вони ось це якраз дуже швидко тобі робили ось цю доставку. І це реально, це взагалі щось інше. Тут буває, коли там в Україні, що ти там з Києва в Одесу щось замовляєш, де ти знаєш, що це дуже швидко доставка може спрацювати. Тобто це може інколи бути, типу, умовно, ввечері замовив, наступного дня отримав. А буває таке, що воно тиждень, блять, їде.

Костя 31:06
Тиждень!

Коля 31:07
Тобто ти можеш сам сісти на потяг, доїхати до Києва, забрати, повернутися, і це буде швидше.

Костя 31:13
Блін, ти розумієш, справа в тому, що зараз навіть в умовах війни воно їде все одно одну ніч. А справа в тому, що найбільша проблема, щоб людина, що збирає це замовлення в Києві, щоб вона зібрала замовлення і віддала його кур'єру. І тут у мене, ти просто зробив ковток пива, а у мене вже перша банка Гіннеса пішла. Але перша банка має конотацію, що є друга банка. Опа! У когось, я так розумію, що друга банка є. А в мене, на жаль, тільки одна була. Але «Гіннес» таке потужне, міцне пиво. Я зараз намагаюся в машині вімкнути. Це орендована машина, тому я не знаю, як... О, вімкнув. Так, тут давайте досліджувати пиво. Блін, тут пишуть 4,2% алкоголю, що відносно те взагалі небагато, але вставляє дуже норм. Принаймні, якщо ви в кінці дня втомлений, дуже

Коля 32:14
раджу. Ти увімкнув світло, я побачив, що в тебе кофта Кіта Харінга.

Костя 32:20
О, чувак,

Коля 32:21
респект. Ти

Костя 32:21
знаєш Кіта Харінга? Я знаю. Побойся Бога.

Коля 32:26
Це ж якраз за часів існування Ворхола. І я знаю про його мистецтво. Мені воно суперподобається, Кіта Харінг. І я побачив, що колись там в магазинах почали робити, до речі, речі. І от з його ось цим, як це правильніше назвати, петрогліфи Кіта Харінга.

Костя 32:47
Там, де

Коля 32:47
чуваки, різні чуваки.

Костя 32:48
Так, так, так, так.

Коля 32:49
Так, так. І багато хто це купував просто тому, що типу, ну а чого, ну норм виглядає. А ти такий, бляда, це ж історія, це Кіт Харінг, він це робив, він це в Нью-Йоркському метро, він це малював, його там ці, поліція його, коротше, за це забирала. Потім він робив вистави свої, і він помер від СНІДу. Він був на тих самих тусовках разом з Уорхолом та Баскія. Я про це багато знаю, мені це дуже подобається. І тут трошки офтоп, але яке, знаєш, яке розчарування було в мене, коли дізнався, що є якась, ну тут, вибачайте, маю щось матюкнутися, якась сука, яка себе називає Містер Дудл, це чувак, який просто взяв ідею Кіта Харінга, і через те, що мало хто його зараз знає, він так само розмальовує в такому дуже схожому стилі, І всі такі, бля, містер Дудл, яка класна ідея. І багато хто просто такі, ой, він класний, він класний. Бляха, ну, чуваки, ну це ж, типу, Кіт Харінг, він це почав. Це, ну, з нього ще було. Який нахер містер Дудл? І це, ну, типу, знаєш, взята класна ідея, вона зроблена, ну, трошечки, може, по-іншому. Це, як я зараз почну робити, типу, як Ворхол, просто хірачати картини. Ось це, знаєш, з різним типу оформлення. Але робити ось це...

Костя 34:18
Чувак, можеш зробити картину з рижськими шпротами і сказати, що це щось нове? Ну,

Коля 34:25
коротше, я, чесно кажучи, дуже розчарований тим, що Всесвіт прийняв цього містер Дудла і ніхто не сказав, що йди нахір, ти просто повторення від Кіта Харінга. Ну, в мене, коротше, повага до цього чувака.

Костя 34:40
Ти знаєш, я так розумію, ти ж був в Нью-Йорку, ти був в цьому музеуму «Модерн Артс».

Коля 34:46
Мома,

Костя 34:46
так, так. І там є якісь роботи, я так розумію,

Коля 34:49
так? Є, були роботи, так.

Костя 34:51
А, блін, прикольно. Тому що я про нього дізнався, ну я так тобі скажу, я не дуже знаю багато про сучасне мистецтво і взагалі знаю про Кіта Харінга, тому що У «Полароіда», на який я регулярно знімаю, у

Коля 35:05
«Полароіда». Так,

Костя 35:08
у них була спеціальна серія роки, ох, я хотів сказати, два тому, а це було вже, напевно, п'ять років тому, чотири-п'ять, були касети. З рамочками, де у вас звичайні кольорові полароидівські світлини, але навколо них сучасний полароид випускає не тільки білі паспарту, як ви звикли до звичайних фотографій, але вони бувають круглими, бувають різнокольоровими, бувають різнокольорово-градієнтними. Бувають чорними, бувають якимось металік. І були також спешл едішн з паттернами Кита Харинга. І я тоді про нього дізнався, мені дуже сподобалось. Я, короче, придбав собі. А Коля прямо зараз нам показує в камеру. Блін, а ти зможеш робити якусь фотографію цієї класної панамки з паттернами, з малюнками Кита Харинговських чуваків, а всередині там підкладка з також його візерунками. Дуже прикольна штука. Якщо ви про Кита Харинга не знаєте... А, вона тобто двостороння, так я так

Коля 36:08
розумію?

Костя 36:12
Якщо в нас виходить, що просвітницький подкаст також, то ми можемо додати якусь посилання, я не знаю, хоча б на банальну Вікіпедію, але на сторінку Кіта Харінга. Він взагалі був класним сучасним художником, але після... Після його смерті, я так розумію, що він став також... Хоча я так розумію, що незадовго до смерті він, коли дізнався, що він захворів на снід, І після вже смерті також він став відомий також як людина, що займається просвітницькою діяльністю з точки зору небезпеки СНІДу. Тому в Україні, мені здається, дуже мало чуваків знають про нього і шановних пані також. Тому ми дамо якесь посилання. Я не був в МОМА і не був взагалі в Нью-Йорку, але хоча б завдяки «Полароиду». І тепер у мене є кофти. Кіта Харінга, що здається, якісь чи то H&M, ну коротше, це супер мас-маркет, але я коли побачив, то залюбки собі і придбав.

Коля 37:15
Я думаю, що хтось обов'язково напиши в коментаріях. Типу, скільки можна це все слухати, давайте вже відео. А

Костя 37:25
ще повинен бути хтось, хто скаже, що він не кіт, а кіс. Кіс, так, так, так. Кітф Харінг. Харінг. Харінг. Харінг. Щось таке, так. Добре, ми якби другими зрозуміли про відео, ну, може колись. Просто, якщо ми робили відео, то мені виходить, зараз потрібно було бути не просто на дворі в машині, а мені потрібно було бути на дворі в машині і ще з спеціальними такими софітами, щоб світло гарне було. І це було б набагато складніше.

Коля 38:00
Слухай, а мені здається, що якби ми робили б відео, то воно б так само і виглядало. Як я тебе бачу, ти в машині з напіввідрізаною головою. Камера, ноутбук на пузі, він трошки не дає нормальний вигляд. Ракурс, так. І в нас такі б самі були відео, як ми і записуємось. Ти знаєш,

Костя 38:28
що в

Коля 38:28
мене?

Костя 38:29
Так, ну це абсолютно правда, так воно і було б. Може, ми так колись зробимо якийсь спешл, в якому вводиться відео. Я збагнув зараз, що у мене є ще один приклад такого консюмеризму. Ну коротше, з кросівками у мене є, насправді це трошки сумна або, можна сказати, сентиментальна історія з кросівками. Цього разу я їх придбав, тому що мені справді було треба, бо у мене не було з собою з певних причин нормального взуття і мені треба було придбати. Але в цілому у мене був певний період часу, у мене було, напевно, пар Я не рахував, але, я думаю, точно більше 10 нормальних кросівок, що можна, ну, знаєш, жодні з них не були для того, щоб займатися спортом. Це були всі, типу, лайфстайл-кросівки. І причина, з якою я придбав собі 10 пар або більше, може, більше було. Це тому, що в дитинстві, ну, як ти знаєш, я дуже любив і, в принципі, досі люблю баскетбол. Я дуже хотів, коли мені було років, там, не знаю, 10, наприклад, менше, трошки менше, трошки більше, хотів собі придбати якісь баскетбольні кросівки в основному, але, типу, якісь умовні 100 доларів, які вони коштували, це була для, ну, для мене взагалі була якась сума, ну, типу, як зараз мільйон. Мені здавалося, що в мене ніколи не буде так багато грошей, щоб придбати собі це. А у мами, мама одна працювала в родині, їй було важко, для неї 100 доларів дати мені на кросівки теж було забагато. Тому, коли я зміг собі сам дозволити купити, я купив багато. І був певний період часу, коли я цю травму з дитинства пробував загоювати тим чином, що просто купляв собі багато кросівок. Я кросівки досі дуже люблю. Але зараз збагнувши, є ще одна штука, де я є таким типовим взірцем консюмеризму. Я купую

Коля 40:20
багато. Секундочку. Слухай, якщо я пам'ятаю, то перші Джордани ми ж разом купували. Це був, що там, «Сіті-25», здається?

Костя 40:31
Чувак, то

Коля 40:31
були не Джордани, то

Костя 40:33
були Найк Леброна Джеймса.

Коля 40:35
А, Леброна. Так,

Костя 40:37
для мене це було напевно. Перше баскетбольне взуття, що належить до лінійки якогось баскетболіста. Для мене це була дуже важлива подія. Знаєш, купити такі кросівки. Це, напевно, десятий клас, бо в це все ще тоді мама дала гроші. Мам, дякую. Це просто було найбільше свято. І Коля тоді з Сергією. Так, з

Коля 41:04
Сергією ми разом їздили.

Костя 41:07
Блін, це зараз згадується, і з одного боку ти повзаєш, ну що, купив пару. Тоді це було просто свято величезне. І зараз, знаєш, коли я їхав минулого тижня в автобусі, я просто замовив собі з айфона. Я там

Коля 41:26
обирав

Костя 41:27
ще червоні, чорні, голубі.

Коля 41:29
Так. Я це просто теж нещодавно згадував. У мене один з мільйони дітей грає в баскетбол. І він теж носить ось ці баскетбольні. І в нього теж вже були і Джордани, і, коротше, різні баскетбольні. З його життя, напевно, різних там теж пар-десять вже, коротше, вони помінялись. Я йому просто кажу, бляха, чувак, от ми зараз просто приходимо з тобою в спеціальну баскетбольну крамницю, і ти обираєш, що ти хочеш, якого кольору, якого розміру. В тебе є можливість обирати. А я от просто і згадував, що коли ми з тобою їздили, ми такі, о, так... Там же ж класні баскетбольні

Костя 42:12
кросівки.

Коля 42:14
Були або вони, або не вони. Або гумові

Костя 42:19
тапки просто.

Коля 42:22
Ти міг купити або цю модель, або нічого. А зараз це знову-таки до консумерізму, що зараз все це стає набагато легшим для того, щоб купити, що ти хочеш, як ти хочеш, в якому хочеш вигляді і так далі. Вибач, а я там тебе

Костя 42:39
перебив? Ні, нічого такого. Я просто зараз подумав про те, що ти кажеш, і взагалі про консимеризм, про який я розпочав. З одного боку, я розумію, що бувають нездорові виявлення цього явища, коли люди купляють собі тисячі чогось, що їм ніколи не буде потрібно. Але як би це не звучало примітивно і дуже просто, і хтось може сказати, що мене повинні обіймати і хвилювати якісь дуже важливі питання. Мені подобається мати можливість, собі купити кросівки, які я хочу. Я дуже проста людина, який приносить задоволення у такі от прості речі. Мені, до речі, минулого року на мій день народження мої колеги подарували пару Джорданів, дуже класних, що вони такі замшиві, і я їх не можу, але не вдягаю кожного дня. Вони такого віку

Коля 43:35
яскравого

Костя 43:35
кольору, що я трошки боюся, що я їх засру одразу, тому що це я, це я, обов'язково це зроблю. Я їх вдягаю тільки за якихось спеціальних обставин, якихось нагод. І мені просто подобається мати нагоду купляти те, що хочеться. Тому консумерізм – це, звісно, погано. І на рівні ідеї мені подобається те, що, знаєш, в океані купа пластику і треба з цим щось робити. Я використовую шопер, що мені сестра подарувала вже 10 років, напевно. Але, з іншого боку, мені боротьба з консюмерізмом подобається, але мати кросівки на наступний день мені подобається більше. Тому вибачайте.

Коля 44:21
Я нещодавно зі знайомим говорив, і він каже, я собі купив новий айфон. Я кажу, а що? В нього був якийсь там, може, 14-й. Я не пам'ятаю, якщо чесно. Він, типу, впав, розбив скло. І він каже, щоб поміняти скло, там, дісплей, ну, щось, коротше, вийде, щоб замінити це скло, це там вийде, умовно, третина від нового айфону. І він каже, ну, я от просто, так, я просто купив новий.

Костя 44:47
Сенсу ремонтувати немає більше в такій ситуації.

Коля 44:51
Типу такого. Насправді це дійсно, знаєш, я та людина, яка, де б я не жив, в мене є обов'язково якась, як це сказати, не те, щоб крамниця, якесь місце, де я ремонтую телефони, і там мене вже знають увічі, знають всі телефони моїх дітей і так далі. Тому що це таке часто явище, що я, от в Одесі в мене був такий магазин, ну не магазин, а таке місце, Я приходив просто, вони навіть питають, типу, кого з дітей зараз телефон я приніс. І все. І вони їх, ну, все знають, бо я там постійно. То екрани, ну, зазвичай це екрани міняються. От. І тут вже в Ризі, в мене теж, скільки я тут, вже 5 років живу, в мене тут теж є люди, які мене знають, я постійно до них щось приношу, типу, там, на цьому треба екран поміняти, тут треба батарею поміняти, тут треба там ще щось. І я нещодавно, значить, якийсь, здається, 11-й про у дитини. Я поміняв, значить, там, задню стінку, типу, екран поміняв. Це, короче, класно. Щось там вийшло, типу, здається, 200 чи 250 євро, щось таке. А потім я відкриваю ось ці мої улюблені групи. На фейсбуці, і там чувак продає, я нагадаю, це був 11-й про, а там чувак продає щось, типу, 13-й про за якихось там, типу, 400 евро. Я такий, блядь, тільки що, половину віддав, просто щоб відновити йому 11-й про. Ну, типу, я міг купити такий самий бушний, але в робочому стані. І, типу, ну, трошечки зовсім, типу, донести. Все одно я це, все одно, витрачу на нього найближчий, думаю, ще десь півроку ще. Він все одно десь там, короче, зламає екран 100%. І це з однієї сторони, знаєш, я бачу, навіть якщо... Коли люди приходять в якийсь «Пузата Хата», але в нас там є своя місцеве лідо. Загально харч. Добре. Дійсно, смачна їжа і так далі. І їх можуть віддавати в таких пластикових пакетах, в таких боксах. І я знаю, що я бачу, як люди приходять зі своїми ось цими боксами, щоб типу не витрачати ось це зайве і так далі. Так, і я розумію їх ось це бажання зробити так, щоб цього пластика було менше. Я це розумію, я це приймаю. А тут я розумію, що так само з електронікою, як раніше казали, що якщо щось зламалось, можна налагодити. Зараз Щоб щось налагодити з електроніки, це буде коштувати як половина або третина ціни від нової. І ще тобі ніхто не дає гарантію, що воно буде ще працювати стільки ж. Я розумію, що з однієї сторони цей консюмерізм, він про те, що... Є такі наративи, типу, на що купувати нове, якщо можна налагодити старе. А з точки зору економії, напевно, грошей. Ти думаєш, ніхера мені зараз якась техніка, яка вже була трошки зруйнована і відновлена. І наскільки вона ще, скільки ще мені часу вона знадобиться, скільки часу прийде, поки вона знову таки не зламається.

Костя 48:21
Так, все вірно. Так.

Коля 48:23
І ти розумієш, що там якийсь, я не знаю, будь-що, тобі легше просто викинути і купити нове. Так. Ну, це реально, тому що просто зараз відремонтувати. І знову-таки, не забувайте, що є такі тренди, що люди зараз просто ніхера не вміють робити руками. І я один з них. Привіт, я Микола. Я нічого не вмію. І я вмію тільки там якийсь код писати. Я не можу сам відремонтувати. Я той, в кого руки з дупи ростуть. Я себе до цього айфону якось прикручу, я не зможу його відремонтувати. Тобто є і ось ці люди, які дійсно цим займаються, і в них є якийсь хист до цього. Їх теж все менше. Я думаю, що ніхто такий не хоче. Я ото хочу вирости і відкрити свою крамницю і ремонтувати якісь там, блядь, електронні чайники для якихось пенсіонерів. Ну, я не думаю, що так, що вони такими, знаєш, мірюються, що, типу, там всі хочуть заробляти багато грошей в IT-IT і все таке. І дійсно, ті люди, які вміють це ремонтувати, їх мало і вони нормальних грошей беруть за свою роботу, особливо, ну, тут, типу, в Європі і так далі. І ти такий, ну, вже починаєш думати, може щось тобі просто… А ще воно варто, так. Так, так. Тому ось ці всі наративи консюмерізму, вони, типу, давайте не купляти «нове», а використовувати старе, воно є в цьому сенс. Але насправді, що життя, воно настільки змінило якийсь свій напрямок, що нікому вже не потрібно дійсно ремонтувати старе. Ніхто вже цим якось не намагається навіть цього робити. Серйозно? Так. Типу, вона його кинула, хотіла розбити, він не розбився. І вона просто пішла, типу, так, ну мені батьки куплять новий. Ну ти просто стара вже модель, знаєш.

Костя 50:37
Блядь, коронна фраза цього епізоду. Я не пам'ятаю, чи я розповідав про це в подкасті. Але я, коротше, місяць десь, може більше вже тому, придбав собі на OLX камеру «Київ-2» 1951 року випуску «Виготовлення». І, звісно, вона прийшла. Вона, до речі, прийшла навіть в робочому стані. І як тільки там не зробили декілька кадрів, ну, без плівки навіть, просто затвор перевірити,

Коля 51:08
вона

Костя 51:09
зламалась. Вона вийшла з ладу, це абсолютно нормально. Для камери 51-го року, я впевнений, що її вже лагодили 500... Я все одно розумів, що її треба буде відправляти на профілактику, тому мені було непринципово. І ти просто все, як абсолютно ти кажеш людей, що вміють лагодити щось таке, і це відносно дуже розповсюджена камера, з ними знімають досі дуже багато людей. Таких людей в Україні, наприклад, залишились одиниці. У світі так само. І це в Україні їх виготовляли. Це не те, що, знаєш, якісь

Коля 51:40
камери,

Костя 51:41
що, типу, десь там в іншому місці багато майстрів, а в нас мало. Ніфіга подібно. Я, короче, відправляв посилку чуваку, що працював на заводі «Арсенал» в Києві. І там, я так розумію, що він десь там якось пов'язаний з залишками цього заводу. Він мені відремонтував і щось там навіть... Я йому казав, що я готовий сплатити гроші за те, щоб її відреставрувати і зробити її зовнішньо також, типу... Новою вже не вийде, але хоч якось, щоб вона виглядала класно, там якась...

Коля 52:10
Як

Костя 52:11
буде ржавчина українською мову? Іржа? Іржа,

Коля 52:15
іржа. Там

Костя 52:15
якась була вже іржа на певних частинах камери. Я хотів, щоб він це може або замінив, або якось її підчухав, щось там зробив. І він не надто був зацікавлений в тому, що за мною, знаєш, там стоїть черга людей, що чекає. Ну, і переді мною, звісно, відповідно. І він такий, типу, господи, блядь, чувак, вона працює, типу, що ти мозги мені їбаєш? Пішов

Коля 52:35
нахір.

Костя 52:35
Так, пішов

Коля 52:36
нахір.

Костя 52:37
Ну, він щось зробив, але, знаєш, хочеться знайти майстра такого, якому ти кажеш, що я хочу, щоб ця камера працювала і щоб вона виглядала класно. І він такий... Він тобі там все якось це зробить, щоб це просто був музейний експонат. А він каже, блядь, чувак, в Україні 4 майстри, знаєш, залишилось, що можуть це робити. Я якось зроблю, щоб воно працювало, і все. І просто якби до побачення. І це тільки тому, що це камера 51 року. Якщо б це було щось відносно нове, то це ніхто вже не лагодить. Вони часто тобі кажуть, ну, це, знаєш, як згоріла плата, Це ремонтувати буде дорожче, ніж купувати нову і тільки. Так,

Коля 53:16
так.

Костя 53:17
Ну, як

Коля 53:17
воно? Ну, ось тобі і консюмерізм. Ось тобі і консюмерізм. Слухай, тут трошечки знову офтопу. Я розумію, що тобі подобається фотографувати і на Polaroid, і на плівку. Але таке питання, як, напевно, фотографа, ну, тип... Набагато більше, ніж я знаєш про всі ці фокуси і всі ці назви. На що зараз купувати цифрові фотоапарати і, типу, ось це фоткати, типу, ой, я такий класний з цим великим фотоапаратом,

Костя 53:52
що це об'єктив

Коля 53:53
великий. Якщо все одно всі потім роблять якусь там фотокоррекцію в якихось там лайтрумах і, типу, яка нахер різниця, з чого знімати? Ну, типу, якщо я просто, ну, умовно, я стану інстафотограф, я почну знімати просто на телефон. Ну, добре, куплю собі останню версію айфона. Я почну знімати це просто на айфон. Він теж вміє RAW фотки зберігати. І потім буду це все перередагувати. Все в лайтрумах. І щось там дофотошоплювати. Або там ще щось. Ну, типу там всяко ось цю там... Історію там якісь блісточки, якусь таку мішуру додавати. Нехіра тоді усі, ну, чи є зараз взагалі якийсь тренд, що досі люди купують щось типу такого. Ну, в мене просто, знаєш, хто такий фотограф? Ні, насправді тут, ладно, тут... В мене є один знайомий, дуже класний фотограф. Він всі наші мітапи фотографував. І тут, коли я відвідую ці європейські конференції, мені дуже його не вистачає, бо тут ці такі, блядь, рукожопі. За два дні конференції там щось типу 60 фотографій.

Костя 55:18
За два

Коля 55:18
дні? За два дні, чувак. Він за сорок хвилин мітапу, ну, боже, які сорок хвилин, він за три години мітапу віддавав там, типу, 300 фотографій. Це ще те, що він вже

Костя 55:31
відібрав.

Коля 55:33
Він дуже класний. Це просто, знаєш, така історія, коли я з людиною не спілкувався, типу, років п'ять, потім я йому написав величезного текста, просто який він офігезний. І я тільки зараз це зрозумів, що, ну, просто раніше я це приймав як Належна, так? Там ото то, ось ісьо і нормально.

Костя 56:12
Воно, в принципі, так. І я от, коли подорожую якимось країнами, бачу, що тренд дуже змінився. Якщо там на початку 2010-х, всередині 2010-х, майже в кожній країні туристи були постійно з камерами. Зараз з камерами, типу, от якби... З окремими девайсами, що є камерами.

Коля 56:34
В

Костя 56:34
основному ходять азіати. Я не знаю, чому азіатів цей тренд зберігається, але здається, може це мені так здається, але переважно це виходці з Азії продовжують знімати. Люди з всіх інших частин світу переважно вже фотографують на телефони. І, в принципі, вже ніхто не париться. Якщо це стосується використання для власних потреб, щоб зберегти якусь пам'ять, дуже часто немає сенсу фотографувати на щось інше, тому що треба потім перенести з карти пам'яті. Зараз сучасні камери вже вміють по Wi-Fi передавати на телефон і одразу можна в Instagram постити. Це все вони вже вміють. Але це все одно якийсь додатковий рівень ускладнення, порівняння з айфоном, або якимось андроид-телефоном, який все одно досить класно фотографують. Якщо робиш це просто, щоб якусь гарну фотографію зробити, мені здається вже небагато причин, Купляти камеру, і люди часто вже не купують. Є, на мій погляд, декілька, якщо ми залишимо в стороні, є, знаєш, велика ніша професіоналів, що купляють камери, тому що вони знімають там якихось для стоків фотографій, вони там для фешону, для якоїсь реклами, ну коротше, для всього на світі. І там все ще якість набагато легше отримати з камери, вона... Камера пробачає набагато більше якихось недоліків фотографів, ніж iPhone або якийсь Android-телефон. Тобто можна виставити світло ідеально, дуже класно. Знаєш, як от Apple роблять ці презентації, що ми з тобою дивимось. І

Коля 58:23
зараз

Костя 58:23
вже останні там якусь кількість вони в кінці пишуть «Shot on iPhone». Типу, знято на айфон. І воно реально дуже круто виглядає. Але для того, щоб воно так круто виглядало, є, типу, бекстейдж, в якому видно, скільки там світла, скільки там стабілізаційних якихось штук вони виставляють. Це прям, ну, дуже непросто. Все те саме можна зробити камерою набагато простіше. Тобто, камера для цього є. І є такі люди, як я, яким подобається процес. Айфон, класна, або будь-який телефон, класна штука, але коли ти знімаєш айфоном, ну, якби особливого задоволення ти не отримуєш. Я розумію.

Коля 59:21
І так, і там навіть форм-фактор міняється, що на айфоні ти можеш хірачити просто мільйон кадрів в секунду, зазняти все, що завгодно, а потім зайве видалити. А коли ти користуєшся або плівковим фотоапаратом, або якимось там полароидом, що по суті теж якимось плівковим фотоапаратом. Так, що ти просто маєш от знайти ось той один момент, як раніше, так, знайти ось той один момент і зафіксувати його. Ти не можеш зробити мільйон всього, а ще iPhone дає можливість ось ці лайф-фото, де ти секунду до секунду після.

Костя 1:00:05
Так,

Коля 1:00:05
так, так. Так, і ти просто по-іншому сприймаєш цей момент життя, ти сприймаєш просто по-іншому. Я бачу його таким, я хочу його запам'ятати саме таким. А з айфоном я буду знімати що завгодно, а потім, може, щось з цього мені сподобається.

Костя 1:00:24
Блин, чувак, я спробую не розтягувати цю тему занадто далеко, але якщо я не забуду, я спробую знайти та додати в шоу-ноти посилання на статтю «The Verge», в якій вони описали, як ключові компанії, що зараз виробляють телефони, типу там це iPhone, ну, типу Apple, Google і, здається, Samsung, Яке визначення вони взагалі зараз дають фотографії? Тому що це не таке просте питання. Коли всі знімали на плівку, більш-менш було зрозуміло. Це якесь відображення трьохмірного простору на двохмірній плівці. Зараз, коли в наших телефонах Відбувається те, що називається «computational photography», тобто там сенсор, який захоплює світло, він дуже маленький, і він фізично не може бути настільки класним, як, наприклад, кадр плівки. І тому, для того, щоб наші фотографії виглядали так класно, процесори камери, після того, як ви зробили ту фотографію, вони... Роблять дуже-дуже-дуже багато обчислень для того, щоб скомпонувати цей кадр і зробити його таким, як ви його бачите. І зараз, що таке фотографія — це велике питання. Була ж історія, коли хтось сфотографував щось типу небо, в якому було видно місяць, і там якийсь

Коля 1:01:44
місяць був

Костя 1:01:45
супер деталізований, а потім з'ясували, що

Коля 1:01:47
на

Костя 1:01:47
телефоні Samsung Просто їх там якась програма зрозуміла, що на фотографії є місяць.

Коля 1:01:54
Я зрозумів, що це місяць, і вхерачив якийсь свій. Вхерачив

Костя 1:01:58
штучний місяць. І тоді постає питання, а це все ще фотографія, чи це колаж? І всі ці три компанії дають різні відповіді на те, що таке фотографія. І як зараз взагалі сприймати, що є фотографія, а що є просто вже якоюсь ілюстрацією чи наполовину вигадкою, незрозуміло. Тому одна з штук, що дає камера справжня, типу окремий девайс, Наскільки я знаю, вони ще не мають, я думаю, що дуже скоро це зміниться, і вони теж запихають у тепляті ай-ай, тому що зараз це модно. Але станом на зараз, наскільки я розумію, вони все ж таки дають тобі справжнє зображення, і якщо це такий, ну, ти такий, знаєш, п'юр, приверженець такої ідеології чистої фотографії, без цього всього домислення, обчислення і так далі, ти купляєш камеру і отримуєш, в принципі, те, що ти знімаєш. Це виглядає дуже часто гірше, ніж знімає айфон, але якщо ти навчишся щось з цим зробити, воно виглядає непогано.

Коля 1:02:57
Ну, це нагадує мені ще історію про те, як раніше просто щось знімали і воно було красиве, а потім з'явились усі ці маски в інстаграмах, фільтри в інстаграмах, знаєш, і ти потім просто можеш зняти, що завгодно, як завгодно, а потім собі ось це в налаштуваннях теж там підтягнув, там херанув якийсь фільтр, і воно вже, ну, ще краще виглядає. Напевно, десь в цьому місці я загубився, бо я розумію, що все це вже не є якимось чесним. Бо в житті ти так нічого не сфотографуєш. Ну, я точно так не сфотографую. І щоб подивитись, в мене там, здається, в інстаграмі всього три фотографії. Причому... На жодному немає жодної людини. Це щось там таке. І я просто рукожоп. Я точно не зможу нічого сфотографувати, бо нормально. Бо всі ці полароїдні світлини, що в мене є вдома, які я нікому не показую, всі вони зняти так, що я розумію, що це не моє. А там собі там щось наредагував цими ползунками і все добре. І це знову таки, це під сучасний світ, під те, що хочуть люди. Знову якийсь такий от. Що можна побачити в інстаграмі. От я нещодавно, ну, це, здається, рік тому бачив фотографію однієї моєї знайомої. Вона, типу, на лавочці така сидить в парку, читає книгу. І підпис. Така погода, щоб саме посидіти і почитати. А це парк біля мене. Я, бляха, там кожного дня ходжу. Я її ні разу не бачив там. Ну, тобто, вона вийшла, сфотографувалась, блядь, з цією книгою і пішла далі. І все. Ну, зручно. Ну, це... Ну так.

Костя 1:04:43
Завтра

Коля 1:04:43
зроблю так само. Так. Ну, я розумію, що я не сиджу в тому парку 24 на 7, але я більш ніж впевнений, що це було зроблено, знаючи ту людину, що це було зроблено суто для такого образу розумної людини, яка там любить книжки в парку, там, знаєш, на лавочці і так далі. Ну... Камон. Люди не можуть собі чесно сказати. Я, знову-таки, я не можу сказати, що я якийсь там суперконсюмер, але все, що стосується дітей, їх потреб, я купляю, навіть якщо я не розумію, нихера це їм потрібно, але якщо їм треба.

Костя 1:05:19
Бо їм видніше.

Коля 1:05:20
Так, на що купувати якийсь там «Фіфа-24», якщо «Фіфа-25», якщо в них ще є «Фіфа-24» на «Плейстейшені». Ну, типу, що? Ну, рік помінявся. Ну, що? Ті люди вже не бігають, бляха, чи що? З минулого року. Що вони не можуть пограти? Ну коротше, знаєш, щось таке типу. Ну я розумію, що світ, він дедалі стає ще складнішим, ще більшим і всьому цьому. Якби не був ось цей консюмерізм, то напевно ось ці IT-гіганти не ставали би такими класними, не ставали би такими гігантами.

Костя 1:05:57
Не ставали б такими IT. Непогано.

Коля 1:06:02
І люди живуть в цьому світі. Він їм подобається, вони його приймають. І це просто, знаєш, це ось наша сучасна реальність. Ми можемо або прийняти це, або просто перенести себе до касти старовірів і казати… Кожен сам обирає, куди його віднести, до яких людей прийняти це чи не прийняти. Годі базікати.