Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Коля 0:12
Сьогодні у нас не такий звичайний епізод, як завжди. Сьогодні у нас є Костя і є гостя. Дякую.

Костя 0:21
З нами сьогодні психологиня та єдиний сертифікований фасилітатор з Ребьофінгу, про який, я так розумів, ми сьогодні будемо розмовляти, Влада Козій. Влада, вітаємо.

Влада 0:31
Привіт, привіт. Дякую за запрошення, дякую за цікавленість. Будемо сьогодні розкривати більше цю тему.

Костя 0:39
Спробуємо. У нас, я думаю, що ми з Колі хоча б принаймні повинні вчитися, принаймні намагатися вчитися на своїх помилках, і тому ми спробуємо зазначити з самого початку. Коли ми говоримо про психологію, чи тим більше про якісь її напрямки не дуже відомі, треба зазначити загальний наш рівень розуміння ситуації. У нас був якийсь епізод про психологію, десятий і щось такий. Зараз ми записуємо тридцять шостий, здається вже. Тобто доволі давно він був. І наш рівень, ми в тому епізоді, вдвох, ми обговорювали, чи є всі сучасні психологи шарлатанами. Тому, якби, коли ми... Я не кажу, що у нас така обох точка зору. Це просто рівень питань такий. У мене є.

Коля 1:27
Вона все ще залишається

Костя 1:28
точка зору. У Колі немає, а у іншого ведучого, може, немає такої точки зору. Але так чи інакше, нам треба, коли ми говоримо про психологію, Базовими словами. Ми знаємо, що це в принципі психотерапія, зараз така розповсюджена штука. І коли слухаєш інші подкасти, там часто можуть якимись словами розмовляти, які незрозумілі простим людям. Типу проявлятися, якісь такі штуки. Я знаю про плівки, які можуть проявлятися про людей і не використовувати. Або якщо використовувати, то пояснювати якісь терміни. Але в цілому тема психології нам обом цікава, наскільки розумію, тому що це, напевно, єдина тема, крім туалетів, про яку ми говоримо більш ніж один раз. Тому якщо з цього ми почали, то розкажіть, будь ласка, про себе. Чи розкажи, розкажи про себе. А я поки вина вип'ю.

Влада 2:22
Ну так. Добре. Отже, я маю дві освіти вищих. І перша з них — я економіст та міжнародник і перекладач з французької мови. Я закінчувала магістратуру в нашому Одеському національному університеті Мечникова. І в цілому потім я займалася маркетингом та надавала консультації. Вже ж улюблені мої клієнти були бізнесмени з оптового ринку «Сьомого кілометру», котрі займалися мобільними аксесуарами. Це мої улюблені клієнти, і ви запитаєте чому. Тому що конкретно з ними я зрозуміла, що люди, котрі вже там привозять Товару контейнерами і продають це на всю Україну і за її межами, вони насправді не так вимагають консультанта з маркетингу чи якогось коуча з HR по тімбілдінгу. Зазвичай в них доволі високий рівень знань, але їм не вистачає просто, щоб комусь розповісти за свої проблеми.

Коля 3:50
Так.

Влада 3:51
І для мене було великим розчаруванням, що частіше мої клієнти мені надавали гроші не за мої знання з маркетингу, а за те, що я просто могла приїхати в офіс, з ними поспілкуватись, і вони одразу змінювали свій стан, вони розуміли, що в них не так все погано і що в цілому ситуація контрольована. І ще декілька років я попрацювала з іншими клієнтами, це більше б'юті-салони чи, наприклад, мережа фітнес-клубів «Вертикаль». Так, зіштовхнулися з іншою проблемою, якраз з вигоранням співробітників, через те, що бізнес, котрий розпочинався з чогось маленького, а потім став дуже доволі масштабним, і ще вони запускали «Бенефіт», це такий спортивний форум зі змаганнями в сфері спорту зі всієї України, вони його запускали на морвокзалі, що Це зазвичай проблема підприємців, котрі починали з чогось маленького, ще потім вони не можуть адаптувати ці маленькі системи під вже великі масштаби. І там дуже було багато вигорань серед співробітників. І я зрозуміла також, що головний ресурс в будь-якому підприємстві – це люди та їх стан. І в 2016 році я почала працювати з мережою ресторанів «Синерджі». Це

Коля 5:35
«Юг»

Влада 5:37
ресторани, «Ростері». І якраз з Миколою ми познайомились, коли я як маркетолог проводила інтерв'ю з клієнтами ресторанів, щоб... Мабуть, Микола вже не пам'ятає, але він конкретно в мене записав як Микола інтерв'ю. І я проводила дослідження щодо клієнтів самих ресторанів, так і дослідження щодо робітників компанії. І там працювали однакові механізми, тобто в маркетингі ти досліджуєш потенційного клієнта чи дійсного Так, степ-бай-степ вже в 2019 році я повністю переорієнтувалася. На консультування і вони вже носили десь такий психологічний аспект, але повністю я не переходила до психології, бо я дуже сильний емпат і я точно не мрію і по сьогодні бути людиною, котра живе в кабінеті і живе життям своїх клієнтів 24 на 7 з 9 по 6. Отже, на сьогоднішній день я себе і продовжую так зберігати. І що додалось, в 2020 році я познайомилася з дихальною психопрактикою ребьофінг. Це була випадкова історія, але тоді я для себе зрозуміла, що це достатньо така потужна практика, яка допомагає тобі Трошки, наприклад, не увійти в депресію. Бо вже до того моменту в мене був багатий досвід будь-яких практик і вже не першорічної психотерапії. І в мене був такий період в житті, де я розуміла, що зараз те, що я вже знаю, ті інструменти, що я знаю, і людей, і спеціалістів, вони зараз мені не допоможуть якось вирулити з ситуації, в котрій я наразі в житті. І так випадково зійшлося, що я познайомилась через людину з дихальною психопрактикою «ребьофінг», але це була практика самоучки, тобто по книзі. І потім вже з часом я зрозуміла, що це не зовсім був «ребьофінг», але часткова техніка, яка використовувалась, вона базується на «ребьофінгу». Після такого досвіду я почала степ-бей-степ вивчати цю практику, а з війною я вже пішла На навчання, на магістратуру з психології до Мечникова і одночасно сертифікувалася в Америці щодо ребьофінгу. Тому наразі я себе позиціоную як психолог, але як психолог конкретного напрямку, який на сьогоднішній день не є визнаним і через це є багато перешкод, але одночасно є багато можливостей.

Костя 9:08
Я думаю, чи може це бути збігом обставин, що, Коля, у вас був, або у тебе, я, сорі, буду багато разів казати у вас або у тебе, просто не звертайте увагу на це, записаний як Микола інтерв'ю, бо тепер через, я не знаю, ікс років інтерв'ю є, тільки не таке, я думаю, ви очікували тоді в 2009-му, чи коли там це було, а, 16-му, сорі, 16-му, так? Прикольний збіг обставин.

Коля 9:35
Це не найгірше, як мене записували в телефоні. Тому це нормально. І головне після сьогодні, щоб мене не перейменували в «Коляні брать». Знаєш, щось таке. А я тут хочу зачепитись трошки за інше. Тобто за першою освітою ти економіст. Тобто ти маєш розуміти, як заробляти гроші, як там акумулювати гроші і

Костя 10:00
так далі. Або зберігати.

Коля 10:01
Або зберігати, так. Ну акумулювати, це воно же є. Я ж розумний типу. Коротше, чи є якийсь сенс в тому, що через те, що ти економіст, ти зрозуміла, що для того, щоб заробляти гроші, треба піти в психолога?

Влада 10:15
Ні, там зовсім. Я ж кажу, в мене, по-першу чергу, я ніколи не мріяла бути психологом, бо для мене це було, знаєте, це як Якщо ви бачите, як українського буде хамяк, котрий, здається, що застряг десь, то насправді він не застряг, він просто там живе. Отже, я не мріяла про кабінетну роботу, бо я дуже неусідчева. Тобто мені потрібна завжди динаміка. Тому точно я не розглядала, піду в психологи, щоб заробляти гроші. До речі... В той період я не можу сказати, що це був якийсь мейнстрім, плюс фотографів більше було та блогерів. А ми

Костя 11:00
про фотографів говорили, до речі, в першому епізоді. Слухай, ну а навіть якщо б це вибір професії був через гроші. Я особисто нічого погано в цьому не бачу. Ну а чому не можна обирати професію через те, що там можна заробити? Я ж не

Коля 11:13
кажу, що це погано.

Влада 11:14
А я не бачила, не було контексту. Якщо ми наразі живемо в контексті, де університети реально заробляють зараз на факультетах психології, бо раніше піти на психолога чи на педагога, це означало, що в тебе не вистачає грошей на нормальний контракт.

Коля 11:33
Тут обов'язково питання до будь-якого психолога, якого я зустрічаю в своєму житті. На що взагалі потрібна психологія, якщо все можна вирішити через розклад карт Таро або астрологію?

Влада 11:47
Я думаю, це питання до тарологів та астрологів не до мене. Але, як я знаю, в класифікації в законодавстві України є тепер така професія, як астролог.

Костя 11:58
Серйозно? Так. Ну, блин, ми країна можливостей. Країна можливостей. Я не знаю, як це...

Коля 12:04
Ми реально все далі від Господа просто йдемо. Серйозно.

Костя 12:08
Або все ближче. Всі ж знають, що Бог, він десь там на небі, а астрологи, вони теж про небо. Ну, тому може це навпаки в той бік.

Коля 12:16
Я зустрів нещодавно, що є такі зоопсихологи, які працюють з тваринами. Типа, це не жарт, це серйозно.

Костя 12:23
Я тобі багато разів казав, що мій психолог не працює з тваринами, що я людина, Коля. Поважай мене нарешті.

Коля 12:30
Реально, вони працюють з тваринами, щоб якось налагодити стан тварини, поки там умовно, я не знаю, хазяй чи хазяйка, вона поки там на роботі. Щоб там собачка не сумувала чи ще щось. І от реально мені здається, що ми якось трошки не туди, кудись, знаєш, повернули в своєму існуванні.

Костя 12:55
Слухай, в Європі і навіть до України ця мода теж дійшла, хоча Україна, звісно, це Європа, що діти після школи вигулюють сусідських собак, щоб заробити гроші. Може, тепер я донькам скажу, що треба перекваліфікуватися з людей, що вигулюють собак, на собачих психологів і брати вдвічі більше грошей. І тоді все буде добре. Влада, давайте до вас повернемось. Що таке «ребірфінг»? Тобто я розумію, що з англійської мови це щось типу переродження. Що це за практика і чому вона називається переродження?

Влада 13:27
Отже, дякую за те, що правильно промовили. Бо це дуже часто така помилка, коли там бачать український ребіофінг і починає там реберфінг. Ну тобто людина не може запам'ятати і наразі це одна з брендінгових проблем щодо того, як звучить український реберфінг. Частково я і в пошуку, і ні аналогію, але її замінити неможливо. Є холотропне дихання, воно так називається, є вайвейшн, і воно так називається, і є ще щось, і воно так називається. Його потрібно просто запам'ятати, як проговорювати. Отже, це практика. Як ви правильно сказали, вона перекладається як переродження, тому що в її основі, в перший сеанс, чи в другий, чи в третій людина обов'язково переживає свою травму, першу травму, і це травма народження. До речі, дуже велика різниця щодо досвіду проживання цієї травми у тих дітей, котрі народжені натуральним шляхом, і дітей, котрі народжені через

Костя 14:42
Кесарєво. А хтось з них не проживає цю травму? Ти не відчуває якусь біль, тиски? В чому

Влада 14:51
різниця? Не зовсім. Вже в 90-х роках спілка психологів Всесвітня, вона провела дуже довге дослідження, яке підтвердило, що діти, які народжені шляхом Кесарєва, в них не вмикається інстинкт виживання. Бо коли дитина проходить натуральним шляхом через пологові шляхи, вона проходить через стиснення, через якийсь шлях, який вимагає від неї щось зробити, щоб кудись вийти. А коли ми кажемо за дітей, котрі Кесарєва народжене, їх просто дістають. Тому тоді спілка психологів сказала, що потрібні спеціальні масажисти, до котрих батьки мають приводити своїх дітей, щоб ті спеціальними рухами відтворили тиснення. Щоб спровокувати у дитини бажання якось боротися з тим, що їй не комфортно. І це мало, як би там, вмикнути інстинкт виживання. Бо по цим дослідженням доведено було, що люди, які народжені через Кесарєва, менш стресостійки і більше Більш схильні до суїциду. Тобто їм важче справлятися з якимись життєвими викликами, аніж людям, котрі народились природнім шляхом.

Коля 16:30
Вибач, є якась така велика статистика? Так, треба пошукати, бо

Влада 16:34
я цю інформацію ще отримала до Рібьофінга від психотерапевта, який якраз працює з науковими дослідженнями, і він мені про це казав ще далеко до мого знайомства з Рібьофінгом. Але це не перешкода для ребірфінгу конкретно, бо якщо, тому що автор Леонард Орр, він зазначав, що якщо у вас були там природнім шляхом пологи, але вони були важкими, чи кесарєва, це не важливо, бо під час практики дихання ви все одно проживете цей паттерн, Народження, бо сам факт народження – це травма. І особливо щодо дітей, котрі народжені через кесарєво, в них також може бути несвідомий паттерн, що за мене обрали, коли народжуватись. Тобто, коли дитина принароджується природнім шляхом, Природа обирає коли. А коли ми кажемо за Кесарєво, це сплановано людським фактором. І дуже часто цих людей несвідомий паттерн за мене вирішили. Тобто в мене немає права вибору. Але вже ж це все індивідуально. Але зазвичай кожного разу з новим клієнтом я обов'язково питаю. Природнім шляхом чи Кесарєво, бо іноді ще Кесарєво. Люди, котрі народились через Кесарєво, Вони не можуть довіритись процесу дихання. Тобто їм потрібно сісти, а не лягти. Їм потрібно відчувати спину. Тобто щось їх підтримує.

Костя 18:13
Влада, чесно, тут вам доведеться мати справу в розмові з нами, принаймні зі мною, з певною частиною скептицизму з приводу цього. Я швидко не зможу знайти, чи є научні підтвердження того, що діти... Ну, у мене просто дві доньки ще народилися через кесарів Розтин, здається так, це українською називається, я пробачаю, що я не знаю, як це правильно здається, кесарів Розтин. І я бачу, що в них є інстинкт самозбереження, тому що вони не кидаються під автобус, вони бояться висоти, бояться, що на вогонь вони на конфорку руки не ставлять. Іншими словами, я не бачу того, щоб у них щось не увімкнулося. Абсолютно нормально себе поводять. І в порівнянні з іншими дітьми я різницю народженими. Я не спостерігаю жодних відмінностей. Це точно якась історія, що не є байкою про те, що у дітей що народжені? Я думаю,

Влада 19:15
що треба шукати, але, по-перше, я вважаю, що Як я вже сказала, це не важливо. Бо під час ребірфінгу є можливість в цілому прожити травму народження. Будь в якому виді. Ми маємо розуміти, що Кесарєва з самого початку – це необхідна операція для збереження життя жінки та дітей. Тут вже не важливо, щось вмікнеться чи не вмікнеться у дитини. Головне зберегти життя жінки і зберегти життя Бо багато дітей народжуються з асфіксією чи з перетянутою пуповиною. І це теж задає дуже великих проблем потім по життю. Наприклад, такі люди, якщо вони не перепрацювали це, вони будуть вам казати, я не можу носити гольфи, я не можу закривати... Свою

Костя 20:14
сорочку,

Влада 20:16
бо я буду відчувати, що я не можу носити цепочки. Тобто людина буде транслювати, що як тільки відчуває тут обмеження, в неї починається паніка. Скоріш за все, це просто наслідок травми психологічної.

Костя 20:37
То поможете зрозуміти, що таке, знаєте, про терміни і те, що нам треба пояснювати, прості речі, прожити травму народження, прожити в тому сенсі, як простим людям. Слово «прожити» може звучати так, що треба знов відчути страждання. А на що це робити, якщо це вже було зроблено? Дивіться,

Влада 20:57
давайте дуже таким простим прикладом. В мене клієнт потрапив деякий час тому в аварію. Під час аварії він не дуже постраждав, але це був такий невеличкий стрес, неочікуваний. І під час нього було лобове зіткнення з іншою машиною, яка порушила правила і виїхала на встречну І це спричинило те, що його машина прямо вилетіла з дороги. І в момент, коли це відбувалося, він прощався зі своєм життям. Але він вижив. Але, наприклад, його партнер постраждала дуже сильно. І вона після цього не могла сідати в автомобіль. Вона проживала реабілітацію, бо в неї зламалися ноги і вона була на інвалідному кріселі. Після реабілітації вона не могла сідати в машину, потім вона почала працювати з психотерапевтом, вона вже змогла сідати в машину, але ввечері вона собі не дозволяла сідати в автомобіль, бо ця аварія вона трапилась увечері. Тобто несвідомо досі транслювали небезпеку. І наразі, коли вона була обмежена в тому, щоб рухатись через інвалідне крісло, вона почала дуже жорстко реагувати на сирени щодо небезпеки, коли ракетна атака. Бо вони проживають в Україні. Скажіть мені, будь ласка. Це ж робота. По-перше, постраждало тіло. По-друге, вже ми бачимо несвідомі, які вона, наприклад, розуміє, від чого в неї несвідомо є страх чогось. А є

Коля 23:09
люди, котрі

Влада 23:10
в дитинстві зазнали якоїсь травми, і вони вже не пам'ятають, що то було, наприклад, бо це було дуже лячно. І в мене багато клієнтів, котрі не пам'ятають, що з ними відбулося в дитинстві до 12 років. До дев'яти років. До чотирнадцяти років. Бо пам'ять вона заархівована, бо це захисна реакція.

Костя 23:35
Психіка певний блок ставить, щоб туди не потрапляти і не проживати цю травму наново. Чому саме треба перероджуватися?

Влада 23:43
Ні, я просто через приклад. Ми травми. Тут неважливо, це травма народження чи будь-яка інша травма. Але механізм який? Під час дихання наша свідома частина замовкає. І якраз

Коля 24:00
починається

Влада 24:01
робота з тілом. І тіло нам починає сигналізувати, де є дискомфорт. І іноді, наприклад, спортсменів перші відгуки якогось дискомфорту будуть в тих місцях, котрі зазнали спортивних травм. Але є ще травми, котрі ми здобули через якісь аварії, через фізичне насильство чи психологічне насильство. Бо будь-який страх, ми же його проживаємо тілом, бо нам мозок сигналізує і дає команду тілу мобілізуватися. Я думаю, що ви знаєте, що таке Стратегія є «Бій, біжи, замри». І ця стратегія вмикається нашим рептильним мозком, найстаріша частина нашого мозку, котра відповідає за виживання. Отже, коли ми йдемо в дихання, ми даємо сигнал мозку, що наразі він в безпеці. Ми починаємо працювати, оскільки ми дихаємо вся увага на нашу тіло. Під час дихання ми починаємо замічати якийсь дискомфорт чи спазм, чи якийсь біль в окремій частині тіла. І зазвичай одразу з цією білью з'являються якісь, знаєте, флешбеки. І людина починає переживати, слухай, мене зараз поверну, тобто той хлопець, я ще з його дівчиною не працювала, але під час другої практики він сказав, слухай, в мене дуже напружені руки. Я питаю, коли останній раз ти відчував таке напруження в руках? Він подумав декілька хвилин, сказав, під час аварії, коли я намагався

Коля 25:48
утримати… Тримав кермо.

Влада 25:49
Тримав кермо, так. І його мозок все пам'ятає, і в момент, коли він згадує цю ситуацію, мозок надає ті ж сигнали, і відбувається та зміна гормонального фону, яка відбулася в момент цієї травми. Є така класна книга, вона нідерландського психіатру Бесселя ван дер Колка «Тіло веде лік». І якраз він там описує свій 50-річний досвід, котрий каже, що ви можете ходити до психотерапевта роками і кожен раз, розказуючи якийсь травмований досвід життя, кожен раз ви будете плакати чи відчувати біль в тілі, який ви відчували тоді. І він каже, що цей біль потрібно витягнути з тіла, бо ви можете свідомо вже розуміти, що відбулося, чому вам погано. Але на тілі кожного разу воно буде повторюватись. Тому під час дихальної практики, буквально менш чим за хвилину, ти можеш прожити при згадуванні спектр цього дискомфорту, чи болю, чи напруження, котре відбулося під час травми. Але його і продихати, і нарешті відчути менше, ніж за хвилину, що тіло нарешті відпустило.

Костя 27:06
Щоб відпустити цей досвід. Так, так.

Влада 27:07
Тому,

Костя 27:08
на

Влада 27:08
жаль, це обов'язкова частина, але вона відбувається, тобто, наприклад, коли людина повертається в ту травму. І я хочу сказати, що тільки з мого досвіду, який вже більше п'яти років, Що якщо наразі у клієнта дуже багато викликів навкруги в житті, то його під час практики і не свідомо не візьме за

Коля 27:36
руку

Влада 27:36
і скаже «Ідемо в травму десятирічної якоїсь давнини». Ні. Якщо у людини дуже багато навантаження психологічного, фізичного, то ти зараз, під час практики, він чудово відспить. Тобто він просто поспить. І це буде кайф.

Костя 27:54
Значить, як практика для мене. Якщо? Як практика для мене, просто поспав. Так,

Влада 28:00
тобто іноді клієнти приходять і кажуть, слухай, я так круто поспав, дякую тобі. А якщо немає ніяких таких серйозних викликів психологічних, якщо людина стабільна, в неї на заразі все ок, то якраз це ідеальний момент, щоб пропрацювати якісь речі, котрі несвідомо можуть наразі вам і керувати. Приняті ваших рішень. Іноді ми ж не кожен день себе запитуємо, чому роблю саме так, чи чому я обираю саме це. Але завжди є прецедент, чому я це роблю. Тому що моє оточення від мене так очікує, чи я звик виріс в такому оточенні, чи щось зі мною відбулося, після чого я вже буду робити інакше.

Коля 28:42
В мене є ось такий приклад. Я прийшов і, по-перше, що значить дихати? Я і так дихаю. Людина дихає все життя. Може, я щось не те роблю, але я прийшов, має бути якась дихательна практика. І ми зараз ще поговоримо, що це взагалі таке. І от я кажу, в мене от в руку щось віддає. Ти каже, коли в останнє в тебе було, там про людину зрозуміло, в нього була аварія, там понятно, що це щось дуже, знаєш, очікувано, це як в серіалі, ніякого саспенсу, все зрозуміло. А тут в мене щось, ну, знає, в ногу віддає, що з ногою хер знає. От я просто не знаю, що з ногою. І що мені проробляти, якщо реально у мене з ногою все норм? Типу, я не знаю, що з нею не так. От просто щось болить нога? Може, просто болить. От я подихав, заболіла нога. Чому вона болить? Я не знаю. Що мені проробляти? Пропрацьовувати?

Влада 29:43
По-перше, питання зараз йде від вашого раціо. Ви припускаєте. Тобто, ви кажете, от така ситуація. Тобто, ми мислимо раціонально. А я ще раз нагадаю, що під час практики ми працюємо з нашим несвідомим. Тобто, наша раціональність, котре пояснює нам все чи обмежує нас, під час практики ми навпаки... Вимикаємо автоматично. Чому? От уявіть собі, коли ви йдете на пробіжку. Всі бігали 5 кілометрів.

Костя 30:19
Вчора прямо бігав 5 кілометрів. Скажіть, мені, будь

Влада 30:23
ласка, під час бігу, як швидко ваші думки кудись пропадають? Чи пропадають вони?

Костя 30:31
По-різному буває. Буває, що пропадають, буває, що ні.

Влада 30:35
Так, але є випадки, в яких випадках вони пропадають? Що за біг? Він зі зміною темпу чи це однаковий темп? Ні,

Костя 30:46
зазвичай однаковий темп. Я завжди бігаю, можна сказати, з однаковим темпом. Майже завжди. Я зараз не тренуюсь в якихось інтервалах, так званих, де міняєш темп. Я не можу якусь закономірність так назвати одразу, щоб коли думки влітають, коли ні. Просто розумію, що колись буває, що так, колись ні.

Влада 31:08
А як Ви можете охарактеризувати той момент, коли думки кудись пропадають? Чи незвично це для Вас?

Костя 31:17
Ну, ні, це не є незвичним. Я розумію, що це, напевно, в якійсь ситуації може здаватись незвичним, але у мене була, я собі купляв підписку на застосунок для медитації, і мені здається, що це щось схоже. До речі, мені здається, головною частиною медитації було дихання. Тому, в принципі... Там єдине, що голос каже спробувати відчути, що ти відчуття в різних частинах тіла. І відпустити думки. І в медітації це таким чином досягається в бігу. Мені здається просто, якщо немає зовнішніх якихось подразників, типу подразників якоїсь там сильно гучної музики, якщо це в залі, я позавчора в залі бігав, там важко відпустити думки, тому що навколо купа людей, якісь телевізори, музика і так далі. Але якщо це, наприклад, буде десь на природі, то мені здається набагато легше. І в цьому, коли біжиш, теж дихаєш. Якщо біжиш з постійним темпом, то в принципі теж дихаєш з постійним якимось ритмом.

Влада 32:24
Це той момент, коли if you know what I mean. Отже, коли ми робимо якусь монотонну діяльність, підмітаємо, моємо посуд чи залучаємо ще дихання під час плавання чи бігу, ми задаємо однотонний такий ритм. Тобто, ми свідомо себе поринаємо в транс. Тобто, насправді, більшу частину нашого життя перебуваємо в трансі. Під трансом я підрозуміваю, Стан автоматичності, тобто коли ми на автоматі щось робимо, коли ми звертаємо на щось увагу тільки якщо ми почули якийсь звук чи хтось нас покликав, тобто на автопілоті. Тобто наш автопілот це можна назвати як трансовий стан. Але коли ми залучаємо дихання, то є можливість якраз працювати з нашою несвідомою частиною, котра наразі ми можемо з нею взаємодіяти. Тобто є така крута історія як метафорічні карти «Коуп», де «Коуп» перекладається як протистояння, коли ми справляємося, і є в психології окремий напрямок як «Коуп-стратегії». Тобто це стратегії, які допомагають справитися зі стресом. Ось цю колоду, вона розроблена ізраїльським психологом і ця колода є майже в кожного психолога, в його кабінеті, в психотерапевті, бо іноді людині дуже важко описати, що вона відчуває, чи що її бентежить. Тобто не всі можуть щось собі уявляти, не всі можуть проговорити, що вони відчувають. І такі карти допомагають якраз працювати з несвідомою частиною, котра потребує допомоги в вирішення якогось конфлікту чи травми. Але проговорити ця людина не може, бо вона її не усвідомлює. Але через роботу з картками, котрі мають якісь образи, і вона має просто описати, наскільки це Відгукається їй щодо її запитів, це якби такий маленький ключ, де ти можеш щось називати словами, бо ми маємо розуміти, що це ми задаємо в нашому світі, що та як називати. Коли ми цього не знаємо, ми з цьому придумаємо назву. І дихання – це такий же інструмент, як ці метафорічні картки, котрі допомагають нам якраз працювати з нашим несвідомим. Просто підсказкою є тіло, котре нам відгукає якимось дискомфортом. Щодо питання Миколи, якщо бентежить біль чи напруження в нозі, під час практики, якщо це відбувається, то я... Ви маєте розуміти, що в ребьофінгу класичному ніхто питань не задає. Леонард Орр вважав, що немає сенсу копошитися в мусорі, який ти викинув. Він казав, якщо в тебе якийсь спазм чи дискомфорт в тілі під час дихання, просто його продиши. І це буде така історія, що біль буде підійматися до піку, а потім в хвилину просто він спаде. Але є інтегративна додаткова техніка, котра нам допомагає, наприклад, не доводити до цього піку. І це мені показав його учень, котрий сказав, в такі моменти, щоб людина в тебе в спазмі не перебувала годину, В різних частях тіла. Ти можеш запитати, чи опиши цей біль і коли ти його відчував останній раз? Чи з цим він в тебе пов'язан? Чи скажи, скільки тобі тут років? І дуже часто наші несвідомі в 99 випадках одразу Тобто людина може сказати і все. Бувають випадки, коли, наприклад, мені не можуть відповісти. Тобто воно болить і тягне. А я кажу, можливо, вік, скажи, нічого не приходить. І тоді я кажу, тоді просто дишимо. Наша задача – продишати цей больовий паттерн, котрий закапсульован в твоєму тілу. Бо зазвичай в тебе там не болить, а сьогодні тут зараз під час практики тіло щось сигналізує. Але розпізнати ми це не можемо. І ми тут їдемо за класикою ребофінгу. Просто продишіть цю закапсульовану травму.

Коля 36:45
І тут вважається, що я продихав. І, типу, далі що має відбуватись? Типу, більше в мене, коли я дихаю, в мене нічого не болить, але ж воно і до цього в мене не боліло.

Костя 36:56
Тому тобі, може, не треба.

Коля 36:58
Ну, типу, в мене, типу, не боліла нога. От я подихав, в мене почала боліти нога, ніхто зі мною нічого не розмовляє. Я сам маю продихати цю ногу. Як я зрозумію, що щось відбулося, що, типу, щось... Ну, я людина досить проста, прагматична. Мені треба знати, от була проблема, от вона вирішена. Я не можу зрозуміти, що я прийшов, проблеми немає, мені сказали, в тебе вона була і ти її продихав. Я такий,

Костя 37:25
ну, тут-тудь, спасибо за нічого. Якщо у тебе проблеми немає, то на що ти прийшов в кабінет, якщо у тебе, я так розумію.

Коля 37:32
Наприклад, дружина мене вимусила прийти. Тобто я маю зрозуміти, як це відбувається, з чим це можна порівняти, як було, як стало, і як я зможу відчути, що щось дійсно відбулося, що це не просто так, що я полежав, може понюхати якоїсь травички, яка може допомогти тобі, ти не знаєш чим, але воно 100% допомагає. Я зараз не намагаюся якось зменшити цю тему, але я дійсно не розумію, з чим мені порівняти, що в мене щось змінилось в житті. Що я далі буду дихати і в мене нога не заболить. Вона і до цього не так, щоб сильно боліла.

Костя 38:21
А я попереджував.

Влада 38:23
Ні-ні-ні, все супер. Я просто

Коля 38:25
реально не розумію.

Влада 38:26
Ні-ні-ні, все супер. Я дуже дякую за такі питання, бо для мене, наприклад, як для людини, яка просуває цю дихальну психопрактику, в мене інша проблема. Бухіви дуже багато грошей, великі бюджети в те, щоб рекламуватись в Інстаграмі. І, на жаль, ті люди, котрі в мене покупають цю практику, і я їх запитую, чому, що стало приводом, що стало причиною купити, вони скажуть, ти мені просто відгукнулась. Тобто не як я позиціоную, не як я її намагаюся там запакувати та Просто, щоб її помітили. Ні. Тобто, людина каже, ти мені відгукнулась, я тобі довіряю, мені нічого там не потрібно показувати, я просто хочу це спробувати. І якраз, якщо зараз я ж можу пропрацювати возраження, тобто, з вами, то це буде для мене навіть така маленька перемога. І я, ну, дуже залюбки залучаюся. Ну, я буду наразі намагатися відповісти, щоб для тих, Це викликає скепсіс, що він зменшився, але я готова до того, що, може, нічого не зміниться. Бо в кожної людини є свій інструмент і свій варіант, який комфортний і зрозумілий конкретно для кожної людини. Я не намагаюся прозвати цей метод як єдиний Універсальний, але він насправді універсальний, бо він базується на диханні, що з нами все життя, і ми через дихання живемо, і ми закінчуємо наше життя, коли ми перестаємо дихати. Тому я хотіла б довести, що він дійсно є і, очевидно, універсальним, але він може дійсно не всім підходити через якісь там раціональні фрейми. Отже, під час практики, якщо якась частина тіла себе починає проявляти дискомфортом, і ви, наприклад, не можете мені сказати, що вона вам нагадує, чи, можливо, вона вас вертає в якийсь епізод з минулого, і я вам пропоную її просто продихати, то під час практики ви будете відчувати, як болі зростає по мірі дихання, бо ми дихаємо десь годину, І в якийсь момент, коли ваше тіло починає себе сигналізувати, що є щось не так, то цей спазм чи цей дискомфорт, він може бути з вами від хвилини до 40 і до 50. І ви будете відчувати цей дискомфорт рівно стільки, скільки потрібно вашому тілу. І в якийсь момент цей дискомфорт має зникнути. Тобто буде доведення до такого пікового болю і після котрого буде одразу полегшення. Після практики конкретно ваша нога, яка до цього вас не бентежила, після практики вона теж не почне боліти, але ви почуєте різницю між станами до практики та після. І я завжди розказую, що в ребіофінгі кожного разу є інструктаж, він займає від 15 до 30 хвилин. Тобто кожна людина, яка вперше пробує цю практику, я розказую всі процеси, все, що може відбуватися з тілом. Під час практики. Для того, щоб людина відчувала безпечність. Що це безпечно, екологічно. Ми нічого не ковтаємо, нічого не нюхаємо, нічого з собою не робимо. Ми тільки дихаємо. Я навіть не торкаюсь тіло людини під час практики. Моя задача відслідковувати техніку.

Коля 42:15
Можна питання? Ти тільки не ображайся. Якщо порівнювати взяти просто якогось абстрактного психолога, який працює за якимось гештальтерапією або ще щось, я таки не зрозумів, що та людина робить, але уявимо, що там задає якісь питання, якось щось тебе розпитує, і там хоча б зрозуміло, на що мені хтось ще Що я якось сам дойду до того, що сам себе вилікую через якісь відповіді. Короче, там окрема історія, я так і не зрозумів, що вони роблять. А тут, якщо мені просто треба дихати, на що мені ще окрема людина, чи може я просто посидіти вдома, подихати, заболіла нога, ще подихав, нога пройшла, кінець. На що в мені людина, яка буде ще дивитись, як я дихаю? Це супер питання.

Влада 43:05
Це супер питання, бо якраз ідея практики ребьофінгу в тому, щоб потім людина могла практикувати самостійно. Їй потім фасилітатор не потрібен. Але вертаємося до інструктажу. Тобто я людині поясняю, що в практиці ребьофінгу є три рівня. Перший рівень – це тілесний. Це коли тіло сигналізує через спазми, напруження, біль. В котрій ми маємо продихати. Другий рівень – це психоемоціональний. Це коли, наприклад, людину вертає в якийсь епізод травматичний з минулого. І вона його може зараз проговорити, сказати, йопт вашу мать, а я не пам'ятаю навіть цього. А зараз я згадав, це було. І я навіть не думав, що від цього мені було дуже боляче, бо мені здавалося, що всі через це проходили. І це психоемоційний рівень. І третій рівень – це духовний, бо практика базується на практиках йоги. І ми вже говорили, що від ритмічного дихання, а там конкретна техніка, ми поринаємося в близько трансовому стану. І якраз те, що може відбутися з людиною в залежності від її досвіду, наприклад, вживання наркотиків. Тобто це теж одне з питань, я завжди питаю перед практикою. Чи було вживання наркотичних віществ, речовин, натуральних чи хімічних, синтетичних. А

Коля 44:33
якщо були?

Влада 44:34
Бо це каже мені, що ближче до кінця практики, на фазі відпочинку, скоріш за все, людина піде в якийсь

Коля 44:42
тріп.

Влада 44:47
Так, який вона вже знає, бо вона, ну, типу, о, я це, там, під грибами щось подібне, чи під, там, DMT, чи під екстазі. І в цей момент я розумію, що мені потрібно проговорити, що, можливо, після того, як ми подихаємо, під час фази відпочинку 15 хвилини, ви десь, ну, Десь політаєте. А іноді людина каже, що ні, немає ніякого в мене досвіду, але, наприклад, ця людина практикує йогу, медитації, чи практикує крия йогу. І я розумію, що ця людина читає молітви. Я розумію, що в цій людини достатньо круто вже працює фокусування уваги, і ця людина може 5-10-15 хвилин монотонно щось робити. Я розумію, що в цій людині буде також досвід на фазі відпочинку, що вона не просто поспить, а вона десь політає. А іноді приходять люди з великим досвідом алкоголізму, і, наприклад, тільки під час якихось глибоких Програм голоду чи якогось детоксу, коли їхнє тіло чисте, в них є можливість хоч якось наблизитися до цього стану, коли ти відлітаєш. Вони частіше зо всього просто спять. З це залежить, я хочу сказати, що в будь-яких практиках, в тому числі як рібьофінг, Якщо у вас задача не травми пропрацьовувати, тому що до якогось моменту ми щось пропрацюємо те, що вам наразі заважає, а ви навіть цього не усвідомлювали. Потім це буде просто дихальна практика, як Микола сказав, що я можу сісти вдома чи лягти вдома і вже знаючи техніку себе продишати і навіть потім гарно поспати чи потріпувати. І оці тріпи, вони теж не постійні. Це залежить, наприклад, від того стану, в якому ви перебуваєте. Якщо ви наразі під стресом після ракетної атаки, то дихальна практика навіть 20 хвилин потім надасть вам можливість гарно поспати вночі. І вона заспокоє вашу

Костя 47:06
нервову

Влада 47:06
систему.

Костя 47:07
З дихальними практиками у мене є вже певне розуміння, тому що моїм особистим поглядам на життя і на те, що таке людина взагалі, нічого тут не протиречить. Ми колись, минулого року, здається, в травні був, здається, кожен травень, це така західна історія, що кожен травень відзначається, здається, Mental Health Awareness Month, що це таке. В офісі ми покликали психологиню, здається, в напрямку гештальта працює, і ми запитували її прості такі речі, ми не робили консультацію гештальта для всіх, але запитали, наприклад, в умовах війни, які можуть прості бути техніки, завдяки яким можна впоратися зі значною тривогою, наприклад, коли обстріл. І вона якісь прикольні штуки розповідала, я не дуже вже пам'ятаю, але я точно пам'ятаю, що одна з них — це коли так на грудях скрещуєш руки і їх похлопуєш себе по плечах ритмично. Ось

Влада 48:08
тут є ямка, ось тут, хвилинку.

Костя 48:14
Влада показує на ямку.

Влада 48:16
Так, так. І це називається метелик вправа. І ти маєш прикласти конкретно до ямок і потім себе похлопувати ось так. І

Костя 48:30
це теж

Влада 48:30
задає ритм.

Костя 48:32
Так, і це, в принципі, доволі мені здається, що на моєму рівні дуже поверхне, дуже такому користувацьку, можна сказати, не тренера. Мені зрозуміло, чому так, тому що, як ви вже сьогодні зазначали, у нас, наприклад, страх з'являється в мозку, а потім він дає реакцію тілу, що, наприклад, всі ми знаємо, що коли, наприклад, різкий якийсь звук От ми дивимося якесь кіно і там якийсь фільм жахів і потім там якийсь різкий такий голосний звук, у нас можуть якісь мурашки піти шкірою, або ми якось відчуваємо на спині якісь такі іголочки по колі, тобто мозок дає нашому тілу якусь реакцію. І тому через те, що ми в принципі тварини, якщо стимулювати зворотню реакцію, тобто стимулювати тіло, це може бути похлопуванням цією бабочкою, метеликом, а може бути ритмичним диханням, дійсно можна звернутися до Змінювати стан підсвідомості, тобто це такий механізм, який працює в обидва боки. Те, що мені досі, і я так розумію, що дихальні практики можна використовувати, щоб звернутися до підсвідомості, тому що в цілому підсвідомість нам не є, ну наскільки я розумію, людині прості, якщо ти там не геній типу Зігмунта Фрейда, як Фройда, не є доступною, ти не можеш до неї звернутися просто так, для цього потрібні якісь інструменти або спеціалісти. Але я досі не збагнув, про що саме «ребіртінг», тому що він же не про «брідінг», не про дихання. Я розумію, що в основі методу все ж таки є дихання, але чому він називається «переродження», чому саме процес переродження є, я так розумію, в основі цієї техніки, тому що є в назві її, вона не називається дихання, а називається «переродження». Я сьогодні погуглив і почитав ті статті, що ви нам присилали для Для власної роботи я знайшов якусь штуку, до речі, яку той самий Фрейд вперше сформулював цей термін. Я не пам'ятаю, як він точно називається, але є такий термін, що типу дитяча амнезія чи щось таке. Вважається, що більшість абсолютно людей не пам'ятає нічого, Принаймні до трьох років приблизно. Визначені немає, що саме до трьох років. Але, зазвичай, якщо у людей питати, вони нічого не пам'ятають взагалі від трьох і раніше. І наразі науково, я сьогодні це гуглив, невідомо про те, що у людини можуть бути якісь спогади про процес народження. Тут немає значення, що він кесарьовим розтином бачив. Природнім шляхом. Чому саме переродження? Що це за процес такий? Розкажіть про це, якщо можна.

Влада 51:12
В 70-х роках, коли Леонард знайшов для себе те, що можна дихати і якісь флешбеки будуть тебе настигати, він служив в американо-в'єтнамській війні, коли повернувся до цивільного життя Друзі ми, вони шукали... Ну, по-перше, треба розуміти, що з 60-ти роки це період нью-ейджу, тобто захід для себе відкрив схід з його його йогою, з медитаціями та іншим. І я дуже часто, в приклад, приводжу Автора «Зіркових воїнів», тобто автор роману «Дюна», на базі котрого знятий фільм «Дюна» і на базі котрого знятий «Зіркові воїни». Якщо дивитися на перший фільм «Дюна», то можна зрозуміти, що цей спайс, який можна перекладати як спеція чи наркотик, який всі в його бажають, всі в його пошуки, і в кожної раси є свої якісь скіли, Тоді автор це закладав, що в кожної людини умовно кластеру людей є свої якісь суперскіли. Тобто те, що є для Китаю. Щодо Африки, щодо білого чоловіка, ми можемо умовно розділити, яка різниця між нашими расами. Це був як прототип, але він такий з додаванням фентезі. І чому в цілому в 60-х роках з'явився такий напрямок як New Age, і це такий великий попит на схід, на східні практики, через те, що велика кількість наркотиків прийшла з фронту до цивільних. І це стало в масовому доступі для використання. І люди зіткнулися якраз з тріпами та іншими, і вони шукали, як це можна дослідити, який це вплив має. І, до речі, коли Леонард Орр почав знайомити людей з практикою реб'офінга, до нього прийшов якраз чехословацький психіатр, котрий мігрував в США, Станіслав Гроф. І після свого досвіду з Ребірфінгом він створив голотропне дихання, котре базується на іншій техніці, і це для нього було аналогом його ЛСД-терапії, котру вже заборонили на той момент в Америці. Чому саме назва Ребірфінг? Тому що вперше Леонард відкрив для себе цю техніку дихання, коли він приймав ванну після робочого дня. І коли ми сьогодні з вами говорили про біг, і що іноді в залі, коли ми займаємося, є дуже багато подразників, і світло, і музика, і люди, тобто багато дуже всього відбувається, наша нервова система, вона це рахує. І через це в нас працює нервова система в режимі симпатики. Тобто активність, бодьорість, тонус. А є парасимпатика. Це спокій, творчість. Є така історія як float-капсула. Можливо, ви зустрічали в Одесі на вулиці Нечипуренка в майн-споті була капсула депривації, float-капсула, в котру ти залазиш, там вода, в котрій розчинено 400 кг англійської солі. Це капсула, яка повністю депривує тебе від будь-яких подразників. Світло, звук, температура тіла там підтримується, твої температури тіла. І ти просто там розчиняєшся в цьому. До речі, я почала також надавати Rebirthing до війни своїм клієнтам, в котрих вже було досвід 10 сеансів з сухого Rebirthing, і вони йшли вже в капсулу. І в Києві я також це робила до війни, бо там був Cloud9 з 4 капсулами. Отже, психологи, до речі, психотерапевти, своїм пацієнтам, котрі зазнали фізичного, це сексуального насилля, де кордони тіла були порушені, вони радили входити в цю капсулю. Бо через те, що вода підтримує ці температури тіла, людина несвідомо вертається в свій заплідний період, тобто коли вона ще в утробі матері. Тобто несвідомо це все сканується дуже швидко. Як тільки ми потрапляємо в такі умови, де в нас є з чим порівняти, ми навіть не усвідомлюючи цього, вмикаємо такі нервоні процеси психіки, котрі нам допомагають себе заспокоїти, відчути знову безпеку, спокій та захищеність. Так працює наше несвідомо. І коли Леонард практикував перший рібьофінг, він його практикував у ванні, бо якраз тепла ванна йому допомогла швидко понуритись в цей стан свого періоду, коли він ще був в животі у мами. І це йому надала дуже велике відчуття безпеки і відпочинку, бо його життя вже не було таким, як в дитинстві, особливо після війни, і він був пожежником. Тобто ця людина, котра, умовно, кожен день стикалася з питанням життя та смерті. І в цей момент він почув, що він знов відчуває себе в безпеці. І потім, коли він експериментував, він в своїх експериментах відзначав, чи буде змінюватися стан від температури води. А потім він знайшов, що він не змінюється, він від цього не залежить. І так він знайшов, що це залежало від дихання. І потім він на 10 років 10 поринувся повністю в йогу, бо в йогі є Направлені прана і хатха йога. І він відзнайшов, що якраз через конкретну техніку дихання в нього є оце понурення. І просто перше, що він відчув, коли він був у ванні, це була конкретна ситуація з його пологами. І все. І так він назвав ребьофінг. А потім він зрозумів, що під час практики дихання через раз В залежності від людини, вона вертається в якийсь травматичний досвід з минулого. І потім він збагнув, що в цілому і самі пологи, і факт народження – це перша травма. Бо ти вийшов з одної середи і перейшов в іншу. І ти почав ще дихати. До цього ти коли в утробі, ти не дихаєш. В тебе є потреблення кисня через

Костя 58:17
пуповину.

Влада 58:19
Він просто аутентик. Він відчув себе так, пережив це, тому це буде називатися так.

Костя 58:28
А потім він це досліджував. На якому етапі? Якщо тепер підтягнути те, що було на початку нашої бесіди, було те, що це про проживання травми народження, а ви кажете зараз, що йому було комфортно і добре, тому що він був утробі матері. Чи він теж переживав цю травму народження наново?

Влада 58:49
Він також пережив, і я хочу зазначити, що в моїх клієнтів чи на першому сеансі, чи на наступних також... З того, що я дуже яскраво пам'ятаю, це коли хлопчик мені каже, що я дихаю, але в мене відчуття, що в мене десь тут якось воно стягує, я не можу нормально дихати. Я питаю, а ти народився з перетягнутою пуповиною? Він каже, я не знаю. Ну, тобто, я не маю ніякої гадки. Я кажу,

Коля 59:21
добре, після практики

Влада 59:22
подзвони, будь ласка, мамі і запитай, що? Він після практики подзвонив мамі і запитав, мама, які в мене були пологи? Ну, тобто, як ти мене народжувала? Як довго? Чи були якісь осложнення під час пологів? І вона сказала, що він був обмотаною, але, ну, типу, там не така важка була асфіксія. І це якраз

Коля 59:43
на питання

Влада 59:44
Миколи, що іноді мені навіть не здогадується, навіть немає інформації щодо цього, і ми не знаємо, як це назвати.

Коля 59:54
Мене не народжувало, я почкуванням просто ділюсь, тому все нормально,

Костя 59:59
мені це

Коля 59:59
легко буде перенести.

Костя 1:00:01
Я хочу розказати, що за якийсь час до того, як ми спланували запис цього епізоду, Влада нам надіслала серію матеріалів про ребёртинг, про переродження, і там є одна з історій, про яку ви не просто не приховували. Я дякую, що ви її підкреслили, я про неї запитаю. В 2000 році сталася історія з, наскільки я розумію, чомусь цей метод також називають «ребіртінг», ну називали люди, що його практикували, в якому 11-річна дитина загинула в рамках 70-хвилинної, ну як не загинув, була вбитою після 70-хвилинної Ви підкреслили, що ви впродовж сесії навіть не торкаєтесь клієнтів, а там чомусь люди, що називають тим самим ім'ям, вони дитину з серйозними психічними розладами пробували лікувати тим, що огорнули її тканиною спочатку досить плідно, тобто з голови до п'ят. А потім три дорослі людини на неї подушками тиснули з різних боків, щоб імітувати, що вона в процесі народження перебуває. І вони ще фільмували це на відео. Ця імітація процесу народження, вони вірили, що якщо вона буде боротися, намагатися народитися заново, то вона зможе якось вилікуватись від своїх психічних розладів. І не дивлячись на те, що вона багато разів казала, що вона задихається, Вони цього не припинили. Я розумію, що ці люди займалися не тим, що ви робите. Але чомусь вони називаються тим самим ім'ями. І коли вони побачили, що вона перестала рухатись і викликала швидку, Там швидка приїхала, але там майже одразу констатували, що вона вмерла. І «ребірсінг» заборонили в штаті Колорадо після того, як губернатор підписав, здається, так і відомий закон «Candace's Law» в ім'ям цієї дівчини. Чи це є тією ж самою практикою, чи є це інша практика? І я так розумію, що оцей випадок став таким Такою великою такою брудною плямою на всьому методі, тому що тепер всі, хто хочуть про це дізнатися, вони гуглять про ребёрфінг, то третє посилання в інтернеті, вони знаходять про це випадок і думають, о ні, там якщо діти гинуть, то воно нам треба. Що це за історія така і чи відрізняється ваш метод від того, що робили ті люди?

Влада 1:02:34
Я думаю, що ви якраз відповіли на своє питання, бо ви дуже детально Знайомились з матеріалом. На жаль, я про цей випадок навіть не знала. Я про нього прочитала лише коли я запропонувала одному з центрів волонтерських щодо допомог ветеранів і мені там надіслали Одну з статей цю, як привід не розглядати навіть Ребіофінг як вспомагательний додатковий інструмент для роботи психотерапевтів та психіатрів за назначенням. І я була дуже здоволена, що мені надіслали цю статтю, але можливо її навіть не прочитали, бо заголовок, він дуже такий Кричащий. Типу, під час ребьофінгу померла дівчина. Але коли ти відкриваєш статтю, ти розумієш, що її придушили вагою в плюс 300 кг. І вона під час самої практики казала, що вона задихається. І судмедекспертиза показала, що вона вмерла від асфіксії, тобто від задушення. І я думаю, я не знаю, але я думаю, це моя лише думка, що заборонили в цілому, оскільки там не було регулюючого і в Україні теж немає цього регулюючого якогось інструменту На законодавчому рівні, який би перевіряв фахівців на дійсне знання цієї техніки, як ви вже зазначили і згадали на початку розмови, що я навіть не торкаюсь до тіла людини і всі процеси, які з нею відбуваються, Абсолютно безпечні. І якщо психіка людини до чогось готова, практика буде нести характер психопрактики, а якщо і психіка не готова до якоїсь глибокої психологічної роботи, то вона подихає. Відбудеться дуже багато корисних процесів, оскільки ми дихаємо діафрагмою, і це наше натуральне дихання, і ми дихаємо носом, так дихають діточки. Вона, навпаки, отримає і лімфоток, і кровоток, і є, за рахунок того, що ми діафрагмально дихаємо, робимо масаж органів і запускаємо детокс-процеси. То те, що там відбулося, я думаю, що вони на законодавчому рівні заборонили через те, що в них не було якогось регламентованого механізму перевірки компетенцій фахівців. І навіть в Україні, коли до мене приходять і кажуть, я знаю, що таке реб'офінг, я його пробував, і я кажу, Перше питання, яке я задаю, це була індивідуальна практика чи групова. Цього питання вже наразі достатньо, щоб зрозуміти, що то було. Частіше всього кажуть, що це була групова практика. Це вже не є ребіофінгом.

Коля 1:05:50
Так, який сенс у груповій. Це типу всі лежать. І всі в

Влада 1:05:55
шоці. Ну, ви можете подивитись в інстаграмі, як там виглядає, хто

Коля 1:06:02
себе

Влада 1:06:03
позиціонує. Вони беруть бубни, вони починають якось на щось нажимати в тілі людини. Тобто це ось так я роблю. Потім я питаю, якщо це було індивідуально, яка була техніка? Тобто, чи пам'ятаєте ви техніку? І там теж, на жаль, бувають ситуації, коли майстер, котрий це проводив, він комбінував класичну техніку чи зовсім іншу техніку дихання і все. Тобто, я кажу, це був не ребірфінг. Це була якась дихальна практика, але це був точно не ребірфінг.

Костя 1:06:45
Я вас буду зупиняти, щоб ми просто на ще питання змогли відповісти, тому що, щоб нас дослухали ті, хто слухають, бажано, щоб в них вистачило бажання і сил дослухати до кінця, і ми не записували три години, нам треба якийсь таймінг теж, його притримуватись. Це дуже круто знати, якщо чесно, що це, хоч люди його називали теж «ребіртинг», що це принципово інший підхід. У мене просте таке запитання. Як виглядає типовий сеанс? Дуже коротко, буквально в трьох реченнях. Як виглядає типовий сеанс з переродження?

Влада 1:07:24
Як підготуватись до нього?

Костя 1:07:26
Ні-ні, як він виглядає сам сеанс?

Влада 1:07:29
Що відбувається?

Костя 1:07:32
Я маю на увазі, наприклад, я ходжу до психолога, який працює в методі психоаналізу. У нас відбувається робота так, що я або приходжу до нього в кабінет і сиджу напроти нього на дивані. Або я працюю в онлайні і дивлюся на мене через камеру, і я на нього через камеру, і дивлюся на нього на моніторі. Як працює типовий сеанс переродження? Я буду назвати мені простіше казати слово «переродження». Мені здається, воно є більш природні, прості, ніж ребіофінгу.

Влада 1:08:04
Отже, сеанс з дихальної психопрактики переродження, ребіофінгу, може бути в двох форматах – онлайн чи офлайн. Наразі я тільки проводжу онлайн з 1 березня, бо 31 січня поряд з моєю студією влучила ракета в готель «Брістоль». І, на жаль, моя студія постраждала, я прийняла рішення протягом лютого зачинитись. Бо я працюю також з підлітками і мені, на жаль, не дуже комфортно знати, що під час нашої роботи може пролунати сирена і я починаю хвилюватися за дитину, а не за себе навіть.

Коля 1:08:45
Тобто людина може не переродитися.

Влада 1:08:52
Тому наразі тільки онлайн. Як це відбувається? Людина може практику... Що потрібно? Їй потрібен куточок, в який вона може лягти. Два метри на один метр. Може на ліжку, може на полу, може на софі, але важливо, щоб це було просто горизонтальне ровна поверхня. Людині потрібен телефон та інтернет. Ми через WhatsApp, Skype, Telegram, Google Meet, Zoom зв'язуємося. І якщо людина в перший раз, я проводжу інструктаж. Тобто я її готую до того, що таке... Ну, я їй розказую, що таке ребьофінг, як відбувається сама практика, що людина може відчувати, наприклад, а може і не відчути. Але моя задача – підготувати її, щоб вона була повністю розслаблена та відчувала себе в безпеці. Потім я показую техніку дихання, і ми починаємо сам сеанс. Дихаємо ми від години до полутора. Це залежить від того, який же це сеанс і які процеси по тому ми вже прийшли. Тобто частіше всього це година. Після активної фази дихання ми переходимо у фазу відпочинку. Після фази відпочинку у нас є Йде період обміну зворотним зв'язком. Тобто людина розказує, що з нею вже більше відбувалося, як себе воно відчувало, наскільки їй було комфортно-некомфортно, лячно-нелячно, чи були в неї якісь інсайти, як вона наразі себе почуває, які в неї наразі відчуття в тілі. І після цього ми завершуємо практику, якщо все добре, все ок. Частіше всього після практики людина дуже хоче їсти, в неї великий апетит. Бо одна практика, вона як високоінтенсивне інтервальне тренування. Тобто ми постійно дихаємо, і ми витрачаємо дуже багато калорій. Тому частіше всього людина після дуже хангрі. І за дві години до практики я надаю підготовку. В якій зазначено, що за дві години до практики людина не їсть, бо це як перед бігом. Тобто потрібно, щоб шлунок був трошки пустий, щоб не було важкості.

Костя 1:11:25
Одна з розповсюджених штук, яку можна знайти в будь-якому джерелі, майже будь-якому інформації, коли шукаєш практику переродження, навіть на Вікіпедії далеко ходити не треба, це те, що ця практика і бракує доказовості научної. Що ви зазвичай відповідаєте людям, що про це кажуть?

Влада 1:11:48
Зазвичай ті, хто до мене звертаються, вони навіть не запитують мої дипломи та сертифікації. Це я намагаюся сказати, що це має бути, якщо ви йдете до фасилітатора з реб'офінгу, який себе так позиціонує. Щодо науковості, доказовості, безпечності. Я, слава Богу, до нашого подкасту так з'явилася в можливості, бо Більше дослідити це питання. Отже, на сьогоднішній день Україна з початку війни переходить на європейський формат акредитації психологів. Тепер, щоб надавати послуги як психолог в кабінеті психолога, ти маєш мати акредитацію клінічного психолога. І ти маєш обрати визнаний безпечний напрямок, котрий є визнаним на всесвітній спілці психологів, і за котрим ти будеш працювати і надавати послуги як психолог чи психотерапевт. На цьому так крапка.

Коля 1:12:59
Тобто

Влада 1:13:00
наразі, якщо я цього року пройду акредитацію клінічного психолога, то я буду катіруватися як спеціаліст, котрий може надавати психологічні послуги, але все одно не зможе надавати послуги з ребірфінгу, бо він не є на сьогодні доказовим та безпечним серед спілки психологів. Але що цікаве? Ще 10-15-20 років тому єдиний визнаний метод роботи в психотерапії був тільки когнітивно-поведінковий. Всі інші відомі нам, як Гештальт та інші, не були також визнаними та безпечними. А ще якихось там 100 років психологія не вважалася науковою. Тому я на це дуже спокійно реагую. Я тому і проводжу наукову діяльність і дослідження, щоб доводити через методи, через тестування, що цей інструмент в його класичному виді є абсолютно безпечним. І що можна відслідковувати зміни на психоемоційному та фізичному стані. Тобто, коли проходить вже психосоматика та інше. Тому отак, ми в процесі надбання, визнання.

Коля 1:14:20
Добре, а як зрозуміти людині, що вже треба звернутися до якраз ось цієї практики Перенародження або ще чогось. Як зрозуміти людині, що бажано піти та спробувати, чи це мають бути якісь проблеми, а потім я маю піти, чи я маю піти і потім зрозумію, що в мене були проблеми. Як це відбувається? Як для мене, для знайомих взагалі зрозуміти, що мені треба звернутися до такого спеціаліста?

Влада 1:14:59
Тут дві категорії. Ті, котрих нічого не бентежить і їм просто цікаво скористатись, відкрити для себе щось нове, бо дуже багато серед моїх клієнтів

Коля 1:15:14
ті, хто,

Влада 1:15:15
як би мовити, колекціонує різні інструменти, щоб розуміти, коли вона може застосувати той чи інший інструмент і який буде від цього ефект. Чи коли, наприклад, вже в фізіологічному рівні є спазм діафрагми, тобто людина відчуває, що вона не може вдихнути на максимум, що вона не може дихати, тобто в неї поверхневе, дуже коротке дихання, чи дуже довгий видих. Коли людина постійно ходить до масажиста через те, що вона відчуває напругу в тілі, в конкретних місцях, чи навіть біль в районі лопаток в когось, в когось ікри ніг, в когось спазм десь в шейно-воротниковій зоні. От коли ви відчуваєте, що ваше тіло знаходиться як в м'язовому панцирі, чи окрема частина вашого тіла відчуває якусь напругу, котра вам задає багато дискомфорту. Але який є нюанс? Не вирішуємо ситуацію з нашим тілесним дискомфортом, ми ігноруємо, ми звикаємо до болю. І тому в мене були випадки, коли людина прийшла на практику, подихала і після практики в неї почала якась частина тіла боліти, тобто м'язово, десь в спині. І мені кажуть, в мене після вас почала боліти спина. І я кажу, а чи... Чи бентежила вас спина до практики? Ні. А там, кажу, рік по тому, два-три. І людина каже, блін, так, але я намагався щось з нею робити, а потім забіл, бо воно не вирішувалось. Я кажу, ви просто звикли до фонового болю.

Коля 1:17:16
І

Влада 1:17:16
зараз ми просто вертаємо вам чутливість. І я кажу, протягом декількох годин чи менше цей дискомфорт, він пройде. Але так ми повертаємо чутливість, і на котрі ви вже починаєте реагувати, щоб з нею щось зробити. Ми ж знаємо, що якщо ми стикаємося із хворобою, то це означає, що це вже запізно. Тому тут і також працює. Чи вже ж такі ситуації, як, наприклад, із аварією чи з ракетним обстрілом, коли людина розуміє, що вона одразу реагує так, але нічого ще не відбулося, але в неї вже такий стан, коли плечі підіймаються і стан тіла мобілізуватися та діяти. Бігти чи завмирати.

Коля 1:18:09
Ще таке питання. Ми вже говорили, що ось це перенародження трошки схоже. Станіслав Гроф казав, що це теж схоже до того, як людина реагує на ЛСД. А якщо є люди, які… людина боїться себе? Вона якраз не вживає там всякі Єшки, ЛСД і всяку таку історію, бо вона просто боїться себе, боїться себе от внутрішніх якихось своїх, ну, те, що відкриється, як називається. Що можна цим людям порадити? І це не просто таке абстрактне питання, це дійсно є серед знайомих такі люди, які бояться будь-що таке психотропне, тому що вони бояться того, до чого воно призведе.

Влада 1:19:02
Щодо ребьофінгу, то такі люди, вони чи не доходять до ребьофінгу через свій страх, а якщо і доходять, то я їм створюю безпечні умови для того, щоб вони просто відпустили якийсь контроль такий раціональний. «Я боюсь, бо я боюсь». Чи під час практики вони засинають. І те, чого вони бояться, нічого з ними не трапляється. І це створює достатньо класні і безпечні умови щодо практики. Якщо людина не йде в ребіофінг, але хоче якось попрацювати з собою, то якраз ті ж самі метафорічні карти Чи арт-терапія. Такі речі якраз можуть допомогти людині якось проживати те, що її бентежить внутрі, але достатньо свідомим методом, тобто вона розуміє все, що відбувається і вона не йде в інший стан. Весь час вона в свідомості, в бадьорості і вона може Комунікувати із спеціалістом і бачити, що вона робить і що відбувається. Є достатньо багато аналогових. Я хочу зазначити, що різниця між рібіофінгом і голотропним диханням вона велика. Рібіофінг можна практикувати кожен день, хоч два рази на день, хоч 20 хвилин чи 40 хвилин, бо це йоговська практика, базується на діафрагмальному диханню і на диханні носом. Коли голотропне дихання – це дихання ротом, це двохгодинний, трьохгодинний сеанс. І дихання ротом ми використовуємо, коли ми біжимо від опасності. Тобто, коли ми відчуваємо небезпеку.

Костя 1:20:47
І

Влада 1:20:48
відбувається такий гормональний всприск адреналіну, кортизолу, норадреналіну, що після такої практики людина в ахірі. Коли в ребірфінгу, навпаки, ми робимо все, щоб людина відчувала в безпеці, щоб вона регулювала себе. Щоб після практики в неї було відчуття спокою. Голотропне дихання ти не практикуєш двічі на день, кожен день, бо твої нирки тобі скажуть «До побачення!»

Костя 1:21:22
Я, до речі, ще знайшов, теж готуючись до цього епізоду, що є американський, мені здається, скоріш за все, але я не можу 100% стверджувати, Національна бібліотека медицини. У них є сайт з великим дослідженням стосовно дихальних практик. І вони, в принципі, зазначають, що є. Вони там дослідили якусь кількість... Зарев'ювали, точніше, якусь кількість досліджень. І кажуть, що, безумовно, є зв'язок між дихальними практиками і контролем, поменшенням стресу, тривожності і так далі. Вони теж зазначають, що Поки що доказова база дуже слабка, що вона потребує подальшого вивчення, але при цьому це не означає, що якщо вона слабка, може вона потім стане і великою. Це не означає, що це не робочий метод. Тому є досить авторитетні джерела інформації, які стверджують, що дихальні практики можуть працювати. У мене, чому я стільки раз повертався до питання про як це пов'язано з народженням, тому що Знаєте, це, мені здається, одна з великих проблем, з якою потенційні клієнти стикаються, коли хочуть обрати, наприклад, якийсь метод терапії, будь-якій психотерапії. Це як, по-перше, знайти метод, що може підходити людині, а по-друге, як знайти Конкретного терапевта, що буде нормальним, тому що і в цьому, звісно, не допомагають історії, як була зі Спартаком Субботою, який казав, що він десь працював в СБУ, а потім з'ясувалось, що він так і дійсно працював в СБУ, просто це інші якісь з СБУ, просто абревіатура ТА, але це був якийсь ТОВ і що диплом у нього був якогось вигаданого університету. Тому, з точки зору клієнта, який не перебуває в тусовці психологів і не знає нічого про цей світ, дуже важко розрізнити, що можна, що не можна, куди йти, куди не йти. І тому я вам, Владу, дуже дякую за те, що ви сьогодні дуже спокійно відповідали на наше запитання. Дуже, на мій погляд, досить професійно і не дивлячись на те, що ми їх ставили в досить такому прямому і прямо, скажімо, непрофесійному форматі, тому що ми взагалі не професіонали в цій галузі. Це викликувало мою велику повагу. Дякую.

Коля 1:23:52
Дякую. Мені більше всього сподобалося, що розмова була для мене на зрозумілому рівні. І це не було щось типу чоловєка та сущі, существуючі способи екзистенції. А щось було досить зрозуміло, як мінімум для мене.

Костя 1:24:13
Я сподіваюся, що нашим слухачам теж трошки... Ну, тому що я до того, як ви нам написали в коментах і запропонували поговорити про ребірфінг, я нічого про нього, про цей підхід не знав. Тепер їх у якесь уявлення знаю. Сподіваюся, що хтось, хто дослухав цей майже півтори години, напевно, вийде в готовому стані і щось зрозуміє.

Коля 1:24:35
Ми залишимо всі посилання на телеграм-канал, на інстаграм-канал, на всі... На

Костя 1:24:43
інстаграм-канал, ти дід!

Коля 1:24:50
Інстаграм електронний адрес.

Костя 1:24:54
Дід пігулки. Влада, чи є якісь ще аспекти, які щось ми не дали вам сказати, чи щось залишилось поза кадром?

Влада 1:25:05
Я хочу, по-перше, повдячити за питання вам. Ви мене перед інтерв'ю, перед подкастом попередили, що, Влада, ми будемо такими, як і ми є, ми будемо просто не те що жорсткими, але ми будемо дуже конкретними, прямими і не ображайтесь. І ми навіть робимо опцію, що ми можемо не публікуватись, якщо щось піде не так. Але все одно атмосфера нашого діалогу, вона була класною. Мені сподобалося пропрацьовувати возраження. І, як я сказала, я не мала 100% задачу комусь сьогодні, когось убедити, що це та практика, котрою він наразі в неї якось потребує. Такий культурно-освітній аспект ми сьогодні, я думаю, точно закрили, щоб у людей склалося розуміння, що це за практика і що потрібно перевіряти спеціаліста, тому що наразі є єдиний сертифікований фасилітатор, всі інші, хто буде казати, що це «ребіофінг», ні. Краще вже звернитися до американців, до американської асоціації Rebirthing or RBI і попрацюйте з ними, аніж пробувати в Україні з кимось, хто може мати ще психологічну освіту чи ні, але точно не буде мати сертифікації. Також я хочу порекомендувати декілька книг, які було б класно, щоб ми додали в

Коля 1:26:58
випуск.

Влада 1:27:01
Це перша книга «Гормони щастя», які в цілому описують, що ми досягаємо чогось в житті на гормонах стресу. А не на ендорфінах і тому іншому, тобто не на гормонах щастя, а ми досягаємо в житті чогось тільки за рахунок гормонів стресу, з котрими потрібно розуміти, як працювати. І це якраз відгукається щодо бій біжи завмри, бо раніше це були мамонти, вовки та ведмеді, а наразі це бос. Біткоїн, котрий йде вниз. Чи Трамп, котрий також викликає тривожність. Тому потрібно знати, як працювати з собою під час стресу і знаходити, шукати свої методи Для релаксації це буде в когось масаж, в когось дихальна практика, в когось розмова з кимось за келихом віна. Тобто все це індивідуальне і чим більше у вас буде інструментів самопомічі, тим більше ви будете автономним та відчувати радість від життя, а не горіч. Це Бессель ван дер Колк. Це психіатр, котрого я вже зазначила. Його книга «Тіло веде лік», яка наразі рекомендується також в психіатрі. Ті, хто учиться на психіатрі, це обов'язковий мастхев ця книжка. І, мабуть, сама книга Леонарда Орра, там просто в нього це цілий цикл щодо практики рібьофінгу, але головна, вона якраз і називається «Рібьофінг – це нова спроба жити», тобто продихай свою першу травму та зміниться паттерн твого життя. Я думаю, на цьому все.

Костя 1:29:03
Супер, супер. Ще раз дякую. І можемо з Колею вам дати право сказати нашу коронну фразу, якщо ви дослухували хоча б раз епізод до кінця. Чи ти, Коля, ще хочеш сказати?

Коля 1:29:15
Я хотів сказати, що я пішов дихати.

Влада 1:29:18
Годі базікати.