Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Коля 0:12
А ти працюєш на стаціонарному комп'ютері чи за ноутбуком на роботі? Професіональний комп'ютер, як ми його називали. Не персональний, а професіональний.

Костя 0:26
Я в будь-якому разі працюю на професіональному. Я вже, мені здається, рівно з початком повномасштабного почав працювати на ноуті. І не припиняю відтоді, тому що так вийшло. А ти, здається, навіть про

Коля 0:40
це я тільки зараз згадав, який я класний професійний подкастер. Сам спитав і сам згадав твою відповідь. Ти казав, що ти працюєш за ноутом, тому що світло почали вимикати, а ноут він ще тримає, коротше. А

Костя 0:55
там чувак з погляду подкастерів, навпаки, вона же немає, знаєш, такого навушника, в який там продюсер тобі каже, типу, він це згадував в епізоді номер 4 на 37-й хвилині. Такого немає. Тому, як би, професійно, з точки зору, з погляду подкастингу, не пам'ятати про це. Там, напевно, інша була історія. Я з початком повномасштабного спочатку працював, здається, в кафе. Хоча офіс був відкритий, просто якось воно... Баристою? Баристою, так. Хорош. А потім повернувся в офіс, але там така історія, що коли навіть не вимикали світло, спочатку в 22-му вже не було проблем з електропостачанням, а були проблеми з тим, що починалися тривоги і треба було спускатися. У нас в офісному бізнес-центрі є паркінг підземний. І можна спускатись туди, коли тривога, щоб сховатись від загрози. І можна взяти ноут з собою. І ми навіть потім провели туди вайфай, інтернет з вайфай, все таке. І тому, в принципі, це було зручно. І вже відтоді я працюю на ноуті, і у мене немає стаціонарного комплектору.

Коля 2:06
Я піймав себе на думці, що ось ця от гра персональні комп'ютери проти ноутбуків в моєму світі, в світі IT-розробки, вона якось трошки програна, але, ну, типу, що зараз всі працюють за ноутбуками, але втратилась головна основна ідея. Тобто спочатку ще може років, типу, з 10 тому... У всіх офісах всі закупали, ставили звичайні стаціонарні комп'ютери, і всі працювали. Не було у вас цього, типу, гнучкого графіку, і ти, типу, фігачив там, умовно, з 9 до 6. А потім великі компанії на заході, типу там, якихось IT-гігантів, вони вже починали впроваджувати різні там системи, типу, що, по-перше, коли в тебе великий офіс, тобі зручніше... Вони починали впроваджувати використання ноутбуки в такому загальному сенсі, навіть і в роботі. А потім це ще прийшло в... Іншу тут трошки ідею, що коли ти працюєш, в мене така специфіка роботи, що я не працюю там умовно з 9 до 6, бо я можу попрацювати і ввечері, і вночі. Мій мозок постійно обробляє якусь інформацію, особливо, коли ти стикаєшся з якоюсь задачою, яку не знаєш, як вирішити. Мозок десь в фоні намагається якось щось вигадати, як це правильніше зробити. І реально буває таке, що в якийсь момент, не знаю, там умовно щось типу, їжу готуєш, потім в мене таке щолк, я такий, опа, все, коротше, зараз повернусь. І треба повернутися, типу, сісти за компи, швидко накидати, перевірити цю гіпотезу, чи буде воно так працювати чи ні. Ну і здебільшого... Ось ця ідея, що, типу, давайте на робочих місцях переїжджати на ноутбуки, вона якраз і була, що є люди, які працюють вдома, ну, типу, починається вже гнучкий графік, або ти працюєш в офісі, і ти з цим ноутом підходиш до своїх колег, щось показуєш, або там в переговорку, там, коротше, і от така от історія. А як я зараз бачу, що у нас на роботі, наприклад, ми все також видаємо, закупаємо людям ноутбуки, але ми працюємо так само, що в моїй команді людей працюють і сидять в Україні. І вони навіть не те, щоб з офісу, вони просто вдома сидять, працюють. І, ну, типу, а ми все одно якось, знаєш, так вже це, це вже таке, ну, просто таке правило, що всі мають працювати чомусь за ноутбуками. Я такий себе піймав на думці, типу, нахіра ноутбуки? Людина 100% сидить просто вдома. І вона сидить і працює, типу, з одного місця. Ми навіть там EcoFlow закупали, типу, щоб можна було працювати, коли світла немає, ну, щоб там це енергозбереження було. Коротше, я такий думаю, а нахіра ми ще досі купуємо ноутбуки? Людина сидить вдома, працює за компом. На одному місці.

Костя 5:03
Чому просто не мати великі монітори? І якийсь

Коля 5:08
там

Костя 5:08
Mac Mini. Що ти виграєш, коли в тебе стаціонарний комп? Незрозуміло. Тому що раніше, я не знаю, хоча влітку буде 18 років, як я працюю в одній тій самій компанії. В якомусь сенсі 18 років. І значну частину цього часу, 15 з цих років, я працював на стаціонарному компі в офісі, де ти приходиш, сідаєш за зручний стіл, стілець, і у тебе є робоче місце з монітором великим і комплукцером. Я просто не розумію, що ти виграєш. І зараз я розумію, що я не хочу назад. Мені подобається офіс, мені подобається великий монітор, але я хочу мати можливість Бажано, щоб це був, знаєш, у мене зараз немає такого монітору, щоб я міг його під'єднати просто одним дротом USB-C. Але якщо ти можеш під'єднати просто USB-C, що він тобі і заряджає твій ноутбук, і з нього одночас він бере картинку з нього для монітору, і під'єднуєш всі, якщо треба клавіатури, якщо щось таке. А захотів ти просто оцей один дріт від'єднав і пішов додому з тим самим комп'ютером, мені дуже ця ідея подобається. А коли, знаєш, умовно, на роботі у тебе один комплукцер, а вдома тобі треба мати інший, і ти, знаєш, якщо забув щось там в хмарне сховище покласти, у тебе немає якогось файлу, господи, це просто як жах, який звучить.

Коля 6:34
Я розумію, про що ти. Це якраз той вигляд роботи, коли тобі треба бути мобільним. Тобто ти можеш їздити по конференціях, у відрядження. Тобто тобі треба ще з собою мати девайс, за яким ти працюєш, за яким ти будеш головним девайсом відповідати і так далі. А я ж кажу якраз, що зараз ось цей форм-фактор, він взагалі напрямок у нас в IT-розробці, він... Ще з початку коронавірусу він змінився і зараз він не зовсім повертається назад. Люди здебільшого вже настільки звикли працювати вдома, що ніхто не хоче умовно повертатись в офіс. А є навіть країна, яка не може повернутися в офіс за певних обставин. Тому багато хто працює просто вдома. Я такий думаю, ось це ми переїхали всі на ноут. А тут ще інша історія. Є навіть такі розробники, особливі, вони працюють в офісі, але в них Work-Life Balance, все супер круто, вони забивають хер на роботу, і вони типу шоста, вони просто закривають

Костя 7:38
ноут, залишають

Коля 7:39
його просто на роботі, навіть не беруть з собою додому.

Костя 7:42
І я такий, ну типу,

Коля 7:46
це просто в якийсь момент, знаєш, в мене щось перемкнуло, і я такий, так, стоп, а нахіра всі працюють за ноутами, якщо от ваша модель працювання, ваша поведінка ось ця робоча, вона не вимагає якоїсь мобільності, або ви працюєте так, що навіть якщо якась думка прийде, ну нічого, почекаю, завтра повернусь на роботу і щось спробую. Я такий, а нахіра дійсно ми це купуємо?

Костя 8:14
Чувак, у мене є версія. Якщо кажуть, ну давай подивимось на це з погляду теорії змов. Ти ж знаєш, що є одна з проблем, коли люди працюють за моніторами ноутбуків. Тобто за ноутбуками. Те, що вони досить, коли ти ставиш просто ноутбук на стіл, То він доволі низько, а ти подивишся вниз, і у тебе шия постійно тримає голову під таким кутом, що у тебе голова нахилена вперед. І це, здається, не дуже корисно. Це некоректна висота. Висота повинна бути така, щоб ти дивився вперед на монітор, а не вниз. І здається, що у багатьох, хто працює на ноутах, я думаю, що у мене також, Глістям проблеми починаються з шиєю, з тим, що треба ходити на якісь масажі, щось з цим робити, бо там з сосудом якісь починаються проблеми. Ну, якщо дивись, є теорія змов, що всі щеплення – це про те, щоб фармакологічні компанії заробляли гроші. Чому не може бути теорія змов, що всі пересіли на ноутбуки для того, щоб масажисти отримували? Це теорія змов. Це теорія, а це змова масажистів. Вони пропіхнули всюди ноутбуки, щоб у людей боліла шия, і вони ходили до масажистів. Чому не може бути

Коля 9:28
так? Є краща теорія змов, і ми її навіть згадували. Це коли люди заклеюють камеру на ноутбуці. Є спеціальні ноутбуки, де така шторка, де ти можеш його закрити фізично, такою шторкою прикрити камеру. А я знаю, навіть працюю з людьми, які заклеюють собі камеру, бо вважають, що можуть зламати їх ноутбук і отак от через камеру на них дивитись і що вони там роблять. Тому і тут, ну, бо коли в тебе стаціонарний комп'ютер, то тож тобі треба окремо камеру купувати і ставити

Костя 10:02
її

Коля 10:02
кудись там на монітор. В мене колись, це було десь років 20 тому, в мене була камера у вигляді собачки. Її можна було на монітор ставити, щоб камера була. Зараз у всіх є ці камери

Костя 10:18
вбудовані.

Коля 10:20
Це якраз для того, щоб всі відео записуються, десь там зберігаються, і рептилоїд Цукерберг все про нас знає. В нього всі,

Костя 10:32
всі

Коля 10:32
відео є.

Костя 10:33
Я просто, це найприкріша буде картина, в яку Рептилоид Цукерберг побачить, тому що я, знаєш, сижу просто в офісі працюю. Або сижу вдома і записую подкаст. Типа, одна і та сама сумна харя просто дивиться в екран. Ну, добре, зараз в мене ще Келих, в якій я собі налив яблуневий. Ні, здається, правильно, яблучний. Яблучний. І не «спас», а… Ні, не «спас». Яблучний вирятував цей «сидр».

Коля 11:04
Мінус дві людини, слухачів, такі що відписались. Взагалі ось це. Я щось сидів, рефлексував і мене щось затягнуло в цю ідею, що ідея, що ми працюємо на ноутбуках, вона прикольна, але для багатьох вона взагалі якось себе повністю не розкриває через те, що люди або працюють вдома у нас в якомусь стаціонарному місці, або вони працюють в офісі, але так, що вони теж працюють в стаціонарному місці. Типу, вони просто сидять за ноутом, потім ноут закривають і йдуть додому. І ти з ними ніяк зв'язатись не зможеш, нічого вони зробити не зможуть. І це навіть деякі розробники так роблять. Хоча це супер дивовижно, що розробники, вони ж такі, якщо що, хіра, пофіксити, налагодити. Це не для мене. Я повернусь на роботу. Work-life balance туди-сюди. І тут, коротше, моє внутрішня подорож по моєї підсвідомості. І вона щось мене вивела в таку тему, як сучасний смартфон. Універсальність сучасного мобільного девайсу. Можливо, ти колись казав цю фразу, або десь ти чув цю фразу. Типу, що ти ото сидиш в своєму телефоні?

Костя 12:20
Це риторичне

Коля 12:21
питання

Костя 12:21
було. Скажімо так, десь чув таку фразу.

Коля 12:25
Але ж отак от, якщо просто трошечки, трошечки теж зупинитись і трошки зануритись в цю ідею, що зараз от мобільний телефон, давай, ні, спочатку так скажу, що

Костя 12:37
є

Коля 12:38
там, знаєш, типу, дебіли залишаються дебілими. Тобто я не хочу сказати, що все, що там далі буду говорити, що нам там мобільний телефон зараз заміняє, ну, є дійсно люди, які просто сидять, І от автоматично якийсь там TikTok дивляться просто 24 на 7, або там Instagram. Тобто є люди, які дійсно

Костя 12:57
просто

Коля 12:57
сидять і туплять в телефон. Вони нічого корисного не роблять, він їм нічого не заміняє. Це просто люди, які люблять тупити. Але мобільний телефон, що це типу зараз? Для багатьох, так? Ну якщо взяти просто абстрактний там айфон. Заміна телевізора. Ми ніхто там, телевізор не дивиться. Всі дивляться або там якісь відосики на якихось там серіали, на Нетфліксі, фільми, або на Ютубі якісь шоу. Ну тобто... Для багатьох єдиним пристрієм все, що лишається мобільний телефон, з якого вони дивляться той самий YouTube. Тобто це реальна заміна

Костя 13:33
телевізора,

Коля 13:34
заміна якогось такого великого інтертейменту. Потім заміна магнітофона. Це типу, ну, будь ласка, зайшов там Spotify, Apple Music, або YouTube Music, або ще будь-де, або просто на YouTube якісь там кліпи дивишся. Раніше ми могли подивитись там телевізор. Потім піти послухати музику окремо там на касетах. А зараз все це в одному телефоні. Далі. Заміна радіо. Ну там умовно подкасти. Можна так, якщо сильно там

Костя 14:02
натягнути,

Коля 14:03
то є якісь

Костя 14:04
навіть онлайн-радіо. Та навіть радіо є. Є ж застосунки там навіть інтернет-радіо. Небагато

Коля 14:09
людей слухає, але здебільшого, наскільки я

Костя 14:11
бачу

Коля 14:11
навколо, це якесь типу Лоуфай, ця дівчинка на Ютюбі, вона заміняє просто такий, знаєш, рандомний плейліст. Але теж, якщо так взяти, то Подкасти, вони можуть, так би мовити, замінити умовно якісь там радіопередачі. Потім зустріч з друзями. Не всі можуть фізично зустрітись з кимось, бо вони живуть в різних містах. Це типу як листування, знаєш, як раніше. Написати листа, піти на пошту, наклеїти марку, відправити і чекати півроку. Потім дізнатися, що ніхто листа не отримав, бо або на пошті десь там цей лист, його там, не

Костя 14:50
знаю. Або просто, чувак, листоноші теж такий лист потрібен. Вибачте.

Коля 14:56
Або, вибачайте, я був мудаком в дитинстві, біля мене була поштова скриня, яку ми взламували і витягували звідти чужі листи. Я розумію, чому це так сталося, тому що в якомусь сраному бразильському, мексиканському серіалі якась падла переслала одного разу гроші.

Костя 15:19
І ми в

Коля 15:19
дитинстві реально всі ці листи витягували, бо шукали

Костя 15:23
гроші. Таке буває. Мені здається, що були часи, коли люди писали один одному, типу, «Валя, надішли 100 гривнів, треба купити квитки на потяг». Мені

Коля 15:36
дійсно соромно за це, але я якраз, коли був малим, тупим, я отаку витягував листи з поштової скрині, бо шукав там гроші. Пробачайте, якщо ваш лист

Костя 15:48
не

Коля 15:48
дійшов, це, напевно, через

Костя 15:50
мене. Може, це не листоноша, а Коля був. Так, продовжуй.

Коля 15:54
Потім. Зустріч з друзями. Типу, умовно поговорити. Я навіть телефон зараз не беру. Тобі треба спитати, як там в когось справи. Ти це можеш зараз зробити просто через соціальні мережі, через якісь там інстант-месенджери, або записати якесь там голосове або кружочок. Коротше, просто поспілкуватися з друзями, і це відразу в одночас багато всього. Що там ще? Ну, газету з новинами я взагалі вже не беру. Типу, газет немає, всі новини ми беремо або з спеціальних сайтів, або з

Костя 16:30
різних

Коля 16:30
соцмережах, телеграм-каналах, або там якісь там твітери-шмітери, читаємо, хто там що і як пише. Коротше, і навіть, блін, книжку почитати, це теж там можна. Або книжку, або

Костя 16:43
якусь розумну

Коля 16:44
статтю прочитати, знаєш. Ну, не обов'язково. Ну, книжка, або щось по роботі, не знаю, вийшла якась прикольна новина, там десь в РСС Фіді прийшла. Напевно, тільки два підписника наших знають, що таке РСС Фід. Хоча я їм досі користуюсь, але тим не менш.

Костя 17:02
Я теж.

Коля 17:02
І там якусь, знаєш, якась новина прийшла, для мене в світі фронтенду, я такий прочитав, о, там прикольно, щось таке. І типу... Настільки багато всього отак от об'єдналося просто в одному девайсі, який може умовно все. Знаєш, це такий пік еклектичності. Просто от все в одному. От все, що можна.

Костя 17:24
Чувак, ще фітнес, і вибач, що перебиваю тебе. Ще, знаєш, заняття спортом. Зараз багато хто, в тому числі я, інколи займається. Ну, я, якщо чесно, це роблю... Так, так. Або якщо ти хочеш щось, якусь типу творчість, ти знаєш, ти б чогось сфотографував, сидиш там, обробляєш фотографію, або малюєш.

Коля 17:58
Монтуєш відосики.

Костя 18:00
Монтуєш відосики, так. Монтуєш

Коля 18:01
якісь там навіть, можна, напевно, і подкасти монтувати, не

Костя 18:04
знаю.

Коля 18:06
Тобто ти можеш багато чого кросворди рішати, знаєш? Сканворди, кросворди, типу, як раніше.

Костя 18:12
Вордл, респект. Знаєш, в Нью-Йорк Таймсі Вордл, блин.

Коля 18:16
Є і українські версії, аналоги там. Коротше. І коли зараз там хтось питає, а що ти ото сидиш в телефоні? А ти такий, ну він зараз все. Ну насправді. Ну він реально все. Карти. Ну там ми не беремо щось супер таке, що ми настільки до цього звикли, що ми навіть... Якось не уявляємо, що було, не згадуємо, що було життя без цього. Подивитись, як проїхати з пункта А в пункт Б. В будь-якому місті, в будь-якій країні. Ти просто береш, вмикаєш там якісь Google-карти і прокладаєш маршрут, і він тобі сам скаже там… Скористуйся таким автобусом або таким там аероекспресом або там ще кудись. Потім замовити якісь квитки на літак. Ну ти зараз уявляєш, що ти такий прийшов куди? В цей, бляха, як це? Каса,

Костя 19:04
чувак,

Коля 19:05
в каса. Турагентство. Прийшов і такий, а я-та хочу ото полетіти отуди. І в мене такий бюджет. І вони такі там щось, типу, посуетились, такі, от ми вам пропонуємо таке. Ну, бля, як це? Ну, типу, сів, сів. Купив квитки, замовив, забронював якийсь готель або там якийсь апартамент на Airbnb. І все. І все це типу з одного девайсу. По роботі написали листа, треба відповісти. Або в робочому чаті ти теж відповів. У нас там є деякі...

Костя 19:33
Та у мене мільярд причин, щоб ви можете сидіти в телефоні. Що ви мені можете запропонувати не в телефоні? Це більш актуальне питання. Тому що... Ти правий, я зараз подумав, що я згадав часи, коли, наприклад, у мого брата був Nokia 1100, це той, що з ліхтариком був. Я

Коля 19:51
пам'ятаю.

Костя 19:52
І от тоді, якщо ти сидиш довго в телефоні, ну добре, ти пограв в змійку, ти відправив смс, потім твої 40 копійок на рахунку закінчились. І далі типу питання, ну що ти? Ну ти увімкнув ліхтарок і вимкнув, а далі що? Можеш

Коля 20:06
ще прокрутити список контактів, просто щоб якийсь згаяти час, не знаю.

Костя 20:13
Всі 14 контактів подивився, переконався, що вони все ще на місці. Зараз

Коля 20:20
питання, а чому ти сидиш не в телефоні? Тому що реально

Костя 20:25
зараз

Коля 20:25
телефон – це… І знову таки, тут я хочу, з чого я починав, що є люди, які дійсно туплять в телефоні. Тобто якщо там хтось з мого мільйона дітей, особливо там… Ті, що менші, вони там сидять в телефоні. Я розумію, що він там, не знаю, не квитки на літак купує, або читає новини, або там монтує подкаст, або там ще щось. Скоріше за все, просто тупить якісь там YouTube-шорти, або там якийсь TikTok, або типу щось таке. Або

Костя 20:59
YouTube-бріджі.

Коля 21:05
Гра... Думав, я не почув.

Костя 21:11
Я сподівався, якщо чесно. Грає

Коля 21:13
в «Роблокс», в «Майнкрафт» або там ще якусь таку історію. І для них реально є питання, що ви робите. А з іншої сторони, зараз світ змінюється настільки, що все переходить туди. Всі розмови, все, що зараз відбувається, воно реально там. І це нормально. Ох, це правда.

Костя 21:34
Це частина, здається, еволюційного процесу. Хіба що, от є, знаєш, кажуть, що вже є якісь певні дослідження, що, типу, якщо діти за багато часу проводять з гаджетами, то у них там є щось... Якісь процеси в мозку трапляються, що впливає на розвиток. Так,

Коля 21:51
так,

Костя 21:51
так. Щось таке. Або на щось там впливає. Так, я не дуже знаю на що. Ну, здається, на розвиток. Але, здається, виходить трошки лицемірно, знаєш, якщо батьки такі, типу, «Ей, дитина, не сиди в телефоні», а сам сидиш, там, «Тік-ток» такий ще якийсь. Ну, у мене у дітей все ж таки є ліміт. Хоча, от старші виповнилось 12. Її трошки збільшили час, що її можна сидіти в телефоні. Ну, і вона вже, в принципі, більше зараз спілкується з друзями, ніж раніше. Тому що раніше вона могла дивитись... Ну, вона, скоріше, там грала. У мене так, що молодша скоріше любить дивитись якісь відео. Старша любить гратися в якісь там, типу, ігри. Якийсь «Геншин імпакту» навіть.

Коля 22:34
А знаю

Костя 22:35
таке, а вже знаю. Знаєш таке. Так, так. Блін, я згадав чувак, ти казав про компи. Я згадав, пам'ятаєш, в Одесі була мережа магазинів ТІД. Так, пам'ятаю. І це була одна з улюблених штук про стаціонарні компи, коли в принципі ноутбук це було дуже дорого. Це комп було дуже дорого, а ноутбук це як комп, тільки в два рази більше. В два рази дуже дорого. І ти приходиш в ТІД і там були... А як воно називалося? Я навіть не пам'ятаю. Такі аркуші, на яких друкували вартість комплектуючих для компів. Так, так. І ти береш просто цю роздруківку, що там стояли, і потім вдома або там разом обводиш тільки так. Материнку візьму отаку. Рейзер. Який

Коля 23:19
в сраку

Костя 23:20
рейзер, чувак?

Коля 23:21
Там якийсь пентіум третій.

Костя 23:24
Ні, так це процесор був в Пентіум третій. А на материнку там якусь є... Гігабайт була

Коля 23:30
материнка,

Костя 23:33
здається. А в видеокарту G4 480. Або оцей сленг, коли ти в ТІД питаєш якого, а коли ти особливо, знаєш... Сміливий і чувака в тайде, консультанта питаєш, типу, от я хочу зібрати комп, хоча ти нічого, ти хочеш зібрати собі на бублик. Це реально правда. А знаєш, ти каже, хочу зібрати собі комп, і от думаю, мені відеокарту треба GeForce 460 чи 480. А він таке, 480 тобі не треба. Бери і звідки

Коля 24:04
узнай. Візьми два буклетики здаш на макулатуру. Ну, по-перше, життя якось воно цікаво, що були часи, просто хочу нагадати, що колись я в те, де працював консультантом, це було дуже маленький період часу.

Костя 24:18
Ти впевнений, що це був ти, а не Даша? Ні-ні-ні, Маша

Коля 24:22
Бальчик.

Костя 24:26
Це я ніколи не забуду. Маша Бальжик,

Коля 24:28
так.

Костя 24:29
Маша Бальжик. Треба

Коля 24:33
пояснити, я працював консультантом, і мені видали Сережа, який до нас приходив, він був Саша Шамбра, йому видали Бейджик, а мені Маша Бальжик.

Костя 24:43
Я сподіваюся, що у Маші Баджик та Саші Шамбри все в порядку.

Коля 24:48
Чувак,

Костя 24:49
це

Коля 24:49
пройшло скільки років? Це пройшло років

Костя 24:51
20. Ну, 25.

Коля 24:53
Ну, не, 20, напевно. Не, більше навіть. Так, більше 20.

Костя 24:57
Більше ніж 20. Я

Коля 24:57
пам'ятаю навіть ось ці імена і прізвища наших баджиків. Це перше. А друге, ну, «Тейде» він був для мажорів все ж таки. У нас же був такий, що як

Костя 25:07
«Тейде»,

Коля 25:08
тільки трошки дешевший, це був «НБіз».

Костя 25:11
«НБіз», так.

Коля 25:12
Біля цирку нашого. І ось там от якраз один зі своїх, ну, так, один зі своїх, здається, другий комп'ютер, який в мене був стаціонарний в житті, ми там його купували якраз з Сережою, отак от по оцих запчастинах, і потім я приніс додому дохера коробок, І мама така, а

Костя 25:31
де

Коля 25:31
комп'ютер? Я такий, ну зараз ми його будемо збирати. І ото, значить, ми з Сережою вдвох, навіть десь є фотографії цього. І ото піхаємо якось, ну як ти розумієш, там, ну треба термопастою помазати, добре, так пальцем помазюкав. Ну коротко, якось ми зібрали, і цей

Костя 25:48
комп'ютер

Коля 25:48
навіть стаціонарний, він типу працював ще багато років потім. Це, ну,

Костя 25:54
були веселі часи. Це, взагалі, мені здається, Найщасливіші спогади, ти приходиш додому з коробками, з якимись комплектуючими. Це як лего, тільки в 100 разів круче. І в 100 разів

Коля 26:08
більше проблем, що якщо ти щось не так збереш, або цей процесор, коли

Костя 26:12
херачиш, якийсь там

Коля 26:14
ножичку, якийсь пін в тебе зігнеться, то все, треба купувати там новий або там ще. Ну коротше, я

Костя 26:21
пам'ятаю, що

Коля 26:21
було весело. Коли ми це збирали. Це конструктор для дорослих. Весело.

Костя 26:30
Я пам'ятаю, що в Одесі для мажорів головний ТІД був. В Одесі на Жуковського, а тепер Караванського. Майже на розі з Олександрівським проспектом. А як тепер я забув, як Олександрівський проспект називається? Якось він називається тепер. Раніше

Коля 26:51
він був проспект Міра, потім Олександрівський, а зараз я не пам'ятаю.

Костя 26:55
А тепер він якесь інший. Зараз пошукаю. Я пам'ятаю, як зачинився цей ТІД. І я такий, блін, це просто епоха пішла. Я проходив повз. І кожен раз, коли я проходив повз цього приміщення, воно довго ще стояло порожнім. Може, воно і досі стоїть порожнім, не пам'ятаю. У мене завжди було таке відчуття, що це показник того, що пішла епоха. І цей час більше не повернеш. Я знайшов,

Коля 27:22
він називається «Проспект українських героїв» зараз.

Костя 27:24
А, точно, українських

Коля 27:26
героїв. А ще я пам'ятаю, що коли в Тейде був пожежа, в якихось там

Костя 27:31
роках,

Коля 27:33
це буквально був старт того, важливий елемент мого життя, і життя, можливо, і Сереже, тому що там продавалась книжка, Значить, зі всіма свойствами CSS. І ми її не могли купити, вона була дуже дорога. А коли в них сталася пожежа, ця книжка трошечки обгоріла і на неї дали знижку. І ми

Костя 27:55
скинулись і

Коля 27:56
купили на двох ось цю книжку. Де були просто перелік всіх властивостей CSS. Інтернет тоді був трохи інший. І не було такого, що ти просто будь-що гугли, що тобі віддається просто всі знання

Костя 28:09
світу,

Коля 28:09
знаєш. А тоді ось ця одна книжка, і ти просто читав і якби зазубрював все і намагався з кожним з ним попрацювати для того, щоб зрозуміти, як воно там, типу, працює. Ми цю книжку передавали один одному, типу, тиждень в мене. Потім тиждень в нього, я там собі щось поки виписав, потім пробував з цими властивостями погратися, щось таке прикрутити, потім таке прикрутити. Тобто, насправді, цей

Костя 28:36
магазин

Коля 28:37
і ця пожежа, вона дуже допомогли, принаймні, як мені, для становлення мене в майбутньому в цій професії.

Костя 28:45
Блін, чуваки, власники крамниці, ви нас пробачте, ну таке отрапляється, що скажу як дід, нєтліха не вийшло, блядь, нєтліха не вийшло, блядь, нєтліха не вийшло, блядь, нєтліха не вийшло, блядь, нєтліха не вийшло, блядь, нєтліха не вийшло, блядь, нєтліха не вийшло, блядь, нєтліха не

Коля 29:05
вийшло, блядь, нєтліха

Костя 29:06
не вийшло, блядь, нєтліха не вийшло, блядь, нєтліха не вийшло, блядь Блін, я реально хочу шафу, блядь. Я реготав зі своєю бабусі, з дідусем, у яких був цей, блядь, типовий сервант, який їм так був... Кришталеві якісь, блядь, келихи стояли і щось таке. А зараз думаю, мені б приблизно такий самий, тільки я б там фотоапарати свої розставив і щось таке. І поруч поставив би програвач вінілу, стіл з великим монітором і якби мікрофон присобачив би якийсь. В принципі, я тут частину. Я абсолютно серйозно кажу. Просто це велика мрія. І велике вікно. Я просто заходив би туди в цей кабінет і такий, ну я тут трошки посиджу, просто покайфую тим, що тут гарно і можна посидіти, щось там подрукувати.

Коля 30:17
Просто так сталося, що в мене якраз кабінет, він невеликий, але в мене є стіл, на ньому два монітори, 27 та 24 дюйми, мій ноутбук, монітор, ось тут програвач вініл, ось тут вікно, ось тут батарея, ось тут шафа, де в мене стоять платівки, цей Polaroid, потім різна дрібна електроніка, тут в мене стоять гітари. В куточку разом з комбіком.

Костя 30:44
У тебе достатньо великий кабінет. У тебе стіл, на якому вміщаються два монітори і один з яких 27 дюймів. Маленький кабінет, це як де ти заходиш і треба стояти. У тебе звучить так, що завеликий. Ні, він насправді

Коля 30:57
не такий прям великий, але він такий, ну,

Костя 31:01
козі. Розмір не головне.

Коля 31:03
Так. Добре, тоді повертаємось до телефонів. А ти розумієш, що зараз в тебе є такі друзі, які тобі жартики надсилають, якісь мемасіки.

Костя 31:12
Типу, як

Коля 31:12
ти? Я не часто взагалі якось поширю

Костя 31:18
ці

Коля 31:19
мемасіки. Але якщо у вас є такий друг, який вам надсилає постійно мемасіки, особливо в якийсь певний період часу, маленький проміжок часу, але їх багато, Просто подумайте, що, напевно, зараз він просто сидить в туалеті.

Костя 31:35
Я цього не хотів, але в мене дійсно є такий друг. Привіт Ваня. Ваня, вибач. Я не знаю, чи завжди він мені це з туалету, але якщо і так, я йому пробачаю. Тому що, блядь, у нас є такий невеличкий камінг-аут. У нас є така традиція. Ми з ним один одному в інстаграмі насилаємо, якщо побачили відосіки, Знаєш, оці меми, коли якийсь жарт жорстокий, а потім такого Ісуса показує. Так,

Коля 32:05
так,

Костя 32:05
так. Типа, заплечати. Так, так. От ми отакі жарти один одному кидаємо. Там, де, не знаю, карли цих... Як будуть карлик української?

Коля 32:15
А,

Костя 32:16
маленька...

Коля 32:17
Я колись про це читав, там щось, типа, «маленька людина». «Карлик» — це

Костя 32:22
не можна сказати, що «карлик» не гарно казати,

Коля 32:23
так? Типа

Костя 32:24
«маленька-маленька людина». Ще раз треба відрекламувати словник інклюзивності, здається, той, що Марина Зайцева нам про нього написала в коментарях, в якому, здається, Олена, перша ледія нашої країни, вона, здається, якоюсь брала участь в розробці цього словника. Можливо, якщо я не помиляюсь. Насправді, я вважаю, що в цьому немає нічого поганого.

Коля 33:10
Слухай, ну... Слухай, ну... Ну, бо реально в тебе більше не було нічого. Знаєш, якщо ти не взяв з собою книжку, ти такий, пу-пу-пу, чим би зайнятися. О, освіжувач повітря, дай-ка почитаю, що там. О, болгарська, прикольно. Ну, чувак, всі реально

Костя 33:43
це читали. Майже як українська. Так, і всі реально. Слухай, а ти ж теж, я впевнений, що бував в будинках, ну, типу, в хатах, коли приходиш там в гості, заходиш в вбиральню, а там у людей, типу, є полиця, або яка просто якась поверхня, і там книги. Типу, реально книги в туалеті. Я коли побачив перше, це моєму здивуванню не було кордонів, тому що я не проводжу, я зізнаюсь, це така фізіологічна історія, але якщо у нас, до речі, є нова аудиторія. Ми обожнюємо туалетні

Коля 34:19
теми.

Костя 34:21
Так, туалетні теми – це наші улюблені теми. Тому якщо ви прийшли до нас після попереднього епізоду з Владою Козій про дихання, переродження, духовні практики, дихательні практики і рефлексію, то це не про нас. Це туалетний подкаст. І, коротше, я не проводжу стільки часу в Туалеті, я не знаю, наскільки там треба бути, щоб прям книги там мати. Що це за бажання читати книги

Коля 34:47
там? А в мене інший камінгаут, коли і так, коли був малий. І у нас були книжки, так? Я не знаю, щось. У мене в родині любили читати, і саме там, напевно. Там, знаєш, різні книжки. Там, коли ти свою закінчив нову не приніс, ти такий, так, пупупу, що зараз батько читаю. Там, опа, о, нормально. Це про ковбоїв, люблю таке. Знаєш, сиди читаєш книжку. Типу, вестерн, це

Костя 35:11
нормально. Про телефони, ми тему закінчили, чи є й продовження?

Коля 35:16
Продовження, ну, напевно, як мої думки розвивались, типу, ноутбуки, потім телефон. А потім я вийшов на те, що... Колись вважали, що телефон – це суперкласна штука. Ну, типу, номер телефону. Ми там один одному телефонуємо, номери телефону, бла-бла-бла. Навіть я пам'ятаю, що на якийсь час я пам'ятав всі номери телефони. Спочатку цей, як він там, лендлайн, так називається, здається? Чи як він там? Ну, домашній телефон, стаціонарний телефон. Потім я пам'ятав номери мобільних телефонів моїх друзів, якщо там треба було з когось, від когось подзвонити. А зараз я

Костя 35:54
зрозумів,

Коля 35:54
що номер мобільного телефону... Це ніхіра не стронг, не така штука. Тому що зараз, особливо зараз, коли почалась війна, всі роз'їхались, і ти за номером телефона можеш зателефонувати тільки хіба що в рельсу якусь. Зараз реально більш якимось таким стабільним, о, стабільним, правильне слово, являється якраз якийсь там аккаунт в

Костя 36:22
Телеграмі,

Коля 36:24
аккаунт в якісь соціальній мережі. Знаєш, і це типу така несподіванка. Раніше мобільний телефон, номер, коли в тебе з'являвся, ти такий, ну, з таким номером я і помру. Запам'ятайте його таким. А зараз це щось таке, знаєш, особливо, коли ці сповіщення тобі приходять в різних цих соцмережах, інстант-месенджерах. Ось цей контакт змінив свій номер телефону

Костя 36:50
на плюс

Коля 36:51
один, бла-бла-бла. Ти такий, так, цей в Америку поїхав, цей змінив на плюс сорок чотири. Так, цей в Германії, в Німеччині. А цей там щось інше. Ну,

Костя 37:01
зрозуміло. А цей плюс сімдесят девять. І такий, що, блядь? Ну, якщо не помиляюсь, то Росія.

Коля 37:09
Можу помиляти, але щось таке. Або плюс

Костя 37:12
сім просто. Ну,

Коля 37:13
щось там

Костя 37:13
таке.

Коля 37:14
Ні-ні-ні, все правильно. І ти такий типу, знаєш, ти просто дивишся, хто куди поїхав за тим, як в нього чи в неї змінився номер телефону. І ти розумієш, що номер телефону зараз – це просто взагалі нічого. Уяви, може для нас це нормально, просто якщо взяти попередні покоління, для них є квартира, стабільна фізична адреса, стабільний фізичний номер телефону. Стабільний

Костя 37:50
фізичний блокнотик. Записуєш номери, так.

Коля 37:53
Потім ти такий, ладно, хір з ним, домашній телефон відмінили, буде в мене мобільний, буде ось такий номер, все класно. І ти думаєш, що ти з ним будеш весь час. А потім ти оцю країну поміняв, сімку поміняв, ту не сплатив, вона там десь вже загубилась. І потім ти такий, дивишся, там, я не знаю, Костя з'явився в телеграмі, ти дивишся, там, його старий номер, а там якийсь додік в кепці... Такий, стоїть якась дитина 12-річний, і ти такий, ні, ну це ж не Костя, блядь, ну точно.

Костя 38:24
Що воно не схоже так. Чувак, дивись, як історія зробила коло, тому що пам'ятаєш, ну зараз багато жартів про ICQ, але я впевнений, що не всі наші слухачі користувалися ICQ. ICQ – це був месенджер такий, який існував до тих месенджерів, що ми знаємо зараз. І там були просто номери. Типу, ти мав номер і ти міг, як номер телефону, тільки номер ICQ. І ти, в принципі, на будь-якому пристрою міг зайти, і в тому числі на телефонах міг зайти в ICQ. Ну, на телефонах це було не одразу, звісно, це якби згодом воно з'явилось. Але на будь-якому пристрою ти заходиш в ICQ і, типу, спілкуєшся з людьми. Або якісь там джаберці, там були якісь логіни, пошти, щось таке. І воно, в принципі... Ну, якби, за великим рахунком, небагато змінилось від часів ICQ, тому що зараз це той самий чат, що зараз в якомусь умовному телеграмі. Це ті самі якісь, зараз стікери, а раніше це були якісь... Колобки, так? Квіпі, ці колобки навіть, вони в телеграмі, є там зараз стікер-паки з ними. Тобто так, наприклад, в тому самому телеграмі є складова соціальні мережі, але її немає, наприклад, майже немає в WhatsApp. І ним користуються там мільйони-мільйони користувачів. Тому, якби це, з одного боку, всі ці джабери і асіків, вони зникли, а потім всі такі, о, як прикольно, коли є месенджер. Такі, бля, ну взагалі таке було вже.

Коля 39:54
Тут хочу ще два моменти додати. Перше, це ти чув, що закривається Skype? Skype, так, так. Це ще одна епоха, просто епоха, ну, тобто, якщо Аська, це в нас була така епоха швидких повідомлень взагалі, ну, типу, це колись було

Костя 40:11
просто,

Коля 40:12
всі спілкувалися в ICQ, на всіх там якихось сайтах. Залишали офіційну свою інформацію, залишали там якийсь емейл і залишали номер Аськи. Потім з'явився Скайп, він був найкращий для голосового спілкування, щоб можна було зідзвонитись, потім вони ще відео додали.

Костя 40:33
Безкоштовно.

Коля 40:37
Ну, я розумію, що зараз важко уявити людям, які нещодавно в інтернеті, але колись це… Ну, я пам'ятаю, як я жив в іншому місті, я спілкувався з моєю дитиною через скайп, через ту от камеру собачку, про яку я розповідав, бо, ну, типу, ми жили окремо і нам треба було спілкуватись. Дитина, ну, коли чула ось цей звук виклику скайпу, вона така, типу, знала, що це я телефоную. Коротше, це… Раніше це було щось класне, нове, і Скайп йому дуже велика подяка за те, що він відкрив для нас і у цьому світі проштовхнув ось цю ідею голосового спілкування в інтернеті, потім відеоспілкування, і коли Аська вже померла, всі переїхали на Скайп, і далі на всіх сайтах, а є ще ті сайти, на яких це і залишається досі, залишається, типу, от

Костя 41:23
наш

Коля 41:24
Скайп-аккаунт. От на скайп-аккаунт з нами можна зв'язатись ось так. І це типу теж нормально, це класно було. Це потім, напевно, корона сильно на це вплинула, всі там переїхали Google Meet, що там цей Zoom,

Костя 41:38
Teams,

Коля 41:38
так. І все, і скайп типу він вже, ну коротше, зрозуміло, що почав помирати.

Костя 41:43
Чувак, ти знаєш, він, мені здається, дійсно почав помирати досить давно, але просто зазвичку є цілі індустрії, що досі опираються на скайп, я не можу сказати, що як на єдиний спосіб зв'язатись один з одним, але як на один з основних. Наприклад, в... Є така штука, що, наприклад, в Китаї, ти ж знаєш, що там заблокований

Коля 42:05
WhatsApp.

Костя 42:07
Щоб користуватись WhatsApp, треба VPN. VPN там є не у всіх. Всі всередині Китаю вони користуються WeChat, а WeChat в нашій частині світу не дуже користуються. І скайп є таким, його не блокували, я знаю, наскільки мені відомо, не блокували в Китаї. Він завжди був, от для всіх, хто там на сьомий кілометр або на Барабашова в Харкові везе якийсь товар, вони спілкуються зазвичай в пошті або в скайпі просто, найчастіше в скайпі з китайцями. І індустрія торговлі на ньому досить сильно зав'язана. Або, наприклад, якась індустрія того самого шипінгу, тобто морської логістики, є дуже багато людей, що досі спілкуються виключно в Скайпі. І вони просто в шоці зараз, що треба кудись переїжджати. Не тому, що немає куди, а тому, що це люди, що зазвичкою, якби у них отак працює. Вони такі, бля, а що тепер робити?

Коля 43:04
Там це було дуже зручно, що в тебе є аккаунт, і ти міг з ким завгодно поговорити. В цих інших в тебе більше до корпорації прив'язано, до якоїсь великої компанії. Воно більше для таких організацій. Всі ці Google Meet, Teams і так далі. Воно зроблено також прикольно, навіть той Zoom. Тобі треба якусь зустріч зробити, скинути дані, як підключитись, який там код, потім пароль, щоб ніхто ще... А тут ще, я коли подорожував у своїй підсвідомості, я згадав таку штуку. От просто давайте зараз всі на хвилиночку. От ми зараз дуже сильно хвилюємось з точки зору приватності. Приватність, приватність, приватність. В Європі не працює, наприклад, цей AI від Apple, який там, типу, Apple Intelligence, тому що він, типу, не проходить там якийсь... Це через

Костя 44:10
приватність? Так,

Коля 44:11
там щось Євросоюз каже, що велика проблема через те, що Євросоюз не дає збирати користувацькі дані, ось ці закони GDPR, які вводили. Приватність, приватність, приватність, приватність. Тренд останніх багатьох років. Давайте трошечки повернемось назад. Колись була в Україні, в Одесі 100% така штука, думаю, що в інших містах можливо теж, яка називалась «Золоті сторінки». Це дуже

Костя 44:41
великий

Коля 44:42
такий

Костя 44:43
справочник,

Коля 44:45
де були всі номери телефону, тобто був номер телефону, потім хто це, як його зовуть і де він типу живе. І це просто список всіх, хто де живе в Одесі. Яка нахер приватність? Я за допомогою цього дізнався, хто де живе з моїх знайомих, які так шифрувалися, що ти навіть не міг розуміти, де. Була людина, яка їхала на паскод і ніколи не хотіла світитись, де він живе. І там на якої зупинці виходить, він завжди шифрувався. Я відкрив такий справочник, знаєш, пошукав просто. І такий, о, знайшов. І все.

Костя 45:25
Ну, яка нахер? Чувак, також була така аналогічна штука, довідкова по телефону. Чи то Сімонний номер був. Так, і можна

Коля 45:33
було спитати. Так,

Костя 45:34
ти просто дзвониш. Так, ти просто кажеш, мені потрібно там ім'я, прізвище кажеш. І, здається, можна було сказати ще адресу домашньої. А, от тобі номер телефону. І тут

Коля 45:44
реально

Костя 45:45
приватність

Коля 45:47
встала і пішла нахер.

Костя 45:49
Зараз це дійсно трошки по-іншому працює. Хоча зараз збирають цю інформацію також. І якби з одного боку... Мені здається, що це в західному світі є певні бажання приватності. У нас, може, є бажання, але коли, знаєш, тобі надсилають смс-якісь з рекламою, і ти розумієш, що просто твій номер купили, там в якусь базу даних злили, комусь продали, і тобі тепер кожен день приходить від чергової якоїсь організації реклама, а потім виклики. Мені там телефонує щотижня школа англійської мови. Ну, робот. Вітаю, це школа. Я вже блокував, я не знаю, скільки номерів, але вони продовжують з нових телефонувати. Тому, ну так, тепер приватності немає. У

Коля 46:30
мене теж є така внутрішня штука, що якщо, насправді, якщо в соцмережах хтось пише, то ти можеш хоча б заблокувати цього бота, або там якось відключитись, або відписатись, і все, він тобі більше написувати не буде. В мене теж є така своя внутрішня історія, що колись, коли я жив в Одесі, ми одного разу помили машину на Малі Арнаутській. Я не знаю, може його переименували якось. І з тих пір вже 5 років раз в місяць вони мені надсилають повідомлення. Я можу тобі потім скріншоти скинути. Раз в місяць вони стабільно повідомляють про те, що в них зараз знижки на щось там, на чистку салона, на якесь там ваксування ще. Просто, знаєш, в цьому світі реально хаос, бардак, ніхто не знає, що буде далі. А ти коли дивишся, що тобі раз на місяць приходить автомойка з Малої Арнаутської і пише, що зараз в них знижка на щось там, і ти думаєш, ну от у них все стабільно.

Костя 47:31
П'ять років. Певна стабільність. Ну так, це острівок стабільності в цьому. Так, заспокоїти свою

Коля 47:52
якусь

Костя 47:53
знервованість,

Коля 47:54
збентеженість, що все погано, ми всі помремо, там третє світова, Трамп мудак, Маск мудак, нічого не зрозуміло, Путін падло курва довбойоб, знаєш, а тут опа повідомлення, там ультра якось мийка, Мала Арнаутська, ми вас там типу запрошуємо, а ще в нас там скидосик.

Костя 48:13
Ох, чувак, я тут ще про ультрастабільність. Я вчора побачив в тренажерному залі видовище, яким я мушу з тобою поділитися. У нас з тобою продовжують і туалетну тему також. У нас з тобою жопи горіли з-за того... Що подкасти, це тепер виключно відео, така штука. Так, так. Коротше, що є в тренажерному залі? Там є такий, типу, полиця, куди люди кладуть свій телефон, тому що, ну, не завжди його в кишені зручно тримати, там, знаєш, якщо ти якось штангу там тримаєш, то може придавити, наприклад, як щось там, ну, коротше. І люди кладуть на цю полицю свої телефони. Я вчора підходжу туди покласти свій телефон. І там не так багато телефонів. І поруч лежать два. У них увімкнуті дисплеї, на яких грають так називаємі подкасти на Ютубі. Тобто там голови, що розмовляють. А люди самі десь в залі на блютуз-навушниках просто слухають цей подкаст. Йоб твою мать! Якби існував такий формат, коли можна було б слухати просто аудіо і не дивитись, не палити батарею, не передавати дані у вигляді відео, яке не потрібно, а просто слухати в зручному форматі. Аудіофайл, який ще й програється в спеціальному застосунку, який пам'ятає, де ти зупинився слухати, щоб потім зручно продовжити. І щоб підписатися на таке шоу, на яке тобі подобається. І коли виходить новий епізод, він автоматично тобі приходив. От якби ж існував такий формат. Я думаю, шкода, що такого немає. Якби можна було, я б вигадав таку історію. Бо, блядь, це сука. Вони, блядь, дивляться відео, вони покладуть телефон відео з відео і ходять по залу і слухають. Це просто пизда якась. Нащо ви робите це, люди? Є ж подкасти, слухайте подкасти, можна не слухати YouTube-відео, а знайдіть ті самі шоу. Вони всі переважно, добре, не всі, але переважно є в форматі подкастів.

Коля 50:22
Так, ну, і зараз же якраз, ну, YouTube хоче все в собі, я розумію їх бажання, щоб всі заходили тільки на YouTube, для того, щоб

Костя 50:31
користувалися

Коля 50:31
більше, і вони купували ось цей YouTube преміум, і вони ж якраз там музику слухати, будь ласка, можна навіть на YouTube і відосики дивитись, просто музику слухати. Так, так. Зараз вони ж якраз зробили, коли вони закрили ось цей Google-подкаст, який був окремий там застосунок, вони просто додали, що ти тепер на YouTube можеш додати свою RSS-стрічку і всі подкасти, які виходять, от як у нас, RSS-стрічка

Костя 50:57
оновлюється

Коля 50:58
і на YouTube відразу

Костя 50:59
автоматично

Коля 51:00
заливається. Значить, з обкладинкою, все, з шоунотами, все типу є. Ну, я розумію бажання Ютюба всіх зібрати типу в собі, для того, щоб вони якраз купували ось цю підписку. Але бажання людей користуватись цим сервісом, ну, це таке, знаєш, це… Дуже сумнівне. І тут знову таки приходять знайомі і кажуть, а чому немає ось цих двох говорячих голів, які будуть один з одним поспілкуватись. Чому ви записуєте

Костя 51:32
тільки аудио? Тому і немає, щоб ви не клали телефон з нами на полицю в тренажерному залі, а самі займалися, тільки нас слухали. Ви просто можете нас слухати будь-де. Без відео.

Коля 51:43
Максимально погоджуюсь. І ми спеціально не робимо відео для того, щоб ви розвивали своє уявлення. Просто вмикайте свій imagination і просто уявіть, як виглядає Костя, як він це говорить, яке в нього вираз обличчя, як виглядає Коля, як він говорить. Тому що... Давайте, ну треба якось, типу, розвиватись і в цю сторону ми не можемо, типу, все за вас робити. Вам треба теж щось трошечки уявити, як цей світ працює і що як відбувається.

Костя 52:15
Чувак, ми вже понад, я думаю, що в змонтованому виді воно буде понад 40, напевно, 45 хвилин вже говоримо десь так. І вже можна не боятися і можна говорити про все, тому що ті, хто досі слухають, здається, вони дослухають вже, їх вже не

Коля 52:32
злякати.

Костя 52:33
Або

Коля 52:34
їх придавило штангою, і вони не можуть просто піднятися і вимкнути це.

Костя 52:39
Ну, їм тоді все одно доведеться слухати. Коротше, ми ж, у нас, як я згадав, після епізоду з владою певна частина аудиторії нової з'явилась, і це, здається, всі дівчата були. І в цілому є аудиторія жіноча, що і була з нами. А тут якраз 8 березня було. Тому прикрашення нашої аудиторії і слабку частину... Я не вважаю. Я, власне, про це і хотів поговорити. Про ставлення до свята 8 березня. У мене вже якусь кількість років я намагався сформулювати для себе, що саме я святкую і чи святкую я 8 березня. І я розумію, що зараз у суспільстві, може через психотерапію або через щось інше, що ще може, є така точка, такий погляд, від'їбіться від інших і дозволити іншим робити те, що вони хочуть. Я сам прийшов до того, що 8 березня класно святкувати. Це ж свято, що колись створювалося для такого, щоб не як свято, а як день боротьби за права жінок. Це про це. А в радянські часи і потім в пострадянській Україні воно перетворилося фактично, на мій погляд, на протилежне. Коли ці фрази, наприклад, в офісі про прикрашення колективу або про слабку стать, воно якби інвалідизує жінок навпаки. І якби каже, що ви не повноцінна частина колективу, а прикрашення його. І ви там не повноцінні люди, якісь слабка стать якась. І мені здається, що це свято навпаки, щоб відзначити те, що жінки вибороли такі свої права. Не всюди, не у всіх країнах і навіть в Україні. Не всі права, на жаль, досі. Права юридично всі, але певний сексизм інституціональний все ще існує. Але зараз вже і в Збройних Силах достатньо жінок, і їм велика пошана і подяка. І, знаєш, і лікарі, і вчителі, і будь-які посади є жінки. І оце можна святкувати, що жінки ці права вибороли, а не розповідати про слабку стать. Але, на жаль, я спостерігаю, що в першу чергу серед жінок українських є така штука, така історія, що жінки дуже люблять отримувати квіти. Вони такі, ну, багато хто з жінок каже, стоп-стоп-стоп-стоп, ти куди це забрати наше свято захотів. Типу, нам і так квіти не дарують. Залиш нам, будь ласка, 8 березня. І у мене в голові просто не співпадаю. Ну, я не можу, знаєш, не співпадаю ці дві теми. З одного боку, мені здається, що жінкам, якби, ну, вони в цілому суспільство в плюсі, якщо жінки мають рівні права, І жінки самі в плюсі, якщо в них є рівні права. Але на мій погляд рівні права, вони не дуже збігаються з уявленням, що жінки – це якісь істоти, яких раз на рік треба святкувати і просто дарувати їм квіти. Воно якось дивно звучить. Що ти думаєш з приводу 8 березня? Це все маячня чи що?

Коля 56:05
Так, по-перше, це дійсно дивно, що і тут, якщо жінки боролись за рівні права, а ми зараз їх відокремлюємо і кажемо «слабка стать», якби це перекласти. І от вони люблять квіти і так далі. Чоловікам вже квіти не дарять на будь-яке інше свято, коли там щось в нас якесь, типу як аналог. А от жінка, знаєте,

Костя 56:27
Якщо ти не артист балету, то не дарують.

Коля 56:30
Ну, як ти знаєш, я не артист балету, я з цим зав'язав. Але, ну, я про те, що... І це, знаєш, ми святкуємо те, що в нас однакові права, і те, що ми однакові, так? А потім, і саме в цей день, ми святкуємо як? Ми всі відзначаємося цими квітами, ми всі відзначаємо, що от слабка стать, і от вам, будь ласка, квіточки. Як я вже казав, ну, я не вмію святкувати будь-що. Тому що... Якщо в мене є бажання, натхнення, я можу купити квіти для дружини, або для доньки, або ще для будь-кого просто, бо мені це захотілося. Зараз тут і зараз. І в нас будь-яке свято, це реально проблема для нашої родини, що в нас будь-яке свято, воно перетворюється на звичайний день. Тому що якщо я знаю, що комусь щось треба купити, я це купую незалежно від того, який день. Це святковий день, не святковий, вихідний, якийсь робочий день, похер. І тому мені дуже важко вигадати щось, що саме подарувати, якось на свято, щоб якось зазначити. І на це свято я подарував квіти. Тут я можу камін-аут зробити. Я не вигадав нічого квіти. І це теж прикольно, що квіти там коштують умовно х10, просто тому що це свято. На наступний день, 9 березня, ці ж самі квіти коштують в 10 разів менше. Реально. І всі це розуміють, і це просто не хоче робити якийсь там теорію змов, що це просто на нас хочуть заробити гроші, ці кляті капіталісти. Ні, ну, з однієї сторони я розумію, що якось хочеться, з іншої сторони Я читав багато історій в Твіттері, що писали жінки. Хтось там ходив знімати побої після того, як там якийсь п'яний чоловік прийшов на 8 березня. Або там ще щось. Ну коротше, в світі коїться жах, реально. І я тут не можу бути якимось супер, вигадати якусь унікальну... Не промову, але треба реально любити і шанувати свою другу половину, жіночу стать. І треба кожного дня, а не тільки один день на рік для того, щоб якось це відзначити, а потім все одно поводити себе як мудак.

Костя 58:51
Це вірно. І якщо що, я не проти дарувати квіти. Я скоріше про те, що якщо в цей день дарують квіти жінкам, то можна дарувати квіти за те, що жінки, за їх досягнення. І за те, що попри те, і в мене є і подруги, і знайомі, яким, наприклад, в університеті, коли вони вступали на якусь там Факультет математики, наприклад, фізики, їм казали, що чоловіка прийшла знайти і що попри всі ці перешкоди, що їм в житті суспільство створювало, що вони все ж таки досягли того, що вони хотіли, що вони не зупинились, що вони здобули якусь освіту, що вони працюють. Що попри те, що їм там гінекологи в 22 кажуть, треба народжувати, а то або будеш старорожницю. Часики тікають. Часики тікають. Часики тікають, так. Що вони, якби, попри це все, якось свою кукуху підтримують. І підтримують далі чоловіків і своїх. І просто суспільство є навколо. І от це можна вітати. І не казати про слабку стать. Тоді можна і квіти дарувати.

Коля 59:59
Так, і підтримувати, знаєш, і цінити жінок їм дійсно важче в житті, тому що якось так сталося, що є багато довбойобів, і вони чоловіки. Ну так, я не знаю, так історично склалось.

Костя 1:00:13
Збіг обставин.

Коля 1:00:14
Можна так, і я просто уявляю, скільки проблем ось цих різних ось цих... Війна дещо, напевно, виправила. Суто в Україні небезпечно жити.

Костя 1:00:38
Так, але для

Коля 1:00:39
інших

Костя 1:00:40
це реально

Коля 1:00:40
важко. І якраз треба просто пам'ятати це, розуміти це. Ну, я не знаю, якось підтримувати їх і поважати їх і не тільки в один

Костя 1:00:50
день. І якщо дівчата хочуть, наприклад, жіночі вагони в «Укрзалізниці», або якщо там створюють ініціативу про жіночі таксі в «Уклоні», здається, це була історія. І коли є довбойоби чоловіки, що кажуть, що це все хірня і що це все не потрібно, Ох, блядь, отже дебіли. Це, блядь, дуже прикро, якщо жінкам... Тобто, знаєш, що ми живемо в суспільстві, де жінкам таке може бути потрібно, якщо вони докладають певних зусиль, щоб це зробити. Останнє, що ми повинні робити, це засуджувати їх або казати, що це не потрібно. Потрібно допомогти їм це створити, а бажано ще прийти до того стану нашого суспільства, де їм просто перестане бути це необхідним. Хоча тут треба все ж таки жінок, напевно, питати. В моєму уявленні, в ідеальному сценарії, коли ми живемо в безпечному суспільстві, немає потреби в жіночому таксі та в жіночих вагонах чи купеї, не знаю, там вагонах, здається. Але якщо зараз такого суспільства немає, то хай мають все, що їм треба, щоб вони себе безпечно почували. Тому що, блядь, в будь-якому разі, навіть ці долбойоби, що це пишуть, що це все фігня, у них ж також є мами, я не знаю, чи є у цих дебілів дружини, Але у них в родині повинні бути жінки в родині. Вони не хочуть, щоб жінкам в родині безпечно було чи комфортно.

Коля 1:02:20
Ти дуже гарно про них думаєш. Просто якщо у нас в країні з'являються спеціальні жіночі вагони або жіночі таксі, це значить, що всі наші інституції не працюють. Це повний крах системи. Або коли тобі під якоюсь історією хтось зі мною ходив і всі пишуть «Носи з собою перцовий балончик». В нас є поліція, в нас є спеціальні люди, які мають за цим стежити, щоб такого не було, щоб всі жили в однакових умовах безпеці. Чому одні страждають більше, ніж інші? І вони мають з собою носити ось цей перцовий балончик, бо якась п'яна падла може просто вирішити, що зараз вона точно захоче зі мною познайомитись, бо я ніхуя собі красуня.

Костя 1:03:13
Бо я сьогодні випив

Коля 1:03:14
пиво трошки більше, ніж повинен. Так, так, так. Ну коротше, в мене є дружина, є донька, і я уявляю, наскільки важче їм в цьому світі жити якраз через інших людей. І, ну, типу, якраз повертаючись, для мене 8 березня – це такий, знаєш, привід нагадати про те, що треба їх...

Костя 1:03:37
Привид, Каспер.

Коля 1:03:40
Моя ти риба. Ха-ха-ха-ха.

Костя 1:03:44
Вибач, так, це було серйозна тема. Привід нагадати.

Коля 1:03:48
Нагадати про те, що всі ми маємо однакові права, всі ми маємо поважати права один одного і якраз не залізати на чиюсь територію, бо тому що мені зараз захотілося, або я бахнув 150 і вирішив, що я супермен і тепер мене всі хотять. Ну коротше, важко. Якщо так просто скорочити, то жінкам жити важче, ніж чоловікам. Так, у чоловіків теж є проблеми зі всякими гопниками і то все. Але це в рази менше, ніж всі ці проблеми, з якими стикаються жінки. Тому дякую вам, дівчата, жінки, що ви є і що ви нас якось тримаєте. Не повбивали всіх нахер.

Костя 1:04:34
Чувак, дякую, що підтримав. З вами був перший чоловічий феміністичний подкаст

Коля 1:04:40
«Годі базікати».