Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Костя 0:40
Відчувають схожу відповідальність, тому що до нас сьогодні прийшов в подкаст мій друг дизайнер Олександр Зайцев. Привіт, Саша.

Олександр 0:49
Привіт.

Костя 0:50
Привіт,

Олександр 0:50
Костя. Привіт,

Костя 0:51
Коля. Відповідальність ця пов'язана з тим, що я знаю, наскільки Саша... Можна тебе називати Сашею? Ти, звісно, Олександр, але через те, що я маю честь називати тебе своїм другом, тому можна, якщо ти не проти, Саша. Я знаю, наскільки ти цікава і різностороння то, що називається людина, і я розумію, що за одну розмову це передати буде досить складно, але ми спробуємо поговорити хоча б про щось, про те, що ти робиш в житті, і думаю, що щось з цього буде точно цікавим. Супер.

Коля 1:23
Дуже ванільний початок. Гітлер, Гімлер. Геноцид. Так, так, так, так, так. Дякую. Ти дизайнер, дизайнер чого? Бо є там всякі графічні дизайнери, веб-дизайнери, дизайнер одягу, дизайнер інтер'єру, дизайнер ландшафтний, промисловий, продуктовий, дизайнер життя. Ну, який саме ти

Костя 1:46
дизайнер? Дизайнер натальної карти. Ми от таких знаємо ще.

Олександр 1:51
Так, ну я в першу чергу, мабуть, веб-дизайнер все ж, тобто у мене більшість мого життя пов'язана зі створенням сайтів, тому якось навколо цього і крутиться. Але разом з тим теж якось історично завжди були якісь штуки, які мене цікавлять додатково. І це якісь ініціативи про транспорт, навігацію у громадських місцях для міст і всякі інші штуки.

Костя 2:25
Оце, насправді, я зараз подумав, що виходить так, що веб-дизайн — це те, за що ти отримуєш гроші, так? Це твоя робота. А те, що тебе цікавить, не обов'язково, я так розумію. Тобто ти можеш отримувати гроші і за іншу діяльність дизайнерську, наприклад, за якусь умовну навігацію карти для метро чи громадського транспорту. Але можеш це робити просто для кайфу. Я тут згадав, знаєш, одвічну таку, я як людина, що трошки захоплюється фотографією, є така одвічна дилема, кого вважати фотографом. Це той, хто купив камеру? Це той, хто робить фотографії? Це той, хто отримує гроші за це? Це той, у кого це основна професія? Чи той, хто робить тут взагалі в лапки таке мистецтво? Ти знаєш, щось вже круте.

Коля 3:11
Це та, у кого це написано в інстаграмі.

Костя 3:14
Так, це

Коля 3:14
та.

Костя 3:17
Щаслива мама трьох

Коля 3:18
ангелочків. Так, так, так. Годова сікі засьориш.

Костя 3:22
Так, відповідно, питання таке, а що таке дизайнер в цьому сенсі? Як ти сприймаєш сам ця людина, яка що? У тебе є якесь розуміння?

Олександр 3:32
Ну, слухай, воно, ти знаєш, його немає, мабуть, якогось стабільного розуміння, як і немає стабільного тлумачення терміну, що таке дизайн. Якби ви мене запитали, у мене б не було якоїсь однозначної відповіді. У

Костя 3:48
мене

Олександр 3:49
є

Костя 3:49
буквально в нотатках перше питання, що таке взагалі дизайн.

Олександр 3:53
Так, я собі уявив, знаєте, я там якось не готувався, але я такий подумав, так, я йду в подкаст про дизайн. І мене, напевно, запитається, що таке дизайн. І я такий скажу, а я не знаю. Ну, це чесна відповідь. Я одразу пригадую свої університетські роки, коли у нас було супербагато І ці терміни були, ну, типу, дизайн – це сукупність, явищ, які от там ототожнюють, ну, якийсь абсолютний булшіт, який просто, ну, типу, ти можеш, пояснивши, завчивши цей термін, ти можеш просто здаватися розумною людиною і, типу, а, ну да, ну да, вчив, ось твій залік. А насправді це настільки широка сфера, і є якісь там, не знаю, зрозумілі, сантехніка, її можна звузити до якоїсь зрозумілої такої сукупності явищ. А дизайн, він, в принципі, всюди, і дуже багато де його можна приміняти просто з моменту, як ти просинаєшся, як у тебе речі у шафі лежать. І закінчуючи, ну, просто тим, як ти працюєш, як ти, не знаю, посуд миєш, побутовими якимись речами.

Костя 5:15
Коля, у нас вперше, я тебе вітаю з цим в подкасті, прозвучало слово «ототожнювати». Дуже гарне слово, мені сподобало. Дякую, Саш, дякую тебе.

Коля 5:22
Ну, ти ж веб-дизайнер. Ну, це ж, ну, ладно там розповідати взагалі там про якихось... Я не знаю, творчих людей. Ні, я не кажу, що ти не творча людина, просто якщо говорити про якихось творчих людей, як вони там, звідки беруть натхнення, то трошки інше. Ти ж веб-дизайнер веб, він простіший. Ти просто малюєш сайти.

Костя 5:41
Малюєш? Чи ти малюєш сайти?

Коля 5:43
Як там? В фігмі цими прямокутничками збираєш інтерфейс для сайтів. Пікселі. Рухаю пікселі. Типу такого. Це ж легко пояснити. Роблю сайти, роблю зовнішній вигляд для сайтів і все. Ну а я типу... А, я ж не працюю, я забуду.

Костя 6:01
Ти щасливий тата трьох янголочків.

Коля 6:05
На що тобі бути дизайнером, якщо будь-який син маминої подруги намалює краще, зробить краще дизайн для сайту, ніж

Олександр 6:14
ти? Мені подобається те, що можна дуже-дуже-дуже широко і далеко йти, починаючи з прямокутничків у фігмі. Тому що ти малюєш про прямокутничок, спочатку ти хочеш, щоб цей прямокутничок був правильного кольору, з правильними відступами. Щоб те, що в цьому прямокутничку знаходиться, щоб воно теж було якось зручно читати, дивитись, роздивлятись. Потім цей прямокутничок починає якесь своє життя, своє вільне плавання. Цей прямокутничок може відображатись на великому моніторі, може бути на екрані телефону значно меншому. І різні контексти, їх треба враховувати. І крім того, дуже важливо те, як люди будуть приходити і бачити цей прямокутничок, що вони в ньому знайдуть, і наскільки їм взагалі буде зручно з цим прямокутничком і тим, що в ньому взаємодіяти. І тут теж безліч взагалі. Як швидко цей прямокутничок завантажиться, чи не піде людина з матюками, не побачивши те, що вона хотіла побачити, що буде написано і як буде написано, наскільки взагалі буде Мати приємний досвід взаємодії з тим, що ми робимо.

Костя 7:50
Слухай, таке питання до тебе. У мене таке враження, що ніби сучасний інтернет – це там, ну, дуже, як би, умовно, але три соціальні мережі і, як би, ну, майже все. Таке враження, що навіть більша частина бізнесів зараз має якусь там сторінку в Інстаграмі, якщо це якийсь бізнес, знаєш, такий дідовський, то вони якусь сторінку в LinkedIn заводять. А сайти, здається, роблять в якомусь конструкторі сайтів, типа Squarespace, там умовно перше на думку приходить, тому що він рекламується постійно в подкастах, якщо я слухаю. І здається таке враження, що коли мова йде про веб, що це все ще галузь, якісь забовни, якісь гроші, це все ще існує?

Олександр 8:35
Я думаю, що так, тому що насправді дуже багато є поза сайтами компаній, які теж були особливим жанром і насправді було більше, ніж зараз дизайн-студії, які заробляли на тому, що вони спеціалізувались на сайтах компаній, на тих, що зараз замінено вже профайлами в соцмережах або сайтах, згенерованих в якихось інструментах, які дозволяють легко це зробити. Але є дуже багато сервісів, продуктів, якими люди користуються. Навіть ті ж самі, якщо беремо LinkedIn, Twitter, Mastodon та все інше. Дуже багато роботи для дизайнерів, кодерів. Можна подивитись на галузь IT, яка не припиняє рости. Дуже багато людей, значно більше їх стало, ніж 10, 15, 20 років тому. І насправді дизайн потрібен всюди.

Коля 9:37
Так, добре. Коли ти зрозумів, що ти дизайнер, як відреагували твої батьки?

Олександр 9:46
Мабуть, немає такої яскравої межі, коли ти цей лейбл до себе чіпляєш. Це було дуже якось органічно. Такий клік був у мене помітний в дитинстві зовсім. Мені було, може, років Мій батько приніс додому модем, який він взяв у свого знайомого, і ми цим орендованим модемом виходили в інтернет. Це був абсолютно інший досвід браузингу веб-сайтів, ніж зараз. Ти був обмежений у часі, і якщо ти щось хочеш цікаве знайти, ти знаходиш, і потім ти зберігаєш цю HTML-сторінку. Щоб відніпнатися потім від інтернету і потім переглядати те, що ти собі зберіг. І для мене я зберігав чит-коди і солюшени для ігор. У мене така була бібліотека сторінок з цими читами. І мені було цікаво пороздивлятися ці файли. Я лазив по меню і побачив одного разу, що ти можеш побачити код цієї збереженої сторінки. І був просто вау-момент, коли я цей код в блокноті відредагував і побачив, що я можу там змінити заголовок або змінити колір, що можна там замість white написати black або red і в тебе дійсно стане червоний колір цього тексту. І це було ось це відчуття, цей аха-момент, коли це ооо. І ось тоді, мабуть, я і зрозумів, може однозначно не було назви дизайнер у цього, Але це, в принципі, це був той самий момент, коли це сталося.

Коля 11:28
Ти вже тоді став хакером і міг зламати сайт і написати своє.

Костя 11:34
Ти сьогодні вже встиг згадати про освіту і у тебе якась спеціальна дизайнерська освіта. Розкажи про це.

Олександр 11:40
Ні, зовсім ні. Я взагалі не хотів вступати в університет, тому що я якраз у 17 років, коли стало питання, що треба вступати в університет, я знайшов свою фуллтайм-роботу і я не хотів вступати в університет. Тому що мені було нецікаво, тому що я розумів, що в мене є нормальний кар'єрний старт і я Щоб ставати краще у тому, що я люблю, університет мені особливо не

Костя 12:12
потрібен. Виш не потрібен.

Олександр 12:14
Так, так. Але армія. Але були свої нюанси, було дуже багато суперечок з батьками. Це був той рік, коли з'явилося це ЗНО, коли ти не вступаєш окремо в якийсь конкретний виш, а просто ти як екзамени здаєш після школи. Ну, просто ти можеш взяти і здати їх, і це нічого не зобов'язує тебе ніяк і не прив'язує до якогось вишо. Я, в принципі, набрав нормальні бали, відніс ці бали просто про всяк випадок в декілька університетів і в один з університетів вступив на бюджет непоганий. Університет. І якось це вплинуло теж на те, що окей, я піду. Я вивчав маркетинг. У мене був такий список, куди я хочу, куди не хочу. Дизайн, до речі, не був варіантом, тому що навіть екзамени, які треба здати, я не міг здати, тому що там Я здавав математику, тому що математика необхідна для вступу на більшість спеціальностей. А на дизайн, наче, треба було три інших спеціальності і математика не серед них. І таким чином я б просто, не здававши математику, міг би стратити все. І дизайн, який в Дніпропетровському національному університеті викладали, це абсолютно якась інша історія, ніж той дизайн, яким я займався і займаюсь дотепер. Тому я не шкодую абсолютно, це більше про якісь там архітектурні або про малювання. Я не знаю насправді, не те, щоб прямо там був і в мене дуже такі дотичні уявлення про це. Я декілька студентів знав, які там навчались на цьому, але точно можна сказати, що це абсолютно інша історія, ніж ось цей дизайн в IT, яким я займався. Тож я вступив на маркетинг, вивчав маркетинг 4 роки.

Костя 14:13
Слухай, а зараз ти не знаєш, що в Україні існують якісь... Пройшло скільки? Років 20, напевно, відтоді. Якщо зараз хтось хоче стати дизайнером, чи можна просто після школи піти в якийсь виш...

Коля 14:27
Яким дизайнером? Чувак, давай відрізняти. Щоб стати веб-дизайнером, ти можеш закінчити курси.

Костя 14:34
В цьому і полягає питання, в тому що я в своєму розумінні... Я зараз говорю про таких дизайнерів, як Саша. Я навіть не знаю, чи можна це назвати веб-дизайнером, тому що ми про це сьогодні ще поговоримо. Він же дизайн робить... Він

Коля 14:47
сам сказав, що він веб-дизайнер.

Костя 14:50
Ну, він скоріше сказав, що, типу, він в тому числі веб-дизайнер. Але він згадував, що він робить також дизайн речей для навігації

Коля 14:58
міста. Короче, Саша, ти можеш намалювати легені Курця в формаліні?

Олександр 15:03
Хіба що піксель-артом якимось таким, лоу-фай, типу 16 на 16. Я навіть

Коля 15:09
так не можу. На 16 я намалюю. А я намалюю, що там пару цих квадратиків замалював, сказав, ну це вони.

Костя 15:17
Те ж варіант. Якщо людина хоче... Добре, я можу звузити в рамках того, щоб Коля був задоволений, тільки для цього. Якщо людина хоче стати веб-дизайнером, але хоче, знаєш, ти розумієш, що це на поверхні здається, що просто треба знати, як там кнопку зробити якого кольору. А насправді там тут величезна якась купа нюансів, які тобі треба знати, щоб робити класні сайти. Загалом сайт — це ж в цілому інтерфейс, так? І, напевно, це повинно бути щось типу дизайн-інтерфейсів, наприклад. І чи є тобі відомий, щоб якийсь був вищий навчальний заклад в Україні, який вивчав би людей за цією спеціальністю?

Олександр 15:58
Я чесно скажу, що я не цікавився цією темою останні роки, тож може щось з'явилося, може щось змінилося, але я, якщо чесно, маю сумніви щодо цього.

Костя 16:09
Ну, я розумію,

Олександр 16:09
так. Щоб саме це була вища освіта і тим паче, щоб ти вивчав це усі 4 або 5 років. Я думаю, що ні, ми ще дуже далеко від цього. Мені теж здається, що

Коля 16:22
немає.

Олександр 16:22
Мені здається, що більше того немає сенсу. Тобто так сфокусовано саме веб-дизайн або дизайн інтерфейсів немає сенсу вивчати. Навіть якщо з'явиться, це має бути щось Більш таке, ширше.

Костя 16:38
Типу індустріальний дизайн якийсь, чи промисловий дизайн, як це

Олександр 16:41
називається? Промисловий — це все ж таки інша дисципліна. І наче щось було таке. Але, знову ж таки, це мистецтво обговорювати речі, в яких ти абсолютно не розбираєшся, тож я тут не буду

Костя 16:55
на цій території. Так у нас 37-й епізод. М.А.Т Одеська національна морська академія, яка готує моряків. Через війну і через те, що батьки масово вивозять хлопців з України з зрозумілих причин, кажуть, що немає кому навчатися, що на нових курсах або є дівчата, або виключно дуже мало людей. І взагалі їх хочуть об'єднати в одну якусь академію, чи вже прийняли рішення їх об'єднати, я там деталі не знаю. Але з цим велика проблема і мені дуже цікаво, як взагалі справи в підготовці інших спеціалістів з інших галузей, тому що мені здається, Така велика криза освіти в несподіваному Боці. Знаєте, коли війна розпочиналася, в 2022 році казали про те, що там, звісно, Росія знищує там якісь наші бібліотеки, якісь розворовують з окупованих територій якісь культурні цінності. Тобто вони українську культуру і освіту знищують з цього боку. Але про той ефект, що просто батьки, ну, зрозуміло, будуть намагатися ховати своїх дітей від війни і вивозити їх, про це мені здається, ну, я, принаймні, такі розмови не чув, а це, якось, нова такова проблема. Мені здається, що це може бути новою хвилою проблем і в тому числі в ІТ, тому що, наскільки я розумію, і хоча я не в ІТ, і, знову ж таки, іскусство розмовляти про речі, в яких ти не розумієш нічого, Українські спеціалісти в ІТ досить популярні в світі, тому що ми, як українці, маємо в цілому досить непоганий рівень освіти з одного боку, а з іншого боку не такі дорогі, як, наприклад, європейці, там якісь західні або американці. Але тепер, якщо дітей вивозять з України і освіту воно цю дешево отримувати не будуть, Ну, от що буде далі, мені не дуже зрозуміло тепер, якщо чесно. Тут, щоправда, питання немає.

Олександр 19:13
Ну так, я погоджуюсь. Це такі дуже-дуже гострі теми і, ну, це складно. Якщо це... Застосовувати до айтішних цих штук, то окей, мені здається, що айтішна сфера в Україні, вона якось всупереч розвивалася, тобто не було, ну окей, були фізтехи, мехмати та прочі штуки, виходці з яких ставали дуже крутими програмістами, тобто вони не вивчали прям якесь, ну окей, в них було програмування, Але воно нічого там не має спільного з сучасною IT-індустрією, мені здається. Але воно закладало якийсь такий дуже хороший фундамент, і багато випускників вони ставали кльовими IT-шниками. З дизайном по-іншому... Здається, що більшість людей – це самоучки, які якось так ось всупереч, як я сказав, розвивались. Але так чи інакше для цього були якісь... Для цього всупереч теж, мабуть, мають бути умови, якась мотивація додаткова. І здається, що зараз цим може бути гірше.

Костя 20:36
У мене питання до тебе... Я трошки зміню напрямок нашої бесіди. Скажи, будь ласка, наскільки, якщо ти дизайнер, тобто ти, я так розумію, витратив значний час на те, щоб навчитися, по-перше, розрізняти, що таке гарно і не гарно, а по-друге, робити гарно, щоб було гарно. Наскільки важко жити в Україні, коли ти дизайнер? Типа, знаєш, ти дивишся навколо на оцю архітектуру, як її називають. Я, до речі, дізнався, що це, здається, російський термін. Його в Україні перестали через це майже вживати. Капіталістичний романтизм – це оця архітектура скляні дуже дивної форми будівлі, що з 90-х до початку 2000-х будували. І ці балкони, що там прибудовують, і пластикові вікна, і взагалі сучасні міста. Наскільки тобі важко жити в Україні, коли ти бачиш, що таке гарне і негарне?

Олександр 21:32
Слухай, я такий термін не чув. Це прям капіталістичний романтизм. У нас на районі був ЖЕК-арт тільки. Все простіше. Це теж таке питання у двох кінцях, тому що, з одного боку, це звичайно треш і ти не хочеш, за можливості ти хочеш покращувати Я маю на увазі не те, що ти покращуєш навколо себе світ, а ти хочеш бути, ти хочеш, щоб навколо тебе були приємні речі, які зі смаковим і так далі, і так далі. Але мені здається, що коли ти живеш і ти бачиш цей контраст, ти знаєш, як можна, і ти бачиш, як зараз, то цей контраст тобі навпаки може допомагати відчути цю різницю, побачити цю багатокілометрову Між тим, як можна було. Так, між тим, як зараз і між тим, як можна. І це може навпаки відігравати таку позитивну роль. Для мене, мабуть, так і було. Тому що ти бачиш, ось просто в тебе під ногами, ти бачиш, як можна краще. І це, в принципі, впливає і застосовується у моїй професії просто щодня.

Коля 22:54
Так, ладно, давайте трохи цю ванільну історію якось розбавлю собою. По-перше, не хочу нікого образити, але якщо людина дизайнер, то все не означає, що вона бачить цей світ кращим, ніж інші. Будь-який дизайн – це суб'єктивність. Ні, я просто кажу, що будь-який дизайн – це суб'єктивність, і це значить, що якщо навіть одні люди якось малюють, роблять, створюють дизайн інтерфейсу, це не значить, що цей інтерфейс сподобається багатьом іншим людям. Це така суб'єктивна точка зору, хто щось робить, це як безліч якихось художників, якщо так спростити. Вони теж малюють, і те, що вони роблять, те, що вони пишуть, вибачайте, Воно теж, це не значить, що воно якось всім подобається. От, і, коротше, це, так, просто, трошки хотів розбавити, бо тут щось, я ж почав засинати трошки. Давай щось таке, простое, таке питання від мене. Якщо у мене плоскостопія, я можу бути дизайнером?

Олександр 23:59
А чому ні?

Коля 24:00
Добре. Ти дизайнер, так? А ти можеш придумати якусь найкращу форму для

Костя 24:04
хінкалі?

Олександр 24:06
Я не думаю, ні.

Костя 24:07
Ну, найкраща форма для хінкалі. Вигадали її, мені здається, століттями. Тому якщо хінкалі зараз виглядають отак, скоріш за все, це є найкраща форма, тому що вона була вигадана тисячами-тисячами ітерацій, коли робили якусь не ту форму, а потім прийшли до такої форми. Дорогий Коля, дякую, що ти розбавив ваніль, тому що це, мені здається, одна з найскладніших речей в професії дизайнера і взагалі в світі дизайну, тому що це дуже суб'єктивна штука. Незрозуміло, за якими критеріями можна оцінювати, гарно зробили на роботи або негарно. Тому що, наприклад, є якісь срачі класичні, наприклад, айфон проти андроїда. І зараз вже, наскільки я розумію, з функціональної точки зору немає великої різниці. Ти що на айфоні, що на андроид-телефоні, ти можеш все зробити, що тобі треба. Відправляти повідомлення, емейли, редагувати документи, знімати, фотографувати, 5G, швидкий інтернет. Пофіг, ти на будь-якій платформі можеш отримати. І це в цілому таке питання смаку. Що тобі більше подобається? Є взагалі якісь мірили, як роботу дизайнера вимірюють об'єктивно?

Олександр 25:21
З цим, насправді, дуже непросто. Тобто, звичайно, мірила є. Завжди є люди, які намагаються якось лінійкою поміряти, але цього ніколи не буде достатньо. І це такий завжди баланс, на мою думку, між тим, що можна поміряти, і тим, що поміряти не можна. Тобто, в якийсь момент, так, ти можеш Знайти, сформулювати якусь метрику, виміряти, і окей, ми на це будемо орієнтуватись. Але якщо ти будеш намагатись на будь-що це примінити, ні, ти не натягнеш цю сову на цей глобус і просто витрачиш час, мені здається. Набагато швидше, ефективніше, мені здається, ти можеш зробити щось хороше, якщо ти просто будеш розвивати свій смак, дивитись на якісь, не знаю, просто дивитись на різні успішні та неуспішні продукти. Ну, умовно кажучи, прокачаєш свої знання і будеш знати, що таке погано і що таке добре. І орієнтуючись на ці суб'єктивні штуки, вони тобі можуть такий фундамент непоганий побудувати.

Костя 26:35
Це ти як дизайнер можеш, знаєш, собі сформувати якийсь смак, щось роздивлятись. У тебе ж є замовник, умовно, якщо ти працюєш напряму з замовником. Як тебе замовника переконати, що те, що ти йому пропонуєш, це гарний дизайн. А замовник такий... Це абсолютно з реального життя приклад. У мене є ситуація, я був свідком, коли одні люди кажуть, а на що перероблювати умовно цей веб-сайт? Я не хочу вдаватись в деталі, але, наприклад, веб-сайт. На що його перероблювати? У нас і так нормальне. Знаєш, там в той час, який у нас нормальне. І там, як у мємах, такий прям, ну, дуже-дуже поганий. Типа в 90-х зроблений там, де ворд-артом таким, пам'ятаєш? Так, так, так.

Олександр 27:22
Ворд-арт – це теж частина моєї кар'єри дуже-дуже важлива.

Костя 27:27
І там сайт, де майже WordArt написано «Вітаємо на сайті». Ну і все прям дуже

Коля 27:32
багато. Я хочу захистити WordArt. По-перше, на той час це було дуже круто. Це зараз класно стібатися з того, що колись він там був, і станом на зараз він здається старим. На той час всі його використовували. Чому? Тому що альтернативи не було. Гарніше не було. Так, і тому всі це використовували. Зараз ми можемо з цього стібатись. Але раніше, до речі, це про смак і про дизайнерів. Це ж не просто намалював хтось рандомно, чи AI згенерував. Це якраз такі самі дизайнери вигадали ось цей стиль, який потім запрограмували і зробили так, що можна писати ось цим ворді, ось цим вордартом. І це на той час, це був мейнстрім і це нормально всі використовували. Тобто це якраз теж вигадали дизайнери.

Олександр 28:22
Так, так, безумовно. Ну і більше того, це була дуже крута, дуже крутий винахід, мені здається, тому що ти якісь рафіновані сухі документи міг дуже швидко додати якийсь елемент, ну коли в тебе там титульна сторінка якась. Або ще, що потребує, ну прям кричить про необхідність якось декорувати, в тебе була швидка, зручна можливість це зробити. Ефективно, швидко, просто, і з вибором різних варіантів.

Костя 28:49
Блін, я зараз згадав, як я заздрив в школі однокласниками, однокласницями, у яких вдома був. У мене з'явився десь в 10-му класі, комплуктер перший. Ну і принтер у мене не було багато років ще потім. Але коли, знаєте, реферат треба було написати, і люди приносили реферат, і в них на першій сторінці було написано «реферат» от таким от вордартом, я завжди думав, бляха, оце успіх. Як вчитель або вчителька може поставити погану якусь низьку оцінку, яка різниця, що там взагалі написано всередині? Це реферат, це вже точно 11 балів точно.

Олександр 29:27
100%. Особливо, коли в тебе є доступ до кольорового принтера, зовсім не у всіх був цей доступ. Типу, надрукувати щось — це вже, типу, левел, який ти маєш пройти. А надрукувати щось кольорове – це наступний левел. І якщо на цьому кольоровому друку є цей кольоровий вордарт, то ти, в принципі, виграв. Так, так, вибач,

Костя 29:52
ми знов... Там питання було. Так, там було питання, як переконати у замовника, що немає смаку.

Коля 29:59
Ну, не кажи так. Всі мають свій смак. Просто цей смак може відрізнятися. Насправді, реально є. Є такі замовники, які хочуть, що ти вважаєш, що цей дизайн, який він хоче, що це лайно, але він це хоче. Це його бажання, це його смак. Він так це бачить. У

Костя 30:17
мене навіть немає, напевно, претензій, і я погоджуюсь з тобою, коли людина щось хоче, коли вона каже, типу, от я хочу от так. І дизайнеру може це не подобатися, але дизайнер – людина, що, ну, якби за професію, я так розумію, ну, якщо замовник так хоче, якщо у тебе твое внутрішнє «я» не проти того, щоб таке зробити, ну, ти просто береш і робиш. У мене більше питання до того, як коли… Тут я знову переб'ю, і поки Саша ще не відповів, ну ти якось дуже сильно романтизуєш професію дизайнера. Багато. Ти бачив в сайті хірові сайти, які...

Коля 31:06
В інтернеті херові сайти. Там було багато якихось гіфок, якісь там блісточки, щось там блимколо мігало. Чувак, я тобі більше скажу. Скоріше за все, там теж був дизайнер, який так бачив цей світ і який це намалював. Для тебе дизайнер – це людина, вона там краще, вона там щось бачить світ по-іншому. В нього або в неї такий смак. Я просто через те, що я дуже поруч з цією професією, з дизайнером, я їх стільки вже побачив за своє життя, я тобі так скажу, що не те, щоб не завжди, а вони зачасту просто копіюють сучасні тренди, які з'являються в інтернеті. Якщо Apple додав на свій сайт, що ти коли його скроллиш, там в тебе відосик програється ось так, прикольно. Скільки після цього сайтів додали цю штуку? Дуже багато. Тому що, ну, бля, це ж Apple, ми ж теж так хочемо. Ну, вони ж точно там розуміють. Тому, ну, тут не треба ось це, знаєш, ну, якось романтизувати цю професію.

Костя 32:08
Саш, сорян, ти прийшов на той подкаст, де тобі не будуть давати відповідати на питання.

Коля 32:13
Давай, Саша, чекай. Ти ж працюєш в логістиці. Тебе є теж профдеформація? Що ти такий, о, цей контейнер пішов кудись не в ту країну, не за тим коносаментом, і тебе там

Костя 32:23
карьожить. Я так бачу твою професію. У мене є дещо інше. Викривлення професійні і вони існують. Наприклад, мені доводилось бачити виконавців Деяких робіт для Міністерства оборони, дуже непрофесійних, під час повномасштабної війни. І мене дуже кережить від того, що хтось наймає людей, які не розуміють базових принципів логістики для військових, типу якоїсь анонімності, типу необхідності зберігати дані, хоча би під час виконання роботи приватним. Тому у мене якби є викривлення і у мене є розуміння того. Мені боляче, коли я бачу, що щось працює не так, як воно повинно.

Коля 33:02
От, а тепер уяви, що ці люди, які робили, вони теж типу професіонали, які вважають саме професіоналами цього діла. А тепер просто от все це типу екстраполюй на дизайнерів. Тобто сайти, які не зовсім зручні на твій смак, їх теж робили теж дизайнери, які вважають себе дизайнерами, які ось так от працюють. Тому ну тут просто...

Костя 33:23
Так, ми просто сьогодні запросили дизайнера, який, я ж його не питаю про всіх дизайнерів на світі, я його питаю про дизайнера Олександра Зайцева. Я знаю, що на мій погляд він гарний дизайнер, тому я запитую про його власний досвід і про його відчуття цього світу. І тому, якби, те, що є погані дизайнери, я в якомусь сенсі теж поганий дизайнер, тому що у мене є власний веб-сайт. І якби, якщо я сам створив, то виходить, що в якомусь сенсі я теж дизайнер. І я нібито знаю... Тенденції сучасного, можливо вже попередньої версії інтернету, чи якось попередньо-попередньо, я не знаю, коли був той самий мінімалізм. І я типу такий, ну все ж просто, просто треба зробити мінімалізм. Але я пробую, і розумію, що це дуже непросто, і в мене не виходить. Я бачу, що інші люди роблять ніби те саме, і воно гарно. Роблю я, і не гарно. А Саша, я знаю, що гарно.

Коля 34:15
Чувак, ну от зайти на сайт «Годі базікати», тобі подобається дизайн?

Костя 34:19
Дай Саше відповісти на запитання.

Коля 34:21
Чекай, і мені подобається. Оце наш дизайн, ми його робили умовно, і він нам подобається. А є люди, яким він не подобається. Це, ти кажеш, дуже суб'єктивна штука. Так, Саша.

Олександр 34:34
Так, безумовно, це суб'єктивна штука, і це нормально. І мені здається, що набагато краще, коли результат відображає позицію замовника, ніж хтось когось якось переконав, що ось, ти знаєш, ми будемо робити не так, як ти собі уявляєш свою компанію, свій подкаст, whatever. А я тобі буду пушити, щоб ми зробили так, як я робив усе життя, або так, як на сайті Apple зараз зроблено. Ні, мені здається, що тут набагато краще, коли людина знаходить тих, хто їй подобається. Це двосторонній процес. Я особисто про мене, я намагаюся робити так, щоб мені не доводилось нікого переконувати, тому що я не люблю дуже нікого переконувати, комусь щось там... Впарювати, продавати. Ні, це не моє. Моя задача, перш ніж почати працювати з Тим чи іншим замовником, тією чи іншою людиною. Я хочу познайомитись і зрозуміти, що ми або «on the same page», або не «on the same page». Ми один одному подобаємось, мені подобається, чим він займається, йому подобається мій підхід до речей. Як я працюю, які в мене роботи, що людина вже буде уявляти, що вона зрозуміє мій підхід, мій стиль плюс-мінус, і у неї в голові вже має бути розуміння, що результат, який я буду, можливо, робити для нього, Він буде у цій такій категорії десь так.

Костя 36:22
Я дуже заздрюю, якщо у тебе достатньо клієнтів, за якими ти відчуваєш, що ви на однаковій, на одній хвилі. Тому що мені здається, що якби в бізнесі, де я працюю, дуже часто трапляється так, що Люди, з якими ти працюєш, вам вигідно працювати разом, але це завжди жорстка така м'ясорубка, де умови треба, якісь ціни. Це виходить майже завжди на перший план. Це, щоб ти здавав дешевше, ніж... Ніж інші, або там якісь інші умови запропонував краще. А те, щоб так обирати за тим принципом, що тобі з людиною комфортно. Є люди, що так роблять. Звісно, вони теж залишають інші фактори, але це таке дуже небагато людей так обирають партнерів.

Олександр 37:17
Це правда, але це, в принципі, стратегія. Я розумію, що я шукаю довготермінових стосунків зазвичай. І це не те, що я таки думаю, о, ну, якщо я буду шукати довготермінових стосунків, то то, то, то і то, мені там менше доведеться. Це якось дуже органічно для мене, і я розумію, що таким чином я зможу принести більше користі, ніж я там просто щось залетаю, або буду для багатьох клієнтів робити щось там, міняти їх щотижня. Це теж стратегія, це теж можна поважати, багато людей так працює. І, можливо, це міг би бути мій альтернативний шлях також, але в мене по-іншому і, в принципі, я не хотів би, мабуть, це міняти. Але навіть якщо б і хотів, якщо уявити собі, що тобі треба частіше шукати клієнтів, все одно мені здається, що є якісь вже критерії, коли ти можеш сказати просто ні і йти шукати далі.

Коля 38:22
Давай спробую сформулювати те, якщо що, поправ мене. Як я бачу цей процес, коли там замовник знаходить дизайнера чи як там. У дизайнерів є портфоліо, тобто є якийсь певний стиль, в якому дизайнери роблять свої роботи. І далі замовник, він дивиться ці роботи, і йому воно відкликається. Це в тому, що він хоче. Якщо так, то тоді він звертається до дизайнера і каже, о, от мені сподобались твої роботи, от я хочу в такому стилі, але ось моя ідея. Я не думаю, що, можливо, таке є, але я не думаю, що є такі замовники, які просто рандомного першого дизайнера беруть і кажуть йому, роби от так, як я тут намалював на серветці, тому що я так хочу. Це, скоріш за все, ваші смаки, ну, типу, вони співпадають, ваше бачення дизайну. Воно співпадає. Якщо так, ви співпрацюєте. Якщо вона не співпадає, ну, значить, треба шукати когось іншого. Ну, я просто цей процес бачу саме так. Це не те, що беруть Сашу і кажуть йому, роби, бо я отак сказав. Він, ну... Абстрактний Саша. Бо він вже працює в якійсь своїй стилістиці. І він там, не знаю, якісь круглені куточки робить. От йому так подобається в блоках. І він почне це все всюди робити в новому дизайні на сайті. А це не те, що хочеть замовник. Ну коротше, я про те, що у кожного, напевно, дизайнера з часом є якийсь свій підхід, свій улюблений. Свій стиль, умовно, так? І це якраз вирісовується в якийсь стиль. І ця стилістика, вона або підходить замовнику і вони працюють, або вона не підходить. Тут немає такого, ну зараз ринок вже такий, що тобі не треба нікого ні в чому переконувати. Тобі легше знайти просто нового замовника, якому більше подобається цей стиль.

Костя 40:12
Я б хотів з тобою погодитись. В цілому, в переважній більшості випадків, напевно, воно так і є. У вас досвід більший за мій. Але я бачу зі сторони клієнта інші ситуації, особливо, коли мова йде про те, що у тебе замовник – це може бути не одна людина, наприклад. А група людей. І вони, типу, якимось компромісом дійшли до того, що ми беремо от цього дизайнера або цю дизайнерку. А потім, коли дизайнер повертається з першим прототипом того, що він зробив за технічним завданням, у команди замовників трапляється така історія, що хтось каже, типу, о, клас, а хтось каже, а де там перламутрові кнопки. Типу, я не розумію, в чому. Це, до речі,

Олександр 41:01
теж частина професії. Якщо ти сам працюєш як фріланс-дизайнер, або ти в компанії якісь працюєш, або ти частина якоїсь команди, Дуже важливо побудувати якусь культуру, якийсь процес комунікації з клієнтом, так, щоб ти розумів, так, а хто приймає рішення, хто має останнє слово, з ким я буду безпосередньо співпрацювати і затверджувати роботу. Що, якщо ця робота подобається одному боссу, а другому боссу не подобається? Якісь такі штуки, їх можна, якщо ти просто зацікавлений, в тебе достатньо взагалі інтересу, ти не прагнеш будь-якою ціною обрати будь-який проєкт, а ти берешся за те, що дійсно ти розумієш, ти можеш тут бути корисним, ти дійсно бачиш цей потенціал і ти хочеш... Ти можеш собі уявити результат та користь, яку ти можеш принести. І тобі в такому випадку треба спочатку розбиратися, ось ці моменти уладнати. Зрозуміло, що це не те, що ти будеш, не знаю... Це саботувати таким чином роботу? Ні. Ти просто маєш прояснити спочатку дуже багато речей. І це допоможе у майбутньому.

Коля 42:26
Давай трошки, щоб якось відрізнити і вже зрозуміти, як я це розумію. Є студії, які роблять сайт на замовлення. Вони, здається, можуть зробити будь-яку версію дизайну, будь-яку версію сайту, бо вони якраз працюють з замовником з тими бажаннями, які приносить замовник. І вони якраз максимально різнородні. Вони зроблять тобі що завгодно. Є дизайнери, які працюють, умовно, на якихось продуктових компаніях. Вже є якась певна стилістика, в якій вони далі і працюють, і працюють, і роблять краще, роблять повністю, можливо, повний ребрендинг сайту та проєкту та компанії і так далі. А є якраз фрілансери, це умовно ті, про яких я казав, що саме людей обирають, знаходять, тому що сподобались їх роботи. І от, напевно, тут ті, хто працюють в продуктовій компанії, їх теж якось обирали спочатку за їх роботами. Але вони все одно далі працюють по якійсь своїй стилістиці. І отут мені здається, що треба зрозуміти, якого рівня цей дизайнер. Це дизайнер, який працює в студії, яка робить будь-що на замовлення, або це дизайнер, якого обрали замовники, або це дизайнер, який сам будує цей фірмовий стиль для компанії. Саша, ти який з цих трьох напрямків? Ближче до якого з цих трьох напрямків?

Олександр 43:54
Так, трошки ти заплутав мене. Ну, я, мабуть, все ж... Так, мені насправді важко відповісти. А можеш, будь ласка, ще раз... Я все ж попрошу тебе ще...

Коля 44:06
Тільки китайською.

Олександр 44:07
Так.

Коля 44:09
Ну, я це бачу так, що є дизайнер в... Веб-студії. Це ті, що роблять сайти умовно на Wordpress, будь-які магазини, будь-що. Там навіть не завжди вони можуть проявити свою якусь креативність. Здебільшого, вони просто підбирають готові теми. Або просто там кольори перемальовують і щось таке натягують. Є умовні фрилансери. Які працюють, в яких є портфоліо десь там на біханці, або десь там зараз тусуються дизайнери, і їх самих знаходять, якось на них виходять, і їм подобається стилістика, в якій ці дизайнери щось роблять, і до них звертаються, і хочуть, щоб щось в схожому стилі намалювали. А є дизайнери, які працюють в продуктових компаніях, і вони вже відповідають за повну внутрішню стилістику. Так, вони її також погоджують з якимось там CEO, або з якимось там інвесторами. І це ті люди, які якраз і вигадують нову стилістику, новий ось цей фірмовий стиль для компаній. І там більше полягаються теж на розсуд самих дизайнерів.

Олександр 45:21
Так, ну, мені здається, що тут ці варіанти, вони не обов'язково виключають один-одний. Тобто, і, в принципі, в моєму випадку було і так, і так, і так, і навіть і комбіноване якось. Твоя точка старту — це безпосередньо задача, яка стоїть, і ти під кожну задачу вже обираєш стратегію, як ти будеш це робити. Я не знаю, чи відповів я на твоє питання. Коля, відповів я на твоє питання?

Коля 45:49
Ну, майже,

Костя 45:50
ладно.

Коля 45:51
Я для себе вже зрозумів. Добре, а ти от коли себе позиціонуєш, це ще таке зовсім близьке питання, суто від мене. Ти коли себе якось позиціонуєш, ти пишеш просто типу дизайнер чи ти пишеш UI UX дизайнер?

Олександр 46:06
Ох, це така. Я пишу «продакт дизайнер», але це, ну, взагалі ось ця термінологія через те, що взагалі професія суперширока і супер можна по-різному трактувати, і люди, які називають себе дизайнер навіть в сфері Вебу досить вже, тобто ми звужуємо вже цей спектр. Це можуть бути настільки різні люди, що, ну і знову ж таки, люди, які навіть називають себе продакт-дизайнер, це теж можуть бути абсолютно різні люди. Тому і у вакансіях може бути деяка каша, і очікування можуть бути зовсім різні. Тому це насправді дуже складна тема. І тобі треба якось розкривати. Типу, окей, ти можеш написати просто дизайнер навіть. Можна написати продакт-дизайнер. Але щоб зрозуміло... Ти

Коля 46:57
себе називаєш, що ти UX-ер?

Олександр 47:00
Мені не подобається це слово, тому що UX-ер, ніби воно звучить так, що ти таким чином віднімаєш від себе всю решту, яка стосується твоєї професії. Якщо прискідливо, то UX-ер — це той, хто проєктує взаємодію, Є там у якихось великих компаніях були такі люди, які просто сидять і вони там або прототипи роблять, або просто навіть вони можуть робити схемки малювати, типу шось так. Користувач прийшов сюди, потім у нього є там маршрут А, Б, С. Ну і це настільки, на мою думку, мала частина роботи.

Костя 47:44
Слухайте, дайте я вас зупиню. UX – це «Юзер експіріенс»? Так, так. Так, а в цьому сенсі не розуміється, якщо кажуть про «Юзер експіріенс», тобто досвід користувача з тим, що ви створюєте, тобто ви створюєте, якщо ви створюєте UX-дизайнер, то ви, типу, Створюєте цілком весь продукт. Тобто ви формуєте повністю досвід того, як ваш клієнт працює з вашим продуктом. Воно не так?

Олександр 48:09
От знову ж таки, є градація. Є люди, які можуть вважати, що це повністю. Є люди, які вважають, що це лише частинка, що ти проєктуєш взаємодію на якомусь, як я сказав, що ти схемки малюєш. Хтось, коли такий термін звучить, він Має на увазі весь спектр. Тому це насправді дуже непросто. Тобто, хто хоче, так і дробить це

Коля 48:36
розуміння.

Олександр 48:38
Так і є.

Коля 48:39
Для мене це болюча тема, тому що навкруги все, що я бачу, всі, хто собі пишуть «я UI UX дизайнер», Щоб ти розумів, UI – це коли людина робить гарну картинку. UX – це коли ось ця гарна картинка, вона ще нормально може працювати. Якщо ти можеш, знаєш, самий простий кейс, скільки треба кліків, щоб користувач купив щось і пішов в корзину і сплатив. Щось таке дуже примітивне. І от якраз дуже велика кількість дизайнерів, вони роблять красиво, але ніхіра не зручно. І це вже моя біль. І коли ти починаєш сваритися з ними, вони такі, ну типу я UI-UX дизайнер, ти UI-дизайнер, ти ніхіра не UX, а ти не можеш нічого сказати, вони ж дизайнери, вони типу мають приймати рішення. А вони в цьому напрямку, ну зовсім, вони можуть красиво намалювати, але цим не зручно користуватись.

Олександр 49:37
Це правда. І ти

Коля 49:38
такий, ну це ж не UX типу.

Олександр 49:40
І в цьому є така зворотня частина, ну типу, я собі можу уявити, якби я не знав цього бекграунду, я би міг собі уявити, що я б собі там «Джобтайтл» написав «Юзер інтерфейс дизайнер», «Юай дизайнер». Але реальність ринку така якраз, що є дуже багато людей, які дійсно, насправді, у них там ці на дріблі профайли, ці кнопочки, вони малюють, що вони там суперкрасиві, суперестетичні, але коли цю людину ти посадиш і їй треба буде спроєктувати дійсно всю взаємодію, коли в тебе там багато кроків, багато різних варіантів, вони цього не зроблять. Ну і таким чином… Тобто

Костя 50:21
вони повинні називатись скоріше «Графік-дизайнер», так? Тобто вони можуть в такому

Олександр 50:25
випадку створюють класну графіку. Але знову ж таки, є сенс розгалужувати «Графік-дизайнер» і «Юай-дизайнер», тому що графік може малювати, не знаю, ілюстрації або якісь іконки, або ще ще. «Юай» дійсно може спеціалізуватись на формах, кнопках, на якихось таких штуках. У нього дійсно може бути красиво. Але я з тієї культури, що якщо ти кажеш про юзер-інтерфейс і тим паче називаєш себе юзер-інтерфейс-дизайнер, то, вибач, ти маєш розбиратись і в юзер-експір'єнсі, і в копірайтингу, і в верстці, і всьому іншому. Мені здається, що професія веб-дизайнера і взагалі ця вся Індустрія, вона вимагає від людини, яка професійно цим займається, бути мультидисциплінарною, таким генералістом. І швеєю гітарістом.

Коля 51:13
От, я тільки хотів про це сказати, що для мене, коли людина така, я типу UIUX, і для мене це, як в світі розробки, це типу full stack, це те саме, що швеєю гітарістка. Типу, ну ти не можеш і туди, і туди, і в цьому всьому бути кращим. І насправді це просто моя така внутрішня біль, тому що я розумію, що це правила гри. І якомусь там з епізодів я таки казав, що якби всі казали б правду, це як в резюме, якби всі казали правду, що я UI-дизайнер, Так, так. Оце така суто внутрішня біль за багато років взаємодії з дизайнерами, які навіть жодної книжки про якийсь там юзабіліті сторітейлинг не прочитали і нічого про це не знають. А навчились малювати щось фігмі і такий, ну я вже суперфахівець. Тому коли Костя щось починає казати, що дизайнери бачать цей світ по-іншому, мене...

Костя 52:27
Ти мені покажи, я дуже хочу, щоб ти мені прямо зараз на монтажі увімкнув, де я кажу, що дизайнери бачать світ по-іншому. Якщо я казав прямо такими словами, я тобі куплю пиво. Давай так. Наскільки тобі важко жити в Україні, коли ти бачиш, що таке гарне і негарно?

Коля 52:53
Там буде щось інше. Не, пиво купиш, але я там щось підмонтую, ладно.

Костя 52:57
Але що я маю на увазі, думка, яку я намагався на початку цього епізоду донести, це те, що дизайнери... Ну, я якби людей... Тут я кажу, що, звісно, у нас, здається, Коля з тобою в цьому епізоді, трапилася та сама історія, що у нас була, наприклад, в епізоді про психологів. Де ти кажеш, що є серед психологів шарлатани. Я кажу, так, є шарлатани, але є справжні професіонали. І тут та сама історія. Типу, так, є люди, які просто собі дописують, що я там дизайнер UI, UX і всі інші літери, що вони знають, а при цьому вони нічого не вміють. А є люди, що просто себе називають якимось просто дизайнер, але при цьому дійсно справжні дизайнери. І мені здається, що люди Справжні дизайнери, у них, по-перше, вміння бачити різницю між гарними речами. Я не кажу, що вони іншим бачать світ. Вони навпаки просто його бачать. Тобто є люди, що просто не звертають уваги. Наприклад, вони хрущовку бачать такою ж самою, як наш оперний одеський театр. Для них великої різниці немає. Тобто вони різницю бачать, Відчувають вони цей світ навколо однаковим. Їм однаково все одно.

Коля 54:04
А чому однаковий? Просто може для них-то якийсь там баухаус. Ось то якийсь там приклад офігезного архітектурного стилю. Ти про

Костя 54:12
інше кажеш? Я, наприклад, дуже люблю баухаус. Я дружину таскав от в Тель-Авіви по спеці, по всьому місту, тому що в Тель-Авіві там просто з тисячі, здається, прикладів. Тому що я це місто будувала тоді, коли Баухаус був дуже популярним. І мені дуже цей стиль подобається. Я, скоріше, про те, що є люди, яким зовнішній вигляд речей і взагалі всесвіту навколо не цікавий. І тут питання не про конкретний стиль. Це про те, що їм однаково все одно, який-то буде стиль навколо. А дизайнери, мені здається, через професійне своє викривлення, Їм цікаво, і для них є різниця в тому, як виглядає світ навколо, і тому вони не те, щоб якось його по-іншому бачать, в них просто є в ньому зацікавленість. От це моя точка зору, що для них є

Коля 55:02
різниця

Костя 55:02
просто.

Коля 55:04
Я повністю погоджуюсь з тобою як із психологами, так і з дизайнерами. Ми бачимо це по-різному. Я кажу про тих, яких я вважаю шарлатанами або тими, хто недостатньо якось поглинається в цю спеціальність. Ти кажеш про тих, які вже є експертами. Тобто у нас розмова йде, що ти говориш про тих, хто вже спеціалісти, а мене бомбить з тих, Хто себе вважає такими, але вони ними не являються. І я не заперечую твоїх, а ти не заперечуєш моїх. Просто ти це кажеш з однієї сторони про тих, хто вже дійсно досягнув цього рівня. А я про тих, ну тобто їх... Вони є, але їх мало. А я кажу тобі про безліч тих, хто вважає, що вони такі, але вони точно не досягли цього рівня, але вони себе вважають, просто собі ставлять лейбл, що от я тепер дизайнер. Чому? Ну тому що я в мене, я собі встановив Фігму. Я вже дизайнер чи ще ні?

Костя 56:03
Ну, серйозно. Ну, я вже дизайнери чи ще? Саша, я поверну тебе в цей епізод. Може, це буде руйнування мого стереотипу про дизайнерів і про те, що їм цікаво все навкруги. Скажи, будь ласка, айфон чи не айфон? Ну, чи якийсь там, не знаю, Samsung, Huawei, я не знаю. А

Коля 56:22
що там інше є?

Костя 56:23
Ну, є Samsung, я знаю, є Huawei, є Xiaomi. Редмі, здається, це теж Xiaomi. Давай, Саша,

Олександр 56:32
відповідаєте. Слухайте, у мене немає тут зараз якоїсь там... Я не буду кричати з транспарантом «Айфон, Айфон». У мене Айфон особисто.

Костя 56:42
Кричи з

Олександр 56:42
транспарантом,

Костя 56:43
будь ласка.

Олександр 56:44
Ні, я не буду і я в жодному разі не зневажаю тих, хто обирає Андроїд. Особливо стало складніше, умовно кажучи, робити зараз. Тому що, окей, коли тільки Айфон вийшов і коли з'явились перші Андроїди, то, вибачте, це була дуже велика різниця. Я би дійсно захищав Айфон. У мене був ось такий перелік Аргументів, чому саме я обрав би айфон і чому я б там рекомендував своїм близьким обрати айфон.

Костя 57:19
Я зараз не питаю тебе, до речі, про функціональність. Я тебе питаю про естетичну

Олександр 57:23
привабливість

Костя 57:24
особисто

Олександр 57:25
для тебе. Це естетична привабливість, вона безпосередньо залежить від функціоналу. Я маю на увазі не кількість там ядер процесору, Або оперативної пам'яті, а просто продукт в цілому, як він на дотик, як хардвер, який ти тримаєш в руках, і як софтвер, який на ньому встановлений. І те, що було на перших андроїдах, це було дуже некрасиво, це були некрасиві порівняно з айфоном девайси, і у них була дуже неякісна софтверна, на мою думку, складова. Тому потім Андроїди наздогнали і Айфон у цьому безумовно задав стандарт. Потім це працювало в дві сторони, тобто з'явилась якась здорова конкуренція. Тобто вже на другий-третій рік Айфону у Андроїда стали з'являтися якісь речі, які, зрештою, стали з'являтися у Айфон. Тобто ця конкуренція, вона це колесо розкрутила і це дуже непогано зараз працює. У мене особисто, я не спеціалізуюсь на мобільному дизайні, але іноді там доводиться якось потримати якісь айфони, андроїди, і порівнювати з айфоном просто заради якоїсь цікавості. І я бачу, що вони дуже-дуже сильно просунулись, хоча у мене було єдине таке здивування з нещодавних, це коли якісь флагманські Самсунги або там якась була Моторола, якесь відродження Мотороли, Нещодавне. Я просто тримаю і у мене болять очі. Тобто там настільки яскравий дисплей, що мої очі просто не пристосовані до такого контрасту та насиченості. І вони продають це значно дорожче. Типу це сегмент, який або стільки ж, скільки айфон коштує, або навіть дорожче. Мені так запам'ятався цей момент, ну це вже насправді декілька років пройшло, але я дійсно здивувався. І якісь ти, ну, починаєш дрібниці помічати, і особисто для себе ти це не обрав. Хоча я розумію, що я просто пригадую часи, коли навіть ці перші андроїди з'явилися, то були дуже популярні ці холівори, проте... Та ні, там, айфон, ну, ви, напевно, це все

Костя 59:50
пам'ятаєте. Так, так, проходило, так. Нам просто ж тут, не знаєш, вже не по 15, трошки більше, тому ми тут скоріше дискусію ведемо не в форматі, що краще, а якби, що тобі особисто більше подобається. І якщо ти можеш, якщо ти слідкуєш, я не знаю, я просто не дуже слідкую, але я бачу періодично у людей просто в руках телефони, які не айфони. І інколи, дуже рідко, я такий, о, оцей виглядає так, що, типу, мені зовні, я навіть його в руках не тримав, але зовнішньо виглядає так, що я готовий був би цим, напевно, користуватись. Хоча я не бачив, як це Андроїд виглядає. Але хоча б зовнішньо, це сам телефон.

Коля 1:00:29
Ти про що? Ти про сам девайс? Так, я

Костя 1:00:33
скоріше про пристрій

Коля 1:00:34
сам. А мені здається, що ця війна закінчилась, коли айфон з'явився. Це раніше було цікаво. Були різні розкладушки, різні там ці слайдери і то все. А зараз, коли айфон з'явився, то форм-фактор смартфонів став просто такий чорний прямокутник. Інколи це може бути різного кольору. Заді до хіра різних камер.

Костя 1:00:54
І так і ні. Я, наприклад, зараз дивлюсь...

Коля 1:00:57
Ні, ну є там ці фліпи, чи як вони там називаються?

Костя 1:01:00
Так-так, чувак, я тут зараз не про це навіть кажу, ти абсолютно правий. Якщо там зараз розглядати, типу, класичні телефони, що мають вигляд чорного або наближеного до сірого, якогось там золотого, але сірого, срібного, але сірого прямокутника, що спереду екран в нього, і тому він чорний, якщо екран вимкнутий. Але я належу до тих людей. Я зараз дивлюсь на Samsung Galaxy S25 Ultra. Мені здається, що це останній якийсь флагманський Samsung. Здається, якщо я не помиляюсь. Я не дуже розумію. І він виглядає непогано. Типу, я дивлюсь таки, о, ну, якби непогано. Але якщо я порівнював його з айфоном 15-16, мені айфон більше подобається. Тобто так, це ж як машини. У них теж тепер найчастіше 4 колеса, якісь там лобове скло, двері. Але я бачу в них велику різницю. Тому мені мова дизайну Apple, вона здається більш приваблива. І у мене запитання про це. Саша, ти бачив якісь не айфони, які тобі зовнішньо подобаються?

Олександр 1:02:11
Так, я бачив. Я, мабуть, не назву моделі. Я тут, може, таким чином розписуюсь в тому, що я не дуже якийсь класний сучасний дизайнер. Слідкуєш за цим. Так, я дійсно не сильно слідкую. І навіть за айфонами останнім часом не сильно слідкую. Тобто, окей, я знаю, що там вийшов якийсь зараз новий SE, який вони назвали 16e. Так, я навіть щось про нього прочитав, подивився, але я не техногік, я не копаюсь глибоко, якщо чесно. Добре,

Костя 1:02:43
BMW чи Мерседес?

Олександр 1:02:44
Ну, мабуть, BMW все ж.

Коля 1:02:47
А я от в машинах взагалі не шарю.

Костя 1:02:50
Я теж, але коли я бачу на вулиці, от я в якийсь момент збагнув для себе, що коли я відвідуваю якесь нове місто, мене завжди цікавлять машини, і я здебільшого фотографую, наприклад, архітектуру, можу якісь там сцени міст і також машини, хоча машини вже вони якби до міст. В якомусь сенсі не мають відношення, тому що ті самі BMW і Mercedes, які я згадав, будуть як в Одесі, так і в Берліні. Вони однакові, умовно. Є якісь свої тренди в різних частинах світу, але в Європі вони майже однакові. Але для мене, я сформулював для себе не так давно, що мене цікавить автомобільна культура в тих чи інших місцях цього світу. Я звертаю на це увагу, тому чисто з зовнішнього вигляду для мене є різниця, якщо це, наприклад, гарна машина або негарна. Добре, BMW, окей, я відповідь почув. Для

Олександр 1:03:45
мене теж так. Я погоджуюсь з тобою про те, що машини все ж різні, хоча вони іноді стають занадто схожими. Наприклад, якби ти запитав мене про BMW чи Audi, я б однозначно більш впевнено відповів про BMW. Тому що мені не подобається ця історія з «Вагом», коли один якийсь концерн купив різні машини, різні бренди зі своїми історіями і заради якихось економічних вигод їх якось ототожнює. Знову повторюється слово. Тобто «Шкода Суперб» дуже схожа на «Фольксваген Пассат». Якісь сіати стають схожими. Тобто, мені не подобається ця історія.

Костя 1:04:36
Розумію, це справедлива відповідь. Я думаю, що, напевно, на двох питаннях, перший чи другий, можна зупинитись і перейти до якихось інших. Коля, у тебе є ще запитання якісь?

Коля 1:04:50
Так, я тут хотів додати, що може, якщо ми кажемо про якийсь хардвер, то там ще, я не знаю, які можуть бути там історії, що щось не схоже на iPhone, але якщо ми кажемо про софтвер, то тут Apple, він задає тренд. Ну, пам'ятаєте, а я думаю, що ви пам'ятаєте, був типу скевоморфізм. Так, так. І всі сайти робились, просто це був такий напрямок, Apple сказали, ми робимо скевоморфізм. І всі такі сайти «О, ми теж тоді будемо робити, бо це ж Apple, вони сказали». А потім вони такі щось там почухали свою репу або дупу і такі «Нахер скевоморфізм, флет дизайн, наше все». І всі сайти такі «Бляха, ми тепер не сучасні». І тобто всі дизайнери перевзуваються У стрибку, як наш відомий супергерой. І викидаємо весь скевоморфізм, перемальовуємо дизайн. А потім там починається... Добре, це не Apple напрямок, але ти там чув про якийсь... Як вони там... Бляха, забув. Якийсь там типу Glass був. Були ще напрямки, але ж вони ніхіра не популярні. Знаєш чому? А тому що це Apple не

Костя 1:06:02
впровадив.

Коля 1:06:03
Були безліч різних напрямків. Навіть був прикольний напрямок «Бруталізм» в веб-дизайні. Але він нікуди не пішов, бо ніхто про нього не знав. Чотири дизайнера прочитали на якомусь сайті і все. Я реально не чув ніколи про

Костя 1:06:21
цей напрямок. Ну, в веб-дизайні не чув.

Коля 1:06:25
Я розумію. Тому що просто Apple це не впровадив, знаєш? І ми дивимося суто за трендами, що нам каже Apple. Що робити, і ми просто йдемо за ним. Ну, там були ще якісь там ці морфізми. Але про них ніхто нічого не знає, бо це вигадували дизайнери для дизайнерів, і ніхто це не підхоплював, тому що все ж таки ось цей напрямок, він йде не від дизайнерської творчості, а від бажання бізнесу. Я хочу, як на тому сайті, я плачу за це гроші, ти це робиш. Я знову таки трохи, знаєш як це, прибиваю ось всю цю... Творчу історію від дизайнерів.

Костя 1:07:04
Ні-ні, це ж теж про дизайн в якомусь сенсі. Це про дизайн, який Саша вивчав в університеті. Мені здається частково про маркетинг, тому що в Apple є, безумовно, потужні, класні дизайнери, впливові, якісь сучасні. Я не знаю, як їх можна називати, але, безумовно, вони останні Ну, років 20, напевно, вони диктують моду в технологічному дизайні 100%. Але це також і про маркетинг. Якщо люди кажуть, хочу, щоб було як у них, це тому, що Apple якимось чином вийшла продати свій продукт таким чином, що, ви знаєте, дуже така розповсюджена точка зору погляд, розповсюджений погляд, здається українською так правильно казати, Я чув його мільйон разів, коли люди кажуть «Я не люблю Apple, тому що коли ти купуєш будь-що Apple, ти переплачуєш там». Ну і далі вони називають якусь рандомну цифру за бренд. Типу, хтось каже там 10 відсотків, а хтось там каже «Вдвічі переплачуєш за бренд». І це от про це. І я, як ми пару епізодів тому казали, я нічого поганого не бачу в тому, щоб переплачувати за бренд, якщо тобі цей бренд подобається. А у когось цього жопа горить, я не знаю чому. Ну якось так ти працює.

Олександр 1:08:16
Так, ну і мені хочеться додати, що це не тільки і не просто маркетинг, і не просто тренд, що ось так. Давайте робити так, і потім за нами всі підуть. У Apple було дуже багато суперкрутих дизайнерських, інженерських ідей, і вони їх впровадили, ці ідеї, і задали нові стандарти. І ти просто вже, ну, ти не можеш це не повторювати. Вони настільки вдалі, що вони, якщо ти це не повторюєш, то ти вже програв. Ну, якийсь там на поверхні, приклад, це ретіна дисплей, і що в тебе в два рази ця роздільна здатність збільшилась, і в тебе текст, він наблизився до того, який ти там можеш бачити у книзі або на газеті. Там значно більша роздільна здатність. І завжди у будь-якої такої ідеї було багато скептиків, але якщо ти вже зараз робиш мобільний телефон, який всі значно ближче до очей дивляться, зробиш без ретіна дисплеї, ну, він по-різному називається, я маю на увазі, що там не 72 буде пікселі на дюйм, а значно більше вже. Щонайменше в два рази, а так насправді більше, більше і більше. Ти вже будеш виглядати просто як динозавр, як ти дивишся на фільм 80-х років. І насправді такого дуже багато, і воно виходить за межі якоїсь такої традиційної історії про просто тренд, просто декорацію або якийсь сезонний такий маркетинговий інструмент. У них дуже прикольний, у Apple був цей гармонійне поєднання маркетингу вдалого, інженерії і дизайну.

Коля 1:10:04
Пам'ятаєте, тут я хотів додати, це все про зовнішній вигляд, але з точки зору UX, от колись Apple, він дійсно був головним в цьому напрямку. Коли вийшов, здається, 7+, чи який там був перший плюсовий телефон, який був суперзавеликий. 6+, можливо. Вони додали таку штуку, що, зрозуміло, коли ти тримаєш телефон однією рукою, ти великим пальцем не дотягуєшся до верхнього краю екрану. І тоді ти два рази натискаєш на кнопку всередині, і в тебе весь екран опускається, щоб ти міг пальцем достати. І це якраз UX. Це те, як ти можеш користуватись телефоном, тримаючи його однією рукою. Ось ці нові телефони Apple-ові, такі лопати, що вони ледь там з мою голову розміром. І ти не те, що там пальцем не дотягнешся. Там треба його двома руками тримати і третєю натискати. І вони на це забили. Але спочатку це дійсно було щось неймовірно. Добре. Я про те, що ось такі якісь маленькі дрібні історії, які вони роблять для того, щоб можна було легше користуватись, більше думати про користувачів, це було прикольно. І це, знаєш, як то кажуть, типу, ще за часів Джобса було. А потім, коли, ну, це, може, так просто сталося історично, потім, коли Apple вже стали такими, ну, на такі, як це, рельси заводів, І поруч з ними стали Android-девайси, і вони якраз почали зараз технічну гонку, хто кого перегонить, хто там зробить, не знаю, перемалює іконки і зробить щось краще. І вони вже настільки думають про те, як наскільки цим зручно користуватися, і вони часто забивають на якийсь там UX, просто тому, що нам треба виграти ось цю гонку технічну, просто тому, що вже є

Костя 1:12:06
Android, який багато Я романтизую дизайнерів, а при цьому ти тільки що підтвердив абсолютно на мій погляд мою точку зору, тому що той Apple старий, який ти подбав про деталі, відрізняється від сучасного Apple тим, що тим керував дизайнер у вигляді Стіва Джобсу, який на першу сходинку в пріоритетах ставив те, який продукт буде в користуванні, і він, наприклад, не дозволяв би в 2025 році продавати Якісь девайси з Lightning-розйомом, коли все навколо вже USB-C. Він просто наступний день, коли USB-C став би стандартом, заборонив і продавати все старе, тому що і це було б для Apple в якийсь там... Вони витратили на це купу грошей, але він заборонив це робити. А зараз Apple... Керує менеджер, який спрямований на максимізацію грошей. Тобто Apple в будь-якому сенсі... Це компанія, яка спрямована на те, щоб заробляти гроші. Але все ж таки має різницю, хто керує цією компанією. І коли керував її дизайнер, вона і саме була компанією, яка наділяє максимальну увагу

Коля 1:13:14
деталям. Джобс ніколи не був дизайнером. Він завжди був маркетологом. Він завжди робив якраз те, що... От Джонні Айв, він був дизайнером. Але це не Джобс, знаєш. І якщо навіть згадати ось ці, пам'ятаєш, айподи. І ти пам'ятаєш це з таким колесом, який ти просто пальцем крут. І це ж, бляха, це просто екстаз від того, що ти торкаєшся цього девайсу. Якраз от девайси тих часів. Вони були такі, що ти його просто торкаєшся, і це ж, блядь, просто наче Бога торкнувся, знаєш, господа нашого. А те, що зараз, ну це просто таке фабричне штамповання

Костя 1:13:54
без душі. Стосовно того, чи був... Саша, вибач, знов, що ми тебе забули в цій дискусії. Стосовно того, що ми... Давай, от прямо після того, як я скажу цю репліку, вискажи, будь ласка, свою точку зору з приводу цього. Мені здається, що правда десь стосовно Джобса посередині, між тим, що він був маркетологом та дизайнером, тому що Я читав колись його автобіографію, і ось там ці історії, що я вже не пам'ятаю, про який це був продукт. Коли він побачив, як він виглядає зі знятою кришкою, типу якийсь комп'ютер, він сказав, що, блядь, ми таке в продаж не випустимо. Хоча всім, блядь, абс...

Коля 1:14:28
Це, здається, Apple 2. Можливо. Це, здається, було Apple 2 девайс і він сказав, що нам треба зсередини переробити так, щоб навіть коли знімуть кришку, щоб там було все так класно і вони там навіть, здається, ще розписались. Вони

Костя 1:14:42
розписувались так. Але 99,9% користувачів ніколи не знімуть цю кришку, ніколи не побачать, а навіть якщо знімуть, їм буде абсолютно все одно, як воно виглядає. І той факт, що він дбав про такі речі, він вже ставить під сумнів ствердження, що він маркетолог. Але це моя точка зору. Саша, ти що про це думаєш?

Олександр 1:15:02
Я б не чіпляв би знову такі лейбли, тому що це ж така дуже широка історія. Один і той же самий крок з цими підписами можна назвати як дизайнерський, так і маркетинговий. І, в принципі, і те, і те буде правдою. Тому що ось ми це обговорюємо, і це для нас підвищує авторитетність Apple, принаймні, тих часів. Це якраз ми можемо повернутися до початку розмови, коли ми спілкувалися про об'єктивність, суб'єктивність того, що ти робиш. І ось мені здається, що якраз той Apple, який був з Джобсом в ролі ідеолога, дуже багато ідей, вони просто залежали від його особистої думки, дуже суб'єктивної. Ти не помірюєш це, в тебе немає метрик, або ти не будеш, якщо в тебе там, ти будеш залежати від ради директорів, перед якою ти завжди звітуєш, ну типу, ти прийдеш і будеш розповідати, що ми там будемо підписи якісь ставити, або ми будемо там Не знаю, шрифтики якісь додавати. Дуже багато таких речей, якраз завдяки яким Apple став Appleом. Це ось такі дуже суб'єктивні речі, на які багато приличних компаній просто скажуть, що ми не будемо на це витрачати час, нам треба заробляти гроші.

Коля 1:16:32
А я хочу вбросити таку точку зору, що, може, це якась помилка виживших, що, а ми ж не знаємо, які ще ідеї приносили до Джобса, і він просто казав, ні, це херня, давайте це не робити. Так, а може там дійсно були ще взагалі суперкрутіші ідеї. Може, щось таке, що зараз ми би цим хотіли б користуватись, але не можемо, бо Джобс сказав, ну, я таке не хочу.

Олександр 1:16:56
Це нормально, це частина життя, але, ну, типу... Так, і з власними нашими ідеями, якісь ідеї ми можемо зробити самі на самому початку, і вони могли бути б хорошими, але це you

Костя 1:17:12
never know. Точно. Якщо чесно, у мене є претензії до Apple, скоріше, ідеологічного плану стосовно того, що вони роблять, наприклад, Ну, от що, наприклад, Тім Кук дав мільйон доларів, типу, ніби особисто, ну, якби він з власних грошей дав на інаугурацію Трампу мільйон доларів. Це був такий скандал в якомусь сенсі серед ліберально налаштованих американців, тому що це так замаскували, що, типу, це дали не Apple, а особисто Тім Кук. Хоча всі розуміють, що це...

Коля 1:17:47
За Ілон маскували?

Костя 1:17:50
Ілон Маскувала, так. Хоча фактично всі розуміють, що це просто такий, коли кажуть, що Україна корумпована, то це, на мій погляд, пряма корупція. Це, типу, ти даєш хабар майбутньому президенту, що вступає на посаду, просто щоб сказати, що ти з ним хочеш дружити. Просто це робиться офіційно і в світі не вважається корупцію, хоча, на мій погляд, абсолютно стопроцентна корупція. Тому що слово «corrupt» в англійській означає «зламаний», а не… Відповідно, на мій погляд, слово «корумпований» не обов'язково повинно означати, що хтось комусь нелегально дав грошей. Мені здається, свідчить просто про систему, яка не працює, як повинна. І коли, типу, CEO компанії, що є відкритим, дає Трампу, який виступає за все, що він виступає, дає мільйон доларів на інаугурацію, Це прямий хабар і корумпованість. Але от до цього в мене претензії є. І про те, як, типу, Apple ставиться до розробників, яких вона там, я не знаю, здається, там були якісь зміни, і вже не завжди вони 30% всього хочуть. Але от ці війни, коли вони вимагають, видушують, придушують, забороняють і все таке, от до цього в мене претензії є. А продукти, на мій погляд, вони неймовірні роблять. І у мене, от я прямо зараз говорю з вами, Використовуючись там MacBook Pro цим на M1 ще 2021 року здається. І мені здається просто це неймовірний ноутбук. Йому вже 4 роки і я навіть не знаю на що мені може здатися новий, тому що він просто як естетично мені в кожній лінії подобається, так і працює він просто неймовірно добре. І все, що я хочу. І айфон. Я просто інвестую сам в продукти цієї компанії. Здається, що вони тільки на моїй родині стільки заробили. І в мене жодних нарікань про те, як працюють. Я не можу сказати, що тепер це тільки заробляння грошей, а продукти в них лайно. Мені все подобається.

Коля 1:19:47
Я не знаю, про що ти кажеш. М1 — це музикальний

Костя 1:19:50
канал. Це отель в Одесі. Готель.

Коля 1:19:53
Ти казав про корупцію. От диви, самий звичайний розпил бюджету якраз відбувається на будь-якому дизайні. Якщо держава замовила якийсь там щось, якийсь лого або редизайн чогось, то значить, що це буде 100% розпил бюджету. Адже всі ми розуміємо, щоб намалювати якийсь логотип або зробити якийсь дизайн, на це не треба витрачати 100 мільйонів грошей з держбюджету. Ну, всі це розуміють начебто, але, знаєш, це знову такі правила гри, що знаходиться якась там компанія спеціальна «ФОП завтра закриюсь», який робить за багато мільйонів гривень якийсь дизайн, бо і це такий, блядь, ублюдочний дизайн, знаєш, це якраз от той випадок, коли усім не подобається. Немає жодної людини, яка б сказала, о, прикольно. І на це дійсно треба було витратити гроші. І це не про якісь там свої смаки, про те, що кожен особистий. Це просто робиться аби як для того, щоб просто розпилити

Костя 1:20:58
гроші.

Коля 1:20:59
Такого багато, знаєш. І це якраз чому у нас в країні не скоро буде щось прикольне, класне і зроблено якимось там супердизайном. Тому що, скоріш за все, Попилять гроші, потім якогось там знайомого попросять щось намалювати, а він нічого кращого за ворд-арт не знає. І тому й буде там якийсь наступний логотип Одеси, просто якісь там, блядь, ламані букви з ворду, типу Одеса. Ще якесь не так

Костя 1:21:30
написано. Я, Коля, дякую тобі велике. Бачу, що ми стаємо професійними подкастерами, тому що ти зробив просто неймовірно класну підводку і під пиво про історію про іншу сторону, про інший бік того, що робить Саша. А саме дизайн для якихось навігаційних штук в містах і в місцях. Наприклад, є одна історія, яка мені особливо подобається про дизайн Окей.

Олександр 1:22:15
Дитяча залізниця – це такий прикольний винахід, який з'явився у странах соціалістичного блоку, тобто це Радянський Союз та ті країни, на які він розповсюджував свій вплив. І з'явилася ідея, що нам треба більше різних спеціальностей. В тому числі залізничних, тому що залізнична вся ця індустрія була вже великою, вона якось розвивалась. І виникла ідея навчати дітей у реальному середовищі якось зробити для цього якусь інфраструктуру, щоб вони не просто сиділи в класах якихось, вивчали теорію і, в кращому випадку, в 18 років побачили справжній потяг. Стали створювати такі міні-залізниці, на яких працюють справжні потяги, тобто вони не те, що там в торговельних центрах, там справжні диспетчерські, справжні такі, тобто міні-версії справжнього всього. І ці міні-версії, вони вимагають знань, які максимально наближені до того, що Справжні дорослі залізничники бачать в їх повсякденній

Костя 1:23:41
роботі. Щоб одразу зрозуміло було, наскільки міні залізниця воно міні? Ти сказав, справжній локомотив – це якщо він розміром?

Олександр 1:23:50
Ну, так. Я не знаю. Тут мене залізничники, мабуть, кинуть монтіровкою якоюсь, ломом. Але, ну, я думаю, що ось локомотив, він десь як три чверті локомотиву, який використовується на…

Костя 1:24:06
А, ну, тобто він майже таку…

Олександр 1:24:08
Так, він величезний. Вагони теж великі. І навіть є вузкоколійні залізниці, які вже повноцінні, вони перевозять пасажирів, і там використовуються такі самі потяги.

Костя 1:24:21
Ага, ну тобто це значить не те, що великий стіл якийсь на якомусь моделька потягу їздить. Це прям залізниць. А трек якого розміру? Це, типу, декілька кілометрів, щось таке?

Олександр 1:24:30
Буває по-різному. Вони в різних містах мають різні характеристики. Плюс іноді вони бувають як лінія з пункту А в пункту Б. Є кільце, як ось в Дніпрі залізниця. Це кільце.

Коля 1:24:44
Слухай, а це все для дітей? Діти цим, типу, керують і так далі?

Олександр 1:24:49
Так, так, це діти, ну, здається, там десь з шостого класу ти можеш записатися і навчатися.

Коля 1:24:56
Чекай, у мене багато питань. Ну, тобто, їх не пускають на справжню залізницю, тому що це ще діти, і якщо вони щось там вкоїться, треба відповідальності і так далі. Тому ми зробимо три чверті такого самого і дамо це дітям, три чверті нікого не вб'ють. Типу, на три чверті тільки якось там... Я з твоїм питанням погоджусь. Що? Або ми дамо дітям повну відповідальність за все, і хай вони можуть переїжджати кого завгодно, і робити що завгодно, стрибати з вагонів на ходу. Три чверті – це не те, що здається. Дуже безпечно. І навіть якщо б дітям в супермаркеті б дали керувати ось цим потягом, який там їздить, типу, по колу, я б навіть за це не дуже вписався. А тут, типу, ну давайте ми віддамо їм цілу залізну дорогу, яка така сама, але трохи менше, ну це діти.

Олександр 1:26:00
Як їм відмовити? Дивіться, звичайно, ризики є, але це не так, що це повністю автономно надано дітям. Там, де є більші ризики, завжди є модерація. Тобто, якщо це машиніст, І ось, якщо проводити цю аналогію, то командир – це старший машиніст, у якого безліч досвіду він знає, що робити. І це буде

Костя 1:26:47
доросла людина.

Олександр 1:26:48
Так, це доросла людина. І безпосередньо він є старшим і вчителем і теорії, і практики, таким наставником. І він безпосередньо менеджить ці ризики. Але разом з ним вже в справжній цій кабіні набирається досвіду якісь шестикласники. Це суперкруто.

Коля 1:27:11
Слухай, вибачай, я розумію, що це питання не до тебе, але ти єдиний, хто про це знає. А яка вже різниця, що він буде так навчатись в потязі, який тричверті від звичайного, що він буде так само навчатись звичайному, якщо не він цим керує, а для цього є якась доросла людина, яка йому просто показує. Це взагалі знову такий якийсь держпроект, на якому вирішили розпилити гроші? Для мене, я людина, яка це чує вперше, для мене це виглядає дуже дивно. Типу, давайте ми зробимо все таке, як є, але трошки менше. Але воно буде працювати все одно через дорослих. А на що тоді робити менше? Або все віддавайте дітям і робіть його якимось таким, щоб воно було безопасним. Або робіть це на великому. Хай просто... Мені здається, що з держбюджету дешевше було просто поставити якийсь пластмасовий стульчик для дитини, хай просто сидить і дивиться, що робить доросла людина, як вона там когось везе, когось там висаджує, перевіряє білет та всю решту. Знову таки, питання не до тебе, це просто… У мене, якщо що, є

Олександр 1:28:25
відповідь,

Костя 1:28:26
але, Саша, давай

Олександр 1:28:26
ти. Слухайте, тобто ви не знаєте дійсно про цю концепцію і ви жодного разу не катались на дитячій залізниці? Я ніколи не бачив ніде. Ніколи.

Коля 1:28:36
У мене мільйон дітей, я про це не чув. Я не

Олександр 1:28:38
знаю, чи є це у ваших містах, але навіть якщо немає, я б щиро рекомендував цей досвід навіть дорослим людям. Ну тобто зазвичай дорослі ведуть просто своїх дітей, а самі ці дорослі в дитинстві своєму якось там катались і цей фан отримували. Але я можу тільки рекомендувати. Я вважаю, що це прям прикольна штука. Вона може якийсь і скепсис зніме. Ну, тобто, може я якось пояснюю, що воно звучить не супер ексайтінг. Але, ну, коли ти бачиш це вживу, і плюс я бував, спеціально їздив на різні залізниці, навіть, ну, і в Україні, і навіть в Будапешті є, наче найдовша в світі залізниця дитяча, вона в Будапешті, вона далеко від центру, я спеціально якось їхав. Щоб прокатитись на цій залізниці. І воно прикольно, відповідаючи на твоє Коля питання, мені здається, що, по-перше, це менеджмент ризиків, тобто твій потяг не зіткнеться з якимось іншим потягом. Тобі не треба переводити багато стрілок, ти не заважаєш роботі основного вокзалу і ніяк з ним не перетинаєшся. І друге – це те, що ти, як частина свого окремого ком'юніті, в тебе твоя територія, твій замок, твій вокзал, твоя дорога навколо нього, і ця якась така автономність, мені здається, що це важлива частина, що було б не так... Не так би воно було, якщо це було просто типу придаток якийсь там на задворках основного вокзалу. Хоча може є залізниці, які там по такому ж принципу працюють. Але зазвичай це навіть колія інша, тобто це вузькоколійка, яка Ну, можливо, технічно теж трошки лайтовіше для роботи.

Костя 1:30:47
Скажи, будь ласка, а в Дніпрі це коло... Ти згадав, що в Дніпрі це дитяча залізниця, вона колом їздить. Це коло якого розміру? Хоча приблизно. Типу, це, знаєш, міський парк чи це там...

Олександр 1:30:57
Це міський парк. Це головний парк з озером посередині. І ось це озеро... Ну, слухай, наче два кілометри десь довжина. Теж я знав точно, але забув. Ну, тобто, діаметр цього кола десь два кілометри. Це не так... Не так мало.

Костя 1:31:14
Коля, я думаю, що відповідь на питання, якби твоє питання є цілком логічним, і якби Радянський Союз такий, так, треба створити завод для локомотивів дитячої залізниці. Це було б дивно, звісно, так ніхто не робив. Вони просто взяли існуючий дизайн, я думаю, що легкої залізниці. Типу, знаєш, є міжміська і міжнародна залізниця, стандарту Російської імперії, який не співпадає з більшою військовою колією. Європейського Союзу, а є, я думаю, легка залізниця для якихось інших випадків, коли треба не так далеко їхати, не перевозити тисячі тонн вантажів одним локомотивом. Я думаю, що просто взяли готовий локомотив от якоїсь легкої залізниці, от вузькоколійки, як Саша каже. І для цього дали її дітям. Я не думаю, що хтось окремо для дітей розроблював якісь

Олександр 1:32:07
потяги.

Костя 1:32:09
Ніхто не витрачав, знаєш, на це якісь окремі кошти. Там заводи, конструкторські бюро навряд чи працювали над дизайном дитячої залізниці.

Олександр 1:32:18
Якщо чесно, я все ще дуже так глибоко проникся, я все ще проникнутим цією ідеєю. І навіть якщо б це коштувало якихось додаткових витрат, Я голосував би «За», тому що це суперкрута штука для дітей. Це і фан, і дійсно можливість зробити перші кроки для майбутньої кар'єри у такому віці. Не всюди ти можеш мати таку можливість. Це правда.

Коля 1:32:52
Тобто, правильно я розумію, що тобі просто подобається, коли діти працюють?

Олександр 1:32:55
Ну, можна і так сказати. Один любить їсти дітей, інший любить, щоб діти працювали.

Костя 1:32:59
Кожного свій кінк. Кожного свій, так. Так, у мене питання... Моє бажання не просто розповісти про те, що в Дніпрі, і я так розумію, в інших деяких містах соцблоку є дитячі залізниці, а скоріше про те, щоб Ти трошки розповів, Коля просто згадав, що є державні тендери, де розпилюються гроші на дизайн чогось, а є люди, що безкоштовно для державних інституцій розроблюють дизайн окремих речей абсолютно безкоштовно і ще й за власною ініціативою, і ще й якось вмовляють державу, яка завжди дуже інертна. Дніпро – це моє рідне місто, а дружина в мене з Києва. І коротка історія така, що кожен з нас любив своє місто, і ми в перші роки нашого шлюбу воювали за те, де ми будемо жити.

Олександр 1:34:03
І нас перемагав то Дніпро, то Київ туди-сюди. І одного разу ми врешті-решт повернулись у Дніпро. І я був такий дуже піднесений, мені дуже хотілося щось зробити для рідного міста. Я вже відчув цей смак, тому що був вже якийсь досвід попередніх проєктів. І просто були такі більш ширше відкриті очі. І ми якось з донькою гуляли у парку. Ми проходили цю залізницю, я розказав, що там в дитинстві багато катався, що це там взагалі важлива штука. І ми прокатилися і показав цей експіріенс, їй сподобалось, їй було тоді два роки. Але коли я почав просто ось цей юзер-джорні, як то кажуть, проходити, мені треба побачити розклад, дізнатися, коли ці потяги їздять. Мені треба купити квитки, мені треба сісти, мені треба показати свій квиток контролерові. Мені треба дочекатись на вокзалі Свого потяга. І я побачив, що на цьому шляху є дуже багато якихось перепон. І якусь левову частку з цих перепон я можу виправити. Ось у мене є якийсь багаж знань. І навичок, завдяки якому я можу зробити свій внесок і покращити цей досвід. І ось ця ідея зародилася, я почав робити якісь скетчі і так далі почалося, закрутилося. Чим закінчилось? Ну, це хеппі-єнд. Я зробив те, що хотів і навіть більше. Розказуй,

Коля 1:35:46
розказуй. Костя щось знає, я не знаю нічого, я не знаю ні про залізницю, ні про тебе, ні про твій дизайн, я нічого не знаю взагалі. Так, розкажи людям, які не знаю. Прикольно, що хепі-ент, але що саме ти

Олександр 1:35:58
зробив? Так, добре, дякую. Окей, ось будівля вокзалу, на ній є два таких плейсхолдери величезних, розміром, я не знаю, там десь 90. Плейсхолдери не зрозуміло. Добре, вибачте. Ну, такі, як... Місце, коли можна наклеїти або прикрутити величезну табличку, і видно, що воно для розкладу потягів, щоб ти розумів, коли ж ти можеш поїхати на цих потягах. Там специфічний графік, вони зазвичай працюють тільки по вихідних, в будні – ні, і може там у п'ятницю або у свята.

Коля 1:36:37
Ну, в будні діти

Олександр 1:36:38
просто в школі. Так, дійсно, так. Ну, все, що я бачу, я бачу, що там просто на якомусь, типу, на кольоровому принтері якийсь листочок А4, ну, в кращому випадку А3, заламінований листочок, просто наклеєний, ну, і як змогли, вони намалювали цей розклад з купою якихось там декоративних повторюючих елементів, і воно Ти бачиш величезну цю білу площину для розкладу, і на одну восьму цієї площі, або навіть на одну десяту, якийсь наклеєний, нещасний цей розклад, який ще й не дуже вдало зроблений, ти можеш просто, зробивши деякі оптимізації, зробити це набагато зручніше, доступніше, цікавіше. І я розумію, о, я міг би переробити цей розклад. Потім я йду до каси, я купую квитки для нас з донькою, і мені дають просто такий маленький чек, як в супермаркеті. Просто звичайний чек. І у мене мої очікування і реальність розходяться, тому що у мене є якісь очікування, що це такий типу, так чи інакше, атракціон. І я хочу справжній квиток натомість отримати, а не Ну, не цей чек. Мой чек, що ти викидаєш одразу, логічно, так? Так. Я заходжу в потяг, і там є контролери, вони навчені, щоб якусь інформацію розказати про цю залізницю, про тонелі, які проходять, якийсь такий екскурс. І частина їх роботи.

Коля 1:38:23
Це теж

Олександр 1:38:23
діти? Це теж діти, так. Частина їх роботи – це валідувати квитки, переконати, що у всіх пасажирів є квиток, і вони дивляться квитки, і у них немає якихось компостерів, які теж у мене було очікування. Вони просто рвуть їх. Але я розумію, о, це ж можна, ну, це можна зробити значно цікавіше. Я знаю, що були раніше компостери, спеціальні такі девайси, що ти можеш взяти квиток, і ти можеш зробити таку, ну, рівну, отвір рівненький, і це теж буде частиною перформансу, і цей перформанс буде значно Ну, покращить цю взаємодію.

Коля 1:39:06
Слухай, а тут трошки переб'ю тебе. І ти, як я розумію, вигадав, що давайте тепер замість ось цього А4-листика ми будемо херачити великий банер за великі гроші, замість простого чека ми будемо друкувати Типу офігезні квиточки, які супер класні на картонці, такі супер великі. Тобто ми будемо намагатись зберігати гроші, щоб ці бідні діти менше працювали, а ми просто ще більше будемо залучати дитячий труд для того, щоб тепер я, як людина, яка цим користується, бачила цю красоту і бачила, куди ходять мої гроші. Ну, якщо вони не захочуть збільшувати вартість квитків. Тобто ти просто придумав, як їм витрачати більше грошей на продакшн?

Олександр 1:39:51
Ну, ні. Тому що я не брав грошей від них. І взагалі, перематаючи назад на цю історію з державою і грошима, я дуже-дуже стережуся цього. І коли я працюю з... Коли роблю щось для... Якихось державних інстанцій, я розумію, що я не хочу мати справ з грошима, з цими якимись можливими договорами, контрактами.

Коля 1:40:21
Ні, я не про тебе. Типу, вони роздрукували листочок А4, і вартість цього друку, вона там, типу, мізерна. А якщо друкувати повний банер, то це вийде, типу, Х20, як цей маленький листочок А4. Якщо друкувати прости квитки, як... Якісь чеки, то це просто. Якщо друкувати ці чеки на більш великому папері, більше фарби, більше паперу уходить, і це значить, що в них збільшуються витрати на всю цю історію. Вона сама ці витрати не збільшить кількість людей, які будуть цим приходити і кататись на цій залізничній колі. Люди будуть витрачати більше грошей на щось. Але воно буде красиве.

Олександр 1:41:10
Ну, дивись. Насправді, конкретно в цьому випадку це не вимагало додаткових витрат з їхнього боку взагалі. Тобто, мені хотілося зробити це за свій рахунок і зробити такий подарунок. Тому що мені не хотілося підіймати ці питання і якось пояснювати, чому ви взагалі повинні щось на це витрачати. Тобто

Коля 1:41:36
Саша сам просто

Олександр 1:41:39
заплатив

Коля 1:41:39
за зміни. Якщо ти банер намалюєш цивок, як ти їх переконаєш, що вони мають квитки друкувати не на маленьких листочках, просто як звичайний типу чек, А що вони мають бути, по-іншому виглядати, більше витрачати бумаги, більше фарби. Ладно, дизайнити ти намалював, як має цей квиточок виглядати. І навіть, може, купив комусь компостер, щоб дірки ставити. Але в них збільшились якась витрати на ось ці квиточки.

Олександр 1:42:10
Я ж кажу, що моя задача була зробити так, щоб в них не було таких витрат. І щоб мені не доводилося пояснювати, чому вони ці витрати мають робити. Я розумів, що якщо я це роблю, То я підписуюсь на те, що я готовий і я хочу за власний свій кошт їх цим

Костя 1:42:27
забезпечити. Ми все одно вже підходимо до двох годин. Ми занурилося досить глибоко. І мені, до речі, це подобається. У нас, як ми з Колею багато разів зазначали, у нас реально формату такого немає. Я не знаю, чи хтось дослухає до цієї точки. Якби ми вже розмовляємо, ти можеш просто розказати, як це фактично виглядало. Ти їм дав навіть бланки де квитків, вони тільки принтер використовуючи. Як це працює фактично? Як вони їх друкують тепер? Чи

Олександр 1:42:58
подрукували? Фактично це працювало так, що я познайомився там зі старшим інструктором. Який виявився дуже-дуже хорошою, талановитою...

Коля 1:43:10
Він з

Олександр 1:43:10
десятого класу. Більшість людей, які там вже дорослі працюють, вони там свого часу дійсно навчалися на цій залізниці, коли були шестикласниками.

Коля 1:43:22
За кимось мама не прийшла.

Олександр 1:43:23
Так. Ось. І ми познайомилися, я якось запропонував просто свої ідеї, а виявилось, що цей старший інструктор, він сам теж на ентузіазмі дуже багато чого зробив для залізниці. І тому нам було легко знайти якусь спільну мову. І ми домовились просто про наступну зустріч, щоб я якось свої ідеї презентував. І я накидав таку просту презентацію, просто таке слайд-шоу зі скетчами, щоб показати свою ідею. Я, можливо, навіть, я не пам'ятаю, чи одразу, чи ні, я надрукував на плотному картоні прототипи цих квитків, які були не просто на А4 плотному, а на якийсь там крафтовому папері. Які виглядали як історичні квитки. І я, ну, приходжу і кажу, так, дивіться, ми можемо зробити ось так, так і так. І ось, ну, в порівнянні там з чеками або з цим А4 розкладом це може виглядати так. І я готовий це зробити. Чи цікаво це б вам було. Ну, і спочатку вони, я познайомився там безпосередньо вже з Дитячим залізничником. Дитячим залізничником, так, це був такий дядько, десь 50 років, і він просто шукав якийсь подвох кожної секунди, я можу це зрозуміти. Але зрештою, ну, вони побачили цю різницю, вони зрозуміли, що так, є проблеми, і що так, дійсно, можна зробити краще, і чому б не спробувати, ну, я, якщо це... Пропоную, і їм це цікаво, вони бачать в цьому користь, то чому б ні? Давайте спробуємо. І потім я зробив ще більше прототипів. Спочатку на папері. Цей розклад я надрукував просто в друкарні в натуральному розмірі. Ми приміряли, побачили, що так, прикольно, краще, продовжуємо. І так далі, і так далі. З квитками ми просто надрукували спочатку декілька сотень квитків, потім ми надрукували 10 тисяч квитків. Вже тираж. І для тиража вже я зробив такий невеликий краудфандинг серед друзів. Просто хто хотів, той долучився. І це була така величезна купа цих крафтових квитків.

Костя 1:45:53
Я не знаю, на скільки років може вистачити 10 тисяч

Олександр 1:45:56
квитків. Вони закінчились, може, на другий рік. А

Коля 1:46:00
є якась статистика якраз, наскільки змінилась кількість відвідувачів?

Олександр 1:46:23
Може, у них і є, але я думаю, що ця статистика залежить дуже багато від інших факторів, наприклад, дуже там скоро наступив коронавірус, наприклад, або ще перша, друга, третя, і я розумів, що це не та робота, яку я буду навіть намагатись міряти. Мати як аргумент, що ось я вам дивіться, я вам зроблю класний розклад, а у вас буде більше клієнтів.

Коля 1:46:49
Та ні, просто цікаво для себе. Ти ж маркетолог. Ну ні. Типу, хіба не цікаво? Я не маркетолог і мені цікаво. Так він же не

Олександр 1:46:57
маркетолог.

Коля 1:47:00
Маркетолог

Костя 1:47:01
він.

Олександр 1:47:02
Короче, це не та штука, яку мені б хотілося міряти. Це, типу, для душі таксують.

Костя 1:47:07
Я насправді не просто так про цей конкретний кейс не гадав, тому що мені…

Коля 1:47:15
Він зараз знімає маску, і цей той вусатий тип, 50-річний.

Костя 1:47:19
Ні, на мій погляд, це один з дуже крутих проєктів. Я не так часто від людей взагалі щось подібне чув. Коли йду, не просто береш, щось за власний кошт ще покращує. І мені, як людині ще про це почула, мені абсолютно все одно, чи збільшилась кількість людей, яка після цього залізницю цією користувалася. Я впевнений, що змінилось дещо інше. Не кількість, а той самий

Коля 1:47:42
експіріенс

Костя 1:47:45
тих людей, що нею користувалися. Я не кажу, що кожен, помітивши розклад та квитки, краще, ніж були. І багато хто не знає, з чим порівняти. Але в цілому, наприклад, я не дизайнер, але, наприклад, коли я йду в якийсь музей, я звертаю увагу на те, як виглядає. Ну і коли користуюсь

Коля 1:48:02
громадським... Як часто ти просто повертаєшся, ти такий, бляй, не буду йти в цей музей, в них хіровий розклад

Костя 1:48:09
на А4. У мене не так це працює. Хоча, і так теж, наприклад, у мене враження від походу в музей загальне на нього дуже впливає те, як музей спілкується зі мною невербальними способами. Наприклад, як він мене вітає в тому сенсі, як у нього організована Як у нього виглядають квитки, як у нього зроблені сайти, наскільки зручно там придбати їх, чи можна спланувати його, чи мені зрозуміло з сайту як експозиція зроблена, як виглядають і працюють аудіогіди, чи заряджені вони. І за цим принципом, наприклад, я обожнюю в Гаазі, в Нідерландах є музей, Mauritshuis, напевно, він називається. Там, де дівчина з перлиною Сережкою. Вибачте, я не знаю, як українською називається це. Сережка і Антошка. Ця картина, от той музей, у нього надзвичайно гарні квитки, і я їх відсканував, і вони є в блозі в моєму пості про Гаагу, я їх виклав, тому що вони мені настільки сподобалися, що я їх зберіг і захотів залишити зі собою цю пам'ять. І я в цьому музею був вже тричі, здається. Я жоден інший музей... Добре, трошки прибільшую. Я був в деяких інших музеях тричі, але так, щоб... От він в моєму серці посідає окреме місце хоча б тільки за те, як він ставиться до квитків. Тому є такі люди, як я. І я не дизайнер. Тому це доводить, що це важливо. І я впевнений, що дитячою залізницю скористались якісь люди, для яких загальний досвід покращився через те, що вони отримали класний квиток, Особливо дитина, якщо вони ще компостують, це теж прикольний досвід і розклад класний. Тобто вони можуть на це навіть не звернути свідому увагу, але те, що воно як такий пекедж на них вплине на багатьох, я впевнений.

Коля 1:50:10
Давайте я тут, по-перше, дякую, що зробили мене таким мудаком, якому цікаво

Костя 1:50:15
тільки статистику. Завжди, будь ласка.

Коля 1:50:17
Я не кажу, що я не такий, але давайте я просто розповім трошки із свого експеріенсу. Колись я жив в Симферополі, це був, здається, 2012 рік, і в мене тоді була тільки одна дитина, щось 11-12 роки. І там є, значить, зоопарк, він знаходиться в якомусь такому типу, він навіть, здається, називається «Дитячий парк». І там знаходиться зоопарк. І ми там дуже часто гуляли. І ми там гуляли майже кожні вихідні, і ми там користувалися якимось там на якихось машинках їздили, постійно ходили в зоопарк. Не тому, що там офігезні квитки, а тому, що, блядь, це Сімферополь, там піти більше немає куди. І це тільки один такий нормальний парк, куди можна піти з дитиною. Не так, щоб просто піти на гойдалки, а так, щоб хоча б щось було. І там, я не знаю, якби мені ці квитки швиряли б в обличчі, я б все одно б туди ходив. Тому що просто більше немає куди піти. І тому я і цікавлюсь, може це якась дійсно є цікава статистика, як от ти щось зробив і не для того, щоб якесь там своє, як ми там казали, ЧСВ там підвищити. Просто дійсно цікаво, як це змінилось, як це змінилось і може там зацікавленість інших людей вона підвищилась. Але я розумію, що є міста, є місця, куди люди ходять не тому, що вони хочуть туди ходити, а тому, що це щось типу найближче, немає ніякої альтернативи чи ще щось. Тобто, якби ми порівнювали, що є залізничне колія з дітьми, в які хірові квитки, а от є поруч така ж сама, але з нормальними. І тоді можна було б дійсно зацікавитись, чому туди ходять більше, а сюди менше. Це якщо вже мене зробили мудаком, то я поясню свою точку зору. Тому мені здається просто, що я жив в такому світі, де ти або йдеш туди, або йдеш нахер. Тому ти ходив туди, бо там хоча б цікаво. І можна подивитись на тих самих тварин, яким ти вже сам даєш імена, сам з ними вітаєшся, сам про них створюєш історії. Тому що більше тобі йти немає куди. Це Симферополь.

Олександр 1:52:24
Слухай, я розумію дуже, про що ти кажеш, але у мене флешбек, ось ми порівнювали Хрущовку і оперний. Ну і мені здається, що, знаєш, ти в якийсь момент можеш знайти людину, з якою тобі буде важко сперечатись про якусь практичність. Ну тобто в тебе може бути будинок, скажімо, для мешкання. Окей, не будемо порівнювати там житло і театр. Театр, так. Але, якщо там, умовно кажучи, в тебе буде красива архітектура і теж три кімнати 60 квадратів і все таке інше, і буде якась типу халупа з такими ж ТТХ, умовно кажучи, тобто різниця буде тільки якась естетична, візуальна, то я розумію, що мені перед багатьма людьми було б дуже важко аргументувати, пояснювати, чому ця гарна архітектура Краще за цю халупу. Але, ну, очі все бачать. Тут якісь такі якісні ці метрики. І я розумію, я просто на собі побачив, коли ми це все тестили. Я можу оцінити, яка величезна різниця між тим, коли тобі компостують квиток і рвуть чек. Коли я це бачив і на собі, і на інших, я розумію, що це було точно не дарма і це може комусь дійсно якісь класні спогади або якось позитивно вплинути на життя. Окей, на жаль, я не зможу це поміряти або якось щось комусь, не знаю, Сказати, що ось це було там X2, X3. Ну і це ж те ж саме, як ти наводив приклад з айфоном, який ти можеш там свайпнути цю штуку за низ. Ну, типу, ти не робиш це заради метрик. Хоча вони може і міряють, ну, напевне, вони міряють, скільки там людей це. Це круто, це реально круто. Можна сказати ж, коли рвуть квиток, то рвуть душу.

Коля 1:54:33
Дякую, дякую. Цей «Ха» — це найкраще,

Костя 1:54:38
що я очігло. Для цього все і було. Ми насправді з вами всі троє народились і вирісли в суспільстві, яке існувало по-різному, але, здається, скільки це? 40 років, більше 40 років в суспільстві, де був, здається, це наказ був якоюсь там. Партії чи якогось кабінету Ради міністрів СРСР про усунення надмірностей в проєктуванні та будівництві. Такі після смерті Сталіна був такий наказ про те, що харе вийобуватись, харе намагатись будувати гарно ці станції метро з цими всякими мозаїками. Весь цей сталінський ампір, нікому це не потрібно, будувати просто і функціонально. І якби до чого приводиться просто і функціонально у тому, як виглядає наше навколишнє середовище, ми всі з вами бачили, тому це найкращий приклад, що трапляється з... Якби теж, ну а що в Хрущовках? Об'єктивно так, на мій погляд, гірше жити, але є точка зору такий погляд, що а що в них гірше якось живеться, що в них не можна в туалет сходити, чи ванну прийняти, чи... Це власне житло у людини є, що порівняно з тим, що людина живе в халабуді якісь на вулиці. Ну класно, хрущовка, класно. Але коли ти жив в нормальному житлі, ти не хочеш кухню в 8 квадратних метрів. Коли ти мав класний квиток, ти не хочеш більше рвати чек. Тому в

Коля 1:56:08
мене...

Костя 1:56:09
І душу. Дві години, здається. Я не знаю, скільки воно в підсумку буде в версії, що буде готове, але такий...

Коля 1:56:18
Я просто тебе виріжу і все. І буде

Костя 1:56:20
година. Можливо, один з останніх питань, але не можу його поставити. Що не так зі шрифтом Comic Sans?

Олександр 1:56:29
Ну, він може просто десь недоречно використовуватись, мені здається, ось і все. А

Костя 1:56:34
так норм.

Коля 1:56:34
Він загалом норм.

Олександр 1:56:36
Це не найгірший шрифт у світі.

Коля 1:56:39
Так, якщо зайти на Google Fonts, їх шрифтів, які тільки там, це ті, що можна безкоштовно використовувати, без всяких там роялті та дизайнерських особих шрифтів. Але їх там так багато, що це якраз я дизайнер, я так бачу. І кожен малює свій, і це нормально. І кожен шрифт під якісь свої потреби. Хтось це робить не дуже якось правильно. Є навіть такий фільм про «Гельветику». Типу, як цей шрифт, коли його створювали, як він потім всім вже набрид, тому що його всюди використовували, і що вже люди казали, та скільки ж можна, давайте щось інше. Ну типу, кожен шрифт під кожні свої потреби має бути, і Comic Sans, він свою частину виконує. Ну типу, він такий, він прикольний.

Костя 1:57:31
Дякую, що розвінчали міф. Саша, я бачу, що ти хотів додати щось.

Олександр 1:57:35
Ні, я хотів додати, що, мабуть, найголовніша штука – це недоречність. Там, де контекст зовсім інший, або навіть можна було б використати шрифт для комікса, але через те, що доступний тільки Comic Sans у твоєму стандартному переліку, Шрифтів, передустановлених у системі. Ну, ти обираєш собі там, так, це не підходить, обираємо Comic Sans. В тебе ти не знаєш навіть, що можна піти, ти не знаєш, куди піти, або ти знаєш, куди піти, ти не знаєш, як купити. Проблема там, ліцензування шрифтів – це окрема тема, що навіть дизайнери не завжди можуть розібратися, як там, що правильно купувати. Де купувати, що купувати, чим воно буде краще, але є безліч, навіть коли треба в Speech Bubble щось вписати, щось для комікса, в тебе буде вибір, він є вибір з шрифтами, які будуть краще виглядати для цієї задачі. Але не всі це можуть просто знати. І це, в принципі, окей. Окей.

Коля 1:58:47
Так, річ в тому, що якраз от ти колись згадував про реферати, це якраз та сама історія, що якась людина, напевно, хтось багато таких людей, які вирішили, що щось цей текст дуже якийсь там такий сумний та нецікавий, треба його зробити якийсь більш таким, ну, щоб він якось отак от відігравав класно, бо я так хочу. Веселенький був такий. Почали використовувати Comic Sans, ну, типу такого. Хоча це, ну, типу, нормально, це якийсь там... Сімейство курсів, здається. І, коротше, люди почали його використовувати, бо звичайний текст був за банальний. І вони вирішили такий, а такий, опа, і він такий вже напів танцює. Погралися

Костя 1:59:33
зі шрифтами. Це, типу, врізноманітнили, так? Трошки зробили

Олександр 1:59:38
краще. Ось і саме цей кейс, це Коля дуже правильно каже, що саме цей випадок, коли треба зробити, типу, щось сильно скучно виглядає цей, там, «Таймс» або «Еріал». Тому ми пограли зі шрифтами і програли. І тоді починаються проблеми з коміксансом. Тобто він став просто такою бридким каченям. Якби був інший шрифт, який теж був з веселими штрихами, він був би краще, може гірше, але його б могла спіткати така сама доля.

Коля 2:00:11
Коротше, тут повертаємось до початку. Коли непрофесійна людина відкриває в собі дизайнера, то вона тільки поганить цей світ.

Олександр 2:00:19
Можна так сказати. Годі базікати.