Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Костя 0:12
Ну, може, в нас і нема сьогодні теми, про яку ми будемо розмовляти, але от цей хлоп в долоні, який ми робимо вначалі, щоб ти потім його побачив, коли будеш зводити дві доріжки разом, ми зробили тупо ідеально синхронно, от як у мене було, це я не знаю, воно ж з затримкою на зв'язку електронному, у мене було тупо, от я зробив, і ти зробив, ніби ми прямо в одному приміщенні. Як мені, знаєш, кажуть, що ми так записуємо, ніби ми дійсно поруч сидимо.

Коля 0:39
Ментально ми поруч, а

Костя 0:41
фізично ми ще на відстані. Є в нас все ще бажання записати офлайн епізод. Що ти сьогодні п'єш? Є пиво, є?

Коля 1:10
Та ні, щось просто замучений, скоріше, там, всяким. Так пішов велосипедувати в зал, там, щось, типу, біля, там, за годину, щось, типу, там, біля 28-29 в середньому кілометрі.

Костя 1:26
О, ну, слухай, це непогано. Мені здається, що катаюсь, типу, сорок п'ять хвилин і проїжджаю двадцять три, щось таке. Тобто, я за годину не проїду, скоріш за все. А

Коля 1:38
є різниця.

Костя 1:40
Ти подовше їдеш, більше проїдеш.

Коля 1:42
Ну, майже. Я зрозумів, що таке може бути, тільки якщо фікс в тебе велосипед. Тому що коли ти їдеш просто на звичайному велосипеді, то ти там щось накрутив педалі, а потім просто ноги тримаєш, і він далі сам по собі їде. А тут, коли ти в залі на велосипеді, то ти херачиш просто нон-стопом, ти не можеш,

Костя 2:03
щоб

Коля 2:03
ноги зупинились. Так, я ж кажу, тут хіба що фіксом їхати. Тому є різниця. От зараз запишемо, сьогодні ще не ходив, Ага, окей. Так, так. Ну, пішки обов'язково до зала, там катаюсь і потім назад.

Костя 2:41
А ваше якийсь зал, який цілодобово працює?

Коля 2:44
Так, так, я цілодобовий зал.

Костя 2:47
Це ж не європейська штука. Я в тому числі в подкасті згадував, що я дуже злюсь на Європу за те, що о четвертій кав'ярні вже зачинені, тому що у них work-life balance і обслуговувати клієнтів вже ніхто не хоче.

Коля 3:02
А там немає нікого. Там немає обслуговування як такого. Просто заходиш, в тебе скануєш QR-код, заходиш і далі сам по собі.

Костя 3:12
Чувак, а є в тому залі, в який ти ходиш, ті чуваки, які, знаєш, те, що я називаю цирк Дю Солей. У мене є в Одесі улюблений майданчик, такий з турниками, брусіями і всім іншим. Він на трасі здоров'я. Він такий сучасний, класний. І через те, що він, напевно, найкращий в Одесі серед тих, що я взагалі бачив, там постійно займаються якісь чуваки. От я, знаєш, приходжу і, типу, в найкращій своїй формі я можу, міг, зараз не можу, міг підтягнутися 15 разів. А я приходжу, там чуваки підтягаються, типу, знаєш, 500 разів і роблять те, що сонеч, сонечко називається на турниках, стоять на руках, там, стоять на руках, якісь сальтухи роблять, типу, це теж вихід сили. Типу, роблять 20 разів поспіль. І я такий дивлюсь на все це і думаю, ну дякую, що можна я тут просто з боку хоча б, ну там, просто фок підтягуватись. У тебе я такий там...

Коля 4:09
В залі сильно так не зробиш. Але це такий зал в центрі, він дуже забитий постійно. І там такого немає, що ти можеш прям такі сонечко крутити. Але є люди, які дійсно там здається, що вони там і ночують. Через те, що він цілодобовий, здається, що вони там десь сплять. І вранці прокидаються і знову хірачать ото біцуху. Поки спав, там трохи цей біцуха просіла, треба підкачати. І щось мені здається, що вони реально не виходять. Там такий не зовсім торгівельний центр. Але він такий одноповерховий, але на одному поверсі знаходиться великий супермаркет. І там же неподалік є аптека, неподалік є спортзал. Ну, що ще треба? Тренажерний. От, напевно, вони щось, я думаю, що далі цього не йдуть нікуди. Ну, в залі все, що треба. Якийсь санвузол та душ можна прийняти, піти купити їжу і далі качатись. Тому мені здається, що вони якось так.

Костя 5:14
Слухай, а ти в епізоді про психотерапію згадував, о бляха, це був неопублікований епізод про психотерапію, але ти питав, давай так скажемо, обійдемо питання, бо неопублікований епізод. Чи можна робити, наприклад, чи вважалось би це терапією, якби це була терапія в онлайн режимі, в подкасті? Давай спробуємо одним питанням терапевтично. Те, що ти пішов в зал, це криза середнього віку? Типу, я більше не пью алкоголь і ходжу, хоча зарано, здається, в спортзал. Чи це, знаєш, те, що називається «подснєжник»? Літо попереду повиповзало, і, знаєш, люди виповзають. Пролісок, так, український? Розумію про що. Чи це не одне і не інше?

Коля 6:04
Пам'ятаєш за хвилину до початку епізоду, я сказав, що, в принципі, в мене є одна тема, але вона ніхіра не весела. І я б не хотів про неї

Костя 6:12
говорити. Ми на неї

Коля 6:14
натрапили. І це якраз вона в мене в підсвідомості, вона проходила як кризу середнього віку. Ну, давай, вже проговоримо про це. Але вони

Костя 6:23
обов'язково повинні бути веселими, до речі.

Коля 6:29
Відповім спочатку на питання, чому я вирішив піти, тому що я дуже багато рефлексую зараз з приводу свого життя, того, що в ньому відбувається і так далі. І як наслідок деякої рефлексії, я дійшов до того, що хочу сам себе якось перевірити на те, наприклад, як… Якщо ти п'єш алкоголь, хтось може вважати,

Костя 6:53
що

Коля 6:53
ти

Костя 6:53
йобаний

Коля 6:53
алкаш, блядь. А хтось вважає, що немає нічого такого, якщо ти ввечері після важкої роботи можеш собі дозволити баночку або дві пива. Або з друзями. І я просто вирішив себе знову перевірити, як в моєму житті відбувається, наскільки я зможу це витримати і так далі. І просто отак от кардинально в якийсь момент поміняти життя. І от перестати вживати алкоголь і ходити в зал кожного дня. І от обрав саме такий нейтральний варіант.

Костя 7:27
Я собі блять нейтральний. Не вживати взагалі алкоголь і кожен день ходити в спортзал. Сука, якщо це в тебе нейтральне, я, блядь, хотів би подивитись, що в тебе радикальне. Це ж що було? Полетіти, блядь, на Марсі, там тепер жити? Навчитись дихати там без повітря?

Коля 7:45
Ну, можливо. Але, знову-таки, я от думав про... Раз у нас вже сороковий епізод, я просто починаю задумуватись от... Я вже наближаюсь до 40 років. І я розумію, що життя, воно, сука, важке. Воно складне. І вся ця історія про кризу середнього віку, вона має таку досить негативну Таку трошки, хтось там каже, от там в нього кризис середнього віку. Зазвичай це таке трошки знущання над людиною, типу в нього там молодість сраці заграла. Хоча насправді це, типу, як колись, здається, тут я можу помиляти, здається, читав, що це якраз десь багато чоловіків, близько до 40, в них там якісь... Хімічний стан, ну, типу, змінюється гормональний стан, і це просто якраз воно, типу, як хімічно впливає на гормони людини, і якраз зникає ось це, ну, не те, щоб бажання жити, але от дуже сильно притупляються всі ці гормони, типу, там, щастя і так далі. І, тобто, людина перестає відчувати якийсь смак від життя, щось там, типу, веселощі, радощі і так далі. Я дуже багато про це починав рефлексувати, що коли хтось каже про криза середнього віку, він, не знаю, щось почав робити, в нього це криза середнього віку. А що робити реально людині? Якщо в тебе умовно взяти, війну якось винесемо за дужки, але... Ну, типу, є людина. От візьмемо абстрактного мене. В житті, наче, все, типу, норм. То краще, то гірше, але, типу, в середньому все спокійно відбувається, як в мене там, ну, як стабільно все відбувається там останні кілька років, умовно. І, типу, все класно, все добре. І, типу, де брати якісь нові почуття, нові емоції, щось нове. От звідки брати? Ну, типу, що? Грати в ігри, умовно, там, комп'ютерні. А що? Він ото сидить після роботи, падла, скуф, сидить, грає там якісь ігри. Десь там щось типу піти з друзями в бар. О, то алкаш йобаний пішов знову.

Костя 9:56
Слухай, ну те, що люди кажуть, це ж пофіг. Тож головне, що тобі подобається. Якщо тобі в кайф грати в ігри, ну, грай собі в ігри.

Коля 10:02
Ну, тут спочатку взагалі цікаво. А що от навіть, якщо послухати тих людей, якщо візьмемо, значить, за основу, що їх... Їх бачення, воно чогось варте і всім не насрати, хто там що собі вважає. От як взагалі людина, умовно 40-річна, в якій є, умовно, візьмемо робота, є дружина, діти. Як людина має проводити свій день? Вранці прокинувся, зібрався, відвів дітей в школу, самі поїхали. В залежності від віку, потім пішов на роботу, прийшов з роботи і що далі має відбуватись між цим, що прийшов з роботи і перед тим, як пішов спати? Що людина має робити? Що людина має

Костя 10:51
робити? Тут залежить від того, якого ти запитаєш, якщо ти питаєш суспільство. Наприклад, українське суспільство каже, що ти не повинен був приходити з роботи, ти повинен бути на фронті. Ну, добре, окей, я трошки спеціально перебільшую, тому що дійсно є частина суспільства, яка каже, що люди в тилу теж потрібні, що потрібно працювати, сплачувати податки. Є взагалі там більш якісь... Ну, і інші погляди, дійсно. Але така от є... Значна частина суспільства, яка така, що ти взагалі не на фронті. І все, що далі, вже не вважається. Тому навіть питання значної частини суспільства, питання, що ти повинен робити після роботи, не стоїть взагалі. І я розумію, чому так. А якщо, знаєш, вже дійсно, я тепер згадав, що ти казав війну винести за дужки, то суспільство, напевно, так влаштоване, що, щоб ти не робив, скоріш за все, Це не викличе якогось хвалення, якщо ти робиш це для себе і дозволяєш собі отримувати задоволення і ще й не приховувати цього. Тому що якщо ти в 40 років занадто задоволений і дозволяєш собі жити життя, яке тобі подобається, це мало хто може собі дозволити не через гроші, а просто через якісь внутрішні забобони. І якщо люди бачать, що ти щасливий, то тебе не схвалять. Тому, не знаю, що б ти не робив, якщо тобі це подобається, то ти будеш завжди в опозиції до більшості.

Коля 12:31
Так воно якось і виходить, що в середньому, напевно, якщо так усередніти, що всі роблять здебільшого, що роблять люди після роботи. Типу, якщо знову треба вдома щось приготувати, Поїсти, а потім або дивляться серіали, або там хтось телевізор дивляться, не знаю, може хтось книжки читає, хтось там якусь музику слухає.

Костя 13:00
Та залипають мені здебільше, зараз залипають в тік-ток якісь там рілсы і шортсы і все.

Коля 13:06
І це все реально, настільки воно проходить, знаєш, вже якось беземоційно, якось кожен день одне й те саме, і немає якогось такого окремого впливу, якогось позитиву в це життя, знаєш, якихось таких надто цікавих емоцій. Ну, тобто, воно все така рутинність, нецікавість. А якщо ти намагаєшся навіть чимось таким зайнятися, просто знайти собі, от якраз ми колись казали з тобою про хобі,

Костя 13:37
Колись тиждень

Коля 13:38
тому. Якщо ти хочеш собі знайтися якесь таке цікаве хобі, ну, там, наприклад, якщо взяти там щось, пограти на якомусь, вивчити музичний інструмент, там, якомусь гурті пограти. О, що, молоді в сраці заграли, яка музика ти, старий поц, іди, там, блядь, помирай вже, чи що там. Ну, або там якісь ігри, або там, не, не, не, не, не, не, не дай Боже, якісь там настолочки зібратися з кимось, а, задрот, фу, там, що. У тебе там мільйон дітей, тобі що, зайнятися на матчі Мотовностолкіград? Ну, типу, і це якраз і починається, що ти не можеш, по-перше, нічого обрати, щоб суспільство якось це не вважало теж нормальним. Але, знову-таки, це якщо не насрати на суспільство. Якщо навіть срати на нього, ну, ти ж не можеш таке, ну, щось... Ну, суперцікаво обрати. От я собі не знайшов таке, що я ще можу собі знайти. От знаєш, все, що хотів, умовно, все перепробував. Ну, на що там, якщо взяти якось баланс вільного часу, грошей і так далі, все вже перепробував, все вже є. І це якраз тому і призвело до того, що я такий, ну, значить, якщо немає нічого цікавого, ніж просто сидіти вдома, пити пиво і тупити якийсь серіал, значить, треба Хоча б робити щось корисне, все одно я не отримую такого задоволення, якого б я хотів. Тобто навіть ці серіали, що дивлюсь, все одно не знайшов такий цікавий серіал. Передивляюся деякі ті, що я знаю, що вони вже класні.

Костя 15:13
Зараз почнеться «Чотири сині гноми їдять блять Ейфелеву вежу». Серіали, як ти дивишся. Ну, всі знають цей серіал, що знімали індуси, що емігрували в Ісландію, як зазвичай у тебе, якийсь там Радхаус.

Коля 15:28
Типу такого, але... Коротше, я просто зрозумів, знаєш, в мене зараз таке дофамінова прірва, і немає нічого такого, що прям супер приносить якесь задоволення, і тому я вирішив, якщо... Реально нічого не приносить задоволення, то хоча б буду робити те, що один хер воно мені все не подобається, що хоча б корисно для здоров'я.

Костя 15:51
Заганю себе так, щоб все взагалі їбанути вже. Ще й без алкоголю. Ну, слухай, воно, в принципі, у мене були такі відрізки. Нема такого українського слова. Воно не звучить українським. Воно якось по-іншому повинно звучати. Але, коротше, вибачайте за такий суржик. Частини такі мого життя, коли я активно займався, для мене активно, спортом. І воно реально прикольно. Я спочатку страждав. Типу, тому що тіло не готове до цього. А потім, коли воно трошки входить в режим, ти такий, бля, так можна було? А ти був, стільки така витривалість у всьому, що робиш. Навіть, не ж, про це гуляєш, що завгодно робиш, тобі класно. Ти рухаєш своє тіло таке, а мені подобається рухатись. Це дуже прикольна тема, тому я сподіваюся, що... Ти знаєш така історія про те, що наш тіло і наш розум, вони працюють, вони залежні один від одного. Як кажуть, що в здоровому тілі здоровий розсуд. Дух. Дух, дякую, дух. І це виходить так, що ти знаєш, ти займаєшся, ти дбаєш про тіло, і тіло дбає про те, щоб тобі було добре. Воно, в принципі, воно ж дійсно так працює. І навпаки теж працює. Якщо у тебе все здорово, все добре з духом, то ти відчуваєш себе добре і ти про тіло своє теж дбаєш. Тому, в принципі, мені здається, що ти інтуїтивно все робиш правильно. Тому що всі кажуть, що алкоголь – це дуже поганий... Ну, типу, це заспокійливо, здається, там якісь інші слова вживають, що, типу, коли тобі, знаєш, погано і ти хочеш вжити трошки алкоголю, щоб стало краще, що це, типу, дуже погана стратегія, тому що алкоголь вгиняє в депресію ще більше. Я знаю, що тут слово депресія, напевно, некоректне, тому що це, знаєш, діагноз, це не просто стан, коли тобі сумно. Але, коротше, алкоголь підсилює ефект того, що тобі недобре. А те, що ти почав інтуїтивно робити, воно, мені здається, навпаки може витягнути з тієї прірви і дати тобі цей дофамін чи якийсь інший гормон задоволення через фізичні навантаження. Якийсь там серотонін, є щось ще. Хороше. Давай, крути кожен день, їбаш. Все буде добре. А я поки дивися, ти поки відповідає, а я тут в холодильник візьму трошки ще джина і наллю тонік собі. Тому що цей келих в мене закінчується.

Коля 18:20
Коротше, я можу сказати, що я психосоматизував свій ресурсний стан. Бо як ми вже тут вирішили, що чомусь якось... Вся наша розмова призвела до того, що я йобаний алкаш. Я не знаю, як воно так сталося.

Костя 18:36
Який щодня ходить в зал, а я зараз намагаюся знайти тонік для джинна в холодильнику. Я не йобаний алкаш, якщо що.

Коля 18:44
Коротше, взагалі, вся ця історія про 40 років, про кризу середнього віку, мені здається, що якось воно може і звучити так, типу, весело. В нього така трохи негативна канотація, зазвичай це тому, що багато, напевно, шлюбів розпадаються через те, що вже якось просто йдуть різними шляхами. І якраз десь воно, всі це прив'язують здебільшого до ось цієї кризи. Щоб знайшов собі молодуху чи там ще щось. Це просто, знову-таки, я це розумію, як те, що людини вже, знову-таки, це якась наша така ментальність, тому що всі починають там з цих ранніх шлюбів. Бо в Європі, зазвичай, вони після тридцяти тільки починають думати про шлюб, про дітей і так далі. В нас вже ці часики тікають, там в двадцять п'ять вже старороженіця і коротше.

Костя 19:50
Ви були вже на трьох побаченнях, а він тобі ще не запропонував одружитися. Що за гвідня

Коля 19:54
така? І знаєш, оце якраз, як кажуть, що сорок років – це такий магічний вік,

Костя 20:25
Те, ну ти теоретично такий. Слухай, дай повернутися на хвилинку до... Ти казав, що у кризи середнього віку є негативна конотація. Я, блядь, на 100% з того погоджуюсь. І тут вона не просто негативна. Тому що, знаєш, слово «криза», вона не про... Якщо б це називалось, і сутність цього була, типу... Несподіване піднесення в стані середнього віку, що в середньому віці чоловіки такі «О, Боже, як мені гарно». Воно було б непевно з позитивною конотацією, але дійсно вона мало того, що негативна. Є певне таке дійсно знущання в суспільстві щодо чоловіків, що мають цю кризу. А взагалі, коли людина заходиться в кризі, з нею не треба знущатись, їй треба допомогти, але хоча б не заважати, якщо вже що. І дійсно вважається, ну, бля, я, чесно кажучи, сам жартую, що, типу, знаєш оця історія, що, типу, коли ти починаєш втрачати волосся, типу, лисіти, теж не дуже українське слово, але сенс зрозумілий, що, типу, ти хочеш купити червоний кабріолет, я клянусь, я вчора, чи позавчора, коротше, днями проходив містом і бачив класний мустанг, а він не був кабріолет, він не був червоний, але я дивлюсь на нього такий. Бля, яка гарна машина. Може продати свою і там трошки накопичити грошей купити таку тачку, а потім такий «О, це ж можливо воно». Це воно, так. І в цілому воно якби не смішно, стовідсотково. І про цю історію мало хто взагалі розповідає. Я, до речі, декілька разів казав, що це суто чоловіча історія. Я не знаю, може жінки теж відчувають і мають такі кризи. Мають? Ти знаєш щось про це?

Коля 22:10
Я теж не знаю, але є такий наратив, що це суто чоловіча тема, коли починають займатися, як здебільшого жінки вважають, чоловіки починають займатися херньою.

Костя 22:25
Типу, мотоцикл купляють.

Коля 22:28
Але насправді я це розумію як те, що просто людина намагається знайти щось, що буде приносити якісь нові почуття. Таку любов до життя, щось нове, цікаве, якесь таке охоплення чимось таким. Бо, можливо, це дійсно є якась хімічна, хімічні зміни в стані людини і все. І далі ти розумієш, що… Ну, от, напевно, вже якраз ось та медіана життя і далі тільки загнівати і, коротше, і все, і там попереду смерть. Я не знаю. Але знову-таки, навіть те бажання купити собі мустанг, кататись на мустангу, це ж просто типу, о, блін, я б хотів. І це якраз ти відчуваєш ось це тремтіння всередині, знаєш, яке, ну, може в тебе часто, але, знаєш, наприклад, в мене вже не часто таке щось виникає. Бо я ще й машини не дуже люблю мені якось це все одно. Я просто ще така людина, що все, що хотів, я там умовно багато чого вже перепробував. І я не знаю, щоб ще таке з'явилося, щоб воно мені б дійсно було цікавим. Бо, наприклад, навіть, як і ти вже неодноразово жартував, що навіть те все, що якось для інших вважається фільми, серіали, те, що є масовим, воно мене не чіпляє. Тобто для мене щось є окреме, особисте і так далі. Тому я реально в такому стані, що не знаю, що буде далі.

Костя 24:07
У мене, знаєш, як такий невеличкий камінг-аут, у мене... Напевно, ще проходить, я не знаю, чи можна це назвати кризу середнього віку. Коротше, я коли був підлітком, у мене було таке розуміння, що так, у мене зараз грошей не дуже багато, ну, типу, їх було тупо мало, їх взагалі не було. Я не міг собі дозволити нічого. У мене, знаєш, такі штуки, наприклад, що сестра, наша старша, Наталі, привіт, подарувала мені та брату моєму комп'ютер, коли ми були в 10-му класі. І це реально тоді просто перевернуло весь світ мій. Відтоді для мене комп'ютер – це якась сакральна річ, тому що я мріяв про неї, а не міг мати. І коли я був підлітком, у мене було таке... Я не можу сказати, що це була мрія, але я завжди думав, бля, я, напевно, колись вирісту, може я щось винайду, може я якимось чином, може я стану якимось бізнесменом, але обов'язково я, якби, в ситуації, коли... У мене, типу, немає грошей, я обов'язково потраплю в ситуацію, де у мене їх дуже багато. Типу, знаєш, от у мене є, наприклад, не так давно, ну, там, 10 років, я дуже люблю Porsche 911, а він в якийсь новий, в гарній комплектації, він там коштує, типу, 350 тисяч євро. Ну, і я не можу собі дозволити це купити. І якби певний час тому я визнав собі, що, ну, я не винайду нічого. І що, знаєш, що всі ці думки, що ще в моєму житті може щось трапитись таке, Що, типу, я несподівано знайду багато грошей десь, або якось зароблю дуже-дуже багато грошей, що 350 тисяч євро для мене не буде багато. Такої події більше не відбудеться. Ну, типу, це все. Ну, так. Це не значить, що мені треба в помиральну яму, це просто про те, що треба бути реалістом і визнати свої, типу, межі можливостей. І це психологи кажуть, що це нормально насправді, що це такий процес дорослішання, який у нормальної людини повинен був років, не знаю, в 11 пройти, а я його проходжу, знаєш, майже в 40. І у мене в цьому сенсі, я такий, знаєш, йду по вулиці, я в кожному місті, де буваю, Я дуже люблю шведські машини Saab. Дуже дивні. Це таке «Гілти Плежер», тому що вони трошки дивні, але я завжди їх радію, коли знаходжу. І я завжди дуже радію, коли знаходжу Porsche 911. І я тепер дивлюсь і такий, бля, це реально прям естетично дуже крута машина. Але я тепер розумію, що в мене не буде такої. І в мене є одночасно сум через те, що її не буде. І я одночасно такий, ну таке життя, ну не буде. І для мене це не те, що навіть криза. Це щось про

Коля 26:55
сприйняття, може, реальності.

Костя 26:58
Абсолютно, чувак. Ти прям супер точно два слова з 100% точністю назвав. Це про сприйняття реальності, яке для мене було чомусь неможливим. Але сприймається теж дуже сумно.

Коля 27:12
Може це дійсно той період, коли ми усвідомлюємо, і що дійсно те, що ми вважали, що колись воно, ото я виросту, і зроблю ото, ото я виросту, стану тим, ото я виросту, полечу в космос. І може це якраз і психологічна ця криза. Пов'язана з тим, що ти, я, ми розуміємо, що от ми вже виросли. Ті взрослі дядьки, які були в нашому дитинстві, це тепер

Костя 27:47
ми.

Коля 27:48
Ми вже виросли. І ми не стали тими, ким планували або просто хотіли. Не купили собі квартиру, машину, острів. Власний літак і ще щось. Умовно, що зараз та межа, а далі ще не так багато років. 40 років ти, умовно, з 20 починаєш працювати. 40 – це медіана. 60 – пенсія. Ну і потім ти нахер не потрібен, ну якщо ти там не на якійсь роботі, де ти там зачепився, якщо в тебе не власний бізнес. Просто піти в 60, такий, я піду працювати. Ти йдеш нахер. Або там на якийсь завод, типу, якимось охоронцем, як моя бабуся там до 70 років працювала охоронкою заводу. І, коротше, це якраз медіана, 40 років. Все, ти, типу, знаєш, по максимуму зміг чогось досягти. А далі все буде йти на спад. Важче, міняти буде роботу. Це така депресивна штука, але це реальність.

Костя 28:56
Чувак, твоя бабуся хоче б здала «Джо-Джі», сонав, що з тобою робити. Нас навіть на завод. Ну,

Коля 29:02
типу, такого. І реально я так просто собі усвідомлюю, що от воно. Ну, типу, оця медіана... Такого більш-менш адекватного кар'єрного життя, якогось такого власного життя, бо далі все, знаєш, знову-таки вже все на спад, на спад, на спад буде йти. Ну, добре, давай тоді це в голос скажу, що насправді вже я не сприймаюся, напевно, на якомусь там ринку кохання, бо його загнув. Типу, як якийсь там актив на ринку кохання. Ніхуя собі загнув. Ті, що молодші, вони молодші. Ті, що старші, хіба що заради пенсії. Ті, що зараз всередині.

Костя 29:49
Але знову ж таки, ти не рятівник, не пожежник, не вчитель. У тебе пенсії нормально не буде все одно.

Коля 29:55
Просто людина. І якось отак от ти просто розумієш, що от воно життя, от воно отак от проходить. І тому, напевно, тут трошки хочу забігти наперед. І от як я казав, що мені подобається ідея, яка знаходиться там більш на... Більш в Західній Європі, що вони не поспішають ось ці всі зв'язки, ось ці всі шлюби і так далі. Тобто вони нормально вчаться в університетах, вони подорожують з друзями, з коханими і так далі. Вони займаються якимось своєю,

Костя 30:33
можливо, кар'єрою. Собою вони відпочивають,

Коля 30:37
все класно. І якраз, наприклад, я так розумію, що А потім, коли тобі вже 40 і ти розумієш, що все, що там... Все, що хотів, ти зробив. Ти досяг якогось рівня. Далі все буде тільки йти на спад. Ну, здебільшого. Я розумію, що зараз там набіжуть в коментарі. І от мені 148. Я тільки життя почину.

Костя 31:10
Вчора марафон пробіг.

Коля 31:12
Так, причому двічі, бо треба було ще повернутися. Коротше, і я про те, що якраз якщо ти тільки в 40 заводиш собі дитину, і це якраз далі ти займаєшся ось цією родиною, з дитиною займаєшся. Бо зараз у мене дорослі діти, я здебільшого... Нахер не потрібно. В них там власне життя, все цікаво, все круто. Ну, це не те, що там, типу, а пішли там з татом книжку почитаємо, чи там ще щось. Ну, вони вже дорослі, я розумію, що я в їх

Костя 31:43
віці теж не дуже хотів

Коля 31:45
з татом книжку читати. І, можливо, якраз і той самий вік, де вже і дітьми, типу, не займаєшся. Можеш займатися собою. Я вже стільки років займався дітьми, що... Типу, в смислі собою, а що я там робив, я вже не пам'ятаю, що я робив до цього. І якраз ідея в тому, що, наскільки я розумію тут місцевий світ, я не сильно далеко в Європу поїхав, треба туди західніше їхати, бо там це більше сприймається. Тобто, коли тобі вже близько до сорока, тоді вже нормально народжувати. Якраз в тебе вже є і певна кар'єра, і певні якісь там гроші, певне життя. Ти вже прожив, все бачив.

Костя 32:32
Досвід,

Коля 32:33
так? Досвід, так. І ти це робив, коли в тебе були сили. А на те, що зараз 40, треба об'їхати всю Європу. Та я просто сплю в автобусі, мене хер зможуть розбудити, щоб вікно подивився.

Костя 32:47
Я з одного боку розумію, про що ти кажеш. З іншого боку є така точка зору, такий погляд на, якщо можна сказати, філософський, що насправді всі ці розмірковування, вони, знаєш, як ти був з одного боку цієї історії, а ті люди, що ти кажеш, в Західній Європі, я погоджуюся з тобою, це загальний такий тренд, вони з іншого боку цієї історії, де вони, знаєш, якщо про чоловіків, ти багато жінок, хто... Вони тільки в тридцяти п'яти починають думати про те, що в англійській це кажуть «settled down», тобто там якийсь постійне місце проживання. Осісти, так, дякую. І насправді ми не можемо з тобою знати, що краще, тому що у нас з тобою у кожного тільки такий шлях був. І це настільки індивідуальна і настільки унікальна річ, що не можна знати, як було б, якщо б ми спробували інший шлях. І так само я впевнений, що є купа людей, які там, чоловіки, знаєш, які в 45, тому що поки ти знайдеш якусь жінку, яку полюбиш, із якою захочеш дітей, тобі вже там 40, поки потім вже в 40 не завжди все відбувається отразу, поки народили дітей, тобі вже 45, там жінці майже там 40 чи 40, наприклад, і ти розумієш, що ти як би теж хочеш тепер спати нормально 8 годин, а не можеш, тому що дитина. І ти думаєш, бляха, треба було народжувати дітей, В 25, коли сили були на це, і в них зворотні думки, я впевнений, вони себе ненавидять за те, що вони витрачалися в енергійні роки на те, щоб тусити на Ібіці, а не на те, щоб дітей виростити. І вони думають, навпаки, краще б я в 40 почав мандрувати світом. Тому що, типу, тепер ти розумієш, чого хочеш, тепер ти розумієш, куди ти хочеш поїхати, і навіть якщо ти поїдеш куди і просто проспиш цілий день, ти такий, да мені просто в кайф поспати, навіть якщо я приїхав в подорож, нічого страшного. Тому, якби, є плюси і мінуси в обиду. Якби, обидва варіанти, вони пропонують свої плюси і мінуси. Тут просто, на жаль, ми з тобою не зможемо дізнатись, як в альтернативному сценарії. Ну, хер знає. Ну, може краще, а може і ні. Ну, не

Коля 35:02
зрозуміло.

Костя 35:03
Я погоджую.

Коля 35:04
У мене не істинна послідні інстанції мої думки. Це просто, знаєш, те, що мої погляди станом на зараз, то, як я прожив це життя, цю частину життя, і то, як я це бачив. Бо коли я був молодшим, я думав, треба раніше заводити дітей. І в мене ще був такий аргумент, що коли... Щоб діти, коли будуть і в них будуть якісь питання, щоб вони могли прийти до мене. Я ще був адекватним, щоб можна було зі мною порадитись. А не те, щоб коли діти приходять, а ти вже...

Костя 35:41
Тобі слюні треба витирати вже, тому що ти діти

Коля 35:44
буде. Типу такого, знаєш. І щоб, знаєш, там не було, там умовно, донька прийде, там щось, от, там, мене там, ну, там, хтось подобається. Я такий. Він хоче мою квартиру забрати, паскуда. Ні на кого не перепишу. Умру.

Костя 36:01
Коту

Коля 36:02
віддам. Ну, знаєш, якась старчіска хірня вже починається, що всі хочуть від тебе все забрати. Ну, щоб можна було хоча б з тобою порадитись, і ти був би адекватним. І, насправді, для мене ось це був колись дуже таким цінним аргументом. І я це знову-таки бачу, от... Вже були такі випадки, коли у моїх дітей в класі, однокласників, однокласниць є такі вже батьки літнього віку, знаєш, і вони якось так навіть на мене дивляться, як на такого дивного батька, тому що...

Костя 36:41
А у тебе повинна бути

Коля 36:42
сорочка в клітинку, пузо, брюки. І сорочку

Костя 36:45
ти заправляєш в

Коля 36:45
брюки. Спортивки з такими

Костя 37:03
розтягнутими на колінах. Так, так, так. І тухлі. Спортивки і тухлі. А якщо ти в кедах із дредами, то що-то за батько прийшов. Не зрозуміло.

Коля 37:13
Я розумію, що у кожного такого шляха є свої плюси і мінуси. Але зараз мені здається, що можливо, якщо ось так робити, і це знову таки, як на Заході в Європі відбувається, І тут більше люди, знаєш, присвячують життя собі. І тут ще цікава історія, коли ти молодий, ось ці всі стосунки, то за якими критеріями ми обираємо другу половину. Знаєш, у нас по-іншому працює, знову-таки, хімічний стан з цих гормонів, що ми по-іншому обираємо людину, ми дивимося на інше і так далі. А якраз часом, коли ти вже досягаєш досить такого зрілого віку, ти зовсім по-іншому оцінюєш З якою людиною ти хочеш бути, хто тобі, з ким би ти хотів проводити час і так далі. Тим

Костя 38:04
паче,

Коля 38:05
що ми ще й за 20-30 років банально всі можемо змінитись.

Костя 38:11
О, це

Коля 38:12
я дуже

Костя 38:12
добре

Коля 38:12
розумію. Це просто, знову, історії, про які чомусь ніхто не розповідає.

Костя 38:20
Тому що

Коля 38:20
соромно? Ні, я про те, що якось це не прийнято, про це казати, що це нормально. Я розумію, що зараз всі, хто зараз в шлюбах, вони напишуть, що ми тут один з одним, просто ми одна людина, яку чомусь розділили. При створенні людей. Коротше, ні, я все це розумію. У мене теж гарні стосунки з дружиною. Я просто кажу про те, що ви як людина, просто треба замислити, що ви як людина зараз і як людина, якщо у вас було 20 років тому, бо деяким нашим слухачам ще не можна на 20 років відкатитись, їх ще не було.

Костя 39:01
Ну, в мінус можна.

Коля 39:02
В

Костя 39:02
гіпотетичній

Коля 39:03
сценарії їм було мінус там скільки-то. Типу порівняти себе зараз і порівняти себе 20 років тому, ви зрозумієте, що ви дуже сильно теж змінились за цей час. І насправді очікувати, що всі ці 20 років і після цих 20 років ваші погляди з вашою другою половиною, вони ще залишаться такими самими, таке може бути, а може і не бути. І це теж нормально. Тому що всі люди змінюються. І це отак от воно. Виходить. Коротше, є дуже багато всього. Я ж кажу, я тут дуже нарефлексував собі багато всякого. І я розумію, що це, по-перше, ніхіра не смішно всі ці кризи середнього віку. Жартувати з чоловіків, що просто їм там щось засвербіло, вони захотіли чимось таким

Костя 39:53
цікавим

Коля 39:54
зайнятися. Типу такого, навіть якщо і купити «Мустанг» або купити «Мотоцикл». Якщо це у людини визиває якісь почуття, якісь емоції, ну а чому ні? Я навіть почав дивитись по-іншому, це я в собі вже зрозумів, я дивився раніше на людей. Якщо ці люди зі школьних часів... А якщо людина просто приходить після роботи, Заходить і в щось починає грати, просто щоб отримати емоціональне задоволення. Це типу, а що в цьому такого? Ну хай грає, а чому ні?

Костя 41:00
Бля, чувак, ти знаєш, я зараз буду скотенякою, але я вимушений це сказати. Справа в тому, що я 100 відсотково такий же, як ти. От прям такий самий. От коли люди, знаєш, оці історії про чуваків, що там зі школи ніколи ніде не працювали, в університетах не навчалися. Або навчалися, але батьки їм допомагали якось його закінчити, чи на хабарях, чи якось, як завгодно, щоб тільки вони закінчили. І вони все одно нікуди не пішли працювати, і грають в комп, і вони вже 40. Типу, як ми, наприклад, майже 40, так? І вони все ще грають в комп. Мене вони теж, сука, бісять дуже. Але правда в тому, що вони ж якби теж нічого погано не зробили. В тому сенсі, що ну сидять, вони грають в комп. Ну не виходять вони з дому. Ну не працювали вони ніде. Так вони втратили. Якщо я про себе думаю, чи я би міг так, я розумію, що я втратив би найкращі роки свого життя на якусь хуйню. Але якби якщо це робить якась інша людина, яку це не змушують робити, а вона сама це робить, У мене горить пердак. Я не сперечаюсь. У мене горить пердак. Я визнаю. Оці всі новомодні тренди, здається, чи в минулому, чи позаминулому епізоді, коли, як я завжди, знаєш, зараз ті кажуть від'єбіться від людей. Я сам не можу від'єбатися від людей. У мене буде горіти пердак. Але в цілому, якби якщо спробувати загасити його вогнегасником, той пердак мій, Сидять вони, грають, і що поганого?

Коля 42:27
Так, насправді. Вони ж на інших це якось не впливають. Як ми казали, що людина, вона хоче, щоб їй, людині було добре. І якщо це ніяк не впливає на інших людей, ну хай займається чим хоче. І тому, ну справді, може ці люди більш щасливі і досі, що в них не було цього довготривалого стресу, через який ми проходили.

Костя 42:55
Тобто тігаторства, якісь роботи.

Коля 42:59
Через дітей, через роботу. І в них просто всього цього не було. І вони всі ці 20 років, вони просто жили по кайфу, і все було добре. І вони щасливі, класні, задоволені. А ми такі, типу, там вигорів, там ще щось, там перерефлексував. Коротше, може так і є. Може вони живуть справжнє життя, а ми тільки намагаємося його прожити.

Костя 43:27
А ми біжимо все життя, щоб потім стати дідами, які сидять і грають в доту. Навіщо було все це посередині? Умовно, з 20 до 60. Навіщо було 40 років всередині, де ти кудись біг, як білка в тому колесі? Щось там обертався і все одно прийшов до того, що у тебе старий комп з тим великим монітором. Товстим таким. Товстим. Пожовтіла клавіатура. Мишка, в якій права кнопка вже погано працює, чи ліва. Не, напевно, ліва. Треба

Коля 44:01
дістати ще колесо з

Костя 44:02
мишки, викрутити

Коля 44:04
і його почистити. Зробити дефрагментацію диска «С».

Костя 44:07
Щоб не тормозив. Оце я обожню в нас. Ссылка. Моя особиста точка зору полягає в тому, що поки ти не спробував щось інше, Може, вони і живуть справжнє життя, але вони навряд чи можуть це знати, тому що вони не пробували як по-іншому. А у нас справа в тому, що з тобою... Ну, я не можу сказати, що у нас був період, коли ми були дорослими і ми не ходили на роботу, грали в комп'ютерні ігри, але якийсь такий, наприклад, шкільний період життя, коли в нас не дуже багато було відповідальності, тут треба теж таку зірочку поставити, тому що і у тебе, і у мене насправді було не дуже стандартне шкільне життя. І була певна відповідальність, якої в школьні часи, напевно, не повинно було бути, а то це таке. Все одно її було сильно менше, ніж зараз, скажімо так. У нас був такий період життя, і у нас є зараз інший період життя, і ми можемо порівняти. А от ті люди, що, знаєш, завжди грають, у них не було іншого життя, і вони не можуть порівняти. Тому, як на мене, краще спробувати... Різні режими і щось обрати одне. Ну, я от, наприклад, ніхто ж нас не... Ну, те, що не зупиняє. Ми ж самі собі не заваляємо просто звільнитися і грати в Доту. Ну, тому що не хочемо, напевно. Ну, звісно, ми можемо пояснювати це тим, що от нас є діти, що є якісь зобов'язання, що, типу, треба гроші заробляти. Але, ну, от реально, ти б хотів звільнитися сидіти отак весь день вдома у батьків?

Коля 45:54
Ні.

Костя 45:54
Я би, блять,

Коля 45:55
застрелився на третю годину

Костя 45:56
просто цього.

Коля 45:57
А я б не зміг. Ну, я б навіть не зміг, тому що мене так ігри не цікавлять. Ну, тобто, якби це щось... От якби б ми разом звільнились, я, ти, може, ще там... Сережу б якось звільнили. Діму. І почали б грати в «Killing Floor» через «Гарену». Ну,

Костя 46:16
то нормально. Підлаштовується під «Killing Floor».

Коля 46:19
Підлаштовує налаштування, так. Хіба такою компашкою просто разом зібратися, пограти. Самому сидіти за компом, мені це не цікаво. Є люди, яким це цікаво і вони можуть Дуже багато часу провести за цим. А мені це не цікаво. От не цікавлять мене такі ігри.

Костя 46:46
Але я розумію твоє

Коля 46:47
питання. Твоє питання розумію. Типу, нічого не заважає поміняти власне життя. І багато хто так і робить. Знаєш, от хтось там щось собі нарефлексував. От я вже все умовно. Я все вже. Ладно, не все. Багато чого вже зробив для дітей. Я розумію, що далі, умовно, дітям настільки не потрібен. Можна поміняти своє життя і тепер зажити для себе.

Костя 47:13
Просинаєшся вранці, такі огірки на очах, якась маска на обличчі. Умовно,

Коля 47:20
так.

Костя 47:21
І

Коля 47:21
люди починають просто, можливо, дехто те якось переосмислює життя і розуміє, що все, далі вже буде все, не так багато залишилось, і треба трошечки пожити для себе, і тому ось якраз і починається. А що б я хотів? А я от хочу покататись на мотоциклі, а я хочу подорожувати, я хочу якісь нові стосунки або ще щось, щоб, типу, І, знаєш, хтось намагається просто себе якось цим дефібрілятором оживити, просто щоб відчути знову цей смак життя і так далі. Не всім вдається, не всі можуть. Це треба багато реально рефлексувати. Я нарефлексував собі ось таке. Типу, що якщо все одно мені нічого не цікаво, буду робити те, що ще й буде менше шкодити. І не те, щоб там сильно я про якусь користь взагалі не думаю. Просто, щоб хоча б менше воно якось... Найменше шкідливим було, типу, умовно для мого здоров'я.

Костя 48:27
Так, ну тепер головне питання всього епізоду. Чи встановив ти собі застосунок, який називається «страва», щоб можна було трекати твою активність? А в тебе є його, типу, вотчі? А я ж...

Коля 48:39
Ні, нічого нема. Взагалі нічого.

Костя 48:42
Блять, чувак, я тобі відправив своє Apple Watch, але немає старого Apple Watch. Все ще ношу свій перший. І дуже хочеться тобі подарувати, тому що, блять, ти хуяриш кожен день в залі, а якби ти не отримуєш при цьому бейджик. Знаєш, коли отримуєш бейджик, там, кажуть, ти такий...

Коля 48:58
А мені вони не потрібні. Ні, я розумію, це

Костя 49:00
такі

Коля 49:01
маленькі... Маленька доза дофаміну,

Костя 49:04
я

Коля 49:04
розумію, про що ти... Але річ в тому, що я ж відмовився. Я знову-таки про це нещодавно думав. Я от коли переїхав тільки в Ригу, у мене були Apple Watch, у мене завжди ця яблунева техніка. І люди, з якими я найбільше спілкувався, вони чомусь сиділи на андроїдах. Без цих розумних годинників, а в когось, здається,

Костя 49:29
андроїд.

Коля 49:34
І зараз всі перейшли на... Буквально ті, з ким я спілкувався. У всіх айфони, у всіх Apple Watch. Всі сидять на руки, дивляться всі ці notification. А я дійсно, я знаєш, я якраз прожив ці Apple Watch і зрозумів, що мені нахер не потрібні. Ті зламалися, нові не хочу купувати. І все, я такий, знаєш, відпустив це і зрозумів, що вони мені не потрібні. Я ходжу не для того, щоб отримати потім... Маленьку дозу дофаміну у вигляді якогось там бейджика. А просто тому, що я зробив такий контракт з собою, що я маю ходити просто тому, що хочу себе перевірити, а чому ні. Блин,

Костя 50:18
ну і респект. Респект.

Коля 50:20
Дякую. Напевно, головне питання цього епізоду буде, чому, якщо хтось набрав кредитів, а потім помер, то це переходить до родини, а пенсія до родичів не переходить після твоєї смерті.

Костя 50:39
Ну от і буде нам про що подумати.

Коля 50:42
«Годі базікати».