Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Костя 0:12
Чувак, давай сьогодні почнемо з того, що поговоримо про те, що не сталося 25 квітня 1986 року, тобто 29 років тому. А не сталося тоді випробування на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції. Це прикольний факт. Ну коротше, тут лише підводки і підплива я довгі супер робити не буду. Ми спробуємо сьогодні поговорити хоч трошки про Чорнобильську аварію, яка сталася без одного дня 29... А, вибач, які 29? 39 років, ну 86-й, господи! Так, 39 років. Це страшно стало. Точно. Без одного дня, 39 років тому. Короче, ти чув, що десь в 2011 році була в Японії на станції Фукусіма-1 аварія. Там теж була.

Коля 1:07
Так, щось таке

Костя 1:08
було.

Коля 1:08
Але ж вона, типу, не така велика.

Костя 1:10
Там, чувак, така історія, що вона... Там взагалі прикольна тема. Там, якщо подивитись просто хоча б на Вікіпедії фото ті електростанції, там ця Фукусіма розташована прямо на березі моря. Чи там якийсь океан, я не знаю вже що там, з якого боку. Здається навіть з боку Тихого океану. І вони її побудували так, що вона була розрахована на якийсь рівень цунамі, а там був землетрус десь, я так розумію, в океані, 9 балів. І цунамі було якось там, наприклад, 15 метрів заввишки, а розрахована станція була на 4 метри. І там, насправді, коли трапився землетрус, то спрацювали аварійні системи, реактор зупинився, і там спрацювали резервні системи охолодження. Але коли потім прийшло цунамі, воно затопило ті дизельні генератори чи якісь там генератори, Генератори зупинились, а також не буває з атомними реакторами, що вони, знаєш, і такі пах, і зупинились. Їм треба якийсь час, щоб їх охолоджували, все правильно. Коротше, у них трапилась аварія, вона, наскільки я пам'ятаю, у неї статус, як у Чорнобиля, типу, якійсь там найвищою. Аварії серед атомних об'єктів, і в них там якась своя класифікація. Але коротше, у них хоча б аварія сталася через землетрус 9 балів в океані, який призвів до цунами. Тобто це все одно фігово, що навіть вони про таке не розрахували, тому що всі знають, що в Японії постійно землетруси. Але тут хоч щось. В Чорнобилі, ті, хто будуть слухати нас в день виходу цього подкасту, тобто 25 квітня, Тільки 1986 року в день повинні були проводити випробування реактору. Те, що англійською називається «Safety Test». Мені здається, що «Safety Test» українською – це якийсь тест з безпеки, чи там якийсь безпековий тест. І вони, коротше, його проводили, тому що реактор зупиняли, чи там призупиняли, я точно не знаю, на якесь планове обслуговування. І якраз тест був такий, що треба було в таких умовах. І вони такі, о, ну, готувались довго до цього тесту, вони його проводили декілька... І чуваки на Чорнобилі вирішили приблизно так само. Вони повинні були провести це тест 25-го, і там була електростанція трьома змінами, я так розумію, працювала по 8 годин, напевно, і повинна була денна зміна його проводити, яка до нього готувалась. Але для того, щоб його проводити, треба було вимкнути реактор, а з «Київенерго» позвонили, сказали, що в Києві день, потім вечір не можна знижувати потужність, тому що електроенергії не вистачить на місто. І попросили перенести, відкласти цей тест. І через це його проводила не денна, не вечірня, а нічна зміна, що не знали, як всього відповідно робити. І через те, що це таке, знаєш, про ідеальний шторм. Якби хоча б одна з факторів, там ще були ті, які я не згадав, але це перше був, те, що тест не відбувся 25-го, а відбувся вже в час ночі 26-го.

Коля 4:42
І

Костя 4:44
тепер ми маємо зону відчужження. Відчужження. Відчужження. Я завжди хочу назвати чомусь відчужження. Зона відчужження. Типу, скільки там 30 кілометрів в радіусі навколо реактору. І там якусь кількість людей, що загинули. Мільярди грошей, що виділяються. Там тисячі людей з зіпсованим здоров'ям. І все таке.

Коля 5:07
Ну... Дуже невесела штука, невесела історія. Чи правильно, я розумію, що стався ось цей вибух у четвертому реакторі, ось ця проблема. Але влада, на той час радянська влада, вона ще деякий час все це приховувала. І вони навіть намагались привезти когось, якихось зірок на той час. Для того, щоб вони давали концерт, щоб показати, що там нічого не відбувається. Скільки я пам'ятаю, така історія була. Тут я не можу точно сказати, скільки діб пройшло до того, як вони офіційно заявили про якусь проблему. Але для того, щоб якраз уникнути якоїсь паніки, бо просто влада була мудацька, вони вирішили це приховати. І дійсно прикро про цих ліквідаторів. Щось відбулось в країні і треба було це якось з цим впоратись. Менеджити якось, щось робити з цим. І, значить, були люди, дехто там, наскільки я розумію, шов через якусь там патріотичність, він шов і намагався якось допомагати, ліквідовувати всі ці, ну, все те, до чого призвело все це, весь цей вибух, вся ця аварія. Хтось просто тому, що влада примусила, бо це були якісь там... Служба типу пожежників. Військові якісь. І вони, ну тобто, багато хто і відразу загинуло там, тому що все ж таки радіація. Всі розуміли, що це. Розуміли, що якщо вони туди йдуть просто, ну як ідуть без усяких там захисних костюмів, які теж не сильно так, щоб допомагали. Ну коротше, я думаю, що всі про це все це знають. Але були люди, які... Якби там за зовом серця допомагали і були ті, кого примусили, але вони всі намагались якось боротися з цією радіацією для того, щоб вона там не розповсюджила, щоб там інші ось ці блоки не зачепили, щоб не стався ще там гірший вибух. І потім, наскільки я знову таки розумію, що дехто помер відразу, дехто ще довго тривалий час, були якісь проблеми зі здоров'ям, дехто, напевно, ще досі живий, бо це було не так давно, як ми вже з'ясували, напевно, вже в якомусь такому похилому віці, але там не менше. І щось я теж згадував про це. Мені щось якось дуже сумно стало, що люди багато чого робили, вони намагалися якось все це Боротися з цією радіацією, якось загасити ось цю проблему. А після всього цього просто влада забила на них величезного, як вона вміє, хєра. І можна знайти багато історій про те, якось всі ці чорнобильці, ну тобто там були якісь окремі навіть, ну не те, щоб і профсоюзи, але такі спілки. Типу громадські організації. Так, так. Організації, щоб допомагати і так далі. І На жаль, щось мені здається, що влада на них вже давно забила хір. Може, на якусь там річницю хтось приїде якимось там, вибачте, їбалом посвітити для того, щоб сфотографуватися, типу шоот, так. Ну, як зазвичай з будь-якими ветеранами, там ще Другий світовий, таких вже так не так багато залишилось. Просто влада згадує про них, коли їм це треба, для якогось інфопривід з'являється, просто для того, щоб засвітитись. А весь інший час на них просто тупо всім насрати. Що з ними відбувається, як вони там живуть. Тобто люди, вони... Вони знали, на що вони йшли. Тут я не хочу ніякі паралелі проводити, якщо хочете робити

Костя 9:26
це самі. Вони, здається, самі просяться ці паралелі.

Коля 9:30
Всі їх

Костя 9:30
розуміють.

Коля 9:32
Просто люди дійсно втрачають своє здоров'я, своє життя, і вони розуміють вже, що влада це аж ніяк і ніяким чином не підтримує в подальшому. Тому що в нас така влада.

Костя 9:51
Ти сказав таку штуку, що всі знають про аварію, як там вона сталася, а мені здається, що навпаки ця тема, про неї дуже мало хто знає, вона є якоюсь, я не знаю, чи маргінальною, але вона точно не є якоюсь дуже відомою, тому що До повномасштабного Чорнобиль був туристичною зоною. Тобто там є закриті частини, і були закриті частини. А був, от ми з тобою були в екскурсії в Чорнобилі, в зоні відчуження. І туди приїжджали люди реально з усього світу. Тому що це унікальна штука, про яку багато хто хотів дізнатись і побачити. А у нас, мені здається, мало хто знає. І мені здається, що більш того, це такий тест на те, як ми як держава і як народ цієї держави вміємо зберігати пам'ять про важливі події, а Чорнобиль – це надважлива подія, тому що це взагалі звучить як кліше, коли кажуть щось унікальне, але, блін, це реально унікальна штука, в світі немає жодного такого місця, де зони відчуження існують. Я так розумію, що «Фукусіма» зараз не є класичною зоною відчуження, але там є дійсно зони заборонені для загального відвідування, але там немає, мені здається, але я не експерт, зони 30 кілометрів навколо станції, там такого немає. І я саме тому сьогодні хочу якісь штуки загальні розповісти, може згадати про те, як ми з тобою там були, щоб може ті, хто про це не знає нічого, тому що ми з тобою теж не експерти з атомної енергетики, щоб хоча б щось дізналися. Я, до речі, ти згадав про ці концерти, я не знаю, чи були концерти, але так, там була така історія, що про неї я від мами вперше почув, що це ж, типу, 26-те Кожне перше травня в кожному великому місті, а може там і в селах, я ні гадки не маю, були ці паради першотравневі. І в Києві він відбувся. Єдине, що я дізнався вже нещодавно, що, коротше, звісно, що таку масштабну фігню, як аварія на ЧАЕС, що там, скільки воно, кілометрів 100 від Києва, щось таке, її не можна приховати. І багато хто вже знав 1 травня, і там на вокзалі в Києві була така, ну, не те, щоб паніка, але ажіотаж був на те, щоб поїхати з Києва. І неможливо було купити квитки, тому що всі потяги були розкуплені у всі напрямки. Але переважно люди, якщо я правильно пам'ятаю, їхали на схід та на південь, щось таке. Тож вітер в зворотній бік. Як буде? Думав. Думав. Дув, коротше. Парад в Києві відбувся, і там був якийсь секретар партії комуністичної партії, і він був, здається, з внукою своєю присутній. І люди в Одесі, і всюди, і в Мінську, і просто всюди виходили на якісь паради, не попереджали. Хоча, що казати? Я, короче, знаєш, що читав? Ми з тобою бачили в зоні відчуження, пам'ятаєш, ми під'їжджали до цього енергоблоку, що закритий цим аркою. А ще коли ми до нього їхали, ми зупинялись і нам показували недобудований п'ятий та шостий реактор. Їх там будували під час аварії в 86-му. І п'ятий повинні були запустити в листопаді такого ж року. Він повинен був вже, я так розумію, до мережі під'єднаний бути. Тобто він там майже готовий був. І вранці 26-го, тобто 26-го квітня, коли аварія вже сталася, вона сталася в час ночі, тобто там, я не знаю, у будівельників робоча зміна починається о 9-й, о 8-й, не знаю. Будівельники, коротше, п'ятого реактору вийшли на роботу, чувак. Майже 300 людей.

Коля 13:56
Я от знайшов зараз на Вікіпедії, пишеться, що перше офіційне повідомлення було зроблено на телебаченні лише 28 квітня під тиском обставин та міжнародної спільноти в зв'язку з повідомленнями зі Швеції. Але й воно містило дуже мало інформації про те, що сталося, і створювалося враження, що будь-яку загрозу локалізована, хоча це було не так. Ну і тут, наскільки я розумію, цитата того, що говорили по телебаченню. Так,

Костя 14:23
там буквально два речення. Це реальна культура, радянська культура. Всі в Україні зараз вже важко здивувати когось нелюбов'ю до Радянського Союзу. І всі зараз його активно хейтять, крім якихось дуже дивних людей. Але це не реально такий приклад того, як в Радянському Союзі було прийнято замовчувати. Типу, навіть коли вже очевидно було, що замовчати не вийде. Евакуація, до речі, розпочалась через щось 36 годин, мені здається. В обід 27-го, здається, вона розпочалась. Тобто 26-го навіть офіційних заяв не було.

Коля 15:20
Внимання! Внимання! Внимання! Внимає! Партийними і советскими органами, військовими частями, приїмаються необхідні мери. Однак, з целью обеспечення полной безпеки людей і в першу чергу дітей, визникає необхідність провести временну евакуацію жителів міста і пункти Київської області. Для цього, кожному жилому дому, сегодня, 27 апреля, начиная с 14.00 часов, начиная с 14.00 часов, будут поданы автобусы в сопровождении работников милиции и представителей горисполкома. Рекомендується Собою взяти документи, крайне необхідні вещи, а також, на перший случай, продукты питания. Руководителями предприятий і учреждень определен круг роботників, які остаються на місці для обеспечення нормального функції города. Все жилі доми, На період евакуації будуть заняться работниками милиції. Товарищи, временно оставляя своє житло, не забудьте, пожалуйста, закрити окна, виключити електричні і газові прибори, перекрити водопроводні крани. Просим соблюдається спокійстві, організованість.

Костя 17:55
Люди там, що казати вже про якісь Мінські, які я згадав, якщо в Прип'яті вона там на відстані 2 кілометрів здається від станції, в Мінську діти гуляли на вулиці, там грались в пісочку, там, знаєш, якісь такі речі, там школи працювали, ну, тупо, все, все, все, якби ніхто не знав, що відбувається, і реально, чуваки, що там Прип'ять Два кілометри, а здається, п'ятий реактор, який ці 300 чуваків будували, він взагалі там півтора кілометри, і вони вийшли на роботу і працювали, тому що всі казали, ну пожежа, але хоча всі вже знали, хто там працював, і влада вже знала, що там ніяка не пожежа, там був вибух. І що там радіація хірачить. Може, вони не знали ще справжній рівень, тому що хто б міг подумати, треба на атомних електростанціях дозиметромати нормальне, а у них був, знаєш, якийсь там, який не може виміряти нормальний рівень. Але в 26-го вони вже точно знали, але нікого не попередили. І це, звісно, в розмові про Радянський Союз хочеться завжди питати про такі історії, про ставлення до власних людей. Ну, добре там, окей, кажуть, що Голодомор – це там Сталін, це Сталін, все, от вусатий фюрер – це він. А що, 86-й рік, хто там був вже? Це чувак з п'ятном на лобі? Як його звати?

Коля 19:17
Хрущов.

Костя 19:18
Ні, Хрущов. Це не Хрущов. Хрущов вже, мені здається, в шестидесяток. О, Горбачов. Горбачов точно. Я взагалі хотів сказати «Чорномирдін». Горбачов точно. Горбачов до

Коля 19:29
Брежнева був.

Костя 19:31
Точно,

Коля 19:32
так. Я його показував «Кузькину мать». «Кузькину мать» хотів показати.

Костя 19:37
І «Кубінську

Коля 19:37
кризу»

Костя 19:38
він

Коля 19:38
теж розв'язав. Так, так.

Костя 19:41
Це Горбачов. Горбачов, так. А що я про Горбачова казав?

Коля 19:48
Ти що він мудак? Про те, що всі намагалися замовчати все це. І це дійсно, перші ось ці заяви, хоч якісь заяви, були під впливом просто інших країн. Тому що всі дивились на це. Всі ж не ідіоти можуть заміряти і на інших каналах вже... І іноземних, знаєш, інші країни показували, що куди там вітер віє, як воно все розноситься. А Радянський Союз таки, в нас все нормально.

Костя 20:17
Там, чувак, знаєш, тут треба теж деталі додати. От коли кажуть, що під впливом інших країн, знаєш, як це можна сприймати? Що інші країни такі, гей, Радянський Союз, ну визнайте, йомайо, ну йомнуло там. І Радянський Союз таки, ну буває. Так, ну буває. Ну так, так визнаємо. Ні, ніхіра. Там, коротше, така історія була, що вітер тоді був в напрямку північного заходу. І в Швеції теж є атомна електростанція, на якій, як на кожній атомній електростанції, там роблять регулярні заміри. А може вони взагалі автоматизовані радіаційного рівня? І там, коротше, вранці 26-го, здається, коли туди вітер вже приніс радіацію, ну, якусь пилюку радіоактивну, вони там заміряли, охуїли, почали думати, звідки це могло бути, подивились там, знаєш, якийсь там, звідки вітер дме. І такі, а, ну, блядь, зрозуміло, звідки це може бути. І Швеція звернулась до Радянського Союзу, каже, типу, чуваки, у вас там все ок, тому що у нас тут щось від вас радіація, хуяре. І радянські сутки, так, у нас все ок. У нас все норм. І тільки, блядь, коли вже було зрозуміло, що не ок, і це вже побачили в Швеції, вони все одно сказали, що ні, у нас нічого не було. І тільки після того, як шведи погрожували звернутися в цю... Там є якась, знаєш, асоціація, якась міжнародна організація за наглядом за... Щось,

Коля 21:46
типу, МАГАТЕ?

Костя 21:46
Ну, от, типу, якийсь аналог МАГАТЕ, а може саме МАГАТЕ, я, чесно, не знаю. Коли Швеція сказала, що ми будемо зараз якусь скаргу писати туди, радянські все-таки, ну, блядь, ладно, у нас пиздануло. І, звісно, вони не сказали, наскільки сильно, тому що станом тоді вони ще не сказали навіть своїм громадянам, що там, блядь, вже шведам. Так, так.

Коля 22:06
І не було на ті часи соціальних мереж, не було можливості отако, типу, написати в Твіттер, типу, «О, нас тут пиздануло» і фотку викласти, знаєш. Трошки інші часи були, за якими багато хто досі сумує і хоче повернутися в цей закритий Радянський Союз, де людське життя – це нічого.

Костя 22:34
Чувак, я розумію, що ти, в принципі, монтуєш тати, ти, якщо що, повирізаєш просто половину тих монологів, що я тут влаштовую. Є така штука, яку нам гід розповідав, коли ми були в Чорнобилі. Це, напевно, найулюбленіша історія всіх, хто розповідає про Чорнобиль. Про те, що, короче, цей енергоблок, четвертий, що вибухнув, він був у будівлі, що сумісно з третім енергоблоком. Типово, стіна к стіні. Вони фактично в одній будівлі були. І коли четвертий блок взірвався, він пробив дах. І, короче, графітова кладка, це типу елемент реактору, Вилетіла на дах третього блоку. А це найбільш радіоактивна херня. Ну, крім пального, це просто пізда. Я так розумію, що всередині цього графітових штуки там радіоактивне пальне і знаходилось. Тобто це найбільш радіоактивна взагалі штука. І ці графітові шматки їх розкидала на підлогу, типу навколо станції, в тому числі на дах. І там така ще прикольна штука, що попри те, що це було заборонено безпековими стандартами, дах реакторів був залитий бітумом, а бітум вже, він як, типу, горить швидко. Їм не можна на електростанціях. Але хто ж всі, блядь, клали в Радянському Союзі. І коротше, ці пожежники, що приїхали і потім загинули через радіацію, вони саме гасили плам'я на даху третього реактору, тому що там цей йобаний бітум, після того, як графітові ці куски, шматки туди розлетілись, вони там і гасили це плам'я. І коротше, ця улюблена історія, це те, що там Німеччина, здається, Японія, вони надавали роботи, ну вже після, через певний час, Ми їх теж з тобою бачили. Вони там просто небо. Є в Чорнобилі музей техніки, що брали участь у ліквідації. І всі розповідають, що, типу, техніка не витримувала рівень радіації на даху, тому що там він просто пизда був який. І тому відправляли, типу, людських кіборгів. І кажуть оце людських кіборгів, ніби вважаючи це надто якось дотепно. Знаєш, що замість того, щоб роботи працювали, Відправляли людей, а туди просто брали солдат, солдатів молодих, і вони виходили на той дах по 40. На

Коля 24:59
строковій службі.

Костя 25:00
Так, і у них не було вибору. Там офіційна версія, здається, там була, що вони не виконували. Я тут можу помилятись. Але що в них був вибір сказати, що вони не хочуть, але це Радянський Союз, а ти в Радянській армії. Ти можеш сказати, що ти не хочеш, звісно. Там особисто генерал каже, треба йти, я от виходжу. Ну там треба сказати, що дійсно там не було так, що пацанів виганяли на дах, а генерали всі сиділи за 100 кілометрів. Там генерал якийсь точно пам'ятає, що особисто виходив, і там молодим показував, що робити. Вони виходили, короче, по 40 секунд. На той дах і розчищали цей ёбаний графіт. І це, з одного боку, це дійсно про те, що ті ліквідатори, вони, якби, ну, багато хто там, тисячі людей пройшли через той дах, тому що за 40 секунд особливо ти не розчистиш. І там тисяча пацанів, що отримали якісь дози радіації. Це дійсно про те, що вони зробили досить героїчну штуку. А з іншого боку, просто, знаєш, про ставлення до людей в Радянському Союзі. Тому що я не знаю, чи це правда чи ні, але легенда ходить про те, що ті роботи, що, типу, німці, наприклад, дали якийсь робот, типу Джокер, здається, він називався, Це 1986 рік, там роботи такі були ще не дуже розвинені, що він не витримав радіацію і згорів. Через те, що коли німці готували цей робот, вони такі, типу, «Ей, Радянський Союз, а яка там радіація? Ми ж готуємо захист для того, щоб електроніка всередині цього робота не згоріла». І Радянський Союз навіть вже через... Це вже не через години, якийсь тривалий час Радянський Союз все одно збрехав і не назвав реальний рівень, і тому німці не захистили того йобаного робота, і тому він згорів, і його потім ще довелось, чи то винтокрилом його знімати звідти. Коротше, там ще люди йому допомагали потім цей робот знімати звідти, замість того, щоб він замість людей розчищався. І тому, з одного боку, Чорнобиль – це дійсно про людей, які жертвували собою і своїм здоров'ям, і багато з них помер в досить молодому віці. І, блін, це найприкріша історія, що вони ж не вважаються жертвами Чорнобиля, їх родини не отримують, я так розумію, жодних там виплат, тому що офіційно у них буде причина смерті, ну, якась онкологія, наприклад. Яка там, знаєш, через 15 років після аварії, а вони там розчищали дах в 20-річному віці, а померли потім в 35. І хто потім їх запише? Ніхто їх нікуди не запише. Це хірня.

Коля 27:43
Ще є відоме відео, як цей гвинтокрил пролітає над цим третім блоком. Щось він там намагався розпиляти, гасити. І він просто як паперовий літочок пожм'якався і все.

Костя 28:01
Він, там є якась легенда теж. Бля, взагалі, «Гвинтокрил», коротше, зачепився за трос якийсь, що там, трос будівельного крану, за щось зачепився, здається. Але, взагалі, «Чорнобиль» — це така прикольна тема. Вона, якби, сумна, звісно, і трагічна, але вона прикольна через те, що, бля, скільки є теорій змов про «Чорнобиль». Це просто ахірєнда.

Коля 28:27
А все просто, тому що довгий час, дуже довгий час, все це приховувалось. І Радянський Союз не надавав, він ще й на той час не надавав ніякої повноцінної інформації, як ми вже говорили. І потім довгий час все це було приховано, ніхто ніяк... Відкрито не казав, що там було. Все, що відбувається, вони обісрались, а вони не можуть показати світу, що вони обісрались. Тому вони намагаються якось оце жонглювати фактами і щось там перекидати одно в інше. Тому через те, що у людей немає повноцінної інформації дійсності, все, що там сталося, і все це довгий час приховувалось, воно і якось породило ось всі ці легенди, всі ці різні історії про тих тварин, які там бігають,

Костя 29:25
тварини-мутанти,

Коля 29:26
які там пожирають людей. Так, так, так. Ось всю цю історію.

Костя 29:30
А є ж про саму аварію, чувак, знаєш, що багато ж людей кажуть, що ти абсолютно правий, що інформаційний вакуум, він заповнюється зазвичай якоюсь хуйньою. І от він заповнився в тим, що це американці зброс, скинули, типу, ядерну бомбу. Що це просто диверсія американців. Я нещодавно прочитав ще нову версію. Пам'ятаєш, ми під'їжджали до цієї антенни здоровезної. Ти догата? Так, я забув. Загоризонтна радіолокаційна станція Дугава називається. Коротше, це був секретний в прямому сенсі. На нього такий поворот з дороги, куди не можна було заїхати. Там був шлагбаум і військові там стояли. Тут не можна було заїхати. Просто так, але там була трошки далі антенна заввишки 150 метрів і довжиною більше 500 метрів точно. Дуже великий секретний об'єкт, щоб виявляти пуск балістичних ракет в Америці, я так розумію, наприклад. Я нещодавно прочитав ще одну нову теорію змов, і взагалі зараз дивлюсь документальне кіно, тільки дуже повільно, тому що воно якесь дуже дивне. Коротше, про те, що ця антена, її називали... Слухачі радіо і радіо-ентузіасти у світі поза Радянським Союзом назвали «Дятел», або російський «Дятел». Тому що ця антена, ті сигнали, що вона випромінювала, було чутно навіть в Британії, наприклад. І чутно було їх в радіоефірі як стук, такий, як дятел стучить. І вона не пройшла випробування, і, здається, вона так і не запрацювала нормально. Тобто, її пробували запускати, але ефекту того... Як вона повинна була працювати, вона не досягла. І є теорія, коротше, що через те, що на її будівлю витратили більше грошей, аніж на сам Чорнобиль, на атомну електростанцію, що радянські... Чиновники, щоб були відповідальні за її розробку і будівництво, щоб уникнути відповідальності за те, що цей проєкт зафейлялся, вони зробили спеціальну аварію, щоб станція перестала працювати, дуга перестала працювати. І всі такі, ну тепер воно все одно не працює, що там вже розслідувати. І отака от фігня. Ще і така версія є. Типу, диверсія радянських...

Коля 32:15
А іншою не можна було знайти якусь диверсію, ніж хернути нашу електростанцію, не?

Костя 32:23
Ну, я думаю, що є іще, просто я не знаю. Я майже впевнений, що є частину людей, що вірять, що це іншопланетна якась тема. Але просто стосовно... А як буде український чиновник? Так і буде чиновник. Чи якесь, здається... Щось воно типу дивне трошки це слово. Ну я так уявляю собі, знаєш, якийсь чиновник з партії. Він такий вночі вдягає цей чулок, панчоху, прорізає собі очі, рід, або рід навіть не прорізає, і лізе на атомну електростанцію робити диверсію. І такий залізає, а там, блядь, пульт, мільйон кнопок. Ну я вже просто пропускаю, що там все одно купа людей, які там були, і не розумію, як таку диверсію можна було зробити. Щоб про це ніхто не дізнався після цього. Але це, блін, дуже смішно. Що, типу...

Коля 33:11
Ні, їм простіше було примусити когось хернути нашу атомну станцію і щоб ті люди разом там і загинули разом зі всіма секретами. Це, блін,

Костя 33:24
чувак, про... Я не думаю, що він сам. Про загинули, тут така історія, що мені здається, що одна з причин, через яку у нас... Ліквідаторів Чорнобильської аварії і взагалі Чорнобилю не надається якась особлива увага. Це тому, що в принципі напряму від нього загинуло від вибуху дві людини. Ну реально дві людини. Тобто пизданув реактор на станції. Там був Валерій Ходемчук, один чувак, що був якимтось оператором насосних станцій. Він прямо, я так розумію, що в будівлі реактора знаходився. Не в панелі керування, а прямо десь там в машинному залі. І він загинув, його тіло так всередині залишається. Його не можна достати через рівень радіації там. А інший чувак, він, блядь, це взагалі пізда, інший чувак, Володимир, якийсь шашенок, щось таке, я не пам'ятаю точно, він працював колись, це просто про, я не вірю в долю, але чувак, здається, працював в Чорнобилі. За декілька років до цього. Потім звільнився і влаштувався в якусь підприємство, що займається автоматизацією процесів, налагодженням якихось пристроїв. І його відправили у відрядження в Чорнобиль задля цього тесту, що вони проводили. Тобто там треба було якесь електричне обладнання. І він, як чувак, що займається автоматизацією, проїхав... У відрядження. І він не загинув одразу, але він отримав якісь поранення. І вранці вже, типу в шості ранку, тобто через п'ять годин він помер. Всього дві людини. І ще 20, в якихось джерелах пишуть, що 29. А в якихось пишуть, що 28 людей померли потім через променеву хворобу. Тобто, якщо ти знаєш брати 29, то 31 жертва напряму. Хто буде відзначати щось дуже серйозне? У нас, знаєш, зараз така реальність, особливо зараз, що просто прилітає ракета інколи. І, на жаль, одночасно може загинути більше, ніж 31 громадянин наш. А якщо взяти просто, що війна триває вже четвертий рік, то таких випадків вже дофігіща. Тому всі на Чорнобиль, коли дивляться з цього боку, що там 31 людина, ну щось там йомнуло, щось там 31 людина... А про що розмова взагалі? А там розмова про те, що якщо б не ті тисячі людей, що потім розчищали той дах, або інші якісь хуйні робили, то нам всім пизда була би. І тут така історія ще, що якісь раптові проблеми зі здоров'єм. Як знаєш, що в мене, наприклад, в 15 років з'явилася алергія, просто дуже жорстока на все, що квітне в нашому регіоні. От як, блядь, зрозуміти, з чого вона з'явилась? Через що ці проблеми або там якісь зростання онкології в Україні і там в Білорусі, наприклад, що теж дуже сильно постраждало.

Коля 36:33
Так, проблема в тому, що всі наслідки, вони не одночасові, не одноразові, не водночас проявляються, а воно з часом. І всі ці люди роз'їжджалися країною, кожен там своє місто. І це ж не те, що в одному місці всі лікувалися, і хтось там ходив, такий, знаєш, плюс один помер, плюс один. Але пишуть, що там 600 тисяч... Взагалі було. Зазнали радіоактивного цього урядження, ураження оці ліквідатори. 600 тисяч. А скільки потім взагалі людей, ну оці, що жили там, ти ж пам'ятаєш, це місце, як це? Місто Супутник, Прип'ять, так, яким... Воно було дуже, для тих, хто там не був, це, коротше, місто, яке будували, ну для того, щоб якраз там жили ось ці люди-фахівці, які працюють на Чорнобильській атомній електростанції. І це робили дуже класним, дуже офігезним містом. І це таке нове маленьке містечко, і воно було на той час дуже... Як нам розповідали, також першочергово вони отримували різні продукти разом з Києвом і так далі.

Костя 38:23
Квартири їм будували швидше. Чувак, тут треба трошки реальності, бо у нас я знаю, що точно є одна слухачка, який зараз вирахувати швидко не виходить. 15 років, якщо я правильно пам'ятаю. В той час, в 1986 році, наприклад, в Одесі, якщо от наші батьки хотіли піти на ринок і купити, наприклад, яблука, не можна було прийти на ринок і сказати «дайте мені 10 кілограмів яблук». Тобто в Радянському Союзі був така штука, як дефіцит. Це коли немає достатньо продуктів, і батьки повинні були приходити на ринок або якось домовлятися, щоб їм... Десь там з заднього входу заходити, десь там комусь щось давати, або благати, типу, у мене дітей багато, дайте мені там не кілограм яблука, а два кілограми. І так було не тільки з яблуками, а з усім, що тільки можливо. І для Радянського Союзу десь там було гірші ситуації, десь краще, але в цілому дефіцит це був такою прям, ну, дуже зрозумілою штукою. Але в Прип'яті дефіциту не було. Там через те, що... Чорнобильська станція повинна була стати найбільшою взагалі в Радянському Союзі і в Європі атомною електростанцією. І там потрібні були фахівці, щоб якось заохочувати людей туди приїжджати. Їм там платили зарплати вищі за середні в галузі. Там було достатньо дитячих садочків, шкіл, який басейн був, чи навіть два, не пам'ятаю. Ну, тобто там якийсь будинок культури. Ну, коротше, це таке місто, там 50 тисяч людей мешкало майже, чи 49, щось таке. І штука, що мене дуже здивувала, там середній вік... Мешканця Прип'яті станом на день аварії був 26 років. Тобто це дуже-дуже молоде місто було через те, що воно, якщо пам'ятаю правильно, проіснувало 16 років, типу, з 70-го, але в 70-му, напевно, це, типу, знаєш, почали будувати перший будинок. Або, може, побудували. Тобто це не було містом як таким, це просто початок його, типу, історії, можна сказати. В 1986-му його евакуювали і, звісно, туди ніхто не повернеться. І так, і там люди... Ну так, теж це якби про це якось прийнято... Ну не те, щоб не казати, але ніхто всерйоз не каже про те, що там були люди, що там народились, наприклад, ну встигли там народитися і навіть там якось трошки сформуватися, навіть якось дитинство там провести. Мали там... Якісь будинки, і вони не просто втратили частину свого здоров'я там, а ще й дім свій втратили. Тобто вони там більше не можуть і не зможуть жити, як і мешканці багатьох сіл навколо. Там в цій зоні відчуження, яку я вже згадував, 30 кілометрів навколо станції, здається, евакуювали всього понад 100 тисяч людей. Там частково є насправді територія Білорусі, Тому що станція розташована досить близько до кордону і, здається, у відсотковому, якщо взяти відсоток загальної території та відсоток зони відчуження на території, то Білорусь постраждала навіть більше за Україну. А може навіть в абсолютних територіях теж більше за Україну. Тут не готовий сказати. Але, коротше, Білорусь теж постраждала дуже сильно. І там виселили з своїх домів понад 100 тисяч людей. Знову ж таки, зараз, коли у нас є, типу, історія Маріуполя, знаєш, все, або якось Бахмуту, воно все сприймається тепер по-іншому. Типу, ну 100 тисяч людей, ну таке життя. Принаймні, якщо ви поїхали живими, то вже, якби... То, типу, добре. Але, ну, це теж трагедія. На якось локальному рівні, якщо мислити не цифрами, що, типу, 100 тисяч, а взяти якусь конкретну родину, яка там жила своїм якимось нормальним життям, а потім в один момент це, типу, внімання-внімання складається неблагоприятна обстановка, чи як там оголошували, і, типу, в третій будуть евакуювати, будь ласка, там все взяли з собою рюкзачок, там, якось, і поїхали. І все, і поїхали. І, типу, тимчасова евакуація, як тоді це називали, а люди ніколи з неї не... Тут зірочка, як в рекламах, не повернулись. Тому що повернулись там, здається, чи то сто зараз живе досі. Там живуть ці, здається російською, їх називають самосёлы, ті, що самі повернулись. Чи щось таке, якимось іншим словом, що означає, що вони, коротше, самі повернулись, хоча їм дозвіл ніхто на це не давав.

Коля 43:10
Якщо подивитись на країни, які були забруднені ось цією радіацією, то на першому місці – це Білорусь, на другому – Україна, на третьому – Росія, четверте – Швеція, п'яте – Фінляндія, потім Австрія, Норвегія, Болгарія, Швейцарія. Швейцарія? Ну потім Греція, Словенія, Італія, Молдова. Оце весь список, що є на Вікіпедії. Тобто це не просто воно бабахнуло у нас і все. А через те, що потім ось цей вітер поніс ось це спочатку в скандинавські країни і воно там нормально так, знаєш, якась там частина була поражена, забруднена.

Костя 43:54
Забруднена, так, так, так. Взагалі це цікава штука про відповідальність. Типу, знаєш, Радянський Союз був закритою державою. Ну і там, бля, я можу помилятись, але я не думаю, що вони продавали цю електроенергію на Захід тоді. Тоді ж, крепкі хозяйственники, вони б не допустили, щоб Захід купляв за гроші цю, за копійки цю електроенергію. І виходить, що, знаєш, Радянський Союз ні з ким не радився. Взяв собі хуйнув електростанцію. Сам собі її використовував. Ні з ким цією енергію не ділився. А потім вона через недбалість того ж Радянського Союзу з його громадянами, його розробленою технологією, все хуйнуло. І мало того, що там Радіація полетіла багато інших країн, так потім всі такі, ой, ну вибачте, у нас немає грошей, щоб... З наслідками з самим боротися. А давайте ви нам допоможете і дасте охулярд мільярдів грошей. І всі такі, ну, давайте, напевно. Окей. Це дуже цікаво. І, бліт, і знов Україна. Знаєш, у мене в перспективі просто історичної якоїсь виходить так, що у нас, крім там першої світової, у нас ще був Голодомор, друга світова. Типу депортації і кримських татар, і української інтелігенції з західної частини України, і репресії, і Чорнобиль, і потім радянський союз розпався. У нас стільки на одну країну якихось катаклізмів, і трагедії, і катастроф, що мені здається, це вистачило б на... Ну, типу, взяти все, що погане відбулося в Україні за, ну, я не кажу про те,

Коля 45:37
що

Костя 45:37
розвал Радянського Союзу був поганим, але, знаєш, таким, якби, непростим, непростою подією для тих, хто це застав, для багатьох, такої досить турбулентної. То мені здається, на весь світ вистачить цього гімна. В тому числі з Чорнобилем, так.

Коля 45:55
Слуха, от дивись, ну, от так, якщо трошки, ну, там, ти згадав Голодомор, я, знову-таки, нещодавно дуже сильно здивувався. Зараз 25-й рік. Голодомор був... В тридцять першому. В тридцятих роках. Так, тридцять перший, тридцять третій. Чувак, це майже сто років вже пройшло. Це просто якось для мене, знаєш, воно там десь якось ось там було, а потім ти коли такий, знаєш, я не пам'ятаю, в якихось документах, здається, то якийсь там закордонний паспорт, чи що, до якогось там тридцять якогось такого року. Я такий, що, блядь, який рік? Який нахер там 30-ті роки? Ви чого? 30-ті роки – це було давно, Голодомор і ото все. І це якраз, знаєш, таке усвідомлення приходить, що ніхера собі, це вже теж ми майже там, скоро вже в нас теж 30-ті роки пойдуть. Я сподіваюся, що не буде Голодомору. Я теж сподіваюся. Коли ми їздили в Чорнобиль, в Прип'ять, тут теж я всім розповідав потім, що от коли я уявляв собі, типу, пусте місто, де ніхто не живе вже багато років, я щось собі уявляв, типу, на кшталт різним, типу, фільмам, де просто от місто як було, але, типу, пусте. Як, типу, якісь там фільми, що там.

Костя 47:16
Про постапокаліпсис якісь. А, я легенда. Я легенда був, так? Я

Коля 47:22
легенда, так, так, так. Так, ну от щось таке, що просто пусті вулиці, або там якісь зомбі-апокаліпсиси, теж такі звичайні фільми, тобто звичайне місто, нічого не відбувається. А тут, типу, я от собі, я просто про це не думав. А що дійсно стає з містом, в якому... Ніхто

Костя 47:43
не

Коля 47:43
живе. 30-40 років, так, ніхто не живе. Воно просто все повністю заростає різними деревами, травою. Ну, типу, природа бере своє. І спочатку я просто, коли вперше приїхав, от такий контраст в мене був, що я уявляв, що буде отакі, як звичайне місто, але пусте. А воно все повністю заросло. І потім, якщо пам'ятаєш, нам показували фотографії, ось тут була вулиця, бо ми просто ходили, типу, як в лісі, по лісу ходиш, там все з деревами заросло, і потім тобі показують фотографію, он дивись на той будинок, і насправді отут, де ти стоїш, тут була велика дорога, там чотири полоси для машин, отут був, типу, якийсь там майданчик. Де вони могли повертатись і щось таке. І вони показували просто фотографії, як... Це місто виглядало до того, бо потім ти просто дивишся і це вже не місто. Це вже просто новий, звичайний природний такий простір, де ростуть дерева, росте трава і

Костя 48:53
все нормально. Я пам'ятаю всю фигню, коли нам гід каже, а зараз ми на вулиці Дзержинського, типова якась радянська. А ми стоїмо, я дивлюсь навколо, і я не бачу навіть напрямку, в якому могла би бути вулиця, тому що ти просто стоїш, типу, ну, може не в лісі, але дійсно в парку, у тебе просто навколо дерева, і не проглядається нічого, що нагадувало би вулицю. І потім ти вже коли там трошки, знаєш, постаїш, ти такий, ага, от фонарні стовби, і ти коли дивишся, в який напрямок, ага, от тут, напевно, вулиця, а потім починаєш проглядати, там десь будинки позаду, але спочатку взагалі їх не помітно. У мене, до речі, питання до тебе. Якщо абстрагуватись від того, що в цілому після аварії і досі, це окрема, до речі, тема, що робити далі з цим. Просто неймовірно багато грошей пішло на те, щоб ліквідувати наслідки хоча б до того стану, де ми зараз знаходимось. Але мені дещо прикро, що в Прип'яті не зберегли саме місто в тому вигляді, якому воно було. Ну, тобто, якщо ми будинки бачимо, то вони всі з побитими, всі вікна вибиті, всередині все розтаскано. Типу, знаєш, воно все... Я розумію, що не можна, якби, напевно, це надвеликі гроші потрібні були, щоб зберегати прям все-все в такому стані, як воно було. Але хоча б спробувати, не нищити, це було, блін, дуже прикольно. От в мене питання, я гадаю, якщо б спробували зберегти це і колись, коли буде це безпечно зробити там, ти знаєш, як, ну... Який великий музей. Ну ніколи, мені здається, немає музею у вигляді закинутого міста. А там могло б бути тільки не ліс, а прямо от місто-місто. Воно прикольно було б? Чи це херня, а не

Коля 50:43
ідея? Воно було б супер. Тє, це був би, знаєш... Якщо можна так мовити, атракціон світового масштабу. І ми ж навіть і те, що нам розповідали, що багато європейців, американців спеціально приїжджають, щоб піти на ту екскурсію і погуляти, подивитись навіть в такому вигляді, як він зараз. Це Чорнобиль, Прип'ять і так далі. Якби ми б змогли якось Я розумію, що зараз під час війни взагалі не йде мова про те, що зараз це не першочергове якась там історія, але в принципі в подальшому, якщо дійсно трошки вкласти в це грошей і якось спробувати хоча б, знаєш, хоча б зробити якісь там безопасні якісь ці... Ну, якусь тропу безопасно. Маршрути якісь. Ну, якось це більше маршрути. Так, ну, якось це трошки оприлюднити. І зробити цим хоча б, ну, якщо трошечки в це грошей вкласти, щоб хоча б щось там якось прочухати. Навіть ці всі вікна. Ну, чому Костя згадав про вікна? Бо нам розповідали гіди, які нас водили, що... Через те, що от різна молодь, там же ж багато людей, які просто туди пробирались і самі по собі. Навіть була історія, як там, я здається, поляки запустило ось це колесо огляду, так, оглядове. Коротше, і через те, що ось різна молодь, вона била вікна, але ж там різні погодні умови, то сніг, то дощ. І через це ося ця влага, ось цей сніг і дощ, він попадав всередину будинку. І будинок просто розрушається,

Костя 52:28
і це

Коля 52:29
дуже шкодить будинкам. І буквально, якби тільки хоча б не трогали ось ці вікна, воно б трошечки надовше збереглося б все, що є. Зрозуміло, що все одно є люди, які там... Самостійно туди і пролазять, там вже ж немає якихось там патрулів, які всіх там дивляться. Тобто десь через якийсь там ліс пробігли, якось залізли, якось там оминули якісь кордони. Територія там величезна, тому так. Так. І можна з будь-якої сторони туди пролізти тихесенько там і собі шаритись по. Чесно, мені було б бляха дуже страшно там самому вночі просто лазити містом, де воно реально все пусте. Ти не знаєш, куди ти лізеш, на що ти там, знаєш, наступиш або в що ти вляпаєшся.

Костя 53:18
І ти не

Коля 53:18
знаєш взагалі, що там.

Костя 53:20
Якщо вже не казати про те, що ми, щоправда, з тобою, здається, не бачили, але кажуть, що там тільки дикі кабани ходять, чи вовки. Так, тварини, тварини ж теж. Тепер вже майже 40 років майже повної відсутності людей. Там дійсно природа взяла своє, і там тепер тварин досить багато. Але, бляд, це місць, зона, вона ж не просто так звана відчуження. Там в землі, в закопанні елементи, напевно, всієї таблиці... Цього Менделєєва. І вони не просто так закопані туди. Там лазити самим, ну якби не дуже гарно. Тому що можна долазитись до того, щоб померти досить швидко.

Коля 53:58
Ну от якби б зробили там з цього трошки, я ж кажу, я думаю, що якби вкласти грошей туди, ну якось дійсно зробити якийсь там кордон, зробити там більше...

Костя 54:40
І він збережений в тому стані, в якому його... Ну, якби... Там є, типу, Аушвіц, це старе польське військове містечко, яке потім німці використали, щоб зробити концтабір. І він збережений, взагалі, там всі будівлі, всі, наскільки я бачив, я там був, вони дуже схожі на те, як були. Тот, що Біркенау, це такий більший за площою, там, де було багато газових камер, То німці самі, вони підірвали газові камери, щоб приховати сліди своїх злочинів. А бараки, вони були там якісь дерев'яні, здається, їх розібрали місцеві мешканці після війни, щоб спалювали, тому що не було чим отаплюватись. Тому там не все збереглося. Але, в принципі, його зберегли. І туди реально мільйони людей щороку приїжджають. Хоча це ніфіга не Діснейленд. Це дуже сумна історія. Це, можливо, найсумніша історія взагалі в історії людства. І все одно туди приїжджають саме через це. Тому у Чорнобилі мав би точно і має досі потенціал. Але, звісно, так. Ну, якби тут вже... Єбана Росія зі свою окупацією. Розумієш, вони ж там щось, коли там були, ще повивозили звідти...

Коля 55:54
Коля.

Костя 56:09
Таку пам'ятку, напевно, не скоро дійде. Але це, до речі, історія, якби... А що далі? От питання, що далі з Чорнобилем? Пам'ятаєш, ми під'їжджали до цього, в нього досить дивна назва, його українську теж називають «Новий безпечний конфайнмент». Типу, це англійське слово, воно дуже мені чомусь неприродним здається. Ну, я не проти англіцизму в цілому, але «безпечний конфайнмент» — це щось... Точно не українські. Ця арка величезна, така якась залізна, я не знаю, алюмінєва, яка вона там. Ну, типу, він так називається «Безпечний конфайнмент», що думаєш, о, прикольно, ну, типу, побудували і все, ну, буде тепер отак стояти. І фактично воно якби зараз так і відбувається. Але це на мій погляд одна з теж дуже цікавих штук. А що робити далі з цією зоною? Тому що там вибухнув, якби хронологія була така, що реактор вибухнув, дах весь знесло над четвертим енергоблоком, частину стін. І там бачила неймовірна, можна по-іншому, випромінювався дуже великий рівень радіації. І через це, щоб це якось хоча б тимчасово, хоча б трошки спинити, Радянський Союз, ну там теж за підтримки вже іноземних держав, побудував перше укриття ще в 1986 році, здається, за 5 місяців, щось таке. Вони побудували те, що називається «саркофаг». І до того, як звели це арочне укриття, завжди на всіх фотографіях про Чорнобиль, завжди цей саркофаг було видно, він такий, типу, як кубічної форми, дуже уйобський виглядає, якщо чесно. От він був вже станом на початок 2000-х, чи 2010-х, скоріше, напевно. Він був в аварійному стані, там щось обвалювалось, і через це, власне, побудували над ним величезний цей конфайнмент. І тепер, якби, у нас є цей будівлі реактору, що зруйнована. Над нею є радянський цей саркофаг, що теж в аварійному стані. А над ним тепер є цей безпечний конфайнмент, куди дрон прилітав, до речі, в лютому.

Коля 58:17
Так, так, так. Це теж. Русня не було б підарасами.

Костя 58:21
Генії, блядь, на Чорнобильську зону. Як би ж... Я, знаєш, ну вже, навіть якщо, сука, над Чорнобильською зоною, типу, ви такі дотепні, що там ж не буде стояти війська, то ви там запустилися. Ну можна, блядь, це робити не над, сука, не над самою станцією? Там, блядь, радіус 30 кілометрів в обидва боки. Ну можна трошки якось в бік, ви долбайоби, ви ж теж, теж там не так далеко, і якщо радіація знов якось почне хуярити, до вас же теж достане. Ну що ви це, блядь, ідіоти?

Коля 58:50
Ну, вони ж не думають. Ну, мені здається, що вони такі хотіли. Хтось, напевно, з русні ось ці блядські свінособаки такі «О, блядь, а давай пізданем по реактору, буде охуєнно». А що буде, да? І все. І типу, да. «Толік, Толік, смотри, ще єбанем». Дебіли.

Костя 59:09
Ну

Коля 59:09
просто вони, блядь, ну

Костя 59:10
тупорилі. Короче, тепер далі насправді така є історія, що це нове арочне укриття, воно розраховане на 100 років експлуатації. Ну це, знаєш, така історія. Цей, блядь, саркофаг теж, напевно, розраховували на 5 років, він же стоїть 40 там всередині. І якби нічого. Ну не те, що нічого, але стоїть. Але воно стоїть. І тепер ідея в тому, що треба туди всередину цього укриття туди загнати якісь крани, тому що там вже якби якщо відкритий цей радянський саркофаг всередині, там радіація бачить неймовірно, там люди не можуть працювати. Тому загнати туди всередину якісь, наприклад, великі крани, що можуть працювати на дистанційному якомусь керуванні. І всередині цього безпечного конфайнменту спочатку зняти аварійні частини радянського того збудованого саркофагу. І потім якимось типу роботами спробувати всередині зруйнованої цієї будівлі знайти там, здається, чи то 200 тонн цього ядерного пального, що там, блять, розкидано просто по всій будівлі ці зруйновані. Знайти його, якось ідентифікувати, захоронити. Вивезти, тобто не захоронити, а якось знайти, зібрати в якісь спеціальні контейнери, звідти вивезти, захоронити це якось з якимось, знаєш, з правилами, коли вони викопують яму тисячам мільйонів кілометрів в глибину, там її бетоном заливають і туди все це якось правильно кладуть, щось таке, не знаю. Короче, це на те, щоб і в ідеалі, я так розумію, що коли оце зроблять, тобто цей зруйнований реактор розберуть і заберуть всі, захоронять всі радіоактивні елементи, тоді можна буде розібрати повністю радянський цей саркофаг, розібрати саму будівлю, розібрати там сусідню будівлю, типу, і вбрати нафиг цю арку, і, ну, умовно, можна навіть там... В якійсь ідеальній ситуації можна було взагалі прибрати всі наслідки того, щоб там була станція і просто зробити там якийсь національний парк, знаєш, як заповідник якийсь. І там просто могли б приїжджати люди, подивитись на якісь там залишки чогось. А ти

Коля 1:01:26
віриш? Ну слухай, ти віриш, що таке взагалі може статися? Навіть якщо от уявити, що в нас немає війни. Що взагалі ми готові і світ готовий знову таки підтримувати. Україна сама це не затягне. Ну і Арку ж

Костя 1:01:43
ми ж теж

Коля 1:01:44
не самі

Костя 1:01:44
будували, так?

Коля 1:01:45
Так, ми це не самі, це допомагало, наскільки пам'ятаємо, здебільшого Європа. Наші всі зайняті пиздати гроші. Вони не можуть їх виділяти на щось корисне. Тому або розповсюджувати ці гончаренко-центри.

Костя 1:02:02
Тому нам треба витрачати гроші на таке.

Коля 1:02:31
Тобто цей світ повинен зкинутися всі разом для того, щоб допомогти Україні.

Костя 1:02:39
І ті

Коля 1:02:39
гроші, що вони допоможуть, щоб воно ще дійсно дійшло до туди, щоб воно і почало там працювати. А десь воно там трошечки, знаєш, хтось собі щось залишив, хтось собі, а потім знову якийсь там дядя Вітя буде лопатою хуярити ось той саркофаг.

Костя 1:02:55
Слухай, це тут трошки позитивних новин. Справа в тому, що Україна теж змінюється. І те, що було можливо, типу, колись, зараз вже неможливо. Ну, принаймні, я так цю історію бачу. І, ну, подивись, все ж таки, арку цю побудували. І там вона якийсь там охулярд грошей коштувала. І дійсно там скидовались і Японія, здається, і Євросоюз, і Штати, і Україна. Ну, коротше, там дійсно всі давали багато грошей. Хтось більше, звісно. Але ж її зробили, і там на території ЧАЕС побудували якийсь завод по переробці рідких відходів, що є рідиною. Тобто він працює, ну, принаймні, здається, він працював до того, як Йобана Русня там побувала. Чи працює воно зараз, не знаю. Але це коштує дуже-дуже багато, але там все ж таки робили. Я думаю, що це відбудеться колись і дійсно розчистять всі ці завали і приберуть всю небезпеку, але, скоріш за все, ми з тобою до цього не доживемо.

Коля 1:04:03
От я теж про це подумав, що це,

Костя 1:04:06
на жаль, вже буде... Не за нашого життя.

Коля 1:04:08
Ми це не побачимо.

Костя 1:04:09
Може, за життя наших дітей. Хотілося б вірити, що вони будуть приїжджати в Чорнобильську зону вже не через КПП дитятки, де Шлагбаум і Колю не пускають, бо він в шортах в листопаді приїхав в зону відчуження, де не можна ходити в шортах. А будуть приїжджати просто дорогою туди і дивитись на якийсь, може, зроблять хоча б там квартал якийсь в Прип'яті, щоб він виглядав так, як колись. Бо артефактів ти просто приїжджаєш в будь-яке місто українське, заходиш в якусь хрущовку, в якусь хату, і там береш всі ті меблі, і все ще існують. І можна знайти дуже багато їх. І відновлять хоча б один квартал. В Прип'яті розберуть завали четвертого енергоблоку. А далі, я хазе, там же ще були ці перший, другий, третій блок, що зупинили у 2000-му, здається, чи щось таке. Я не знаю, я сподіваюся, що їх хоча б правильно зупинили і що там немає більше радіоактивних елементів. Але сподіваюся, що наші діти будуть туди приїжджати, просто погуляти, подивитись на історію, і будуть це пам'ятати, і пам'ятати про ліквідаторів, які, ну, реально діло зробили велике в багатьох випадках, жертвуючи собою, своїм здоров'ям.

Коля 1:05:21
Якщо ви цікавитесь темою Чорнобиля, то подивіться серіал від HBO про Чорнобиль. Костя вже неодноразово про нього згадував. Це його один з улюблених серіалів. Або можете просто пограти в гру «Сталкер». Це не зовсім про Чорнобиль, але це така атмосферна гра від наших українських розробників. Там теж місце подій відбувається в Чорнобилі.

Костя 1:05:46
І якщо прямо дуже-дуже хочеться щось ще дізнатися, є книга-історика, якого ми теж згадували не один раз тут в подкасті. Сергій Плохій, він написав книгу, вона так, здається, називається «Чорнобиль». Офігезна книга, вона взагалі не нудна. Її дуже прикольно читати. І про, взагалі, про Чорнобиль. Там дуже кратко про історію самого містечка Чорнобиль. Про те, як будували станцію, як це відбувалося. Про те, чому, як сталася аварія, що було після, хто замовчував, як. Там все дуже детально. І як, власне, історія Чорнобиля, тобто аварії на Чорнобилі, стало одним з чинників того, що Україна стала незалежною в підсумку.

Коля 1:06:35
Або якщо ви просто ледача людина, як я, то обов'язково подивіться пост Кості про нашу подорож до Чорнобиля. Там дуже класні світлини, дуже атмосферні і дуже класно написано.

Костя 1:06:49
Завтра вийде його нова версія, тому я тепер не знаю, як вчинити, тому що якщо ми залишимо посилання сьогодні, то воно не відкриється. А на завтра ми напишемо, може, в каналі додатково. От вийшов пост. Типу, тепер дивіться, а поки не дивіться, я завтра напишу.

Коля 1:07:08
Так, думайте саме, що робити.

Костя 1:07:11
Годі базікати.