Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Костя 0:11
Знов настала пора, коли треба зачиняти вікна, коли записуєш подкаст. Ну, тобто, зачиняти вікна треба і взимку, наприклад, і, не знаю, восени, і треба було навіть навесні, але зараз я вже зачинив, минуло три хвилини, і я вже такий, перкує, що трапилось. А у вас спекотно

Коля 0:32
зараз,

Костя 0:32
так? Так, у нас вже дуже спекотно. Взагалі, на півдні України, в Ізмаїлі, вчора було 30 плюс 34. Тому, якби, ми теж на півдні, можна сказати, але все ж там трошки менше. Але під 30, так, вже 30 в день є, може трошки більше навіть. Там 31, щось таке.

Коля 0:52
У нас щось дуже холодне літо. Я не можу сказати, що воно таке холодне, але багато хто ще в куртках ходить. Постійно дощ іде. Тут взагалі це таке нормальне явище, що всі завжди носять з собою якісь куртки, тому що будь-коли може піти дощ. Дуже часто міняється погода.

Костя 1:22
Так, це... Я колись раніше думав, що в Україні мінлива погода, а потім... Мені здається, що в Нідерландах вперше побачив, що, типу, може бути сяє сонце, а потім три хвилини не проходить, і реально дождь через сний фігачить. Але я ж не про це, я про те, що... Ну, виходить, що цей епізод подкасту вийде 27 червня, а перший епізод взагалі подкасту ми записали 29... Добре, не записали. Ми з тобою випустили його 29 червня минулого року. Тобто цілий рік минув, прикинь?

Коля 1:56
Це багато. Так, це реально багато.

Костя 2:00
Це десь на без одного тижня рік більше, ніж я думав, що ми зможемо записувати, але вийшло по-іншому, бачиш.

Коля 2:10
Ну і воно навіть якось виходило записуватись, я не знаю. Це скільки, це 47-й буде? Це 48-й. 47-й записали, це буде 48-й. А всього там скільки, 52 тижні?

Костя 2:25
Так,

Коля 2:26
це чотири тижні ми всього пропустили.

Костя 2:30
Так, доволі багато записали. Що тобі запам'яталось за цей рік?

Коля 2:35
Блін, я не знаю. Може через те, що я старий, може через якусь мою особливість, мені дуже важко згадувати, що було. Ну, я от, знаєш, живу в моменті, насправді.

Костя 2:50
Чувак, так, вибач, я повинен, поки я не забув, я не дав тобі відповісти, ти сказав просто тому, що ти старий. У мене бабуся, коли, блядь, я майже впевнений, що я себе в подкасті нашому розповідав, що моя бабуся, коли розповідала про якісь події своєї молодості чи просто свого життя, вона казала, типу, от пам'ятаю, 14 жовтня 63-го. Ми там з

Коля 3:14
бабою

Костя 3:14
Любою пішли кудись. Я такий, блядь, як це можливо? Я реально не пам'ятаю, що я вчора робив, яке, блядь, 14 жовтня 63-го. Продовжуй, будь

Коля 3:24
ласка. Так, і в мене так само. В мене так, що навіть коли, ти ще розповідав, коли я в різній подорожі їжджу, мандрую, то я не фотографую там, я просто проживаю тут і зараз. А що ти там бачив? А ти отого там бачив? Я вже не пам'ятаю, де я був і що я бачив. Ну серйозно. Я це собі ніде не записував. І тому я просто не пам'ятаю, що як. Так і за цей рік. Я пам'ятаю, що ми записувались. Це вже непогано. І все. Пам'ятаєш, як мене звати. Цього достатньо. Тобто реально, я не пам'ятаю щось конкретно особливе.

Костя 4:13
Ну так і я. Ну серйозно. Нічого цікавого ніде нема. Тільки вдома є гарно. Щось таке будеш сказати дітям, онукам.

Коля 4:33
Ну, я тут з вчителькою латийською ми розмовляли, і вона казала, в яких містах ти був, де ти був в Латвії, розкажи. Я такий хер знаю, ну, чесно, я не запам'ятовую назви. Ну, типу, десь був. Ну, от, щось можу згадати, що був там в такому місті. А що ти там бачив? Я такий, ну, брать, а що там є? Ну, серйозно. І оце починається, знаєш. Ну, це, напевно, через якусь мою таку... Ну, може, хтось ще такий, але... У мене сто відсотково

Костя 5:05
така сама історія. Я через одну історію будь-де, коли починаю комусь це розповідати, я кажу, я вже міг це розповідати, і мені навіть соромно вже це

Коля 5:15
казати, тому

Костя 5:16
що я просто по-іншому не можу, тому що я реально, як діди, Розповідаю одну і ту саму історію. Мені діти постійно кажуть, «Тато, ну досить, ти вже п'ять разів розповідав, ти скільки можна?» І мені трошки соромно стояв, але я реально нічого з цим не можу поробити. Я не пам'ятаю, де що кому я розповідав.

Коля 5:33
Дай це непогано. Є якась історія, яку запам'ятав, ну, це вже непогано,

Костя 5:39
знаєш. Є ще

Коля 5:40
розповісти. Багато всього. Так. Ну, я от по собі можу сказати, що я помітив, напевно, це не так весело, але я помітив, що... Напевне, якесь натхнення і ось цей, як ти любиш слово «вайб», він якось кудись або зникає, або стирається. От по собі просто бачу, що раніше, коли ми перші там навіть епізоди записували, В мене там просто перло. Я там вночі сидів, монтував, міг взагалі ніколи не спати, просто щоб ми це все зробили. Я там супер багато всього вкладався. Я не можу сказати, що я зараз не вкладаюсь. Ні, зараз теж все так само якось... Якісно монтую не те, що я там забив на це. Але я там собі якісь нотатки записував. Навіть було таке, що там йшов десь, щось помітив. Таке, о, про це треба в подкасті поговорити. Нас відразу собі в нотатничок закинув. Потім збирав там всі ці свої якісь там записи в якусь глобальну тему. І якось воно там виходило. І ще постійно переслуховував всі епізоди. Навіть ті, що вже були випущені 10 епізодів тому, перші, напевно, 20, це був такий старт. А зараз якось, я не знаю, щось в мені змінилось, або щось через те, що регулярність останнім часом поламалась. Нічого ніде не записую. Взагалі вже немає такого, що як живеш, все буду зараз в подкасті, там буде щось фігачити, буде весело. Подкастинг в минулому. Ну, слухай, не знаю. Насправді, я не здивуюсь, якщо ще один рік ми не притягнемо. От так скажу.

Костя 7:36
Ну, таке буває. Таке буває. Все,

Коля 7:39
що,

Костя 7:40
як казав Нео, або хто це, Агент Сміт казав, все, у чого є початок, є кінець. Тому таке буває. Я, до речі, все, що роблю в нотатки, але до цього епізоду в мене вона рівно одна. Вона зброє слово «альтфатер». Пам'ятаєш слово «альтфатер»? Мені здається, що… Альтфатер, так. Або, до речі, альтфатер, там немає після «альтфатер», альтфатер просто.

Коля 8:10
Альфатер, так.

Костя 8:11
Альфатер. Мені дуже подобаються такі

Коля 8:13
історії. Альфатер – це, блядь, як «Ель Капітан» був така операційна система в Макосі. Є Альфатер. Це щось таке італьянсько-іспанське. Альфатер. Фатер – це ж батько. Альфатер. Фатер – це

Костя 8:27
якась німецька, напевно.

Коля 8:30
Альфатор. А це ж, здається, там просто... Це ж фірма була

Костя 8:37
взагалі. Так, мені здається, що це

Коля 8:39
перша. Це була фірма і вона стала як таке, як памперси, що всі почали називати смітники альфатори.

Костя 8:48
Це класна штука. Я взагалі не був з ними в одній компанії. Просто опинився територіально дуже поруч з чуваками. Я не знав, звідки вони родом. І вони там щось розмовляли між собою.

Коля 9:03
Родом з «Альтфатеру».

Костя 9:04
І один іншому каже, що щось розповідає, каже «Ей, соло «Альтфатер». І інший в нього питає «Стоп, стоп, а що таке «Альтфатер»?» І той йому каже «В сенсі, ти що не знаєш, що таке «Альтфатер». Чувак каже «Ні». І всі починають реготати, і я теж починаю реготати, хоча я не з хлопцями був. Тому що просто в Одесі була, мені здається, перша приватна компанія, що займалася сміттям. Не та, що ще радянські залізні смітники стояли в містах, а потім ставили такі пластикові і під них купили певну кількість машин. Спеціальних.

Коля 9:40
І

Костя 9:40
от у нас була ця фірма, називалася «Альфатер». І на кожному цьому смітнику була наклейка з надписом цієї фірми. І їх просто люди почали назвати «Альфатер». І вже 150 років цієї компанії не існує. А всі, ну не ладно, не всі, але ті, хто пам'ятає цю фігню, досі в Одесі називають «Альфатер». І чомусь це стало настільки в Одесі розповсюдженим, що люди не викупають, що ніде в інших містах не було ніякого «Альфатера». Якби ніхто за межами Одеси не розуміє, що це таке. Мені ця

Коля 10:10
история дуже

Костя 10:11
сподобалася.

Коля 10:12
Ти знаєш, ти теж якось не знецінює, як це, альфатер в нашому житті. Бо це ж такі зелені були, і вони таких ще, в них були напівкруглі такі кришки, які опускалися. Так, слухай, це ж, по-перше, ми на них каталися, як з горки. Серйозно, ось ці круглі штуки у нас стояли поруч з домом. Ми прям так, ми їх не знімали. Ми прям так залазили, і через те, що вони були такі круглі, можна було з них просто на жопі з'їжджати. Ну ми були дітьми. Ну таке в нас було дитинство. Ну що робити? І ти залазиш на смітник, і з нього просто з'їжджаєш як з горки. Це було весело.

Костя 10:56
Це чувак, як зараз мемці кажуть, мам, пішли в лунопарк. У нас є лунопарк вдома, так? Тим

Коля 11:03
часом

Костя 11:03
лунопарк вдома. Катаєшся на смітнику з горки.

Коля 11:08
Так. Потім їх особливістю ще було то, що в них були колеса, і їх можна було перевозити з місця на місце. Тому що всі радянські залізні були просто такі стоячі, і вони були... Вони були, оці стаціонарні, вони були погані тим, що, по-перше, в них не було ніяких кришок, тобто все це сміття воняло по всій вулиці. Це перше. Друге, це те, що можна, вони були дуже височеними, чи я був ще маленьким. Я точно пам'ятаю, було не один раз, коли ми з братом виносили сміття, і виносили ми це не в пакетику, як зараз такому, який ще там з ароматом. А ми це просто брали в відро, ти йдеш з ним, і ти маєш це пересипати, потім ще постукати, щоб воно все випало звідти. Бо там

Костя 12:01
десь

Коля 12:03
на газетку підкладали, і потім зверху накидували це сміття. І через те, що ми були малі, в нас дуже часто було, що ми просто перекидували в відро, і воно так... Просто полетіло і все. Тому ми один одного підсаджували і хтось залазив в смітник, з цим відром потім вилазив. І це було дуже погано. А коли з'явились ці альфатери, то, по-перше, вони були трохи нижчі, цивілізація прийшла в наше місто. Відкрити цю кришечку, потім нормально вже викинути. І там вони були вже такі, що може це дійсно ми підросли, але вже нормально. Ми їх використовували багато як. Ми їх кудись перевозили. Ми робили якісь ці, знаєш, як перегони з альфаторами. Тобто ми їх перевозили з місця на місце. Якщо пам'ятаєш, там у батьків вулиці дуже мало машин їздило. На той час. І просто вулиця така, і там є такий наприкінці будинку трохи вниз такий, як горка. Так, схил, так. До дитячого садочка, де нещодавно в'єбало. І коротше, там ми з цими альфаторами по цій вулиці з ними їздили. А потім кожного разу повертали назад, ставили на місце, бо це, ну як, якщо ти це зламаєш, або їх там кудись відвезуть, то все, це як зламати іграшку. Тому, коли вони тільки з'явились, це для нас було не просто так, що у нас нові смітники, а просто в нас нарешті з'явились нові друзі.

Костя 13:38
То ми нові друзі, непогано. Слухай, а вирішив запитати тебе, чи в Ризі, чи взагалі там в Латвії, ну напевно в Ризі, є це сортування сміття, чи як це називається, коли сегрегація, коли треба відділяти щось типу сміття один від одного?

Коля 13:57
Слухай, є, але, знаєш, це те, що очікуєш від Європи, що якщо в нас вже точно було сортування, і навіть коли ми виїжджали вже з Одеси, то в нас багато де було, навіть були якісь активісти, які якось самі їздили, вони там десь на… На полігоні? На смітнику? Ні-ні-ні, на цьому. Наш район Черемушки і Малиновський. І там якраз я пам'ятаю, що вони проїздили до... Це прикольно, район Черемушки, там був кінотеатр Москва.

Костя 14:34
Здається, якщо я не помиляюсь.

Коля 14:37
Він, може, ще й досі є. І там, коротше, приїздили спеціальний такий автобус, бусік, і ти йому окремо здавав. Тобто вони приймали раз на тиждень, ти їм просто віддавав. Оце там, я не знаю, якісь залізяки, оце скло, оце там бумага, папір, оце там ще щось. Коротше, і просто вони все це приймали, були такими активістами. Я пам'ятаю, що ми постійно, в мене дружина дуже це любила сильно сортувати. Я не так землю цю люблю. А вона так все окремо сортувала, як зараз пам'ятаю, приїжджала на машині, відкривала багажник і звідти оці пакетики з мусором окремим сортуванням. І коли ми приїхали сюди, ми думали, що тут, ну, бляха, це ж Європа, тут це все має бути, ну, так, щоб прям, ну, прям, щоб нормально.

Костя 15:27
Все схоплено вже.

Коля 15:28
Але так, як я вже теж казав, що це якби Європа, але не так далеко від нас. Тому, та тут всім здебільшого насрати. І не у всіх дворах є навіть окремі... Ну, зараз в мене, наприклад, в будинку є просто... Ну, коли ми тільки в'їхали, тут було два звичайних смітника. І третій – це якраз для різного всякого, що на переробку. Ще потім з часом з'явився четвертий тільки для скла. Він там окремий з такими окремими двома отвірами. Вони з гумовими закришками, щоб просто пляшки проштовхувати. Ми зараз сортуємо, якщо про нас казати вдома, ми сортуємо типу, що... Є скло, є вся решта на переробку. Це і пластик, і папір. Все те, що можна в окремий. Ну і окремо там якісь там звичайні битові сміття якесь. І все.

Костя 16:34
Мені здається, це така штука в країнах першого-першого світу, вони там ще роблять компост, не викидають органічне сміття, а складають його в якусь кучу.

Коля 16:47
Слухай, я читав, як в Німеччині, значить, ну знову, це може бути як якісь там байки, але тем не менше. В Німеччині хтось там викинув щось і його знайшли, цю людину знайшли просто по... Знаєш, коли тобі там якусь їжу доставку роблять, чи там чеки були, чи ще щось, знайшли хто це. І там ледь не в суд на них подали за те, що вони викинули там в таку урну не те, що треба було, а от треба було в інший смітник кинути. Тобто є країни, які дуже сильно за цим слідкують, є ті, кому це якось, ну не знаю. Я б не сказав, що тут реально за цим слідкують. От я не знаю через що. Через те, що вони якось все це нормально роблять на якихось там смітникових сортуючих заводах, чи як це назвати, фабриках, не знаю, місцях.

Костя 17:40
В

Коля 17:40
сортувальних

Костя 17:41
центрах, так.

Коля 17:42
Так, може там просто вони цим займаються. Але тут такого, ну я ж кажу, от є... Дійсно така історія, що може бути один смітник з якимось просто, типу, це все, все, що на переробку. Тобто тут не так сильно дивляться за цим, як я пам'ятаю, що десь, я не пам'ятаю навіть де, точно в Німеччині, здається.

Костя 18:06
64 смітника, і ти, типу, піти розберись, що

Коля 18:09
буде.

Костя 18:09
Так,

Коля 18:09
так, так, і ти такий, бля, мені простіше з'їсти цю бумагу, ніж зрозуміти, куди її викинути.

Костя 18:16
Бля, чувак,

Коля 18:16
я

Костя 18:17
тому і питаю, тому що з одного боку мені дуже подобається ця тенденція. Я розумію абсурдність всього дня, коли Росія підриває Каховську дамбу, Каховську ГЕС, і просто вода змиває все, що тільки можна було в море. Спочатку в ріку, а в ріках це виносить все в море. В Україні є якісь активісти, це велика катастрофа екологічна. А взагалом у світі всім пофіг. Абсолютно це пішло поза увагу якоюсь. І в той самий час в Каліфорнії, в Західній Європі, у них там сортування на 500 видів сміття. І це відбувається водночас на одній тій самій планеті, де одна та

Коля 19:07
сама

Костя 19:07
у нас атмосфера. Це трошки дивно. Я просто, коли опиняюся в якійсь країні, де є сортування по багатьох типах сміття, то я завжди думаю, мені треба якийсь навчальний заклад закінчувати, бо, наприклад, от я беру в аеропорту десь каву, наприклад. І вони, знаєш, дають її в якихось стаканчиках, де, ну, зрозуміло, пластикова кришечка і, типу, паперовий стаканчик. Ну, кришечку я кидаю в пластик, а стаканчик, він, якби, ніби паперовий. Але це ж, знаєш, є така історія, що кажуть, що ці паперові стаканчики, вони, насправді, більш шкідливі для планети, ніж пластикові. Тому що цей папір, вони, по-перше, все одно нам дерева вирубають, щоб його зробити. Але для того, щоб цей папір не пропускав рідину,

Коля 19:55
Його

Костя 19:56
все одно вкривають якимось шаром пластику. Це якесь дуже херове поєднання, що він і так не розлагається і нічого ти з ним не зробиш. І я потім стою перед смітником і думаю, а його куди в папір? Чи в пластик, чи в інше, чи в ще кудись.

Коля 20:12
І тут починається філософське рефлексування. А що цей стаканчик є? Я не

Костя 20:21
можу розібрати, що я є. А мені треба розбирати зі стаканчиком. Я розумію, що для когось чувака, що зараз слухає нас з України, І не може виїхати взагалі за межі України, або

Коля 20:36
взагалі

Костя 20:37
там, не знаю, в Збройних Силах. Це буде просто найтупіша дискусія в світі, тому що, знаєш, там рівень питань є інший, як вижити, не знаю, як щось таке. Ну там всі зрозуміли далі, які можуть бути питання. Але, блядь, це просто такі дрібні питання, які у мене завжди викликають якийсь такий ступор, я не можу зрозуміти, що робити, я зупиняюсь і потім, знаєш, викидаю в якийсь, наприклад, там, типу, пластик і так оглядаюся по боках, щоб, типу, подивитися.

Коля 21:08
О, я точно, я тільки хотів сказати, я точно так, я як той, знаєш, як цей закладчик якийсь такий, я підходжу, потім такий дивлюсь по сторонах, що нікого немає, потім викидаю і дуже швидко звідти, коротше, топую, тому що я, якщо там, знаєш, позаду десь якийсь там цей, а хтось міліцейський цей свісток, я не знаю, як це такий, знаєш, почути, і все, так, ну, типу, я би побіг, серйозно. Ну от просто тому, що я вважаю, що це якесь там правопорушення, що я викинув не туди. Знаєш, це реально такий рівень світу. А те, що ти кажеш, це мені, от я не пам'ятаю, з ким я це обговорював, що коли ось ці там всі компанії, типу ті самі Apple, ми вже там до якогось там 2030 року. Так, так, так. Хочемо стати максимально зеленими, щоб ми перевикористовуємо все. Ми перевикористовуємо свої ж алюміній, всю цю історію. Десь є якийсь Китай, якісь заводи херачать, просто забруднюють всю планету. І це, блядь, одна планета на всіх. І тобто є ті, хто намагаються якось перейти на те, щоб її якось... Трошечки розгрузити цю планету, а є ті, кому срати. Типу, ми як робили, так і будемо робити. І нам все одно. Просто ми будемо херачити, забруднювати. Типу, хочете, робіть по-іншому. Ми як робили, так і будемо робити. І це так само, що одні там сортують на 500 тисяч видів різних, щоб там, не дай Боже, щось не туди потрапило, а інші просто забруднюють, тому що можуть, і для них це нормально. І ще й вони, як там...

Костя 22:52
Зачасту та

Коля 22:55
йобана русня, в Америці вони тупі, вони не можуть. В Європі теж нові закони, що всі мають переходити на… Електрокари різні, щоб використання цього виду машин збільшилось. І вони всі такі тупорилі, нічого не знають. Ой, в них там взимку холодно. А в нас тут жарка, а що ми Росія? Це ж нормально, що ти не витрачаєш ресурси, якщо воно не потрібно. Це просто інший склад розуму має бути, щоб ти на це переключився. Але не всі до цього готові просто. Реально не кожна людина дійсно може якось усвідомити для себе, на що це роблять. Чому люди намагаються якось робити те, що... Так, якщо хочеш, ти можеш хіранути батареї хоч влітку. Я можу, але не хіра. По-перше, ми не та родина, в якій буде дуже тепло вдома, тому що ми такі більше, не знаю.

Костя 24:23
Все про холоду.

Коля 24:25
Так, але багато хто дійсно вже з тих, хто давно переїхали, вони якось перейшли на те, що це нормально, що ти взимку, коли холодно стаєш, а ти просто вдома ходиш не голою або в трусах, а ти ходиш в якомусь спортивному костюмі, тому що це нормально. Типу, на що витрачати за зайве опалення. Я просто пам'ятаю, як навіть у нас було в Одесі, що у нас там херачили батареї.

Костя 24:56
Це середини квітня, вже спекотно на вулиці, а все одно батареї

Коля 25:02
херачить. Це просто інший склад ума. В мене тут про мій склад ума. Я коли сюди переїхав, тільки заселився в цю квартиру. Вона в самому центрі. Самий центр-центр. Я не знав, де тут є смітники. Я заселився в квартиру, я не знаю, де тут можна викинути сміття. Я писав лендлорду, мені щось не відповіли на питання, де тут є найближчий смітник. І я носив сміття просто навпроти є парк, головний парк міста. І там є такі контейнери в одному місці трошки приховані. Я туди носив, викидав сміття. Діти гуляють, люди гуляють. Кому що, а ти зі сміттям

Костя 26:00
гуляєш.

Коля 26:01
Я за сміттям такий іду, мені треба викинути. Знаєш, в шльопках взимку такий, по снігу такий хрум-хрум-хрум.

Костя 26:07
Чувак, я

Коля 26:08
нещодавно повернувся

Костя 26:10
з Мюнхена. Я вже не пам'ятаю, коли ми записували два тижні тому. Ні, напевне, я раніше був в Мюнхені. Коротше, на початку цього місяця. І в мене був черговий випадок, коли я гуляв зі сміттям. У мене регулярно трапляється таке. Причому в дещо несподіваних містах, коли виходиш на вулицю, і я з одного боку це розумію, і це дуже прикольно для місцевих, коли смітники не стоять на вулиці, просто мільйони. І у

Коля 26:39
тебе місто

Костя 26:39
не перетворюється в те, що у тебе купа смітників. Це перше. А по-друге, знаєш, що в Одесі така історія є. Я не знаю, як це відбувається в Києві, але в Одесі, коли приїжджає, наприклад, там президент або якісь високопосадові особи, то смітники, що стоять на вулиці вздовж доріг, їх закатують на подвір'я. Щоб, типу, ніхто там,

Коля 26:59
наприклад, якусь

Костя 27:00
бомбу. Ну, я так розумію, що це з метою безпеки, забезпечення. Щоб не було такого, що хтось бомбу підкинув в той смітник. Це прикольно, коли їх немає на вулиці, коли вони не стоять. Але, блядь, коли ти приїхав в це місто, і ти хочеш просто викинути сміття. Я розумію, у тебе така історія, що ти не знав, тобі впродовж якогось часу лендлорд не відповідав, або відповів, або ти знайшов десь поруч просто смітник. А от якщо ти

Коля 27:25
приїжджаєш... А воно є, просто в мене... Ну, типу, якщо там з головного входу, а з бокового входу зайти, в мене там три смітники стоять, великі. І тому, напевно, мені лендлорд не відповідав, тому що він такий, ти що, ну, тупий, блядь, настільки, як ти взагалі роботу тут знайшов. Якщо ти, блядь, не побачив, реально, там, знаєш, два метри праворуч, і там просто, типу, такий під'їзд, ну, і там три смітники стоять. А вони

Костя 27:58
зачинені в окремому приміщенні, чи вони на вулиці стоять?

Коля 28:02
Ні-ні-ні, вони, типу, як іде дім, є вхід, значить, в цей дім, типу, як під'їзд, і є справа такий, як для машин, знаєш, заїзд такий, великий, з воротами. І от за цими воротами тут нічого не стоїть на вулиці. Воно якраз, типу, як знаходиться...

Костя 28:21
Всередині, типу, виходить на подвір'ю.

Коля 28:23
Всередині, так. Так, було таке таке.

Костя 28:48
І я дуже добре розумію, що це прикольно, але з іншого боку, це якщо додати сюди ще інший тренд, що, знаєш, в Європі тепер це штука, якою все називають «сустейнбл лівінг», і це дуже тепер

Коля 29:01
популярно,

Костя 29:02
і це дуже тепер модно, і під «сустейнбл лівінг» можна продати будь-що. Наприклад, тепер в готелях, коли приїжджаєш, дуже часто там стоїть в ванній кімнаті, і стоїть така, типу, маленька паперова вивіска, що ми тепер кожного дня не заміняємо вам рушники, або, наприклад, так

Коля 29:16
А, так, якщо хочете, скидайте, типу, на

Костя 29:18
підлогу. Так, так,

Коля 29:18
покладіть

Костя 29:19
на підлогу, або там, типу, дайте нам якось знати, ми вам поміняємо. Або, наприклад, ми тепер не прибираємо кожного дня, і якщо вам треба прибрати в номері, ви якось нам заздалегідь, скажіть, ми вам приберемо. Типу, це наш sustainable living. Тобто, вони економлять гроші, це ж, ну, якби всім зрозуміло.

Коля 29:33
Так, зрозуміло. Це просто, щоб

Костя 29:35
кости порізати, але, типу, це все видається, тому що вони пишуть, що ми турбуємося про планету і про sustainable living. Ну і виходить, що я в Мюнхені, я живу там тиждень, я живу в готелі, але в готелі у мене така балалайка, що ми у вас не прибираємо, але там ще й немає ресепшену. Це такий, знаєш, де ти приходиш і там якийсь код вводиш, вони тебе дають картку і ти далі через картку заходиш. І у мене немає взагалі ресепшену. Тобто я через сайт один раз за цей тиждень міг попросити їх прибрати. І в мене, знаєш, я приношу з собою якийсь там снек, щоб там десь його поки в готелі з'їсти. З'їв, кинув смітник. Потім наступний день з'їв, кинув смітник. Хочу потім винести. І куди винести? І от я гуляв Мюнхеном. Це чергове було місто, де я гуляю містом зі сміттям. Тому що я вийшов, а ніде нема смітників. І типу, ну, тобі удачі просто. Сам ти знайдеш, там і кидай.

Коля 30:31
Це коли мій брат жив в Ланжеронівській вулиці. Не знаю, можливо, її вже переіменували. Біля міського саду. Горсад. Так, міський сад. І коли він ходив на роботу, він проходив повз оперного театру і постійно викидав сміття у ці смітники, які стоять прямо на вході оперного театру.

Костя 30:55
Такі маленькі, ти пов'язав.

Коля 30:58
Та-та-та, маленькі, так. Ну, це не величезні там альфатери, а просто, що він проходив, він жив один, в нього мало сміття було, і він такий маленький пакуночок постійно там біля оперного викидав і йшов далі на роботу. Тому що це теж, типу, самий центр, і там теж і так просто не знайдеш ці смітники, де їх. Ну, там просто їх немає де поставити, тому.

Костя 31:20
Ну там ж це буде

Коля 31:22
історія,

Костя 31:22
що дворники, вони ж знаєш, в Одесі теж, ну я думаю, що не тільки в Одесі, вони ж де є такі трошки йомнуті, і щоб у них є така штука, що вони ще підписують зазвичай ці смітники, вони великі. Вони підписують там, наприклад, типу Ланжеронівська 5, щоб інша якась двірничка якусь не спиздала і не відвезла його на іншій

Коля 31:43
подвірі. От знаєш, я тут реально, от я згадую, я ніде не бачив, бо я клянусь в Одесі бачив багато разів, коли ці смітники через них проходить не те, що через них така ціп проходить. І щоб ніхто не викидав, ну типу, своє сміття в ці смітники. І, типу, вони, ну, як закривали свої смітники від інших, і, тобто, якщо в тебе якийсь там ключ, ти можеш це відкрити і викинути сміття. Тут я щось такого не бачив. Ну, типу... Ти не можеш викинути сміття у цей смітник, тому що так не можна. Я розумію, що треба збирати гроші, хто буде це вивозити і так далі. Але ми живемо в світі, де ти не можеш просто викинути сміття. Так, ну так.

Костя 32:25
Так і є. Я знаю, наприклад, що в Варшаві, у більшості будинків, там є окреме приміщення, зазвичай на першому. У них це зазвичай називається нульовий чи ground floor. Там є, зазвичай, в будинку є окреме приміщення, де стоять смітники, теж там різні, для пластику, для чогось. І вони на ключі. І щоб туди викинути щось, тобі треба мати ключ. І тоді зайти, типу, з цим ключем, і тоді ти зможеш викинути своє сміття. А так просто з вулиці будь-хто зайти не може. І та ж сама історія. У мене, короче, з усім цим таке питання. От, наприклад, є такі міста, як Рим, якісь, типу, як Амстердам, куди, знаєш, приїжджають мільйони, мільйони, мільйони туристів. І в багатьох з

Коля 33:11
тих міст,

Костя 33:11
коли ти приїжджаєш, засіляєш тебе в якийсь готель, Або просто йдеш в вулиці, у тебе смітники, вони не розділяються зазвичай. Десь вже потрошки вони почали з'являтися на вулиці з роздільним збіром, але зазвичай не розділяються. Хто, враховуючи кількість туристів у цих містах, як це працює реально потім, що коли мільйони цих туристів кидають сміття все разом, хто потім цього розбирає? Що з ним трапляється далі? Виходить, що дійсно є якісь люди, які потім його сортують, просто копирсаються в чужому смітті? Така робота?

Коля 33:47
Я завжди вважав, що є реально якісь сортувальні центри, і там працюють люди, які ось це якось сміття мають... Розподіляти на те, що там можна переробити, щось не можна. Це в якихось, напевно, таких нормальних країнах, так називаємо, західних країнах. Тому що в нашому це просто все в одну кучу, і там хай воно...

Костя 34:09
Якийсь величезний полігон відвозять, він розміром вже

Коля 34:13
з Київ,

Костя 34:13
напевно.

Коля 34:14
Палає, ну може там щось навіть піджигають, щоб воно там... Там же не все може.

Костя 34:20
Я вас поставив питання, сам зрозумів, ти Джон Уик дивився з Киану Ривзом, там де він вбивцю, грає.

Коля 34:27
Ну,

Костя 34:27
перший тільки. Ну, в принципі, це, ладно, перший достатньо. Там просто є в цьому, я хоча не пам'ятаю, чи він в першому епізоді був, ну, в першій частині. Там був Лоренс Фішбурн, той темношкірий лисий чувак, що з

Коля 34:43
ним був

Костя 34:43
з матриці. І він якраз

Коля 34:45
був

Костя 34:46
головним чуваком з свалки. І він якраз, я так розумію, що головний за розподілення сміття. Тому я так розумію, що Лоренс Фішбурн або той чувак, його персонаж, він там і відповідає за сміття, за те, що хто розбирає його. Напевно, якось так.

Коля 35:03
Ти ж бачи, в різних фільмах є таке, що там «Велика свалка», особливо, коли хтось щось викинув, дуже важливо, і потім дізнався, що це вже поїхало, коротше, що вже сміття забрали, машини поїхали, і вони ходять по такому, велика така свалка, вони там щось розшукують. Я пам'ятаю просто, що з приводу цього «Свалки і сміття», Знову таки, я не пам'ятаю, що я про це вже говорив, але позаду будинку моїх батьків, через особливість топографічної особливості, там був такий склон. І я пам'ятаю, що там завжди в моєму дитинстві багато хто викидав сміття просто з цього склона.

Костя 35:50
У нас

Коля 35:50
був такий склон сміття. І там постійно тусили якісь бомжі. Ну, бомжі і ми, і дітьми. Нам було там щось, не знаю, від 6 до 10 років. Ми постійно там тусили, самі ходили по цих склонах сміття, щось шукали, знаходили. І якось, наскільки я розумію, ви... Як це? Виробляли собі імунітет на все майбутнє життя. І тому зараз, коли питають, чому ти взимку в шортах ходиш, тому що, можливо, в дитинстві я лазив по якихось смітниках, і в мене досить якийсь такий серйозний імунітет. І, коротше, все норм.

Костя 36:33
Блін, я зараз згадав, що, пам'ятаєш, був на «Нікелодеоні» колись такий мультик про справжні монстри, ріал монстр, там, де був Айкіс, Обліна і

Коля 36:42
Крам. Крам, так,

Костя 36:42
обжаж. Ви здається, вони, я тільки не пам'ятаю, це в них вхід в будинок, типу, він був на цьому полігоні зі сміттям, і вони заходили, пам'ятаєш, через люк пральної машини, яку хтось викинув. Так, так, так. Вони в нього залазили і спускались з-під землю в якійсь свій Академія Монстрів була, і що там вони жили, там щось таке було. В мене треба подивитись. Блін, я знаю, що ти коли згадував Китай, там дійсно особлива історія є про те, що... Я тільки не пам'ятаю, є, здається, якесь паризький меморандум, якийсь щось таке про... Ну, якось... Так, по-перше, там перша частина його про смачні круасани, складається з того, що забороняємо не смачні круасани і всі такі підписуємо. А друга частина про якісь там збереження планети з точки зору екології, щось таке. І я не пам'ятаю, мені здається, що Китай його чи то не підписував взагалі, чи підписав, але просто не виконує умови. Тобто, знаєш, якийсь типова історія, коли там в Європі когось штрафують за те, що там хтось не дотримався якогось норм, типу

Коля 37:58
виробництва в

Костя 37:58
Європі, на них накладають якісь величезні штрафи, а в Китаї всім тупо пофіг, знаєш, вони жгуть, що хочуть там... Будь-які викиди і всім насрать, і всім начхати, і нічого, ніхто з ним не робить. А потім питають такі, а чому в Китаї виробництво дешеве і чому в них

Коля 38:16
виходить?

Костя 38:18
А у нас в Європі нічого, ну все закривається. Ну дійсно, ну чому ж воно закривається? Це, напевно, природна штука. Я розумію, що цим заможнім європейчикам хочеться жити з чистим повітрям, але це прикольно. Треба обирати, і люди потім дивуються і не розуміють, а що ж відбувається таке?

Коля 38:36
Тут я знаю, що коли в тебе машина, то ти маєш за неї сплачувати якийсь податок раз на рік. І через те, наскільки стара в тебе машина, цей податок збільшується. Тобто якщо в тебе в машині 5 років він менше, 10 років він більше, 20 років, зрозуміло, що це якісь старі стандарти цього євровибросу. І ти дохера сплачуєш. І, знаєш, я там згадую якісь там, навіть наші країни, там Україну, де хтось їздить на якихсь там «Жигулях» з 60-го року, які хіррачуть, вулицю не видно, там просто перейти не можна. Там просто таке, знаєш, велике облако цього… Всього, що машина не змогла переробити. А тут так, якщо в тебе за стара машина, то ти маєш сплачувати більший податок через те, що якраз ти там забруднюєш і якось через це примушують до того, щоб переходити на якісь новітні машини і так далі, щоб вони менше... Тому що можуть, ну, типу, і все.

Костя 39:57
Це знаєш, як на Кубі. Я не бував на Кубі, але

Коля 40:01
всі

Костя 40:01
ці бачили там звідти фото-відео, що там ганяють на цих американських тачках, які, ну яким же просто дуже-дуже дихіра років. Там же була така історія, що Куба до того, як туди поїхала, поїхав Радянський Союз, Куба була де-факто колонією Сполучених Штатів. У Сполучених Штатів там

Коля 40:20
було

Костя 40:21
настільки великий економічний вплив, що там все було їхнє. І, відповідно, автівки там були теж тільки американські. А потім, коли цей Кастро з друзями зробили там революцію, американці, ну, і, в принципі, американські всі торговельниці зв'язки порушились, і Америка заборонила взагалі туди щось продавати, і там були Вони ж взагалі були близькі до війни з Кубою, і там були якісь військові дії, і Америка там спонсорувала якісь повстання проти режиму Кастро, нічого не вийшло. І вони опинились просто в цьому часовому такому просторі, де машини у них досі першої половини ХХ століття. І нових там не з'являється. А я, до речі, не знаю чому. Всі знають, що санкції у Північній Кореї, Венесуелі, зараз Росія, Іран, вони під санкціями. А чому на Кубі немає автівок нових? Тому що, заборонено продавати? От мені невідомо, там був якийсь період, коли Кастро був той Фідель, коли він був живий, там була теж якась версія комунізму, соціалізму, чогось там, коротше, якогось странного ізму, і тоді не було ринкової економіки, і, напевно, було заборонено. Що там зараз, я хизи, але там така сама історія, що там їздять ті самі американські машини, Їм там вже про 70 років, але вони їх там якось лагодять, як можуть. Тому що альтернатив тупо немає. Ну, нема на чому їздити. Тому, як би, і таке буває. І теж, ну, це, знаєш, до Америки це дуже близько. І там якась екологія, це теж вони, знаєш, щось якісь викиди в повітря, але, ну, всім пофіг. Якось воно

Коля 42:08
існує. Так і виходить, що хтось за це отримує, знаєш, це якийсь такий, ну... Не хочу так назвати, як розумний світ в лапках. Але хтось намагається якось все це зберігати і думати про майбутнє, а комусь срати. І вони просто як забруднювали, так і забруднюють. І ще навіть жартують з тих, хто реально намагається про це якось думати. І потім зрозуміло, чому, наприклад, в Америці десь там були якісь чутки, що В штаті Техас Ілон Маск вже запустив таксі, яке повністю без водія. Автоматично. Автопілоті. І ти розумієш, чому це неможливо ще в наших країнах, на наших дорогах, з нашими водіями і так далі. Чому там можна їздити, що машина сама по правилах. Та тут, я не знаю, ти як людина боїшся виїхати, щоб на тебе бабуся зверху напригнула на твою машину. А там якось можна.

Костя 43:19
У нас, до

Коля 43:20
речі,

Костя 43:20
не найгірша культура керування автомобілем. Тому що є певна тенденція, що чим південніше, тим вона гірша. І в Італії, наприклад, вона гірша набагато. Це торба. Можливо, треба звикати. А чим північніше, то в принципі краще. Я знаю, що про Китай, що згадав мені буквально сьогодні. Колега розповідав прикольну історію. Він був колись, років 15 тому, в Китаї на якомусь виробництві на заводі. І йому показували, що там робітники сплять просто на картонках. Типа в них є цех, де вони працюють на виробництві, а є якесь інші приміщення, де вони просто на картонках сплять там же. Типа вони вийшли з цеху, пішли в якусь столову поїли, а потім зайшли всі в якусь ту кімнату і на картонках сплять. Я думаю, блядь, от як реально, що це за світ взагалі? Тобто, як ці стандарти взагалі працюють? І яка взагалі може бути конкуренція з виробництвом? Тому що, знаєш, ми всі жартуємо про те, що там маленькі дитячі ручки роблять нам

Коля 44:31
кросівки.

Костя 44:32
Але, блядь, ну воно ж реально в якомусь сенсі виходить, що отак. І яка може бути конкуренція у Європи, чи якоїсь там Америки, чи в Україні, чи будь-кого взагалі з країнами, де люди сплять просто на заводі, тому що отак в них такі умови.

Коля 44:47
Ну да, вони ж суто за рахунок цього і виїжджають, що вони завжди працюють, тобто там навіть... Сім'ї, які розуміють, що вони вже все це життя живуть не для себе, вони просто заробляють гроші і гроші будуть віддавати дітям. Тобто все, ти пішов умовно на завод і ти все, не знаю, скільки там тобі залишилось, всю решту життя вже працюєш на цьому типу заводі, а вже гроші і все це отримують твої діти, бо більше нічого іншого ти не знайдеш. І це... Ну, тут таке точно неможливо, це зрозуміло. Так вони живуть. Ну, я розумію, що не те, щоб вони так обирали через те, що от в мене вибір піти та херачити на завод 24 на 7, або піти в фірму працювати.

Костя 45:38
Де

Коля 45:38
work-life

Костя 45:39
balance типу. Так,

Коля 45:40
так, так. Ну, зрозуміло, що вони так працюють, тому що, ну... Знаєш, це реально, якщо подивитись на світ, то отак він розподілився, що ось це дуже дешева робоча сила, і китай це знає, і всі цим користуються, і наче весь світ робить вигляд, що нічого такого. Серйозно, всі ці суперамериканські компанії, які хвилюємо за цей sustainable living, і те, що ми суперзелені, як Apple, вони все одно... Фокскон херачить в Китаї і вони не можуть не знати які там умови і скільки ми чули вже історію навіть якраз через те що це завод типу де apple виробляється скільки там було самогубств через те що люди просто ну

Костя 46:32
все там тримають там нескінчено на

Коля 46:34
роботі

Костя 46:34
тому що треба

Коля 46:35
встигнути Так, і через те, що вони мають ще встигнути все це нафігачити це виробництво і коротше, не можна вважати, що ти такий білий пухнастий, ти про це все не знаєш. Весь світ знає, що все це відбувається, знаєш, і всі грають за цими правилами гри. Типу, у нас такого немає, ми класна цивілізована країна, у нас там умовно в Америці, не знаю, в Європі такого немає. Ну так, тому що ви все це виробництво замовляєте в Китаї, де якраз отак вони хірачать, і там не цінується людське життя, і воно не цінується самим цим государством, ані самою країною, ані самим, хто їх там головний цей Вінніпух. Вінніпух. Там вже заборонений мультик американського Вінні Пуху. Він дуже схожий. І через це заборона така, що ви там розстріляють, вб'ють за це. Коротше, так, знаєш, і світ такий, ми тут, значить, за майбутнє, але якщо нам щось треба, там є, знаєш, такий, якщо треба, там є такий, Пальто відкриваєш, це

Костя 47:50
безсередньо. Якщо треба, отут виробництво зброї, отут просто понаднормова робота дітей і все, що тільки хочеш. Зате, я думаю, що з такою робочою етикою, коли у них всі багато і плідно працюють, у них все сміття розсортироване і альтфатери всі цілі і на них ніхто не катається зі схилів.

Коля 48:11
Та мені здається, що вони то сміття просто їдять там просто на цих заводах. І тому його просто немає. А ще що робити?

Костя 48:21
До речі, українцям, якщо що, в Китай потрібна віза. Я дуже сподіваюся, що поважне консульство. Тому що на певному етапі збирають поїхати в відрядження в Китай. Я дуже сподіваюся, що консульство чи хто там... Посольство Китає в Україні не буде слухати цей подкаст, або

Коля 48:41
якщо

Костя 48:42
буде слухати, то зрозуміє, що це все жарти і, звісно, візу треба мені дати.

Коля 48:47
А як тобі ще ця тема, якраз тільки хотів спитати, що деякі країни, значить, можуть тебе відслідкувати, типу, за твоїми там соціальними мережами, і якщо ти там щось там жартував, або там ще щось, коротше, таке, писав, робив і так далі, то, ну, тебе можуть не пустити в країну або, ну... Це

Костя 49:09
ганьба.

Коля 49:10
Я б пускав, а потім сажав би за ґрати за таке. Серйозно. За своє життя я багато всього наговорив про всіх. І насправді, я не знаю, мене не одна країна б не прийняла. Але як ця історія?

Костя 49:30
Я добре розумію твоє питання. Мені взагалі здається, що інститут віз вичерпав себе, і він взагалі якийсь дуже дивний. Виходить так, що навіть якщо ти турист, я нещодавно отримував британську візу, і знову ж таки, може я вже про це розповідав тут, я не знаю, І вона коштує, ну, доволі багато, якщо чесно. І виходить так, що я, як людина, що хоче поїхати в Британію і витратити там гроші, це єдина мета, з якою я хочу поїхати. Типу, якщо б я хотів приїхати як якийсь там нелегал, ну, є купа людей, які якимось чином туди дістаються цієї Британії все одно як нелегал, і там залишаються жити, подаються на якийсь там, знаєш, на статус біженця.

Коля 50:19
А

Костя 50:19
я подаюся на візу, і я ще повинен, тобто я вже йду офіційним шляхом, і мені потрібно доказати просто купу всього, що я просто хочу для того, щоб приїхати і витратити в них гроші. І мені вже це навіть. Без, знаєш, тут я навіть не кажу про те, що вони можуть піти в мої соціальні мережі, щось там вислідковувати. Просто навіть принцип, за який мені треба доводити, що я маю право приїхати кудись, витрачати гроші, це, блядь, просто... Ну, я ненавижу це. Просто ненавижу. Особливо я не люблю, коли у мене є подруга, що за останній рік там з чоловіком вони часто бували в Лондоні, і вона каже, що вони якось просто бачили, як у них на очах, в нормальному районі Лондона. У чувака вихватили мобільний телефон, там хтось на велику, здається, цей крадій був. Він вихватив у людини з рук айфон і просто поїхав на велику далі. І такі люди, і він, якби, виглядав, цей чувак на велику, виглядав не дуже як місцевий, скажімо так, з певними

Коля 51:16
ознаками.

Костя 51:17
Ознаками. І таких людей чомусь пускають, їм дають якийсь статус, що дозволяє їм жити далі. Їх ніхто не депортує, їм дають якісь пособи. У них все нормально. Їм нічого не треба доводити. А мені, щоб переїхати і витратити гроші, мені треба доводити. І реально, я жартував про китайське посольство, Але ж, ти знаєш, така історія, що в кожному жарті є якась частина жарту,

Коля 51:44
а частина

Костя 51:44
не жарту. Тому що я реально розумію, що існує якась вирогідність, що десь, що я про когось там щось десь написав, колись можуть бути прочитане, і на основі цього, ну, типу, я не така нецікава людям, якимось країнам людина, і ніхто, напевно, не буде цього робити. Але навіть я розумію, що вірогідність така є, і це дуже дебільно. Так відбирати, знаєш, це ж були вже ідеальної історії, коли когось там за жарти, якісь там взагалі не...

Коля 52:12
Було, було,

Костя 52:13
да. Відмовляли, і це просто зрада якась.

Коля 52:17
Не хочу сильно в політику йти зараз, вдаватись, але про це вже я точно 100% говорив, що в Європі є така проблема, що спочатку вони пустили багато біженців, скажімо так, зі Сходу, а потім...

Костя 52:34
Або Півдня.

Коля 52:37
А чи ти зараз

Костя 52:38
конкретно про Схід у значенні типу якоїсь Росії?

Коля 52:42
Та ні, ну вони багато кого пустили тих, кого там пожаліли в якийсь час, а потім ти як людина, яка, ну там, не знаю, маєш серйозну роботу, серйозна поважна людина, який просто хочеш як турист приїхати, а тобі кажуть «пішов нахер». Доведи, що ти не будеш там нічого. Блядь, я стовідсотково буду не гірше, ніж якась частина, яка у вас вже точно проживає.

Костя 53:10
І ви ще гроші

Коля 53:10
сплачуєте. Так, вони на цих пособіях живуть. Слухай, ну хоча насправді, давай, що ми про тебе знаємо? Може ти теж будеш там на велосипеді їздити і підрізати сумочки, айфони. Ну серйозно, а

Костя 53:26
чому

Коля 53:27
ні? Може. Хто там тебе знає. До

Костя 53:28
речі, нічого про те, що з моєї присутності в інтернеті не доводить, що я цього не роблю. Я ніде не

Коля 53:37
доводив

Костя 53:37
цього, тому можливо. Ти не

Коля 53:39
можеш ані потвердити, ані

Костя 53:41
спростувати це. Це абсолютно

Коля 53:43
правда.

Костя 53:44
Я ще згадую, колись ми з тобою розмовляли тут в якомусь епізоді про те, що ти казав, що Європа, багато які країни, вони коли дозволяють біженцям у себе залишитися, вони кажуть, що це якісь лікарі, вчителі, професії. Люди спеціальностей, яких в Європі не вистачає.

Коля 54:03
Доктори та інженери. Доктори

Костя 54:05
та інженери, так, дякую. Це, мені здається, стало якимось взагалі, як кажуть, російською ім'ям нарицательним.

Коля 54:11
Типу,

Костя 54:12
оці доктори та інженери. Тому що я тепер натрапляю інколи в... Доктор та інженер. Так, тому я якби не дуже, скажемо так, мій офіційний коментар, я не дуже люблю систему віз взагалі в сучасному світі. Вона ідіотська, на мій погляд. Можна вважати, офіційний коментар закінчений.

Коля 54:58
Ну, дивись, зараз ти там наговорив. А, ти вже отримав, так, британську візу? Так, вже отримав.

Костя 55:05
Ти знаєш, що її заканцелити

Коля 55:06
можуть.

Костя 55:08
Тому Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії ми обидва, я наголошую, дуже поважаємо. І принаймні, то поки я звідти не поїду. Жартів про короля і взагалі про цей... Набір островів ми не робимо. Я вводжу офіційну цензуру.

Коля 55:28
Тут, до речі, це сильно відчувається. Як для багатьох, напевно, ми теж про це вже говорили з тобою, що коли ми вперше, я і ти, отримували візи, це мільйон років тому, це треба було подавати просто мільярд Бумаг про те, що ти точно повернешся, коли першу візу в Німеччину

Костя 55:51
отримував.

Коля 55:52
У мене 15 рік, здається, було, що в мене точно є, куди повертати, що я точно повернешся. Неприємне відчуття, що ти просто напрошуєшся в цю країну. І зараз через те, що ми отримали безвіз якраз в Єврозону, це супер круто. Це реально. Це багато хто вже не відчуває тих проблем, які були. Але от я пам'ятаю, що тут у нас в школі, здається, в минулому році клас вирішив поїхати якраз в Британію, до Сполученого Королевства. І всі такі херак, і типу раз, і ми поїхали. Ми такі, воу, камон, чекайте, бля, ми так не можемо, як ви. Так, я розумію, що ви як латиші, ви можете поїхати. Я дуже це поважаю. Але, бляд, ну не всі такі. Давайте трошечки тут зупинимось на цьому і якось, ну, подумаємо. І реально ми розуміли, що ми не встигнемо. Нам треба було дійсно подавати для дитини, подавати на візу. А це вже було після початку повномасштабної війни. І там документів було стільки, що я просто... Я замахався читати питання. І це реально. Я розумів, що ми не пройдемо. А ще там є в класі. Там ще вчиться дитина, яка народилась на Росії. І вони теж подавали. І вони ще навіть заплатили зверху гроші, щоб це було якесь швидке. Розглянення, щоб дали візу. Коротше, він теж не встиг. Ми просто не подавали, бо ми розуміли, що ми не встигнемо. Бо вони такі, ой, а що тут, а що, вам ще віза потрібна? Я такий, ну, дякую, що ви все це класно продумали про всіх

Костя 57:36
дітей.

Коля 57:37
Так. Але я кажу, що ми не зможемо поїхати, бо, ну, багато причин на це. А вони подавались, вони... Дитина народилась на Росії, вони подавали, вона заплатила ще зверху грошей, щоб вони розглянули. Їх навіть не встигли. Їм навіть відповідь ніяка не прийшла. Вже діти поїхали, вже повернулися і тільки їм відмовили. Вони такі, класно, дякую, що ми витратили гроші.

Костя 58:04
Терміново

Коля 58:04
відмовили. Вони сплатили багато чого, їм і квитки купили. І вони ще сплатили за термінове розглянення. І так далі. Тобто, ну, я знаю, що тут місцеві, дійсно, вони подорожують, ну, якби їм нормально. Знаєш, це, як багато, як це, індекс паспорту, знаєш, є така штука, що, типу, в яку кількість країн ти можеш поїхати, типу, маючи ото свій паспорт. І насправді це класна штука. Ну, от, багато, ну, для багатьох з нас вже оці кордони стерлись, ну, ще до початку цього повномасштабної, коли могли... Так, так, так, так. Типу, тільки в тебе має бути, обов'язково ти маєш показати, коли ти заїжджаєш, коли ти виїжджаєш, в якому готелі ти будеш жити. Ну, і багато ось цих документів. І це дійсно, воно трошки для нас стерлось з тих часів, коли ми отримали цей в'їзд до Європи. І це великий крок, і нам з цим стало легше подорожувати. А тут для багатьох дітей вони навіть не розуміють, що щоб кудись поїхати, їм треба ще отримувати якийсь дозвіл. Вони просто живуть там, хочу туди. Знаєш, як кажуть американці. Хочу полетіти, відпочивати десь у Франції. І вони на завтра беруть

Костя 59:44
квиток і летять.

Коля 59:46
Так, тому що можу. Які там нахер ось ці візові центри, де ти стоїш, подаєш документи. Там, там, 500 тисяч мільйонів ксерокопій. Ми настільки намагаємось зберегти природу, що ми в кожен візовий центр, типу, носимо там декілька кілограмів макулатури просто тому, що нам треба зробити копії всього. Тому що

Костя 1:00:08
вони не можуть зробити сканкопію або просто прийняти сканкопію документів. Ну, в такому

Коля 1:00:13
разі, в

Костя 1:00:14
мене є, здається... Годі базікати.