Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Костя 0:13
Костя та Коля. Поруч з Олексієм Гончаренком їх, а не навпаки. Але 49-й епізод. Я знаю, що згадав. Ми в якомусь епізоді з тобою говорили про, здається, як ти в тролейбусі їхав чи в автобусі, і там якась дитина кричала, щоб біля вікна сісти. Пам'ятаєш цю

Коля 0:59
исторію? Так,

Костя 1:01
було-було. Я цього тижня сижу в якихось соціальних мережах, не пам'ятаю. І знаходжу інформацію, потім я її погуглив, що в грудні, здається, була історія про бразильську жінку, яку звати Дженніфер Кастро. Принаймні так написано було десь в інтернетах. Я не знаю, чи це може таблоїдна якась історія, і вона неправдива, але давай вважати хоча б на хвилинку, що вона правдива. Вона летіла в Бразилії якимось місцевим рейсом, і вона купила собі місце вікна. І коли вона прийшла в літак сісти на своє місце, воно було зайнято дитиною, і вона попросила батьків прибрати дитину звідти, бо вона хотіла там сісти. І коли вона там сіла, її мати запитала, ну, дитини, чи не проти вона все ж таки дитині там дозволити сісти. На що вона сказала, що це місце вона купила і хоче сидіти там. Там якась інша людина почала її знімати на відео і казати, що взагалі у неї немає... Емпатії до дітей і немає взагалі якось поваги. І засуджувати почали і потім виклали це ще й в інтернет. І ця човіха зараз подала в суд на авіакомпанію і на ту людину, що її фільмувала. Ну я так розумію,

Коля 2:19
що

Костя 2:21
чи правда це, чи не правда, але я так розумію, що буде щось спросити за якісь там моральні відшкодування, тому що вона каже, що в інтернеті їй довелось стикнутися з тим, що багато людей пошли писати якусь фігню, але багато людей написали, що вона взагалі все правильно зробила. Коротше, на якомусь там сайті типу «Нью-Йорк пост» чи щось таке, мені він здався таким типовим таблоїдом, тому що там купа... Я дійсно знайшов в інстаграмі якусь човіху, яку звати Дженніфер Кастро, у якої майже 2 мільйони підписників. І я не знаю, чи це та Дженніфер чи ні, але, блін, якщо човіха після всього ще й заробила 2 мільйони підписників, то це, блін, прикольно. Вона побудувала величезну бізнес-імперію, тому що я так розумію, що це доволі прямо можна монетизувати. Але, блін, яка все-таки ще за цю історію, що, типу, якщо в тебе діти, то всі повинні тобі щось давати і щось тобі допомагати, да?

Коля 3:24
А наші люди на неї підписались? Я не знаю. Я розумію, якби в неї був такий контент, от дивіться, я сиджу на своєму місці, от поруч плаче дитина, якій я не уступила місце. А тут що? Вона просто нічого. Якщо це

Костя 3:42
та Дженніфер, вона просто пише, от я там з донькою. Типу, на майданчику. Взагалі нічого. Я не розумію, що ті 2 мільйони, на що вони розраховують? Чи вона реально запустить канал, як вона принципово поступається місцем дітям? Чи що?

Коля 4:00
Ми живемо в світі чого? Дива, я не знаю. Люди отак от просто з ніхера підписались, тому що вона отак от випадково. А могла статися інша історія, коли якби ось ці ваги хитнулись в іншу сторону, її почали б кенселити, якщо більшість людей Підтримала би те, що вона погана людина через те, що вона не уступила місце дитині. Її би просто закенсали теж з ніхера. Тобто людина живе, нічого такого не робить. Просто хтось там щось почав, засняв якийсь там маленький епізод життя, який просто такий, ну проміжний навіть. Взагалі нічого не вартий реально. Якийсь там важливий, так. І все. І далі людина може просто, я не знаю, ну... Не зламати життя людині просто з ніхера, тому що так от суспільство вирішило.

Костя 4:53
Абсолютно. І я, знаєш, що більше того не розумію. Я знаю про цю всю історію, що, наприклад, дівчата, інколи, коли з ними розмовляєш і питаєш, чи є зараз така історія, що чоловіки перед тобою двері відкриють, чи там пальто знімуть. Вони часто кажуть, що ні, такого більше немає, це майже ніколи чоловіки такого не роблять. З одного боку є от така історія, що тепер жінкам не поступляються місцем в громадському транспорті, навіть літнім жінкам або просто літнім людям не поступаються знову ж таки місцем. І водночас чувіху почали знімати на відео, тому що вона не захотіла місце, за яке вона сплатила гроші, вона не захотіла віддавати дитині. От це, знаєш, маневрувати в сучасному соціумі – це гра, в яку неможливо виграти. Ти просто в будь-якому разі програв. Ти якщо якомусь поступився місце, тобі скажуть, а що ти мені місце дав? Типу, я що слабкий, я що слабка, я що там ще щось. Поступився, не поступився – теж проблема. Коротше, це, блядь, життя.

Коля 6:03
Це подвійні стандарти, які зараз в соцмережі обов'язково пишуть про… Ну як, вони не пишуть, що це… От дивіться, у нас подвійні стандарти. Вони одну ту саму історію описують просто спочатку для людей, що типу… От чоловіки, вони свою маскулінність проявляють. Вони постійно хочуть показати, що ми слабкий пол. Отто вони притримують двері, що я сама не можу двері відкрити. Ну, дякую, що ти мені притримав двері. Авжеж, яка я тупа. Я все життя не могла відкрити сама двері. А тут ти такий, значить, знайшовся, відкрив. Дякую, що я вперше змогла вийти з будинку. От. А потім, типу, та сама історія, але інші пишуть, що от, бля, нам ніхто двері не підтримує, от раніше були часи, а зараз ось ця мамина черешня не може навіть двері притримати, тому що, ну, от так от, оце повиростало покоління, яке нічого не розуміє, нікого не поважає, там і бла-бла-бла-бла-бла, знаєш. Це як, типу, що я росла в родині, де мене дуже любив батько, тому я знаю собі ціну, і так далі. І така сама історія, коли чоловік каже, що я ріс в родині, де мене поважала мати, а все, понятно. Мамина киця, блядь. Якщо чоловіка любила мама і так далі, то все, значить, що він вже якийсь попаяний і з ним точно не можна нічого.

Костя 7:37
Насправді ця історія, я вимушений тут сказати, що є такий... Такий тренд, я не можу це назвати трендом, але я такий, знову ж таки, мені здається, це соціальний феномен, а також феномен соціальних мереж, коли викладають соціальні мережі, знаєш, це, наприклад, типу, «гендер», «гендер», «гендер», «гендер», «гендер», «гендер», а є в українській слово «гендер», а є, напевно, коротше, от це тож англійський «гендер ревіл паті», от це вечірка, коли, типу, Дізнаються стать дитини, що ще не народжено. І вони там кульки лопають, якщо рожеві.

Коля 8:18
А який колір там для небінарних?

Костя 8:22
Це інша

Коля 8:24
тема.

Костя 8:25
Є відео, коли на цих вечірках, як себе поводять мати майбутнього тата.

Коля 8:33
І,

Костя 8:33
наприклад, вони там лопають цю кульку, і там вилітає, наприклад, неважливо, там рожевий. І мати просто біжить до свого сина, обіймає його, і не дає вагітній дружині, дівчині, неважливо. Партнерці не дає їй його обійняти навіть. І потім, якщо я бачив відео, де навіть дівчина каже, мамо, ну почекайте, це ж наше

Коля 9:00
свято. В першу чергу

Костя 9:01
вона каже, це мій син, я за вас так щаслива, у вас все життя попереду, а для мене це найбільше свято. І таких відео просто мільйон. Я ніколи не бачив, що були такі відео. Про мам дівчат. Тобто те, що я не бачив, не значить, що їх не існує. Я це визнаю. Але, здається, оцей ментальний зв'язок між хлопцями та їх мамами, це все ж таки така, ну, дещо розповсюджена історія. І, типу, знаєш,

Коля 9:29
в 45

Костя 9:30
ще не пройшли сепарацію. Це історія, що буває.

Коля 9:34
Ну так, це як там, що, це скільки там, здається, 40 років, да, це, як казали, що 40 років – це дивовижний вік, коли у когось народжуються діти, у когось народжуються онуки, а хто ще живе з мамою. Але я розумію про що ти, що мамина киця дуже пов'язана з мамою, я розумію. Але це так виглядає зі сторони, що хто буде керувати чоловіком? Або мама, або вже буде керувати ним дружина. Типу, в цьому вигляді оцінюється, що у чоловіка взагалі немає яєць, немає свого «я», немає якоїсь особистості. Тобто, хто зараз ним буде керувати? І тоді, так, дружина незадоволена тим, що ним досі керує мама, хоче вона керувати. Тобто, це значить така просто людина, що вона сама по собі нічого не має, знаєш, свого якогось я і так далі. Таких, я не думаю, що такі є, але їх, знаєш, за дужки треба виносити, за скобочки. Тому що такі вони, це якісь особливі люди.

Костя 10:52
Здається, що просто забагато доведеться виносити за дужки.

Коля 10:58
Всіх винесемо, залишимось у двох.

Костя 11:01
Так, а що там всередині? Типу, незрозуміло. Ти знаєш, як, до речі, тільки що згадав, що ти в одному з епізодів, в якому ми говорили, знову ж таки, у нас тут не те, що, знаєте, «Воук» називається, у нас тут не «Воукподкаст». У нас тут ультралівих цих ідей. Ми здається, ми обидва не надто їх підтримуємо. Ти жартуєш постійно з небінарних людей. Або не з них, а про них, точніше.

Коля 11:33
Я не з них і не про них. Я з ситуації, яка взагалі існує. Не треба мені тут про небінарних дописувати. Ні, я розумію, що це було б непогано, якщо мене починуть кенселити і на мене підпишуться 2 мільйони людей. Якихось інших. Але я не думаю, що це

Костя 11:50
той самий випадок. Напевно, якщо на тебе підписується 2 мільйони людей, але паралельно хтось з тобою незадоволений, то з цим жити можна. У тебе обов'язково буде якийсь рекламний контракт. За які можна заробити стільки, що в принципі... Тобою, знаєш, і зараз хтось буде і мною все одно незадоволений. Але

Коля 12:10
краще мати... Такі люди

Костя 12:10
завжди є. Так. Але краще мати великі контракти, щоб багато грошей заробляти. А те, що хтось незадоволений... Коротше, що я хотів сказати? Що ти якось казав, я чесно вже навіть не пам'ятаю, що саме, але щось про типу, чому якщо, наприклад, хтось може почувати себе, чоловік, відчувати жінку, наприклад, або навпаки, чому ти, наприклад, не можеш відчувати себе тостером. І у мене трапилась абсолютно така штука рефлексійна, така сама, як, до речі, повинна відбуватися після роботи з терапевтом. Я реально подумав, а що взагалі, ну не під час подкасту, звісно, а що взагалі таке відчувати себе чоловіком, ну чи жінкою, я просто не можу теоретично відчувати

Коля 12:55
себе

Костя 12:55
жінкою. Але фактично, що це значить? Типу, я не знаю, відчуваю, я себе відчуваю собою, я маю якісь бажання, я маю якісь там, не знаю, що там, задоволення, я маю якісь роздратування, я маю якісь властивості своєї особистості. Типу, знаєш, я люблю смачно їсти, я люблю, не знаю, дивитись гарне кіно, мені подобаються жінки, я там, не знаю, у мене борода росте. Типу, от всі ці штуки, я не знаю, що завгодно ще. Мені подобається бути татом своїх доньок. І так далі, і так далі. У мене досить багато ще хочеться вірити, є характеристик. Але що з цього про те, що я саме чоловік? І тому я реально не знаю. Знаєш, я не ловлю бізона. Не б'ю його палкою, не тащу його в печеру. Мені не треба заробляти гроші, але і дружина моя заробляє гроші. Типу, я ходжу в крамницю і вона ходить в крамницю. Я не роблю нічого. Тут треба знову ж таки на хвилиночку винести за дужки, що зараз дійсно, якщо не брати мене, є очевидна відповідь, що чоловіки зараз українські на фронті є. І це очевидна така штука про гендерну. Але ж це не про самоусвідомлення, це про функцію. А якщо казати про те, як ти себе відчуваєш, то типу, а що таке взагалі себе відчувати чоловіком? І тому я навіть сам, ну якби я чоловік, я не знаю, що таке відчувати себе чоловіком. І тому я замислився, а як тоді якась дівчина або жінка Може відчувати себе чоловіком. Що це взагалі значить? Ну, типу, я не знаю, що це, як жінка може знати, що таке відчувати себе чоловіком. І я реально не можу собі дати відповідь на це тим більше. І це, ну, типу, я, знову ж таки, я знаю, що є люди теоретично, можливо, які слухають це і розуміють, як це, але вони чось там, ми вже просили нам пояснити, нам не пояснили минулого разу. Але коротше ти мене підштовхнув до такого питання, на яке у мене немає відповіді, і я тепер над ним думаю.

Коля 15:00
Я так глибоко не копав, але дійсно цікаве питання, що таке себе усвідомлювати кимось не тим, ким ти є, і наскільки ось ця різниця... Тим, що ти робиш зараз, і потім, наприклад, ми як чоловіки щось робимо, проживаємо життя, а потім таки, ні, тепер я себе усвідомлюю жінкою. Що саме має помінятися в нашому житті, щоб... От деться ці елементи, які відрізняють саме якісь, не знаю, своє самопочуття. Перше, що приходить до думки, це, напевно, народити дитину. Вибачайте, що і так не можемо народити... Це теж функція.

Костя 15:45
Розумієш? «Народити» — це функція. І тобі можуть сказати, знаєш, як от Роулінг каже,

Коля 15:53
що

Костя 15:54
перший, здається, скандал тоді був, що вона називала про... Типу, коли хтось написав «Люди, що менструюють», вона така, здається, колись було спеціальне слово, щоб їх позначати. Типу, «жінки», так? Так, так, так. Типу, народити — це функція. І теоретично, в сучасному світі, якщо брати цю ультра-ліву ідеологію, то народити може людина, що почуває себе небінарною особою або чоловіком. Теоретично ж може бути таке. Теоретично, певно, може. Тобто це теж не почувати себе... І знаєш, все, що я назвав, наприклад, любити свою дружину, Не знаю, заробляти якісь гроші, любити бігати, мати бороду навіть. Це все може робити фактично біологічна народжена жінка. І вона, якщо вона любить свою дружину, або просто їй подобаються жінки, вона буде просто лесбійкою. Але як це буде для жінки відчувати себе чоловіком? Я реально не розумію.

Коля 16:51
Я теж не

Костя 16:52
знаю.

Коля 16:55
Є якісь особливості фізичні, що я не можу себе відчувати двометровим баскетболістом. Тому що я не два метри, я не баскетболіст, я ніколи не займався баскетболом. Тому тут просто, знаєш, я можу себе вважати відчувати мільйонером, але в мене гроші від цього не з'являться. Тому є якісь там фізичні фактичні штуки, які важко обладати.

Костя 17:26
Я при цьому, якби, я спеціально залишаю пом'якшення в цьому. Я не кажу це надто якось категорично, тому що я розумію, що можуть бути люди, які відчувають в цьому проблему і які Відчувають те, чого я не відчуваю, і я не хочу знецінювати

Коля 17:52
їхні

Костя 17:53
страждання або їхнє бажання отримати якісь права. Якщо такі люди є, а теоретично вони є, раз така вся історія зараз популярна є, напевно, знову ж таки, напевно, не обов'язково, тому що, знаєш, все дуже легко порівнювати з Гітлером, наприклад. Але давай по-іншому якось. От була і досі є в певних країнах ідеологія, що можна побудувати комунізм. І є багато людей, а було ще більше, що вважали, що можна зробити світ, де немає грошей. Тобі дають те, що тобі

Коля 18:24
треба,

Костя 18:24
а ти допомагаєш тим, чим ти можеш. І цих людей теж було багато, і вони щиро відчували, що це найкраще майбутнє суспільство. Виявилося, що це не так. Може теоретично десь таке і можливо побудувати, але поки нікому не вдалося. І ті, хто пробував, створили найбільшу в'язницю в історії людства. І погубили просто десятки мільйонів людей. Ну там є нюанси, як рахувати, але все ж таки. І тут те, що якісь люди думають, що таке є, не обов'язково означає, що воно є. Ось в чому проблема. І я з одного боку пом'якшую і кажу, що ну хизина, може воно якось існує. З іншого боку все ще стикаюся з відчуттям, що у мене є бажання зрозуміти. А у мене є бажання не бути дідом, який такий, знаєш, типу, блять. Все, типу. Категоричний

Коля 19:17
такий. Категоричний такий,

Костя 19:18
такий. Категоричний такий. У мене, знаєш, яке відчуття? От я вперше, якщо чесно, в ньому зараз зізнаюсь. У мене є таке відчуття, що в сучасному світі, і зокрема в Україні, є така штука, що якщо ти підтримуєш якомога більше оцих ідей про визнання небінарних осіб, про якісь права геїв, я при чому про права геїв я абсолютно занов. Насправді, тут в мене взагалі нуль питань. Про там... Про щось там, що завгодно. Чим більше ти таких ідей підтримуєш, тим більше ти освічений, європейський, західний, просунутий, хіпстерський. І далі ти зрозумів, я думаю. І мені здається, що це трошки надбало... Такого масштабу, типу, занадто. Це, напевно, маятник просто хильнувся в цей бік, де зараз це надто. Я відчуваю, що цього надто багато стало навкруги. Може не в Україні, а в цілому, що ці ідеї, вони якось отримали якесь таке дивне розповсюдження. Ніхто тепер насправді не розуміє, що де і що я. Ну, насправді, коли я кажу «ніхто», це насправді про себе кажу. Я просто не розумію, де з цього правда, а де це просто якась підлітки щось вигадали.

Коля 20:58
Я теж підтримую цілком. Те, що я розумію. Принаймні, я тупий. Я розумію про гейів і лесбійок. Я їх підтримую. Я вважаю, що це нормально. В цьому немає нічого поганого. І якось я з нею людиною спілкувався. Скажімо так, він не настільки прогресивні погляди. Він такий, знаєш, як звичайний аргумент. А от якщо, наприклад, в тебе один з мільйона дітей прийде і скаже, що буде... Так, так. І я такий, ну, блядь, ну, нічого. Це то само, що він скаже, я собі знайшов дівчину. Так це само він може прийти і сказати, я собі знайшов хлопця. Я такий, ну, ок. А що ти очікуєш? Що повинно змінитись? Так. І я розумію, ну, і давай так. По-перше, треба сказати, що це людина, в якого ні то, що дитини немає, там і дружини немає, і дівчини немає, і роботи немає, і живе з мамою, і нашого віку.

Костя 22:02
Я правильно

Коля 22:02
розумію,

Костя 22:02
що ця людина за традиційні родинні цінності виступає в такому разі? Так,

Коля 22:07
жити

Костя 22:07
з

Коля 22:07
мамою. Жити з мамою майже в 40 років, так. Це оці самі традиційні цінності. Так, і він реально питає в мене, от якщо там... Причому, знаєш, це до дівчат навіть якесь є таке послаблення. Тобто, в цьому питанні ніхто про дівчат не питає. Типа, якщо от донька прийде і скаже, знаєш, це якби... Це таке пом'якшення, а от це якщо гей то все, ну то все. І, знаєш, питання про, якщо син прийде і спитає, каже, ну ок.

Костя 22:40
Дійсно,

Коля 22:40
дійсно,

Костя 22:42
коли ставляться питання, оці люди, які чомусь це найбільшим жахом уявляють, вони завжди питають про

Коля 22:48
сина.

Костя 22:48
Тому що, знаєш, це ж абсолютна оця історія про те, що люди, зокрема ці люди, вони коли дивляться порно, типу, подивитись порно з лесбійками, це типу норм.

Коля 23:00
Костя та Костя та Костя та

Костя 23:02
Костя. І я, знаєш, як справжній одесит, я відповів питанням на питання. Я кажу, а що, власне, повинно відбутись?

Коля 23:31
Приходить до мене

Костя 23:32
дитина, поясніть мені. І кажуть, що вона гей, або у мене наразі тільки доньки, тому лесбійка, наприклад. Що, власне, для мене повинно змінитися? Чому для мене це повинно взагалі щось змінити? Вони мені кажуть, ну як, наприклад, дітей не буду, якщо там будуть, я кажу, ну і що? А вони кажуть, а тобі що, не хочеться, щоб у твоїх дітей були діти? Я такий.

Коля 24:01
А при чому тут одно до іншого? Вони можуть бути просто чайлдфрі. Це по-перше. Вони можуть

Костя 24:07
бути

Коля 24:08
якийсь стрейт, але можуть бути просто... В мене безліч знайомих, без дітей, тому що вони так вирішили. Нашого віку і трошки доросліші. Вони реально... Вони трохи розумніші за мене, вони це... Усвідомили значно раніше, ніж я, що вони child-free. І в них взагалі немає дітей. Тобто є child-free, в кого є діти, а в них немає. І все. І це нормальні, знаєш, традиційні пари. Традиційні пари, тобто там чоловік і жінка, і в них немає дітей. І все. І це якраз як аргумент. А що, і буває таке.

Костя 24:48
В цій історії, у мене стільки багато думок було, що я ж забув, що хотів сказати. В цій історії я подумав, що у мене перше питання, коли мені кажуть, а що у твоїх дітей, тоді не буде своїх дітей, а у тебе не буде онуків. І в мене таке питання, ну і що? Ну не буде. І мені кажуть, а що ти не хочеш, щоб у них було діти? І моє чесне зізнання, ні. Ну мені все одно. Мені абсолютно

Коля 25:17
все одно.

Костя 25:17
Може, я допускаю, я не можу передбачати майбутнє. Може на якомусь етапі мені захочеться онуків. Але типу, а зараз мені хочеться Porsche 911. Ну, типу, я сам це, знаєш, в моїх руках, я можу теоретично, теоретично тільки, я можу заробити багато грошей і купити його собі, але я не можу. Я, типу, визнаю, що я не можу собі це дозволити. А якби чому мені, власне, щось зі своїми дітьми конфронтувати, якщо, наприклад, вони не хочуть взагалі дітей. Ну дійсно, це знаєш, як, наприклад, ти заводиш собаку чи кішку з планом, що потім будеш розводити котят. І таке враження, що у таких людей, у них таке враження, що вони, знаєш, заводять собі дитину, щоб дитина колись народила їм онуків. А тут такі, так, блядь, в якому сенсі? Я тебе, блядь, народив, віддав школу, робив домашні завдання, тобі мазав колєнку зільонкою, коли ти там десь впала. Де онуки, блядь. В смислі, гей, блядь. Вставай в кут тепер на, блядь, знаєш? На гречку. На гречку, так, колінами. І стій нахуй, поки не припинеш бути геєм. Я внуки, блять, хочу. Це

Коля 26:31
напевно так. Це дуже смішно. Це така дурна історія насправді, тому що тут вже не від нас залежить. Я про себе можу сказати. Я просто хочу, щоб діти були щасливими. І жили таке життя, яке їм подобається. Тобто моя задача як батька зробити все, щоб дітям було добре. А як вони вже будуть проживати своє життя? Я навіть не очікую, що вони будуть мене пам'ятати і відноситись до мене з повагою. Тобто зараз я роблю все, щоб далі вони могли жити своє прекрасне, щасливе життя... І для свого задоволення. І все. Тобто це не те, що типу, от, а от мені не телефонують, забули мене, чи там, знаєш, там, ось це починається, типу, я тут, значить, їх народжував, ну, ладно, не я дружина, ну, тем не менш, типу, я тут в них вкладався, а вони навіть ото мені не зателефонували, і я не буду телефонувати, тому що хай перші зателефонують. Ну, знаєш, це починається, ну, просто, ну... Я дуже це розумію, як це може відбувати з батьками. Але, тем не менше, я зробив все для дітей, хай вони проживають класне життя і все. Ти не можеш від них нічого требувати. Тому що бляха, ну це вже їх життя. Ну, ти це не для себе робиш. Тобто ти можеш максимум для себе зробити дітей. А чи будуть внуки чи ні, ну це вже інше питання. Це вже як діти вирізуть.

Костя 28:14
Мені зараз дуже подобається, що в нас не формат інтерв'ю, тому що, знаєш, коли люди приходять один до одного на інтерв'ю і починається «Іди тобі поцілую сраку, іди поцілую сраку». У нас якби в описі подкасту написано, що ми два старих друга. Бля, я дуже, якщо чесно, в цьому питанні пишаюсь. Ти не будеш сраку цілувати?

Коля 28:34
Я все кінець.

Костя 28:35
Ми це домовлялися після епізоду обговорювати. А, ладно. Але це, на мій погляд, достатньо прогресивна точка зору про те, що від дітей не можна вимагати того, що ти хочеш. Тобто про те, що я казав, що ми ж не собаку собі чи кішку заводимо, щоб

Коля 28:56
розводити

Костя 28:57
їх. Я розумію, що інші люди, от я кажу, що я не хочу, щоб мої діти народжували дітей. Ну мені реально народять клас? Ні, ні. Типу, я розумію, що є інші люди, і вони можуть дуже сильно хотіти онуків. І для них це може бути особистою трагедією, що їх діти не народять цих онуків. Таке дійсно може бути. Але мені здається, що це дуже базова концепція, що якщо для вас це особиста трагедія, вам доведеться пережити цю особисту трагедію, відгорювати її, сумувати, що у вас не буде онуків. Але це ваше діло, ваші діти вам не зобов'язані, вони якби не інкубатор на ногах. Щоб вам народжувати ще наступних якихось маленьких дітей. І це наче така абсолютно базова думка, але виходить, що навіть така абсолютно базова думка, вона чомусь багатьом дуже складна для усвідомлення.

Коля 29:53
Так, і це ж десь навіть в соцмережах хтось писав, що коли батьки сильно задовбують цим, коли вже онуки, коли вже онуки, то ти просто питає, а ви готові з ними сидіти і витрачати свій час на те, щоб нам допомагати? Тому що це взагалі не суперпросте питання і це дуже проста історія, коли в тебе з'являються діти. На це треба дуже багато часу, сил, грошей і всього іншого. І батьки, багато батьків, просто, знаєш, у них є така, типу, як цей, тудуліст, мати онуків, галочку поставили, зливаються, і більше вони в цьому ніяк не допомагають і ніякої участі не приймають. Ну, як це... Знаю це не з інших історій, а дуже близьких, але там не менш. От є діти, є онуки, і все, батьки зливаються, і для них галочка, все. Знаєш, як це у нас, як це звичайний приклад, що там, посадити дерево. Народити сина. Народити дитини і побудувати дім. Напевно, є якийсь тодоліст для бабусей та дідусей. Завести дачу, задовбати дітей і отримати онуків. Щось таке, напевно.

Костя 31:52
У форматі, ну частіше все ж таки офіційно, типу ви, знаєш, пара, вона конвенційна, якась традиційна пара, вона починає зустрічатися, потім наступний етап у них, наприклад, розвитку стосунків – це жити разом, потім наступний етап – це одружитися, потім,

Коля 32:08
наприклад,

Костя 32:09
ну там далі послідовність деяких штук.

Коля 32:11
Ну чекай. Можна я тут трошки втручусь? Там має ще обов'язково бути весілля, що приїхав дядя Пєтя, той, блядь, троюродний брат, якого ти бачив, коли в останньому тобі було півтора місяця, і ти обісрався, бо тобі просто було півтора місяця, і ти просто обісрався

Костя 32:30
завжди.

Коля 32:31
Ти що, його не пам'ятаєш? Ти він говорить

Костя 32:32
точно весілля і розповідає, як ти його обісрав в штані.

Коля 32:36
Так. І ти такий, блядь, ну я тебе, дядя Петі, я тебе бачу от зараз і більше ніколи в своєму житті. Ну серйозно. Давай, блядь, можемо обнятися на останнє, тому що ми більше ніколи не побачимося, навіть про тебе більше ніколи не почую. Так, це абсолютно. Ну серйозно, знаєш, це збирати просто цей кагал людей, яких ти і до цього не знав, і після весілля не будеш знати. І не знав би,

Костя 33:03
так. І не знав

Коля 33:04
би. Тобто це... Так, так. Це знаєш, коли весілля теж роблять батьки заради себе, щоб просто відзначити, що от ми от такі, і от дивіться, в нас це такий популізм починається. В мене от дитина, от весілля. Я таке не люблю,

Костя 33:21
я таке не приймаю. Плавали, знаємо, бувало. Бувало таке. Я не можу сказати, що в мене була просто квінтесенція якоїсь такої ситуації, але в цілому мені ситуація відома і у мене так вийшло. Якщо чесно, це абсолютно 50% відповідальності за ту ситуацію були моїми. Але мені тоді було 23, і я, на жаль, був не в змозі. Я просто того ще не розумів. Не в змозі був сам ці правила встановлювати. Але, звісно, зараз, якби заробив зараз, ну і, власне, робив нещодавно, я зробив... Зробив по-іншому. Просто нещодавно там війна, і тому взагалі там святкувань не було. Але якби така історія,

Коля 34:03
що

Костя 34:04
ти абсолютно правий, це без цього теж нікуди. І от далі функціональність, це, знаєш, свадьба. А потім можна, насправді, вже навіть з етапу свадьби можна місцями міняти деякі етапи. Типу, можна спочатку народити дитину, а потім весілля, або навпаки. Або спочатку придбати квартиру, а потім народити дитину, або навпаки, або не придбати квартиру, ну коротше, придбати машину. І якби виглядає так, що розвиток будь-яких стосунків, він не такий сутофункціональний. Тобі треба зробити це, зробити це, зробити це і зробити це. А потім таке враження, що ти, як ти мені цим нагадав, ти сказав, що у бабусів та дідусів у них такий чек-ліст, знаєш, вони такі так, заєбали дітей, тік, отримали

Коля 34:48
онуків

Костя 34:48
через такий короків, тік. І вони такі, ну все, типу, все готово. Так, і в цілому, мені здається, що так загалом у людей. І якщо, якби я для себе, знову ж таки, почав ставити питання, я не можу сказати, що я вже на них відповідаю, але принаймні ставлю собі питання, чи дійсно повинні бути стосунки суто функціональними. Ну, тобі не то що стосунки, а розвиток стосунків. Чи можна їх вимірювати нефункціональними

Коля 35:14
якимось

Костя 35:14
речами? А типу, якимось внутрішніми речами. Там, побудовою якоїсь довіри, побудовою якогось нового трансформації цих стосунків у якийсь новий вид в тому сенсі. Ну, знову ж таки, щось пов'язане з довірою, з трансформацією почуттів, щось таке. І мені здається, що... Теоретично, воно

Коля 35:35
якось туди

Костя 35:35
повинно йти. Тому що коли ти думаєш, у мене, наприклад, з першою моєю дружиною, про функціональну частину дуже швидко вийшло. Тепо, знаєш, ну все, все вийшло. А далі ми такі, а що далі робити? І це питання. Тому я собі поки не відповів.

Коля 35:56
Це якраз те, що ми бачимо зараз. Я поки що не бачу це навколо, тому що в мене ще не настільки дорослі діти, але вже дуже близько до цього. Але тем не менш те, що навколо відбувається і принаймні соцмережі пишуть, що новітні покоління... Вони, ну, не так швидко намагаються одружитись, не так швидко намагаються ось ці скласти стосунки, тому що вони, знаєш, вони нібито починають жити для себе, не як ми, типу, для ось цих от чекпоінтів, що, типу, обов'язково треба одружитись, обов'язково треба народити, обов'язково треба ще щось, а вони нібито дійсно живуть... Якби для свого задоволення. Тобто вони якби отримують смак від життя. Не так, як ми, що ми маємо зробити те, те, те і те, тому що інакше не вважається. Знаєш, це як зустріти... Я люблю дітям розповідати цю історію, коли раз на декілька років зустрічав нашого спільного однокласника... А де працюєш, а є дружина, а є діти, а скільки заробляєш, а є квартира, а є машина. Тобто це не жарт, це реально чувак, який живе, просто за якими, знаєш, по методичці живе, і в нього є певні питання, і я йому відповідаю, і все, і в нього, значить, образ життя, він складається з оцих пунктів. А зараз, напевно, люди вже почали, там, нове покоління, Може це через те, що ми їм дали таку можливість. Про це теж можу трошки більше розказати, як я до цього прийшов. Але те, що вони починають жити для себе і не вимірювати все це якимось такими чекпоинтами. І просто це нормально, якщо людина буде довго жити без офіційного шлюбу, без дітей і так далі. Це теж нормально.

Костя 37:57
І з мамою.

Коля 37:59
Так, ну дійсно. Ну

Костя 38:03
а чому ні?

Коля 38:07
Тут річ в тому, що дитина сама не захоче вже жити з батьками. Розумієш? Є нюанси. Але я думаю, що ці діти з нового покоління нашого, що я бачу тут принаймні вдома, що вони теж просто не захочуть жити з батьками, тому що... Ну, нахіра жити з батьками, якщо можна жити. Ну, різні умови, але якщо, ну, тут знову, наша, ми як батьки маємо дати таку можливість, щоб діти саме обирали, якщо хочуть, ну, тобто, щоб були умови жити окремо. Але якщо вони хочуть жити все, ще з батьками, ну, хай живуть з батьками. Типу, щоб, знаєш, вибір. Володимир, щоб був вибір. Знаєш, це не так, як у нас було, що ми живемо з батьками, тому що ніхіра грошей нема відселитися і жити окремо. Тому ми живемо з батьками. І все. А тут, щоб була можливість вибору, а далі вже дитина, чи хто буде сама прийняти рішення, приймати, чи жити з батьками далі, чи вже жити окремо. І все.

Костя 39:14
Знаєш, є такі опіні, що коли дітям настає, і далі там є різні опції, типу 18, 20, 21, ну якась, коротше, позначка часу, яка у різних людей вважається за дорослість, за настання дорослості, вважається, що в дитині, типу, 18 або там слеш інший вік. До побачення. Типу, даю тобі, не знаю, на 6 місяців оренди хати якоїсь і йди далі заробляй гроші. Крутись, вертись, ставайся самостійним. Що ти з цього приводу думаєш?

Коля 39:52
Це жорстоко? Ти пам'ятаєш себе 18 років? Я тоді вважав, що я супер дорослий, в 20 навіть. Я вважав, що я супер дорослий. Я досі себе не вважаю... Знаєш, там, максимально дорослим, щоб вже повноцінно приймати рішення і щось робити. Ну, типу, як я можу, знаєш, як це настає час, коли цей птенець має вилітати з гнізда, знаєш? Всі ці, коротше, розмови. Ну, блін, ну... Якби тут же не так, що до 18 років він живе, умовно візьмемо там сина, наприклад, так, що це простіше приймати, що син живе просто, я все для нього роблю, ну ми, як батьки, все для нього робимо, а потім 18 – пішов нахер, падло, блядь, живи сам. Ублюдок її падло, б'яс окончено, скільки можна. Не телефонуй мені.

Костя 40:45
Да, блядь,

Коля 40:45
пішов нахер. Все, от тобі півроку на квартиру, щоб я тебе не бачив. Це якби процес, де ти його готуєш до того, щоб він сам міг жити самостійне життя. Це не те, що ти його просто викидаєш і все. Якщо ти все робиш правильно, і якщо є можливість при цьому фінансово, то в 18 років, може, він сам не захоче жити ще з тобою, а вже захоче там десь жити окремо і дійсно впробувати своє власне життя. Знову-таки, тут є багато але, якщо є гроші, якщо є можливість, якщо є умови і так далі. Але ти маєш як батько підготувати, як сім'я, підготувати до того, щоб дитина сама далі впоралась, якщо щось. Якщо там університет буде там, де він має жити в гуртожитку якомусь, або в іншій країні, в іншому місті і так далі. Це мені нагадує, як я колись подорожував... Зі своїми знайомими. Я, значить, був найменше в їх компанії. Це історія, коли ми подорожували в Америку. Але там не менше. Я єдиний, хто сам міг загрузити пральну машину. Ніхто з тих людей. Нас чотири людини жили в квартирі. І ніхто з них не вмів, значить, прати собі речі. Бо у всіх були або мами, або дружини. Я тобі клянусь, це було скільки там, це був 15 рік, так 10 років тому. Тобто я був на 10 років молодше, а вони ще доросліші за мене, всі, кожен, хто зі мною жив. І ніхто з них не міг, значить, прасувати собі речі. Ніхто не міг так, авжеж і прасувати речі. Ніхто не готував їжу. Тому що, якщо що, я купував продукти, я готував сніданки, я готував вечерю. Я купив за свої гроші на Амазоні пилесос, тому що всім було срати, що в хаті було не прибрано. Тобто, знаєш, у них лапки. Бо завжди все за них робили або дружини, або батьки. І це було нормально.

Костя 42:57
Це історія, коли, наприклад, якщо ми про хлопців кажемо, коли мама передає свого сина в руки невістці. Так,

Коля 43:08
так,

Костя 43:09
так. Раніше я йому прала і готувала, а тепер ти дбай про нього, бо він сам. По-перше, моє щире здивування, я не перший раз чую, що є чуваки, що не вміють прати. Ну, знаєш, прати. Коли кажуть, не може... Сука, це...

Коля 43:28
Ти розумієш? Я тобі клянусь, ніхто не повірить, але це виглядало так. Я кажу, я зараз буду прати свої речі. І вони такі, а ти вмієш? Я такий, ну як це? А ти знаєш, що там не можна всі речі разом? Я такий, я знаю, треба відділяти світлі від кольорових. І я тобі клянусь, це, знаєш, це типу, знаєш, я такий стаю над пральною машиною, закидаю речі, знаєш, і от за плечів такі голови дивляться. І реально вони не вірять. Я тобі клянусь, вони не вірили, що в мене вийде. І коли я, значить, ну, типу, закинув свої перші речі, поправ, потім там була ще сушильна машина, закинув туди, витягнув, надів, і вони такі... А можеш нам допомогти? Так. І вони реально не повірили. І вони спочатку почекали, поки вийде в мене. Подивилися, що я нічого не запоров. І потім я їм допомагав прати, бо ми там жили кілька місяців. І вони були без мам і дружин. І вони все. Просто, щоб ти розумів, люди просто купували нові речі собі.

Костя 44:36
Я хочу пожартувати, що вони брали з собою по 18 валіз, бо не розраховували прати. Знаєш, розраховувати все брудне протягом. Вони просто купували, так? Знаєш, це, напевно, якщо запитати, що вони з собою хочуть взяти. Не то, що хочуть. Що вони з собою взяли би на той, як називається цей острів, де ніхто не живе? Той самий. Необитаемый.

Коля 45:00
Безлюдний, здається,

Костя 45:01
він називається український.

Коля 45:02
Щоб вони взяли безлюдний

Костя 45:03
острів, вони б з собою взяли цю пральну машину. Дружину. А дружина хай бере пральну машину. Просто вони, може, не знають, що вони там якісь комунікації потрібні. Ну, то таке. Просто, знаєш, коли кажуть, що людина не знає, як собі сама прати речі, я собі уявляю, знаєш, зиму, якийсь січень. Треба взяти таку дошку, як в українському селі, коли...

Коля 45:24
Так, так, на річку. «Видовбати лід». Так, так,

Костя 45:31
так. Копирсатися в воді, яка просто дуже-дуже холодна. Потім прийти десь там бити цю постіль чи якось білизну, бити її об якусь там дошку чи якось. Ну коротше, це всі оці штуки. Ти просто, знаєш, засунув в пральну машину, засунув в цю капсулу чи засипав це порошок, натиснув в кнопку «Прати». Так. Ладно. А про… Так, я саме погоджуюсь про те, що повинен бути якийсь… Підготовка дитини, скажімо так, для

Коля 46:06
дорослішення.

Костя 46:08
І дійсно, іще я б додав, що треба, ну, як би не те, що треба круто, коли ініціатива про відокремлення, вона знизу йде, знаєш, про те, що дитина каже, що вона хоче бути тепер окремо жити. Ну, класно, якщо вона каже не так, що ви, батьки-підараси, я вас ненавиджу і тому я хочу жити окремо. А якби просто відчуває, що настає такий час. Хоча, ти знаєш, якщо це етап сепарації, то я так розумію, що у дитини може бути і навіть таке, що ви підараси, але це не обов'язково означає, що батьки дійсно дуже погані. Я знаєш, про що думаю ще? Мені часто в якихось таких питаннях важко зрозуміти, де є баланс, де є лінія гармонії, де є межа між тим, щоб... Дати дитині час і дати їй все необхідне. І, з іншого боку, не затримати вдома, не зробити дитину тим самим

Коля 47:03
сороколітнім

Костя 47:04
чоловіком, що живе з мамою. Це дуже така тривожна штука, щоб зробити це якось максимально правильно. Але, ну, хз, подивимось. У мене немає сина поки що, тому мені не загрожує. Ти ж пам'ятаєш, продаю. Ну так, це теж після епізоду.

Коля 47:30
Ну, тут, коротше, щодо, от знову, якщо ми вже про ці покоління говоримо, тут є така, знаєш, ситуація, що непроста. От я от після якогось, здається, після епізоду, коли ми з Маю записували, що вона казала, що от наше покоління, воно завжди хвилюється там про роботу, багато говорить. І я думаю, ну, типу, а я почав рефлексувати, а чому так? Ну, типу, я почав таки «Ти, блядь, ти ще мене не уважеш». «Що це я сказала?» А дійсно, а чому так? Я розумію, що як я це бачу, це знову-таки, можливо, це неправильне бачення, але наскільки я зміг себе нарефлексувати, що… Значить, напевно, ще тут навіть не наші батьки, а батьки наших батьків, тобто два покоління тому для нас, їм ще квартири видавав Радянський Союз. І вони були, ну, можна як би так, знову-таки в ерквоцах, що вони були такими забезпеченими. Тобто в них хоча б було житло. Потім вже покоління наших батьків... Дехто з них зміг це житло якось зберегти. А були ті, хто зміг це в рифму. Хтось надбав, хтось проєбав. А були ті, в кого не вийшло життя, і вони вже втратили ці квартири. І вони вже розуміли, що ніяка влада більше їм нічого ось так от ніхера не дасть. І вони вже були, от наші батьки, ну знову таки, це як я бачу. Тобто два покоління тому ще видавали все просто так. Треба вижити, треба вижити, треба вижити. Так, і тому наше покоління, воно дійсно, воно настільки перехвильоване за все життя. Знаєш, ми просто пережили життя трьох поколінь, ну там двох поколінь, і ми розуміємо, що треба їбашити. А наступне покоління, це якраз от нам нічого, ну як я це бачу, що у нас дитинство було досить поскудне через те, що ми там на... Ну якраз це розпад Радянського Союзу, там 90-ті, коли нічого не було, ніяк, ніде. І типу в нас в дитинстві нічого не було. І ми такі, ну ми хочемо, щоб у наших дітей життя було краще. І типу ти просто все в них кидаєш, просто всі гроші, що заробив, просто типу закидуєш дітей цими, ну просто грошима. Так, можливостями. Ви хочете це. Доробіть це. Ви хочете, щоб у вас там якийсь телефон, айфон був. От у вас айфон. Ви хочете, щоб у вас це було. Ловіть. І ми як покоління, ми як такий щіт. Щіт не як дерьмо, а як

Костя 50:34
сподівається.

Коля 50:36
Захист такий, як я це бачу, що ми просто, знаєш, весь негатив світу якось тримаємо на собі і ми намагаємось дітям... Віддати найкращі, щоб вони проживали кращі свої ось ці часи. І вони тому й не бачать проблеми в тому, що треба працювати, що може не вистачати грошей. Тому що з цим всім живемо ми. І ми такі, блядь, де гроші? Треба працювати. А діти такі, ну, щось там батьки херачать, думають про ту роботу. А нам все добре. Але ж, блядь, якщо у нас не буде роботи, то у них не все добре буде. Я не кажу, що вони погані, просто ми самі створили для них такі умови, щоб їм було супер-класно жити. Тобто ми намагаємось якраз ось це перенести... В психології хтось би сказав, що це перенесення, щоб вони проживали те життя, яке ти не міг прожити, але хотів би і так далі. І дійсно так і відбувається. Тобто ми все це тримаємо на собі і даємо їм можливості для того, щоб вони далі могли розвиватись, могли не розвиватись, шукали себе. Не думали про те, що їм десь треба жити, їм десь треба працювати, їм треба ще щось. Є якісь підлітки, їх однолітки, які вже херачать не перший рік на якихось звичайних простих роботах. У їх батьків, значить, не так вийшло. Це нормально. Тримати ось цю штуку, тримати ось цю оборону. А значить, що якщо дитина думає, що тільки батьки паряться про роботу, а насправді нічого такого, значить, для мене це як комплімент. Це воно так і є. Для неї немає проблем. Вона не відчуває ось цих всіх проблем, які є у мене, тому що так, я піклуюсь про роботу, тому що мені треба про неї піклувати, щоб у них все було гаразд, значить мені треба тут хірачати.

Костя 52:47
Це все абсолютно так, я з тобою погоджуюсь. Я думаю, що це перекликається трошки тим, що ми згадували теж, В якомусь попередньому з епізодів, що це гра, знову ж таки, в яку перемогти в ній неможливо. Ти як дітей не виховує, які умови не створює, у них все одно будуть претензії до батьків. І це може бути, знаєш, на цьому етапі, що ви покоління батьків надто піклуєтесь про роботу, а якби ти не піклувався про роботу, була б претензія, що не даєш можливості, яких хотілося б мати. І мені здається, що той варіант, про який Майя казала, він, ну, якби все ж таки, кращий. Я думаю, що мине якийсь час, і вона потім згодом зрозуміє, чому. Ну, скоріш за все, в неї колись з'явиться зацікавленість в тому, чому, як і що відбувалося. І це 100% травма поколінь, тому що, знаєш, у нас буквально на наших очах розпалася. Ти знаєш, у мене, наприклад, мама працювала на радянському заводі хіміком, А потім Радянський Союз розпався і завод такий, ну я пішов і зачинився. Як тут не хвилюватись про роботу, коли ти буквально як дитина, бачиш як вчора у твоєї мами якась престижна робота, де вона щось там заробляє, в якогось там халаті великий спеціаліст, завтра тобі кажуть «до побачення» і більше такого заводу немає.

Коля 54:11
Так, і більше не буде. Це ж не те, що піти на інший завод. Все, заводів більше немає. І ти буквально

Костя 54:17
нікому більше не потрібен. І ти пійдеш

Коля 54:19
на будь-яку

Костя 54:20
роботу, щоб просто дітей прогодувати. І дякувати, я хотів сказати зазвичку Богу, але, вибачте, дякувати обставинам та нам, що наші діти... Не розуміють, чому ми піклуємося про роботу. Мені це цілком влаштовує. Тому що це дійсно просто на цьому етапі їм чомусь здається незрозумілим. Хай це поки що буде так.

Коля 54:48
Світ насправді змінився з тих часів і через те, що вся ця комп'ютерізація, діджиталізація і через те, що зараз багато всього, що працює через інтернет і немає, знаєш, як раніше було, що Всі роботи, вони мають бути прив'язаними, залишаються ще, авжеж залишаються безліч роботи, які прив'язані до якогось одного конкретного місця. Але разом з тим з'явились безліч можливостей, де ти можеш працювати віддалено з будь-якого місця планети, але виконувати свою роботу і так само бути на зв'язку і працювати. Тут ще реально світ змінився і якось... Ми мали якось підлаштуватись під це і щось знайти таке, щоб нам теж давали якісь переваги.

Костя 55:41
Ну так, так. Я зараз подумав, що, напевно, у покоління дітей, що зараз народились, не тим, яким зараз по 5 років, тому що вони вже, в принципі, все розуміють, а ті, що прямо народились з 22 року, Якщо, це велике якщо, але якщо війна скоро закінчиться, вони потім будуть питати у своїх батьків, а чому батьки так тривожно ставляться до питань безпеки, чому так

Коля 56:10
ненавидять

Костя 56:10
Росію, чому ждуть постійно нової війни і бояться її. І це теж буде здаватися... Типу, дещо дивним, чого це ви так себе поводите. І, якби, ну, вони з одного боку, знаєш, факт про те, що була війна, звісно, будуть знати, але абсолютно не будуть розуміти, а чого це батьки і так переймаються, типу, наступною війною. А для тих, хто цей досвід пройшов вже дорослим, особливо маючи дітей або народивши дітей зараз, для них буде 100% це абсолютно прозорим та зрозумілим. Так, ну, щоб, якби... Вийшло непогано, мені здається. У мене аж голова загуділа, але від якогось задоволення від цієї розмови, якщо чесно. Бо дуже багато класних штук ми сьогодні проговорили. І, здається, навіть контроверсійні якісь штуки, які... Спочатку казали дещо контроверсійні, мені здається, за які хтось там може з нами не погоджуватись. Все одно, мені здається, ми сьогодні якось більш людяно і більш толерантно про них говорили, ніж зазвичай. Це класно.

Коля 57:17
Взагалі прикольно, коли ти слухаєш, знаєш, щось вислуховуєш від того покоління, тільки-тільки народжених котят топило у відрі з водою. І ти від них щось чуєш, типу, про якихось там неправильне покоління, що ви не так живете, і якісь такі

Костя 57:35
штуки. І про те, що святий Петро і Павло з неба дивляться і засуджують таку аморальну поведінку і небажання народжувати дітей. Це

Коля 57:46
ж... Ой, ой, вибачайся, не можу з тобою говорити, мені треба там, мене кішка народило на районі, треба піти втопити котят. Треба втопити

Костя 57:54
котят, так. Дванадцять штук. Блядь, це жахливо. Це ж, сука, я, на що, я це реально пам'ятаю. У мене, що правда, це сусід робив, але таке. Пишіть листи нам. І, по-друге, пишіть, а по-друге, пішли обговорювати цілування в сраку і ціни на дітей. «Годі базікати».