Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Коля 0:12
Ти хоч там гупнув, я не чую.

Костя 0:15
Я гупнув як слід. Зачекай, ми про що зараз?

Коля 0:22
Ясно. Сьогодні у нас трохи... Ох, трохи такий неочікуваний епізод, і він в таких сурових умовах. Подивимося, що з цього вийде. Або люди нас почують, і далі буде цікаво, або це нікуди не піде, якщо щось там десь посередині зламається.

Костя 0:44
Або вони почують тебе. Тому що те, що в тебе запишеться доріжка, у мене сумнівів майже немає. А от в тому, чи запишеться вона в мене, тут певні питання виникають. Так, у нас сьогодні епізод. Давай залишимо нашим слухачам якусь долю інтриги, скажімо так. Хай здогадаються самі, тому що в нас сьогодні один з нас Коля, а інший з нас в Парижі. Хай вони самі розберуться. Хто є де. І той, хто другий, приїхав спеціально до Ейфелевої вежі, щоб романтично записати тут п'ятидесятий, якщо на секундочку п'ятидесятий епізод нашого подкасту. Так,

Коля 1:24
так,

Костя 1:24
так. Ох, чувак. Але все пішло шкереберць. Точніше, давай так. Мені здається, що це зазвичай взагалі, коли кажуть, що все пішло шкереберць, це таке виправдання тому, що хтось безалаберний. Сьогодні той безалаберний я. Бо ноутбук я не взяв. Я взяв мікрофон зовнішній. Такий петличний він називається, так? Щось таке. «Lavalier», здається, англійською мовою він називається. О, починається. Це

Коля 1:50
взагалі більше схоже

Костя 1:53
на французьку. Мене зобов'язує ситуація. «Le Valier» якийсь там. Так, мене ситуація зобов'язує, тому вибачте, як є. Інтернет не спрацював, як спочатку, довелось жонглювати картками, переключати мікрофони, роздавати інтернет. В підсумку, я з тобою розмовляю на одному айфоні, а записую голос через інший. Але сподіваюся, це не завадить нам поговорити сьогодні.

Коля 2:23
Взагалі, прикольно, що воно так виходить. Знаєш, все ж таки, якісь там зміни, не щось там звичайне просте, як ми пишемося, дивимося один на одного. Зараз я уявляю просто тебе таким, знаєш, На велосипеді з шарфом, пов'язаним навколо горла з багетом в руці. Ну, якийсь там

Костя 2:49
в береті. В клітчатих штанях, брюках. І ще в кошику попереду велосипеду в мене пляшка вина. Ну, там багет і пляшка

Коля 2:59
вина. Так, так, так. От я тебе таким зараз уявляю. А взагалі, в тому числі це і сумна новина, що... Ну, не настільки у нас спокійний світ, що можна вночі взяти ноут, піти і щось робити на вулиці з ноутом. Ну, як? Можна,

Костя 3:19
але

Коля 3:19
більше ти цей ноут

Костя 3:21
не побачиш. У мене, знаєш, світ різний. Я погоджуюсь з тобою, напевно, в... Більшості країн так робити не варто. Або, принаймні, знаєш, є така штука, от ми з тобою, хіба, мені здається, не в останньому епізоді, але попередньому, говорили про генераційні поколінчості травми. І, типу, знаєш, якщо в Україні у нас був Голодомор, і у нас там бабусі і дідусі, вони там кажуть, доїдай їжу, не можна хліб вибрасувати навіть, якщо він вже твердий, і там пліснява на ньому. І мені здається, що цей підсвідомий рівень небезпеки теж може бути такий генераційний. Нам може здаватися, що всюди небезпечно. Але, наприклад, у мене один з товаришів був, якось відпочивав в Таїланді, здається, і там є така історія, що ти можеш залишити будь-які пристрої де завгодно, і його ніхто не візьме, тому що там досить суворо, Типу відрубають руки за крадіжки, якщо я не помиляю. Щось таке. Штраф може бути такий. І там ніхто, навіть в туристів, там навіть якщо ти залишив свій макбук в якомусь кафе, де ти взяв рис, ніхто твій макбук не візьме, тому що руки вони всього дві.

Коля 4:39
Тобто, ні, ти можеш взяти, але максимум двічі.

Костя 4:42
Ні,

Коля 4:42
знаєш,

Костя 4:43
я бачив людей без рук. Бляд, ми ступаємо дуже на поганий шлях, але я бачив людей, у яких рук немає, але вони хапають тим, що в них залишилось від рук. Тобто, просто міцно схопити і бігти буде їм важко, якщо більше, ніж двічі.

Коля 5:06
Так, так. Ну, слухай, так. П'ятдесятий епізод. Це прикольно. Що, я можу про себе трошки розказати. Я от... Нарешті здав іспит. Іспит мови латиської. На рівень А2. І здав його просто дуже

Костя 5:26
офігезно.

Коля 5:29
Трошки розкажу, це нікому не цікаво, але у вас немає

Костя 5:33
виходу. Мені цікаво. Значить іспит складається з

Коля 5:36
чотирьох частин. Це аудіювання, це читання, це письмо і розмова. Тобто приходиш, сідаєш за комп, там вмикається аудіозапис, ну і там треба, ти слухаєш якісь розмови, і треба декілька завдань, і там треба відмічати, чи йшлася мова про це, чи йшлася мова про це. Одне з завдань – відповідати так чи ні. Інше завдання, про що вони розмовляли. Щось таке. Читання теж. Ти прочитав уривок якийсь і відповідаєш на питання. Або чотири оголошення. І потім дві ситуації. Людина хоче собі, умовно, знайти роботу. Або хоче десь працювати після школи. І яке оголошення підійде. Такі історії. І тут цікавіша історія навіть не те, що я здав. Причому здав я там просто... А, і там по кожному тебе оцінюють, і ти проходиш на рівень А2, якщо в тебе по кожному з цих чотирьох напрямків ти набрав більше, ніж 60%. Раніше там були інші умови, що треба було там сумарно, ну як вони там середньо вимірювалися. А зараз, ні, по кожному з напрямків 60%, тоді ти проходиш на рівень А2. От. Я набрав сумарний 96. Тобто я набрав 100, 93, 93, 100.

Костя 7:09
Чувак, вибач, будь ласка, що я перебиваю, але просто цікаво. З такими результатами це якийсь одразу тобі там Б2 теоретично повинні зарахувати, чи там якийсь Б1. Тобто, знаєш, буває...

Коля 7:22
Як воно працює? Воно не так працює. Тобто це максимальне рівень А2 і все. На B2 там ті самі напрямки, але інші завдання і вони трошки ускладнені. Там, наприклад, треба написати листа. Одне з письмових завдань. І тут його треба написати мінімум на 30 слів, а там, здається, на 60 слів. Ну там за цей самий час. Короче, але річ в тому. Річ в тому... Як я підходив до цього іспиту, і правильні висновки, які я можу завжди робити після будь-чого, це я починаю рефлексувати і розбиратись в собі, а чому воно так. Ну, тобто, я пам'ятаю, що я колись записувався, у нас тут дуже така популярна тема «Підготовка до іспиту А2». На рівень А2. Я ходив на курси, ще минулого літа я записався, і два з половиною місяці ти ходиш два рази на тиждень, і тебе готують до рівня А2. Але після тих курсів я не пішов відразу здавати, тому що вони готували роботів. Максимально обмежено, алгоритмічно. Типу, шаг праворуч, шаг ліворуч ніхіра. Одне з завдань, наприклад, описувати картинки. Треба відповісти, тобі дається

Костя 8:41
малюнок

Коля 8:41
якийсь, або фотографія, або картинка. І ти маєш відповісти на три питання. Типу... Хто там на картинці, що він робить і де все відбувається. І вони буквально нас вчили зазублювати фразу, що на картинці дія відбувається умовно влітку. Потім на картинці є чоловік і дівчина. Вони там танцюють, або там вони відпочивають. І все. І вони завжди на цих курсах вчили тому, що от не кажіть ніколи нічого зайвого для того, щоб не зробити помилок. І от всі, знаєш, отак от як зомбі казали максимум три фрази. Типу, не кажіть більше. От якщо вас там щось питають, відповідайте суто на питання, знаєш? Ну, там умовно тебе питають, типу, де ти живеш? І ти такий, ну зараз я живу в Ризі, типу. А можна ж відповісти, що раніше я жив в Одесі, а зараз я живу в Ризі, наприклад. Ну, трошки розширеним. І вони завжди на це казали, ні, так не треба, там чітко все відповідайте, там, чим менше ви скажете або там напишете, тим менше...

Костя 9:50
Тим менше проблем, тим менше потенційних помилок.

Коля 9:54
Так, і я просто зрозумів, що після таких... Ні, курси класні, вони структуризовано все описували. Але всі завжди хвилюються, це треба, коли писати листа. Одне з завдань письмових, це тобі треба написати листа другу, і далі описується умови. Або у тебе день народження, тебе треба його запросити. Напиши, коли ти його запрошуєш, як ти будеш святкувати, кого ти ще запрошуєш. Подякуй його, або скажи, що йому принести. І ти маєш сам це просто сидіти і фігачити. І от на курсах вони нас вчили якимось там стандартним... Тобто, після таких курсів, треба було мені запам'ятати якийсь фіксований набор фраз, а я це дуже не люблю. От я розумію по собі, що я така людина, якщо я не розумію, що відбувається, що я говорю, як я це говорю, а просто кажу фразу, тому що вона потрібна, то я не можу. І от багато хто після цих курсів построєний таким чином, що ти їх Ти їх здаєш і відразу після них, ну ти їх закінчуєш, відразу після них ідеш, пишеш, ти собі там якось там нашкрябав ці 60 балів, ну 60% по кожному з напрямків і типу все, отримав А2 рівень. А я не міг піти, тому що я в собі не відчував впевненості в тому, що я розумію, Що я буду робити? Коли я вчився, то я в цій групі був, типу, другий за рівнем того розуміння всього. Ну, якось так воно виходило в нас. Типу, рейтинг нашої групи. Я от був маленька група на 8 людей, щоб всіх нормально опросити, щоб кожен міг щось сказати. Коротше, я от, типу, був на другому місці. І я не пішов відразу здавати. Всі там потім відписувались, хто пішов, ті, хто знали гірше за мене. Вони всі поздавали. А я такий, я не можу піти. Тому що, якщо я не розумію, що відбувається, то я відчуваю в собі впевненості. І я там думав, що я ще раз буду передивлятись це відео, забив на це. Потім там Новий рік туди-сюди, потім ще. Мені трошки забив. Тільки от нещодавно, як я вже розповідав і в подкасті також, я просто почав спілкуватись з вчителькою. Ну, сам на сам ми з нею типу зідзвонювались. І ми просто з нею багато говорили. І от тоді я почав розуміти, що я говорю, як я говорю. Всі ті листи, які там для всіх були завжди якоюсь проблемою. Для мене це було, ну, я реально розумів, що я пишу. Тобто це не був якийсь там набір фраз, де ти, якщо забув одне слово, то все, в тебе далі конструкція, знаєш, не вимальовується. Я міг там трошечки переформулювати, написати на один і той самий лист, я писав там різні тексти, тому що я вже забув, що я таке писав колись. І я просто, знаєш, починав завжди якось притягувати до тих слів, які я розумію. І все. І вона мені, вчителька, каже, та йди, все нормально, ти здаш. Я такий, ні, я ніхера не розумію. І тут інша моя проблема, яка вскрилися, що у нас в розробці, може ще десь, але в розробці точно є така штука, він називається російською синдромом самозванця. Ми теж якось про це колись говорили, але я розумію, що коли я не впевнений в собі, я знаю багато чого, Чого я ще не знаю в цій мові? І тому я не впевнений в собі, що я зможу офігезно написати. Ну, це от той ефект Даннінга Крюгера. Це коли, типу, людина не знає, про що вона ще не знає. А я, типу, ну такий, блін, я ж погано знаю мову. Вона мені каже, та йди, здавай точно. Типу, це наполягала вчителька. По суті, яке я плачу гроші за те, що ми з нею

Костя 13:50
займаємось. Тобто її навпаки було б вигідно далі з тобою займатися.

Коля 13:55
Так, вона могла б мусолити ще мене, напевно, знаєш, через мою невпевненість в собі, вона могла б ще декілька місяців ось це все робити. Вона така, ніхера, от давай записуємось і все. І реально я от пішов здав, потім дуже довго очікував результат. І коли я побачив результат, чесно, я просто дуже-дуже здивувався, тому що я не був настільки впевнений, що я здам ось так класно.

Костя 14:21
А твоя вчителька, вона така, господи, нарешті, скільки можна було. Вона, напевно, не здивувалася, тому що, якщо вона тобі вже казала, що пора здавати, вона, напевно, вже не сумнівалася, що ти здаш таким чином.

Коля 14:35
Так, реально так і відбувалось. І вона така, блін, ну я ж казала, тому що навіть ось ці розмовні штуки, ну там, задають тобі там умовно 5 максимум питань, як тебе звуть. Де ти проживаєш, як довго ти проживаєш, умовно, в Латвії. Ну і далі може бути що завгодно. А ми з нею коли спілкувалися, вона вже не знала, що мене питати. І вона така, наприклад, яким міським транспортом ти користуєшся. А куди ти їдеш? А з якої там зупинки до якої зупинки? Вона вже не знала, що ще мене спитати. А мені якраз було цікаво про це говорити. Тому що я коли розмовляю, я розумію, що я говорю, як. Я контролюю цю розмову. Тобто я знаю, що я говорю, як говорю. Так само типу і в письмі, коли я там листа пишу. Я знаю, що я пишу, як я пишу, чому я це пишу, чому я тут використовую. А, якесь слово або якийсь...

Костя 15:30
Є артиклі? Скажи, в латиській мові є артиклі? Ні. Дякую

Коля 15:34
Богу, що немає.

Костя 15:35
Хоча б це. Чувак, я насправді з якоїсь, трошки з іншого боку розумію, про що ти кажеш. Не з невпевненості в собі, але мені здається, що це перекликається. Тому що, по-перше, це синдром самозванця. Мені теж знайома історія. А по-друге, я пам'ятаю, що я просто хотів займатися англійською. Це були курси, наприкінці яких були екзамени, типу, кембриджські екзамени рівня англійської мови. І через те, що там наприкінці курсу, що тривав, типу, півроку, Були екзамени, то вони теж пояснювали якусь ненульову частину занять. Вони пояснювали, як здавати екзамен. А мені завжди було, знаєш, та не треба мені про екзамен. Екзамен – це просто засвідчити мій рівень. Ви рівень мені зробіть відповідний, і екзамен тоді я, ну як би, теж здам. Не треба мені пояснювати, як відповідати на конкретні питання на екзамені. Ви мову мене навчіть. І мене це дуже бісило постійно, тому що вони дійсно заточені на те, щоб люди потім пішли і здали екзамен на відповідний бал. Але в них, напевно, мета просто така, щоб люди здали екзамен, щоб отримати те, що вони хочуть отримати. А далі знаєш, що ти фактично не знаєш, чи дійсно в тебе знаєш, як ти кажеш, що якщо ти один клін з цієї конструкції вибиваєш, людина забуває одне слово, вона далі не знає, що казати. Ти знаєш, вона слово забула і все. І більше немає нічого. Я тебе вітаю, ти казав 100, що ти 93, 100, 90, щось такий у тебе результат.

Коля 17:09
Так, так, так. В мене аудіювання 100, читання 93, письмо 93 і розмова 100.

Костя 17:17
Блін, це дуже круто. Надзвичайно круто. Тому дійсно тебе вітаю. А що, розкажи, наскільки ці люди, що приймали екзамен, наскільки вони, знаєш, людяні або навпаки, скажімо так.

Коля 17:36
Слухай, дуже. Насправді, як я кажу, я хвилювався, але мені не дуже притаманно хвилюватися. З однієї сторони ти читаєш, слухаєш, дивишся всяких філософів, психологів. І всю цю історію, типу там, розбираєшся в собі, розумієш там, коротше, про що завгодно, а тут просто в тебе іспит, і ти такий, бля, я просто як, я не знаю, як в якомусь там п'ятому класі, перед якимось там, якоюсь годовою контрольною, просто, ну, я не знаю, ну, таке, я від себе таке взагалі не відчував, що я, бо що в мене настільки, от воно, коротше, настільки воно там, Ледь не на це, на руки трусились. Хоча до цього наче... Я був такий, і розмовляю, і все роблю, і підготувався нормально до цього. Але насправді вони дуже привітні люди. І вони допомагали, ходили, підбадьорювали, все нормально. Навіть коли розмова була, я, чесно кажучи, очікував, що розмову я здав погано. Тому що у мене видались дивні картинки, вони пов'язані зі школою і з таким напрямком, що я б і на будь-якій мові не розказав багато. Один з напрямків по розмові, це коли тебе просто запитують, задають питання, я на все це відповів, тут питань нема. Потім описувати картинки. Мені попались дві картинки, де ті відбуваються в школі. Там просто вчителька у дошки стоїть. І чувак, типу, «Фізрукс» десь там на стадіоні. Я реально, я от, я про будь-що інше, я б зміг відповісти дуже багато різного тексту, а тут я там ледь не там чотири речення взагалі себе, ну, якось видавив, тому що, ну, я такий, ну, типу, це вчителька, ну, там, дія відбувається в школі, тут вчителька і діти, вона їм там викладає. А

Костя 19:35
що там можна розказати? Фішка в тому,

Коля 19:40
що якби там було хоч щось, я би там стільки б начесав. Це не моя проблема чесати ротом. А тут я такий, ну прикольно. Наступна картинка, я такий, ну тут теж дія відбувається в школі. Тут вже не вчителька, а вчитель. Він теж викладає дітям. Я думаю, що це спорт і все. І відчуває себе дебілом просто. Хоча реально, що ще

Костя 20:07
сказати? У мене була дещо аналогічна ситуація, коли ми готувалися до цього екзамену з англійською. І там було, знаєш, одне з питань. Він розбивав нас на пари, і була така історія, коли у мене пари не знайшлося, і тому він для мене був парою. І мені викладач каже, це тестовий розмовна частина екзамену, і він мені каже, ну розкажи щось про себе. Я йому кажу, блядь, Том, ти мене, якщо мовою, якою я з народження володію, запитаєш, розкажи щось про себе, я хизив взагалі, що тобі відповідати. Ну реально, це одне з найскладніших питань, тому що на той момент мені, наприклад, було тридцять, я кажу, тридцять років, у мене в житті багато чого було, ну от що мені тобі розказати про мою родину, про мою роботу, про мої захоплення. І він такий мене вислухав і каже, ну от якщо ти на екзамені так само відповісти, що ти обурений таким питанням, повір мені, їм ж не треба знати, щоб ти їм про себе розказав. Вони хочуть просто послухати, знаєш, як ти розмовляєш. Тому якщо ти почнеш розмовляти про те, що ти не знаєш, що казати і зробиш це так багатослівно і так, як ти зробив і кажеш, то ти спрацює воно. І я тоді збагнув, що, знаєш, воно ніби очевидно, і воно ніби якби на поверхні, але я чомусь про це не думав.

Коля 21:31
Чувак, я дуже розумію, про що ти кажеш, тому що якраз те, до чого я вів, що третя частина, це коли вона мені задає питання після цих картинок, і вона мене питає, які були ваші улюблені предмети в школі? І я

Костя 21:49
такий...

Коля 21:50
Бля... Я такий... Ну, математика і фізика. Причому фізику я взагалі не любив, але я такий просто перше, що згадав. І вона така, а чому? І я от реально, от чому я казав, що я був впевнений, що я провалив... Ну, не те, що провалив, я... Ну, здогадувався, що я 60 своїх відсотків набрав. Але я думав, що я там наберу, ну, дуже небагато. Не дуже більше ніж 60. Тому що я їй чесно сказав, я кажу такий, ну я не знаю. Ну от просто вони мені подобались і

Костя 22:21
все. Ну і це спрацювало.

Коля 22:23
І як виявилось, реально цього було достатньо. Тобто вона побачила, що я зрозумів, що вона мене питає. І я їй зміг відповісти, навіть якщо ця відповідь була дуже тупа. Ну тобто я не відповів на саме питання, але я сказав, що я не можу відповісти. І я реально не очікував, що якраз ось цей момент він теж мене дуже здивував. Тому що я всім ходив. Ну тут всі питали, типу. А що, а що питали? Ті, хто вже здавали теж, або кому ще доведеться здавати. Вони такі, а що питали? Я такий, ну таке було. А що ти відповів? Я такий, ну я чесно сказав, що я не знаю. Просто вони мені подобались. Ну так. Всі такі, а паня.

Костя 23:03
Вони ж там, знаєш, не оцінюють, наскільки ти розумний і наскільки ти можеш гарно відповідати на питання про школу. Вони оцінюють просто, як ти розмовляєш. Якщо, в принципі, ти розмовляєш нормально, ну в цьому іншому. Тобто виходить, що у мене щонайменше є два приводи тебе вітати. Тому що виходить, що ти склав дуже-дуже успішний іспит з латиської мови. І плюс я розумію, що цей епізод вийде 18-го.

Коля 23:42
Липня,

Костя 23:42
якщо я не помиляюсь, бо календаря зараз немає перед очима. Але це пізніше, ніж твій день народження, але я все ж таки вітаю тебе з днем народження. Виходить так, що фактично ми записуємо цей епізод заздалегідь, і твого дня народження ще не було, а коли він вийде, це буде вже сильно після, але тим не менш, дружо, вітаю тебе. Після, так. Я тебе вітаю. По-перше, дякую не тільки за подкаст, а просто за те, що ти є. І будь, будь ласка, надалі. Ти класний чувак. І ти класний чувак, який ще класно знає латиську мову. Це двічі приємно. Якщо ти не проти, я також знаю, що у нас є щонайменше ще два слухачі, у яких день народження з тобою в один день. Їх теж хочеться привітати. Це у Марини. Я прізвища не буду казати. Марина, з днем народження тебе. 100% наша слухачка. Поки що можна це робити. Поки у нас немає патреонів чи інших штук, можна замовити пісню або привітання з днем народження. Ми це робимо абсолютно безкоштовно. А по-друге, у Альони сьогодні. Ну, якби не сьогодні, але якщо ми уявимо на хвилинку, що сьогодні ваш день народження, то ще у Альони. Пані Альона, з тебе з днем народження. Дякую, що ти нас слухаєш. І ми знаємо, що в Сполучених Штатах ти там всіх тримаєш за їх кохонес і не дозволяєш їм ображати Україну. І взагалі Альона з родиною просувають українську культуру в школі, де і діти навчаються. Це дуже прикольно. І вам за це дякую. Ну і просто з днем народження. Такий у нас святковий сегмент. А взагалі, ти знаєш, я на хвилинку ще повернусь до 50-го епізоду. У нас же так вийшло, що десь, типу, Тиждень тому ми продовжили, може трошки більше, я вже не пам'ятаю, ми продовжили наш домен «Годі базікати.ком» ще на один рік. І це такий, знаєш, це в світі подкастів, мені здається, такий комітмент. Знаєш, я не знаю, як українською сказати, комітмент. Це, знаєш, як молоді люди, коли одружуються, Вони один одному дають таку обіцянку, типу, бути разом. І, знаєш, коли ти продовжуєш домен ще на рік, то ти такий, ну, це, в принципі, якийсь рівень цього комітменту. Хоча я не можу перекласти, на жаль, це слово українською. Я, може, почитаю потім, як воно.

Коля 26:30
Домовленість,

Костя 26:31
напевно. Щось типу домовленість, але вона з обіцянкою докладати певні зусилля. Щось таке. За сенсом воно, типу внесок, знаєш, як внесок гарантувати. От ми ж щось таке зробили, тому в нас ще виходить третій привід нас вітати. І тут якраз пані Альона, яку ми вітали тільки що з днем народження, вона мені радила серіал подивитись. Який називається, здається, «Nobody wants this». Типу ніхто цього не хоче. Я не знаю, чи був він дубльований українською, чи якось його перекладали, але, напевно, якось так він називається. І це міні-серіал на Netflix, здається. Проте, і тут це взагалі не спойлер, тому що це той серіал, який, якщо навіть знаєш про що, його можна і варто дивитись. Про те, як американську пару, про те, як коли Равін зустрічається з неєврейською дівчиною. І він дуже кумедний, дуже смішний, взагалі дуже, з одного боку, життєвий, а з іншого боку, Напевно, не часто таке може трапитися з людьми, але головна героїня цього серіалу — вона подкастерка. Коли дивився цей серіал, я подумав, що вони роблять цей подкаст, і вона з сестрою його робить. Вони дуже хвилюються про те, щоб якісь прослуховування в них не падали. Тому що вони намагаються його Netflix продати цей подкаст, намагаються рекламу, у них якісь метрики. І я подумав, що дуже круто, що в нас немає цього тиску. Це було б неправда, якби я сказав, що мені взагалі все одно, скільки людей його слухає. Звісно, приємно, коли ми бачимо, що хтось, навіть не те, щоб цифри, хоча вони теж приємні. І це теж, я визнаю, що це его тішить, коли там продивились на 5, не прослухаю точніше, на 5 людей, а там типу 8. Але фідбек, так? Якщо дають зворотній зв'язок, якийсь там коментують, щось цікаве розповідають, це важніше. І я збагнув, що наскільки ж приємно не мати цього тиску в якомусь хобі або гобі. Здається, в українській допускається в слові хобі і через Г, і через Х. І наскільки класно, коли немає цього тиску і можна, знаєш, просто робити що завгодно, тому що ми не очікуємо завтра рекламних контрактів і можемо дозволити собі, в принципі, записувати настільки неякісно, як я сьогодні це роблю.

Коля 29:09
Та ладно, нормально ти все

Костя 29:12
записуєш. Може ти зараз мене нормально чуєш, це взагалі нічого не гарантує, до речі. Я зараз подумав, що поки що, наскільки я бачу, то голос мій записується. Єдине, що я не знаю, я не маю гадки взагалі, як експортувати потім з цього телефонного гаражбенду файл. Але то таке, ну подивимось, якось заекспортуємо.

Коля 29:34
Ти згадав слово «хобі», але чи пам'ятаєш ти, що «хобі» — це узагальнена назва любимих заняттів розваг, що не є робочої спеціальності і до яких вдаються у вільний час?

Костя 29:48
Я несумнівно пам'ятаю про це. І я дуже радий, що за цілий рік у нас тепер стільки є епізодів, де можна згадати, що завгодно. О, блін, чувак, тепер у мене, не повіриш, у мене були, типу, шоу-ноти. Ну, це не шоу-ноти, я записував якісь теми, які хотів би, щоб ми згадали в цьому епізоді. І єдина проблема, що я просто... Ну, вони в мене записані в тому самому айфоні, на якому я записував цей звук, тому я не можу. Ну, тобто, чи ні, що... Я можу і можу відкрити нотатки, але я не хочу, тому що я взагалі дихати боюсь, тому що лякаюсь, що запис зупиниться. Але я згадав, що ти мені скинув надзвичайно класну пісню гурту «The Yagas» з «Gogol Bordello». Розкажи, будь ласка, про… Про Гоголь Борделло ми взагалі згадували, але вважати, що якщо ми колись згадували, то всі про нього знають, це, напевно, така не дуже слушна ідея. Тому, якщо можна, розкажи, будь ласка, хоч трошки про обидва гурти і ми залишимо посилання на цю пісню. Про пісню також.

Коля 31:02
Це, короче, випадково... Ну, як? Ну, можна так сказати, що випадково знайшов пісню. Я слухаю все, що є у гурту «Гоголь Борделло». Дивлюсь, я там на них підписан всюди. Навіть є гурти, які вони продвигають якось, намагаються просунути. І нещодавно у гурту «Гоголь Борделло» та гурту «Зе Ягас» вийшла пісня «Червона Рута». Це... Офігезна така рок-джипсі-панк-версія пісні. І вона дуже-дуже сильно мене зачепила і не відпускала довго. Тому що вони співають, по-перше, українською. Це просто два гурти, які базуються в Америці, базуються, наскільки я пам'ятаю, десь в Нью-Йорку. Ну от гурту «Гоголь Борделло» загалом постійно там. І от гурт «The Yagas» також. От. Значить про гурт «Гоголь Борделло» там вже багато разів розповідав, але це там за основу Євген Гудзь, який в нього батьки з України, батько в нього, здається, там, професор з Києва, а мати в нього справжня джипсі. Тому що коли кажуть «Цыгане», це ті, що постійно там «Ой, касатик, подойди,

Костя 32:18
погадаю, всю долю розкажу».

Коля 32:31
Тому вони Рома. І раніше він завжди на концертах їздив з прапором Рома. Там таке, здається, зелений і синій. Майже як український, тільки там зелені і сині кольори. І по центру таке червоне колесо. І він завжди на концертах питав, що ви знаєте, що це за прапор, що це Рома і так далі. Ну а після початку повномасштабної, він завжди їздить ще з українськими прапорами і так далі. І він співав теж українською, а гурт «The Yagas» — це, значить, є така актриса Віра Фарміґа. І вона, значить, заснувала гурт «The Yagas», здається, зі своїм чоловіком. І вони виконали, разом заспівали цю класну пісню. Зазвичай в неї, наскільки я знаю, англійської пісні. А ось тут вони вирішили підтримати Україну і якось теж просувати українську культуру і так далі. І вони заспівали цю пісню. І вона дуже класно вийшла. От я не знаю, мені супер подобається. І це, напевно, колись найкращий фіт у виконанні цієї пісні був для мене. Був у Руслани, коли вона заспівала разом з Кучмою. Але я ніколи не думав, що цей фіт може колись посунутись. Але тем не менш, от Фарміґа і Гудзь, вони посунули навіть Руслану з Кучмою у виконанні цієї

Костя 34:06
пісні.

Коля 34:07
Я спробую навіть знайти посилання на ось той...

Костя 34:10
Тобі що, Руслану подобається?

Коля 34:12
Не починай.

Костя 34:13
Добре. Чувак, а я про цю, про пані Фармігу, якщо правильно так, Фарміга вона, тому що, знаєш, це зазвичай я можу, коли на ноутбуці записую, я можу відкрити паралельно браузер і подивитись на Вікіпедії, як правильно людину звати. А зараз через те, що я боюсь, що взагалі щось якби відкривати, то доведеться просто за тобою повторювати, ще я не впевнений, що правильно це роблю. Але, коротше, я подивився, що вона, здається, народилась в Сполучених Штатах. Але вона з української родини і вона до шести років взагалі англійською не розмовляла. Вона вдома спілкувалася українською мовою. Вона взагалі дійсно доволі відома акторка. Вона грала прямо в фільмах першого класу. В якихось відступниках з Джеком Ніколсоном та, здається, вона була. І Леонардо Ді Капріо, наприклад. І це фільм Мартіна Скорсезе, здається. І, якщо не помиляюсь, вона навіть не номінована була на Оскар за кращу акторку другого ряду, чи це як це називається, без supporting female actors. Так, так, так,

Коля 35:28
так. Щось таке було.

Костя 35:30
Так, тобто і те, що вона знає, що людина такого рівня співає українською. Ну, я розумію, що це вона співає українською не тому, що вона просто так сильно хоче Україну підтримати, хоча і через це, звісно. Тому що вона якби етнічно українка. Але це дуже круто і я зовсім нещодавно взагалі дізнався, що в неї є українське коріння. І от той лайв, що ти мені скинув і що ми обов'язково додамо до шоу-нот, у неї настільки чисто українська, що я такий ого. Типу, знаєш, вона не розгубила її впродовж десятиліть в Сполучених Штатах і доволі круто здається все, що українською спілкується, розмовляє.

Коля 36:06
Це приємно. Це реально дуже приємно, коли люди, які, якщо можна так сказати, не те, що обов'язково мають підтримувати. Вона вже американка, в принципі, за фактом народження. Той самий Гудзь, який там багато років живе. Але, знаєш, вони мають якось підтримувати Україну і просувати українську мову і культуру і так далі. І тут знову повертаємось до наших, які хтось повиїжджав і потім спілкується російською. Тому що так простіше.

Костя 36:40
Я просто не розумію, що там відбувається з Сергієм Бабкіним. Мені здається, якби сам я не читав, але я так розумію, що в нього там зовсім зійшло. Кукуха поїхала, тому що там якісь історії розповідають, що він Пив грудне молоко своєї дружини і щось таке. Я не знаю, чи може це якийсь фейк? Він йобнувся дуже давно. Розкажи, якщо знаєш. Що з ним? Я просто не в курсі.

Коля 37:14
Ні-ні-ні, чесно, я за ним зараз не слідкую вже багато років. Колись давно, коли ми теж це згадували, що колись мені він дуже подобався, але я щось розумів, що воно трошечки не те. І я ходив багато разів на його концерти, а в якийсь момент почав відчувати, що воно якось нечесно йде від нього. Тобто він хоч все це і співає, він і актор театру, І це більше шоу, ніж це справжнє його почуття. Якщо я не відчуваю вайб, не відчуваю ось ці емоції, то, ну от, знову таки, похер на бабкіна. От я колись згадував про провальний концерт «Сліпнота», от пам'ятаєш, я казав, я нарешті зміг для себе, от, і тільки зараз я ще багато про це думав, чому саме він мені не сподобався. Я зрозумів, що В той момент, коли люди, коли цей гурт «Сліпнот», коли вони робили свої

Костя 38:12
шоу,

Коля 38:13
для них це робота. Це не то, що, знаєш, зібрались люди, їх пре і вони ось цією енергією діляться. Це для них робота. Тобто вони вийшли, відфігачили за якимось планом цю пісню, потім цю, потім... Вийшли, повернулись, знову заспівали ось цю пісню. Ну, тобто, немає якоїсь такої емоційної прив'язаності, знаєш. Тобто, вони просто якось

Костя 38:39
беземоційно виконали свою роботу. Типу, як ти вранці йдеш в офіс там код писати, вони так просто...

Коля 38:46
Я не йду вранці

Костя 38:47
в офіс.

Коля 38:47
Не

Костя 38:47
йду вранці в офіс, чувак. Ні, це... Я не знаю, куди там нам йдеш. Тобто так само, можливо, як це називається, по робочому.

Коля 38:58
А так про мене теж не скажеш. А отак не скажеш. Тому що я інакше до роботи ставлюсь. Або вона мені, типу, преподобається і так далі. Я до неї прив'язуюся, або мені краще не робити. Ну я б отак, як ти описав, я би так не зміг працювати. Я просто інша людина. У мене були такі ситуації, коли ось так мав ходити на роботу, але я там ніколи не затримувався. Тому що або воно тебе чіпляє, і ти якось сам хочеш щось робити, або краще таким не займатися. Ну я так відчуваю. Це те, що я зрозумів зі «Сліпнотом», навіть ТНМК для мене, вони просто... В мільйон разів емоційніший херачить на концертах, ніж те, що я побачив у «Сліпнота». Ну, серйозно. Ладно, хер з ними. Тепер повертаємось до Бабкіна. Я почав відчувати, що щось він якось, знаєш, емоційно не договорює щось, що щось він там щось не те робить. І потім так з'ясували, що він якраз в ті часи, коли в нього був пік активності, коли я ходив на його концерти, Він там весь цей час зраджував своїй дружині. І потім він про це навіть пісню написав, що вона все знає, щось таке. Він це якось розказав всім. І там щось ледь два рази на тиждень, коли їздив по концертах, щось

Костя 40:24
таке з нього було. Я не знаю. Так, так.

Коля 40:29
Там щось 300 разів за кількість років. В нього навіть все записано. І пішов він нахер. І від нього я перестав відчувати справжність. Тобто це така гра актора на публіку. І дружина його вона теж акторка. І потім вони якось у двох почали продавати в інстаграмі успішний

Костя 40:55
успіх.

Коля 40:57
От там дихати бабкіном і щось таке, знаєш. І, коротше, я коли це побачив, я просто зрозумів остаточно, що ну все. Вони мене втратили. І коли тоді ще у п'ятниці вийшло інтерв'ю, то що я теж розповідав, що вони там розповідали, що типу... Музика там не при чому, люди є люди. Я таки, все, понятно.

Костя 41:20
Російський рубль дуже приємний, тому музика не при чому і вне політики. А що плохого музика зробила?

Коля 41:31
Чесно, я реально не знаю тепер, що, як відбувається з Бабкіним. Мені вони, чесно кажучи, дуже срати на них. Раніше знав там всі пісні до якогось там альбому. Здається, останній альбом, в якому я вже розумів, що все пішло не так, це був знаружи і внутрі його альбом. От там я

Костя 41:53
вже

Коля 41:53
розумів, що все.

Костя 41:54
Він зламався, коротше.

Коля 41:55
Так, і вони якби це намагаються показати. Знаєш, вони однією жопою на два стули сісти хочуть. І тут тільки, знаєш, є така пошана до гурту «Бумбокс», який просто, коли почалося, то вони таки все, бляй, русня, йдіть нахер. І ще там вони там з «Бастою» зачепилися якраз в...

Костя 42:16
Що важливо, вони все русня нахер це зробили в 2014-му, а не в 2022-му. Так, так, так,

Коля 42:26
так. І тут не можна порівнювати той рівень і кількість людей, які ходили на концерти Boombox. Знаєш, є аудиторія, яка ходила на П'ятницю чи на Бабкіна. Вони тоді ще розійшлися. На Бабкіна чи того ж самого Сенсея. Тобто аудиторія у «Бумбокса» була, як мені здається, в рази

Костя 42:45
більше. Вона залишається, вона ж нікуди не ділася. Вона є, так. Чувак, а ти знаєш, ти торкнув, це така напівполітична тема, І я згадав, що в мене ще записано те, що я хотів згадати. Бля, це трошки дивно звучить, що воно в мене записано. Але просто ця думка мене не відпускає, тому я про неї теж скажу. Я не знаю, чи тобі доводиться стикатися з тим, що люди намагаються собі пояснити якісь події у світі. Зокрема, я таке роблю, коли щось відбувається навколо. Я намагаюся собі пояснити, чому це відбувається. Мені так спокійніше в цьому світі, якщо я розумію причини. І зараз, коли з американськими виборами ще була ця історія президентськими, коли казали, що Трамп вірогідніше прийде на посаду президента, люди намагалися собі якось пояснити і передбачити, що буде відбуватися. Типа, що це якийсь ікс-фактор, що краще вже буде непередбачуваний Трамп, ніж Байден, що спить і не допомагає вчасно. І потім, коли прийшов Трамп, і вони такі, знаєш, ну, може він припинив допомогу, тому що він зараз виторгує мир, а потім, знаєш, цього не відбулося. І він такий, ну, може він зараз припинив допомогу, тому що він зараз хоче протестувати Путіна, а потім дасть багато допомоги. А потім, знаєш, а може він там ППО тепер не дає, тому що він зараз дасть його дуже багато, але про... І там, знаєш, от є постітки якісь, що б американський президент не робив, Вони намагаються знайти такі люди, їх дуже багато, намагаються знайти якось пояснення і намагаються якось його виправдити і сказати, що може завтра, буквально вже сьогодні, через годинку наступить якась мить, коли все стане зрозуміло. Це все не тому, що він поганий, а тому, що в нього просто якась довга геніальна гра, в яку він грає. І знаєш, що я хочу сказати? Ні. Ні. Він не має жодної довгої гри, не має жодної геніальності. Він просто тупе кончене падло. І я зазвичай і в цьому випадку теж кажу, що політичне життя Сполучених Штатів — це справа громадян Сполучених Штатів. Типу не мені обирати президента, я не маю на це ані права фактичного. Ані будь-якого впливу. Я не хочу мати цей вплив. Навіть якби міг, напевно. Але, блядь, яке ж він кончене чмо.

Коля 45:25
Просто

Костя 45:26
я, мені здається, вже багато разів про це казав. Але ні, друзі. Він не веде жодну гру вдовгу. Він не робить це тому, що він щось там собі задумав і реалізує цей план. Він просто кончене дебільне чмо. От мій спіч стосовно президента.

Коля 45:48
На жаль, крім того, що цей президент, так, я розумію, що його обирають американці, але, на жаль, світ зараз такий, що від того, що він як робить, страждають і багато інших людей, і інші країни і так далі. Тобто, на жаль, світ такий, що те, що він попаяний, через це страждають інші. А те, що ти казав, що люди ось так постійно намагаються знайти в цьому якусь там, ну,

Костя 46:23
якийсь роздумку,

Коля 46:27
якусь, я не знаю, хоч щось, блядь, знайти в цьому, ну, це так, це дійсно... Просто люди, ну так легше жити. Знаєш, це таке психологічна штука, коли ти просто закриваєшся і таки, ну значить, так треба. Я не хочу в жодному разі колись виправдовувати русню, але я більш ніж впевнений, що багато з них через те, що вони живуть, не всі живуть, це якби... Всередині МКАД, а багато хто живе навколо, в різних там селищах і так далі, сруть там в дірку в полу на вулиці і ото все. І вони такі «Так, да, Європа, блядь, хочуть забрати наші ресурси, а ми хто?» «Сіла, блядь, пойду посру зараз, поки не замерзла».

Костя 47:17
Знов

Коля 47:17
голос, як і ти

Костя 47:18
Русі розовучиш. Так, продовжуй випадь.

Коля 47:23
Офіційний голос Русні. І насправді вони постійно для себе, це якраз як працює пропаганда, вона завжди їм надсила якісь такі події, щоб вони зафіксували, чому, навіть якщо нам погано, але давайте, ми це робимо нам погано через якусь там велику ідею. А от якщо нам зараз не було б так погано, а було б ще гірше погано тому, якби ми це не зробили. І це якраз інструмент пропаганди, це те, чим користуються. Тобто, коли люди намагаються знайти і виправдати якісь там дебільні дії, і самі вигадують щось, оце якраз погано. Знаєш, коли людина починає якось критично мислити, і чому, і запитувати навіть в себе, а чому він зробив так, хоча краще, напевно, було б зробити ось так, Знаєш, от тоді починаються вже проблеми. І ніхто з президентів не хоче, щоб в них був розумний народ, тому що тоді не вийде робити херню.

Костя 48:30
Так, і знаєш, мені ще здається, що одна з причин, чому мене особисто Мені важко сприймається президентство Трампа, тому що він насправді з психологічної точки зору є корисним інструментом, тому що він Політика досить брудна і це не образа на адресу політики, а просто констатація факту, що вона брудна. Є багато речей, які дуже лицемірні. Вони озвучуються одним чином, а фактично є іншими. Наприклад, всі озвучують, лідери Європи чи Сполучених Штатів, що життя людини є найбільшою цінністю. І це не правда. І в цих країнах, якщо ти чорношкірий іммігрант, то твоє життя не є найбільшою цінністю. Якщо ти українець і ти гинеш, тому що Росія тебе вбиває в твоєму домі, Вдома в Україні, то твоє життя не є найбільшою цінністю. І це ніхто ніколи не каже, ну, якийсь Еммануель Макрон, чи будь-який інший лідер, вони цього не скажуть прямо. Але це правда і всі це підсвідомо розуміють, що якби всім, по-чесному, майже, ну, якби в більшості, якщо чесно, Пофіг. Не є жодною цінністю людина, що вчора загинула при атаці шахедом, їм просто начхати. Просто вони цього сказати не можуть. А Трамп, він така людина, що він вскриває це, на жаль, я не можу сказати, на жаль, але фактично. Він не до кінця, але визнає, що більш правдиве влаштування, як світ влаштован. Тому що він каже «дайте мені корисні копалини, а то не дам зброю». Він все одно тепер її фактично не дає. Але те, як фактично воно було, що в світі щось роблять, якщо є вигода про це. Він це просто говорить ротом. Словами через рот, те, що кажуть. І це дуже бісить, і те, наскільки він відкрито цинічний, це просто жопа. Але з точки зору того, щоб подивитися на справжність цього світу, він насправді дещо і корисним також є.

Коля 51:01
Ну так, на жаль, ми як українці дуже сильно залежимо від його дії, від того, що він робить, як він буде це робити. А він такий, дуже нарцисичний. От зараз, що там, його ж хто там, Нетаньяху здається, що хто там його подав на цей премію, що там, як там, людина

Костя 51:25
миру? Нобелівська премія типу миру, оце. Так, так, так, так,

Коля 51:30
так. І, блядь, я думаю, що йому, знаєш, оцю ачівку собі додати, це просто от, він все робить

Костя 51:38
заради

Коля 51:38
цього. Тобто і це такий... Це теж така дурна нарцисична якась межа. Але знаєш, напевно, і інші люди й не йдуть в політику. Ну, щось тут є і таке. Тому що політика — це дуже складна штука, це ще на 8 годин розмови. Але, на жаль, коли ти туди приходиш, те, що я бачив, те, що я бачив через знайомих і тому, в чому я трошки приймав участь, коли ти навіть туди приходиш з максимально світлими ідеями, і ти хочеш бути просто корисним і щось робити для людей, тебе з'їдає процеси, тебе з'їдає те, як

Костя 52:18
воно влаштовано.

Коля 52:20
Ну, чувак... Ну, на жаль, такий світ, блядь. Він цинічний, світ цинічний. Ну, що тут, знаєш, можна вдягати рожеві окуляри і думати, що всі думають про всіх, але щось мені здається, що у нас точно в Україні вся політика, вона дуже Вона корумпована і вона дуже цинічна.

Костя 52:55
У нас в країні під назвою «Планета Земля», так. Мені треба рятуватися, тому що в парку, де я сижу, тільки що поруч пробігли чотири криси розміром з собаку кожна. І це, мені здається, з одного боку це, можливо, ці вершники апокаліпсису і вони якби Мені підказують, що метро зараз буде зачинятися, а мені ще треба встигнути доїхати додому. Тому давай, я скажу, Дональд, ти, блядь, криса, повертай ППО і повертай зброю України. Тому що в нас же є прослуховування з цього округу Колумбія, точно не як мінімум з американського якогось пристрою. Тому, Дональд, давай, повертай зброю. А

Коля 53:42
якщо не повернеш, то ми на сайті godibazikaty.com викладемо справжній список Епштейну.