Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Костя 0:12
Чувак, давай сьогодні проведемо невеличкий тест. Я тобі поставлю 10 запитань, а потім ми подивимося, що з того вийде і поговоримо з тобою на тему, про яку сьогодні, з якою хочу почати.

Коля 0:23
Ох, непогано, ну давай, давай спробуємо, чоні.

Костя 0:27
Мені цікаво, як швидко ти зрозумієш про що мова. Ти не зобов'язаний, якщо це не те, щоб ти зрозумів. Коротше, перше питання. Чи складно тобі довго утримувати увагу на одні задачі?

Коля 0:39
Ах ти ж, мені понеслась. Мені не складно. Але це все від задачі залежить. Я дуже не люблю такі тести.

Костя 0:49
Я буду з тобою проходити паралельно, тому що тут, в принципі, про нас обох. Це про всіх історії, якщо чесно. Мені буває доволі важко. Друге питання.

Коля 1:00
А оце залежить від задач. Це правда. Тому я не люблю тести з дуже замало контексту для цього. Що за задача? Коли? Як? На що ти відволікаєшся? Чи ти просто такий, о, муха полетіла? Або це щось важливе? На що ти там? Коротше.

Костя 1:17
Занадто мало. Ну, ладно, давай. Ми можемо коментувати. У тебе буває таке, що ти, наприклад, постійно буває, що я дивлюся, ну, я не знаю, уявимо собі, я дивлюся фільм. Якийсь такий, о, такий, а що ти за режисер? Зараз подивлюсь. Я до IMDb. Ну, хочу. Я беру телефон, щоб піти в IMDb. Бачу, наприклад, від тебе повідомлення. Ти кажеш, о, дивись, я змонтував епізод. Я такий, о, клас, я беру епізод, зберігаю в подкаст-плеєр. Пишу тобі, клас, прослухаю. Кладу телефон, вмикаю фільм і таки, блядь, я ж хотів подивитися режисера. Знову тискаю на паузу, беру телефон, а там ще якесь повідомлення. Я так по три рази можу робити. Тому, якби мені важко утримувати увагу. Я, знаєш, особливо, якщо є вхідні подразники, мені прям важко. От про такі вот історії.

Коля 2:03
В такому випадку, напевно, я можу зберігати, бо я більш такий мультизадачний, бо в мене постійно, я коли працюю, в мене або музика грає, або серіал йде на фоні, від серіалу залежить. Він просто такий фоновий хірач, всі серії підряд. Я одним оком дивлю серіал, іншим Там ще в якісь там, не знаю, десь переписую з колегами, десь там код пишу. Тобто я в цьому плані більш таки мультизадачний. Тому, напевно, можу сфокусуватися, якщо.

Костя 2:36
Якщо треба.

Коля 2:38
Ну, якщо треба, так, то можу.

Костя 2:40
Добре, давай друге питання. Чи часто ти пропускаєш деталі або робиш помилки через неуважність?

Коля 2:47
Ну, намагаюся – ні. Специфіка така, що я навпаки намагаюся максимально все зробити, як треба. І, знову-таки, від мене залежить. Я така людина, що намагаюся максимально

Костя 3:00
все зробити. Типа гроші платять не за те, щоб ти пропускав деталі, так?

Коля 3:04
Тут не те, щоб зовсім про гроші. Тобто зрозуміло, що можна якось зробити на достатньому рівні. Ніхто і не помітить, що там щось було пропущено. Але просто я сам по собі такий, що намагаюся все зробити. Це інша проблема, це боротьба з перфекціонізмом. Я з цим борюся і інколи дійсно намагаюся щось зробити не до кінця, бо тоді можна

Костя 3:31
ніколи не зробити. Розумію, так, розумію. Ти регулярно відкладаєш важливі завдання на потім.

Коля 3:39
Теж важко, блін. Від задачі залежить, напевно. Що значить на потім? На потім і ніколи не

Костя 3:44
зробиш.

Коля 3:45
Або на потім, бо зараз розумієш, що в тебе недостатньо часу, щоб сісти, достатньо приділити часу цій задачі, щоб не відволікатися

Костя 3:56
на щось.

Коля 3:57
Просто закинути на потім. Скоріше, ні. Блін, якщо це реально треба зробити, То тобі все одно доведеться. Або сьогодні, або завтра, або післязавтра. Просто це не те, щоб сильно тобі допоможе в житті. Я розумію, що це якось занадто розумно звучить, але типу факт. Умовно, тобі треба помити посуд. Ти можеш це зробити через тиждень, але тобі буде це важче і в тебе може взагалі посуд закінчитись в квартирі. І тут варіанти. Викинути це і піти купити новий, або все ж таки його помити.

Костя 4:32
Ти абсолютно діло кажеш. Це просто така історія. У мене, наприклад, є така штука, що я логікою, головою я розумію, що Від того, що я зараз відкладаю нічого, це не просто краще не буде, буде гірше. Але інколи мені настільки не хочеться робити щось, або, наприклад, задача через свою важливість є настільки, знаєш, що вона нависає над тобою, і ти розумієш, а, Боже, я не дуже то хочу робити, то я відкладаю тут просто тому, що я не можу... Не можу це зараз робити і все безлогічно. Хоча логічно, розумію, от все, як ти кажеш, що, типу, ну, немає сенсу відкладу. Добре, давай далі. Чи важко організувати свій день або розставити пріоритети?

Коля 5:18
Тут, напевно, важко, тому що в моєму житті, крім умовно, якщо ми беремо роботи, якісь мої особисті бажання, ще є родина, і вона так дуже сильно впливає теж на ці процеси. По-різному. В принципі, ну не знаю, тут, да, по-різному.

Костя 5:39
Але тут, ти знаєш, мені здається, що цей тест, я, якщо що, не суперспеціаліст в ньому, але мені здається, що він, здебільшого, знаєш, не про те, що в тебе є життєві якісь проблеми, через які тобі важко спланувати, а просто уявив собі, що ти, типу, знаєш, просинаєшся один, родина поїхала, наприклад, у відпустку, а ти, типу, не знаю, не зміг поїхати у відпустку, але, не знаю, немає у тебе сьогодні роботи, вихідний. І ти такий, о, я хер знаю, як мені його спланують. Або навпаки, просто багато Речей, не те, щоб дітей треба в школу вести. Просто багато завдань, і ти не знаєш, як їх розкидати по дню. Я так розумію, що це не... У мене

Коля 6:17
теж. Немає проблем

Костя 6:19
з цим

Коля 6:19
абсолютно.

Костя 6:21
Хочеш чимось. Чи важко доводити розпочаті справи до кінця?

Коля 6:28
Ні, не важко. Від справ залежить, але якщо почав, то тут знову-таки є в мене така особливість, що якщо вже почав щось робити, треба закінчити. Я не можу і дуже не люблю навіть на роботі, коли щось починаєш робити. А потім для мене така дуже сильна демотивація, коли ти там щось зробив, багато часу на це витратив, а тобі потім, та, ми там щось передумали,

Костя 6:52
або

Коля 6:53
це можна відкласти. Я такий, блядь, я вже стільки всього зробив, я не можу просто

Костя 6:58
половину

Коля 6:59
скинути. Я такий, ні, я такий, я закінчу. І воно в вас буде готовим, а якщо ви потім захочете, ви це запустите. Бо це вже майже готове, дайте мені там ще трошечки. Розумію.

Костя 7:25
Ну, мені, в принципі, доводити розпочаті справи теж сказати, що прям важко, то, напевно, не важко. Давай далі. Чи часто забуваєш про зустрічі, домовленості або повсякденні дрібниці?

Коля 7:35
Ні, намагаюся записувати. Те, що там по роботі, воно все десь у мене там якомусь. Календарі висить, всі зустрічі, сімейні справи, які ми теж записуємо в нас. Є родинний календар на всіх,

Костя 7:50
на

Коля 7:51
всю мою велику родину. Ми там записуємо, коли, куди і ото все. Ну і все, що треба. Якщо там реально багато справ на один день, можна записати собі на листочок і ходити з цим листочком, щоб не забути.

Костя 8:06
Тобто ти людина високої організації. Я теж записую якісь речі. Так. Але я навіть попри те, що записую, інколи, на жаль, забуваю щось. Окей, коротше. У мене жодна система ідеально не працює, навіть коли треба записувати. Інколи щось я не записую і все одно забуваю. Таке буває. Чи губляться речі, які мали б бути на видному місці?

Коля 8:29
Точно ні.

Костя 8:30
Реально? Тобто у мене буває такого, що на столі лежить яка штука, а ти її не бачиш? А прямо перед тобою?

Коля 8:36
Ні, а в мене концепція чистого столу. Як концепція нуль повідомлень з цих

Костя 8:44
красних

Коля 8:45
бейджиків і зіро інбоксів. У мене всі прочитані листи. Можливо, це через якийсь час назвуть якоюсь проблемою теж, що все має бути доглянуто, перевірено і так

Костя 9:04
далі.

Коля 9:07
Все має лежати, здебільшого, наскільки воно можливо в цьому житті, що якісь важливі речі точно лежать на своїх місцях, а звісно так щось десь може загубитись.

Костя 9:20
Чувак, я дуже поділяю твою історію про мінімалізм на робочому столі. Я, в принципі, так собі теж зробив. У мене на робочому, ну, типу, в офісі, у мене ноутбук, який я ввечері забираю звідти. Типу, блокнот і ручка, і все. Ну, якщо там є, там... Тимчасово можуть з'являтися якісь речі, але я навчився реально робити так, що якщо вони там з'являються, значить мені вони там зараз потрібні. Вони потім, коли я ними допрацював, вони зникають. Але про, знаєш, я реально з тих, хто, на жаль, губить речі. Не те, щоб я не гублю, що я загубив телефон і не знаю, де він взагалі. Але таке, що я, наприклад, щось поклав і не пам'ятаю, куди і чомусь. Хоча, знаєш, мені здається, що я завжди в одне і те саме місце кладу. Але, на жаль, щось буває, не бачу. Але воно лежить реально на видному місці, тому це про мене. А про те, що ти, знаєш, каже, що колись може виглядати, що це теж погано. Типу, що ти контролюєш якесь, знаєш, все прочитане. Воно може, як би, є вже, знаєш, якийсь обсесивно-компульсивний розлад.

Коля 10:23
Так,

Костя 10:24
так. У мене, знаєш, це, наприклад, я про машину пам'ятаю, що у мене є знайомий, який, я не знаю, чи він це робить зараз, але він якийсь досі тривалий час, він кожного, він не живе в часному домі. Він кожен день приїжджав з роботи додому і мив машину. Кожень день. Без виключення. Мені здається, що навіть його родина, якщо правильно пам'ятаю, жартувала, що у нього якісь проблеми в голові. Знаєш, робота якась йому не подобалась чи що, але він приїжджав додому і мив машину, щоб скинути якісь напруження чи щось таке. Але якщо це, мені здається, це, як ти кажеш, контекст важливий. Наскільки це важлива сторона життя, наскільки тобі нормально, якщо у тебе там десь висить одне повідомлення. Якщо ти був теоретично нормально, але тобі здається, що краще б не було, окей. Але якщо ти, знаєш, просто в тебе дах злітає, якщо там одиничка, то тоді, напевно, можуть бути питанечка. Наступний.

Коля 11:26
Чекай, я так спитаю. Наскільки це може вважати, що в мене злітає дах, коли реально немає жодних прочитаних повідомлень, а тут глюкнув нещодавно Google Maps, і він чомусь мені показує одиничку. От просто одиничка висить. Я зайшов, все перевірив, все прочитане, все нормально, а все одно одиничка висить. Я там і перезавантажив телефон. Ну немає звідки взяти з цієї одиничці. Ти перша людина, яку я знаю, який пишуть в Google Maps. Я не знаю, як це влаштовано. Це як в кліпі, пам'ятаєш кліп був

Костя 12:17
там Неллі і це там в Excel

Коля 12:21
чекає

Костя 12:21
повідомлення. Ти знаєш, я не можу сказати, що це щось ненормальне. Тут я тебе абсолютно добре розумію. У мене з телеграмом буває така історія, що він чомусь показує якусь одиничку. І якби прямо зараз вже тижні три він показує одиничку. І там реально є одне повідомлення. Просто воно не дуже важливе. І я, напевно, не буду на нього вже відповідати. Тому що минуло три тижні, якщо на нього я не відповів, напевно, вже не відповім. Ну, немає сенсу. Але якщо там буває таке, що він глючить і в мене все прочитано, він показує одиничку, я, блядь, буду перезавантажувати телефон. Якщо треба, я телеграм видалю, але я не буду. Це терпіти просто неможливо. Це інша штука. Чи відчуваєш ти внутрішній неспокій або труднощі, коли треба сидіти спокійно тривалий час?

Коля 13:14
Тут цікаво. Просто сидіти спокійно, напевно,

Костя 13:17
так. Це мені здається

Коля 13:20
тривожність. Ми навіть зараз розмовляємо, я дергаю ножкою.

Костя 13:25
Чувак, я теж часто дергаю ножки і зауваження через це отримую. Блять, ну взагалі, якесь... Так, я трохи. Чувак, скажу, це якби не я готував ці питання, я просто скопіював, я просто не розумію навіть, що таке за сценарій такий, де просто треба сидіти спокійно. Це що, блять, на уроці треба, чи на занятті якомусь? Дякувати Богу, мені не так часто треба сидіти спокійно.

Коля 13:48
Я навіть не уявляю, що це за ситуація, де ти маєш просто в барбершопі сидиш і все. Як я розповідав, я там просто відключаюсь. Це такий напів і не сплю, і нічого. Просто це така медитація. А так в реальному житті не можна. Скільки ти можеш просто просидіти спокійно, щоб нічого? Я

Костя 14:17
не знаю. Щоб тест пройти. Добре. Чи буває так, що ти дієш або говориш імпульсивно, без достатнього обдумування?

Коля 14:24
Часто. Дуже часто. Я дуже імпульсивна людина. Прям дуже-дуже.

Костя 14:29
У мене, в принципі, теж буває. Він сказав би, що дуже часто, але частенько. Особливо про говориш, про дієш. Теж буває, не буду кривити душею, буває. Чи впливають ці прояви на роботу, навчання або стосунки? Маються на увазі всі попередні 9 питань, чи щось з того впливають на роботу, навчання або стосунки?

Коля 14:54
Це, знаєш, що мене питати? Типу,

Костя 14:57
якби

Коля 14:58
воно реально впливало. Знову-таки, вмикаємо якусь логіку. Якщо я б знав, що воно реально погано впливає, то я б, напевно, хотів би це поміняти. Бо якщо це погано для інших людей, я хочу цим іншим людям зробити добре. Тоді я починав би змінювати себе. Тому це, ну, що це, бляха, запитання. Ну, я сподіваюся, що не впливає. На роботі, навіть якщо впливає, то це в кращу сторону. Хай бояться. А дуже сподіваюся, що всередині родини це не сильно впливає. Ну, тобто, раніше я більш імпульсивним був такий. Тобто, там... Як ми вже з'ясували, тут не можна взяти просто дитину кинути в стіну. Тому виходить кидати щось інше, наприклад. Не дитину, а щось там інше. Чи бувало таке, що я швиряв телефон на емоційному стані і ламав його? Бувало. Ну, типу, декілька разів. Ну, всяке було. Або просто там з кимось говорив, дуже сильно там розсердився, просто там закінчив розмову, бахнув телефоном по столу, телефон розлетівся. Ну, всяке бувало. Ну, зараз знову таки я це більш намагаюся якось контролювати. Стримувати, так. Ну, насправді це... Знову-таки, з точки зору психології, настільки все і погано, щоб так на це якось реагувати. Тобто, можна тут трошечки проробити цю ситуацію і не так на неї реагувати.

Костя 16:34
Це всі 10 питань. І це, напевно, те, що я не порахував відповіді, скільки вона з тобою да, скільки ні. Це теж про моє вміння проводити тести, але... Але, типу, за моїм суб'єктивним відчуттям, це, короче, був тест на СДУГ, той, що синдром дефіциту уваги і гіперактивність. А у мене, у тебе, мені здається, там з десяти максимум було два чи три так. Там, типу, два так, а третій, може, так наполовину. У мене більшість, напевно, так взагалі.

Коля 17:12
Ну там залежить. Залежить, так, насправді. Це, знаєш, це як зараз всі там поділяються. Навіть ми про щось там говорили, що люди, які прибирають в кімнаті або не прибирають в кімнаті. Якщо ти прибираєш, то це в тебе СДУГ. Якщо ти не прибираєш, то ти там якийсь аутист. Ну це інший якась хер. Ну, тобто, знаєш, можна всіх поділити просто на два. Табори, оці якісь там дуже постійно з тривожністю, їм треба, що вони там за чистоту, вони там, типу, ну умовно в лавках хворі в одну сторону, а ці в іншу. Типу, ці за супер чистоту, а цим взагалі насрати. І ті, і ті хворі. Я такий, ну якби, ну камон, ну, а інших і нема. Так. Ну, типу, це все.

Костя 17:57
Це

Коля 17:58
не значить, що це десь погане. Просто є люди, які такі, які такі. Типу, це знаєш, як жаворонок і

Костя 18:08
сова.

Коля 18:10
От я, наприклад, сова. Мені подобається, я більш продуктивний вночі. Мені подобається більше працювати вночі, де мене не відволікають. Це теж там велика кількість зовнішніх факторів. Де я можу нормально, спокійно посидіти, як ми говорили, щоб не відволікатись на дітей, на роботу, на будь-що. Тобто на роботі я працюю, потім вдома з родиною проводжу час, а потім ще вночі я сиджу і тихенько, поки нікого немає, де всі лягли спати, я собі ще займаюся чимось, де мене не відволікають взагалі. Ну я, типу, сова. І це ж не значить, що це... Але світ зараз створений такий, що всі мають бути жаворонками. І все.

Костя 18:50
Це одна з найбільших, мені здається, несправедливостей цього світу, що він абсолютно підлаштований під жаворонків. Здається, це правильно називається циркадні ритми. Оце історія про притаманно вставати. Мені теж притаманно просинатися пізніше і лягати пізніше. Мені просто виносять те, що все починається рано, школа починається зазвичайно.

Коля 19:13
Ну це все одно. Восьма ранку. Восьма. І у деяких дітей починаються вже заняття. Восьма ранку, блять. Ну це ж неможливо. Ну в тебе ще мозок не прокинувся. Щоб, напевно, нормально прокинувся мозок, тобі треба встати. Ну, типу, о п'ятій, напевно. Щоб встати о п'ятій, тобі треба лігти, не знаю, в десять, в сім вечора. Я не знаю, скільки. Дай

Костя 19:39
чок, я дуже тебе розумію.

Коля 19:40
Це взагалі... Я дуже хочу, щоб реально світ змінився з часом, нарешті, всі зрозуміли, що ми вже не живемо. Чому так було? Тому що є ось цей світловий день, і нам і всім треба прокидатись, іти працювати, поки світло. Потім темно, всі повертаються додому, живуть в квартирах без світла, в своїх хатинках. І все. Зараз же ж ми, ну, якби так, ну, з однієї сторони ми, типу, такий прогресивний світ, у нас є, там, електрифікація і все таке, але все одно живемо за правилами якихось там, ну, типу, не знаю, там, минулого тисячоліття

Костя 20:20
просто. Я такий, і мені здається, що, ну, типу, я, навіть, щодавно був в Польщі, Це мені не здається, це факт. І там взагалі історія така, що там багато хто починає робочий день у восьмій. Тобто вони у восьмій, чувак, вже повинні, якщо це дорослі люди, робочий день. Я чув, що ти знаєш про те, що можуть бути діти. Тобто до восьмої теоретично треба вже встигнути дитину відвезти якийсь садочок в школу. Дістатися до роботи, прийти, сісти, ввімкнути комп, і в восьмій, тип, повинен вже працювати. І вони, типу, там є прикол в тому, що вони, багато хто з них взагалі не виходить на обідню перерву, і вони там, типу, за столом якийсь сендвіч з'їдають, і тоді вони о четвертій взагалі вільні, здається, якщо я не помиляюся. Але, блядь, ну, типу, ово... Мені коли-коли хтось кажуть, давайте там, ми десь у відрядженні, будемо снідати у 8.30, тому що там у 9.30 вже треба десь бути. Я думаю, якщо мені треба у 8.30 снідати, це скільки мені просинатися треба? В 4? Типу, ну реально, що це за час такий? Я взагалі не розумію. Я ненавиджу цю історію, але я, в принципі, змирився з тем, що... Не вийде змінити світ. Він реально пристосований для жаворонків.

Коля 21:34
У мене ще додам. У мене на роботі є правило, що якщо хтось ставить зустріч раніше, ніж 11, я просто не приходжу. Ну реально, це... Або я прийду, я буду такий злий, що, типу, качів я взагалі не прийду. Ну

Костя 21:48
серйозно. Я тебе розумію, так.

Коля 21:51
Тут, типу, неважливо, о котрій я лягаю, вставати мені все одно треба, типу, о сьомі для того, щоб розбудити дітей, зібрати їх всіх, відправити до школи. А потім або я можу ще там трошечки доспати, хоча б годинку-півтори, або якщо я вже не лягаю, я там сиджу злий, знаєш, і такий, що мене краще не чіпати. Потім десь об 11 я такий вже відходжу, і там вже можна, типу, будь-які зустрічі.

Костя 22:20
Я інколи буваю на зустрічах, які призначають реально на дев'яту. У мене трошки інша історія, тому що у нас є колеги з Узбекистану, Казахстану, Азербайджану. У них там трошки інші часові пояси. А є, при цьому колеги, наприклад, з Варшави, хтось там в Лондоні, розтягнути досить територіально, і підібрати так час, щоб ні у кого був не ранній ранок, ні у кого був не обід, і ще робочий день, не така проста задача. Але через те інколи бувають ситуації, коли о дев'ятій, наприклад, за київським часом, З українським тоді, можна сказати. Призначають якийсь зум, і починається ця історія, що ті, хто під'єднуються з України, або тим більше з Польщі, або з якогось з Лондону, у яких взагалі в сьому ранку, хтось під'єднується, не може зрозуміти, як увімкнути камеру, хтось мікрофон не може увімкнути. Тому що, блядь, а як можна у сьомій ранку або у восьмій взагалі зрозуміти, як увімкнути мікрофон? Це зрозуміло. Або хтось, знаєш, той, хто каже, що не знає, як увімкнути камеру, я розумію, просто людина проснулася, знаєш, вони там ще не розчитали. Або навіть просто зночі ще таке стирчить волосся, ой, не знаю, як увімкнути камеру. Ну да, чувак, я теж не знав би на твоєму місці, все зрозуміло. Про СДУГ я чому вирішив тебе запитати, тому що мені дружина вчора чи позавчора зачитувала ці питання, і якби вони трошки в іншому вигляді були, я просто не зміг знайти потім в тому, як вона читала. І у мене майже на кожне, типу, так. Я розумію, що я реально знайти речі якісь, це просто на середині мєм, тому що я просто... У нас немає типової цієї історії, коли я через цю хату кричу, де шкарпетки. Типу, я знаю, де шкарпетки. Але інколи якісь речі, де там що два роки лежать у нас там вже на одному і тому самому місці, я просто не знаю, де вони. Хоча я їх туди вже клав сто разів. Або щось лежить прямо перед носом, або я просто не бачу це. Я не знаю чому так. І є штуки, що я розповідав, що там якісь постійно. У мене просто кожен день я беру телефон, щоб там щось подивитися, бачу якесь повідомлення від когось, заходжу, відповідаю, кладу телефон в кишеню. Та блядь, я ж не для цього його брав. І я поспіль три рази можу так зробити. І в мене виходить так, що Найбільшість питань у мене типу так. Я думаю, бля, що у мене тепер теж цей СДУГ. І я взагалі не знаю, що це за синдром. Ну якби знаю назву синдрому цього. Я розумію, що у мене немає гіперактивності. Але у дорослих, здається, воно часто проявляється не через гіперактивність. А через дефіцит уваги і через те, що є або складність в тому, щоб утримати увагу на чомусь одному, або, наприклад, навпаки, якщо гіперфіксація, якщо, знаєш, щось робиш, наприклад, якщо я сідаю, наприклад, архівувати свої плівки, коли треба розрізати плівку, вставляти такий спеціальний аркуш, от я беру, наприклад, 20 плівок, і якщо щось трапляється, що я не можу до кінця їх розкласти, Мені прямо аж фізично погано. Мені хочеться. І такий, ну на що ви зараз мене відволікаєте? Ну от я вечір, вже ніхто мене не повинен чіпати. Дайте мені ці сранні плівки розкласти. І оцей гіперфокус якийсь на справі і неможливість відволіктись. Оце теж про мене. Я не знаю, чи, короче, у мене дійсно є цей СДУГ. І що з тим далі робити. Але, здається, у тебе його немає. Це гарна новина.

Коля 25:53
Слухай, ну окей. Хай немає. Я просто знаю, що отак от якщо повідповідати по всім цих питаннях, то напевно там 90% просто дітей шкільного віку по всіх буде так. Ну реально. Ну просто згадай себе у школі. Ну хоча ти зараз такий. Пу-пу-пу.

Костя 26:18
Вибачай.

Коля 26:19
Ну тобто... Так, зазвичай, коли у шкільні роки, коли в тебе ще більше всього, ти постійно перемикаєшся, що там школа, треба зробити якісь уроки, а там ти хочеш десь погуляти, а там в тебе вже якісь гормони, ти починаєш залицятись до дівчат. Зрозуміло, що по всіх пунктах реально буде так. Там взагалі не до навчання. Не до довго, де ти свої поклав речі. Ну я ж кажу, здебільшого. Зрозуміло, що є інші, в яких трошечки в іншу сторону буде не те, що перевага, перекос в іншу сторону. Реально, всі такі. Але ж це прикольно, що якось на це будуть, не ми це будемо обговорити, а десь в школі на це будуть звертати увагу, щоб це теж впливало на навчальний процес. Тому що... Чим більше людей зрозуміє, що діти такі, що їм важко тримати цей фокус навчання, то може якось щось зміниться в навчальному процесі, щоб їм було легше, а не так, що ми вчимо за методологію якоїсь 70-річної давнини і все одно будемо так продовжувати, тому що так треба.

Костя 27:40
Потому що просто по-інчому не пояснили.

Коля 27:43
Так, так, ну, тобто, ну, із гарного, можливо, це хтось, може, ну, як хочеться вірити, що в майбутньому це зрозуміють, якось більше приймуть і, ну, звертаючи на це увагу, можливо, змінить цей, ну, типу, процес навчальний. Ну, хіба що так, тому що це класно, що зараз ми, ну, тут знову таке, знаєш, з однієї сторони прикольно, що Ми вже знаємо, що це якийсь там окремий синдром, який можна десь там прочитати, описати і так далі. Бо в наші часи, коли ми навчалися, просто «Та шо ти, блядь, не учишся? Ти дебил!» І оце все. Ну типу, а людині важко, знаєш? Там є ж, зараз я збив, як ці вади, коли дислексія, коли важко писати,

Костя 28:27
здається.

Коля 28:28
Читати. Ні, а як це писати? Я такий, що в тебе поганий почерк. Погано пишеш, так. Є ті, хто погано пишуть, і ті, хто погано читають. А в нас що? Типу, дібіл в класі, ахаха. І все, знаєш. Я курка лапкою. Або не можу швидко прочитати. А насправді це просто людина трошечки з такими вадами. Не глобальними такими, що окремо навчатися. В спеціалізованій школі. Але просто, ну, саме це вдається важко. Це з однієї сторони. А з іншої сторони, так можна все знайти у всіх і що робити

Костя 29:07
далі. От у мене це питання. Ну, знаєш, у мене з одного боку є така історія. Я просто почав. Чому? Тому мені цікава ця тема стала, тому що якщо почитати людей в соціальних мережах, там у кожного або СДУГ, а здається, СДУГ – це один з видів нейровідмінності, це не вади, а це просто коли мозок якось по-іншому працює, концентрація уваги, мислення, воно трошки може по-іншому працювати.

Коля 29:38
– ADHD. Типу, що це американське

Костя 29:40
ADHD,

Коля 29:41
і там до них входить багато всього. Різновиди, так. Теж, якщо дійсно почитати там соцмережі, той самий «Інстаграм», «Тредс», або всі пишуть, що в мене це, а в мене більш оклон на цю частину, а в мене це, ну так.

Костя 29:57
– І знаєш, у мене таке питання, що… І люди пишуть, що не працює історія, що їм просто кажуть, просто будьте організованими, просто дисциплінованими, і все буде нормально. І вони кажуть, що це не працює, тому що в мене, наприклад, СДУГ. Я думаю, з одного боку, це не працює через те, що в тебе СДУГ. Але якщо ти вже знаєш, що в тебе СДУГ цей, Чи не можеш ти просто звертати більшу увагу на те, що у тебе проблеми з концентрацією і щось таке. І тоді в тебе буде нормально. Типу, доклади зусиль чи що. Я не зрозумів, короче, як це працює поки що.

Коля 30:36
Тут, чесно, мені важко, тому що коли таке починається, з однієї сторони я розумію, що є реально люди, які такі, що вони по-іншому не можуть. Як би вони там не намагалися. А інші просто такі, а я ось така не такуся. І все. І типу, блядь, сприймайте мене ось такою. Я навіть не буду намагатися це змінити. І тут реально важка історія, тому що ще там 30-50 років тому, як казали, що і психологи не потрібні, тому що не було ніяких проблем. Тому що всіх пиздили і ні з чиїми почуттями не намагалися ніяк не травмувати дитячу психіку, нічого. Просто пиздили, тому що треба. Ну, якщо ти не робиш, тебе пиздять. Тому ти робиш. Все, як би. Знаєш, і жили по-іншому. А тут, ну, з однієї сторони, я розумію, що так не можна, щоб не травмувати. І це от наше покоління, яке ось цих-сих маминих бусінок. Намагається якось так оце пестити, щоб в них все було, щоб їх ніхто не ображав. А вони виростають такими, що вони реально нічого навіть не намагаються робити, тому що, ну, типу, а на що? Вони навіть не хочуть докладати зусиль, щоб щось було, як кажуть, це покоління Z. Воно таке, що, типу, яке з мамою приходить на співбесіду, і мама там розповідає, яке нагорнюня візьміть на роботу. Ну типу, де просто пішов на обід і пішов додому, бо робота не сподобалась. Ну це просто, знаєш, таке як занадто сильно якось їх оберігали, і вони навіть зараз не намагаються якось долати перешкоди. Ну це ми вижили, пиздились з бомжами просто за щось там на свалках. Ну, може, не всі. Але, ну, типу, що оце наступне покоління, воно просто таке, що воно навіть не хоче ніяк взагалі намагатись щось зробити з собою, щоб їм було легше, якщо ти навіть знаєш, що в тебе особливість, що ти там, ну, постійно там, не знаю. Губиш речі, ну, типу, приходь, і, значить, має бути як мантра. Прийшов, такий, типу, процес, прийшов, ось сюди поклав тапці, сюди поклав куртку, туди пішов, поклав речі, сюди гаманець, туди телефон. Все, от прям все на своїх місцях, і все, тоді ти не загубиш. Умовно, знову таки. Я розумію, що є ті, кому це реально дуже, ну вони реально це як хвороба і вони взагалі не можуть сконцентруватися, але мені знову таки кажеться, що більшість просто забила на це хер, бо тому що їм легше бути ось такими і нічого з собою не

Костя 33:24
робити. Це знову, знаєш, історія, мені відкликається це про кордони, знаєш, воно зрозуміло таке, що тепер Можна нічого не робити, можна не працювати над собою, можна тепер навіть на зустрічі з друзями не приходити вчасно або взагалі не приходити, не робити завдання, не долати якісь труднощі або перешкоди. І на все у тебе буде, знаєш, якесь офіційне виправдання, через яке ти ще й будеш класною, типу, прогресивною людиною. Типу, просити мене нічого не можна. Точніше, можна, але я ні на що не погоджуюсь, бо це мої кордони. Долати трудощі я не можу, тому що в мене здух, хрух і черг, смух. І на все є якась абревіатура. І на все якесь модне виправдання. У мене інколи зараз таке враження, що якщо у тебе немає нічого такого, якщо у тебе немає якоїсь нейровідмінності, якщо ти якийсь там не... Майже навіть депресію хочеться сюди написати. Якщо ти не на антидепресантах, якщо не те не сє, то ти взагалі такий якийсь скучний, чи що? Типу, а як так? А що з тобою, знаєш? А що з тобою не так? Чого в тебе нічого нема? І я про це читаю. Знаєш, у мене на більшість цих питань було так, але я такий, блять, ну це життя. А як може бути легко концентруватися? Знаєш, у мене типовий робочий день, це в якісь моменти у мене може бути, знаєш, Водночас п'ять робочих завдань, плюс у мене є ще щось там мама пише, спитає, щось там у мене є ще і брата, і сестра, і я, бо їх можу запитати, ще є дружина, ще є діти, що у них школа, а після школи у них, це, знаєш, там коридор в годину, коли вони хочуть поіграти в свої айпади, і у них є, типу, обмеження, і вони мені ставлять запити.

Коля 35:20
Шлють запити. Мені теж. А коли ти не можеш продовжити, як зі мною, мені телефонує. Типу, я

Костя 35:29
там запрос відправив.

Коля 35:34
А що мені телефонує дитина? Я такий, боже, може щось

Костя 35:37
сталося.

Коля 35:38
Може, треба було зайти. А там... А добре Майнкрафт? Чувак, так що

Костя 35:43
я... Придушу. Мені дякувати дітям, вони не пишуть, вибачте, не телефонують в такій ситуації, вони пишуть. Але реально, знаєш, вони ставлять цей запит, проходить 30 секунд, і якщо немає відповіді, там, тато, тато,

Коля 35:56
тато, тато.

Костя 35:57
Знову. А тато, тато. П'ять робочих задач, плюс я плачу за сигналізацію, за яку забув заплатити. Плюс чувак, що сканує плівки, надсилає плівки. Я такий, о, плівки, хочеться всі кинути і завантажити плівки. Плюс ти пишеш, де опис епізода, дай опис завтра публікувати. Я такий, блять, точно, я ж прослухав, треба опис написати. І тут дитина. Я розумію, що дитині можна в останню чергу, тому що це гра з одного боку. З іншого боку я розумію, що у них година

Коля 36:30
є, коли вони можуть погратися, а далі у них там якесь

Костя 36:33
чергове заняття

Коля 36:34
буде. І в них не буде

Костя 36:35
змоги, а вони діти, їм хочеться грати. І в мене голова просто луснути хоче. Я розумію, що треба щось з цим робити.

Коля 36:41
Можливо, це і з'явилось зараз, в ці часи, коли у нас є ось ця можливість багато чого робити водночас. Тобто і спілкуватись. Просто уяви там людину, не знаю, 50 років тому. Йде собі там по селу людина, і він знає, хто... Хто що робить з його сусідів зараз, саме в цей час. Він знає, хто звідки вийде, з якої хати, хто жене там теля, хто ще щось. Ну, типу, він просто йде кудись і він знає про кожного, хто що робить. Тому що це відбувається кожного, сука, дня, постійно. Нічого не змінюється. А ми живемо в світі, де в нас ось це, типу, глобальна мережа, ми можемо сість зі всіма спілкуватись. І ось ці от повідомлення, які приходять, вони можуть там дуже сильно змінити все. Типу, там, дитина травмувалась, ми зараз їдемо в травмпункт. І такий, блядь. І просто все, що далі заплановано, воно йде нахер. Тобі треба просто все зараз. А так би ти, типу, прийшов би додому і такий, о, а ми були в травмпункті, тому що він травмувався. Умовно. А зараз ж не так це працює. Тобі відразу не писали, ти ж не можеш такий, типу, а, похер, потім розкажуть, а я зараз буду продовжувати працювати. Ти ж вже не можеш не відволіктись думками на це. Ми просто живемо в світі, який... Більш швидкий. І тут настільки все швидко відбувається, що це просто таке життя, що тобі, це як з депресією, наприклад. Знову таки, є ті, в кого це реальна клінічна депресія, який як діагноз, а є ті, які просто, бля, мені чого-то скучна депресія. Може ти, ну, може ти, ну, будь ласка.

Костя 38:26
Як може бути скучно? Я хочу, щоб мені інколи було скучно, просто трошки.

Коля 38:32
Було

Костя 38:33
скучно, я

Коля 38:33
теж хочу. Так, я хочу просто теж посидіти, знаєш, і нічого. От як ти казав, можеш ти сидіти і нічого? Не можу, блядь, бо мене ж тресе, тому що стільки всього ще треба зробити. Я знаю, що я тут сиджу, ось це нічого не роблю. Ну коротше, я про те, що світ такий, він швидкий, він дуже динамічний. Просто і далі буде ще гірше. Що зараз всі там, знову, я там читав декілька досліджувань, що навіть психологи б'ють тривогу, що ось це, як діти зараз приймають... Інтернет і інформацію, що вони не фокусуються взагалі. Тобто всі ці шорти, рілси, вся ця срань, яка просто тік-ток, що по кілька секунд, і вони постійно дивляться, і у них не формуються зв'язки з, типу, довготривалою пам'яттю. І

Костя 39:30
це

Коля 39:30
психологи кажуть, що в цьому є проблема. Тобто ми в наші часи читали книжки, додумували, весь цей світ, десь він там в образах у нас виникав. А зараз діти такі по три секунди листають тіктоки, і потім ти щось там питаєш, що було 10 хвилин тому. Все, все, там вже пам'яті

Костя 39:52
немає.

Коля 39:52
І багато хто кажуть, що в цьому є реальна проблема. Ну, знову-таки, тут, знаєш, вже ніхто не вірить. Це як ці ігрові приставки, вони саджають телевізор, кіноскопи. Як нам все дитинство казало, і нічого ніхто не саджає. Ну, коротше, як казали, що, типу, телевізор – це херня, треба читати книжки, тому що, коли ти читаєш, у тебе там все в уявленні виникають всі ці образи. Якщо будеш дивитися телевізор, то ти будеш тупим. Ну, типу, ми дивились, може ми і тупі, не знаю. Але те, що зараз відбуваються ось ці дуже швидкі відосики, оце всі кажуть, типу, ну це реально сракери.

Костя 40:32
Тобто, що це

Коля 40:33
дуже сильно буде впливати. І тут я чомусь вірю. Можливо, це тому, що ми вже те покоління, яке нам в свої часи казали, та шо ви тут телевізора дивитесь, типу, почитайте книжки. Може, ми стали тими сумними, якимось душними, ну точно стали батьками, які не дають дітям просто жити своє життя. Але поки що мені реально здається, що ти можеш сфокусуватися, як ти сфокусуєшся, якщо ти це листаєш, воно по три секунди, ти йдеш далі, вже наступне, і в тебе що в голові залишається?

Костя 41:10
У мене стосовно деяких штук, у мене прямо, знаєш, навіть це для мене дивна історія, але у мене формується навіть не логічне якесь пояснення, а просто якесь Емоційно-інтуїтивне враження, якийсь відгук. І стосовно рілсів, я не дивлюсь. Ні рілси, ні шорси, нічого такого. Майже ніколи. Але якщо я дивлюсь, як це хтось дивиться, у мене це відчувається просто, що мозок розжижається. Це просто, знаєш, така штука, що, типу, мозок тупішав, і просто, знаєш, він просто вимикається у людини, і вона в такому абсолютному трансі. Я не можу це ніяк довести, і в мене немає такої задачі навіть. Але відчувається це абсолютним злом, і нічого хорошого, як я бачу, дійсно в цьому немає. Про темп життя, знаєш, у мене яка штука. Я спіймав себе нещодавно на такому спостереженні, якщо я бачу, як інші люди користуються комп'ютером, і це звичайні люди, знаєш, не ті, хто люблять комп'ютери, а це типу, які вдали якийсь комп'ютер, або вони собі купили, і там у них, знаєш, на робочому столі все ще, якщо це якийсь Windows, у них на робочому столі ці ярлички стандартні, вони їх не прибрали нікуди. І просто коли підходиш, там вони щось попросили підказати, а вони, знаєш, повільно все роблять. Вони не знають хоткеї, ну комбінації клавіш, і вони все так повільно мишку так, знаєш, ти дивишся, Чувак, а згадай себе 20 років

Коля 42:44
тому, коли в нас

Костя 42:45
інтернет був повільний по карточках,

Коля 42:59
І ти тицнув на посиланні і чекаєш. І просто чекаєш. І це було нормально. Ти такий чекаєш, а воно могло там щось вантажитись, вантажитись, впало щось. Не дозавантажив. Це такий, ладно. Перезавантажити сторінку і чекаєш. А зараз, ну типу, блю, воно не відкрилось за 0,05 секунди. Чому? Що це за сайтівно? Більше ніколи на нього не прийду.

Костя 43:26
Абсолютно, так. Світ дуже сильно змінився. Я, знаєш, що якось не пам'ятаю чому і коли це було, багато років тому на Маку є налаштування, здається, це налаштування клавіатури, щоб, типу, як швидко клавіша починає повторюватись, коли ти її зажимаєш. А, так, так. І вона за замовчуванням дуже повільно рухається. Так, я

Коля 44:00
теж це

Костя 44:00
змінив. Я себе колись багато років тому поставив на максимум, щоб вона просто дуже швидко рухалась. А я буквально два тижні тому, у моєї колеги теж мак, він мене щось на секунду дав. А у нього стандарти це налаштування. І я такий, сука, як ти так живеш? Це неможливо. Для мене це найбільше, знаєш, це в момент стає найбільшим подразником в житті і найбільшою проблемою. Я такий, блядь, чувак, я тобі зараз покажу, ти в тебе башню знесе, ти зрозумієш, що ти взагалі не... А він такий, я показав, він такий, та ні, поверни, як було, мені не треба так. Я такий, що?

Коля 44:38
Я,

Костя 44:39
що? Як?

Коля 44:41
Старовір.

Костя 44:41
Старовір, так. Що далі, знаєш, відмовився, друкарську машинку собі поставити, щось таке. Короче, так. Короче, так. Я розумію, насправді, що ці ваш штуки, коли я намагаюся жонгулювати цими сотнями чатів, ну, ладно, сотнями, що я, блядь, Зукерберг якийсь там десятком чатів може в робочий день відповідати на якісь запити дітей про ігри і щось сплатити комуналку, це теж нездорова фігня. Я вже прям відчуваю... Що у мене проблема в цьому місці. Я єдине, що я не розумію поки що, де проблема. Типу, може треба обмежувати кількість вхідних повідомлень і не намагатись вирішувати все завчасно. Я просто не знаю, як побудувати систему, щоб вона не дратувала мене і щоб я не втрачав розум. Тому що воно інколи настільки мене розлючує, що я в моменті можу шестиэтажним матом сваритись, Просто через те, що мій мозок починає закіпати від того, що я намагаюся все утримати, і потім, знаєш, найважливіше, що я завжди втрачаю через це. Це якась жопа. Мені здається, що не виключно, що я з часом стану людину, коли ти пишеш їй щось, вона тобі відповідає через тиждень. В кращому випадку. Якщо це три людини з родини, то відповідають може одразу. А всі інші будуть просто на м'юті десь в архіві. В папці якийсь. Потім. Я буду, знаєш, заходити раз на тиждень по якомусь будильнику, щоб у мене раз на тиждень казати. Треба перевірити папку «Потім». Я буду заходити і перші 10 чатів відповідати, а далі такий, ну, чуваки, не цього тижня. Тому що, якщо це вже так, знаєш, ну, темп і кількість всього така, мені просто інколи страшно, що буде далі.

Коля 46:34
Я з донькою спілкувався, і вона така каже щось, там, в якийсь момент, щось, типу, там, мені за ніч, там, прислали, там, щось, пляха, я не пам'ятаю цифри, що там більше ста повідомлень. А для них це норм. Їх покоління мільйонами повідомлень спілкується. Тобто це у нас проблеми, а що робити, коли у тебе стільки повідомлень, і ти постійно між ними перемикаєшся. А в них це вже норма. Просто я не знаю навіть, як вони їх обрануть. Колись там може бути таке, що якась подруга надіслала багато повідомлень. Як ти їй будеш відповідати? Там якісь голосові, якісь кружочки, ще щось. А потім, як в мене буде вільний час, вона починає все переслуховувати і на кожне відповідати.

Костя 47:26
Ну... Слухай, тобто люди якось собі інтуїтивно чи не інтуїтивно, я не знаю, яким чином вони вибудовують собі системи, з якими вони якось... А у мене виходить так, що я якби... Або весь час я втуплюсь в телефон, тому що в мене просто нескінченна кількість повідомлень постійно. Ну, типу, от зараз ми з тобою розмовляємо, і тільки що прийшов в нотифікація, що чувак мені надіслав скани плівок. І я такий, о, клас, скани плівок. А потім такий, Костя, ти ж тільки що сам, ну, вперше, типу… По-перше, чому ти не увімкнув режим не турбувати? Тому що я зазвичай, коли ми з тобою розмовляємо, я вмикаю, тому що якраз не відволікатись. А по-друге, я ж тільки що сам собі казав. Типу, на що ти зараз думаєш про плівки? Ну, прийшов тобі ця нотифікація. Ну, просто не

Коля 48:19
звертай.

Костя 48:20
А я вже, знаєш... За секунду розумію, що в мене голова вже пішла про те, що, о, я з тобою коли договорю, я поставлю завантажуватись, а потім щас ми вийдемо прогулятись, а потім повертемось, і я такий подивлюсь, і я такий в моменті, господи, а де я взагалі? Ну, типу, чому? Це відбувається, дякувати Богу, досить швидко ще. Я, типу, можу там за півсекунди весь цей ланцюжок відбувається. Але це теж не ок, тому що, якщо, наприклад, це одна нотифікація, то ок. А якщо, наприклад, буде їх п'ять, то, знаєш, я вже випадаю з контакту з людиною, замість того, щоб бути з нею в контакті, я вже подумаю п'ять інших якихось абсолютно сторонніх задач. Це важко. Я не знаю, чи це СДУГ, але мені важко.

Коля 49:06
Ні, це реальне життя. І просто, що ти, я, ми не можемо обробити стільки інформації, скільки несеться в нас. Ти коли казав, я згадав, що в мене таке інколи буває, що хтось пише по роботі, навіть якщо я це читаю, я намагаюся в Слаці зробити повідомлення знову анрід, Для того, щоб потім до нього повернутися. Тому що він мене буде показувати, що в тебе є там непрочитане повідомлення. Типу, якщо я прочитав, я не можу відразу відповісти. Я потім кажу, що це знову непрочитане, і я до цього повернусь. І таке буває, що десь прочитав, не поставив знову, що непрочитаним, і все, і забув відповісти. Таке теж буває, тому що там десь за секунду відволікся. Просто не можна... Повністю весь контекст тримати, коли в тебе його може бути багато. Це знову-таки залежить від роботи, від того, наскільки тобі треба взаємодіяти з іншими людьми, І наскільки тобі треба перемикатись між цими задачами. Тобто я знаю, що, наприклад, інший якийсь розробник в команді, йому не настільки це треба. Він менша відповідальність за все це несе. Прийшло повідомлення, він такий, та похєр, завтра прочитаю. Якщо щось погано, а мені треба читати, бо якщо щось впало і погано, мені треба відразу це фіксити і робити хотфікс для цього. Тому що якщо впало, то треба. І це знову-таки залежить від рівня твоєї відповідальності на це все. Тобто тут не можна сказати, що це все тільки тому, що ми ось такі тривожні люди. Тут

Костя 50:53
багато всього.

Коля 50:55
Тут складне рівняння. Тут є і діти, і родина, і робота, і відповідальність. Можливо, хотілося б бути людиною, кому ніхто не пише. І такі, знаєш, о, прийшло повідомлення. У мене був там якийсь час такий, що коли приходило, здається, коли був ковід, я знав, що якщо приходить повідомлення, то це автомойка з Малоярнауцької. Вона завжди розсилала повідомлення

Костя 51:23
раз на місяць.

Коля 51:24
Зачірнення шин. Скидка 10%. Щось таке. Один раз ми мили машину, вони досі мені шлють. І я знав, що якщо приходить якесь повідомлення, то це нічого. Тому що не сильно активна була робота, вся родина поруч, всі вдома, в школу не ходять. Типу карантину, ця вся херня. І тут можна було взагалі не відволікатись на телефон. Ну а робота, життя, воно все складне. Не можна сказати, що це... Можливо, це частина через те, що ми такі дивакуваті, а частина через те, що просто життя, воно якось ускладнилось

Костя 52:06
за всі ці роки. Це правда. Скажи мені, у нас на наступний епізод, у нас є план. Це якби я вслух роздумую, це можна не вирізати, хай якщо що може залишитись. А через один ти будеш розповідати, чи ти отримав аудієнцію з Папою Римським?

Коля 52:27
Ні, я розкажу, як я з'їздив про Ватикан і про це все. А тут, коли ми вже затронули, напевно, це психологію, можна сказати, що ми

Костя 52:40
затронули,

Коля 52:40
це ДІХД, розлади і то все. Я тут дуже здивувався нещодавно. Я ж це постійно цікавлюсь там психологи-філософи, то все, в мене якась там... Дивна моя темна сторона. І що я здивувався. Оце наше світило. Коли кажуть там психолог. Хто тобі приходить до думки? Самий відомий. Фройд? Фройд? А вже ж, Зігмунд Фройд. Так. Або, як його звуть, Сігізмунд Шломо Фройд. Так. Я тут випадково дізнався, що в нього батько народився в Івано-Франківській області.

Костя 53:22
Серйозно.

Коля 53:23
А мати народилась у Львівській області. Але все ж до 19 років жила в Одесі.

Костя 53:31
Та ладно, серйозно.

Коля 53:34
Можеш зайти почитати Вікіпедію. Фройд – наш

Костя 53:37
козак.

Коля 53:41
Потім вони переїхали. Зрозуміло, що це було по-іншому. Це була Австрійська імперія,

Костя 53:49
частина

Коля 53:50
Львова, коли вона була неукраїнська.

Костя 53:53
Все

Коля 53:55
зрозуміло. Потім, коли вони одружилися, вони переїхали вже до... Те, що зараз частина Чехії, коротше, там він вже народився, але просто його батьки, вони самі якби з України. Прикольно. Що ми ходимо туди-сюди, так, ну, насправді.

Костя 54:14
Про якого австрійця вони нам розповідають, чи хто там він розповідає, австрійського єврея вони нам розповідають. Ну, українські євреї. Якщо євреї, то українські. Все чесно. Слуха, там взагалі, знаєш, мене чомусь таке враження, що я про це, можливо, згадував вже. Я, коротше, з сестрою про це розмовляв, а потім пішов щось в Вікіпедію почитати. Вона мені накидала купа відомих психологів, що, типу, були засновниками взагалі психології,

Коля 54:41
якихось

Костя 54:43
основних течій психології. Там купа євреїв. Є прикол такий, що через те, що в 19-20 столітті, ну, на початку вже антисемітизм був доволі потужний у всій Європі, то євреїв часто не пускали в традиційні науки. Типу, знаєш, вони не могли працювати в дослідженні математики, фізики. І вони йшли в щось альтернативне, де всі такі, та, блядь, похуй, там, якась психологія, хай собі займається все, псевдонаука взагалі. І вони, по суті, тому європейські євреї, вони здебільшого, саме вони засновували напрямки психології. Це цікавий факт. Тому, в принципі, через те, що в наших краях на всій території України євреїв було досить багато, та й в Одесі, як би, одна з таких столиць єврейства європейського, то, напевно, не дуже дивно, що вони десь коріння тут мають у нас

Коля 55:37
Так, а дідусі Фройда, вони взагалі з Тернопільської якоїсь там області. Ну коротше, вони настільки всі українці, що я не знаю.

Костя 55:48
Тобто в нього, знаєш, якщо почитати його перші твори, вони просто всі українську, просто хтось переклав далі на німецьку.

Коля 55:55
Можливо. Не знаю, якою мовою вони його навчали, але щось там мені здається, що все одно наш козак.

Костя 56:03
Коротше, Фройд наш. Скажи мені, може, останні питання, чи на останні передостання. В Ризі вже є новорічний різдвяний ярмарок?

Коля 56:14
Так, так. Якраз цих вихідних відкрили, поставили на Домській площі. Ярмарок і там прям офіційне відкриття було цієї неділі. Щось мені здається, вони

Костя 56:28
запізнюються, тому що мені ще здається, що зараз вже, знаєш, у всій Європі відбувається цей Хэллоуін наприкінці, що це жовтня, да? І, типу, ну там 30-е, щось 31 жовтня і з наступного дня вже починають прикрашати. Крамниці з різдвяними якимись іграшками, просто прикрасами. І там 10 листопада стоять ярмарки. Тобто в Ризі зробили вже Майже в грудні. Як воно прикольне? Чи ти не ходиш?

Коля 56:55
Так, так. Вони... Ні, я ходив, а вже ж. Я ходив, вони дуже прикольно. І сам ярмарок, і взагалі там центральний парк. Вони класно там. Постійно вся ця ілюмінація новорічна. Прикольно. Там декілька ялинок стоять. Тобто вони намагаються не робити там... Ну, як прийнято в Європі, вони роблять децентралізацію, тобто, що вони в великих різних парках ставлять там свої новорічні ялинки, щоб все не зосереджувати в одному місці. І тут вже багато всього красивого, не знаю, подобається. Снігу поки в нас немає, але так, якісь такі... Просте вже потрошки з'являється якийсь там такий, знаєш, новорічний якийсь... Настрій. Дух. Настрій, так.

Костя 57:46
Клас. Ну, тоді, що, тільки пораджую, щоб, знаєш, сповільнення таке і епізоду, і я намагаюся видохнути трошки, знаєш, після тих напружених тем про багато справ і тем дитя, тоді бажаю тобі випити смачного глінтвейну. На ярмарку. І хай все буде. Навіть в Ризі все буде Україна.

Коля 58:08
Годі базікати.