Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Костя 0:12
Коля, скажи, будь ласка, ти колись досліджував історію своєї родини? Я не зміг виговорити слово «досліджував» з першої спроби, але як є.

Коля 0:22
Слухай, от я дуже хотів... Але я навіть коли у своїх батьків щось питаю, завжди, кожен раз чую якісь нові історії, і я вже не знаю, про що вірити. Знаєш, якби були б люди, які б нам розповіли, як це взагалі досліджувати щось про свою родину.

Костя 0:47
Блін, я реально дуже хотів би, щоб такі люди існували. Шкода, що їх немає. А ти чув там на початку якийсь голос ще третій був, який сміявся разом з нами? Що там міг бути за голос взагалі?

Коля 0:59
Ти теж це чув.

Костя 1:00
Я думаю, що це знову в моїй голові. Здається, це голос Альони. Альона, привіт.

Альона 1:05
Привіт. Привіт, Костя. Привіт, Коля.

Костя 1:08
Ти випадково не знаєш людей, які досліджували історію своєї родини?

Альона 1:12
Я знаю. Я знаю, є люди професійні, які досліджують історію родин. Вони називаються генеологи. А є люди, які непрофесійно це роблять, як я.

Костя 1:24
Скажи, будь ласка, ще раз називаються генеологи? Ті, що досліджують професійно?

Альона 1:29
Наука, генеологія, так.

Костя 1:31
Генеалогія. А вона саме про дослідження родини? Типу, вони чужі родини досліджують, чи як це виходить? Чи вони досліджують принципи?

Альона 1:38
Я так розумію, що генеалогія взагалі наука на стикі трьох наук. Це адмінправо, історія і архівознавство, документознавство. Тобто вони там на стикі.

Коля 1:52
Чекайте, і крокодилгена.

Альона 1:55
І крокодилгена. Це четверта така спеціальна наука.

Костя 2:00
А архів-право? Це я себе знову на якихось парах в університеті відчув.

Альона 2:05
Адмін-право. Адміністративне право, я поки не почала цим займатися, навіть не знала, що є окремо таке адмінправо.

Костя 2:15
Адмін-ліво, адмін-право — це, в принципі, тотожні поняття для мене. Я взагалі не розумію, про що мова. Але окей.

Альона 2:26
У мене розуміння адмін-право, приблизно, як у терпостях.

Костя 2:29
Тому моє

Альона 2:31
дослідження не дуже швидке. Воно повільне.

Костя 2:34
Ти визначилась тим, що ти займаєшся непрофесійно, тому ти типу не науковець, а як фемінітиву?

Альона 2:42
Науковиця.

Костя 2:44
Ти не науковиця з дослідження історії родини, але ми якби, ну і у нас не науковий подкаст. Мені цікаво, а що, типу цих генеологів, в яких університетах, в яких вищих навчальних закладах їх готують? Просто цікаво.

Альона 2:58
Я так розумію, що це історики або документознавці, архівісти.

Костя 3:06
Архівісти. Зрозумів. Ну, добре, окей. Розкажи... Ну, як би, довгий вступ вийшов, але як у тебе почалося? З чого почалося твоє дослідження родини? Де з'явився інтерес взагалі до цього? Розкажи свою історію.

Альона 3:24
Ну, мені завжди було це цікаво. І коли я була маленька, у мене є тітка двоюрідна. І вона завжди малювала якесь сімейне дерево. Знаєте, коли є якісь творчі люди в сім'ї, які займаються такого роду речами. І вона малювала сімейне дерево. Це до всієї сім'ї вона зверталася. Дайте свою фотографію. Потім ти приходиш до неї в гості, а там, значить, гуашшю на ватмані намальовано дерево. А на цьому дереві гілочки і там твоя фотка вклеєна. І взагалі, коли тобі 5 років, на тебе це справляє неймовірне враження. Ну, ти бачиш всю свою сім'ю, якусь частиною є оці гілки, оці, як вона намалювала це дерево, корені. І ти дивишся на це все, і тобі це дуже цікаво, це захоплює, це прям супер цікаво, і ти одразу починаєш думати, блін, а що ж там ще? І мені завжди це було цікаво, але з 22-го року я познайомилася з якоюсь дівчиною, вона журналістка і працює на BBC. І вона мені щось сказала, що майже у всіх є меморіал, російський портал. І в цьому меморіалі вони там можуть перевірити своїх родичів. І майже у всіх, кого вона питає, у них є там певні родичі, яких репресували. І вона каже, що всі, до кого вона звертається, хто б не перевіряв себе на меморіалі, у всіх вона там знайшла якісь лінії, по яким у тебе є репресовані родичі. Я подивилася, одразу ж прийшла додому, подивилася у себе. Я просто не дуже знала на той момент історію сім'ї своєї і які там взагалі прізвища дивитись. Нікого не знайшла. І подумала, ну, блін, цікаво, треба зайнятися, треба розкопати це і попитати у своїх родичів, знайомих по сім'ї, по шлюбу, хто родичі по шлюбу. Багато цікавого, мабуть, розкажуть.

Костя 5:24
Якщо чесно, ти сказав, що в п'ять років це справило на тебе якесь враження, чи коли тобі п'ять років і ти бачиш, що це родинне дерево. На мене і зараз це справляє враження, якщо чесно, навіть проста така візуалізація, коли бачиш, хто там кому якісь батьки, хто від кого там троюродний якийсь внучатий племінник. Мені все одно це цікаво, тому я би і зараз таке зробив. Але ж я розумію так, Ти не зовсім про це, коли ми кажемо про те, що ти досліджуєш історію родини, ти не будуєш це дерево, ти щось інше робиш.

Альона 5:59
А зараз вже є програмки, які самі за тебе це будують. Тобто ти просто вносиш там дані свої, свого чоловіка, своїх дітей, своїх батьків, і воно тобі далі пропонує. Тіпа, додайте батька вашого батька. І ти такий, ага, додаєш. І воно далі починає шукати, і це дуже-дуже затягує. Дуже легко втягнутися, дуже хоббі таке, знаєте, затягуючи.

Коля 6:23
Дерево — це ж тільки візуалізація. По суті, якщо в тебе є масив з даними, то тоді можна з будь-якої сторони це якось візуалізувати. Дерево — це одна з частин. А як взагалі? Я знаю, що у мене дуже важке прізвище для цього світу. І як взагалі відслідкувати щось, що пов'язане з моїм прізвищем, якщо навіть зараз у часи цифровізації, коли всі передьоргують Надію, яка там супер-класна, і все, всі документи вона цифрувала і все зробила класним, вони навіть там зараз, це які там, не знаю, 22-23 роки, Коли вони почали певні документи переводити в цифру, вони навіть там проєбались з моїм прізвищем і внесли неправильно. Серёг, то

Костя 7:19
просто помилки

Коля 7:20
роблять? Так, реально, так. І якщо це зараз світ комп'ютерів, світ інтернету, і коли все класно, шанс на помилку, він дуже низький. Як можна вірити в щось, що раніше просто від руки переписували, А те, що взагалі там десь було колись, десь, то все.

Альона 7:46
Ну, ми ж з вами всі, я так розумію, що ви вдвох теж вчилися в вищих навчальних закладах, і нас вчили, коли ми писали дипломну чи курсову роботу, нас же всі вчили такому понятті, як критика-істочника. І не всі свідчення правдиві. Не все, що записано на папері, правдиве. Не все, що записано в книзі, якісь метричні, церковні, правдиве. Не все, що розказує тобі бабка, навіть, правдиве. І навіть людська пам'ять не завжди працює так, що вона правду нам каже.

Коля 8:20
Це ж

Альона 8:20
просто наше типосвойство. І треба робити знижку завжди на це. Треба робити знижку на священника. Треба робити знижку, який записував народження нашої якоїсь проюрідної пробабки. Треба зробити знижку на те, що багато документів загубилося і ми не можемо вірити. Чи дублікатом, чи взагалі якимось там свідченням. А ти сказав, твоє прізвище неправильно записало. От бачиш, хтось все-таки правильно записав своє прізвище. Ми зараз тут дивимося на портал. Він є така українська спільнота «Рідні.орг». І там можна по прізвищу подивитися поширення прізвища. Дивись, Костя і Коля, дивіться. Ось 5 носіїв Одеської області.

Коля 9:01
Але це сильно

Альона 9:03
менше,

Коля 9:04
ніж їх насправді. Це ті,

Альона 9:07
що зареєструвалися, я

Костя 9:08
так розумію, на

Альона 9:08
порталі? Ні, це взагалі дані, мені здається, з перепису 2001 року вони використовують. Але це моя здогадка. Я не знаю, що вони за дані використовують. Наприклад, моє прізвища шукати, там тільки Сергій один.

Костя 9:25
Ну, власне, я думаю, що історія про те, що роблять помилки, це не тому, що зараз комп'ютеризація, а, скоріше, навпаки, тому що помилки, скоріше, мені здається, що з'являються на етапі, коли з одного формату переносять в інший, коли, знаєш, коли писали від руки, а потім Переходили на друкарські машини і всі документи починали друкувати. Ось в момент, коли треба з одного носія на інший перенести, от тоді якісь суто механічні помилки з'являються, або хтось там неуважно подивився. А тепер інший процес, який вже триває не знаю скільки десятків років, коли з друкарських, з того, що написано надруковано друкарськими цими машинами, Переносять в комп'ютери ще одне джерело помилок, тому що це просто якась людина, скоріш за все, яка це робиться зранку до вечору і просто тримати увагу на цьому дуже важко. Хоча, звісно, можна було б це якимось розпізнаванням робити, але і там я так розумію, що помилки все одно будуть. Не

Альона 10:22
все добре.

Костя 10:24
Все добре, тому що там ша-ща, друкарська машина, фарби не дуже ровномірно рознеслася по якісь літери, і можна сплутати половину літер, на жаль, і тому, все одно помилки будуть.

Альона 10:40
Костя, можна тебе перебити, ти дуже оптимістичний з приводу друкарських машинок. Всі ці документи, які я зараз дивлюся, а у нас в Україні закон дозволяє відкривати документи, яким вже 75 років, тобто навіть 75 років назад в актових записах реєстрації, тобто ці книги в ЗАГСах, там Савєцькі граждані-секретарші записували від руки. Тобто навіть за 60-ті роки, за 50-ті роки там все від руки записано. Я не знаю, про яку ми друкарську машинку говоримо. Там, мабуть, не завезли в Одеський ЗАГС друкарських машинок.

Костя 11:19
Розкажи, що це за історія про 75 років? Це будь-які ті документи, що були приватними, навіть про людей, про яких ти не маєш прямого відношення, про

Альона 11:30
сусідів? Я так розумію, що у нас... Ну це мабуть треба перевірити, але у нас там через 75 років архів має право в публічний доступ, відкривати публічний доступ до таких документів, як актові записи, книга актових записів. Це в ЗАГСах оці книги ведуться про народження, смерть і шлюб, і розлучення, і всиновлення.

Костя 11:54
Тобто

Альона 11:55
там їх три. Там три книги. Книга народжень, книга папа мер, і книга шлюбів, і книга розлучень.

Костя 12:03
Розумів. А ти от згадала, що зараз є вже ці програми, в які ти заносиш інформацію, наприклад, про батьків, і вона там щось шукає. Вони ці програми шукають в якихось базах даних про твоїх батьків?

Альона 12:17
Так, так. Про батьків, мабуть, ще не знаєте, бо батьки все ж таки там менше, як 75 років прийшло. А про прабабів, прадідів, там буде тобі шукати, пропонувати. Часто трапляється, якщо прізвище не Прізвища не рідкісне, часто трапляються якісь однофамільці, якісь люди з тим самим прізвищем. І воно пробиває по базам даних. Є різні програмки. Та, що у мене – підписка, але я її не обирала. Знаєте, я просто першу ліпшу знайшла, яка мені по дизайну сподобалася та загрузила. І там базу даних оцю роблю собі. Та там воно шукає навіть по пресі, по даним в еміграції. Тобто воно прям шукає по базам даних користувачів. У мене знайшовся якийсь троюрідний, четвероюрідний кузен в Південній Америці. Тобто, взагалі, якісь... Якщо ти дозволяєш, воно навіть по твоєму дереву буде шукати. Шукає по цим GEDCOM файлам на різних порталах, якщо ці дані публічні. Тобто, ніж би ти платив підписку, вони тобі і все будуть шукати.

Костя 13:32
Наскільки це дорого наразі? І може ти якусь, скажи хоч назву цієї програми, тому що мені цікаво, я не знаю, де це шукати

Альона 13:39
взагалі. Я користуюся MyHeritage. Це, здається, це ізраїльський розробник. Але їх багато є. А це не ті

Костя 13:47
чоловіки, у яких ДНК-тест є? Це не ті MyHeritage?

Альона 13:51
Так, вони роблять також ДНК-тести на етнічність MyHeritage. Вони взагалі є різні. От я користуюсь MyHeritage і мені здається, що я на якісь акції купила підписку за 100 доларів чи за 70 доларів на рік.

Костя 14:09
Тобто там

Альона 14:10
не так дешево. Не дешево, але в мене тільки один рік та підписка була. Зараз воно мені щось знаходить, але я там підписку не продлівала та ігнорую.

Коля 14:21
А ви

Альона 14:21
нікому не відсилали своє

Коля 14:23
ДНК?

Альона 14:25
На жаль, я відіслала і, мабуть, вже у всіх базах ФБР значуся. Слухай,

Коля 14:32
от

Костя 14:32
є питання.

Коля 14:32
Що

Костя 14:32
воно тобі там знайшло?

Альона 14:34
По-перше,

Костя 14:36
що знайшло, так.

Альона 14:37
Ну, ДНК-генеалогія — це для мене якийсь космос, я нічого там не розумію. Воно просто тобі каже, от у тебе є така етнічність по даним твого ДНК. Ми думаємо, що ти, значить, з цих територій. Він мічає тобі на карті регіони, і ти дивишся приблизно з якого ти регіона. Взагалі в українцях нема такого, що ми, знаєте, Приміром, як євреї Ашкеназі тільки одружувалися на євреях Ашкеназі. В Одеській області є липованські спільноти, це старобряческі російські граждані. Відомі нам такі. Відомі липовани нам, і вони не одружувалися на українцях, тому у них там в ДНК буде щось зрозуміло. А для українців, які, як би, дуже, як сказати, Дуже дружелюбні і любзавільні у нас там. Дайверс, да. У нас там будуть різні історії. І хтось здає, у нього там пише «99% Eastern European». А там я здала, і, в принципі, Сергій здав, і мої батьки здали. І у нас там пише трошки Балкани, трошки Балтійські країни, Eastern European. У мене там Польща, Німеччина, Фінляндія, Греція, а у Сергія там ближче. Білорусь, Балтія, Греція. Тобто такі от історії. І воно буде таке писати майже всім українцям, якщо у вас там немає особливо якоїсь етнічності, там, приміром, татарської або турецької або якоїсь історії. Але це, знаєте, я так говорю з того, що я бачила. Бо ДНК генеологія — це така якась для мене незрозуміла наука. І там пишуть багато генеологів статті про це, як розбиратись. Як аналізувати ці файли, які тобі дають з ДНК. І я, знаєте, відкрила, подивилась картінку. О, типа, Балтія, Балкани, Україна. Цікаво.

Костя 16:40
І все. А я правильно розумію, що вона не... Це ДНК і генеалогія не зрозуміла, в першу чергу, тому, що не зрозуміла, як вони ці висновки роблять. Ну, тобто, я взагалі не розумію, як вони прив'язують ДНК до якоїсь місцевості. Чи з якоїсь іншої

Альона 16:53
причини. Я так розумію, що вони по своїм базам прив'язують, тобто у них є якась кількість людей, які здали з території України, і вони знають, що ця людина підтвердила в додатку «MyHeritage», що я народився там в Одеській області.

Коля 17:08
І вони порівняли твоє

Альона 17:09
ДНК з людиною, яка теж здала цей тест і теж відмітила, що народилась в Одеській області. Я так розумію, що вони вимірюють їх між собою. Тобто

Костя 17:20
на своїй базі.

Альона 17:21
Тобто коли знаходять якусь

Костя 17:22
схожість, то роблять висновок якийсь. Ну добре, окей.

Альона 17:27
Ну я про це так думаю.

Коля 17:29
Були ж, здається, історії, коли в якомусь такому... Чи цей додаток, чи там, здається, якийсь ще є 23... Була утечка. Нє, утечка, то окрема історія. А що комусь там прийшло повідомлення, що от ми знайшли вашого родича, там дуже якийсь близький. Щось таке було, чи там мені наснилося, не знаю. Типа, що знайшло десь там дуже далекого родича.

Альона 17:56
Часто буває, знаходять і близьких, і далеких, і, ну, саме, ну, я не знаю, мені це смішно, тому що в мене такої ситуації немає, а взагалі це якась життє, мабуть, трагедія. В генеалогічних спільнотах, в Фейсбуці чи там, де спілкуються, хтось приходить там раз на півроку і такий... «У нас з татом нема співпадіння». Ну, це якась помилка, мабуть. І всі дуже вічливо мовчать. І мама така.

Коля 18:22
І така мама.

Альона 18:22
Пу-пу-пуууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууууу

Костя 18:40
Не натякають. Слухай, а якщо ти знаєш, там, здається, теж було, крім тієї історії, коли з одних таких сервісів щось дані хтось вкрав, була ще якась історія про те, що прям хвиля, люди писали, що в жодному разі не проходять ті ДНК-тести, бо я от не пам'ятаю, що там було страшного в них, ти не знаєш?

Альона 19:03
Я якось пропустила, але це в ефірі завжди є. Пам'ятаєте, коли робили ці вакцинації від ковід? Мої знайомі кричали, що ти потрапиш в якусь базу, тебе чіпують. Так і є, я все вілю. Є завжди ризик. Я думаю, що у мене мінімум, скільки ревакцинацій ви робили? У мене, мабуть, два чіпа стоїть чи три. А у

Костя 19:30
вас

Альона 19:30
скільки?

Коля 19:32
Я один, але я його просто оновлюю.

Альона 19:37
Сказати,

Костя 19:37
щоб у мене якось краще блютуз працював або 5G, поки що не виходить. Тому все обман.

Альона 19:45
Я пропустила ці історії.

Коля 19:47
Так, була історія, що там когось знайшли за ДНК якраз через базу, ну там якийсь там ФБР чи хтось,

Костя 19:54
просто поліція. Вони знайшли когось. Так, була історія, коли спіймали вбивцю, я пам'ятаю цю новину, спіймали вбивцю, причому він там вбив прям багато людей, ну відносно не одне якесь раптове вбивство. Тому що його брат чи там якийсь родич здав цей тест. І там дуже схожа кількість

Коля 20:16
була.

Костя 20:17
І вони знайшли через тест через ДНК цього брата, я не вбивав. І вони такі, ну розкажи хто в тебе з родичів є. І він такі, ну в мене є брат. А ну покажи брата. І от вони знайшли таким чином вбивця. Випець.

Коля 20:34
Розкажи, будь ласка, наприклад, я захотів дослідити історію своєї родини. Що мені для цього треба зробити? Які перші кроки і як далі рухатись? Перший крок я погуглив. Знайшов свою родину, брат трошки, батьки.

Альона 20:54
Ні, перший крок ти себе досліджуєш. Родився, женився, де ти родився, де ти женився, де ти учився, де ти пригодився. От ти знаєш, в якому році ти закінчив універ? От я коли про себе сіла писати, я все забула. Це твій перший крок.

Коля 21:12
Я теж пам'ятаю.

Альона 21:14
Оце перший крок. Ти себе вніс, ти такий, так, у мене є мама і папа, правильно? Ти вніс маму і папу, якщо ти знаєш їх. Ну, далі в геометричній прогресії і у тата, і у мами є батьки. Тобі треба такі дані, ну, основні. Народився, де і коли. Потім одружився де і коли. Це такий скелетик, умовно кажучи. І коли і де помер. І ти можеш поговорити зі своїми батьками, поговорити зі своїми прабабусями, або просто бабусями, дідусями. Ведучи запитати у них, так, ну розкажеш про себе, де ти служив, де ти народився, в якій сім'ї ти народився. І це такий скелет, який ти можеш внести як дані або на блокнот, умовно кажучи, або ти можеш внести одразу в програму і будувати там цю

Костя 22:10
базу.

Коля 22:12
А якщо, чекай, а якщо немає вже бабусів, дідусів, там щось попитав батьків, вони там щось ти повіли. Так.

Альона 22:22
Не проблема. Ти завжди йдеш від себе. Як непрофесійний дослідник, професійний дослідник їм по барабану. Вони вчилися на то п'ять років в університеті і вони знають, як, що йде робити. А ти ж непрофесійний дослідник. У тебе є там мама і тато. Ти знаєш, що мама такого-то року народження. А тата такого-то народження, року народження. І ти знаєш, приміром, свою бабушку і дєдушку по татові, а по мамі не знаєш. От ти мамі кажеш, мама, будь ласка, дай мені своє свідоцтво про народження. Відкриваєш той документ, якщо він ще зберігався у вас. Там таке зелене свідетельство о рожденні з советським гербом буде. І там буде написано, значить, батько Пупкін Іван Іванович, мати Іванова Іванна

Костя 23:07
Іванівна.

Альона 23:08
Марія Іванівна. Національність. Українка, росіянка, совєтський чоловєк і т.д. і т.п. І народилася там-та-там-та. Одружилися тоді-тоді-тоді. Це не буде написано в твоєму свідоцтві про народження, буде написано їх імена. Їх прізвища. І, здається, там буде написано, звідки вони. Але, може, і не буде. Я не пам'ятаю. От зараз подивимось в моєму. Ні, тут я не знайду. Там такий бардак. «Свідоцтві про народження». І по цьому свідоцтві про народження ти вносиш ці дані про своїх бабусю і дідуся. І далі у тебе є їх імена. Тепер тобі на цьому етапі треба дізнатися, коли вони народилися. Ну, ти там... Приблизно порахував, якщо мама, там, твоя перша дитина в сім'ї, значить, одружилися вони, там, і береш розльот, там, за рік до того, за два роки до того, за п'ять років до того. І ти дивишся це, якщо у вас є сімейний архів, сімейні документи, знаєте, у когось є папка, у когось чимадан валяється, дома документи, у когось там поличка яка, ти йдеш в ту поличку, відкриваєш її, дістаєш ці документи та й дивишся, що там написано. А якщо у тебе такого немає і ніяких документів немає, або, приміром, ти не сирота, але був пожар, все згоріло, то ти йдеш в інтернет і йдеш на сайт архіву, де твої батьки народилися. Приміром, твоя мати народилася в Одесі. Ти йдеш на сайт архіву і пишеш їм запит «Дорогий архів».

Костя 24:51
Зачекай. Одразу питання технічного роду. Є, наприклад, в Одесі оцей архів на Караванського, колишня Жуковського, на Розі з Пушкінською. Це міський архів. А, власне, як знайти той?

Альона 25:08
Це архів старих фондів. Ти ж в інтернеті його шукаєш, там у них є сайт. Це один і той самий архів, але архів Тошино-Караванського – це архів старих фондів. А той, що архів на Пироговській – це архів нових фондів. І от всі метричні записи, тобто захси і церковні книги, вони будуть на Пироговській 29, здається. Але тобі це не важливо, бо ти ж пишеш їм листа

Коля 25:35
емейл.

Альона 25:37
І ти пишеш, моя мати Марія Пупкіна народилася в 65-го року, 1 вересня. І прошу видати справку з сканкопію з книги актової книги, з сканкопію про народження моєї матері. Там у тебе буде написано, що її тато був такого-то віку, з такого-то міста, з такого-то місця роботи, він там-то працював, значить заплатив стільки-то рублей, стільки-то копійок за цю справку, за записи актової. Там будуть дуже цікаві дані. А вони реально дають

Костя 26:19
скан-копію цієї книги? Не просто, знаєш, витяг якийсь, в якому

Альона 26:23
вже

Костя 26:24
сучасному. Там прям

Альона 26:25
старий документ. Що ти запитаєш, то вони тобі і видадуть. Якщо тобі треба справка, то вони видадуть тобі справку. Мені не треба справка, я не займаюся генеалогією для відновлення якихось документів, карти поляка або... Болгарського чи румунського громадянства, або єврейського походження. Мені це все не треба. Тобто я ніколи не запитую справки. Справки дорожчі, а сканкопії дешевше. Ну, сканкопії, там тобі архівістка сфоткала на телефон та і скинула. Або воно відсканували на сканері робочому та і скинули вам. І воно виглядає все дуже... Дуже прикольно і дуже цікаво. Там буде багато цікавості. Там буде національність написана. Я, наприклад, у себе побачила в бабусиному свідоцтві про народження, що мати її полька. А це взагалі ніхто не знає в сім'ї. Тобто вона в 37-му році була полькою, а в 39-му вже не була полькою. Вже припинала бути полькою.

Костя 27:21
У мене є в історії про євреїв, був а потім пупц і став чомусь русським.

Альона 27:29
Я читала підряд книги, коли шукала відомості про бабусину-сестру, і там єврейські прізвища, єврейські імена, там просто кожен перший Мойша на Михаїла переписаний, кожен перший Мойша переписаний на Михаїла, кожен Войцеховіч переписаний на Віталійовіч або Я вам передати не можу, особливо 20-ти роки, 30-ти роки. Московський ЗАГС, запроси на Одеський ЗАГС, там прям листочек, на якому від руки написано. Московський ЗАГС Ленінського району треба змінити ім'я і фамілію, я не знаю. Переименувати. Іванова Мойши Войцехова. І там зачеркнуто Мойша Войцехов і написано «Міхаїл Віталєвич». Ну, приміром, це я придумую. Але там часто є запити зі справками, з телеграмами з Москви, з Санкт-Петербурга або з Одеси, за особистим обращенням. Або якісь судові справи, які прикріплені про зміну прізвища і імені.

Костя 28:40
Та смішно і цікаво. У мене прямо в родині така історія. У мене дід мій рідний. Він змінив за власним бажанням, тому що антисемітизм в Радянському Союзі був доволі серйозний. Коли народилась моя мама, він змінив ім'я з Ізраїль на Ілля. Просто тому, щоб у мами не було по-батькові таке, що потім не брали нікуди. В університет не можна, а нікуди не можна. Тому да, відомість, відомі такі історії.

Альона 29:11
А зараз обратний процес проходить, у мене є викладачка вокалу, та вона взяла собі єврейське ім'я зараз, бо назвали її Наташа, а вона коли пішла в синагогу та прийняти віру, вони дали їй єврейське ім'я.

Костя 29:24
Ух ти, прикольно.

Альона 29:26
Вона зараз, я, мабуть, не згадаю.

Коля 29:30
Питання. Добре. Ти казала, що можна написати запит електронним листом в архів і щоб дістатися якісь документи про бабусів-дідусів. Тобто вони просто так можуть розсилати будь-які документи будь-кому? Чи треба якось

Альона 29:47
підтвердити,

Коля 29:48
що це саме мій дідусь, моя бабуся?

Альона 29:52
Якщо цьому документу більше 75 років, то вони можуть будь-кому надіслати. Приміром, ти хочеш перевірити, чи насправді Жванецький народився в Одесі. І ти йдеш в Вікіпедію, дивишся, що Жванецький народився тоді-то, в такій-то

Коля 30:10
районі.

Альона 30:12
Так, в губернії, оце якраз адмінправо, то що ми з тобою обидва смутно розуміємо, що оцей адмінподіл – це важливо. Коли ти шукаєш документи, адмінподіл важливий. І ти там подаєш запит на Жванецького, і вони тобі скан-копію, або, ну справку, мабуть, вони тобі не видадуть на Жванецького, що Жванецький народився колись там, але вони видадуть тобі скан-копію. Або ти можеш піти в архів і сам прям Подивитися, записатись в читальний зал, прийти там. В читальному залі є прекрасні архівісти, і ти у них питаєш «Здрасте, можете мені допомогти?» І там всі такі, як ти. Тобто це не треба думати, що там всі історики сидять такі розумні. Ні, там ти приходиш і кажеш «Мені треба таке-то село, такий-то рік, і вони тобі допоможуть з цією навігацією». Або листа написати і заповнити по формі анкету, вони тобі надішлють.

Коля 31:06
Записатись в читальний зал, це зараз, здається, найбільша проблема щодо Одеси і нас. Але... Так. І наскільки я розумію, якщо повертаючись до Жванецького, то на кожному цьому сімейному дереві у кожного одесита має бути Жвенецький. Я сподіваючи,

Костя 31:25
просто

Коля 31:26
окремо-окремо росли. Тому що...

Альона 31:28
Жив в квартирі на Средній площадці. На Старопортофранківській. Чи Філімонов, знаєте? Ілі Жванецький, ілі Філімонов. Але Філімонов, до речі, з Миколаєва. Він не з Одеси.

Костя 31:41
Серйозно? Ну, якби, нормально. Скажи, як швидко ти стикнулася з тим? У мене є такі відчуття, що ти колись казала, що досліджувати треба починати з себе. Я знаю, де в якому роддомі я в Одесі народився. Знаю, коли пішов в школу, закінчив школу, пішов в університет. Ось всі ці факти я знаю. Але далі, навіть починаючи з батьків, у мене є багато пробілів. Як швидко ти стикнулася з тим, що ти не знаєш, коли ти питаєш, наприклад, батьків або бабусів і дідусів, що вони не можуть відповісти на якісь питання і треба йти до архіву? Складно чи не складно було отримати там якусь інформацію. Ти знаєш, ти тепер кажеш, то той архів, а то не той архів. Скільки часу у тебе зусильні пішло на те, щоб зрозуміти, куди взагалі звертатись?

Альона 32:30
Ну, по-перше, у мене є розуміння, що я взагалі нікому не вірю. Знаєте, оці всі історії про бабку-дворянку і оці всі історії «А ми не королівських кровєй». Я навіть батькам не вірю. Тобто вони мені кажуть «Так, вона з 63-го року». І я завжди це перевіряю, тому що, як ми казали, критика істочника. Типу, ти народився, і в notes можна надати посилання, де ти це взяв. Типу, на документи посилаєшся, ти народився такого-то. Або тобі бабка каже, що її мама народилася і звали її так. Тобто ти кажеш зі слів, такої то, такої то. І я дуже швидко з цим стикнулася. По-перше, я не знала у батьків моїх яка освіта. Я просто займаюся більше навіть не розкопами глиб історії, а мені цікаво, які ми, що ми з себе Як так сталося, що у нас така сім'я, інша сім'я таким чином має такі сімейні традиції, такою мовою розмовляє, такі театри відвідує, такому місці живе. Як так сталося, що ми тут живемо, в Одесі. Мій папа корінний одесит, а моя мама, як і багато людей з області, процес урбанізації він Натуральний для нас. Багато людей з села приїздять в місто за роботою, за навчанням. Мама там гарно вчилася. Вона вступила в Одесі спочатку в технікум, потім працювала, потім познайомилася з татом. І оце мені все було дуже цікаво, тому я питала у них, де ти навчався. І багато цих місць, де вони навчалися чи де вони знайомилися, їх вже просто не існує там якийсь автомобільний технікум третього розряду. І навіть вже є про що говорити, про біографію своїх батьків. Я там з татом говорю, і він цікаві речі розповідає про службу в Подмосков'ї під час Афганської війни. Ну, тобто, це прям дуже цікаво. І я кажу, а чому ти... Як так сталося, що срочників не відправили в 80-му році? В Афганістан. І він там розказує, що в них там було. Ну йому просто, на мій погляд, просто тупо повезло. Бо бабуся за старшого сина давала... Давала взятку. А за молодшого сина, мого тату, у неї вже не було грошей на взятку, бо у неї там була скрутна ситуація. Її багато разів викликали на єврейську у нас, в СБУ, тоді ще КГБ, і вона в подвалах сиділа на допросах. Тобто це все таке. За роботу свою, через роботу.

Костя 35:31
Скажи, як ти структуєш цю інформацію? Це насправді дуже цікаво. У мене давно вже є бажання щось з цим зробити, тому що у мене, наприклад, бабуся за певну кількість часу до того, як померла, вона написала те, що ми в родині називаємо мемуарами. Це, скоріше, просто зошит, в якому вона записала майже все, що вона пам'ятала про своїх родичів, хто, звідки, де, знайомилися. Але вона це записала в зошиті. І в мене є натуральне таке питання, як це можна хоча б з погоди однієї людини, як це можна зберігти і структурувати так, щоб воно потім, знаєш, ти якийсь меч міг зробити. Наприклад, те, що бабусі моя згадує, що там в 62-му дядю Віталіка якогось познайомилася і він одружився на комусь, щоб я потім цей блок інформації десь міг знайти і його застосувати десь ще. Що ти з цим робиш?

Альона 36:21
Взагалі стандарт, що я роблю, я вношу в MyHeritage і там є для цього структура і система. Це взагалі, здається, називається оцей GEDCOM файл. Це формат для генеалогічних дерев. І будь-яка програма тобі, чи то MyHeritage, чи то інша програма, якою ти користуєшся, вона тобі може згенерити це все А так у MyHeritage приємний інтерфейс. Я знову ж повторююся, що я його вибрала тільки за вид зовнішній. Я багато речей так вибираю. І я вношу дані про людину. Там прямо анкета є. Народився? Де народився? Ти коли записуєш дядю Віталіка або себе, ти записуєш, де народився на момент... На цей момент. Тобто, якщо ти народився в 90-му році, то пишеш «Одеса – СРСР» з СССР. А якщо ти народився в 92-му, то ти пишеш «Одеса – Україна незалежна». Приміром, якщо ти народився в 1910-му році, то ти пишеш «Одеса – російська імперія». Це тобі допоможе потім робити твоє дослідження і попередковувати його. І це як я це роблю. А взагалі є стандарт, він називається «родовий опис». Родовий опис. В Вікіпедії можна подивитися. Родовий опис – це ти пишеш від Слаби. Пишеш «Мій батько від батька». І ти пишеш «Народився Константин Батькович». І далі ти йдеш на гору по своєму прізвищу. Народився батько Константина. Потім далі на гору йдеш. Народився, одружився, там помер. Далі на гору йдеш його батько. І так по прізвищу ти йдеш. Це називається родовий опис і це робиться по кожній гілці прізвища.

Коля 38:11
А якщо в архівах немає інформації? Ну, я просто знаю, що про своїх родичів, те, що я знаю, що там постійно якась маячня відбувається. Я точно знаю про бабусю, що в багатьох документах в неї неправильно по-батькові вказано. Це часто так? Так. А ще я точно знаю про неї, що в неї офіційний рік народження був інший, ніж її справжній. За документами вона

Костя 38:41
одного

Коля 38:42
року народження, а фактично вона, здається, на рік пізніше народилась. І я розумію, що потім якось зматчити всі ці документи – це просто неможливо. Як її шукати за різними... Різні дані.

Альона 39:04
Ті люди, що професійною займаються, я знаю, вони беруть 5 років. 5 років вперед, 5 років назад. Якщо ти пишеш «знайдіть дані про мою бабусю», вона народилася в 35-му році, вони дивляться з 30-го по 40-й. Але у них є база навіть, це називається алфавітні списки. Тобто ти пишеш прізвище, і вони дивляться по прізвищу. По-батькові, так, це велика проблема. От я не знаю свого прадіда по-батькові. Там просто теж багато таких сімейних історій. Чи він був прийомний, чи він був рідний, чи його підкинули, чи він був... Звідки він знає, яке у нього прізвище. Чи це прізвище його... Чи це прізвище його отчима, відчима, чи це прізвище його батька. Тобто там прямо такі історії, знаєте. Тіпа фотографії соєдініли, розорваною.

Костя 39:58
Мені здається, що в мене є чомусь таке відчуття, просто за тими історіями, що я від бабусі найчастіше чув, що якщо вийти на рівень десь наших про бабусів, про дідусів, там вже досить багато буде тих, хто насправді... Там більше легенди якісь. Там вже навіть в документах вже повна якась каша. Ані рік народження, ані місце, там все вже якась шляпка.

Альона 40:22
По-перше, вони можуть не зберегтися навіть. Тобто ти будеш писати запит в архів, а вони тобі скажуть, що за 33-й рік немає актової книги. Вгадайте з трьох попиток, чому за 33-й

Костя 40:34
рік

Альона 40:35
немає, або за 37-й, немає книги актових записів.

Костя 40:40
Така задачка. А як це цікаво працювало? А, тому що там в одній книзі було і про смерть теж, відповідно, напевно.

Альона 40:50
Там, дивіться, там взагалі священник, коли, якщо це священник, то це там писемна людина, дуже освічена, він вміє там писати, і він пише три копії. Одна копія в церкві, одна копія подається в єпархію, це як, тіпа, їх... Адмін теж. Поділ, так. Головний офіс точно. Головний офіс. І одна копія ще кудись подається. Тобто там завжди по три копії. І архівних записів, здається, дві копії чи три копії теж. Тобто коли вони кажуть, що все згоріло, ви потрусіть їх. Або може інший архів перевірте. Бо, як ми пам'ятаємо, в советські часи дуже все... Всі області ділилися, навіть Одеська область, там була якийсь час, частина її була

Коля 41:35
Ізмаїльською.

Альона 41:39
Так, південна частина, там де Ізмаїл, була окрема Ізмаїльська область якийсь час. Потім мій дід... Народився біля Балти і на момент його народження це взагалі була Молдавська СРСР. АМСР.

Костя 42:01
АМСР. Цікаво. Скажи, будь ласка, коли ти кажеш про цих церковних клерків, це ж мова до радянського часу? Чи в радянські часи вони теж щось реєстрували, якісь речі?

Альона 42:17
Взагалі вважається, що не реєстрували. Взагалі вважається, що з приходом радянської влади всі метричні книги були у призміни, як це сказати, українською. В общем, вони дропнули всі метричні книги. Але я бачила за 22-й рік метричні книги в онлайн оцифровані. І я знаю, що в Росії дослідники, там де була оця біла Біла частина Росії, тобто які були проти совєтів, там навіть вони вплоть до 28-го ввели там якісь... Краснодарський край козацькій історії, там метричні книги доволі довго вели. І взагалі там навіть по Одесі, можливо, там, знаєте, якийсь католичський священник, якийсь ще католичську віру, там ще вони менше переслідували. Може, там є якісь дані. Але треба це все дивитися. По стандарту вважається, що до 17-го року метричні книги церковні, а після 17-го захци актові книги.

Костя 43:17
Окей, цікаво. Чи є якесь відкриття, що за всю історію твого дослідження ти винайшла, відкрила? Не знаю, як це правильно сказати. Яке тебе найбільше вразило? Якась історія, що ще нибудь?

Альона 43:35
Ну, мене вразило, що моє дівоче прізвище «Горошко», воно насправді мало закінчення. Я ж думала, що «Горошко» — це українське прізвище, а насправді у нього був суфікс ще мій там якийсь давній дід, записаний «Горошкуцею», «Горошкуца».

Коля 43:54
Там

Альона 43:54
написано

Коля 43:55
«Горошку – це в

Альона 43:57
син». І часто священники, які отримували освіту на Росії, Спеціально кажу, на Росії. На Росії вони отримували освіту, їх вчили взагалі все це допити, якісь галімі прізвища, оці суфікси, навіщо вони треба, якщо можна записати «горошков», правильно? Навіщо треба «горошку» це, якщо можна записати «горошков». І я дивилася якісь старі книги, я навіть дивилася багато разів, і я просто розумію, що немає мого прізвища в цій книзі. І я читаю і перечитую, читаю і перечитую. І бачу, що там просто нема таких людей в цьому селі. Але це дуже странно, тому що там половина села з цим прізвищем Горошко. І одного разу я вирішила все ж таки поїхати на цвинтар і подивитися. Кладовище, цей цвинтар подивитися, там, звісно, дуже багато мого прізвища, бо багато родичів там є, яких я не знаю на цей момент. І знову після цього відкрила книгу і прочитала, що Горошку – це таки мої родичі. Вони просто в одній книзі записані Горошку, в іншій Горошку. Залежало від священника і, я розумію, від його настрію.

Костя 45:08
У мене був викладач в університеті з прізвищем Міхай Луцца. До

Альона 45:15
якої національності це залежить? Валахське прізвище – це молдавське. Валахи

Костя 45:22
– це взагалі румуни якісь чи хто?

Альона 45:26
Валахи, я так розумію, це субетнічність румунів,

Костя 45:29
так.

Коля 45:31
А не може

Альона 45:31
бути таково, що ти просто

Коля 45:33
привласнила собі чужого діда?

Альона 45:36
Так, дуже часто це буває, і це часто буває з дослідженнями, які ви замовляєте. Ну, приміром, ви у генеолога якогось там дослідили, і він там, грубо говоря, манав там копатись у всіх книгах, нема вашого діду, він знайшов якогось однафамільця і записав

Костя 45:51
вам.

Альона 45:53
Ну, і так це працює, і тому я займаюся цим сама, тому що я не хочу це делегувати, це, по-перше, цікаво, а по-друге, набагато дешевше. І ти отримуєш за мінімум грошей максимум інформації.

Костя 46:05
Задоволення. А що з ЗАГСу чи районного архіву якогось? Скільки коштує одна така довідка? Не довідка, а фотографія чи сканкопія? Запит такий.

Альона 46:19
Запит, порядок цін для мене, то що я роблю, я ніколи не бачила більше ніж 200 гривень. У мене там зазвичай виходить 70, 150, 190. Отакі ціни. А це вони якось

Костя 46:34
розраховуються?

Альона 46:36
Це розраховується по сторінкам. Взагалі всі архівісти, я так розумію, їх стандарт роботи – це скільки вони документів прочитали. Тобто вони прочитали 50 сторінок або 50 книг за те, щоб знайти вашого діда. Вони виставили ціну за 50 сторінок прочитаних. Якщо вони прочитали одну сторінку, вони вам виставили ціну за одну сторінку.

Коля 46:58
Вибач, а як це відбувається? Ну типу, ти така, розкажіть про мого діда. І вони такі, зараз, пішли, там, прочитали 80 книжок і кажуть, 80 книжок, там, по 300 сторінок кажда. Кожна, щоб дізнатися про свого діда, заплатіть, там, не знаю, 2000, ну, умовно, 2000 гривень. Або нічого не надійшлемо. Або вони можуть сказати, типу, ми нічого не знайшли, з вас 8 мільйонів, тому що ми перечитали все, але у нас нуль інформації. В який момент вони ось цей рахунок тобі

Альона 47:32
надсилають? Вони тобі надсилають, у них називаються алфавітні книги. По всім метричним книгам у них є списки прізвищ. І вони там, приміром, знають, що там В Одесі за 60-й рік, чи за 30-й рік народилося 80 людей з прізвищем, я не знаю, Іванов. І вони знають, що за 31-й рік з Іванов народилося 5 людей. І у них це в алфавітних книгах. Вони там подивилися, ти запитуєш бабку 30-го року народження. І вони такі, прізвище, Миколина. І вони дивляться, значить, за 30-й рік ноль таких прізвищ, за 31-й ноль таких прізвищ, за 32-й ноль таких прізвищ, за 33-й два таких прізвища. І вони йдуть в ту книгу і відкривають і дивляться. Тобто це так виходить. І вони прям тобі в фактурі рахунку пишуть, що вони робили, що вони дивилися. Якщо вони нічого не знайшли, там дуже маленькі рахунки, там 30 гривень, зазвичай. П'ятнадцять

Костя 48:44
гривень. Це зазвичай можна собі дозволити, якщо ти кажеш, що в цілому в тебе виходить 150-200 гривень, то абсолютно норм.

Альона 48:53
Якщо вони не можуть знайти, вони вас наберуть, уточнять. Алло, це Микола? Ваша бабка точно 30-го року? Може вона 25-го? А може 23-го? А на 10 років тут старша є жіночка, це не ваша? А вона точно Леонтівна? Вона не Ніколаєвна? Тобто вони

Коля 49:09
наберуть.

Альона 49:11
Одеський архів, взагалі, булочки.

Костя 49:14
Ой, супер. Ну це дуже приємно, знаєш, що принаймні на якомусь контрасті зазвичай про державні органи всі кажуть, знаєш, де... Ну не то, що кажуть, справедливо, тому що неможливо часто спілкуватись. Якщо архів приємний, то це класно. Розкажи, ти згадала, що навіть якщо не знайшли, якісь можуть взяти гроші. Чи часто в тебе було, щоб щось не знаходили, щоб поверталися? Знаєш, щось знаходили в глухий кут.

Альона 49:40
Дуже часто, там, я не знаю, не 90, но 60% того, що я пишу, я пишу іноді, ну, десь 50-60% я отримую відмови або, ну, там не знайшли. Але це не значить, що... Або там немає за цей рік даних, або немає такої людини за цей рік. І коли вони кажуть вам, що за цей рік немає такої людини, вони, скоріш за все, перевірили два-три-п'ять років назад.

Коля 50:13
А що тоді робити? Що ти робиш в такому випадку?

Альона 50:17
Продовжую шукати. По-перше, людина не тільки народилася, правильно? Вона ж народилася, вона ж мала ще щось зробити в житті. Вона пішла в школу, вона пішла на роботу, вона десь служила, він десь служив у якійсь армії, якийсь одружився, десь направили на якийсь колхоз, шмалхоз. Це, ну, якщо ми говоримо про ближчі до нас дати, якщо це там далі від нас дати, то, приміром, Якщо це там російська імперія, якщо вони народились в Одесі і не збереглись метричні записи з церков. Ідеш і шукаєш, що в цей час відбувалося. Приміром, про 33 ми поговорили, чому могли не зберегитись книги. Вони просто їх, скоріш за все, викидали, поспалювали, щоб закрити історію про голод. За 37 вони робили перепис населення і всі все знищили. Всі переписні листи були знищені, бо якомусь Сталіну чи Бєрії не сподобалася статистика.

Костя 51:24
Що завгодно не сподобалося.

Альона 51:27
Що завгодно не сподобалося, вони це знищили. Тобто, і ти там... Ну, у тебе немає даних про народження, ну, твоєї бабки, але у неї була сестра, наприклад, і вона народилася на 5 років пізніше. Ти подивишся дані про свого прадіда і прабаби по актовому запису народження сестри твоєї бабки. А якщо це теж не збереглося, то ти взагалі задаєш собі питання, а чи в Одесі вона взагалі народилася? Дуже інтересне таке питання, бо вони ж... Ти з Одеситами коли говориш, я сама Одеситка, я це знаю, бо я це дуже часто чую. Всі в Одесі.

Костя 52:05
Всі виключно в

Альона 52:06
Одесі. Всі корінні і у всіх по восім калєн. По восім калєн вони тут з моменту Хаджибею, з моменту Дерибаса. Вони разом з Дерибасом прийшли сюди.

Костя 52:19
Скажи. Так, Коля, давайте.

Коля 52:22
Я б задав інше питання. А чи була взагалі бабуся?

Альона 52:26
Так, може це взагалі була не бабуся, а це, знаєте, як «Man in

Коля 52:30
black». Так.

Альона 52:32
Це висадилась тарілка прибульська і просто її там, знаєте, отак от. Жидомасонською рукою, так, хоп, і все.

Костя 52:43
Наконец-то, нарешті. Скажи, як твоя родина взагалі, ну, переважно батьки і старші родичі, як вони ставляться до, і ставились на першому етапі до твого захоплення дослідження? Чи було там, знаєш, таке, типу, що, ну, що ти нам шукаєш, нашого не тобі треба, от, щось таке.

Альона 53:04
Ну, є такий скепсис трохи, але моя мама там цікавиться історією сім'ї. І цікаво, але коли я їй кажу, мама, у нас не було дворян. Ми не дворянських кривій. То вона дуже розчаровується і дуже грустна в цей момент. Вона каже, коли я сапаю город, і коли я була молода і працювала в городі, і питала у бабушки, бабушка, може ми не селяни? Мама, може ми не селяни? Вона каже, так, Наташенька, не селяни, копай далі чесник.

Костя 53:33
Копати приємніше, якщо ти дворянського роду і розумієш, що це просто несправедливість радянської влади. Це просто не про

Альона 53:41
нас.

Костя 53:42
Якщо чесно, ти, як сказала про те, що в Одесі всі з Одеси, з дев'ять колін, з предків, так само я мільйон разів якихось історій чув про те, що саме від одеситів, що у нас там родина, ми там володіли якимось маєтком, а ми там половину району тримали, а ми там якісь

Альона 54:01
там...

Костя 54:02
З Потьомкіним чай пили і все таке. Так,

Альона 54:06
так. Поголовно всі любовніці Воронцова.

Костя 54:10
Точно, точно так.

Коля 54:12
Я не коханка Воронцова, але мені здається, що взагалі ось цей напрямок, дослідження родини і... З іншої сторони зайду. Коли я був молодий і в мене була можливість поговорити з моєю бабусею і дізнатися, звідки ми, про моїх родичів. Мені реально було... Реально насрати. Навіть коли мені щось розповідали, мені це було максимально нецікаво. І це було, знаєш, якісь такі батьківські, якісь там, ось цей, типу, бредні, якісь

Альона 54:47
такі

Коля 54:48
і коротше. Мені це було нецікаво, а зараз я розумію, що я вже став старим, і саме от станом на зараз мені це дуже цікаво, і воно якось само прийшло. І я такий «Боже, а як там воно? А звідки ми?» Мені здається, що воно якось з часом, з віком воно приходить таке, що в тебе з'являється ось ця зацікавленість твоєму походженню. Не знаю, може в мене просто інших якихось хоббів немає і хочеться більше якось, не знаю, Зачепитися за родину. Бо я розумію, що коли я був молодий і в мене реально була можливість, мені б зараз дуже хотілося перенестись на багато років назад і просто поговорити ще з живими бабусями і дідусями і просто в них дізнатись, а як воно насправді, щоб вони якось розказали свою версію того, як вони це відчували. Тому що зараз це тільки якісь чутки від... Ти втираєш в мене якусь діч. Там про своїх колось я такий, та, краще піду там, Децила послухаю.

Альона 56:19
Ну, нормально, Децил теж багато цікавого розповідав. Я думаю, що, взагалі, цей сум, який у нас виникає від втрачених можливостей, коли ти міг поговорити з якимось своїм родичем старим, І він іншого покоління, і ти тоді не чув. Це була частина, чому можна зайнятися цим процесом. Тобто ти цю справедливість відновлюєш. Тобто ти все ж таки поговорив з нею. Навіть вона померла вже, а ти знайшов по логічці Серванта Її свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, якісь її листи і якийсь медальйон її улюблений, чи бинокль, з яким вона в театр ходила. І ти таким чином можеш доєднатися до її історії, яку вона розповіла, але ти не

Костя 57:19
почув. У мене є питання щодо національності. Воно завжди таке дещо слизьке. Ну, значить не дещо слизьке, а просто у нас на наших землях про питання національності. Воно взагалі складне, і я до кінця навіть не розумію, як її визначати. Ти згадала, що у тебе було там якась родичка з Польщі? Прабабка

Альона 57:46
моя, Каролина Васильівна.

Костя 57:48
О, Кароліна. І ти згадувала, що прізвище з'ясувалося, що воно було виправлене і було не таке насправді. Чи були у тебе якісь відкриття в процесі дослідження, що ти зрозуміла, що ти не до кінця знала більше національності в родині намішано, ніж ти уявляла собі раніше?

Альона 58:10
Ні, у мене дуже українська родина і це дуже цікаво. Мені прям странно це, тому що Одеська область — це такий мікс. Одеська область — це і Болгарські, і Гагаузькі села, і Липованські села. Сама Одеса — це багато грецьких спільнот, багато італійців, багато єврейських спільнот, багато поляків. Ну тобто тут взагалі прям мікс-мікс-мікс. І мені прям дуже цікаво, чого це. Так вийшло, що у мене всі українці майже, можливо, якщо я вглибше занурюсь, у мене знайдуться якісь румуни, бо мама з півдня і одне з прізвищ моєї сім'ї – Сурдул. А Сурдул – це взагалі румунське слово. Сурдул – це, ну, навіть в латині є і в італійській, це романські мови, це «глухий». Тобто, в перекладі цих мов, можливо, там хтось був Сурдулом, та це було б колись прізвисько до того. Але і мамин рід – вони українці. Буде записано в матричних книгах звідки. У мене сім'я діда – вони чернігівські козаки. Там записано «Чернігівський козак», «Михайленко», «Давид». А по татовій лінії – теж українці. Під Балтою – це село невелике Мирони. Там майже всі українські прізвища і українські корені. Тобто вони всі православного віросповідання. І взагалі етнічність, знаєте, така історія, що це ми себе мислимо українцями зараз у 25-му році. Для нас це дуже ясно. А для нашого три рази прадіда, який був не писемним і не виїздив за Кордони там своєї області, губернії чи повіту, для нього це не так очевидно було, хто він, українець чи росіянин, чи малорос він, чи великорос, чи він білорус, чи він якийсь там, не знаю, литовець. Не всі себе так мислили, як ми мислимо національностями. Національність — це дуже, типо, модерне поняття, я знаю. Деякі історики навіть кажуть, що у росіян до сих пір національність не сформувалася як ідентичність. Бо у них є рускій, а є росіянин. І, чому-то, рускій — це прикметник, а не іменник. На відміну там українець, поляк. Поляк, українець, англієць — це все іменники.

Костя 1:00:32
Тому мої діти кажуть «росієць». Росієць.

Альона 1:00:37
Ти так кажеш «росіянці».

Костя 1:00:40
Така є історія. У мене є така історія в родині, що нещодавно ми ставили з моїми родичами питання щодо прабабки моєї. Віри. І в неї в документах написано було всюди «руска». Я її не застав. Вона померла раніше, ніж я народився, чи коли я був дуже малим. Але думаю, що я задовго до народження, якщо правильно пам'ятаю. В сім'ї всі так, ну то вона же «Руська», «Руська». Я так їй нещодавно кажу, а чо власне вона, ну якби, чо вона «Руська»? Де, хто, не, що батьки з Росії? Ні, вона там, не знаю, народилася на Росії? Ні. Так а чо власне, чо «Руська»? І ніхто не знає, ми не знаємо достатньо, в нас немає просто інформації про це, але в нас жодного немає підтвердження, що вона взагалі якоїсь до Росії має відношення, ані вона, ані її батьки.

Альона 1:01:37
Що за пачку хорошого шоколада секретарша ЗАГСу може написати тобі хоч грек, хоч рускій, хоч українець. Що тобі подобається?

Костя 1:01:47
Так, фактично так і було, тому що у мене в родині багато таких прикладів і навіть наразі, ну ти кажеш, нам зараз легко, ну в принципі я дійсно себе ідентифікую як в першу чергу українець, але у мене половина просто родинної лінії – це євреї. Тим більше, що в мене мамина лінія єврейська і мені євреїв вважається, що по мамі передається А українців по тату, у мене по тату чисто українська родина, а по мамі, скоріше, чисто єврейська. Якби виходить, що і ті можуть вважати, що батько може вважати, що я українець, мама може вважати, що є єврей з таким успіхом. Як визначати мою якусь етнічність, якусь національність, я взагалі жодне уявлення не маю, як це визначається. Я можу себе ідентифікувати, і зараз я ідентифікую себе як українець якимось частково єврейського походження, але я себе ідентифікую. Я можу і англійцям ідентифікувати. І коли починається історія про те, як людина сама себе ідентифікує, то ми тут в якихось епізодах розмовляли на іншу тему про людей, що ідентифікують себе як якісь ідей, і у нас не дуже багато розуміння, що це таке. І Коля ставив на мій погляд, спочатку мені завершено смішним це питання, а потім такий, блін, ну, типу, а чого людина не може ідентифікувати себе як тостер чи там холодильник? І так само, чому я не можу ідентифікувати себе як, типу, англієць чи там китаець? Ну, типу, от я себе так відчуваю. То в мене багато пробілів, я взагалі не знаю, як ці штуки визначаються.

Альона 1:03:26
Я говорила з знайомою, вона закінчувала політологію, і вона на цих речах знається, і вона каже, що, взагалі, зараз вважається так, що людина сама себе може назвати, от, приміром, ти живеш в Україні, ти можеш себе казати, там, я такої-то етнічності, там, мама у мене українка, тато українець, я такої-то етнічності, і політично, там, я українець. Чи, приміром, ти живеш там зараз... В Турції, але ти етнічний грек. І ти кажеш, я політично вважаю себе турком, паспорт маю турецький, але етнічними походженнями я вважаю себе греком. Традиції моєї сім'ї, моя рідна мова, мої батьки. Це все грецьке. Приміром, так. І, ну, це зараз, там, як, знаєте, не хочеться трикатися цією темою, там, про формування палестинської держави, але от вони себе, арабські граждані, вони себе вважають там палестинського етнічного походження. Хоча Палестина, начебто, це давня назва Ізраїлю насправді. Але, може, я помиляюся, вправте мене.

Костя 1:04:36
Там Палестина – це більша територія за сучасний Ізраїль. Але включно за сучасним Ізраїлем. Це все називалось Палестина. Тому це складне питання. При тому, що я кількість книг про Ізраїль прочитав, І в тому числі від людей, що якби не в захваті від держави Ізраїля, але там реально розібратись з того питання у мене поки що нічого не виходить, тому що там складно.

Альона 1:05:06
У мене теж саме з цим регіоном, тим паче це не європейський регіон, ми все-таки українці, це все-таки європейська, суто географічно і ментально це європейська частина і мені там ближче розбиратися з умовною Словаччиною, Україною, Білоруссією і Литвою.

Костя 1:05:24
У мене є, якщо декілька разів ти сказала слово «політичний», і в цілому ми і Палестину згадали, тобто це якісь політичні питання. Я по собі знаю, що коли я дізнаюсь якісь історичні факти, Вони впливають на те, як я сприймаю сьогодення. Чи є у тебе така історія? Чи знаєш, наприклад, якщо ти читаєш про якісь історію Одеської області, про південь Одеської області, який був певний час румунським, якісь там болгарські села, чи це якось впливає на те, як ти бачиш сьогоднішню їх історію?

Альона 1:06:02
Дуже сильно, Кості, я в яблочко потрапив, я візьму собі водички, бо в мене горло піршить. Я просто думаю, знаєте, про що? З сучасними подіями, я думаю про те, що мій, приміром, родина моєї мами і по бабусі, і по дідусю, вони... З території, яка була довгий час під Румунією. Після Першої світової, під час розвалу Російської імперії частина південна від Білгород-Дністровська відійшла. До Румунії. І вони виросли, може народилися в Російській імперії, але виросли і сформувалися в Румунській державі. І вони часто згадують, мій дід згадує спогади своїх батьків, моя бабуся згадує спогади своїх батьків про Румунську державу, які там були відношення, не все було добре. І вони знали прекрасно, в якій країні вони живуть. Вони ніколи не вважали себе росіянами, вони вважали себе українцями, але вони називаються наші. Тобто вони не кажуть, ми українці. Мій дід може сказати, ну по-нашому я розмовляю, я не українською розмовляю.

Костя 1:07:19
Я по-нашому,

Альона 1:07:20
як ми. Як ми розмовляємо, так і розмовляємо, по-нашому. І я от з... Я просто подумала з іншої оптики про цей факт, що там в сорокових роках під час розділу Європи ця частина територій була відхоплена СССР. І туди просто зайшли радянські війська і просто мобілізували мого прадіда одного до лав...

Костя 1:07:51
До

Альона 1:07:52
лав радянської армії. І він просто зібрав речі, отримав партянки якісь, отримав автомат і пішов з війною освобождати Європу. І я зараз про це подумала, що він все життя своє, коли я дізналася, подивилася на це З іншої точки зору, знаючи ці історичні факти, от людина виросла, народилась в державі Російської імперії. Ця держава розвалилася там, коли йому було дуже мало років. Він вирос і сформувався в румунській Він служив румунській армії, свою строкову службу. Він давав присягу румунській державі. Вважалося, що вони живуть в румунському селі. У них був румунський жандарм, хоча це село було українське, але, принаймні, він знав, що адмін, ця історія адміністративна, вона йде румунською. Школа румунська, армія румунська. От приходить там Радянський Союз, дає йому автомати, каже, дуй, будь ласка, про... Освобождають Європу. Для мене це дуже схоже на історію, як Росія прийшла в Донецьк і зібрала людей, молодих чоловіків, мобілізувала їх, дала їм автомати. Така, давай освобождає Україну від нацистів. І для мене це дуже схоже. Хоча тоді Радянський Союз був на стороні світла і добра. І вони дійсно

Коля 1:09:26
в

Альона 1:09:27
велику, ну, принаймні, під кінець Другої світової війни, вони також боролися з Гітлером. Але те, що він згадує, мій прадід, те, що він згадував, те, що моя мама розказувала, як він згадував, як він просто був на м'ясо кинутий, і як він згадує американців, які просто робили скиди консервів, які смачні ці консерви були, і як вони горілися від тих речей, які вони скидували, і як вони наступали, коли були авіанальоти американців, коли вони просто роз... Як це сказати, бомбили позиції Німеччини, і вони просто проходили. Він каже, я піднімав землю, і це був попіл. Це просто був попіл, я просто йшов вперед. А коли там, приміром, не доєдналися ще до війни американців, вони просто участвували в м'ясних штурмах, так само, як зараз там. Просі, господі, граждані ДНР участвують в м'ясних штурмах.

Костя 1:10:28
На

Альона 1:10:29
позиціях в

Костя 1:10:29
Донецьку. В цьому історична Рима помітна незбройним оком, тому що методи російської держави не змінилися за ці роки. Навряд чи зміняться. Я не можу до кінця сформулювати своє ставлення до всіх цих процесів, тому що, наприклад, я два роки тому останній раз їхав трасою Бухарест-Констанца, і там досі на якихось опорах естакад, мостів написано «Бесарабія – це Румунія», наприклад. Я не розумію, як до цього ставитись. Може, і у поляків є якісь зазихання на нашу Галичину. Типу, наче ж домовились, щоб більше такого не робити. А якщо ви намагаєтесь рухати ці питання, то ви Росія. Але з одного боку так, і хотілося, щоб цього не робили. А з іншого боку, є розуміння, що дійсно І в моїй родині теж, у моїй дружини, у неї теж половина родини з півдня Одеської області, у них теж діди, бабусі, що вчилися в румунських школах, вони досі вживають просто в побуті частину румунських слів через це. Хоча вже ніхто не вчився там, батьки не навчалися в румунських школах, але просто воно передається. З покоління в покоління. І якби коли Румунія зазихає, а не Румунія, а хтось там в Румунії зазихає на наш південь, або там на наші Чернівці, який вони називають Черноуц, то якби я не хочу політично цього, але теж розумію, що певні підстави, значить, це є. Це дуже якесь складне питання, з яким я не розумію, як з ним взагалі поводитись.

Альона 1:12:30
Мені здається, Євросоюз вирішує ці питання у плані кордонів. Ти можеш бути в єдиному європросторі і, приміром, якщо тобі там в душу запав «Черновіць» або цей Білгородністровський читає «Албе», здається, вони так кажуть, читати «Албе». Тому що я думаю завжди про цю болгарську депутатку, яка хотіла дуже приєднати до Бессарабію, бо там багато болгарських сіл. І мені завжди так смішно. Чи вона бачила карту, що там ще є якби Румунія між нами? Як вона збирається? Як вона збирається їх приєднати, цікаво. Вона закликає до цього, як це буде виглядати просто. Це прям так смішно, що я не можу, ну, коли хто з'їхає,

Костя 1:13:38
я думаю, ну, це прям смішно. А в чому, є ж якесь слово, яким це називається, якийсь «эксклав» чи щось таке, у держави є одне... Калінінград, так? Так, є Калінінград. Є, наприклад, у Азербайджана є частина, були ще до Туреччини, я забув, як вона називається, відокремлена теж. Є багато країн, напевно, в яких є такі території. Вони якось собі так уявляють. Просто це з одного боку смішно, з іншого боку... Блін,

Альона 1:14:11
ми в цьому живемо, так?

Костя 1:14:13
Коли реально ти йдеш через південь Одеської області, там одне село Болгарське, сусіднє Молдавське, третє Гагаузьке, четверте Українське, п'яте Липованське і так далі, ти такий, а це як взагалі? Ти реально не дуже зрозуміло.

Коля 1:14:29
А уявіть собі якусь дитину, яка народилась і наразі живе в Криму, і коли анексували Крим, ну мовно цій дитині було 5 років. Тобто він тільки там, він, вона. Тільки сформувався і вони. І останні 10 років він живе наративом, що це вже Росія. Ну, як людина, яка тільки сформувалась, він живе зараз, він розуміє, що все, що навколо йому каже, що ти живеш в Росії. А хоча, ну типу, весь світ каже, ні, ну ти насправді живеш в Україні. Просто, ну, такі зараз часи. Людина така, бля, так, а що відбувається? Ну, типу, то я ж живу тут останні 10 років вже. Я живу, і це начебто Росія. Ну, як би, зсередини.

Альона 1:15:22
Іншого не знаю.

Коля 1:15:24
Так. А мені всі кажуть, що ні, насправді це Україна. Просто ти цього не розумієш. І він такий, ну просто абстрактна людина. Я розумію, наскільки це важко, і що ця довготривалість, вона теж несе дуже таку негативну конотацію. Тому що ті люди, які тільки от зростають, і вони нічого не бачили, не розуміють, а ту історію, яку їм викладають, вона зовсім інша. То не

Костя 1:15:51
історія взагалі.

Альона 1:15:53
Костя та Костя та Костя та Костя та Костя

Коля 1:15:55
та Костя та Костя та Костя та Костя та Костя та Костя

Костя 1:15:58
та

Коля 1:15:59
Костя та Костя та Костя та Костя та Костя та Костя та Костя та Костя та Костя та Костя та Костя.

Альона 1:16:24
Микола, я пропоную тобі подивитись на тих людей, які народилися в Одеської області в умовному 35-45 році. Ось вони вже виросли. Деякі з них до сих пір не розуміють, що вони в Україні знаходяться. Тобто вони народилися в якомусь Совєтському Союзі, або там, приміром, їм було 5 років, коли Совєтський Союз прийшов. В 91-му він розвалився, а вони до сих пір не розуміють, де вони. Вони такі, а ми – один народ.

Коля 1:16:57
Народились в Радянському Союзі, потім зростали, коли Румунія нас захопила. Частково вони спочатку Радянський Союз, потім Румунія, потім знову Радянський Союз. А зараз

Альона 1:17:13
Україна... Поправлю тебе спочатку Російська імперія, потім Румунія, потім Радянський Союз, а потім Україна, і вони в шоках просто. Ну, я коли про це думаю, я думаю, вони ж закінчили там три класи чи сім класів. Ну, от так вони, як можуть, так розуміють. Ну, я кажу про всіх, я про тих людей, які, ну, втратилася у них ця ситуація. Типу, ну, ти в селі був, там був калхоз, і там була в твоєму селі тільки трьохрічна школа. І ти просто не мав ніякої можливості. Ти закінчив трьохрічну школу, я не знаю, після трьохрічної школи п'ять років пас гусей, а потім тебе забрали в советську армію.

Костя 1:17:56
Я думаю, що здається, ну, принаймні, як я пробую для себе знаходити такий шлях, це може щось читати і розуміти історію, але не намагатись одразу щось в голові своєї далі з цим робити. Тобто, знаєш, мені це відрізняє цивілізованих людей від громадян Росії. Які зазіхання свої на українську територію, вони перетворюють на дії. Вони одразу такі «А, тут якийсь мій дед посрав один раз, оце все, це свята Росія». І це абсолютно гра з нульовим сенсом. Тому що мені завжди цікаво, як вони обирають, що, наприклад, 200 років тому тут була Російська імперія, тому це їхнє. Чому вони, наприклад, не хочуть на тисячу років назад піти, де взагалі там нічого не було, там були болота? Ну, вбити один одного і перетворити все на болото тепер. Чому ви ту історичну правду не обираєте?

Альона 1:19:02
Там є простий критерій. Ти обираєш те, що тобі удобно.

Костя 1:19:06
Тільки

Альона 1:19:07
те, що тобі

Костя 1:19:08
удобно. В цілому я це розумію, але інколи хочеться... Я вірю, що там теж повинні бути люди, які, типу, повинні ставити собі питання якісь теоретично, напевно.

Альона 1:19:21
Ти бачив подкаст цього Віталія Дрібниці на YouTube, він називається «Vox Veritatis», це вчителі історії в українському коледжі колись був. Він зараз пише книжки для школи, для восьмого класу. Він писав книжки і він дзвонить росіянам в чат-рулеці і пропонує поспекуватися про історію. Ну, він взагалі не пропонує повскопиватися про історію. Це ж росіяни одразу починають. А, ну, і тут Одесу построили. Построили Одесу. Є Катерина основала Одесу. Хто основала Одесу? Є Катерина. Є Катерина. І він такий, ну, давайте дивиться. Откриваємо указ Катерини і читаємо. І він дуже спокійно взагалі про це розказує. Я чому-то про це згадала. Тому що ти, Костя, кажеш, що... Що, типо, вони не думають, а вони... Ну, типо, як вони так думають? А вони не думають? Росіяни не думають? Їм прикольно, що Росія заканчувається там, гді заканчувається, як там, гді вступив сапог русского

Костя 1:20:22
солдата.

Альона 1:20:25
Вони от з тою логікою вони такі, типо, або там якісь каша в голові, і вони там думають, як їм думається. Пчела пролетіла і бабочка крилом махнула, там, сформулювала імперську картину держави в голові росіянина. І він, так, думає, дзвонить чат-рулетці, розказує всім.

Костя 1:20:45
Так, це прикро. Я точно можу сказати, що для мене була надзвичайно цікава розмова. Є, скоріш за все, купа питань, які я не поставив. Хоча я дивився, я собі зробив заздалегідь перелік, але щось мені здається, що я щось з цього забув запитати.

Альона 1:21:09
Ми бачите, ми пішли в інше.

Костя 1:21:12
Ні, ну ми

Альона 1:21:13
доволі...

Костя 1:21:15
Це просто мені здається, що неважливо зараз, чи не зараз, просто мені принаймні з тієї перспективи, де я знаходжусь, неможливо ставити питання про історію родини, тим більше з Одеської області, яка настільки, вона все ще, на мій погляд, одна з найважчих не історій, а просто областей українських з погляду Ідентичності історії, до речі, і минулого, і сьогодення. Надзвичайно важка область, і місто, де саме Одеса надзвичайно важке з багатьох питань. Тому питання якісь політичні, мені здається, вони невід'ємні. Їх неможливо не поставити також. Якщо раптом є якісь штуки, що ти хотіла взагалі розповісти, про родину, про що

Альона 1:22:05
завгодно? Надо знаєш, що сказати. Надо сказати, що коли ти займаєшся історією сім'ї, то треба собі задавати завжди питання, навіщо ти нею займаєшся. Комусь важливо дізнатися, умовно кажучи, що ти Арагорн, син Араторна. І тобі там треба по-батькові твою лінію, твого прізвища і хоч ти помри. І я це почула в одному навчанні, яке я слухала, мені дали якусь лекцію. От комусь важливо там по-батькові дослідити свою лінію, комусь важливо там вглиб піти і дослідити своїх... Там справді, як колхоз і як розкуркування вплинуло на історію твоєї сім'ї. А комусь важливо прям максимум родичів і прям прикольно, максимум вглиб, максимум вширь. І вони там собі копають, і йому от приємно чи їй, що там вони до XVII сторіччя можуть прослідкувати, що у них там бабка чи дід був в цьому селі. Ну це ж комусь важливо там красиву схему зробити і повісити на стінку, і дивитися, і любуватися, Боже, там. У мене мільйон родичів. Як же все ж таки класно бачити, що я проробив цю роботу. Для різних людей свої пріоритети. Ти коли цим починаєш займатися, ти задаєш собі питання, а навіщо мені треба? Просто у мене це прикольний досуг. Я така хоббі. Там поколупалася, там почитала. І це дуже повільно у мене рухається. Я не дуже вглиб заглибилася. А комусь хтось професійно займається, там пише книгу, зробив схему, написав родовий опис про батька, про мати, по тому прізвищу, по цьому прізвищу, надрукував цю книгу, зробив сімейний альбом і там радіє.

Коля 1:24:06
А от станом на зараз, скільки поколінь в тому дереві, що ти зараз собі намалювала?

Альона 1:24:14
Скільки ти дослідів? Я подумаю, подумаю, не знаю. Зараз подумаю. Треба

Костя 1:24:21
подивитися. Ти поки дивишся, ми пам'ятаємо, що ти казала, що ти скоріше не вглиб, Про деталізацію того, що ти досліджуєш.

Альона 1:24:32
Так. От у мене є такий FanView. І дивися, тут у мене є одне. Я перше покоління, друге покоління. Це мій батько, дід. Тобто разом. Два, три, чотири, п'ять,

Костя 1:24:46
шість.

Альона 1:24:49
Шість покоління були. А, там ще можна. Шість сім. Бачиш, у мене по одній лінії є навіть

Коля 1:24:56
вісім.

Альона 1:24:58
Але це фен-в'ю, він як вєєр. Коли ти дивишся, батько і мати відходять від тебе як такими секторами. А є родовід, коли від тебе тільки твої прямі родичі. Батько, мама, їх батьки, мами і далі. Вау. Тобто він відходить. А дерево – це коли вже сестри, браті, всі твої оці... Всі кого можна. Великий ігалянський сімей, де, знаєте, по 500 дітей і всі самі по 500 народили.

Костя 1:25:37
Це круто. Слухай, я справді багато всього дізнався сьогодні про дослідження сім'ї. Я насправді дуже хочу сам щось почати робити. Можливо, після сьогоднішньої розмови їй почну. Дякую тобі велике.

Коля 1:25:52
Дуже дякую. Це дуже цікаво, як дуже корисне. Можливо, не всі слухачі зараз зрозуміють, наскільки це правильно досліджувати свою родину, але, може, з часом, з віком вони це здебільшого зрозуміють.

Костя 1:26:11
До речі, вибачу, я бачу, що ти хочеш свіскати, а ми тобі не даємо, але...

Альона 1:26:18
Ні-ні-ні, я вже просто хочу підквакнути вам, що тіпа «да-да».

Костя 1:26:23
Ага, мені здається, до речі, що це дуже патріотична взагалі штука. Як би це дивно не звучало, тому що в сьогодні, де Росія хоче знищити будь-яку нашу історію і будь-який слід нашого існування, то навпаки цю історію зберігати, досліджувати, збирати в якусь єдиний носій, чи може просто єдиний вид – це дуже патріотично і дуже круто. І дякую тобі за те, що ти це робиш.

Альона 1:26:54
Дякую вам, що попитали у мене. Годі базікати!