Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Коля 0:12
Минулого разу ми обговорювали про те, що політики мають бути ближчі до народу, що вони саме виходять з народу. Наскільки я був здивований, що виходить, що нас слухають в Німеччині, адже от я отримав листа. Член міської ради міста Мангайм Жульєн Ферра подав запит на проведення свінгерської вечеринки в будівлі мерії. Ферра заявив, що вживатиме подальших заходів. Щойно у нього сформується чіткіше уявлення, зокрема, щодо розмірів необхідного приміщення. За його словами, наразі зацікавились близько 50 осіб. При цьому він зазначив, що організовує тренінг із групового сексу для тих, хто... Жул'єн Ферра.

Костя 1:05
Ну, напевно, пан Жул'ян, напевно, щось знає. По-перше, він француз, тому як традиційні конфлікти ХХ століття між французами та німцями, мені здається, він пробує знищити німецьке суспільство зсередини. Просто зі своїх французьких почуттів ненависті до німців традиційних.

Коля 1:25
Я радий реально, що він послухав наш подкаст і зрозумів, що треба бути ближчим до народу. Але це трошечки не те, що я мав на увазі.

Костя 1:39
Пан Жул'єн, це не те, да? Ні, ну, він так інтерпретує, то що тут сказати.

Коля 1:46
Можливо, це теж вихід. Хто зна, хто зна.

Костя 1:49
Я прям зараз от дочитую книгу Е.М. Антонюк, української блогерки в минулому журналістки. Ну, вона хіба що художня ця книга... Тому вона виглядає як автобіографічна, і я так розумію, що певні історії ці книги дійсно траплялися у житті пани Антонюк чи пани Еми. Я завжди думав, що треба казати пан і пані з прізвищем, а зараз все більше чую, як вживають з ім'ям, тому пане Еми звучить якось не так... Бюрократично. І там вона якраз розповідає про те, як персонаж її книги побувала саме в Німеччині, не в якомусь секс-клубі, і дивилася на те, що там відбувається. У мене, якщо чесно, прямо огида від того, як вона це описує.

Коля 2:35
Ну, так, так.

Костя 2:36
Тому що я не знаю, що ще можна відчувати від цього. Ну звісно, мам, це хлопці курили, я просто стояв поруч. Ну, це ж, знаєш, як уява про… Господи, як звуться ці пляжі? А, нудистські пляжі, що там такі привабліві дівчата і, може, хлопці якісь там. Насправді там просто якісь діди.

Коля 3:04
Насправді, так. Так, так, так. Всі думають зараз приду подивлюся. Ну, ладно.

Костя 3:11
В моєму уявленні ситуація приблизно та сама з секс-клубами, що всі уявляють, що там привабливі молоді люди, а там навпаки, не привабливі і не молоді. Тому Жул'єн, я не думаю, що він отримає того, чого ще від тої вечірки.

Коля 3:27
Але ми будемо слідкувати і, якщо що, будемо поширювати новини, що на цій ситуації, ваші спеціальні кореспонденти Костя і Коля.

Костя 3:31
Повідомляти. Точно.

Коля 3:39
Так, до речі, повертаючись до минулого епізоду, якось я дуже зверхню згадав гурт «Хранители» і вирішив, що трошечки треба ще зупинитись і розказати нашим улюбленим слухачам, що це таке за гурт, тому що я там навіть шматочок ставив, коли монтував подкаст.

Костя 3:48
Опа.

Коля 4:00
Коротше, це такий гурт, який був заснований в Одесі. Заснували його... Хлопці та дівчата. Я класно вмію розказувати історії. Він був створений в 2006 році. Напевно, пік активності був 2008-2010. Вони грали в стилі Death Metal. Мені здається, вони трошки випередили час, тому що, якщо їх послухати, в них, здається, один альбом вийшов. Дуже прикро, що зараз, якщо навіть їх пошукати в Apple Music, то крім їх альбому, вони, коротше, якось дивний склейка, тому що є якийсь інший гурт-хранітель, який, напевно, зараз якийсь там проросійський, він якийсь срані грає. Але чомусь воно якось об'єднало все в одне. І о той класний альбом, який створили наші Одесити, і якась срань, яка зараз проросійська грає. Класна музика. І мені навіть пощастило, ми з тобою в приватному спілкуванні теж це згадували, я був на концерті їх гурту у 2008 році.

Костя 5:15
В секс-клубі, в приватному спілкуванні.

Коля 5:23
Ми зайшли подивитись. Короче, мені пощастило бути на їх концерті. 2008, це був грудень 2008 року. Це не те, щоб, чесно, не те, щоб я йшов їх послухати. Це був якийсь рок-концерт. Там було багато виконавців. Здається, хедлайнерами був гурт «Бони НЕМ». Це Кирил Немоляєв, який робив такий, по суті, арт-проект, переспіву різних пісень. Коротше, це були дуже стародавні часи, і там якраз один з гуртів був хранителем. Ще прикольно, що в ті часи, це здається в 2009 році, вони ще записали «Держи небо взглядом», вони записали з виконавицею на той час гурту «Слот» Дар'я Ставрович. Це, короче, дівчинка з дуже таким активним вокалом, дуже сильним. І вона, ну, знову-таки, на той час гурт «Слот» був якимось там суперкласним, суперпопулярним. Це зараз вони там трошечки, в них дах відлетів, і вони зетнулись. Але вона там від них відразу пішла.

Костя 6:48
А, так.

Коля 6:50
Так, і, короче, вона зараз окремо десь там, здається, живе в Європі. Десь, короче, поїхала з Росії. Але те, що вони записали той фіт цієї пісні, вони, щось мені здається, трошки випередили час. Тому хотів ще приділити трошечки уваги до цього гурту. Може, хтось послухає, сподобається. Молодці, реально класні хлопці.

Костя 7:15
А ти зможеш вставити хоча б невеличкі фрагменти пісні? Сім секунд зараз дозволяє, щоб нас Ютуб потім не забанив семплів якісь?

Коля 7:24
Слухай, ну наче того разу YouTube пропустив, я там кілька робив вже на монтажі, і хранителі додавав, підрево додавав. А, ще був цей жорсткий дрюз, так. Ну, начебто пропустив, не забанив, ніякого там, рестрикти не кинув, тому, може, ще щось додам.

Костя 7:43
Додай, тому що воно так буде живіше, мені здається. Можна хоч зрозуміти, що таке активний вокал. Дар'ї, так. Ну окей.

Коля 7:57
Дар'я Ставрович, да, Нукі. А, так, забув сказати псевдоним в неї Нукі, може, хтось знає. Ну, вона, коротше, багато де там і виступала. І це все додамо теж в шоуноти. Ще хотів додати, що колись ми теж про це спілкувалися в перших, здається, епізодах, що треба зробити якийсь сайт, де можна було б дивитись, чи зетнулись люди, чи ні. І я такий знайшов.

Костя 8:21
Ага.

Коля 8:22
До речі, мені була цікава зараз її позиція.

Костя 8:23
Оп.

Коля 8:26
Щодо війни. Я знайшов такий портал. Він називається starsaboutwar.in.ua І там прям є ті, хто... І там якраз з цитатами, де описано, хто йобнувся, хто ні, а хто ще такий.

Костя 8:32
Ага.

Коля 8:44
Є питаннячко до них. І, до речі, є такий сайт, де можна подивитись... Хто підтримує війну, хто не підтримує, хто як висловлюється, хто просто мовчить і взагалі нічого не каже.

Костя 8:56
Почекай, почекай. Але ж музика вона вне политики. Почему вообще тебе интересно, что исполнители говорят про політику? Воно же не так важно.

Коля 9:07
Важно. Для мене це дуже важливо. Я навіть, коли дивлюсь, що якісь музиканти, вони поїхали і вони проти Росії виступають. Бо насправді це теж дуже важке питання, тому що є ті, хто просто поїхали, але вони продовжують співати для хороших рускіх. І мені дуже важко це сприймати, що вони дуже далеко від всього того, що відбувається на Росії.

Костя 9:38
Вони можуть і недалеко. В мене є певна кількість друзів, які кажуть, що слідкують за хорошими росіянами. Це в будь-якому разі сусід України, який нікуди не зникне. Це в принципі виглядає як правда. На жаль. І знати, що у них відбувається, теж важливо. Може, може бути так. Але я завжди їм відповідаю, що з одного боку слідкувати, я не забороняю, у мене немає такого на меті. З іншого боку, навіть ті з них, що дійсно зараз ситуативно підтримують Україну, вони все одно росіяни, вони все одно не українці, у них інші цінності. Завжди підтримувати Україну. Вони все одно є носіями російської культурі, російських цінностей і завжди їх будуть плекати. Добре, є сайт. Я, якщо чесно, просто для себе тоді 24 лютого 4,5 роки тому вирішив, що я більше не слухаю російськомовної музики взагалі. Ну, наприклад, гурт «Хранітілі» одеський. Я можу собі дозволити послухати, думаю, що. А так, в цілому, був якийсь... Боже, я навіть не пам'ятаю, як він називається. А, Кровосток. Є такий гурт, Кровосток?

Коля 10:58
Є, є, є. Так, так, так, так.

Костя 11:00
Такий дивний реп у них, так? Трошки незвичний. От у мене нещодавно... Да-да-да-да.

Коля 11:03
Під такий, типу, депресивний біт, він просто начитує такий текст. Так, так, так, є.

Костя 11:08
Так, так. І я прямо в 21-му році, мені здається, чи в 20-му відкрив їх для себе. Не так, щоб я багато їх слухав, але була певна кількість пісень, яка мені справді подобалась. І я нещодавно в машині їду, там Apple Music щось мені грає, і починається пісня їх. Єдине, що я не одразу зрозумів, що вона їхня. І там спочатку, я не знаю, як це називається, гітарний якийсь гриф, чи як це називається. І він такий прикольний.

Коля 11:36
Гітарний програш можна.

Костя 11:37
Програш якийсь, так. Він такий прикольний. Я такий, боже, а що ти таке знайомий? Що це за якогось життя, що я забув? І потім починається та частина, де лірика. Я такий, а-а-а, окей. І я одразу перемкнув. Я досі розумію, що можна, напевно, ці штучні обмеження собі не ставити. Але я вирішив, що мені легше не пробувати знайти якусь там краплинку щось гарного в якійсь бочці з гівном. І тому я взагалі російськомовне більше не слухаю. Тому не те, що мені цей сайт з одного боку дуже потрібен, з іншого боку можна давати моїм якимось друзям, знайомим, яким потрібен. Тому що я забув чому. Просто тому, що вони теж могли перевірити. Знаєш, коли є така точка зору, і її висказують досить розумні люди, що яка вам різниця, який погляд у музиканта, наприклад, або якогось актора. Типу, слухайте їх. Дійсно, вам не обов'язково пов'язувати їх творчість з тим, що вони роблять як творча людина. І я не підтримую цю точку зору, тому що мені здається, що контекст завжди важливий. В усьому, до речі. Вино найкраще, коли роблять. Знаєш, це історія про те, що дають просто дешеве, хороше вино і дуже-дуже дороге вино.

Коля 13:01
Мхм.

Костя 13:04
Дуже-дуже дороге. І дають якось на сліпій дегустації. І навіть супер-якісь сомельє не завжди можуть розрізнити їх. Тому що, якщо ти порівнюєш сутонапій, він необов'язково дуже розрізняється. Розрізняється історія, як вирощувати виноград, хто власник, яка в нього ідея є, кого він наймав, щоб розробити дизайн якоїсь етикетки, якась особиста історія цієї людини, яка через якусь діяльність прийшла до того, щоб робити вино. Це все теж важливо. Комусь важливо, комусь не важливо. Мені важливо, тому я не можу розділити. Ну, Газманов там сальтухи робив все життя, а зараз він там кричить про російська армія вперед. Мовно, я не знаю, що він робить.

Коля 13:47
Мхм.

Костя 13:48
Але мені пофіг, тому що мені пісні. Я так не можу. Мені важливо. Я не можу розділити творчість і особисту постать. І тому мені б такий сайт був корисний. Якби російськомовні пісні я б все ще слухав. Просто я цього не роблю.

Коля 14:07
Теж я викреслив російську музику з свого життя. Хоча це реально треба, знаєш, витратити багато часу на те, щоб розібратись. Хто дійсно виступає проти Росії, хтось намагається просто замовчати і почекати, поки там умовний Путіна скинуть, або він там помре і просто повернеться і далі все-таки буде.

Костя 14:27
Субтитрувальниця Оля Шор

Коля 14:33
Це треба дуже сильно розібратись, щоб зрозуміти, чому саме людина... Просто чекає, або дійсно у людини змінились якісь погляди на життя, а на це треба витрачати час.

Костя 14:44
Якщо ти не проти, я ще трошки цю тему розгорну далі, тому що я в цілому в терапії багато років. Один з напрямів роботи моєї, і не тільки в терапії, просто в моєму житті, це вчитись розрізняти на півтони. Типу, що є не тільки чорне, не тільки біле. І от коли почалася війна, дуже зручна була запропонована, я не знаю, чи владою, чи якимось лідерами думок, ідея, така модель світу, де всі росіяни погані. Теоретично з цього, напевно, читається, що всі українці хороші, напевно, я не знаю. І це дуже зручна модель, тому що вона ділить світ на чорне і біле, а коли все так, це дуже просто. Тобто тобі не треба розрізняти, не треба розбиратись, у тебе є росіянин поганий. Але там зрозуміло, що є багато питань. Наприклад, якщо ми говоримо про музику, то дружина казала, що Нойз МС записує пісні української, наприклад.

Коля 15:45
Мхм.

Костя 15:47
І він, очевидно, не українець, але пісні української. Це все ще російська музика, якщо це пісня Нойземсі української. Я до себе ставлю питання, чи він підпадає його українські пісні чи пісні. Вони підпадають під російську музику і мою власну заборону їх слухати чи ні? Чи, наприклад, є потапи Настя Каменських, які прямо до нашого епізоду зробили цю хуйню, бачував, що вони такі, типу, чому ми співаємо чи спілкуємося російською, тому що є така штука як «Свобода».

Коля 16:14
Да, Да, Да.

Костя 16:21
Але у них, здається, були і пісні української. Взагалі потап з гурту «Вхід у змінному взутті» Там взагалі, мені здається, чи то виключно українська була? Може, я помиляюся, але багато української було точно. А вони, їх українські пісні, все, що вважаються нормальними в моєму особистому, це, що цензура рейтингу чи ні. І я розумію, що всі ці штучні системи, навіть ця, яку я сам собі вигадав, Коли я припиняю ділити на чорний і білий, то дуже важко. Тому що, а як тут застосовувати? Я взагалі не розумію. Тому треба штучно обирати в кожній конкретній ситуації, чи можна, чи не можна і так далі.

Коля 17:03
Так, треба розбиратись. Я колись, здається, навіть тут розповідав, що в мене є знайомий. Декілька навіть таких знайомих було за моє життя, які слухали умовно гурт «П'ятниця», але тільки українські пісні. Що в них є? Російські не слухали. І от буквально беремо гурт. А насправді ти правильно кажеш, що є росіяни, які більш адекватніші, ніж українці. Навіть і таке є. Так, так.

Костя 17:37
Сюрприз, сюрприз. Дійсно, дійсно.

Коля 17:42
Що хочу згадати. Є такий репер. Мільйон років його не слухав. Легалайз. Він ще колись там з Децлом був.

Костя 17:51
Ім'я знайоме, принаймні.

Коля 17:51
Був трек. Оцей популярний трек «Надежда на завтра».

Костя 18:02
Теж.

Коля 18:03
Децл, Ліга і Шеф. Ну коротше, це щось з дуже минулого життя.

Костя 18:08
З восьмого класу.

Коля 18:08
І от він переїхав, він живе зараз в Литві, він прям пише в соцмережах, що блядські рашисти атакували Київ. Ну тобто в нього така дуже активна політика.

Костя 18:21
Антиросійська.

Коля 18:21
Тобто він все одно продовжує записувати якісь треки, не знаю, альбоми випускати, я давно його не слухав.

Костя 18:22
Дякувати Богу.

Коля 18:27
Колись в нього був ще цей гурт «Легальний бізнес», але він дуже сильно хейтить росіян активно. Тобто він, напевно, якраз, я знову-таки, неглибоко копав, але він не з тих, хто просто замовчує, чекає, поки повістечка зміниться і можна буде повернутися спокійно далі, продовжувати своє розкішне життя. Тобто там чувак, наскільки я розумію, робить все і він не збирається взагалі повертатись туди.

Костя 18:49
Угу. Я дивився, є такий, блін, сорі, пам'ять підводить мене, є такий чувак український, він музикант, Альберт, блядь, Цукренко, допоможи, якщо ти знаєш, як його звати. Гурт, здається, в якому він грає, чи соліст, хтось там знищує віруси, я не пам'ятаю.

Коля 19:18
А, «Хамерман знищує віруси».

Костя 19:19
Хамерман, здається, оце гурт.

Коля 19:20
Так.

Костя 19:23
Він дуже прикольний тип, тому що він на сцені виступає, і коли публічно з'являється десь, він носить жіночі сукні, при тому що він очевидно такий дуже мужицький мужик.

Коля 19:30
Угу.

Костя 19:33
І, здається, я його інтерв'ю дивився, яке він брав у Андрія Хливнюка. Мені «Бумбокс» сподобався ще з перших альбомів, потім був такий час, певний, де я трошки втратив. Я не втратив зацікавленість в них, просто менше слухав чомусь. Та ітерація, що в них є зараз, вона менш активна з творчістю через війну. Але я, наприклад, був на Варшаві минулого року на концерті «Дронотур», де вони збирали гроші на дрони. Мені «Бумбокс» дуже заходить. При тому, що у них Хливнюк все ще військовослужбовець, я так розумію, що він збирає гроші, але потім він реально повертається на позиції, щось там робить. Тобто він не те, що співак, який тільки на папері служить. Він реально, здається, служить і воює.

Коля 20:23
Мхм.

Костя 20:27
Хоча він дроновець, здається, теж займається. Тобто він не піхота, але менше з тим. Чувак воює. І він для мене своєрідний такий авторитет українського шоу-бізу, тому що людина і творчість у нього класна, і громадська позиція у нього дуже активна і крута. І він в інтерв'ю у нього цей. Альберт питав, чи дійсно він дружить з Нойз МС. І він такий, ну да, дружу. Нойз МС нормальний тип, дружу. І я такий, блядь, пане Андрію, я думаю про себе.

Коля 20:57
Дякую за перегляд!

Костя 20:58
На що ти руйнуєш мою власну систему координат, де не можеш ти з росіянами дружити? Але тут знову, знаєш, про реальність, де я дуже-дуже, насправді, якби тут у мене просто внутрішній конфлікт певний є, і я його дуже поважаю за те, що він відкрито про це каже, про те, що він може дружити з росіянином. Але, звісно, тому що я розумію, що багато хто може це вирвати з контексту, і той самий якийсь Потап скаже, а чого, типу, умовно можна дружити Хливнюку з Нойз МС, а чого мені не можна дружити з якимось, там, знаєш, умовно, набагато менш нормальним.

Коля 21:37
Чувак, да хай він хоча б почне дружити зі своїм розумом.

Костя 21:41
Ні, цього не буде. Дякую їм.

Коля 21:43
Це дуже важко. До речі, і нойзи, і манєточки, вони часто гастролюють і збирають гроші на потреби ЗСУ в тому числі. І вони завжди були такі антипутінські, скоріше за все, ще коли вони на Росії жили. Повертаючись до гурту «Хранітілі», я от коли розбирав, що з ними зараз сталося, ну мені принаймні було цікаво, ну зрозуміло, що там Нікіта, як і де він працює, то зрозуміло. Мені було ще цікаво про дівчинку-вокалістку. Так, я знайшов, що зараз вона фітнес-тренерка в Одесі, і чомусь я автоматично вирішив якось в цій ситуації, що, ну, напевно, життя не склалося. Чомусь я зробив такі висновки, це неправильно взагалі вирішувати за інших. Але я так чомусь вирішив, що була виконавиця, стала фітнес-тренеркою. Нібито одне краще за інше. Потім я таки себе ж піймав на цій думці, думаю, чувак, ну, по-перше, чого ти, по-перше, вирішуєш за людей, що краще?

Костя 22:44
А чого, да?

Коля 22:48
Чому ти вирішив, що це, типу, умовна якась там деградація, якби... Роботи або якихось бажань. Я почав це в собі розбирати. Чому я так вирішив? Може то я хотів бути взагалі музикантом і незадоволений тим, ким я працюю.

Костя 23:05
Або фітнес-тренеркою.

Коля 23:07
Я хотів бути фітнес-тренеркою, але є декілька умов, через які не можу. Так. І я, короче, почав це розбирати сам в собі. Ну, такий психоаналіз сам в собі проводити. Типа, чому я отак от взяв і поставив такі, знаєш, якісь штампи, що одне краще за інших. І, по суті, в мене з'явився ряд питань, які якраз хотів би з тобою обговорити. Ким ти хотів бути в дитинстві? Як ти опинився у своїй професії? Чи думав ти про зміну кар'єри? Вибачаю, правильно казати «потапив».

Костя 24:00
Ох, чувак, якось ти потрапив прямо в точку, тому що я буквально вчора чи позавчора З колегами спілкувався про те, як я потрапив в професію і взагалі про вищу освіту, тому що у мене зараз є колеги, у яких якраз діти вже підходять до віку, коли треба вступати в якісь вищі. І ми спілкувалися про те, як взагалі дітям робити цей вибір. І є вже діти, які кажуть, що я хочу бути доктором, а хтось каже, що я хочу бути... А, от є дівчина, донька, хочу бути ветеринаркою. І я заздрюю їм в якомусь нездоровому... Ну, якби в здоровому, просто я не можу повернути свої 17 і захотіти кимось бути. Я ніким не хотів бути. От правда в тому, що коли мені було 17 і мені треба було вступати до якогось вишу, Я ніким не хотів бути взагалі. Я пам'ятаю короткий період свого дитинства, коли мені умовно було 6-7, і в мене такі змінні були бажання бути поліцейським та бандитом.

Коля 25:15
Кінець.

Костя 25:15
Це дуже смішно, тому що, може, я б хотів бути продажним копом насправді. Значить, можна в одній особі бути поліцейським і бандитом. Але, якщо серйозно, ні, я реально ніколи не знав, ким хочу бути. І я потрапив в цю професію просто тому, що мені, мовно, батьки сказали, ти будеш тут вступати. І я такий, ну, якби нормально. У мене, здається, в родині це було питанням, скоріше... Прагматики якоїсь і, типу, умовно, якщо максимізувати ступінь радикальності цього висловлювання, це, типу, виживання було. Питання виживання. Ніхто не думав про те, чим мені хочеться займатися. І я теж не думав, чим мені хочеться займатися. Всі в родині ставилися включно зі мною до цього, що треба буде заробляти якісь гроші, і тому треба обирати професію, де можна заробляти гроші. І я такий тоді думав, ну окей, за мене ж краще. Насправді я так не думав, у мене просто не було взагалі якогось процесу мислення на тему того, що це ж взагалі якась моя професія. І якось воно так склалося. А далі, як я тепер жартую, що я прийшов в компанію, а тепер мені паспорт не віддають, тому якби, ну, як працюю вже, як працюю. А якби... Треба було змінювати професію. Я жодного уявлення не маю, ким би я хотів бути. Мені здається, у мене була б величезна криза ідентичності. Тому що, знаєш, цього літа було 19 років, як я працюю в цій галузі і, в принципі, в рамках однієї компанії. Хоча я змінював трошки напрямки діяльності, двічі чи тричі, чи може навіть трошки більше разів. Тобто мені не було нудно. Але мені здається, що я просто нічого не вмію взагалі, крім того, що я роблю. І я такий типу, а що? Я інколи ставлю собі питання, а що було б? І я б такий, я взагалі не знаю, я взагалі вмер би з голоду, зде таке враження.

Коля 27:12
М-м-м.

Костя 27:16
Тому я насправді, коли чув про те, що люди змінюють напрямок своєї діяльності, якось кардинально, вони нормально після цього себе фінансово почувають, я такий, бля, оце просто над люди. Супер люди!

Коля 27:32
Тобто ти не знаєш взагалі, що б ти робив, якщо нинішня робота умовно закінчила. Ну все, от з завтрашнього дня. Не знаю, такий указ по всьому світі. Все, такої професії більше немає, ніхто цим не займається.

Костя 27:47
Як ми жартуємо, що Зеленський заборонив би логістику.

Коля 27:47
Чим би ти? Ну, просто що от... От що б ти не знаєш?

Костя 27:57
Не знаю, жодне уявлення, ні. Ну, подкастером не вийшло б бути, тому що грошей ми поки що не навчилися заробляти на цьому. Тому, блядь, я не знаю, навіть довелось б, щоб шукати, де просто, знаєш, Work.ua, там, типу, критична компанія з критичної інфраструктури, щоб забронюватися. Нова пошта, я не знаю, що там. А у тебе є уявлення, що б ти робив?

Коля 28:24
Слухай, ну через те, що це були мої питання, я б ніхто такий, о, зараз я класно все розкажу, але я не можу таки, знаєш, сказати, що я зрозумів, що це моє покликання, оці ці пафосні фрази, але мені завжди подобалось, колись мене дуже зацікавило, коли в моєму житті почав з'являтись інтернет, як взагалі влаштовані оці, типу, сторінки, як працює інтернет. І тому, коли ми ходили з братом ще й друзями в комп'ютерні клуби, вони всі грали в Counter-Strike. А я просто лазив по сайтам. І мені було цікаво, як все це влаштовано. І реально це те, що було мені цікаво. І через це я почав потім розбиратися, як пишуться ось ці сторінки. Якось воно мене затягнуло. І досі воно тримає теж великий розвиток. Тобто, якщо так вважати, то я не те, щоб сильно собі обирав професію, але мені було це цікаво. Я тому і пішов в ВУЗ на цю спеціальність, хоча воно не сильно мені дало, тому що все, чому ВУЗ навчав в ті часи, то, коротше, дуже застарілі дані були і, коротше, ну, Я закінчив вуз, я його закінчив, частково щось проплачував, щось сам здавав, але я не можу сказати, що після цього я там супер прокачався в якихось, ну в цих напрямках, але тем не менш. Тобто мені це подобалось, я цим займався, я цим займаюсь. Чим би я займався, якби... Повністю кар'єра б закінчилась. Більш в світі немає інтернету. Чесно, не знаю. Мені здається, що пішов би десь працювати якоюсь розмовляючою головою. Це може, не знаю, хоча викладати інтернет, який закінчився. Теж би, я не думаю, що це було правильно.

Костя 30:28
Як вчитель історії вже на тому етапі, напевно.

Коля 30:31
А, так. От, якби б ви зараз робили, якби зараз працював інтернет, то ви б могли заробити ось так. Ну, насправді, я якийсь час викладав якраз фронтенд науку. Мені це подобалось. Здається, що навіть воно дуже непогано виходило. Якби б можна було робити це, напевно, цим би займався ще. Або розмовляючою головою десь викладати. Може, пішов би з тобою працювати на радіо. У нас було б наші 100 слухачів. Замість подкасту на радіо «Годі базікати».

Костя 31:05
Сто — це щедро.

Коля 31:09
Ми б з тобою сиділи там, і нас би слухали 100 людей.

Костя 31:13
Знову ж таки довелося б з'ясувати, де гроші брати в ці, якщо наслухають сто слухачів. Але то така дрібничка маленька.

Коля 31:21
Це не про гроші, знаєш, це більше про те, що насправді, що я вмію. Або, можливо, пішов би просто працювати в дитячій садочці. Якраз, якщо взяти так...

Костя 31:31
Шо в дому у тебе?

Коля 31:33
Ну, типу, так.

Костя 31:33
Шо в садочку?

Коля 31:34
Насправді, знаєш, що я вмію? Я вмію спілкуватися з дітьми, особливо до якогось періоду, поки в них не починається чергова криза якогось віку. Там, де вони вже реагують на тебе по-іншому. Ти можеш вже з ними, не знаю, умовно стрибати, кривлятися і так далі. Вони подумають, що ти просто хвора людина і все. Можливо, просто в дитячий садочок якимось там вихователем пішов. Або діти, або говорити. Якось так.

Костя 32:01
Блін, у мене не про роботу, але ти сказав про дітей, і я дуже розумію тебе, що ти сказав, що ти вмієш знаходити спільну мову з дітьми до настання ними якогось віку. І я такий типу, блін, у мене прямо зараз моя велика криза батьківства через те, що у мене старшій доньці зараз 13, а молодшій буде 12 восени.

Коля 32:15
Мхм.

Костя 32:26
І мені зараз вже не можна з ними, типу, коли ми бісимося, мені вже... Зараз з'являється все більше кордонів, чого мені не можна з ними робити, тому що вони становляться дорослими дівчатами. І мені, якби я завжди думав, що це буде дуже природньо якось легко, щоб вчитись поважати їх кордони.

Коля 32:42
Мхм.

Костя 32:44
Я такий, ну так, я ж такий розумний, я ж такий інтелектуальний, що в чому буде проблема. А я зараз такий «Ей, а я все ще хочу, щоб ми бісилися, як ми бісилися, коли вони були маленькі, чому це не можна?»

Коля 32:55
Так.

Костя 32:56
І їм здається, що їм приймати ці зміни набагато легше, ніж мені. І я такий типу «А як я тепер без цього? А як це далі жити?» Це, блін, складно з'ясувалось.

Коля 33:10
Та, та, і це взагалі, знаєш, і вже інші люди, ну, з ними по-іншому вже треба.

Костя 33:10
Дуже складно, дуже складно.

Коля 33:16
В мене теж, через те, що в мене мільйон дітей, я все це якось, знаєш, можу водночас бачити на різних дітях різні етапи, і я розумію, що з кожним мені треба по-різному.

Костя 33:17
Угу.

Коля 33:26
Навіть, знаєш, одна розмова, типу, я спілкуюсь з дітьми, я з кожним по-різному починаю всередині перемикатись між різними ролями, тому що...

Костя 33:35
Ага.

Коля 33:36
З цією дитиною треба по-дорослому, з цією середньо, з цим можна ще жартик вкинути. Ти починаєш в голові перемикатись на різні рівні для того, щоб воно було для них більш органічно, природне.

Костя 33:52
Ага.

Коля 33:54
Але, на жаль, так, ну як на жаль, на щастя, напевно, діти зростають, вони змінюються. Я розумію, що я не розумію там сучасний світ, сучасні жарти, якісь там оці брейнроти, там крокоділа папірдоліло, що там, ну оці штуки.

Костя 34:06
М-м-м-м.

Коля 34:12
Тільки карточки ці, яйні, дивні, жарти. Якось, ну, я такий, нібито підтримую, розумію. Там навіть цукерки були з ось цими штуками. Я купив, там, хтось дітей радів цьому, хтось просто, знаєш, там, донька, як сама старша, така просто закотила очі, така, знову ця дурня. Я такий, о, так, зрозуміло, ти вже подорослішала, знаєш. Коротше, бачу, що я вже став тим дорослим батьком, який не розуміє сучасний світ і який просто там старий і нічого не розуміє. Я такий, ну, блять, ну як же ж так? Я ж ще молодий, я ж все, я ж класний.

Костя 34:51
Я все розумію. А у тебе буває таке, що ти хочеш дітям донести щось з твого минулого, а вони не розуміють, про що ти.

Коля 34:59
Минулого.

Костя 35:03
Я сам скажу, як у мене трапляється. Я нещодавно була історія, коли одна з донюк у мене, щось у мене в айпаді, не працював нормальний інтернет, тому що вона сиділа в своїй кімнаті, а вона далеко від того місця, де роутер сидить. Тобто він працює просто не так швидко, як треба. І я такий, ти, блін, кажу, це ж взагалі не проблема. Я от коли був приблизно в твоєму віці, я насправді трошки старший за тебе, Я кажу, мені, щоб був інтернет, треба було піти на Марсельську, на вулицю в Одесі, там в магазин, в робочий час, придбати картку інтернету, прийти додому, дочекатись ночі, щоб телефон сусідам не потрібен був.

Коля 35:42
Лінію не займати.

Костя 35:44
Я кажу, дозвонитись в інтернет. Я дивлюсь, що донька на мене дивиться, вона ніби намагається мене зрозуміти. Я бачу по очах, що їй не зрозуміло, що таке дозвонитися в інтернет. Я починаю з того, що я не впевнений, що вона знає, що таке домашній телефон просто. Я починаю її пояснювати, я дивлюся, що з моїми поясненнями у неї ще більше питань, вона не розуміє взагалі, що я це їй розповідаю. Я такий, блять, ну зрозумість же, як це по-іншому було, як це було складніше, що у мене це було пізніше. І якість, точніше у тебе, і якість, яка у тебе зараз є, якийсь пацій неймовірний. Я навіть мріяти про таке не міг. А в неї просто нуль розуміння в очах, тому що ці технології, що я намагаюся їй пояснити, і ця проблематика, яку я хочу пояснити, що просто завантажити одну картинку з Джесіки Альби, це було прямо важко. А в неї нуль розуміння просто.

Коля 36:38
Тобто ти міг умовно сидіти за комп'ютером, але для тобі треба було окремо під'єднатися до інтернету, щоб він був. Зараз все, що їх оточує, всюди є інтернет. Просто всюди.

Костя 37:00
Угу.

Коля 37:01
І да, це оця прірва в умовах, в яких жили ми і в яких живуть вони, вона тільки зростає. Я це теж розумію і знаєш, це як якийсь там страхіця, який там хтось розказує. І отак от виходить, знаєш, я розказую щось таке з такого минулого життя і для них це теж незрозуміло.

Костя 37:15
Угу.

Коля 37:22
Як так це воно?

Костя 37:24
Да, да, да.

Коля 37:26
Так, є такі штуки. Насправді є. Я навіть радий, що воно все це змінюється, знаєш, в кращу сторону. Причому це не тільки в цьому. Ми нещодавно з дружиною якось теж згадували. Вона каже, а пам'ятаєш, як вимикали воду або світло? Це було нормально просто в нашому дитинстві. Просто в якийсь час там вимикали світло. Всі сиділи без світла такі, ну нема світла. Зараз таке уявити...

Костя 37:52
А, до речі, ти... Ні, зараз таки уявити в Україні. До речі, дуже просто.

Коля 37:56
Ні, ну в Україні я маю на увазі просто от якось ти живеш, знаєш, що в тебе там немає гарячої води. Ну типу, що вона тільки взимку.

Костя 38:02
Чувак, а ти... Блід, от як вчителя історії тебе запитають. А чому не було... Блід, у нас країна, де на той момент було 5 атомних електростанцій, якщо я правильно розумію.

Коля 38:11
Так.

Костя 38:13
Чому, блід, у нас кожного вечора не було... У мене вдома не було ввечері, зазвичай, світла. Типо в пікові години, як і зараз.

Коля 38:17
Так, ви вимикали ввечері, так.

Костя 38:19
Чому? Ти розумієш, в чому була справа?

Коля 38:20
Ні, ну там, напевно, 100% є якісь пояснення, чому це, як це і так далі.

Костя 38:22
Булюється.

Коля 38:26
Але, бляха, от я теж, ну, типу, вимикали то світло, то воду вимикали. Зараз таке уявити, може там якась, ну, знову-таки, ми не беремо зараз у ті воєнні часи, і вже там зрозуміло, що всяка срака відбувається.

Костя 38:37
Найя.

Коля 38:38
Але взяти якісь там середні умови там останніх років, ну, в принципі, то, бляє, в нас все можна. Ну, типу, гаряча Вода є, світло є, все є. Всі умови для нормального життя є. Якось розказуєш дітям, а от ми там спеціально нагрівали воду, щоб влітку помитися. Вони такі, це коли ти відбивався від якихось динозаврів, потім шов в печеру і там це робив?

Костя 38:57
Я пам'ятаю дуже круто.

Коля 39:04
Як так можна було жити?

Костя 39:09
Добре пам'ятаю, але це не було круто. Коли вимикало світло цілий рік, кожен вечір. І взимку, коли це вимикало, тому що взимку, зрозуміло, темніше раніше. І оце відчуття, коли вимикають світло, а у нас зникало і опалення також, я не знаю чому. І коли ти просто сидиш на стільці, наприклад, ти тримаєш ноги на батареї, і потім зникає світло, і прям можна було, знаєш, як пісочні часи так перегортаються.

Коля 39:37
Так, так.

Костя 39:39
Можна засікати було час, як батареї стають холодними. І потім просто стає темно, як, блядь, не знаю де. Ну, як вночі, добре. Як вночі, де немає світла взагалі. І потім батареї холодні. І це абсолютне відчуття, що ти десь не в місті мільйоннику, а десь, я не знаю, на кінці всесвіту. Тому що я був маленький, я розумів, що навколо нічого немає, ні зв'язку. А хоча телефон, здається, працював, але нема кому телефонувати. Погуляти холодно, всі повинні робити якусь домашню роботу. Хоча як її робити? У нас була керосінова лампа.

Коля 40:18
А, в нас теж.

Костя 40:19
І потім з'явилася цей ліхтар з радіо, такий бордовий.

Коля 40:23
«Червоний» – це просто найкрутіша штука, яка була.

Костя 40:29
Так, і зараз теж пояснити, типу, дітям. Ну, окей, добре. Зараз, знову ж таки, тут такий, знаєш, зірочка така з приміткою, що зараз в Україні дітям, напевно, що необхідність є в ліхтарі. Можна пояснити це. Але, ну, як би, так теж не повинно бути. І те, що це без війни чомусь було потрібно. От мені зараз стало цікаво, чому в Україні, де не було війни, а натомість було 5 атомних електростанцій, чому кожен вечір вимикало світло? Що це за ефект такий? Може, пошукаємо до наступного епізоду. А може і ні. Врешті-решті у нас вчитель історія, не я. Я ще неопреділівшийся. Про професії, чувак, я думаю, що у мене відчуття, повертаючись до того питання про зміну професії, у мене таке відчуття, що якщо довелося б міняти професію, то мені б одразу просто інтуїтивно хотілося б змінити ще щось. Наприклад, просто, знаєш, імігрувати. Щоб типу, якщо б міняти, Типу, я настільки пов'язую себе зі своїм оточенням, з містом, де я живу, з друзями, знайомими, з колегами, тому що з колегами я теж працюю багато років разом, що мені здається, якщо б зникла ця частина мого життя, то треба було б міняти і іншу частину мого життя, і починати вже новий розділ свого життя із місцем, де я живу, із роботою, яку я роблю.

Коля 41:28
Мхм.

Костя 41:52
Тому, може, якось це Це не відповідь, звісно, на питання, чим би я займався. Я все ще не знаю. Але, може, це хоча б відповідь на те, що, можливо, зі зміною якогось географічного місця перебування у мене якісь ідеї з'явилися. А взагалі мені дуже подобається, коли це більше стосується підприємців, ніж найманих робочих робітників, як я. Але мені дуже подобається, коли люди виходять на той рівень, де вони можуть займатися не чимось конкретним, типу логістику, як я, наприклад, чи якоюсь, а коли вони просто розуміють, як працює умовно бізнес взагалі, де треба докладати зусиль, коли люди можуть ідентифікувати місця, де можна зробити гроші, і вони в цілому розуміють,

Коля 42:25
Угу.

Костя 42:40
Потоки грошей працюють, що можна сюди трошки додати якоїсь грошей та зусилля і отримати отут грошей. От я б хотів таке вміти, але поки що я приблизно нічого з цього не вмію, тому я можу тільки теоретизувати з цього приводу і фантазувати. Більш нічого.

Коля 43:01
А ім'я би ти змінив собі. Ну, нове життя, от все.

Костя 43:05
Ну, я взагалі думав про це, тому що, наприклад, у мене частина родина в Ізраїлі живе, і якщо б я, наприклад, до них доєднався, то там я б міг отримати нові якісь теоретичні документи і, може, і заодно попросити, ну, я не знаю, як це, задекларувати своє нове ім'я. Але мені здається, що... Я можу уявити собі, як я переїжджаю жити в інше місце, місто або країну навіть, але мені здається, що та частина мене, що, типу, моє українське коріння з моїм ім'ям та прізвищем, де б я не жив, мені здається, що надто важливі для мене, щоб від них відмовлятись. Мені здається, що... Я це так асоціую для себе, що людина, коли переїжджає і змінює Ім'я. І такі приклади, до речі, з Ізраїлем дуже часто.

Коля 43:57
Ну да.

Костя 43:58
Вони історично, їх багато і зараз таке трапляється. Мені здається, що це коли людина хоче відмовитись від частини свого минулого. Може, хтось інтерпретує це по-іншому, що вони починають новий розділ і новий розділ хоче почати взагалі по-новому. Але мені здається, що я б хотів в будь-який розділ свого життя, якщо він колись настане, принести те, ким я є. Тому що це мій, як би, здобуток чи що. Хоча мене просто так батьки назвали, але, ну коротше, відмовлятися від цього – ні, напевно, я б не міняв. Тому якийсь Бенджаміном Тимошенко я б не став, напевно.

Коля 44:35
Блін, ну так, це не змінюй, тому що це ж мені доведеться потім опис подкасту виправляти.

Костя 44:43
Це зайві проблеми, кому вона тут потрібна.

Коля 44:44
Хоча б через це можеш не змінювати. Так, так. Потім вислухайте подкаст «Бенджаміна і Колі». Ну, якось.

Костя 45:00
Слухай, про професії і про моїх колег, у яких діти повинні скоро обирати якусь професію, там зараз, здається, ця реформа, напевно, це вона, те, що НУШ звалась «Нова українська школа», там, здається, тепер якась така історія, що чи то після 9 класу, чи після 10 класу, там же є ще, коротше, 10 і 12 класу тепер є,

Коля 45:13
Так.

Костя 45:22
Що здається, на якомусь етапі цих старших класів тепер діти повинні обирати якісь галузеві предмети, які уроки, що вони вивчають. Знаєш, як в серіалах про американські якісь... Вони обирають, наприклад, якщо ти вступати будеш кудись, де тобі потрібна математика, ти собі обираєш більше математики. Тобто для тебе вже не складають програму повністю школа або завуч або районо чи міністерство. Я впевнений, що є все одно базові уроки, предмети, які треба вивчати, але ти сам собі можеш обрати фокус на якихось предметах.

Коля 45:57
Ну да, да.

Костя 46:03
Щоб далі кудись вступати. У нас так було. Ми ж з тобою в фізико-математичному класі. Чи просто математичному. Я не пам'ятаю, як називався у нас.

Коля 46:13
Ні, здається, фізмат, він був багато математ.

Костя 46:16
Фізма. Мені теж здається, що у нас був гуманітарій.

Коля 46:17
Але там був або фізмат, або там, де більше уроків гуманітарних, там більше, здається, просто мов було умовно.

Костя 46:29
Але ж у нас фактично це було, я нікого не хочу образити, але у нас фактично це було або ти фізмат, або ти лузер.

Коля 46:29
Хоча...

Костя 46:39
У нас не було такого, що у нас був клас з глибоким вивченням біології чи мов. Ніхера такого не було. А, у нас був клас з глибоким вивченням мов, тому що замість кожного уроку, якого через якісь причини не було, у нас була російська мова, чомусь література взагалі не розуміє. А, тому що вчителька активна була.

Коля 47:05
Насправді, згадуючи себе останні класи школи, як дитина може обрати собі спеціальність далі на все життя? Це просто такий рандом типу, напевно, буду ось так. Або тобі батьки кажуть, ти будеш туди поступати, так вчитись і так далі. І потім дитина може сказати, я не міг обрати або не могла, за мене все вирішували батьки. Або якщо батьки дають простір для якоїсь самореалізації, кажуть, обирай, куди ти хочеш поступати. Дитина може поступити в якийсь там університет, закінчити. Потім зрозуміти, що, не знаю, я хотів бути театралом, а насправді на цьому гроші не заробиш, і потім треба змінювати професію. Потім все одно піде на тебе до психолога скаржитись. От батьки, замість того, щоб настояти на тому, щоб я обрав або обрала спеціальність, де б заробляти гроші, вони мені дали волю, я витратила багато років свого життя ні на що. Ну коротше, все одно, все закінчиться тим, що тебе будуть прощати у психолога. Але мені здається, що зараз якось... Так, може ті не простити.

Костя 48:14
Або не прощати, до речі. Не обов'язково.

Коля 48:17
Завжди є якась така лотерея і незрозуміло, як воно виправдається чи не виправдається. Весь цей час, який ти витрачаєш в університеті. Типу, що ти хочеш? Дійсно отримати багато якихось теоретичних знань? Чи просто піти вже працювати... На якусь роботу і заробляти гроші. Тобто ти можеш 5 років закінчити університет і потім піти умовно якимсь програмістом працювати. Можеш просто курси закінчити або взагалі не закінчувати і на ютубі відосики подивитись. Якось здобути ось ці знання і далі піти з цим працювати.

Костя 48:56
Угу.

Коля 48:57
В мене навіть вже є знайомі, які обрали якраз ось цей другий шлях. Тобто вони спеціально після школи не йшли в університети, а відразу пішли працювати. Типа що вони здобули знання протягом якихось останніх класів і вже працюють.

Костя 49:18
Слушай, ну це прикольно, тому що я, наприклад, знову ж таки з другом спілкувався цього тижня. Він каже, що у нього донька, каже, що хоче бути хірургом. І ну воно звучить класно. Хірург, по-перше, це якось поважно, і це сплачується наче більш.

Коля 49:33
Мені хочеться вірити, що цю спеціальність – це не те, що можна навчитись, подивившись кілька відосиків на Ютубі.

Костя 49:40
Практикуючи. А ти розумієш, в цьому і питання. Він її питає, а ти розумієш, що це, умовно, 8 років навчання базово?

Коля 49:50
Так, так.

Костя 49:50
Це не те, що 8 років, і ти такий, все, я класний хірург. Це 8 років, і тобі такий, так, можеш отут просто потримати скальпель. Окей, я не знаю точно, але це 100% 7-8 років навчання, а потім ще якісь там аспірантури. І він питає, чи ти готова до того? І вона, очевидь, бачить якусь романтизовану версію професії хірурга, де ти порятуєш людей, де ти кожного дня щось робиш таке важливе. І в якомусь сенсі дійсно так. Але там сто відсотків, як в будь-якій професії, є багато неромантичних сторін. А ти для того, щоб це відчути, Повинен навчатися умовно 8 років і ще там якусь частину свого життя цьому присвятити.

Коля 50:32
Та.

Костя 50:32
І що трапиться? Що трапиться з людиною, і, напевно, трапляється зараз, я думаю, що з багатьма, коли ти стільки років і йдеш до чогось, щоб потім збагнути, що це реально не твоє,

Коля 50:43
Та?

Костя 50:44
Мені здається, що це величезне розчарування. Це криза ідентичності, напевно, особистості. І це плюс просто купа витраченого часу, який можна було дійсно витратити на те, щоб шукати себе. І тому виходить так, що, мені здається, ця модель, де після школи йдуть одразу в вищий навчальний заклад, Мені здається, ця модель пасує Радянському Союзу, де було державне замовлення на професії.

Коля 51:14
Да, да, да, да.

Костя 51:15
Тепо, розумієш, що треба для заводів така кількість інженерів, така кількість лікарів і так далі. І тому тоді після школи можна одразу дітей пхати в той вищий навчальний заклад. Хочеш ти, не хочеш, треба стільки інженерів. А зараз дійсно звучить так, що досить логічно після школи піти працювати в якісь різні місця, спробувати зрозуміти, до чого взагалі душа лежить, що хочеться робити. А далі вже, якщо ти зрозумів, що ти хочеш робити, але у тебе для цього не вистачає знань, от тоді йти, навчатися вже Цілеспрямовано на те, що хочеш. Але, так звешіться, втручається справжнє життя, де ти не можеш присвятити пошукам себе 10 років, тому що у тебе з'являється якась родина і треба якось забезпечувати, треба придбати якусь умовну нерухомість, або просто арендувати її, якусь автівку, хочеться в відпуску полетіти, поїхати. І ти такий, ну, класно було б піти навчатися, але де ж знайти на це ресурс? Тому, таке, питання непросте.

Коля 52:18
Виходить, що якщо тобі просто подобається різати людей, може тобі не відразу треба йти в якісь там хірурги.

Костя 52:27
Просто ріжте людей для свого задоволення.

Коля 52:30
«Годі базікати».