Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Коля 0:00
У мене трохи закладений ніс.

Костя 0:23
Коля, будеш сьогодні моїм психотерапевтом частково, принаймні на початку цієї розмови.

Коля 0:28
А вже ж, а вже ж, я навіть сам хотів запропонувати таке.

Костя 0:31
побути терапевтом.

Коля 0:33
Так.

Костя 0:34
У мене є тема, з якою у мене майже тиждень вже горить тупо. І я не можу зрозуміти, чого вона мене так чіпляє, тому що об'єктивно нічого такого не сталося. Коротше, я розповім тобі, що сталося, а ти потім скажи, чи ти розумієш, що тут може бути такого. Коротше, я був в понеділок у візовому центрі, куди треба записуватись

Коля 0:50
Давай.

Костя 0:57
заздалегідь, і ти не можеш потрапити туди жодним чином, як або записатись на конкретний час, або ти сплачуєш сильно більше і можеш обрати флексібл, типу гнучки, ну, там просто англійський сайт, тому кажу флексібл. Я не як Зоя Віксельберг, сподіваюся, чи як Віксельштейника, пам'ятаєш? Very fashionable designs, вот та човіха фабрика, да-да-да.

Коля 1:23
Фабрик.

Костя 1:38
Коротше, або ти обираєш гнучкий варіант, коли ти можеш прийти в будь-який час, але це коштує прям дуже дорого. Коротше, приходжу я в свої 9.55, запис у мене на 10 ранку, а там вже купа людей сидить. І прямо за мною заходить ще десь четверо людей, всі жінки, і одна питає, а хто крайній? І дружина моя каже їй, а у вас на який час запис?

Коля 2:04
Ти що, на базарі, блядь?

Костя 2:12
Тут не буває крайніх, хто на час прийшов, і от ти прийшов. Вона розгортає папірець, тому що, звісно, він в неї роздрукований. І така дивиться і каже, ой, а в мене запис на 11.30, а це, як знаю, 9.55. Ну і дружина моя каже, ну тоді ви крайня, тому що очевидно. І вона піднімає очі, каже, так а крайній хто. І я кажу, тут ніхто не крайній, розумієте? Тут на час. От у вас написано 11.30, це значить, що вам в 11.30 треба зайти в ці двері. Все, це так працює. І ми зайшли потім з дружиною на свій час, подали документи, вийшли, і вся та купа людей, що сиділа в коридорі, чекала, включно з тими жінками, що питали, хто крайній, вони всі там залишилися сидіти далі. Я не знаю, що вони залишились. І я думаю... А як? Я ходив цілий день і думав, бля, а як? Ну, типу, як ми можемо... От у нас, знаєш, колись були такі моменти єдності суспільної, наприклад, коли там якийсь чемпіонат світового футболу, це якась приємна була подія, коли ми там обіграли.

Коля 3:23
М-м.

Костя 3:23
Обіграли вже там в 2006-му, здається. В 2006-му, здається. якось обіграли. Потім дуже неприємний привід був, але коли розпочалась повномасштабна війна, теж був момент, коли була велика єдність. А я зараз дивлюсь і думаю, а як, власне, з цими людьми можна в один якийсь бік рухатись, чогось досягати, як суспільство. Як взагалі щось повинно працювати, коли люди буквально не можуть зрозуміти, що якщо у тебе написано 11.30, треба прийти в 11.25, наприклад, і зайти в двері, а не питати, хто крайній у 9.55. Ти знаєш, я тобі скажу, я навіть на секунду подумав, що може вони просто заможніші, ніж я набагато, і вони сплатили гроші за цей гнучкий режим, коли можна прийти в будь-який час.

Коля 4:08
Ага.

Костя 4:09
Але ж ні, у них на паперці написано 11.30.

Коля 4:12
Ну да, 11.30.

Костя 4:13
Блядь, і я не знаю, чому мене це так чіпляє, чому я так злюсь на них. Тому що я докладаю зусиль, щоб знати, коли мені треба прийти, і я не перекладаю це на інших людей і не приходжу. А хто крайний? А що робити? Я просто подивився на папірець і прийшов цей час. Чому, блядь, не можна так робити, коротше?

Коля 4:41
Це якесь продовження нашої довготривалої розмови про людей і про те, як вони взагалі, я не знаю, напевно, відносяться до цього світу. Це як в будь-якому, коли ти в аеропорту проходиш вже контроль, і там кажуть, що треба знімати з себе годинник зняти, треба ремінь зняти, а обов'язково знайдеться. Завжди, коли я проходжу, знайдеться якась людина, яка прийде, Через ось цю рамку вона почне піщати. І такий, ой, я забув зняти годинник. І всі такі, блядь, а там вже така черга з людей, бо речі вже поїхали. А ця людина, ну, типу, вже... І це завжди так, чувак, завжди. Бо завжди є такі люди. І от з приводу цього візового центру, мені здається... що тут, як це можна виправити, ну, я хіровий дуже психолог, але як це можна було б виправити відразу, це, ну, по суті, не має бути твоя проблема. Це має бути проблема візового центру. Я знаю, тут у нас, наприклад, коли йдеш в посольство слеш консульство України в Латвії, там тебе не пустять, тому що в тебе ти теж записуєшся на певний час, і тебе просто в приміщення не пустять, там виходить такий...

Костя 5:42
М-м.

Коля 5:56
цей security guard, такий охоронець, виходить і такий, так, ви на який час, у нього роздрукований листочок, там написано, хто записався, на який час, там прізвище, ім'я, показуєш документи. Якщо у тебе там через, не знаю, 800 годин зустріч має відбутись, він просто тебе не впустить. Скаже, ну, чекайте на вулиці, і все. Тобто, в принципі, це можна було б якось покращити... якби хтось хотів це зробити. Для того, щоб не створювався отой натовп, який знаходиться біля дверей. Це, наскільки я розумію, для тебе, як для людини, це неприємно, що ти маєш якось там ще проходити, проповзати між людей, замість того, щоб от спокійно прийшов на свій час, прийшов, нуль питань, нуль людей, все тихенько, нормальна там звичайна черга. Ну...

Костя 6:47
Мені...

Коля 6:47
Наші люди, вони такі, вони намагаються якось десь там трошечки протиснутися. Я більш ніж впевнений, що це жінка, про яку ти кажеш, що коли всі на свій час прийдуть, може хтось там, не знаю, на 30 секунд запізниться, вона встигнути пролізти. Потім, що буде така всім розповідати, я така класна, я така, ти ж мене знаєш, я така, що всюди пролізу. І от в мене було на 11.30, я приїхала заздалегідь, бо я не знала, що мені на якийсь час. І оце я така класна там вже закінчила о 10.

Костя 7:18
Всех наебало.

Коля 7:18
Хоча, ну, типу так, а хоча, ну, має бути, якби, ну, якийсь там, ну, черга, має бути якийсь порядок, і це нормально. Це якраз, знову таки, ми хочемо, щоб, ми хочемо, жити як в Європі за якимись там правилами, щоб все було класно, і ти не мав би вигризати собі місце. І в той самий час ми хочемо трошечки без черги якось там мені тільки спитати. Я розумію, що розмова не про це, а про те, чому тебе бомбить.

Костя 7:46
Не-не-не, абсолютно.

Коля 7:49
Тебе бомбить, тому що, як мені здається, ти хочеш цей світ бачити, що люди навколо тебе теж розумні, і вони вміють якось користуватися. Тобто, якщо жінка якась прийшла в візовий центр, Тобто вона вже досягла якогось такого рівня, що вона хоче отримати візу, кудись там полетіти.

Костя 8:13
Блять, чувак, да, да, сука, да.

Коля 8:15
Тобто це ж не може бути просто, я не знаю, 12-річна дитина, яка нічого не розуміє.

Костя 8:22
Так, так.

Коля 8:22
Або це не може бути, ну, не хочу якось там знецінити, ну, умовно, такий сталий образ, там, людина з села, яка просто, ну, ніколи в житті не користувалась такими послугами, не знає, що таке літак, це великий залізний птах і так далі. Ну, тобто, це людина, яка, напевно, має якісь там вже... Досвід в цьому житті.

Костя 8:45
Да, абсолютно.

Коля 8:45
Має якесь фінансове теж становище нормальне, щоб отримати візу, кудись полетіти і так далі. Бо це ж кудись, де віза потрібна. Тобто це якісь люди якогось рівня. І як так сталося, що люди оцього рівня досягли? Нібито. А розумом вони не змогли дійти до того.

Костя 9:05
Абсолютно, чувак, більш того, ти знаєш, ти абсолютно правильно сказав, що я та людина, який хочеться прийти. У мене, напевно, внутрішній рівень тривоги є доволі високий, тому що я дійсно хочу прийти, щоб я бачив, що там якийсь порядок, я прийшов по своєму запису. Напевно, проблема тут знову в тому, що ми повертаємось якийсь поспіль, мені здається, епізод про особисте проти колективного. Мені здається, що я все ще не дуже довіряю системі, навіть там, де вона, типу, працює. Тому що якщо б я на 100% знав, що мені навіть можна їй не відповідати, і система спрацює, і що я записався на 10, і я зайду в 10, і 100% там буде мій запис, Напевно, я б взагалі не злився, а я просто знаю, що у нас в багатьох інституціях є запис, як у мене був досвід, паспорт отримуєш, ти теж за записом, але ти приходиш за записом, а там на твій, сука, час все одно черга є.

Коля 10:03
Угу.

Костя 10:06
Тут, до речі, в візовому центрі такого не було.

Коля 10:07
Да, да.

Костя 10:10
Там абсолютно все чітко було. Я прийшов, я в 9.58 зайшов, сказав, що в мене запис на 10. Мені сказали, будь ласка, проходьте. Все було гарно. Але я просто знаю, що дійсно може бути таке, що так не станеться. І тому, напевне, я злився, що такі люди, як ця жінка, вони ж дійсно досягають часто своєї мети. Якщо не прямо, не одразу, вони, принаймні в Україні, зайдуть в приміщення, почнуть розповідати, що у них там дитина захворіла, і вона ж там суп поставила на плиту, і оці всі ці деталі, що жодній людині навколо не потрібні, але вона, сука, зайде таки в той час, коли їй потрібно, а я через неї можу не зайти. І, напевно, може, я на це злюсь. А друге, про колективне, мені здається, що це наслідок радянського минулого, де всі не довіряють державі. Де, знаєш, у держави є оце, що від кожного по способностях, кожному по потребностям.

Коля 11:04
По потребностям?

Костя 11:04
І всі знають, що це піздьож, що нікому не буде ні по жодним потребностям, ні по якимось способностям, що треба десь мутити, крутити.

Коля 11:05
Ага.

Костя 11:11
пролазить, десь з заднього входу заходить, бо по-іншому нічого не буде, тому люди просто автоматично, коли їм система каже, прийди в 11, він такий, блядь, та звісно, що це хуйня все, нічого це не значить. Мені треба приходити в інший час, бо я нічого не отримую. Може це в цьому ще проблема, не знаю. Ну коротше, от майже тиждень реально минув, я все ще не охолонив після цієї історії.

Коля 11:35
Ти коли починав розповідати, я себе перемістив в ту ситуацію, мені теж було б неприємно. Я знаю, що я приходжу на час якийсь певний і просто, ну, добре, вважайте мене якимось інтровєртом. Я не хочу спілкуватися з людьми, я не хочу з ними навіть говорити, питати, хто на який час, хто там крайній, хто не крайній. Ну, я просто хочу зайти. От я знаю, що я прийшов, я маю зайти.

Костя 12:01
Угу.

Коля 12:01
Все. А через те, що там вже ось цей натовп якийсь створений, починається якась така от масовка. А хто? А що? А ви коли? А я туди? А ми сюди? Я розумію, що це навіть коли ти розповідав, я б в тій самій ситуації, мені було б просто неприємно через те, що мені потрібно було спілкуватися з людьми. І якось пояснювати їм, що доказувати їм, що ти не дібіл, і ти прийшов правильно за своїм часом, і саме ти маєш зараз пройти, а не те, що вони о сьомій зайняли чергу і стоять, хоча їм там на післязавтра. Тому тут більше в різних інституціях, тут вже ще така штука, що навіть ми теж ходили, це не візовий центр, це центр міграції, коли ми ще ВНЖ оновлювали.

Костя 12:49
М-м.

Коля 12:49
Ти записуєшся на певний час, потім ти приходиш за 5 хвилин до цього часу, ти вводиш номер, тобі видається квиточок. І все, ти просто сидиш, електронне табло, в тебе квиточок, там просто... показується такий-то номер, таке-то віконечко, і ти йдеш, все. І тобі навіть не треба з людьми спілкуватись. От коли ось так воно працює, мені як інтроверту-аутісту, мені це дуже підходить, серйозно. Бо є такі ситуації, коли я реально не хочу нічого взагалі. Я не хочу людей бачити. А тут ще треба якось через них пробиватись. Тому я дуже сильно тебе розумію. І те, що якраз оцей заклад, він б мав би, напевно, на це якось вплинути, якби вони хотіли.

Костя 13:33
Угу.

Коля 13:33
Для того, щоб якраз покращити умови для інших людей. Хоча це візовий центр. Не знаю, хто там хоче покращити життя людей. Я не впевнений, що...

Костя 13:41
Ну, там, до речі, абсолютно нормальний рівень був. І там, до речі, працювала якась, це, напевно, не ресепшн, я не знаю, на стійці реєстрації, може це і теж у них, цей ресепшн, працювала дівчина, що спілкується, принаймні, англійською, французькою з іноземних мов. І вона при мені користувалася обома мовами. Дуже прикольно, я подумав, що це доволі непоганий рівень. І я, знаєш, що щось подумав ще? Ніхто не попереджав, що бути дорослим важко, тому що от я тільки що тобі написав перед записом подкасту, що, типу, зараз чайник закипить, я залю собі каву і готовий. Я, коротше, заливаю каву, і в мене під'єднаний вже був до ноутбука під'єднує таку коробочку, куди вмикаю мікрофон і навушники. Я з кавою саджусь за стіл, надягаю наушники, розумію, що я не чую себе, і в ноутбуці їх немає. Воно не світиться нічого. Там можна зазвичай в опціях брати, що такий от мікрофон, а його немає. Я думаю, ну дивно, я все вимкнув, підімкнув ще раз, немає. Підімкнув в інший USB-порт, немає. В третій, немає. Я розумію, що воно не повинно так працювати, що ти вмикаєш в один порт.

Коля 14:50
Ну да.

Костя 14:51
Воно завжди працює. Я такий, що це може бути? Я знаю, що це зазвичай не працює з маками так, але я перезавантажив мак, не допомогло. Я такий, що відбувається? Щоб ти розумів? В підсумку допомогло те, що я з цієї коробочки дістав з неї USB-C кабель, і там цей USB маленький дрот, типу 20 сантиметрів, я просто його іншою стороною переставив, тобто там з обох боків USB-C. Яка різниця в тому, яким боком він втикнути в ноутбук, а який в коробочку, я не знаю.

Коля 15:16
Угу. Та-та-та.

Костя 15:28
Але коли я інший боком розвернув, воно запрацювало. І я такий, бля, ну, окей, добре, це, наприклад, я, який, я не можу себе назвати прям якимось технарем, але мені цікаві якісь гаджети, комп'ютери, я в них просто колись, коли інтернету в дитинстві не було, я просто сидів там і на налаштуваннях Windows, я копирсався. А що робити людині, яка не робить? Я розумію, що вони не будуть записувати подкаст, скоріш за все, ті люди, яким це не цікаво, так? Але як взагалі людям, що не можуть прийти по запису на свій 11.30, як їм спробувати щось зі своїм телефоном зробити? Як вони взагалі виживають? Я реально не знаю, як вони виживають. Як автобус не збивають, коли вони підходять до дороги і такі, ого, якась штука жовте, зелене, ще й червоне. Не знаю, що робити. Давай побіжу через дорогу просто.

Коля 16:22
Бо мені треба.

Костя 16:23
Бо треба, так. А що ви мене не пускаєте?

Коля 16:26
Ти не повіриш, але коли я свій сетап перевіряв перед записом, в мене ще воно настільки, воно дуже стаціонарне. Тому що оцей мій лептоп, М1 який, він у мене на... за моїм робочим столом, і тут під'єднані монітори, під'єднаний мікрофон, зовнішній там цей пульт, мікшер, все, коротше, суперкласно. Я тільки на ньому записую подкасти, бо потім, а, і монтую, записую, монтую, потім вже, в мене ще є інший ліптоп, з нього працюю, з ним всюди користуюсь, тобто я це навіть нікуди не виношу. І оце я сів, записав себе, щоб почути, як воно все. І чую, коли я розмовляю, десь на фоні такі бррррр. Я такий, так, стоять. Це точно не Костін Холодільник з минулого епізоду.

Костя 17:16
На 99%.

Коля 17:17
Але щось... Так, тут ми ні в чому не впевнені. Але от саме коли я розмовляю, воно щось там дребежить. І я такий, ну цього не може бути. Ну, типу... Я увімкнув теж, почав всі дроти перевіряти, я вимкнув і увімкнув GarageBand, не допомогло, потім поміняв на мікрофони, коротше. Що це було, не знаю. Ось десь реально коротнуло теж, може погані якісь ось ці дроти, і воно десь там починає, знаєш, немає цього заземлення, і воно десь починає трошечки коротити.

Костя 17:48
Угу.

Коля 17:50
Я теж просто повитягав різні дроти, повставляв, воно начебто пройшло, я декілька разів перевірив. А потім думаю, бляха, ну а от теж, а як, якщо б я не перевірив, от ми почали б записувати, а потім, ні, я б потім якось відбрихався, що я записую у тебе в квартирі з холодильника, так.

Костя 18:07
У мене на кухні. Я тут з'ясував в коментарях до попереднього епізоду, що мама все ще слухає мене. Наш подкаст. Привіт, мам! Я б подумав, що мине років так десять і напевно ще буде така історія, коли батьки починають. Мама поки що сама там розбирається, все там, якісь відео монтує у себе на телефоні. Я не вмію цього робити, вона вміє. Але якщо станеться так, що років за 10 вона почне казати, ой, у мене тут там чогось не працює, а ми ще далеко від одного живемо, так що, знаєш, приїхати важко і треба розшарити.

Коля 18:49
М-м.

Костя 18:50
Знову ж таки, мама зараз вміє розшарити зі мною, якщо що, екран і щось мені показати. Але якщо за 10 років там з'явиться якась принципово нова технологія, і треба в ній буде розібратись, я думаю, блін, ну це реально важко, тому що... Просто в базових речах, от зараз я сам сидів і такий 10 хвилин, такий, да блядь, ну воно завжди працює. Ну завжди, я просто кожен раз вмикаю і воно працює. Зараз не працює, от чому? От не знаю, а як це зробити віддалено, якщо я це не сам буду робити, а треба голосом комусь допомогти. Ну коротше, мені вже від цього погано стає одразу.

Коля 19:26
Ну, от сучасні технології, вони такі. Нібито ми дуже сильно там кудись рухаємось вперед, і в той самий час щось на просто звичайному перестає працювати. Знаєш, я теж такий, ну як воно може не працювати? Уяви, що та саме ситуація, ти з кимось говориш, тобі кажуть, ну от реально воно не працює, немає мікрофону. Ти такий, я сто разів так робив, як в тебе немає мікрофона?

Костя 19:51
Ага, а вот просто нема, да.

Коля 19:51
А воно реально немає. Так, і все. Ну, коротше, да. З цим, я думаю, що якось розберемось. Якщо треба буде мамі допомогти, є лайфхак. Можеш просто спихнути на доньок. І все.

Костя 20:07
Або пиши на podcast@godibazikaty.com.

Коля 20:07
Я думаю, вони швидше все це зможуть зробити, показати і розказати, що там як робити. Як налаштовувати. Годі базікати.

Костя 20:18
У нас буде hotline для мам для допомоги їм з технічними питаннями.

Коля 20:22
Давай, поки ми не перейшли до нової теми, ще повернемось до тих людей.

Костя 20:26
Давай.

Коля 20:27
Немає в мене такого класного, чіткого переходу, але я теж нещодавно себе піймав на думці, що в нашому дитинстві вчителі ніколи не допомагали, скажімо так, учням, яким було важко вчитися.

Костя 20:46
Скоріше їх соромили, так?

Коля 20:47
Завжди було так. Тобто перший рівень булінга, він якраз ішов від вчителів. Тобто в кожному класі був одна-дві людини. Якийсь там абстрактний Антон, візьмемо просто абстрактне ім'я.

Костя 21:06
У нас є справжній з тобою, Антон.

Коля 21:09
Ну, я не про нього саме зараз. Просто, що є абстрактний якийсь. Ну, хай буде Коля там добре. І от Коля, він двієчник, він тупий, він нічого не доб'ється. І ніхто не намагався його якось витягнути з цього, якось допомогти. Тобто завжди вчителі були першими, хто ставив хрест на цій дитині, ставили клеймо, що цей тупий, І просто людина далі, цей школяр, продовжує вчитися і живе в такому суспільстві, де всі вчителі і всі діти за допомогою цих вчителів вважають, що він тупий і він нічого не доб'ється.

Костя 21:49
Угу.

Коля 21:51
І це просто для всіх норма. Всі так вважають. Він тупий, він далі починає в це вірити. Я тупий. І він навіть не намагається більше нічого з собою зробити. Просто я тупий. Все. Бо так мені всі кажуть навколо. Якось це дуже випадково виплило там в розмові, який, здається, з дітьми теж говорив, що, от я розповідав, що в моєму дитинстві, от у нас не було як такого, ну, я не стикався з таким булінгом, у нас були випадки, там, Тарзанка, я думаю, ти знаєш більше про, кого так називали. Ну, коротше, я про те, що перші, хто починали оце вигадувати прізвища, булити і так далі, це саме були вчителі.

Костя 22:35
Ну так, так.

Коля 22:35
І вони не допомагали дітям. Вони реально не створювали якесь місце, яке було б таке безпечне місце, де кожна дитина могла б...

Костя 22:47
Безпечно, так, безпечно, да.

Коля 22:52
спробувати, може не вийде, але щоб з неї не знущались, не сміялись, може ні в кого, не знаю, не всім даються мови, не всім дається математика або фізика. Тобто школа – це не було таке місце, де ти б міг спробувати, але якщо не вийде, то тебе там підтримують і допоможуть далі рухатись. Ні, там в тебе одна помилка, і далі з тебе будуть знущатися просто до кінця школи.

Костя 23:18
Мені насправді дуже цікаво, чому так вийшло. Я розумію, що це результат системи, яка є, вона все ще є, хоча зараз вже є, це нова українська школа. Я не знаю, наскільки вона успішна. Я, до речі, бачив, і ми, здається, з тобою, може, про це трошки говорили, що... у мене, коли старша донька, здається, пішла в школу, якраз вже була нова українська школа, а вона передбачає, що перші 4, здається, класи дітям не ставлять оцінки.

Коля 23:41
Мхм.

Костя 23:47
І це, власне, для цього і потрібно. Дуже цікаво, що Типу, дітям не треба на начальному етапі мати якийсь сором. Теж з сором взагалі не треба мати потім з приводу оцінок. Не треба мати тиск, напевно. Напевно, через це. Там в них немає оцінок. Але, якби, батьки, ну і батьки дітей, вони всі плюс-мінус нашого віку з тобою. І батьки всередині, здається, першого класу, може навіть раніше десь, типу, в жовтні. попросили вчительку, щоб вона не ставила офіційно оцінки, тому що вона не має права, але щоб у них були щоденники і вона буде, типу, олівцем туди писати оцінки. Тому що як же ж вони не будуть знати, яка успішність у їхніх дітей. Вона їм каже, а вчителька там молода досить була, і вона їм каже, слухайте, ну це ж реформа, вона прямо на то й направлена, що дітям зараз вважається так, це запозичено, напевно, ця історія з якихось там інших розвинутих суспільств, що дітям дослідження якісь, їм не треба.

Коля 24:43
Мхм.

Костя 24:49
Ні, кажуть батьки, треба. І реально вони вмовили, не всім, звісно, вона сказала, що вона не буде вести якийсь там журнал з оцінками, але якщо окремо батькам принципово, вона, значить, не витримала цей кордон, вона прогнулася і така, ну добре, давайте я буду вести вам щоденник. Мені здається, що вся ця система, вона дійсно якось існує. Я, до речі, не люблю, коли кажуть, що школа – це прямо якийсь ад. У мене про нашу школу дуже теплі спогади. Типу, ти досі друг мій. Ну, вона, звісно, у мене класні спогади, тому що ви у мене є, друзі, з якими досі спілкуюсь. Але щоб сказати, що у нас було суперпогано, ну так, у нас були вчителі, які не повинні були бути вчителями, тому що вони об'єктивно ненавидять дітей. Такого не повинно бути. Це правда. І система так вибудована була, що їм просто, тобто вчителям, здається, не було жодної мотивації, знаєш, от цей сейф-спейс вибудовувати.

Коля 25:51
Ну, на, на.

Костя 25:53
І я навіть не про гроші зараз. Мені здається, що їм ніхто навіть таку задачу не ставив. Тому, коли ми кажемо, що не було такого сейф-спейсу, і що вчителі булили, і що вони першими були. По-перше, я хочу сказати, що це не всі були вчителі. По-друге, я не думаю, що вони це робили, тому що вони злюкі бубри. А скоріше, тому що ніхто їх не вчив, що треба по-іншому. Тому що є якісь об'єктивні речі, очевидні речі, прості речі, але поки їх не розкаже хтось, вони, знаєш, найочевидніше може бути незрозумілим, поки хтось його не зробить в систему і не навчить. Я не знаю, як зараз в українських школах, чесно. Але у нас дійсно так було, що якщо ти вчишся погано, то це таке клеймо на тобі.

Коля 26:43
Так, і здається, що в нас зі школи якраз прививали ось цю соціальне порівнювання. У нас є якесь таке соціальне порівнювання, і ти завжди себе маєш ось з кимось порівнювати, щоб знати, в тебе все добре або все погано. Ну, тобто, щось має бути.

Костя 27:01
Угу.

Коля 27:02
І отак от з маличка, типу, зі школи, є розумній, є тупий. І ти себе порівнюєш. Якщо порівнювати з тупим, то ти класний. Якщо порівнювати з якимось супер розумною людиною, там теж одна-дві на весь клас, то ти трошки гірший. І оце от, коли нам прививають, я колись ще дуже-дуже-дуже давно, колись був ще дуже молодий, Я працював в техпідтримці інтернет-провайдера.

Костя 27:31
Угу.

Коля 27:32
У нас дуже хіровий був інтернет, і він дуже часто ламався. Я ще тоді, ще не вивчаючи, не читаючи якихось розумних філософів, психологів і так далі, але я вже тоді знайшов для себе, як правильно відповідати людям для того, щоб в них ось ця агресія спадала і щоб вони легше сприймали погані новини. Коли вони телефонували, я казав, що не працює інтернет завтра або... в різних ситуаціях, по-різному, або через день до вас прийдуть. Вони-то починали, за що я плачу деньги, діямо інтернет, бла-бла-бла. І оце потім я такий, це не тільки у вас, у ваших сусідів теж не працює. Чувак, я тобі клянусь, після цього нуль питань.

Костя 28:16
Як рукой знімає, да? Ха-ха-ха.

Коля 28:18
Абсолютно. Бо люди не хочуть бути щасливими. Вони хочуть бути не гірші, ніж сусіди. Не гірші, ніж їх знайомі. І це мені... Ну скільки мені тоді було?

Костя 28:32
Двадцять.

Коля 28:32
18 років, напевно. Ні, напевно, 18 ще...

Костя 28:34
Може мальчина вина.

Коля 28:36
Так, і оце я в 18 років, я второпав оцю штуку, я коли їм оце почав відповідати, я чесне слово кажу, все, більше питань нема. Вони такі, а, ну ладно, все, бо тому що це не ти такий, типу, невдаха, лузер, а це просто у всіх так. Ну всі погані, ну значить це норм, ну у всіх проблема, ну значить так треба. І оце якраз, я ще тоді оце зрозумів, і просто якраз я розумію, що люди так сприймають світ. Головне, щоб бути, ну, це як, знову-таки, одного там з однокласників якось зустрів, там десь років вісім, напевно, тому. І він такий, о, привіт, здорова, що там, як там, що там, працюєш, машина, квартира єсть.

Костя 29:25
Головне.

Коля 29:25
Просто буквально перші питання. Ну, серйозно. Все, що людей, знаєш, цікавить.

Костя 29:30
Ага. Ну, типу, галочки проставив, типу, так, в житті.

Коля 29:32
Нічого нема. От реально. Да-да-да. У мене нічого нема. От просто нічого нема. От є тільки там велика родина і все. Оце якраз мій скарб, який я зміг

Костя 29:41
Ну, чувак, тут, як на мене, то добре, знаєш, тому що у мене таке враження від таких питань, що якщо є кварти... Ну, про дітей, напевно, знає, я не знаю, що, не важливо, хто з однокласників був, про дітей він твоїх, напевно, знає, але якщо, знаєш, є діти, є дружина, є квартира, є машина, ну, все, можна вмирати. Я не думаю, що, а що, ну, ти все зробив, да, якби, ну, якби, буквально життя закінчене, незрозуміло, що далі робити.

Коля 30:00
Так, ти все зробив.

Костя 30:06
І це дуже, дуже теж цікава штука, тому що я раніше... Десь дійшов до того, і не пам'ятаю вже як, про те, що, знаєш, у мене, у нас, я завжди хочу це узагальнення робити, у мене було таке раніше розуміння, що, типу, одружився, який після одруження логічний етап може бути в стосунках, дітей народити. народили дітей. А далі що? А далі не зрозуміло. І дуже прикольно, що, мені здається, тут вже не узагальнення, а просто моя думка суб'єктивна, що багато людей дійсно відтворюють ці етапи не тому, що вони хочуть цього, а тому, що просто так всі роблять. Як з квартиру і машину. Всі намагаються купити квартиру і машину.

Коля 31:00
соціальний план такий, який ти маєш виконати, соціальний план успішності, інакше ти просто не досяг ніякого рівня.

Костя 31:02
Так, так, так.

Коля 31:08
А потім ще, напевно, коли в тебе вже, напевно, онуки з'являються, в тебе вже з'являється десь там дача. Типу, маєш... Так.

Костя 31:15
Так, десь одночас, щоб онуків на дачу. Мені здається, що цей соціальний план тому і є, щоб коли ти зустрічаєш однокласника чи однокласницю, коли тебе питають, чи є в тебе все це, ти такий є. І він такий, ну, мужик.

Коля 31:31
І ви починаєте порівнювати, що квартира є, є, машина є, є, і в мене є, а яка, а от така. І ви починаєте мірятись, хто краще, хто досяг якогось вищого рівня, тому що, не знаю, в тебе машина з чотирма колесами, в нього з п'ятьма, не знаю, ну, якось так.

Костя 31:47
А потім ви обидва йдете в різні боки, побачалися, всі задоволені пішли додому, приходите, заходите на балкон і дивитесь 5 годин просто в нікуди і впалите сигарету з сигаретою, тому що вам та хата і п'ятиколесна машина нафіг не здалась.

Коля 31:59
Так, так, так.

Костя 32:04
Треба була щось інше, але хто ж думав про що ж там інше взагалі треба було. Так, про школу це дійсно... Складне таке питання. Зараз взагалі я слухав нещодавно «Пряму червону», цей подкаст я згадував в такій фоззі з якимось чуваком веде, і там був колишній міністр освіти, і він розповідав, що там виділялись якісь кошти на те, щоб в прифронтових здебільшого містах будувати підземні школи.

Коля 32:20
Угу, да, да, да.

Костя 32:31
Я подумав, блін, це взагалі новий рівень проблем. У нас був, типу, умовно, комп'ютерний клас, який не могли ніколи і так і не зробили за нашого навчання. А зараз дітям, буквально, перше, що треба зробити, щоб їм безпечно в Україні, безпечно, більш-менш, можна було... І що там зараз, коли ми кажемо про Safe Space, школу як безпечний простір, в Україні зараз це отримало зовсім новий вимір, тобто не рівень нижчого ми опустилися з того, що там психологічну безпеку, треба спочатку забезпечити буквально фізичну безпеку.

Коля 33:02
Трошки інше значення взагалі.

Костя 33:13
Ну таке, таке. Давай і далі, тому що тема, щоб не було надто сумно. Я, не я, ми цього тижня зареєстрували аккаунти в Тредс та в Твіттері. Я все ще називаю Твіттер, попри те, що він X, X. І мені здається, що буде, напевно, може правильним, може просто логічним про це два слова сказати. Ну, по-перше, тому, що якщо комусь зручніше буде слідкувати за виходом нових епізодів там. Це можна робити, буде робити там. Там не можна слухати, але там буде повідомлення кожен раз, коли виходить новий епізод з посиланням на сайт. І можна буде ходити туди. Але у нас, мені здається, я не знаю, чи я проговорював, чи ти, чи я, чи ти, десь в подкастах, але з приводу Тредс не впевнений, але з приводу Твітру була більш-менш принципова позиція не бути там, а тепер ми там. Поговоримо про це трошки, чи не поговоримо?

Коля 34:19
Там можем поговорити, а чому ні? Те, що відбувалось з Твітером, там зрозуміло, що прийшов Маск до влади і, як називають початок анекдоту, прийшов Маск до влади.

Костя 34:35
В бар. Або кудись прийшов.

Коля 34:38
Так о, прийшов, значить, Маск до влади і почав там створювати якийсь безлад. І там, ну, ми як давні шанувальники цієї соцмережі, мікроблогінгу, то, ну, я, по-перше, що там побачив, це дуже багато почало вилазити якогось там просто відосиків 18+, які взагалі не очікував. Це перше, поки він там ось ці алгоритми налаштовував, там був просто якийсь жах. І взагалі була тенденція, що він почав і банити, і відключати сторонні апі для того, щоб всі сиділи саме там, тому що вони там зобов'язують всіх підписуватись, стрічку ось цю налаштовують так, що тобі обов'язково маска, твіти показуються, що він саме класний. Тобто створив собі такий авторитарну соціальну мережу, де він там просто бог і цар, і робить що завгодно.

Костя 35:31
Угу.

Коля 35:36
І багато людей... мігрували тоді на Мастодон, тому що це якраз з'явився оця ідея Федіверса, розподіленої мережі, де можна переносити між аккаунтами.

Костя 35:41
Угу.

Коля 35:52
між різними доменами свій аккаунт переносити, коротше, і багато людей, до речі, це був початок, напевно, якогось такого кінця для мене, тому що з цього моменту я перестав взагалі розуміти, де кого дивитись, на кого підписуватись, тому що хтось залишився в Твіттері, хтось перейшов в Мастодон, але не здобув там ще собі нормальної аудиторії, хтось перейшов на Блюскай,

Костя 36:06
Угу.

Коля 36:16
І я зрозумів, що я на одних тих самих людей підписував в трьох місцях, і вони реально різний контент навіть постять в різній соцмережі. Не знаю, як це у її голові створено, але я просто перестав все читати. Просто нічого з цього не читаю. Інколи заходжу, ну, тобто, я перестав читати певних людей, тому що вони от в мене загубились, і от я для себе загубив ось цю можливість слідкувати. Я просто інколи заходжу в Twitter досі, коли є там якісь часи, треба потупити, ну, як хтось там, не знаю, лістає Instagram або TikTok.

Костя 36:53
Да, TikTok якесь, да.

Коля 36:55
Ну, в мене немає просто, ну, здається, є встановлений TikTok, Instagram, я ними реально не користуюсь. В такому вигляді, як просто можна на півгодини залипнути і щось листати. Я інколи заходжу просто в Твіттер і читаю новосна стрічка, різні люди щось пишуть, щось цікаво розгорнув, почитав і так далі. Це в моєму житті, що взагалі відбулося з Твіттером.

Костя 37:21
Так, дякую. У мене, в принципі, плюс-мінус така сама історія. Я досі можу сказати, що коли ми створювали ці аккаунти, я такий, ну, якби я це рішення підтримую загалом, вважаю правильним, тому що була хвиля, як ти правильно сказав, я так сама пам'ятаю, що певна кількість людей відмовилась від користування Твіттером. і перейшла в Мастодон. Але зараз я просто бачу, що здебільшого українська аудиторія залишається в Twitter і зараз в Threads, де ми знову ж таки тепер будемо.

Коля 37:55
М-м.

Костя 37:57
А в Мастодоні і в BlueSky, і ще ж є в BlueSky, де ми теж є. Там є люди, але там дуже невеличка така фракція людей. В Мастодоні це здебільшого люди технічно обізнані, скажімо так. Зазвичай ще дуже такі, я не знаю, що можу назвати їх ліволіберальними, але люди, що, наприклад, зараз там здебільшого люди, що пишуть, що тим типу AI, це прям заборонити AI, треба регулювати, срочно треба судити якісь компанії з AI, там прям всі супер проти AI, хоча об'єктивна реальність, що AI вже з нами, він нікуди не дінеться, тому що очевидно, так, з'являться регуляції, так, щось буде трошки по-іншому, але очевидно, що це вже з нами, можна сказати, назавжди. І виходить так, що ми тим, що не були на цих платформах, ми тільки собі гірше робили.

Коля 39:01
Ну так.

Костя 39:02
Ми живемо в дуже складному світі. От про Ілона Маска, власника того Твіттера, дуже така штука. Чому ми не були там? Тому що Маск на якомусь етапі української війни проти Росії чи російської проти України, він висловлював...

Коля 39:24
Угу.

Костя 39:25
У нього була така риторика, що Україна все одно програє, тому що Україна замаленька і в неї не вийде проти Росії стоїти чинити супротив якесь довго.

Коля 39:36
Вистояти, да?

Костя 39:39
Тому не варто взагалі Україні допомагати, тому що це просто відтягує те, що і так настане. І це дуже шкідливо. Я знаю, що є люди з такою точкою зору, на мій погляд це дуже шкідливо, тому що Його здебільшого слухають американці, на жаль, які, власне, і припинили потім допомогу Україні. Воно так і вийшло, що, на жаль, для них Україна не в фокусі, вони не тому голосували за Трампа, але вийшло так, що вони цю допомогу припинили. Але зараз нещодавно Володимир Зеленський і Ілона Маска нагородив якимось державною якоюсь нагородою. Я такий, сука, як це взагалі можна в голові одню умістити, що Маск не пише, що Україна повинна померти. Ні, він якось пише так, що я якби за Україну і все таке, але і там далі, знаєш, повна така хуйня. І тут йому Зеленський дає нагороду за те, що, я так розумію, він вимкнув Старлінк, оцей зв'язок, на території Росії і, напевно, на території окупованих територій України.

Коля 40:40
Мхм.

Костя 40:45
Я не знаю точно про окуповані території, щоб Росія не могла там якісь безпілотники зі Старлінком пускати.

Коля 40:51
Мхм.

Костя 40:53
І плюс він ще щось зробив зі Старлінком, якось допоміг українському війську, йому дали державну нагороду. І виходить тепер, що ми бойкотували соціальну мережу. власника якої нагороджує президент України. А тепер не те, що ми на неї йдемо, тому що у нього державна нагорода. Просто я про те, що у мене є всередині внутрішній конфлікт цього приводу. Я розумію, що з етичного точки зору там не все чисто. Про Тредс, це взагалі Марк Цукерберг, він взагалі рептилоид, тому там окрема історія.

Коля 41:28
Наступного.

Костя 41:29
Але про маску це точно не однозначна історія, просто мені здається, що дійсно ми певний час робили гірше тільки собі, тому що якісь люди, що могли нас знайти там, не знаходили, а тепер будуть знаходити.

Коля 41:43
До речі, аудиторія тредс, вони теж цікаво зробили, тому що це, по суті, твітер для людей, які користуються інстаграмом. Тобто це певний зріз людей. І вони реально вже там, я не знаю, мені там різні знайомі приносять. А от я там в Тредсі прочитала, а от я там в Тредсі такий, ну, блін, ну, окей. І там може бути якась така дурня якась, що, типу, я в Твітері читав ще там, не знаю, в 2008-му. Ну, як воно і було.

Костя 42:17
Наступного року.

Коля 42:17
Просто люди пишуть, хто що хоче, як хоче. Там вже свої якісь там внутрішні меми вже пішли в тому Тредсі. Але для нас, як і для споживачів, це, в принципі, воно розмазується по всіх цих соцмережах. І дуже важко зрозуміти. Ти не можеш витрачати багато часу на кожну з них, щоб там знайти щось цікаве. Тобто ти вбираєш, ну, скоріше за все, вбираєш якусь одну і саме знаходишся в ній. І намагаєшся в ній щось знайти.

Костя 42:47
Так, так.

Коля 42:47
Бо, ну, якщо кожного так от листати, ну, це можна, не знаю, головою поїхати. Або мати просто дуже багато вільного часу.

Костя 42:55
Я одразу згадав, як ми з тобою записували один з перших епізодів, зараз я знайду який, про соціальні мережі. У мене, знаєш, так мозок працює, що я пам'ятаю, де я був. Сам я був не вдома тоді, коли ми його записували. І ти сказав одну думку, яку я під час запису не зрозумів, а потім переслухав. переслухав ще раз, здається, цей епізод, і такий, блін, це реально була б дуже класна ідея про те, що було б дуже класно, якщо б можна було в одному якомусь застосунку чи в одній мережі в будь-якій обирати, кого фоловити. Наприклад, я б, щоб мати аккаунт в Твіттері, і в самому Твіттері обирати, що от таку людину я буду з мастодону фоловити, ту людину з тредсу, а цю з блюскаю, і воно, щоб все збиралось в один хронологічний якийсь такий це було б дуже зручно, тому що в мене дійсно зараз виходить так, що є люди, яких я дуже люблю і дуже поважаю, хтось в Твіттері, хтось в Мастодоні, і там дійсно в мене за роки вже сформувалась якась стрічка, і теж є люди, яких я дуже поважаю, хочу їх читати там. постійно забуваю про BlueSky, а потім заходжу і такий, блін, точно, тут є люди, що публікують щось зараз виключно в BlueSky. І виходить так, що щоб всіх бачити, плюс-мінус, якого хочете читати, ну, от як ти кажеш, дійсно, треба заходити, знаєш, в 5 соціальних мереж.

Коля 44:19
М-м.

Костя 44:26
А до Тредса я все ніяк не дійду, хоча він, звісно, мені постійно тепер нагадує. Він каже, типу, ми записали... Ну, якусь з нас нотифікацію присилає. Зараз як епізод номер 5 в соціальній мережі вийшов у нас 26 липня 24 року. Угу.

Коля 44:46
А я от, якщо не помиляюсь, я після цього якраз знайшов, що BlueSky якраз, вони і базуються, вони створили протоколи, який називається ATProto, і от вони якраз і роблять оцю ідею, Типу, як трошечки інша ідея Федіверсу, що всі пости, які в тебе є, вони вже в тебе є за протоколом ATProto, все, що ти публікуєш в BlueSky.

Костя 45:03
Ну...

Коля 45:13
І ти можеш потім це з різних місць додавати, навіть свої пости можеш додавати теж туди в цей ATProto, і він буде автоматично постатись. І, по суті, це якраз є одна стрічка, куди додаються різні твої новини. Тобто це вже там з якогось року вони це намагаються якось розвивати, воно ще не таке популярне, воно ще зрозуміло, що тільки вони там активно зараз це починають якось розповсюджувати, розказувати новини, в різних там, коротше, по подкасту ходять про це, про то додавайте собі

Костя 45:34
Угу.

Коля 45:46
Різні люди, за якими я слідкую, технічні люди, вони ті, що різні фронтенд-новини публікують, вони собі теж почали це додавати для того, щоб все це будувати. Але, напевно, має пройтись ще 5 років. Або якщо воно здобуде якусь цікавості, популярності, отримає від населення, і люди будуть в таке вкладатись, буде прикольно. Якщо ні, можливо, ні.

Костя 46:13
Мастодон схоже, там ідея дуже схожа з нею, але в них трошки, я так розумію, в реалізації є різні нюанси. Мені дуже подобається в Blue Sky, я впевнений, що є люди, що взагалі не чули про Blue Sky, що нас слухають, що в Blue Sky є оця історія, що володарі доменів своїх інтернет-доменів можуть мати в Blue Sky юзернейм, що є їх просто доменом. Тобто у нас, наприклад, наш подкаст в блюскаї має юзернейм godibazikaty.com. Тобто ніхто не може його у нас забрати і ніхто не може зареєструвати його першим за нас. Тому що якщо у нас є доступ до домена, ми завжди будемо мати цей аккаунт. Або у мене там мій блюскай — це kos.fm, як мій блог. Це дуже прикольно. І хочеться сподіватися, що вони якось на якомусь етапі, хтось зрозуміє, що якщо об'єднатися всім і дозволити всім фоловити всіх з різних мереж, то це було б дуже прикольно. Шкода, що це ще не так. Слухай, а ще ця історія. Ти мені показував, що ти збирався на сайті. Воно те, що я так розумію, у тебе вже є. Може, воно вже і буде цього тижня в продакшені. Я модними словами розмовляю. На сайті це розшифровка текстових епізодів. Ти це вже додашь чи не додашь наступного тижня?

Коля 47:48
Я можу додати, яка історія? Є MP3-шки, є окрема тулза, яка називається Whisper, і вона розшифровує.

Костя 47:58
Ага.

Коля 47:59
І я погрався з AI-єм і кажу, ну слухай, у нас тут є багато MP3-шок, ну типу, давай, може, спробуємо зробити якийсь цей, ну, якось розберемо на тексти. Ну, давай. Ми щось починали розбиратися, спочатку він, через те, що є місця, де ми один одного перебиваємо, він погано це зробив, потім я кажу, давай, може тобі якусь виборку скинути. щоб ти зміг навчитись, і через те, що я монтую, я взяв 7-8 різних подкастів, і просто окремо дорожка – це Коля, окремо дорожка – це Костя. І оце все теж закинув, кажу, оця виборка, вчись розпізнавати голоси.

Костя 48:39
Угу.

Коля 48:45
начебто непогано вийшло. Якийсь час воно там щось ковбасило, навчалось і зробило. Причому, якщо це саме на сайті дивитись, то навіть воно там пише «тайм-код», ну, типу, яка хвилина, які секунди. І навіть якщо на це натискати, то можна переключатись прямо на ці фрази. Але це більше як іграшка. Воно прикольно виходить. Там можна почитати нас, В принципі, ну, не знаю, може там на 95% текст повністю правильний. Я це не перечитував, тому що перечитати там 40 хвилин, як ми розмовляємо, ну, ми не для того це пишемо голосом, щоб потім це перечитувати, типу, і виправляти.

Костя 49:23
А Whisper це від Cloudflare штука?

Коля 49:28
Ну, я, до речі, цей текст потім ще закину в іншому моделі, кажу, ну, от, почитай, що тут неправильно написано, і що ти можеш сам ще виправити. Тобто, ну, зрозумій по контексту.

Костя 49:41
Чи ні?

Коля 49:43
чесно кажучи, я не пам'ятаю.

Костя 49:43
Я не знаю, напевно може...

Коля 49:46
Я ставив собі просто як Тулзу, потім мені сказали, що мені краще поставити, здається, Whisper X, тому що він може саме довчитися, тобто його можна донавчити через свої музичні файли, він саме вчиться розпізнавати кращі голоси, перейшов на нього.

Костя 49:58
Угу.

Коля 50:07
Це все безкоштовно, просто через AI ганяю, і якби там Пишеться, що все це згенеровано автоматично, тому можуть бути помилки.

Костя 50:16
Типа перевіряєте, якщо що. Ні, це дуже прикольно. Про всяк випадок ще раз у нас буде на сайті можливість в кожен епізод. В кожен? Чи починаючи з нового? З цього, типу 67-го.

Коля 50:30
Ну, я зробив, здається, останні щось типу 6 епізодів. Ті, що в мене були на компі, тому що вони ж теж займають багато місця. Я їх потім переписую на жорсткий диск, і він в мене просто десь в шафі окремо лежить всі бекапи.

Костя 50:38
Угу.

Коля 50:45
А останні там ті епізоди, що в мене були, я їх всі прогнав. Він всі ці... Ну, насправді, я можу і далі ганяти. Він вже знає наші голоси.

Костя 50:53
Я думаю, що достатньо відверто.

Коля 50:53
Він може... на інших теж. Він може по всіх пройтись і по всім написати. Просто це час треба. Десь, коротше, до останніх точно додамо і будемо пробувати ще таку штуку. Я не знаю, кому буде це цікаво читати, але чому ні? Може там щось...

Костя 51:11
Ні, слухай, я буквально десь декілька епізодів тому казав, що я не розумію, хто на Мегого дивиться, слухає наші подкасти, а потім нам приходиться статистика, ти мені показав за останній місяць. Там реально хтось слухає на Мегого наші подкасти. Я такий, ну ладно, якщо там хтось слухає, то може, ну взагалі... Мені, без жодної прив'язки до того, чи хтось дивиться на нашому сайті, чи слухає, чи дивиться цю розшифровку у вигляді тексту, той факт, що у нас є сайт, дуже тобі велике дякую за те, що ти зробив, Те, що в нас є сайт, де можна слухати, дивитися шоу-ноти, і ще можна буде розшифровку тексту, дивитися. Мені просто від цього кайфово дуже, тому що я дуже люблю інтернет в вигляді, де є сторінка сайту, а не все зав'язано на якийсь там YouTube або Instagram. І те, що там тепер ще є розшифровка тексту, це взагалі офігенно. Тому супер, дякую, що тепер таке є.

Коля 52:10
Ну, типу, ми зі своєї сторони робимо все, щоб слухачам і тим, хто буде, ну, кому це цікаво, щоб якраз по всіх соцмережах можна було це знайти і почитати, щоб можна було, якщо цікаво, перечитати, що ми там яку маячню носимо, можна буде ще це, типу, на сайті подивитись. Ну, якщо люди будуть користуватись, чому ні? Тим паче, що це не так важко, типу, нам окремо це ще додавати.

Костя 52:38
А поки до наступного тижня обіцяти, напевно, не вийде, можемо ще розберемося, як в TikTok нарізати наші кліпи. Типу кліпи в тому сенсі, що не як музикальні, а як вирізки якихось епізодів. Вставляти по 10 секунд якісь клікбейтні моменти, де ми кажемо, що Путін — це добре. Я не думаю, що ми так казали хоч раз. Щось таке вирізати і вставляти в TikTok, тому що я так розумію, що вся популярність зараз через якийсь TikTok приходить, якщо це про щось розмовне чи щось таке. Але не обіцяю відверто до TikTok, а це, може, дітей ми просимо нас навчити.

Коля 53:17
Знаєш, це як кажуть, шкода, що за часів Курта Кобейна не було тіктока, хоча він і так непогано вистрілив.

Костя 53:26
Годі базікати.