Годі базікати

Розшифровано автоматично, тож можливі помилки.

Коля 0:12
Сергій, а ти граєш в комп'ютерні ігри?

Сергій 0:16
Хто мене це питає? Так, це Коля. По-перше, дякую, що запросили мене звати Сергій. Коля, що за питання? Я, звісно, не граю в комп'ютерні ігри. Я доросла людина. Ти граєш в ігри на приставці, це не вважається комп'ютерними іграми. Вони, до речі, називаються відеоігри, по-перше.

Коля 0:36
Ну слухай, наскільки я пам'ятаю, можливо це якісь проблеми в мене вже з пам'яттю, бо я старий, але коли я ще був малий, то в тебе там комп'ютер наче там, не знаю, з дитячого садочка був, і щось воно відклалось в пам'яті, що ти грав в ігри, саме на комп'ютері будемо рахувати, Тем не менш, не тільки грав, а ще й писав статті, типу «Огляд на комп'ютерні ігри». Всі знають таких відомих оглядачів, як Даня Шаповалов і ти.

Сергій 1:09
Ага.

Коля 1:10
Чи може помиляти?

Сергій 1:12
Я навіть не знаю, чи дякувати за це порівняння, чи просто виїжджати вже до тебе з

Костя 1:17
групою колекторів. Ти ж не запитав, в якому він клубі, щоб виїжджати. В комп'ютерному? В комп'ютерному, звісно. Так, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю,

Сергій 1:26
я

Костя 1:26
знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю,

Сергій 1:28
я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я знаю, я

Коля 1:33
Нє, ще паутіна був, здається, на торговій. Ще був якийсь там Нірвана, чи як там біля Антона, клуб якийсь. Ну коротше.

Сергій 1:41
Так, стосовно Ігор.

Костя 1:43
Ну так, олімпійський. Не

Сергій 1:46
з

Костя 1:46
дитячого садка. Але я думаю, що клас з першого або

Сергій 1:51
другого. Просто так мені, ну, мій батько купив комп'ютер додому, і все, моє життя закінчилося. Більше ніяких хобі, ніяких ігор з друзями, ніяких дівчат просто. Все життя з ранку до вечора, зі школи до інститута пройшло із комп'ютером. Я, до речі, пропустив. Ось ви усі грали у приставку, у Sega і у PlayStation. У мене всього цього не було. У мене було Dendy, і потім персональний комп'ютер, і все. І потім Xbox, коли мені вже було 30.

Коля 2:28
Чувак, це не так погано. У мене був Dendy. Ще це був не той Dendy, це був якийсь там, як він там звався, Сюбар, чи якась така дивна назва в нього була. Потім Sega. PlayStation в мене з'явився, напевно, скільки років, 5 тому. Це вже коли дітям купив і все. Тобто це насправді не так погано. Але ж, якщо повернутися, ти ж дійсно

Сергій 2:52
грав в комп'ютерні ігри

Коля 2:54
до цього.

Сергій 2:55
Ну давай починати спочатку тоді. Давай починати з Денді.

Костя 2:58
У мене не було Денді. На жаль, не було Денді. Але я знаю про гру, пам'ятаєте, танчики такі були, там, де, типу, в двох, може було. Може було в одному грати, може було в двох. Як він ще раз називався? Battle City. Battle City, точно. Там, де треба було захищати базу у вигляді Орла.

Коля 3:15
І він зараз є на розумних телевізорах, типу.

Костя 3:18
Серйозно, блін.

Коля 3:20
Ні, давай так, розумні телевізори. Тут навіть не всі люди в нас розумні. А не те, що телевізор. Типу на телевізорах, ось цих смарт-тв, там можна встановити цю гру. У мене точно є на телевізорі така гра. Я грав з пульта телевізора в цю гру. Але мені, знаєш, що заважав? Мені заважав пакетик на пульті, тому прийшлось його зняти.

Костя 3:41
Я грав тільки, мені здається, на Денді грав тільки в цю ігру. На приставці, що була власністю Макса. Макс, до речі, зараз захищає Україну в лавах збройних сил. І може, не впевнений, але може зараз він на справжніх танках катається. Тому я сподіваюся, що йому допомогла. Ці навички допомогли. І останнє те, що я знаю про Денді, що Денді, я все життя думав, що Денді – це щось справжнє. А з'ясувалося, що якщо ти питаєш людей з західного світу, вони, коли кажеш про Денді, вони такі... В смислі, що, який Денді? Ти кажеш, ну, Денді. Вони такі, а не було такої приставки Денді? І я потім з'ясував, що Денді – це піратська копія Нінтендо. Просто. І я такий, а, от воно що, тепер більш-менш стало зрозуміло. Сергій, вибачай, давай про Денді.

Сергій 4:29
Я, до речі, не знаю, чи це правда чи ні, але мені здається, що десь ось ці Nintendo, які були справжні і нормальні, там можна було зберігати прогрес гри. Тобто мені треба було Mario проходити за три доби, а ти міг просто зберегти їх. Це ж не так цікаво. Так, не вайп 90-х.

Коля 4:55
Це ж знаєш, звідки в тебе така тривожність, і ти просто згадуєш всі ігри, в які ти грав, якщо десь одна помилка, то все. Типу, весь твій 10-годинний прогрес, він тупо зникає.

Костя 5:08
До побачення, лузер. Так, так.

Коля 5:10
Типу, якусь там Дюну грав вже це з Сєга, але все одно, коли ти грав, щось не то зробив, все. Тому і ось ця тривожність, вона з дитинства тягнеться, тому що не було шансу на помилку. 100%.

Сергій 5:24
Ну, у мене навпаки. Це, знаєш, якось... Вибудовує характер. Якщо ти можеш грати в контру сім годин, і потім приходить батько, забирає шнур від телевізора і йде спати, і тобі теж треба йти спати, то, блін, стресостійкість вона якось виростає.

Коля 5:45
Слухай, ладно, давай тоді перейдемо до важливого, серйозного питання. Всі ми грали в дитинстві в якісь там стрілялки, і в мене таке питання, а коли от ви почали виходити на вулиці і просто вбивати людей, Тому що я багато разів чув, що коли ти граєш в комп'ютерні ігри, то в тебе стирається ця межа між реальністю і іграми. Ти перестаєш розуміти, де ти зараз знаходишся. І все це насіліє, вся ця агресія, вона переходить просто до реального життя. Коли вже це трапилось з вами.

Костя 6:22
Одразу. Просто в шостирічному віці почав з ножем. Ще до того, як не почав грати. Так, мені просто ігри навпаки заспокоївали, тому що життя на поселку Котовського в Одесі в 90-х було більш неспокійним, ніж будь-які ігри, що мені могли запропонувати Dendy чи Sega. Ну реально, камон, які, блін, ігри.

Сергій 6:44
Ти тому добре грав в Counter-Strike, бо ти вже до цього бився на ножах у дворі, там, за яблукою. В ліфті.

Коля 6:54
В ліфті з вахтеркою.

Сергій 6:58
До речі, я грав у дитинстві в гру «Postal», яка була дуже відома тим, що вона дуже жорстока. Там просто половина гри, ти ходив по місту і стріляв, кого хочеш, надягав кішку на автомат, як глушник. Міг там зайти в бібліотеку та сходити в туалет. Насцяти. Я

Коля 7:22
це скажу.

Сергій 7:25
Дякую за допомогу. Ну, на мене це якось не вплинуло. Я думаю, що це, якщо чесно, я не знаю, може на когось і впливає, і якось провокує агресію. Але за своє життя я нікого не бачив, який би був агресивний в іграх, і потім був такий же агресивний в житті, навпаки. Всі агресивні в іграх, а потім виходять і не знають, як іншому слово сказати.

Костя 7:51
Ти знаєш цей Андерс Брейвік, який в Норвегії, здається, він вбив 70 чимось людей, і ти коли казав про цю гру, дитим можна ходити просто по місту, стріляти в будь-кого, і одягати кішку як глушник на зброю. Він такий, так, а власне, чим це відрізняється від життя? Диво він приблизно так само і зробив. Але, в принципі, так, мені здається, знаєш, тут є очевидна правильна відповідь, тому що оця точка зору, що ігри роблять людей жорстокими, Мені здається, що це було років десь, ця думка була розповсюджена років 20-30 тому назад, коли якраз умовно покоління наших батьків бачило, що ми хочемо грати в ігри і більше нічого. І ця тема не була дослідженою взагалі, тому що не було ігри... тільки нещодавно з'явились відносно, і дослідження тему того, як вони впливають на поведінку людей, майже не було, або не було взагалі. І батькам було, мені здається, просто страшно, тому що вони дивились, що ми робимо, а ми там вбиваємо людей в іграх, і нам сім при цьому, або шість. І вони такі, бля, це жопа, треба щось з цим робити. А зараз, здається, вже ця тема більш-менш досліджена, і там ефект просто протилежний. Він в тому, що навіть якщо у якоїсь людини є якийсь внутрішній позов бути жорстокою, те, що вона може це робити в грі, може навпаки цю жагу до того, щоб бути жорстоким, трошки вгамувати, втомувати, як там правильне слово. Справді ти

Сергій 9:25
читав якісь

Костя 9:26
дослідження? Так, є така історія. Якщо сайт справжнє дослідження.com.ua, можна вважати авторитетним джерелом інформації, я десь про це читав.

Сергій 9:42
12-річні вчені проводять експерименти, ставлять печатки з носорогом на паперах.

Коля 9:52
А до цього, ну, з приводу батьків, я точно знаю, що мій батько до цього грав в якихось там, що вони там, з німцями, типу, билися, і що вони бігали з палками, як з рушницями, знаєш,

Костя 10:05
і, типу, стріляли один в одного.

Коля 10:07
Друга світова війна називається, з німцями билися. Маю на увазі, що вони там, типу, просто десь на дворі гралися просто дітьми, так само війнушки, то, знаєш, Типу, що ж воно не спровокувало, що ти просто поміняв палку?

Костя 10:23
Ну, ти ж в грі, коли ти граєш в казаки-розбійники на вулиці, ти не вбиваєш людину. От в чому, я так розумів, у погляді батьків, в тому різниця була. Ти можеш бігати, ти можеш імітувати те, що ти взяв когось заручники, і ти можеш навіть вбивство імітувати, але це завжди імітація і немає графічного... Типу, еквіваленту цього вбивства. А в відеогрі це може бути досить реалістичним. І тому, ну, от я так розумію в цьому.

Коля 10:51
Але ж там, типу, люди, справжні люди, а тут, типу, просто пікселі.

Сергій 10:55
Нє, я розумію, про що ти кажеш, але... Гра на вулиці, вона... Я пам'ятаю, що мій дідусь, коли я грав у війну, він мені казав, що... Він, так скажімо, крінжував з цього. Казав, що, блін, ну... Що робив?

Костя 11:11
Крінжував. Його треба було в наш перший епізод, він нам пояснив багато слів, я так розумію.

Сергій 11:18
Так, так, ну йому не подобалося. Він дивився на мене і казав, блін, ну не треба Серег цього робити, це не прикольно. Ну, тому я думаю, що ось там це покоління дідусів та бабусь. Воно дивилося на покоління наших батьків і їм теж казало, блін, не граєте в це, не граєте в це, відстій. Так само.

Коля 11:42
Вічна розмова, що про кожне нове покоління кажуть, що вони гірші, ніж їх покоління.

Сергій 11:49
Це вічна розмова у вашому подкасті.

Коля 11:51
Крізь всі епізоди. Слухай, в мене до комп'ютерних ігор дивне відношення було в родині. Наче через це в мене з'явились якісь комплекси, пов'язані з іграми. Якщо ти граєш в ігри, то це значить, коли мама заходить в кімнату, тобі краще з гри переключитись на якусь порнуху, бо за це менше прилетить, ніж за те, що ти граєш в ігри. Тому що

Сергій 12:16
якщо ти граєш, то

Коля 12:19
будь-що, просто сама ця дія, що ти граєш зараз у якусь гру, це щось наче погане. Хоча коли я вже подорослішав зрозумів, що насправді тут нічого такого поганого немає.

Костя 12:32
Що, типу, марнуєш час? В цьому було... Ну, типу,

Коля 12:35
так. А от незрозуміло. Ну, що, типу, просто грати – це погано. Все, такий наратив. Грати – погано. Все. Типу, зараз там прийшов з роботи, можеш посидіти, пограти. Знаєш, в мене навіть... Ну, знову ми все одно прийдемо до того, що десь має бути якийсь баланс. І все залежить від цього саме балансу. Тому що в мене є один знайомий... Який такий майже стрейт-еджер, який супер за здоровий образ життя, не пити, не палити. І якщо ти кажеш, що після роботи піду з друзями в бар, не знаю, кілька коктейлів вип'ю, чи просто пиво вип'ю, то все, для нього це супер погано, не можна пити, і то все. Причому він сам весь свій вільний час, він просто... Граємо в ігри. До роботи, після роботи, замість роботи. Типу, він весь свій час витрачає на ігри. Хтось може, не знаю, там щось ходити пити. Я не кажу, що, типу, випивка — це круто, це краще пити, ніж грати. Нє. Того, коротше, на розсуду кожного, хто чим хоче займатися. Але до того, якщо ти просто замість того, щоб займатись, ну якщо ти весь час дійсно витрачаєш на ігри, або ти там весь час витрачаєш ту саму випивку, то це щось здається ненормальне, як на мене. Але якщо ти там після роботи десь годину можеш там у щось пограти, щоб тобі було легше, там розслабитись, не знаю, просто скинути якусь напругу після важкого робочого дня, або піти в бар, там, випити пиво, то в цьому немає нічого поганого.

Костя 14:08
У мене до вас зустрічне таке питання. Знаєте, тут прикольно, я знаю, що моя мама зазвичай слухає ці подкасти, але це, може, і до неї питання. Вам колись батьки казали фразу «хорошого панімногу», «панімножку». Ви чули її

Коля 14:24
колись?

Костя 14:26
Типу, от у нас була вдома така штука, що коли мама приходила з роботи, і ми там могли з братом і сестрою грати в сєгу там 100-500 годин влітку, коли там канікули якісь, І мама приходила, таке, ну все, треба вимикати. Я такий, а чому? Хорошого понімножку. Типу, блять, чому хорошого, гарного повинно бути понімножку?

Коля 14:46
Гарного має бути завжди і повністю. Ми,

Костя 14:49
типу, народились на початку, кінець 80-х і жили в Радянському Союзі, де просто люди пилили якісь там трубу прямо біля дому, щоб здати її на метал. Чому в нас в житті хорошого повинно бути понімножку? Диво це просто впродовження розмови про баланс. Так, звісно, коли дитина грає постійно в комп, я розумію, що це може трошки напружувати батьків. Вони розуміють, що якщо дитину... Я сам тепер це роблю, якщо дитину не зупинити, не поставити якісь ліміти, вона постійно... Ну, мої просто постійно будуть грати, безперервно взагалі. Але в той самий час... Так, у мене є розуміння, що якщо вони знайшли якусь нову ігру, і їм хочеться в неї пограти, бо вона дуже цікава, я можу дозволити їм трошки більше їх звичайного ліміту пограти. Просто тому, що я розумію, що коли буває дуже цікаво, і ти сам хочеш пройти. І, знаєш, я вже в дорослому віці, коли брав нещодавно другу PlayStation, я реально міг там до третєї ранку сидіти грати, тому що просто ти хочеш піти спати, ти розумієш, що тобі завтра на роботу, ти розумієш, що ти зараз лежеш спати, а далі може бути повітряна тривога, але ти все одно граєш, тому що це дуже цікаво.

Сергій 15:57
А як ти зараз дітям пояснюєш, чому треба мати ліміт на

Коля 16:00
телефоні?

Сергій 16:05
Я їхав в машині з дитиною сюди додому і мені Ліза казала, вона каже, пап, зі всіх моїх подруг тільки однієї є ліміт. Чому в мене є ліміт? Я не хочу ліміт, я хочу грати в телефон. Я розумію твою маму, я хочу сказати просто гарного потроху і все. У мене немає відповідей на всі ці питання.

Костя 16:31
Так, ти знаєш, я погоджуюсь з тобою 100%, я намагаюся зазвичай апелювати до того, що загалом чим дитина стає дорослішою, тим більше у них з'являється відповідальностей, і це підготовка до дорослого життя, яке може бути таким фруструючим, тим, що засмучує. І мене, не повіриш, прям вчора буквально, от вчора була розмова з моєю молодшою дитиною, і вона мене запитала, тато, а чому, коли, наприклад, вона казала, що вони дивились з мамою фотографії, коли вони були маленькими, це те, що вони люблять робити, просто перегляти, коли вони малі були. І вона каже, я там була мала, я просто сиділа в своєму дитячому кріслі, їла шоколад і дивила «Свінку Пеппу». Чому тоді я могла просто дивити «Свінку Пеппу» і гратися, а зараз ви мені англійська мова, іспанська мова? Я кажу, ну тому що так життя побудовано. Ти чим стаєш дорослішим, більше в тебе відповідальностей, і ти, в принципі, так... потрошки звикаєш до того, що коли ти будеш дорослою людиною, у тебе буде дуже багато відповідальностей, і ти будеш сама вже готова розуміти, як з ними впоратись так, щоб у тебе водночас були виконані твої обов'язки якісь, і ти сама знаходила собі час для того, щоб займатися тим, що тобі подобається. І, звісно, їй не те, щоб вона така «О, клас, тато, супер!» Я не кажу, вона не те, щоб дуже задоволена такою відповіддю, вона засмучена, і я бачу, що вона, ну, їй важко з цим, але, ну, так, життя воно в цілому інколи буває важким, ну, я вважаю це нормальним, нічого страшного.

Сергій 18:09
Тобто ти повертаєшся додому, дитина грає, і ти кажеш «вимикай», і вона каже «я не хочу вимикати», і ти кажеш «вимикай», бо життя – це біль.

Костя 18:18
Життя – це

Сергій 18:19
складне.

Костя 18:20
У нас простіше, у них немає приставків, якими вони могли грати, у них є планшети і телефони, вони грають зазвичай на них, і в них є автоматичний ліміт того, скільки вони можуть грати, і більше у нього вони не грають. за рідким якимось виключенням.

Сергій 18:37
Блін, якщо чесно, дуже цікава тема, але не хочу перероблювати цей подкаст в подкаст про батьківство. І давайте спитаю вас про ігри. Чи можемо? Я взагалі про батьківство можу говорити довго.

Костя 18:50
Ми можемо говорити і про батьківство,

Сергій 18:52
і

Коля 18:52
про ігри. І про батьківство, і про ігри. Давай я ще додам з приводу лімітів. У мене так само стоять ліміти у дітей, але, ну, принаймні, Марк знайшов мільйон способів, як можна обходити ці ліміти. Кожного разу, я не знаю, і кожного разу я там щось намагаюся якось знову таки Знайти, як обійти обход ліміту і не знаходжу, коротше, це, знаєш, по колу ходимо, це як у нас в дитинстві, ти згадував там про Сєгу також, що коли батьки забирали адаптер, щоб ми не грали,

Сергій 19:24
вони

Коля 19:24
ж не носили його з собою на роботу. Спочатку ховали вдома, ми знаходили, де вони заховали. Потім, коли вони почали носити на роботу, ми просто пішли купили вже запасний адаптер, вони пішли за ним і вимкнули через інший. Типу, з однієї сторони це якось розвиває, знаєш, якесь таке бажання.

Костя 19:48
Закладку знайти.

Коля 19:50
Ну, типу, винайти якийсь спосіб вирішення проблеми, з якої ти зараз стикнувся, типу, що ти не можеш пограти. І, з однієї сторони, я задоволений тим, що дитина якось знаходить, як обходити всі ці ліміти. З іншої сторони, бляхо, я ж поставив ліміти, типу,

Костя 20:06
що ти

Коля 20:07
все одно граєш так. Ну, типу, з однієї сторони, воно круто, він знайшов, як, типу, впоратися з цією проблемою, а з іншої сторони, е, взагалі, не круто, що просто, ну, зробив не так, як я попросив.

Сергій 20:18
У мене теж ліміти, якщо щось вони працюють. По-перше, коли вона дограла в телефон і там з'явився ліміт, вона йде дивитися телевізор, а з телевізору вже треба мануально проганяти. І коли я це побачив і проганав мануально, вона йде і вмикає на телефоні аудіокнигу. І аудіокнигу можна, наскільки я розумію, слухати безкінечно, бо це не екран. Це мені теж дуже подобається. Але я кажу, що тобі треба скучати. Ти коли скучаєш, тобі в тебе ідеї якісь з'являються. Але я кажу, я не хочу скучати, хочу лепити із пластилину в 10 раз і слухати аудіокнигу теж в 15 раз.

Костя 20:58
Звучить, насправді, не так, щоб дуже погано, якщо дитина хоче щось зробити. Я думаю, що я, як

Сергій 21:04
батько, маю робити життя дитини складніше, а вона має винаходжувати способи, як мене обманути. Така в

Костя 21:13
нас сім'я. До речі, плюс один, у нас плюс 100% я навіть би сказав, коли мені діти кажуть, що вони знайшли новий спосіб побіти ліміт, Я навіть прошу їх, скажіть мені, будь ласка, який. І я обіцяю, я не буду його намагатись заборонити, тому що вони подумали головою, вони знайшли, вони спробували. І мені просто дуже цікаво, тому що я не знаю, як це зробити, я просто хочу знати, як. І я ніколи їх не сварю за те, що вони знайшли якийсь спосіб обійти ліміт, тому що, пляха, вони розумні, це круто. І у мене, теж сказав Сергій, у мене дуже... Я поважаю таку штуку, що я повинен робити їх життя складнішим в якомусь сенсі. Ну, тільки в такому бажано. А вони, це їх задача ворушити свій мозок, щоб знаходити шляхи, щоб мене обійти те, що я їм придумав. Це в якомусь сенсі класне таке... Протистояння мені вона подобається Так,

Сергій 22:10
така гра, яку ти пишеш для неї правила і ти маєш в неї програти

Костя 22:15
Так, колись 100% Ну я вже програю постійно, але колись я остаточно програю Так розумію Так,

Сергій 22:21
так що, давайте про ігри Розкажіть, яка була перша гра, ви пам'ятаєте

Костя 22:25
її? У мене, я жив, вибач, Колі, я просто поки згадав, це в нашому віці мозок вже так не працює, якщо зараз не скажу, то все, не згадаю більше. Я жив на п'ятому поверсі, а на шостому жила тетя Лілія, яка була моїм домашнім барбершопом. І у теті Лілі була така гра, яку в руках тримаєш. Маленькі така приставка, там де можна було вовк і яйця грати. Там де вовк і корзина в нього така в руках, і він яйця ловить. Я просто сука не... Здається,

Коля 22:59
електроніка.

Костя 23:00
щось типу того і я любив цю штуку тому що у нас вдома такої не було і ненавидів її просто всім своїм нутром тому що це якраз та гра про яку ти коля казав почат на початку нашої розмови що типу ти граєш граєш граєш а потім ти починаєш робити помилятися тому що вони швидше ці яйця летять і ти не можеш ти якби який би ти вправним не був вони все одно падають на підлогу і розбиваються і там типу вони скільки там декілька разів впали і ти програв і там сука я завжди програвав майже одразу і я просто не ненавидів цю фігню і ми приходили з братом до неї стригтися я казав Час Ліля дайте будь ласка цю штуку вона даві давала я через би хвилину такий цей блядь і просто ліля в стіну Ну, я не міг, тому що це було дуже дорого для мене. Я розумів, що не віддам потім, щоб так нирку не вирізати. Але це, напевно, була перша гра.

Коля 23:52
Був, до речі, міф, пов'язаний з цією електронікою. Типа, якщо пройти цю гру, то потім буде мультик. Ну погоді.

Сергій 23:59
Серйозно?

Костя 24:00
На тому

Сергій 24:00
екрані? Так. На

Костя 24:03
сірому ілюстрації були намальовані. І звуком, який такий піп, піп,

Коля 24:08
піп, піп, піп. І все. Це мені нагадало. Просто ми з іншими дітьми в дворі грали, розмовляли про цю гру. І один такий, а я пройшов, я побачив мультик. Ми такі і побили його. Жорстоке дитинство.

Сергій 24:27
Бачиш, як ця гра готує до реального життя. Костю вона готувала до того, що він буде виростати і буде програвати раз за разом у кожній грі. Твого друга вона навчила, що треба обманювати

Костя 24:42
погано. А прикиньте, там же 100% хтось зміг її пройти, і потім не було мультику. Я впевнений 100%, що ця людина суїциднулася. Це ж просто неймовірно було важко.

Коля 25:00
Взагалі, наскільки я пам'ятаю, то це була просто копія, радянська копія якоїсь китайської самої. Ну, звісно.

Сергій 25:09
Нє, ну цілком можливо, що її не можна було пройти. Ти мав програти.

Коля 25:20
З приводу першої гри, я пам'ятаю, це мені було, може, 4 роки, напевно, щось з дуже-дуже малого дитинства. Прийшли якісь друзі батька, щось там десь підключили, ну, нам здається, навіть телевізору не було, ледь там не за своїм телевізором, щось до чогось кудись щось підключили, І там, типу, якийсь пістолет. Щось схоже на там, де ти мав би по качках стріляти,

Сергій 25:50
але ти просто

Коля 25:53
в якісь пікселі попадав. І це було настільки незрозуміло взагалі, що відбувається. Ну, я був дуже малий і не розумів взагалі, що відбувається. Але це, як до мене, може там з віртуальною реальністю прийдуть зараз і щось там мене перенесуть. Ну, щось таке воно було. Щось дивовижне з майбутнього, і не зрозуміло, що це взагалі. А потім, напевно, дійсно, це була ось ця штука електроніка, але я пам'ятаю, я з бабусею їздив на Росію до її сестри, і там, десь на вокзалі, вона мені якраз купила цю гру, і я в неї рубився такий. Ну, а потім вже там, типу, Денді, Сєга, і

Костя 26:36
ото все пішло. Серега, ти пам'ятаєш свою першу гру, в яку ти грав?

Сергій 26:39
Я думаю, що в мене якраз була ось ця гра, де треба було по качках стріляти. Duck Hunt, мені здається. Це

Костя 26:45
просто, ну, я

Сергій 26:47
згоден з Колю, це просто віртуальна реальність того часу. Я не дуже розумію, як ця зброя відрізняла, де саме та качка літає. І мені здається, що вона взагалі не дуже

Костя 26:58
відрізняла.

Сергій 27:00
Але здавалося, що відрізняє. Бо там можна було промахнутися, можна було попасти, була дотепна собака, яка їх потім бігала, підбирала. І мені здається, що у мене саме перше я грав на Dendy і саме в цю гру. Це супер досвід.

Костя 27:18
У вас було таке, що коли вам хтось показав, що навіть якщо цим пистолетом просто навіть не в бік телевізору стріляєш, то воно інколи потрапляє, і у вас весь світ такий, та йо-моє, це все було неправдою.

Коля 27:32
Колись був розбір, я десь зустрічав якусь статтю, де розбирали, як воно працює, там воно, типу, як відзеркалюється ось цей, типу, напрямок світла, і він там щось справді міг потрапити, просто він відзеркалювався з іншої сторони, він якось там, типу, відрізняв. Але, чесно, я не пам'ятаю, тому для мене все одно це магія.

Сергій 27:56
Я думаю, що це так на магії працювало. Скоріше за все. І коли у мене забирали шнур, це просто мана закінчувалася. Треба було заряджати приставку на нову ману. І потім можна було знову грати.

Костя 28:12
Тобто у тебе був... Денді... Ти сказав, що у тебе десь в першому класі з'явився комп, так? Тата купив коли. Але Денді у тебе теж був... Ага. Перший, другий. Перший, другий. А Денді було

Сергій 28:23
до цього. Так, я встиг. Так, Денді, там блін, ну Денді це взагалі неймовірний досвід. Коли у тебе є маленький телевізор. Телевізор не як зараз, правда? Коли він там на півстіни. Маленький телевізор на кухні, там де всі ходять і всім щось треба. У тебе стоїть приставка на маленькому стільці, все в проводах. Бабуся ходить, вона спотикається, або її треба перелазити через цю приставку. А у тебе немає сейвів і ти хочеш пограти далі в контру на шостому уровні, бо ти тільки дійшов до того. І це супер інтеракшн із сімейними твоїми бабусями, дідусями, та й з сестрою. Коли вона зі мною грала.

Коля 29:12
А ще не забудь, що перед тим, як поставити цей картридж, треба було подути в нього, обов'язково. Так, а потім поставити.

Костя 29:22
Якщо що, я зараз подивився оця Нінтендо оригінальна, з якою потім зробили піратську версію в Денді і випустили в 1983 році. Мені здавалося, що коли я в неї грав, там, 96-му, 5-му, у мене не було, до речі, знову ж таки, Денді, це тільки у сусіда Макса була Денді. То мені здавалося, що це просто найновіша штука, тому що стріляти по качках, то це просто якась дійсно неймовірна штука. А вона випущена була в 83-му. За 5 років до народження мої. Прикольно.

Коля 29:56
Костя, ти ходив в комп'ютерні

Костя 29:58
клуби? Я ходив в комп'ютерні клуби. Перші, що я пам'ятаю, дивитися, як люди грають в Сєгу. Як і ми всі. Тоді був розповсюджений Mortal Kombat. Тільки я не пам'ятаю, який, напевно, перший чи другий. Коротше, третього точно ще не було. І у нас був в кварталі від дому, від будинку, де я жив з родиною, був комп'ютерний клуб у приміщенні колишньої булочної. І там просто залишилось. Інтер'єр просто залишився той самий, що був. Просто поставили якісь дивні телевізори. Ну, звісно, старі якісь. Такі ще радянські якісь, якщо я правильно пам'ятаю, лампові. І було сєгі, в яких через те, що всі постійно рубились Mortal Kombat, В них, зазвичайно, мінімум на одному з двох джойстиків не працювало, наприклад, вниз або вгору, тобто не можна було підстрибнути в Мортал Комбаті, або не можна було нанести якийсь удар, просто тому що там настільки інтенсивно грали, і ніхто, звісно, не думав купляти нові джойстики, і ти ти поїшов, і якщо тобі ще з тилою у тебе є три якісь копійки, щоб пограти 10 хвилин, то ти і це було типу в мене раз на тиждень наприклад то ти сідаєш а там не працюють джойстик та йоп твою мать і все ну і тоді звісно не працювало не можна було сказати адмін поміняй мені приставку тому що ну можна було в принципі якщо ти дуже сміливий але на іншому на іншій приставці також на джойстик не буде працювати нормально

Сергій 31:27
там до речі мінялися джойстики то можна було замінити джойстики чи їх треба було відрізати і паяти нові

Костя 31:33
Мені здається, що в Сегі можна було. Єдине, що джойстики теж, наскільки я пам'ятаю, були справжні і несправжні, і несправжні коштували, звісно, менше. Саме через це всюди в клубах були несправжні джойстики, вони дуже швидко ламалися, і все, і ти приречений нормально ніколи не грати.

Коля 31:55
А комп'ютерні клуби вже з персональними комп'ютерами, або, як називали в моєму дитинстві, професіональними комп'ютерами. ПК, професіональний комп'ютер. Ну, як вміли, так і перекладали, не знаю. Цим називали

Костя 32:09
монітор.

Коля 32:11
Сам комп'ютер називали монітор? Ну так,

Сергій 32:13
звісно. Бо там просто те, що сам комп'ютер, воно стоїть під столом, його не видно.

Костя 32:19
Системний блок

Коля 32:20
типу. Або системний блок називали процесор. Процесор, точно.

Костя 32:25
Так. Ну, я, якщо чесно, не ходив вже в комп'ютерні, вже з вами тільки коли вже ми, типу, дорослі були, так, щоб коли я був підлітком, мені здається, що якось пройшло повз мене. Може, тому що в мене комп вдома з'явився досить пізно, і я не ходив, тому що я не вмів грати. Тобто, Сєга в мене з'явилася, коли мені було років 10, і ми грали з родиною вдома, реально постійно і багато грали. А компа в мене не було, і тому походити в клуб можна було, але, напевно, не було грошей до це, по-перше. А по-друге було лячно, тому що ти прийдеш, а там якась мишка, що з нею робити незрозуміло вже, кнопки там вже не чотири, як на джойстику, а на 58 на кожній, на клавіатурі 158, ну скільки там, 103, я не пам'ятаю, іще не мишка з якимось колесом, це дуже важко все, я такий, та ні, це все не для мене, я буду просто різати людей ножем на подвір'ї.

Коля 33:22
Я чому тебе питаю, не Сережа? Тому що у Сережа зрозуміло, в нього комп'ютер вдома. На що йому ходити в комп'ютерний клуб?

Сергій 33:28
Сто відсотків, так і було. В комп'ютерний клуб більшість людей ходило через те, що в них вдома не було комп'ютер.

Костя 33:33
Я не можу сказати, що я був такий багатій, що у мене

Сергій 33:37
на всіх був комп'ютер, просто це випадково так сталося. Просто батько якось зрозумів, що його треба мати, і я взагалі йому дуже вдячен, бо через це я потім свою професію. знайшов, і вона теж пов'язана з комп'ютерами. Але так, більшість людей в комп'ютерних клубах, які грали вже в персональні компи, у них вдома не було комп'ютера.

Коля 33:59
Або ходили, знаєш, або ходили вже за часів школи, вже ходили просто групою, щоб разом в Counter-Strike пограти. Чекали там, де 10 людей чекали, коли звільнеться 10 компів, а там, не знаю, всього 8 в залі було і не можна було разом сісти. Просто в мене, знову-таки, з комп'ютерними клубами в мене пов'язана... Те, що я опередив свій час, тому що я ходив з іншою компанією, там, з братом, і ми ходили в клуби, спочатку грали, типу, ну, так, через те, що не було грошей, звісно, ми там, типу, наздавали бутилки і взяли, там, типу, 15 хвилин грати, і ми, типу, спочатку у двох грали за одним компом, типу, давай ти будеш бігати, а я стріляти. А потім це перетворилось на те, що брату це не сподобалось, і він такий, давай, я буду робити все, а ти просто на пробіл іноді стрибати, я тобі скажу коли. А потім все це перейшло в інші ігри, типу там якісь Старкрафт, чи там герої. де я просто не знадобився. І, типу, все. І воно якось так і пішло, що всі ці ігри, вони, типу, почали проходити повз мене. А на той час, коли вже однокласники почали ходити, грати в Counter-Strike, типу, всі разом, це для мене вже було, типу, кілька років досвіду комп'ютерного клубу, бо я просто ходив, дивився, і воно вже було не так цікаво. Сережа, ти пам'ятаєш Counter-Strike, коли він ще був як мод Half-Life'а? І ти спочатку загружав Half-Life, потім ти заходив в моди, там вибирав Counter-Strike. Бо зараз я комусь про таке розповідав, він такий, та ні, та ти що, та не було. Я такий, да чувак, ну дійсно, ти знаєш, це така моя, типу, улюблена байка, та я ще, типу, М16 бачив, коли він був без глушника, а щось, типу, з прицілом. Він такий, та не було такого. Я такий, чувак, не почитаю. Ну, воно було, типу, просто воно було в ті роки, коли про це ще ніхто, ну мало хто знав, воно тільки з'являлось. Типу, знаєш, воно якось випередив це, і взагалі комп'ютерні клуби у нас були дуже популярними, і зараз вони навіть ще десь залишились, хоча у всіх є компи, і всі грають вдома, але вони залишились як таке місце, де можна прийти компанією, ми ж навіть колись там збирались, грали, Дорослими вже, так? Просто прийти до дорослими. Востаннє я грав, напевно, це був якийсь там 20-й рік, напевно, ще до пандемії, щось таке. Ми всі збирались, пішли в комп'ютерний клуб, почали грати в Killing Floor, просто тому, що всі разом, і це весело. Це весело, так? Можна поспілкуватись, пограти разом отут і зараз, хоча якось так ситуативно воно прикольно виходить. Хоча я знаю, що декілька клубів ще працюють, і дійсно всі там збираються в доту якусь пограти, чи ще в щось, якісь рейди піти в World of Warcraft, чи ще десь, коротше. Типу клуби, вони навіть і досі працюють.

Сергій 37:04
Якщо чесно, не шарю, що зараз в комп'ютерних клубах коїться. Я знаю, що є клуби кальянні, і там є приставка, і якісь пуфіки. Ти туди теж приходиш в компанію і граєш в

Костя 37:16
фіфу. Пуфіки це

Сергій 37:18
про людей? Так, про таких з зайвою вагою. Я їх і мав

Костя 37:23
на увазі. Дякую. Що за фетшеймінг?

Сергій 37:27
Що за фетшеймінг, так.

Костя 37:30
Я

Сергій 37:31
погана людина.

Костя 37:33
Я,

Сергій 37:34
до речі, переведу тему. Я, до речі, згадав, коли Коля розповідав про те, як він здобував гроші на комп'ютерні клуби. Я дитині розказував, що можна було раніше здати пляшки, і тобі просто

Костя 37:49
давали гроші.

Сергій 37:49
Вона така, що? Ти просто давав людям порожні пляшки, тобі давали гроші? Нічого. Що це таке? Це класні часи були.

Костя 37:59
Слухай, так і зараз мені здається це працює. Просто краще дитину не пускати в тієї місця зараз приймати. Тоді теж краще

Сергій 38:07
було

Костя 38:07
не пускати, якщо чесно. Ну це правда, це правда.

Коля 38:10
По-перше, зараз є в Європі точно місця, де ти можеш здавати ці жестяні банки, тобі за це якісь там 10-5 чи 10 центів здають, потім пляшки так само пластмасові, зараз навіть автомати такі стоять, ти туди закидуєш, і я навіть бачив, як діти ходять там по парках, збирають ось ці пляшки, порожні пластмасові, щоб потім їх здати і нафармити собі грошей. А в дитинстві це було, по-перше, опасно, тому що ти постійно з різними безхатьками, ну не ти, я, я постійно з різними безхатьками махався та з алкашами за ту бутилку, тому що треба було ж їх назбирати та піти там. Купити або морозиво, або піти в комп'ютерний клуб. Краще, напевно, зробив мій брат. Він просто побачив, як один чувак з нашого району збирає ці пляшки. Він просто тихесенько прослідкував за ним, знайшов його тайнік, де той приховує свої бутилки. Потім вночі обчистили його тайнік, винесли всі пляшки.

Костя 39:15
Просто чотирнадцять, друзів Оушена, пограбування. Це ж треба.

Коля 39:24
Обчистили, коротше, його цей тайнік. І потім вже ми такі подумали, що треба, напевно, було зробити інакше. Треба було потрошку виносити, бо він просто перемислий нік в інше місце.

Сергій 39:35
Тобто ваша думка була не про те, що ви погано зробили. Так, а про те,

Костя 39:41
що... Недостатньо погано. Можна було

Коля 39:45
ще краще зробити. Ми просто не подумали наперед, що можна потрошки виносити, і він тоді б не помітив, що ми знайшли його місце.

Сергій 39:55
І він, до речі, я думаю, що він слухає цей подкаст. Він знайде тебе.

Костя 40:01
буде розплата. Чекав все життя про це. До речі, про пляшки, якщо б вже наш тревел-подкаст, здається, чи то можна... Я десь бачив, чи то в Німеччині, чи то в Нідерландах, чи то в Норвегії, десь, коротше, в супермаркетах, коли ти хочеш купити щось, що продається в пляшках. Там на цих вартість вказана великими цифрами така, що з урахуванням того, що ти повернеш пляшку, потім порожню принесеш. Плюс

Коля 40:30
10 центів за пляшку.

Костя 40:32
В автомат, так. Це в

Коля 40:33
Латвії так само.

Костя 40:34
А в Латвії так само, так. А якщо ти не принесеш пляшку, там знизу просто інша вартість вказана. І там буде, якщо ти не повертаєш пляшку, тому...

Коля 40:43
Там річ в тому, що, умовно кажучи, євро 20 коштує кола чи ще щось, плюс 10 центів, мінус 10 центів за пляшку, умовно кажучи. Але ж ніхто їх не здає.

Костя 40:57
Я впевнений, що в Норвегії здають, але то ладно.

Коля 41:00
Я маю на увазі, що тут же стоять цілі апарати, де ти можеш просто принести, закинути і тобі 10 центів за це.

Костя 41:07
Треба буде не забути, після того, як ми запишемо цей епізод і ти його змонтуєш в iTunes чи в Apple Podcast, де ти робиш жанр поміняти на... Знаєш, у нас було якийсь там лайфстайл. Лайфхаки. Не лайфхаки, а тепер треба блоги і життя без хатьок. Просто інша категорія трошки.

Коля 41:27
Можна ще просто до комп'ютерних клубів хочу додати, що була ще історія. Спочатку ж ми всі грали. Ладно, ми всі. Я грав, коли я був в комп'ютерних клубах і дивився, як грали інші.

Сергій 41:40
Так, точніше.

Коля 41:42
Також. Так, це буде правильне формулювання. Спочатку була локальна мережа, всі грали між собою, а потім вже коли почав з'являтися інтернет, всі перейшли до онлайн-ігр світових мереж. Я пам'ятаю ще історію, мій брат тоді жив в Києві, він тільки почав грати в Ultima Online, і вона йому дуже сподобалась, він приїхав в Одесу і не знайшов її в комп'ютерних клубах. Але він ж суперозумна людина, це той брат, який обчистив чувака на пляшки. Він привіз з собою диск з Ultima Online. Він проходив просто в комп'ютерний клуб і каже, що є така гра, про неї в Одесі ще не знали, а в Києві це вже був. Бум, це було супер круто. От, і він просто з диском, типу, приходив в комп'ютерний клуб і каже, от я така гра, хочу в неї пограти, типу, в неї спочатку встановлювали, ну, типу, щоб час не йшов його, вони спочатку його встановлювали, потім він вже заходив, потім там на якийсь там сервер київський і починав грати. І це було ще до того, як в Одесі почався такий бум ультіми, там навіть свої ці сервери, шарди відкривали. От, колись було і таке. і таке застав, і навіть зараз теж комусь розказати, то просто люди спитають, а що таке Ultima Online?

Костя 43:03
А що таке диск? Тебе спитають, що таке приносив диск? А у мене таке питання. Мені здається, що це

Сергій 43:10
одна з перших онлайн-ігор на той час, яка була. Мені здається, Диабло була онлайн, і Ultima. І Ultima, може, навіть раніше.

Коля 43:19
Діабло друга, але я не думаю, що вона сильно онлайн була.

Сергій 43:24
Там був онлайн, там був батлнет.

Коля 43:26
Можливо, але просто знову таки не можна не згадати мого брата і його любов до ігор, він пройшов другий Діабло всіма персонажами на всіх рівнях складності.

Костя 43:38
Всіма персонажами це так для тих людей, що взагалі не знає, що це за гра.

Коля 43:41
А їх там типу шість. Шість різних персонажів, три рівня складності. Типу, 18 разів пройшов другий Діабло просто.

Сергій 43:50
Він вже був адміном в комп'ютерному клубі, так?

Костя 43:52
Так, але...

Сергій 43:53
Це

Костя 43:53
до

Сергій 43:53
цього? Ні,

Костя 43:54
ні.

Коля 43:54
Пройшов він ще до цього. Це якраз, напевно, його десь... Боже, я навіть не знаю. Це наш сьомий, восьмий клас. Його там дев'ятий, десятий. Це ще до того, як він був адміном в клубі. Спочатку він просто замість того, щоб ходити в школу, він допомагав адмінами і за це мав можливість. Він отримав гроші, він отримав можливість безкоштовно грати.

Костя 44:17
Тобто, якщо ми спробуємо скласти певний такий часопис життя твого брата, то це буде десь посередині між тим, як він обчистив безхатьки і забрав в нього пляшки, та тим, як він став адміном в клубі. Десь між цими двома подіями він пройшов 18 разів цю гру.

Сергій 44:33
Правильно все? Я так тобі

Костя 44:34
скажу,

Сергій 44:35
тобі, щоб 18 разів пройти Діабло, треба дуже багато пляшок вкрасти. Дуже багато. Тобто, я думаю, в нього

Костя 44:42
була банда. І

Сергій 44:43
він

Костя 44:44
був її лідером. Можливо. Тепер ми хоча б розуміємо, пам'ятаєте, коли в новинах писали, що банда вкрадачів пляшок дісталась до Одеси і тепер пляшки зникають у всьому місті. Ми тепер хоча б розуміємо, хто був ватажком цієї банди. Принаймні, через багато років цей злочин можна вважати розкритим.

Сергій 45:06
А можна ще додати, що це детективний подкаст в якусь категорію?

Костя 45:12
Ми будемо як True Crime. Це треба зробити, щоб нас не заблокували. У мене питання теж про ігри, але воно не стосується безпосередньо того, хто що грав. Хтось з вас писав статті в журнали про ігри, може? Ну так, чисто, знаєте,

Сергій 45:28
пальцем

Костя 45:29
в

Сергій 45:29
небо тупо. Я писав. Блін, я знав, що ти спитаєш, і я намагався згадати щось про ці часи, але у мене дуже якісь поверхневі спогади про це, якщо чесно. Я писав, якщо коротко розповісти, це було, мені здається, клас сьомий, і я тоді дуже багато читав журналів про комп'ютерні ігри, був журнал «Мій комп'ютер», був журнал Мій ігровий комп'ютер. І саме із цими журналами я зрозумів, що таке підписка на журнали. Зараз є підписка на subscription на якісь програми, а тоді була підписка на журнали, що ти платиш якусь ціну зі знижкою за всі журнали за рік і тобі вони просто в поштову скриню їх переносять і ти їх забираєш і читаєш.

Костя 46:20
Мені здається, я пам'ятаю, що ти розумієш, зараз ти не дуже гарно пам'ятаєш, мені здається, це було ці дві підписки, ти оформив після підписки на Cool Girl, але продовжуй. Блін, в Cool Girl були дуже класні плакати. Це в Cool, здається, не в Cool Girl. В Cool

Коля 46:38
були плакати.

Костя 46:38
В Cool

Коля 46:39
були постери, так? У мене був Децл в повний зріст. У мене

Костя 46:42
був Кристина Агілера. Я забув, що тут одні експерти по постерах. Так що, розкажи, будь ласка, як тобі прийшла в голову? Ну, коротше, просто розкажи нам про те, як ти писав статті.

Сергій 46:54
У мене було два знайомих,

Костя 46:55
друга зі

Сергій 46:55
школи, це був Кирило, і був ще Андрій, я не пам'ятаю, яка його фамілія. Він там небагато з нами вчився. Блін, ну комусь з них, мені здається, прийшла в голову ця думка, що можна написати, що просто в журналах приймають статті від рандомних людей. І ми просто почали писати. Я не пам'ятаю, про що саме я написав першу статтю, але вона була... Так, у мене була

Костя 47:19
серія, серія

Сергій 47:20
статті. Я був оглядачем футбольних ігор. Це було нескладно, бо вони всі однакові, якщо це бути. Ти просто пишеш одне і те саме, іноді слова

Костя 47:33
переставляєш. А потім робиш «Find and Replace» в текстовому редакторі, міняєш назву ігри.

Сергій 47:39
Я, до речі, навчаюся користуватися Microsoft Word там якимось 95. Так, я надслав, я кілька статей надіслав, і потім я дуже був задоволений, коли вони одну опублікували. Я був просто в шоці. І мені навіть ті гроші заплатили. Як зараз пам'ятаю, там була одна колонка, Це було 75 гривень і двій колонку було 70. Я думаю, що вони не знали, що це дитина, сьомокласник просто надсила їм статті і було щось, чому там так багато помилок. Але, напевно, там були коректори, які їх виправляли і потім публікували. А може вони і

Костя 48:20
там всі статті діти писали. Не знаю. Блін, це круто. Це, знаєш, просто, що було зрозуміло, що ми сьогодні запросили не просто друга з нами поговорити, але ще й професійного журналіста, оглядача комп'ютерних ігор.

Коля 48:32
Відомого оглядача комп'ютерних ігор, так.

Костя 48:35
Так, так. Який подкаст

Сергій 48:36
такий, відомий оглядач? Ну, до речі, я був в ті роки гордістю сім'ї. Потім її дідусь збирався журнали, вони там десь у нього лежали. Мені здається, що у мами десь вони і зараз є. Треба подивитися.

Коля 48:57
Якщо знайдеш, давай якось фотку.

Костя 49:01
Ми викладемо це в першу чергу в нашому каналі в Кремліграмі, а потім вже на сайті godibazikaty.com.

Коля 49:08
А є якась ностальгія за тими іграми, які раніше були, чи якось намагався ти щось поставити, пограти, ну, про той самий футбол тих років? Я розумію, що дещо вже навіть працювати не буде через ту зміну архітектури, операційної системи і то все, але чи є якась у тебе така ностальгія, там, у щось таке старе пограти, там, StarCraft перший, чи там, не знаю, ті самі герої треті, чи там ще щось таке з того часу?

Сергій 49:36
Ну, до речі, у мене ні, якщо чесно. Але я дивився наразі, як це зробити. Я подарував одному своєму знайомому, мені здається, пів року тому. Зараз є взагалі такі маленькі девайси. Вони виглядають як ось ті Тетриси, які раніше були. І там просто тисяча ігор із 90-х років. 100 ігор із Nintendo, 200 ігор із Sega, GTA I, GTA II і т.д. Вони не дуже багато коштують, десь 70 доларів чи щось таке. Є різні ціни. Але можна купити, можна пограти. Я трохи пограв у його приставку до того, як подарував її. Подивився, як там воно працює. А щодо ігор... Так, щоб запустити на компі, вони у мене не запускаються. Я згадував, яка була у мене перша гра на персональному комп'ютері і згадав. І я її знайшов у стімі, але вона не буде працювати.

Костя 50:40
А що за гра? До речі,

Сергій 50:42
ви знаєте, що Джордж Лукас, який зняв Індіану Джонса та «Зоряні війни», він випускав ігри, і

Костя 50:49
ігри він

Сергій 50:50
теж випускав, як Індіана Джонс, він знімав його зі Спілбергом, і ігри він теж, мені здається, зробив у співавторстві з Спілбергом, і в них були круті ігри, повний фул троттл, повний газ, мені здається, я в них не іграв, але це була не перша гра, але вона була дуже класна. А перша називалася The Dig, і вона теж від цих авторів двох. Але мені здавалося, що це якась гра про космос, бо там перша місія, треба було десь в космосі біля метеориту щось знайти. А зараз я дивився цю гру на Ютубі, і там взагалі не про космос, там просто... Взагалі щось інше. Перші дві хвилини про космос, ми просто не могли її пройти, цю місію з космосом, бо там було все на англійській, ніхто англійську не знав, ні я, ні сестра, ні батько. І ми такі, блін, що треба робити? Ми нажимали просто там на метеорит і нічого не траплявся, і ми такі, блін, ну ладно, все, закриваємо, пішли грати в денді, там все зрозуміло.

Коля 51:50
Ви грали в рок-н-рол-рейсінг?

Сергій 51:53
Так, так.

Коля 51:57
До речі, його можна зараз купити офіційно в батлнеті. Є, називається, десь там щось, батлнет-аркада. І там от збірка ігор, і там є цей рок-н-рол-рейсінг, і його можна поставити собі і пограти.

Костя 52:13
Що таке в батлнеті? Давай так, для тих, хто...

Коля 52:16
Батлнет – це, типу, стіму, але з іншими

Костя 52:20
іграми. Тобто це магазин для ігр, так?

Коля 52:22
Магазин для ігр, так, так. А це ж, напевно, це історія для іншого подкасту, що, типу... Спочатку то саме про ігри, про музичні платформи, про серіали, що спочатку воно було всюди, і ми там через торренти якось качали, потім з'явився один сервіс, де звідки можна було нормально все це офіційно купити, поставити, чи подивити серіали, чи послухати музику, а зараз знову з'являється безліч всіх цих платформ, так само ігрових, є там EA, платформа, Battle.net платформа, что там, Epic Games платформа, Steam платформа, і, короче, знову з'являються осякі безліч різних ігр, ігр платформ, де можна, короче, і ти вже на одній не можеш знайти, я на іншій. Тут еще хотів додати, що все одно нам прилетить в коммента, знайдеться якась людина, яка скажет, що, типу, ми не справжні, що ми школота, що насправді треба там собі було перфокарти в сраку сувати, щоб якісь ігри пограти, чи там ще щось. Ну, типу, блін, ну ми розповідаємо про свій досвід, ми не кажемо, що ми найстаріші люди в світі, у всесвіті, ми просто ділимось тим, що було у нас, і то, через що ми проходили, як воно в нас проходило. Тому добре є ті люди, які... перші гралися в камінці просто десь там з мамонтами. Ок, пишіть в коментах, що ви

Сергій 53:49
класні. А що, у вас вже є хейтери?

Коля 53:53
У нас хейтери є завжди.

Сергій 53:54
Я поки що тільки знаю, що Костіна мама слухає подкаст, і моя. Ну,

Костя 53:59
а що недостатньо?

Коля 54:00
Моя не слухаю, я її не розказую, просто щоб не збільшувало кількість хейтерів.

Костя 54:04
Ну, насправді, хейтери були до того, як ми почали записувати подкаст. Зараз це просто фанати, бо ми, як справжні піар-титани, ми розуміємо, що навіть поганий піар – це теж піар. Тому ми полюбляємо, коли накидують щось. Це класно. Коли ти згадав Rock'n'Roll Racing, це для тих, хто не грав, може не знає, це гра на SEGA, яка виходила. І в мене SEGA, до речі, досі улюблена платформа для будь-яких комп'ютерних ігр, тому що я просто в неї грав більше, ніж в будь-що. І я буквально цього тижня закінчив проходити DUNE 2 Battle for Arrakis. Просто поставив собі ему...

Коля 54:46
Вітнава.

Костя 54:48
Без

Коля 54:48
денджер-атек.

Костя 55:03
Я тоді ще ставив собі емулятор і навіть там грав в Dune, але там дисплей все ж таки був дуже маленький. А на компі зараз дуже прикольно. І знаєш, що я зрозумів? Я останній раз, коли грав тоді в Dune, я англійського тоді дуже багато знав. А тепер те, що ти казав... Те, що ці танки і всякі броньові машини кажуть, коли натискаєш на них, це репортинг і acknowledge. І я такий, господи, це було не good morning, не... Я тепер розумію, що вони кажуть. Я такий, ого, це просто... Я думав, що половина магії просто зникне через це, але ні. В принципі, норм. І там, коли...

Коля 55:45
Ордоси, Атрейдеси і Харконнени.

Костя 55:47
Так, я проходив зараз тільки сіненькими та червоними, але пройшов спочатку до кінця і тими іншими, і зеленими не проходив ще. І ні, магія не зникла, це все ще просто неймовірно крута гра, там тепер, звісно, так, можна робити сейви, і ти там згадував, що В сєгу щось зробив не так, і все пішло по тому місцю, там насправді, коли ти проходиш кожен рівень, вони тебе давали код для того, щоб можна було наступну разу його не проходити, а одразу по коду перейти на наступний. І це такий, хоча б це був вид таких сейвів, але так, в середині рівня не можна було раніше зберегти. Зараз, звісно, в емуляторах це можна. І, блін, це просто неймовірно крута гра. Зараз ти ще згадав Rock'n'Roll Racing, я такий, о, я знаю, що я буду проходити наступне.

Коля 56:32
До речі, ця ідея з сейвами, вона ще на денді була. Була гра Aladdin, і там ось цей типу код, який ти можеш ввести і перейти на інший рівень. Jasmine Aladdin, Aladdin джин. Це пароль для того, щоб перейти на останній рівень. Ось, знаєш, роки минають, а ти пам'ятаєш ці речі просто, наче це було вчора. І воно просто залишається назавжди.

Костя 56:57
Серега, що у тебе таке є, що ти пам'ятаєш? Я пам'ятаю пароль

Сергій 57:00
на

Костя 57:01
безсмерття

Сергій 57:02
в думі і на всю зброю в думі. IDDQD і IDKFA. І це на все життя. Це

Костя 57:11
на

Сергій 57:12
надгробному камені, я думаю, моєму можна написати. Бо це єдина річ, яку я пам'ятаю з дитинства і буду пам'ятати.

Костя 57:21
Ну, тобто, я, щоб потім мені не сказали, що я тільки вас питав, я пам'ятаю в Mortal Kombat на сегі, в Ultimate, який був, там був, наприклад, якщо взяти Sonya, цю гачовіху, в неї був Brutality XCBXCBXABZC. Тобто, кожен з нас щось пам'ятає.

Коля 57:44
А ще верх-верх, вниз-вниз, ліво-право, ліво-право, BA, старт.

Костя 57:49
Це

Коля 57:50
фаталіті якісь? Це, коротше, ні-ні-ні, це якраз, типу, в Mortal Kombat було, розробники додали цей чит-код, і ти міг там обирати, типу, хто вже є з наступних бійців, типу, якісь там скриті бійці, хто там Шао Кан, ще там якісь там Мотаро,

Костя 58:08
Логічно, що це не міг бути Fatality, тому що якщо там був старт, то це не могло бути частиною Fatality. Ви

Сергій 58:15
взагалі розумієте, наскільки ця Mortal Kombat дивна гра? Бо там були Fatality, Brutality і Babality.

Коля 58:25
Френшіп, чи як він там був? Френшіп

Костя 58:27
був, і в якійсь, мені здається, чи в другій, чи в третій частині був ще анімаліті. Типу, здається так. Коли перетворювався на... Тварину якусь, так.

Сергій 58:38
Бабаліті мене завжди дивували. Я не знаю, чи так воно називається. Ну,

Костя 58:41
щось

Сергій 58:41
таке.

Коля 58:42
Розробники вигадали дуже багато способів, як можна вбивати.

Костя 58:48
Прикольно. Так, це таке, типу, ну, граємо, а дитина... Бабаліті не вбивав. Ти просто чи ти, чи твій суперник перетворився

Сергій 58:54
в

Коля 58:55
дитину.

Сергій 58:55
Перетворився на дитину,

Коля 58:56
типу.

Костя 58:56
Мені здається, що там в якійсь варіації обидва суперники перетворювалися в дитину навіть. Я не пам'ятаю, чи в дефолтній версії, але точно там була якась історія, коли... Стандартна версія була, коли це твій суперник, якого ти переміг, він перетворювався на дитину. Але були якісь, де, типу, обидва гравця. Але не пам'ятаю, як це

Сергій 59:19
працювало. Я, до речі, хотів сказати про Дюну. Я не грав ні в Дюну і в інші такі старі стратегії не грав. І, може, це на мене повпливало в гіршу сторону. Я просто не можу грати, я ненавиджу ці реал-тайм стратегії. Бо мене бісить, що ти граєш, відбудовуєш свою базу 40 хвилин і просто на тебе набігає якась скотина, розвалює її на 90%. Ти там якось відбиваєшся і потім від тобі треба відбудовувати її просто ще годину. І він продовжує набігати на тебе. І я просто не можу цього витерпіти. Просто перший набіг, я вимикаю комп'ютер, починаю кричати, і все, я більше в це не граю.

Костя 1:00:01
Чувак, спробуй Дюну. Дюна насправді така, там буває. Буває, в принципі, таке, але рідко. І якщо, знаєш, я коли ходив в кіно на Дюну, я такий, блядь, це цей червяк, вони його там називали якимось ім'ям, чай, блядь, лохут, якийсь хуют, я не пам'ятаю. Це просто черв'як, ми його завжди називали черв'як. Нічого собі, просто черв'як. Дюна не така. Там буває те, що ворог набігає на твою базу, і вони постійно це роблять, але через те, що це була Сєга, і там обмежена можливість була зробити це дуже розумним, твій супротивник завжди робив це максимально тупо, зазвичай. Там не будеш ти кричати на телевізор. Скажу

Сергій 1:00:45
правду, я не буду грати в Дюну. Я, до речі, хотів вас спитати, чи у вас змінилися звички ігрові в те, що ви грали в дитинстві, і що ви зараз пороблі полюбляєте?

Коля 1:00:56
Я можу перше відповісти, я в дитинстві не грав. Грав мій брат, я дивився. І як тільки, я не знаю, пішла епоха інтернету в комп'ютерних клубах, воно вже стало мені нецікаво просто дивитися, як вони там грають. І я почав цікавитись тим, як той інтернет працює, чому ці сторінки всі працюють. І мене щось потягнуло в цю сторону. Дало перший такий поштовх до, напевно, майбутній професії, але про то колись потім розкажу. А зараз був час, коли я щось, після того, як я купив PlayStation, якісь ігри затягнули, і щось я проходив таке, щось типу Horizon, де там цікава історія, лор, і ти можеш, типу, як міні-серіал це дивитись. Типу, я там проходив, потім, коли була якась там катсцена чи там ще щось, і вся родина збиралася, ми такі дивилися, що ж там далі буде відбуватись, яка там історія. Тобто, взагалі в мене не було ніякої любові до комп'ютерних ігор. Зараз у щось можу пограти, просто щоб почілити і потупити у щось.

Костя 1:02:06
Я, як ви зрозуміли, людина, що цього тижня пройшла гру на сегі, у мене нічого не змінилось. Ну, єдине, що, в принципі, у мене немає PlayStation, або якоїсь там іншої. У мене немає PlayStation. PlayStation-а, напевно, так? Все ж таки можна відмінювати це слово. в українській мові, і немає інших приставок, а з комп'ютерів в мене тільки MacBook, а вони мені здається, я не пробував, коротше, мені здається, що вони з іграми не дуже дружать. Коли в мене був тимчасовий PlayStation нашого спільного друга Артема, я грав в FIFA залюбки, я купив собі FIFA, і мені дуже подобалось. Це єдине, що я залюбки грав зараз, але я, якщо чесно, спеціально не купую PlayStation, тому що я розумію, що якщо я почнув купляти ігри, Я розумію, що вони дуже прикольні. Я колись полюбляв на компі грати в GTA, а я розумію, що якщо я б купив зараз нових GTA, які зараз на 100-500 рівнів вищі за якості, я просто не буду працювати, не буду нічого робити.

Коля 1:03:09
А з приводу фіфи, от я як раніше не розумів всіх тих, хто грав в фіфу і всі ці спортивні ігри, які і зараз не розумію, вже, знаєш, покоління помінялося, типу, вже мої діти грають у фіфу, а я все одно в неї не можу грати. Я от, ну, просто не розумію цю гру взагалі.

Костя 1:03:30
А там просто гол треба забити, я думаю, що тобі якщо раніше підказали, то може воно пішло. Ну, ти

Сергій 1:03:38
просто і футбол не полюбляєш, так?

Коля 1:03:40
Ну, тут, блін, якось важко, не знаю. Діти грають, є там і FIFA, якась там остання, і яка була до цього, і NBA грають, там, 2024, 24К, як вони там називаються, не знаю. Коротше. 24К. 24К, я розумію. Марк любить в таке грати, друзі до нього приходять і вони такі, давайте з нами. Я такий, да Боже, ви хочете, щоб дивитися, як старий дід плаче, бо я не розумію, як воно там відбувається і нащо в це грати.

Сергій 1:04:15
Ну, всі пред'яви до фіфи, вони... Справедливі. Треба це сказати, вона не міняється, вона така ж сама. І я думаю, що в цьому її сенс і залишається. Це як Дюна у Костіна. Вона, як і була, в 96-му така вона з трохи кращею графікою і залишилася. Це, ну, я не знаю, мені здається, що це соціальна гра. Тобто ти приходиш з друзями там додому чи в бар, вмикаєш її, там є свій етікет. Ти маєш спочатку обісрати свого суперника, сказати, що він програє, і ти знаєш, що краще за нього, потім ви починаєте грати, і потім

Костя 1:04:57
це

Сергій 1:04:58
якось закінчується. Але це, знаєш, це як дуель. І це не набридаємо. Я досі граю, ми збираємося із друзями, влаштовуємо чемпіонати, розігруємо кубок, п'ємо пиво і їмо

Коля 1:05:11
піцу. Мені такі спільні ігри більш за все заходили, є декілька ігр на Плейстейшені, які, як вони, типу категорії Плейстейшен Плей, чи як там вони називаються. Це, типу, коли щось запускається на екрані, а ти з телефона управляєш цим і граєш. І ми багато раніше збирались в мене в офісі, що в Одесі, і рубашились такі ігри там.

Костя 1:05:36
Зумці, знання сила.

Сергій 1:05:37
Knowledge is power. Knowledge is

Коля 1:05:40
power. Так, так,

Сергій 1:05:42
так.

Коля 1:05:42
Францис Бекон. Ще там є чипманки, чи як там воно, якісь там обіз'янки бігають. Ну, коротше, є декілька таких ігор. І от з дітьми. А, It's You. Так, там як. А, It's You, точно так. Це ти. От, і там, типу, збираєшся, фігачиш, дуже цікаво і різним... людьми з різним віком, граєш, там, з дітьми, не знаю, просто з колегами. Ну, такі ігри цікаві. І це, напевно, можна пограти. Хоча я, в принципі, така людина, що за компанією я можу навіть спробувати у фіфу. Ну, хоча, ні, ладно. Я така людина, що я за компанією зможу, напевно, будь-що пограти, ну, крім фіфи. Ну, правильно.

Сергій 1:06:19
Бо у фіфу починаєш грати, і це як лішай. Ти отримуєш його, і більше ти нічого не можеш з цим зробити. Це

Коля 1:06:27
ти з лішаєм. І сині подушки потім.

Костя 1:06:30
Скажіть мені, що з іграми в цих окулярах або в шоломах віртуальної реальності? Я ніколи не грав в такі ігри. Чи пробували ви її, чи цікаво це, чи прикольно, чи це все ще не якась штука, що не готова для комерційного використання?

Коля 1:06:44
Не на часі. В мене є VR від PlayStation, і є ігри для цього. Не знаю, як цікава якась іграшка, напевно так, але в таке щось грати дуже довго в мене якось воно не заходило. Типу, є якісь там ігри, де ти мечами під музику щось робиш, якісь там блоки, які на тебе летять. Типу, хтось прийшов в гості, ти їм вмикаєш таку штуку, вони такі, о, прикольно, і все. І далі цей шолом на поличку стає і до наступних якихось гостей. Так, щоб постійно в цьому грати, напевно, не знаю, у мене це не пішло. Взагалі, навіть я дивлю, що діти не вмикають його, тому якось...

Сергій 1:07:25
У мене та ж сама історія. У мене не мій, я взяв пограти вже рік тому майже, і він лежить. Мені здається, що проблема в тому, що там, по-перше, провода, і це, блін, капець, як незручно. По-друге, вони ще важкі, і ти просто довго в них не програєш. Це просто взагалі інший експіріенс, як ти час проводиш. Тобто ти не сидиш на дивані з джойстиком і дивишся в одну точку, тобі треба стояти. Тобі треба бути обережним, контролювати, що і в зовнішній реальності відбувається, щоб ти нічого не зламав. І в тебе біля очей великий екран, і ти можеш щось зачепити. Коротше, ти просто не відпочиваєш. Тому це 20 хвилин. Але там є класні ігри. Там є Beat Saber, про який Коля Микола розказує.

Коля 1:08:18
Так-так-так, Beat

Сергій 1:08:18
Saber. Є там якийсь гладіатор, і є бокс класний. До речі, Є шолом від Valve, який ось Half-Life зробили, і там є дуже крута, вже, мені здається, стара і кілька років, гра від Valve Half-Life Alyx, мені здається, і вона прям класна. Але теж, ну, важко в ній довго грати. Вона не просто така казуальна, коли ти там якісь ящики порозбивав, а там просто проходиш, історія, сюжет. Цікаво.

Коля 1:08:53
До речі, одна історія в мене була пов'язана з цим віртуальним шоломом. Це, типу, приставка раніше стояла в гостєвій кімнаті. В залі. Зала, як так кажуть. І для того, щоб там, здається, щось, щоб діти не бачили, що ми там посварилися, чи там ще щось. Я просто ліг на диван, взяв цей шолом і, типу, лежу собі з цим джойстиком, граю, типу, просто як окремий екран. Типу, телевізор вимкнув, в шоломі все видно, і, типу, граю, граю, граю такий собі. А потім в якийсь момент я такий знімаю і розумію, що пройшло десь годин п'ять, вже всі сплять. Ніч, темна кімната, я такий, опа, а типу, тільки що то ми вечеряли, і я надів шолом, а тут вже ніфіга собі ніч думаю. Оце так просто, час дуже-дуже швидко минув, і все, я такий, ні, більш такого експеріенсу не хочу, воно мені не треба. Що ти грав? Я не пам'ятаю. Це якась бродилка з мінімальними елементами RPG, де можна там щось апгрейдити, якусь пушку. Щось типу Horizon. Або Відьмак. Щось таке. Там можна залипнути. Я ж тільки в такі ігри граю. Якщо граю, я ж кажу, там де є цікава історія. Якщо це просто щось таке швидке ситуативне, не знаю. Ні, не стратегії, не спортивні. Коротше, я дуже такий прискіпливий до цих ігор, і вони мене здебільшого і не чіплять. Тобто хочеться щось пограти, напевно, якщо з якихось жанрів, це щось близько до РПГ. а потім в будь-що, коли починаєш на компі грати навіть якусь там онлайн-гру, доходиш до четвертого рівня, а потім вони такі, а тепер збирайте команду і йдіть там на якогось великого боса. Я такий, блін, якби хотів якоїсь соціальщини, я б, напевно, не грав би зараз в ігри сам вдома. Ну, типу, давайте без цього. І далі я просто доходжу до цього етапу і перестаю грати. Типу, напевно, у всіх онлайн-іграх RPG-шних в мене є якийсь персонаж, який зупинився, типу, на четвертому рівні, коли вони підключають ось цю, типу, соціальщину. Вони тебе втягнули в гру, а далі спілкуйтеся. Такі, я не хочу. Ну, типу, нащо це мені.

Костя 1:11:09
Я, якщо можна, тут зробити таке своєрідне коло. Ми сьогодні згадували про те, як можна дивитись, як грати. Починалося нашу розмову з того, чи люди стають більш жорстокими через те, що грають. І я пам'ятаю, як я дивився вже в дуже дорослому віці, як Сергій з донькою грає в найкращу гру всесвіту. Офіційно це заявляю про те, де треба грати гусем. Гусем, що ходить по городу, краде ключі у господаря, робить гага, відчиняє калітку і просто плаває в якісь калюжі. Мені здається, що це найкраща гра всесвіту, найдобріша, взагалі найкласнюча. Якби люди грали в такі ігри, не було б питань, чи вони роблять людей жорстокими.

Сергій 1:12:00
Ну взагалі то це гусь такий гівнюк. Там він багато шкоди робить. Ну блядь

Костя 1:12:07
ти тут знайшов як зіпсувати

Сергій 1:12:09
все. Ну гра

Костя 1:12:15
справді класна.

Сергій 1:12:18
Там, я не знаю, ви не грали?

Коля 1:12:20
Вже все. Вже все. Моменту.

Сергій 1:12:23
Так, блін, окей, добре. Ну давайте ми так поговоримо. Там просто перша місія. Треба знущатися із фермера. Він просто працює на своєму городі. Ти, як гусь, ти маєш попасти на город його, вкрасти ключі, зачинити його там, увімкнути воду, щоб він облився і не міг вийти, щоб тебе налупцювати. Ось така гра.

Коля 1:12:46
Я зрозумів, це не Гусь Гівнюк, це Костя Гівнюк, тому що для нього ця гра вона дуже така добра, класна і краща гра всесвіту, все зрозуміло. От ми і знайшли того, хто грав в дитинстві в ігри, виріс і став жорстоким і тепер не помічає, де добро, а де зло. Годі базікати.